Реферат на тему:

РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ У ПІДГОТОВЦІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ НА ВИВЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ ТА СЛУЖБИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

У будівництві Української держави Збройним Силам належить особлива роль. Армія не тільки вагома ознака державності, її гарантії, але й школа військово-патріотичного виховання як допризовників, так і військовослужбовців. Тому й завдання перед педагогами та вихователями, щоб допризовниками, усвідомлюючи своє високе призначення захисників нашої землі, з честю виконували Конституцію України, військову присягу, виховували в дусі зміцнення патріотичних почуттів, із великою відповідальністю навчались військової справі, освоювали сучасну техніку.

Тому проблема молоді має як загальнодержавний, так і суто військовий аспект, бо її світогляд, мораль, ставлення до захисту своєї держави матеріалізується у практичній діяльності армії й у безпеці України в цілому. То ж на сьогоднішній день молодіжна політика держави набуває особливої актуальності, а допризовна підготовка постає одним із найголовніших чинників формування готовності до захисту Батьківщини.

“Питання виховання патріотизму, формування державної ідеології й національного світогляду у молоді України тісно пов’язані із сучасними державотворчими процесами. До них входять такі ідейно-політичні чинники, як ставлення до ідеї державності, до рідної землі.” [1-6]

У державній програмі будівництва й розвитку Збройних Сил України до 2005 року сказано, що категорія військової безпеки залишається повсякденним питанням. ЇЇ буде підкріплено програмою створення і розвитком військової техніки й озброєнь, яка здійснюватиметься як у співробітництві з країнами СНД, так і країнами НАТО.

Військово-патріотичне виховання учнівської молоді є складовою національного виховання, а тому в наш час воно є особливо актуальне.

У зв’язку з цим проблема розглядалася на спільному засіданні комітетів Верховної Ради України з питань національної безпеки та оборони та з питань науки й освіти в листопаді 2001 року. Так, наводились цифри, що у Російській Федерації на предмет “Основи захисту Батьківщини” передбачено 180 навчальних годин , тоді коли в професійно-технічних училищах з предметові “допризовна підготовка” відведено 70 годин, а в школах – 140.

Ми стверджуємо, що роль допризовної підготовки в даний час підвищується у зв’язку з переходом на створення професійної армії (як відомо, перехід Збройних Сил на комплектування за контрактом планується провести у три етапи та завершити до кінця 2005 р.) Тож бачимо, що основна робота з військової професійної орієнтації проводиться під час здобуття молоддю середньої освіти.

Є необхідність підкреслити, що згідно з “тимчасовою інструкцією щодо організації відбору на військову службу” за контрактом приймаються громадяни України, які прослужили на строковій службі не менше одного року і мають відповідну професійну підготовку за фахом.

Отже, дехто з державних службовців глибоко помиляються, коли думають, що з введенням професійної армії допризовна підготовка як така не потрібна, але навпаки, її роль значно підвищується.

Слід наголосити, що відповідно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України вирішується питання щодо термінів зменшення строкової військової служби з 18 до 12 місяців. Тому є нагальна необхідність збільшити обсяги допризовної підготовки щоб майбутній захисник Вітчизни, маючи глибокі знання з допризовної підготовки, міг за рік оволодіти військовою спеціальністю.

У процесі проведення занять з допризовної підготовки учнівська молодь усвідомлює основні вимоги Конституції України з військових питань, Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, морально й фізично готовиться до військової служби, отримує військово-патріотичне загартування як могутній стимул у боротьбі за розбудову нової незалежної України та його війська. “І до війська має прийти молода людина, готова захищати Батьківщину не лише тому, що так велить відповідний закон, а й за своїми переконаннями, сформованими задовго до того, як одягне військову форму.” [2-3]

До кожного юнака необхідно доводити, що військова служба – це не тільки обов’язок громадянина України, а важливий процес подальшого розвитку та фізичного змужніння особистості, формування чітких чоловічих рис характеру, загартування тіла й духу, зміцнення патріотичних почуттів, щоб у будь-який час стати на захист Батьківщини.

Ми маємо пам’ятати, що чим вищою буде психологічна підготовка учнівської молоді до військової служби, тим краще й успішніше вона проходитиме. “Розв’язуючи питання про мету виховання сучасної учнівської молоді, ми мусимо рахуватись не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне й майбутнє, а також прийняти до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні , так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати ,” [3-162] – зазначав Г.Ващенко.

Сумніву не підлягає, що допризовна підготовка як би синтезує всю роботу з готовності учнівської молоді до служби в армії.

За нашим переконанням, кожний викладач допризовної підготовки , думаючи про підвищення ефективності цієї роботи, в першу чергу повинен добиватися високих можливостей над формуванням якостей майбутнього захисника Батьківщини. «Український лицар живе для Батьківщини: він завжди готовий віддати за неї своє життя. Найдорожче для нього – лицарська честь і слава.” [4-124]

Окремо треба сказати, що глибоке вивчення основ Конституції, прав і обов’язків захисника України, повага та дотримання народних символів і національної символіки, державного Герба, Прапора і Гімну має велике значення для мобілізації учнівської молоді на вивчення військової справи й підготовки до служби в Збройних Силах України. Немаловажне значення має виховання правової культури, поваги до законів, формування національного менталітету.

Треба признати, що для того, аби викликати зацікавленість до військової служби і офіцерської професії, слід організовувати зустрічі допризовників у навчальних закладах із ветеранами Великої Вітчизняної та Другої світової війни, учасниками визвольних змагань, курсантами військових училищ, військовослужбовцями Української Армії. Знайомство з людьми, які присвятили своє життя народові, боротьбі за свободу й незалежність Вітчизни, допомогло учням глибше усвідомити самі поняття “Батьківщина”, “захист батьківщини” зрозуміти, що захист Вітчизни – священний обов’язок кожного громадянина.

За нашим переконанням, військово-патріотична робота з молоддю в першу чергу покликана формувати бойовий, морально-психологічний дух. “Звідси – важлива проблема критеріїв патріотичної вихованості. Не можна забувати, що особливо сильно і яскраво патріотичні почуття й переконання виражаються в силі духу, у волі людській тоді, коли Батьківщина в небезпеці в годину найтяжчих випробувань. Тому ми, освітяни, у думці вимірюючи вихованість своїх вихованців, зобов’язані виходити з критерію: а як би повелася ця людина на полі бою?” (В. Сухомлинський) [5-131] .

Практичний досвід і наукове дослідження дає підстави говорити, що допризовна підготовка в учбових закладах є центром, навколо якої розвивається військово-патріотична робота. Вона в даний час займає вагоме місце у навчально-виховному процесі, належить до ефективних засобів підвищення військових знань, дисципліни допризовної молоді, фізичного розвитку, витривалості, відповідає завданням підготовки юнаків до служби в Збройних силах України.

Варто зауважити, що в Івано-Франківській області вперше на Україні створено Прикарпатський військово-спортивний ліцей, що має у молоді високий авторитет. Особлива увага звертається у цьому ліцеї загартуванню морального духу, бойовому та фізичному вишколу.

“Морально переконана людина – та, яка твердо впевнена в глибокій справедливості й істинності норм народної, християнської, загальнолюдської моралі, визнає їх необхідність і неухильно їх дотримується.” [5-185]

Можна також констатувати, що світова наукова література з питань педагогіки й психології засвідчує, що сучасне військо вимагає високого морального стану в більшій мірі, ніж у колишніх арміях, оскільки науково-технічний прогрес створює все нові й нові види зброї і військової техніки. Н.Коупленд у своїй книзі “Психологія й солдат” пише “Якщо нація не готова вмерти за свою свободу, вона втратить її.” [7-14] Сьогодні ми повинні визнати, що турбота про престиж армійської служби справа загальнодержавна. Побудова незалежної держави без патріотичного виховання ЇЇ громадян рівнозначна зведенню будови без фундаменту.

Наукове дослідження та педагогічна практика свідчать, що у підготовці учнівської молоді до служби в армії велику роль має втілення у її життя позашкільної освіти, основними завданнями якої є виховання патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей України, а також інших націй і народів. [8-8]

Окремо треба відзначити, що обласні, районні військові комісаріати спільно з партіями, рухами проводять посильну військово-патріотичну роботу серед допризовної й призовної молоді. Скажімо, у Снятинському районі відроджені школи юних стрільців, десантників. У багатьох школах діють гуртки “Молодий прикордонник”, “Юний авіамоделіст” та інші. Як приклад, тут можна назвати Стецівську середню школу, де при активній участі викладача допризовної підготовки старшого лейтенанта запасу Р. Вакалюка створені загони “Соколят” та “Пласту”. Велику допомогу вчителеві надають районний відділ освіти, ветерани визвольних змагань.

Слід сказати, що в школі діє пошукова група з числа школярів. Вони під керівництвом викладачів української мови, історії та допризовної підготовки складають “Книгу Пам’яті”, в яку заносять імена, біографії мешканців села Стецева, які були вояками січового стрілецтва та визвольних змагань.

Виховуючи нашу молодь на педагогічній спадщині письменника періоду січового стрілецтва на Україні, патріота Галицької землі Мирослава Ірчана ,доводимо до неї, що “хто не йшов у стрільці, того вважали боягузом, недотепою, маминим синочком, навіть зрадником українського народу. І йшли сотні, тисячі, з усіх сіл, міст, містечок. Йшли бадьорі, з лучшими піснями, сміливі, горді”[9-60].

Досліджуючи проблему підготовки до служби в армії, приходимо до висновку, що проводи призовників мають бути урочистими дійсно святами, з участю керівників, громадськості, школи, селянських спілок, підприємств, духовенства. “Розбудовуючи Збройні Сили, муситься брати нові форми патріотичного виховання вояків” [10-52]

Так, на наш погляд, вагомий внесок у підготовку юнаків до служби в Збройних силах України робить всеукраїнська громадська добровільна оборонно-патріотична й спортивно-технічна організація – Товариство сприяння обороні України.

ТСОУ має виконувати свої основні завдання – готувати допризовників для служби в Збройних Силах України, займатися військово-патріотичним вихованням учнівської молоді, спортивним вишколом майбутніх військовослужбовців. “Вийти на новий шлях, або впасти на дорозі до нового життя – це те найважливіше, що мусить бути заховане й збережене, і цим завданням повинні орієнтуватися усі, хто хоче зістатись гідним свого краю і свого народу,” [11-21] – наказував нам М. Грушевський.

З метою вироблення готовності підростаючого покоління до служби в Збройних Силах України широко використовуються різні форми військово-патріотичної роботи. У школах, ліцеях, професійно-технічних училищах для молоді проводяться бесіди на військово-технічні теми, створюються стрілкові, автомобільні, авіамодельні, радіотехнічні клуби.

Вивчення проблеми мобілізації молоді до військової справи і підготовки до служби в Збройних Силах України показує, що великою популярністю у учнівської молоді користуються виставки бойової техніки й зброї, воєнізовані естафети, які проводяться обласними адміністраціями, при активній допомозі військових частин, Товариств сприяння обороні України, інших організацій, що зобов’язані брати участь у військово-патріотичній роботі. Підготовка учнів до служби в армії через налагоджену систему допризовної підготовки та через ТСОУ – перспективний шлях до професійної підготовки майбутніх воїнів. [12-24]

Майбутнє України формується сьогодні у роботі з учнівською молоддю, яка в майбутньому буде виконувати свій конституційний обов’язок строкової та контрактної служби. А тому Указ Президента України “Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва” має надзвичайно велике значення для підготовки допризовників до служби в Збройних Силах України.

Закладена в Указі підтримка взаємодії Українського козацтва з державними органами щодо підготовки молоді до служби в армії, організації фізкультурно-спортивної та культурно-просвітницької роботи сприятиме, на нашу думку, реалізації могутнього ідеологічного потенціалу Українського козацтва й утвердження серед допризовників таких позитивних рис, як хоробрість, стійкість, твердість характеру, любові до України.

Сумніву немає, що основним завданням міжнародної добровільної, незалежної, добродійної оборонно-спортивної національно-патріотичної громадської організації “Українське козацтво” є сприяння підготовці учнівської молоді до військової служби, військовому вишколу, мобілізація її на вивчення військової справи, відродження національно-духовних скарбів великої козацької доби.

Українське козацтво займається підготовкою нового покоління в дусі українського козацького лицарства, втіленням у життя української національної ідеї, відданості українському народу.

Треба визнати, що козацтво сприяє відродженню бойових умінь, спортивних змагань, вивченню допризовниками життєписів видатних діячів національно-визвольного руху.

На наш погляд, важливе значення має міжнародна добровільна, незалежна, всеукраїнська, оборонно-спортивна, національно-патріотична громадська організація “Українське козацтво” – це посвята учнів у козачата, організація осередків джур, юних козаків. Проводиться робота по створенню Всеукраїнської молодіжної козацької організації “Січ” розвитку молодіжного руху на лицарських традиціях, тощо.

В наш час, на початку становлення Української Держави, стара система допризовної підготовки була втрачена, а нова ще тільки створюється. Відновлюється, але дуже повільно. Ще багато юнаків за підтримкою батьків роблять усе, аби ухилитися від призову, отримати пільгову відстрочку. Так, в осінньому призові 2001 року в Івано-Франківській області 97 призовників не з'явилися на призовні дільниці [13-9]

Тому слід сказати словами В.Целевича: «Ми любимо лише нарікати на нашу долю, жалітися перед світом на наші кривди, які нам роблять інші, але зносимо їх спокійно. Наша страдальність є виявом рабського духу, що вкорінився в нас століттями неволі. Ми мусимо викорінювати в нас цього Духа, жертвувати наші сили у невпинній боротьбі, виховувати в нашій молоді лицарського Духа який не зневірюється мимо невдач, який вірить, що тільки невпинною, впертою, жертвенною боротьбою можна добути “право своє” [14-54]

Тому важливо, щоб допризовна молодь із патріотичних мотивів виявляла ініціативу щодо вчасної постановки на облік у військовому комісаріаті.

Цьому мають сприяти як державні заклади, так і суспільні організації такі як “Пласт”, “Січ”, “Луг”, “СУМ”, “Тризуб”, “Козацька республіка”, “Сокіл”, “Джура”, та багато інших, які мають вносити свій вклад у мобілізацію молоді до захисту Вітчизни, виховання її в дусі любові до України.

До речі, пластунство відроджується не лише в Галичині, а й у Києві, на Донеччині та в інших регіонах України. Треба сказати, що ця молодеча організація названа “Пластом за порадою І.Франка /письменник гадав у такій спосіб прив'язати виховання до українсько-козацьких традицій, адже пластунами у Запорізькій Січі називали розвідників/.

Акцентуємо, що шляхи формування особистості в Пласті відмінні від звичних. Спосіб виховання в Пласті – це самовиховання.

Можна стверджувати, що найбільш актуальною така проблема є для юної особи, яка наполегливо прагне найти себе, своє місце в житті, свою справу для підготовки до служби в Збройних Силах України, побачити себе очима інших людей. Саме в цьому віці молода людина найбільш відкрита до сприйняття суспільних і моральних ідеалів.

Вивчення даної проблеми показує, що скаутінг ставить основним своїм завданням виховання доброго громадянина, захисника України. Тому не дивно, що великий відсоток керівних посад у більшості країн світу займають саме вихованці скаутських організацій. Скаутів, на наш погляд, потрібно цінувати за вміння організувати себе й інших, підпорядкувати свої прагнення ідеї державності Одним словом, організація ставить собі за мету підготувати лідерів народу.

На наш погляд, педагогічне значення діяльності Пласту колосальне, бо воно повністю відповідає національній вдачі українців і формує українських патріотів. Навчання й виховання проводиться у дусі козацької педагогіки, норм християнської моралі, дотримання українських народних чеснот.

Патріотична організація Пласт є доброю підпорою у рості й виробленні твердого характеру української нації, що важливо для молоді, яка завтра стане в ряди Збройних Сил України.

З глибоким переконанням стверджуємо, що “Пласт був і залишається чудовою школою виховання розумних, кмітливих, здорових і сильних, духовно багатих, освічених, національно свідомих українців, палких патріотів, вільних, активних громадян самостійної української держави.” [15-8] В зв’язку з цим, на нашу думку, виникає важлива потреба пропагувати патріотичні починання, які проводить Пласт із проблеми підготовки молоді до виконання військового обов’язку. Цю важливу місію виконують Тернопільське видавництво “Лілея” із випуском пластових часописів – “Готуйсь”, “Цвіт України” та журналів пластової думки й інформації “Пластовий Шлях”, “Юнак”. Для всієї України випускається журнал “Провідник суспільства”. Цікаві матеріали військово-патріотичної тематики друкує дрогобицька станиця в газетах “Вісник дрогобицьких пластунів”, стрийська – “Орлині крила”.

Як підтверджують наукові пошуки з проблеми мобілізації молоді до служби в Українській Армії важливу роль має діяльність ветеранів Великої Вітчизняної війни та визвольних змагань.

Ради й групи ветеранів здійснюють шефство у школах, ліцеях, гімназіях. Завдання ветеранських організацій – це готувати юнаків до військової служби з урахуванням славних традицій Збройних Сил. До майбутніх захисників Вітчизни ветерани доводять пам’ятні історичні події Великої Вітчизняної війни. І тут закладаються великі виховні можливості формування гордості за причетність до героїчного минулого нашого народу: міста-герої Київ, Одеса, Севастополь, Керч, місця форсування Дніпра, “солдатські поля”, братські поховання, меморіали, тощо.

Вивчення даної проблеми дає підстави зробити висновки та сформулювати певні положення, які б на наш погляд, сприяли покращенню підготовки учнівської молоді до захисту Вітчизни:

потрібно на державному рівні розробити Програму та концепцію військово-патріотичного виховання.

Змінити назву курсу “Допризовна підготовка” на “Основи захисту Вітчизни”, що підніме роль і імідж даного предмета в навчальних закладах освіти України.

Вивчати дисципліну “Допризовна підготовка” у професійно-технічних закладах освіти не за 70 годинною програмою, а за 140 годинною, як у школах , а в 2002-2003 рр. передбачити вивчення курсу у 9, 10, 11 класах обсягом 70 годин у кожному класі, а в ПТУ – на 1, 2, 3 курсах по 70 годин /210 годин загалом/.

Надати викладачам допризовної підготовки статусу заступника директора навчального закладу з виховної роботи – керівника допризовної підготовки /”військовий керівник”/, що значно зменшить плинність кадрів, підвищить престиж педагогічних працівників.

Наголошуємо, що для проведення заходів з учнівською молоддю з героїко-патріотичної роботи маємо підготувати фахівців, у яких є досвід роботи у виховних структурах Збройних Сил України на посадах психологів, соціологів. Тобто вони повинні мати педагогічну освіту, практичний досвід роботи і військової служби, володіти організаторськими здібностями.

В зв’язку з вищесказаним доцільно створити кафедру по підготовці таких фахівців при Прикарпатському університеті імені В.Стефаника. Науковці кафедри мають розробити й провести апробацію нової програми, підручника, навчальних посібників, рекомендацій для навчальних закладів із допризовної підготовки.

Сумніву не підлягає, що оновлення змісту та шляхів формування в учнівської молоді педагогічно-психологічної готовності до служби в Збройних Силах України дасть змогу успішно розв’язувати завдання допризовної підготовки.

Робимо висновок, що забезпечення безперервного поступу процесів розбудови незалежної Української держави, як безпеки суспільства є невіддільне від навчального розв’язання цілого комплексу проблем національного виховання, в тому числі корінного поліпшення навчання та військово-патріотичного виховання, одним з напрямків роботи якого є мобілізація учнівської молоді на вивчення військової справи й підготовки її як до строкової так і до контрактної служби в Збройних Силах України.

Отже, для створення дійсно професійної армії необхідно укомплектовувати її якісним особовим складом у першу чергу, на контрактній основі з високим рівнем допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання.

Література:

1.Сухомлинська О. В. Ногами людина повинна вростати у землю своєї Батьківщини, але очі її хай оглядають весь світ // Відродження. -1993.-№2 - С.6-8.

2. Зятів С. Без патріотів немає держави // Народна Армія.-1996.-10 липня . -С.3.

3. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава,1994.-т.1.-с.162

4.Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава,1994.-т.1.-с.124

5.Сухомлинський В.О. Теоретичні і практичні проблеми, які висуваються життям у процесі здійснення ідеї розвитку особистості //

Вибрані твори: В 5-ти тт.-К., 1976. – Т.1. - С.131

6. Стельмахович М.Г. Українська родина педагогіка.- К., 1996. - С. 185.

7. Коупленд Н. Психология и солдат.-М.:Воениздат, 1990. С.14

8. Закон України “Про позашкільну освіту”//Освіта України.-2000.-№31- 2 серпня. - С.8

9. Ірчан М.В. Твори: В 2тт. – К.: Дніпро, 1987. - Т.2. - С.60

10. Молодецький В.Реформа збройних сил України // Вісті Комбатанта – Торонто - Нью-Йорк, 1996 - С.52

11. Грушевський М. Привіт // Нове життя (Станіславів), 1919.-17 квітня-С.21

12. Рижих В. Головне завдання ТСО України - військово-патріотичне виховання молоді // Учитель. - 1999. - №5-6. - С.24

13. Ати-бати у солдати // Західний кур’єр (Ів.-Фр.).-2001.-20-26 грудня-С.9

14. Целевич В. Народ, нація, держава.- Вінниця: Наш час,1993.-С.54

15. Стельмахович М.Г. Пласт у системі національного виховання // Поліття (Ів.-Фр.).-1994- №39-40 - С.8

16. Белебеха І. Поразки та надії України. – Харків : Прапор,1996 - С.363 Мисак Богдан Павлович Підполковник запасу, викладач допризовної підготовки юнаків ПТУ№1 м. Івано-Франківська.