Реферат на тему:

Урок музики та позакласна робота

Урок музики та позакласна музично-виховна робота в сільській школі залежить від багатьох умов і принципів, які визначають успішність роботи вчителя музики і якими йому необхідно керуватись в процесі художньо-естетичної діяльності. В сукупності своїй ці умови і принципи утворюють міцну навчально-методичну базу. Серед них слід назвати такі:

•         Підбір музичного матеріалу для навчальної і виховної роботи з дітьми необхідно здійснювати з акцентом на музичний фольклор, який найбільш близький за естетичними запитами і смаками сільським школярам. Фольклор і пов’язана з ним система музичних знань, умінь і навичок учнів мають визначати основний зміст роботи вчителя музики сільської школи, забезпечувати принципи структурної єдності музичного виховання і освіти на етапах: учбовий матеріал – діяльність вчителя – його художньо-естетична орієнтація;

•         Залучення дітей до пошуку інформантів і збору зразків народної музичної творчості (пісень, інструментальних мелодій, ігор, театралізованих дійств);

•         Широке залучення до участі у позакласних музично-виховних заходах сільських музикантів-аматорів: співаків, скрипалів, бандуристів, цимбалістів, сопілкарів, гармоністів, бубністів і ін.;

•         Масове залучення школярів до проведення календарно-обрядових свят, театралізованих дійств і інших культурно-мистецьких заходів;

•         Проведення в рамках шкільного уроку музики комплексного вивчення музичних та літературних фольклорних джерел з метою формування в учнів міцних асоціативних зв’язків між народною музикою, літературою і образотворчим мистецтвом;

•         Індивідуальна музично-виховна робота вчителя музики з учнями;

•         Залучення до процесу музично-естетичного виховання школярів батьків та людей старшого покоління;

•         Безпосереднє спілкування учнів з природою, флорою і фауною місцевості, регіону, краю;

•         Тісна культурологічна співпраця вчителя музики школи з громадськими організаціями села, клубом, будинком культури, ДМШ/

Пріоритетним у такій діяльності є використання педагогічних можливостей партнерства, тобто співпраця з окреми митцями, художніми колективами, художніми інституціями. Таке партнерство є обов’язковою складовою художньо-естетичного виховання учнів сільської школи і такі стосунки необхідно підтримувати й розвивати.

З перерахованих структурних компонентів і принципів взаємної діяльності вчителя та учнів сільської школи видно, що специфіка такої роботи, а саме: особливості її змісту, форм організації навчання, методів роботи і умов, в яких здійснюється навчання та виховання багато в чому відрізняється від діяльності вчителя та учнів міської школи. Крім того, сам характер такої діяльності, її зміст нейтралізує, стирає різницю між дітьми різних вікових категорій, з яких, як правило, складаються малокомплектні класи у сільських школах.

Виходячи з вище названих принципів та з метою ефективного проведення музично-естетичної роботи з учнями на уроках музики та в позаурочний час вважаємо, що вчитель повинен взяти за основу музичний фольклор, який є основним засобом художньо-естетичного впливу на духовний світ сільських школярів, на сферу їх емоцій і почуттів, на їх морально-естетичне виховання. Народна музична культура повинна визначати зміст музично-естетичного розвитку молодштх школярів, тобто стати основою знань, умінь і навичок, оволодіння якими необхідне для їх повноцінного духовного і інтелектуального розвитку.

В процесі освоєння зразків народної музичної творчості на уроках музики і в позаурочний час необхідно використовувати всі види музичної діяльності у тісному взаємозв’язку. У репертуар пісень для хорового співу слід добирати якомога більше календарно-обрядових пісень. Такі пісні мають ігровий характер, просту побудову, нескладну методичну лінію, інтонацію, простий метро-ритм і тому легкодоступні для вивчення саме у різновіковому класі. Як правило, їх вивчають у такому порядку:

I чверть – обжинкові пісні

II чверть – Пісні про Святого Миколая, Новий рік, колядки, щедрівки

III чверть – веснянки, гаївки (гагілки)

IV чверть – купальські пісні

Під час музично-виховної роботи необхідно спрямовувати свою роботу до єдності, синтезу всіх дисциплін естетичного циклу (музика, хореографія, образотворче мистецтво, література). Відомо, що народне мистецтво побутує в синкретичних формах, де, наприклад, музична інтонація і слово (або музика і рух в танцях, іграх, театралізованих дійствах зливаються в єдине і нерозривне виразне ціле. Цими обставинами повинна також обумовлюватися методика діяльності вчителя музики сільської школи. Так, наприклад, вивчення календарно-обрядових пісень, повинно включати не тільки освоєння школярами мелосу, метроритму, характеру, форми, але й поглиблене проникнення в літературний текст, в поетичність народної мови, руху, міміки, тонкощів ліній і фарб, звуків і голосів. Супроводжувати цей процес можна ознайомленням школярів із зразками образотворчого, декоративно-прикладного, ужиткового мистецтва, танцювально-інструментальних жанрів, театрального і екранних видів мистецтва, що підсилить загальний емоційний тон музичних занять, підвищить психологічне їх засвоєння.

З цією метою рекомендуємо знаходити в селах народних співаків, музикантів, аматорів театрального і хореографічного мистецтва, зав’язувати з ними контакти для ознайомлення із зразками регіональної народно-поетичної і музичної творчості. Вчителю разом з учнями пропонуємо записувати на магнітофон музичні фольклорні зразки для подальшого розшифрування і ефективного використання у художньо-виховній діяльності.

Музикуючи на музичних інструментах діти освоюють прийоми гри та звукодобування на бубні, малому і великому барабані (бухалі), тарілках, румбі, тріскачках, маракасах, металофонах, ксилофонах, сопілках, клавішних електромузичних інструментах.

 

Слухання музики проводиться на уроці за загальноприйнятою методикою: вступна бесіда, етапи слухання з обговоренням. В процесі обговорення слід вести мову з дітьми про музичні жанри, музичну мову, музичний образ, про те, які почуття передає музика, про що вона розповідає, про музичний інструментарій, що звучить у творах, про характерні хореографічні рухи тих танців, які пропонуються для слухання, тощо.

Для ефективного освоєння музичного матеріалу і для зняття втоми у дітей 1-4 класів на уроках музики обов’язковим є рух під музику: маршування, танцювальні елементи, музичні ігри.

В процесі вивчення музично-ритмічних рухів рекомендуємо освоювати з дітьми характерні рухи українських народних танців: присідання, колупалочка, бігунець, голубці, тиночки, вірйовочки, ритмічний рух по колу під час ведення хороводів, ігрових дійств.

Необхідно відмітити, що всі види музичної діяльності на уроці повинні тісно переплітатись з вивченням дітьми музичної грамоти, розвитку музичних здібностей. Зокрема ладового чуття на основі релятивної і абсолютної системи сольмізації. Слідкувати за набуттям вміння учнів розрізняти високі і низькі, довгі і короткі звуки, рух мелодії вгору та вниз, тихе і голосне звучання музики, графічного запису пульсу та ритмічного малюнку мелодії; вивчення тривалостей нот, пауз, графічного запису їх на нотному стані, знаки альтерації, метр, ритм, лад, динаміка, темп.

В процесі уроків музики під час вокально-хорової роботи вивчення музичної грамоти і сольфеджіо, пропонуємо використовувати заклички, примовки, прозивалки, які споріднені мелодекламацією, відрізняються вузьким діапазоном, доступністю за літературним і музичним змістом.

В умовах різновікового класу доцільно використовувати імпровізацію нескладних мелодій на короткі тексти примовок, лічилок, закличок, прозивалок, на задані ритми, складати мелодично-ритмічні відповіді на фрази-запитання. Вчитель використовує імпровізацію як метод творчого розвитку дітей, розвитку емоційного відгуку ну музику, музичного слуху, творчої уяви.

Протягом навчання у початковій школі діти знайомляться з ключовими музичними поняттями, отримують необхідні знання про музичний образ і засоби музичної виразності, про музичну форму і музичні жанри, про музичні інструменти і співочі голоси. У відповідності до цього для учнів різних класів пропонується певний вид діяльності, де створюються найоптимальніші умови для засвоєння навчального матеріалу. Діти вчаться елементарно розбиратись в музиці: яка вона за характером, які почуття і настрої викликає, хто її створює, хто виконує.

Ведуче місце на уроці в умовах різновікового класу займає вокально-хорова робота. Хоровий спів розглядається одночасно і як засіб емоційно-естетичного виховання учнів, і як засіб їх всестороннього музичного розвитку.

Процес співу по своїй природі комплексний. В ньому бере участь весь організм дитини, зокрема його звукоутворюючий артикуляційний і дихально-м’язовий апарат.

Важливо з перших кроків навчання співу розвивати вокальний слух учнів, що передбачає здатність розрізняти якість голосу, контролювання і оцінювання як власного співу, так і своїх товаришів.

В процесі освоєння вокально-хорових навичок необхідно навчати дітей правильному звукоутворенню. Найбільш сприятливою для співу є м’яка атака звука, якою в основному і необхідно користуватись на початковому етапі. Тверду атаку слід використовувати обережно і помірно.

Звучання дитячих співочих голосів повинно бути природнім і невимушеним, дзвінким і рівним протягом вього співочого діапазону. Тому так важливо з перших кроків навчати дітей правильно користуватись диханням під час співу. Співоче дихання має бути спокійним, рівним, глибоким, без напруги. Одночасно в учнів виховується в процесі співу дикція, артикуляція, стрій, вокальний, ритмічний, динамічний ансамбль.

За час навчання в початковій школі учні повинні вміти:

• –       співати пісні виразно, передавати під час виконання емоційно-образний зміст;

• –       під час співу бути зібраним, уважним, дотримуватись співочої постави, розуміти освноні диригентські жести, вігукуватись на них в процесі співу;

• –       використовуючи різноманітні динамічні відтінки співати в межах від р до f;

• –       співати штрихзами легато, нон легато, стакато;

• –       виразно вимовлети слова, правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, розспівувати склади на 2 і більше звуків;

• –          співати пісні з дублюванням і без дублювання мелодії акомпанементу, без музичного супроводу, з елементами двоголосся.

Слухання музики в молодших класах

План.

1. Значення слухання музики у у вихованні естетичного ставлення учнів до дійсності.

2. Основні етапи слухання музики.

3. Методчні рекомендації вчителю щодо розвитку музичного сприймання молодших школярів.

 

 

Література:

 

1. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. М., 1983.

2. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания в школе. М, 1989.

3. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах України. К.,1989.

4. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. К., 1984.

5. Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. Київ, 1977.

6. Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. Москва, 1988.

1. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.

2. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного воспитания. М., 1990.

 

 

Слухання музики – один з основних видів музичної діяльності учнів. Ознайомлення з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музичної культури сприяє розвитку загальної культури учнів, вихованню в них художнього смаку, вміння оціночно ставитись до творів мистецтва. Навчити дітей слухати музику – одне з найскладніших педагогічних завдань. Вчитель повинен не тільки навчити дітей правильному сприйманню музичних творів, але й вмінню аналізувати прослухане.

Для кращого та глибшого сприймання музичного твору корисне використання ілюстративного матеріалу. Підбирати ілюстрації, вчитель повинен з урахуванням їх наближеності до змісту музичного твору. Це можуть бути малюнки, світлини, репродукції тощо. Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути в музичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам’ятати, а потім згадати прослухану музику. Ілюстрвції можна розлядати як перед слуханням музики, так і після нього.

Сам процес слухання музики найчастіше будують за такою схемою:

1. 1.      Вступне слово вчителя.

2. 2.      Первинне слухання.

3. 3.      Бесіда про прослуханий твір.

4. 4.      Аналіз твору.

5. 5.      Вторинне слухання.

6. 6.      Підсумок.

Такі етапи роботи є досить умовними і найбільш придатними у випадку ознайомлення дітей з музичним твором, який їм не відомий.

Вступне слово вчителя може бути у формі розповіді, бесіди, складання невеличких оповідань за змістом творів, спогадами про деякі явища та картини, які діти спостерігали в житті.

Слуханню музики може передувати розповідь про цікаві факти з життя композиторів та історії написання музичних творів. Так, перед слуханням “Польки” М. Глінки можна розповісти про дитинство композитора, про те, як він любив слухати народні пісні та танці, а перед слуханням уривків з дитячої опери М. Лисенка “Коза-Дереза” вчитель може розказати учням про першу постановку цієї опери в домі композитора, де виконавцями були його діти та їхні друзі.

В окремих випадках можна перед слуханням музики стимулювати творчу активність учнів, пропонуючи уявити зміст твору через складені ними короткі оповідання. Так, наприклад, перед слуханням фортепіанних п’єс П. Чайковського “Хвороба ляльки” та “Нова лялька” вчитель може запропонувати учням скласти невеличкі оповідання з такими ж назвами.

Перед слуханням музичного твору вчитель може запропонувати учням згадати певні явища та події, які вони спостерігали в житті. Наприклад, перед слуханням п’єси В. Косенка “Дощик” учні згадують накрапання дощу, а потім, слухаючи твір, визначають, у яких частинах вони почули це накрапання.

Після первинного слухання учні діляться своїми враженнями про почутий твір.

Наступний етап – аналіз твору.

Аналізуючи з учнями прослуханий музичний твір, варто керуватися такими методичними вказівками:

1. Учителю потрібно чітко уявляти кінцеву мету аналізу – допомогти учням ближче і глибше спийняти музичний твір, естетично його пережити й оцінити.

2. Доцільно починати аналіз твору одразу ж після прослуховування, поки його звучання ще свіже у пам’яті учнів.

3. Перш, ніж аналізувати музичний твір, треба, щоб у дітей створилося загальне враження про нього. Приступати до аналізу твору варто лише після того, як діти вільно висловилися про своєї враження від прослуханої музики..

4. Мислення дітей новинне націлюватися на з’ясування того, яка це музика, які почуття і переживання виражає, якими засобами вона цього досягає.

5. Шлях аналізу твору йде від розкриття його змісту, задуму, від загальної характеристики музики до деталей і окремих виразових засобів.

6. На першому етапі спиймання вчитель повинен спрямовувати увагу дітей не на окремі якості твору, а на сам процес руху, його організацію, динаміку. При повторному сприйманні слово вчителя повинно підводити учнів до розкриття виразових засобів, які особливо яскраво характеризують музичний образ.

7. Аналіз твору може бути більш або менш глибоким, але обов’язково правильним.

8. Аналіз твору повинен пробуджувати уяву дітей, їхні музично-слухові уявлення, викликати правильні, але у кожного свої асоціації.

9. Бесіда про твір увесь час повинна пов’язуватись з живим звучанням, пояснювати його.

10. Успіх і якість спостереження за музикою залежить від того, наскільки зрозуміле учням завдання, поставлене перед ними. Правильно поставлені запитання виховують уміння чути музику, розвивають музичне мислення.

 

Якщо аналіз проведений вчителем методично грамотно, то під час вторинного слухання, учні сприймають музичний твір більш усвідомлено, оціночно.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

1. Абдулин З. Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. – М., 1983.

2. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. – М., 1983.

3. Верещагіна А., Жофчак З. Методика викладання музики на релятивній основі в І класі.– К., 1977.

4. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Шурона Н. Слухання музики в 1 – 3-х класах. – К., 1982.

5. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания в школе. – М, 1989.

6. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах України. – К.,1989.

7. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. – К., 1984.

8. Кодай З. Избранные статьи. – М.,1983.

9. Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. – Київ, 1977.

10. 10.  Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. – Москва, 1988.

11. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. – Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.

12. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного воспитания. –М., 1990.