Реферат з педагогіки

Метод динамічних груп у педагогіці

Визначною особли­вістю сучасності є розвиток інформаційних технологій, бурхливе на­громадження, безперер­вне оновлення, усклад­нення наукової інфор­мації, вторгнення її в усі сфери життя та діяль­ності людини. Нині не­можливо не навчатися протягом життя в безпо­середньому практично­му розумінні цих слів.

Усе це не могло не позначитися на харак­тері навчання підроста­ючих поколінь, на змісті навчальних програм, підручників, навчально-методичних посібників, à також на методах на­вчання, які використо­вує сучасна школа.

Пильна увага до кож­ного учня, ретельне та всебічне вивчення його навчальних можливос­тей, визначення на цій основі ефективних умов розвитку зумовлюють істотні зміни в органі­зації навчально-вихов­ного процесу.

Індивідуалізація на­вчання в класно-урочній системі передбачає робо­ту вчителя одночасно з різними групами учнів. Така форма організації навчання вимагає роз­робки до кожного уроку завдань різних ступенів складності, використан­ня різних критеріїв оці­нювання, проведення додаткових занять з відста­ючими учнями з урахуванням аналізу при­чин їх неуспішності. Якщо вчитель цього не робить, то він ставить у невигідне становище всіх учнів, і сильних, і слаб­ких. Сильні учні втрача­ють інтерес до засвоєння знань, якщо педагог по­яснює матеріал, повто­рюючи одне і те саме по кілька разів. Слабкі учні, у свою чергу, перестають слухати пояснення вчи­теля, якщо матеріал ви­кладається на більш складному рівні, ніж це доступно їх розумінню.

Навчальна діяльність, спрямована на засвоєння знань, — одне з найваж­ливіших джерел форму­вання особистості шко­ляра. Серед інших видів діяльності — ігрової, тру­дової — вона є провідною протягом усього часу нав­чання в школі. Зміню­ються її мотиви, удоско­налюються форми і засо­би, визначається профе­сійна спрямованість. Усе це здійснюється в межах навчальної діяльності. Ось чому розкриттю структури цієї діяльності, її пізнавальних та моти­ваційних аспектів, потреб у реалізації надається нині особливе значення. У зв'язку із цим слід про­думати різноманітність методів навчання. Відо­мо, що стандартне застосування методів навчання, навіть при їх ідеальній організації, швидко набридає школярам. Якщо учень постійно займається одноманітною за структурою і методикою навчальною діяльністю, він втрачає інте­рес до уроку. На розвиток інтересів школярів впли­ває і зміст навчального матеріалу, і вибір методів на­вчання.

Використання різних форм проведення навчаль­них занять, а також нетрадиційних методів урізнома­нітнює навчальний процес і сприяє активній співпраці вчителя та учнів. Школярі радо сприймають нові ме­тоди, як і новий зміст. Майстерність педагогів поля­гає в тому, що для розв'язання одного й того самого навчального завдання вони використовують різні по­єднання методів, нетрадиційні, незвичайні засоби.

Існує стереотип про незамінність традиційних способів пояснення нового матеріалу, видів опиту­вання й оцінювання знань. У школі збереглися пе­режитки авторитарної педагогіки, де учень висту­пає не суб'єктом, а об'єктом навчання. Коли учи­тель розуміє роль і значення самостійної роботи школярів як основної форми оволодіння знання­ми, то відбувається перехід від авторитарної до гу­манної педагогіки.

На засадах гуманізації навчання, використовуючи елементи педагогічного досвіду В.В.Пасічника (м.Москва), РА. Никифорова і Т.М.Попової (м.Сімферополь), С.М.Шевченка (м.Суми), автор створив влас­ну інформаційно-блокову систему нетрадиційного викладання біології — диференційоване навчання за допомогою методу динамічних груп з використанням блокового конспекту та системи дидактичного мате­ріалу. Ефективність системи полягає в тому, що:

— вона забезпечує високу пізнавальну діяльність, активність учнів;

— підвищує результативність процесу навчання;

— учні на уроках включаються в ділове спілку­вання, яке за характером відповідає основному виду діяльності підлітків.

Застосовуючи цей метод, треба враховувати:

а) індивідуально-психологічні особливості учнів;

б) рівень готовності учнів до навчання;

в) характер та обсяг навчального матеріалу. Відносини між учителем та учнями за цією систе­мою навчання грунтуються на принципах співпраці.

Функції учителя:

1. Організовує процес навчання відповідно до логіки пізнавального процесу.

2. Створює блоковий конспект і систему дидак­тичного матеріалу.

3. Передає учням соціальний досвід.

4. Створює умови для активної творчої діяльності. Функції учня:

1. Включається в процес навчання.

2. Входить до складу динамічної групи на прин­ципах взаємної доброзичливості та психологічної сумісності.

3. Засвоює соціальний досвід.

4. Працює з розробленими вчителем матеріалами.

5. Отримує конкретні знання.

6. Розвиває логіку мислення.

В інформаційно-блоковій системі навчання, на відміну від традиційної, існують чіткі орієнтири для учнів, які завжди знають кінцеву мету.

Головні ознаки групової форми навчання.

1. На уроці клас поділяється на кілька динаміч­них груп для розв'язання поставлених завдань. Важ­ливе значення має чисельність груп. Кількість учнів динамічної групи — 3—5. У такому випадку в групі складаються найбільш сприятливі умови для роботи.

2. Кожна динамічна група одержує певне завдан­ня і виконує його під безпосереднім керівництвом ведучого — лідера групи або вчителя.

Для успішної роботи груп потрібно, щоб кож­ний учень оволодів елементарними вміннями са­мостійної пізнавальної діяльності. Із цією метою вчитель проводить конкретний інструктаж, який розкриває послідовність дій учнів під час виконан­ня роботи, влаштовує додаткові консультації для окремих дітей, частіше здійснює систематизацію та корекцію знань під час вивчення теми.

3. Завдання виконуються способом, який дає змогу враховувати індивідуальний внесок кожного члена групи.

Особливе значення в цьому випадку мають умін­ня працювати з підручником, проводити за інструк­ціями лабораторні роботи, спостерігати, фіксувати отримані результати і на їх основі робити виснов­ки. У зв'язку із цим важливо, щоб на перших етапах роботи з групами вчитель приділяв особливу увагу формуванню навичок самостійної діяльності.

4. Склад динамічної групи не є постійним. Він підбирається таким чином, щоб максимально реалі­зувалися навчальні можливості кожного члена групи.

Успіх навчання в групах залежить від того, як організована робота. Потрібно правильно добира­ти склад груп. На початковому етапі роботи най­більш ефективними є неоднорідні групи, які утво­рюють учні з різним рівнем знань з предмета. Гру­па повинна складатися не більше ніж з 3—5 чоловік. Усі члени групи взаємно доповнюють один одного. У таких групах розвиток особистості в соціально­му, творчому плані відбувається більш інтенсивно. Усі члени колективу повинні бути взаємно добро­зичливими, тобто діє принцип психологічної суміс­ності. Негативне ставлення учнів один до одного перешкоджає продуктивній діяльності. Дуже швид­ко в групі з'являється свій лідер. Слабкі учні також виявляють активність, у них формується вміння самостійно одержувати знання.

Поступово члени групи вчаться самостійно пра­цювати й успішно засвоювати програмовий матері­ал. Сильні учні вже не відіграють провідну роль, їхній інтерес до роботи знижується. На даному етапі роботи доцільно сформувати нову групу з учнів, які прагнуть поглиблено вивчати біологію. Можна ство­рити групу школярів, які постійно цікавляться біо­логією. Інші групи об'єднують учнів, що не вияв­ляють особливого інтересу до предмета і не праг­нуть отримати знання в більшому обсязі, ніж це передбачено програмою.

Важливо забезпечити учням можливість перехо­дити з однієї групи в іншу, дотримуватися принци­пу добровільності. Учні із середнім і достатнім рів­нями знань можуть:

— об'єднатися в динамічні групи, у яких про­довжать роботу над формуванням умінь і нагрома­дженням конкретних знань, біологічних понять,

працюючи із завданнями достатнього рівня; вико­нувати нескладні стандартні завдання з підбірки високого рівня; якщо добре засвоїли матеріал і підійшли до розв'язання творчих завдань, перейти в групу сильних учнів;

— увійти в динамічну групу учнів з низьким рівнем знань у ролі ведучого. У цьому випадку вони допомагають слабким учням закріпити матеріал теми на рівні запам'ятовування й репродукції та перейти до формування конкретних знань, працю­ючи з відповідними запитаннями.

За такої форми роботи максимально викорис­товуються колективне обговорення результатів, взаємні консультації під час виконання складних завдань. Зберігається й самостійність кожного учня, а вчитель має можливість працювати з більшою кількістю школярів.

Та й учні, які допомагають слабшим товаришам у засвоєнні найбільш важких питань, самі отриму­ють при цьому не меншу користь. Вони максималь­но актуалізують свої знання, закріплюють їх, пояс­нюючи матеріал однокласникам. Часто доводиться спостерігати таку ситуацію: лідеру групи здається, що він знає все з певного питання. Однак у процесі пояснення та роботи з іншими членами групи лідер виявляє в себе «білі плями», які ліквідовує під час обговорення.

5. Для всіх груп школярів обов'язковим є за­своєння програмового матеріалу, а в якому обсязі буде опрацьовуватися додатковий матеріал, учні в динамічних групах вирішують самі.

6. Створюються умови для самовдосконалення. Учень може порівняти свої досягнення зі здобут­ками інших учасників динамічної групи; об'єктив­но оцінити свої знання, навчитися приймати себе і як особистість, і як члена колективу.

7. Учні вчаться висловлювати свої думки, керу­вати своїми бажаннями та емоціями які заважа­ють роботі інших учнів і досягненню гармонії.

8. Працюючи в динамічній групі, учень задоволь­няє свої амбіції у творчій діяльності, спілкуванні, пізнанні, лідерстві, самореалізації.

9. Учасники динамічної групи вчаться надавати допомогу один одному, висловлювати згоду та не­згоду з думками інших. '