Реферат

Реферат Творчі розповіді

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 8.11.2024


ТВОРЧІ РОЗПОВІДІ

Яким умінням треба навчати школярів, щоб вони мог­ли викладати свої думки і почуття, орієнтуючись на сприй­мання читача (слухача)? Це загальне питання методики «чому вчити?» розв'язується на основі даних психології про етапи мовленнєвої діяльності та аналізу тих трудно­щів, які долають учні, оволодіваючи монологом.

Виділяється чотири групи узагальнених умінь зв'язно­го мовлення (їх можна назвати комунікативними): 1) ін­формативно-змістові, 2) структурно-композиційні, 3) граматико-стилістичні, 4) редагування. Співвідносяться ці способи мовленнєвої діяльності з основними етапами тво­рення тексту (орієнтування, планування, реалізація, контроль).

Група Інформативно-змістових умінь забезпечує ово­лодіння змістом повідомлення. Вона включає уміння орієн­туватися в умовах спілкування, усвідомлювати тему і основну думку висловлювання та добирати для нього необхідний матеріал.

Будь-яке висловлювання розпочинається із орієнту­вання у ситуації спілкування. Аналізуються умови, мотиви мовлення: з'ясовується, для чого створюється дане вислов­лювання (з метою спілкування, повідомлення чи впливу на співбесідника), для кого воно призначене (добре знайо­мій людині чи багатьом невідомим). Якщо ж аналіз умов здійснено правильно, будувати саме висловлювання уже неважко, оскільки програма його визначається переважно завданнями і обставинами.

В умовах шкільного навчання «ситуація уроку знімає природну комунікативність мовлення» (М. І. Жинкін). Саме тому виникає потреба ввести учнів у мовленнєву ситуацію і навчити орієнтуватися у ній. Слід створити такі умови, які б викликали внутрішнє спонукання ви­словити свої думки і почуття, бажання розповісти про свої враження, побачене і пережите.

Мотив мовлення («заради чого я говорю» — Л. С. Виготський) виникає у дітей у зв'язку із яскравими вражен­нями, коли вони зримо уявляють обстановку, ті місця, тих людей, про яких вони розповідають, чітко усвідомлюють функції мовлення. Важливо також сформувати у них наочне уявлення про адресата мовлення, передбачити такі прийоми, які б спонукали малого автора задуматись над тим, як читач (слухач) буде сприймати його висловлю­вання. Така установка розвиває усвідомлену потребу вра­ховувати в процесі побудови тексту сприймання співбесід­ника, виховує стійкий інтерес до роботи над творами як видом навчальної діяльності.

Розпочинаючи роботу над побудовою тексту, будь-який мовець повинен чітко уявляти, про що він хоче розповісти, для чого, як, яким способом буде викладати свої думки. Тема висловлювання — це питання, яке вирішує ав­тор, це те, про що розповідається у творі. Основна думка — це відповідь на поставлене темою питання (заради чого говориться). Розв'язуючи дане питання, автор добором фактів, мовних засобів, послідовністю, способом і стилем викладу матеріалу виражає основну думку твору. Без чітко вираженої мети, основної думки мовлення стає беззмістов­ним, перестає слугувати меті спілкування.

Тому так важливо з перших кроків роботи над розвит­ком монологічного мовлення навчати школярів вдумувати­ся у формулювання теми, осмислювати її зміст, межі. Саме з обмірковування теми розпочинається спілкування автора з співбесідником. Формулювання теми допомагає уявити автору, як його мовлення буде сприйняте тими, кому воно адресоване. Таке уявлення спрямовує хід думки, добір кра­щих мовних варіантів для її вираження залежно від типу і стилю мовлення.

Завдання усвідомити тему та її межі, підпорядкову­вати свій виклад основній думці вимагає оволодіння умін­нями добирати матеріал для висловлювання, фіксувати його, користуватися ним у творчій праці.

Дітям у молодшому шкільному віці важко вичленити у предметах, які вони спостерігають, суттєві ознаки, вста­новлювати залежність між ними. У них ще недостатньо сформовані уміння порівнювати схожі явища, робити висновки, узагальнення. Тому під час підготовки до твору їм важко відібрати з того, що вони бачать, найістотніше, те, що стосується теми, відкинути другорядне, що не від­повідає задуму. У зв'язку з цим необхідно передбачити сис­тему засобів і прийомів, які б вчили школярів спостеріга­ти — бачити, чути, відчувати, помічати в предметах і яви­щах їх яскраві, характерні ознаки й аналізувати бачене. Потрібно прищепити їм навички самостійної роботи над книгою, картиною, навчити способам фіксації своїх спо­стережень, вражень, роздумів.

Збір матеріалу для висловлювання безпосередньо зв'язаний із його систематизацією. Це складне уміння, яке включає ряд мислительних операцій. Потрібно навчити дітей: 1) аналізувати зібраний матеріал, відбирати у ньому те, що необхідне для розкриття задуму, 2) групувати зіб­ране, пов'язуючи між собою факти, думки в окремі частини (мікротеми) висловлювання, 3) визначати, у якій послі­довності доцільно розташувати ці логічно завершені части­ни, 4) продумувати смислові зв'язки між частинами тексту і сусідніми реченнями та знаходити словесне вираження цих зв'язків, 5) виділяти особливо значимі для висловленої думки слова (за допомогою граматичних та інтонаційних засобів). Ці способи мовленнєвої діяльності називаються структурно-композиційними.

Зібраний і систематизований матеріал може бути ви­кладений по-різному. Мовець обирає певний спосіб ви­кладу думки — розповідь, опис чи міркування. Це зале­жить від того, які завдання стоять перед ним: потрібно розповісти про якісь події, описати даний предмет або яви­ще чи довести певні твердження. Кожен із способів викла­ду має особливості побудови, потребує відповідного мов­ного оформлення, може мати певне стилістичне вирішення.

Автор описує будь-який предмет, явище, виходячи Із об­ставин спілкування, живописно малює, зображує його або передає його істотні ознаки у логічній послідовності. У пер­шому випадку він використовує художній, а у другому — науковий опис.

Кожен із нас у своєму житті користується різними функціональними стилями. Внаслідок цього у нашій сві­домості формуються принципи відбору мовних засобів з огляду на завдання і умови спілкування.

Найпростіші стилістичні розмежування доступні уч­ням початкових класів. Так, уже учень 1 класу усвідом­лює, що на уроці слід говорити по-іншому, ніж вдома. Він здатний відрізнити художню книгу від підручника. Читаючи, аналізуючи, переказуючи підручники, художні книги, дитячі газети, журнали, звикає у своєму мовленні диференціювати мовні засоби у залежності від змісту ви­словлювань і ситуації.

Важливо з першого року навчання дітей у школі сти­лістичним диференціаціям надати цілеспрямованого ха­рактеру. Організовуючи спостереження над стилістични­ми особливостями текстів, слід подбати про те, щоб вони не нав'язувались учням штучно, а природно випливали із завдань і обставин висловлювання. Такі спостереження (без використання теорії) мають на меті виробити у дітей внутрішню установку на добір мовних засобів, найбільш доцільних для тексту даного типу і стилю.

Предметом постійної уваги має бути збагачення слов­ника і граматичної структури мовлення молодших школя­рів. Слід передбачити систему вправ, зорієнтованих на за­своєння синонімічних і співвідносних мовних засобів для вираження означальних, причинових, наслідкових відно­шень. Уміння добирати відповідні лексичні, граматичні та інтонаційні засоби для вираження думки називаються граматично-стилістичними.

Критика власного тексту є, за визначенням психоло­гів, рушійною силою в оволодінні монологом. Без уміння відхиляти менш точні слова і синтаксичні моделі та зна­ходити більш влучні для вираження думки неможливо досягти зрушення у мовленнєвому розвитку.

Молодші школярі, навчаючись творити власний текст, на перших кроках навчання не помічають пропусків го­ловного у змісті висловлювання, порушень логічної по­слідовності у викладі, невиправданих повторень тих самих слів, одноманітних конструкцій. Потрібна систематична, цілеспрямована робота, щоб виробити у дітей звичку до свідомого контролю за якістю свого мовлення прищепи­ти їм уміння редагувати власний текст.

Розглянуті чотири групи комунікативних умінь (ін­формаційно-змістові, структурно-композиційні, граматико-стилістичні, редагування) знаходять повне втілення у тво­рах як самостійній вправі з розвитку монологічного мов­лення. У початкових класах школярі вчаться будувати тво­ри різних композиційних форм: розповіді, міркування, описи наукового й художнього стилів, знайомляться також з окремими, зразками ділових текстів.


1. Реферат Кровообіг 2
2. Реферат Антикризисное управление за рубежом
3. Курсовая на тему Інфраструктура ринку Проблеми її формування в Україні
4. Контрольная работа на тему Шляхи енергозбереження в сільському господарстві
5. Реферат Сочинение по литературе на темы ВОВ
6. Реферат на тему Did People In The Usa Become More
7. Реферат на тему Too Little Too Late
8. Реферат Твид, Уильям Марси
9. Курсовая на тему Роль МВД Российской Федерации в укреплении налоговой дисциплины
10. Реферат на тему Typical American By Gish Gen Essay Research