ТЕМА 4. КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ.

План лекції.

1. Предмет кримінальної психології.

2. Психологічні особливості злочинця.

3. Психологічні основи організованої злочинності.

1. Кримінальна психологія – галузь юридичної психології, яка вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, психологічні проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп. Кримінальна психологія вивчає закономірності, пов’язані з формуванням злочинної установки, утворенням злочинного умислу, підготовки і здійснення злочину, а також, створенням злочинного стереотипу поведінки. Вона досліджує особу злочинця і злочинної групи, а також психологічні шляхи впливу на цю особу і групу. Кримінальна психологія також вивчає психологічні закономірності поведінки особи в криміногенній ситуації і розробляє рекомендації по профілактиці злочинності, досліджує психологічні аспекти необережної злочинності.

Злочинність – не тільки сукупність злочинних діянь, але і сукупність осіб, які їх здійснюють. При дослідженні стану, структури і динаміки злочинності аналізуються не тільки факти злочинів, але і контингент злочинців. Узагальнення суб’єктивних даних дозволяє точніше прогнозувати динаміку злочинності, її вплив на соціальні процеси, науково обґрунтовано будувати організацію боротьби із злочинністю.

2. Психологічне вивчення особи обвинуваченого включає в себе дослідження його внутрішнього світу, потреб, прагнень, які лежать в основі вчинків (мотивів поведінки), загальної структури і окремих рис характеру, емоційно-вольової сфери, здібностей, індивідуальних особливостей інтелектуальної діяльності (виховання, мислення, пам’яті та інших пізнавальних процесів).

Робота по виявленню причин даного злочину проводиться успішніше, якщо слідчий більш детально і всебічно вивчив психологічні особливості особи обвинуваченого.

Вивчення психологічних особливостей обвинуваченого повинно бути складовою частиною розслідування злочину, і в кожному конкретному випадку діапазон цих відомостей повинен конкретизуватися в залежності від категорії і характеру кримінальної справи і від особливостей особи обвинуваченого.

Особа злочинця відрізняється від особи не злочинця негативним змістом ціннісно-нормативної системи і стійкими психологічними особливостями, сукупність яких має криміногенне значення і специфічна саме для злочинців. Злочинці більш фаталістичні і меланхолічні, вони негативно оцінюють прожите життя, щоденні справи і життєві перспективи, в них знижена потреба в саморегуляції і в подальших планах вони надають перевагу безтурботному існуванню. Але різні риси особи неоднаково виражені у різних категорій злочинців.

Вбивці – це люди, поведінка яких визначається афективними ідеями, які реалізуються в певних ситуаціях. Вони дуже чутливі до будь-яких елементів міжособистісної взаємодії, підозріливі, сприймають зовнішнє середовище як вороже.

Корисливо-насильницьким злочинцям притаманні такі властивості, як імпульсивність поведінки і нехтування соціальними нормами, агресивність, відчуженість від соціального середовища, неадекватна оцінка ситуації. Для них характерна підвищена ворожість до оточення, труднощі в засвоєнні моральних і правових норм.

Психологічні особливості злодіїв подібні до особливостей корисливо-насильницьких злочинців, але мають меншу степінь вираження. Вони більш соціально адаптовані, менш імпульсивні, в більшій степені можуть контролювати свою поведінку. Злодії добре орієнтуються в соціальних нормах і вимогах, але внутрішньо їх не приймають і свідомо порушують.

Для осіб, які здійснили зґвалтування, характерна наявність таких якостей, як схильність до домінування і подолання перешкод, зниження чутливості до відношенні до інших людей. Цей злочин пов’язаний з такими особистими властивостями як імпульсивність, соціальна відчуженість, порушення адаптації, дефекти правосвідомості і можливості регулювання своєї поведінки.

Одним з істотних факторів, що впливає на злочинність, є незадоволеність потреб в сфері споживання. Потреби виступають як такі стани особи, завдяки яким здійснюється регулювання поведінки, визначається спрямованість мислення, почуттів і волі людини.

3. Організована злочинність існує у вигляді злочинних угруповань. Основою внутрішньої організації подібних угруповань можуть бути корисливі мотиви, ідеологічні і навіть політичні цілі.

До найбільш простого типу злочинних формувань належать випадкові злочинні групи, які виникають випадково і здійснюють злочин без попередньої змови, мають низький рівень психологічної згуртованості. В таких групах відсутній лідер, рішення приймаються під впливом емоцій, настрою, нема розподілу ролей і функцій.

Наступним різновидом злочинних формувань є групи типу компанії, які здійснюють злочини за попереднім зговором. В таких групах вже виділяється керівне ядро з найбільш активних членів, підвищується значимість взаємовідносин, але вини побудовані переважно на особистих симпатіях і емоційних зв’язках.

Організована злочинна група – більш досконала і більш небезпечна форма кримінального об’єднання. Вона являє собою стійку групу осіб, які попередньо об’єдналися для споєння одного або декількох злочинів. Така група детально готує і планує злочин, розподіляє ролі між співучасниками, забезпечує техніку. В таких групах є лідер, керівне ядро. Такі групи існують досить тривалий час. Найбільш активні члени організованих злочинних груп – це особи, які систематично займаються злочинною діяльністю, мають кримінальні навики і досвід.

Серед організованих злочинних угруповань банда (озброєна злочинна група) відрізняється самим високим рівнем організованості, безумовним підкоренням главареві.