Реферат на тему:

НАВЧАЄМО ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ -

ВИВЧАЄМО ІЗ УСПІХОМ

Гра та ігрова ситуація

як один із найефективніших

методів навчання

на початковому

і середньому етапах

засвоєння іноземної мови

едагопчна наука розглядає процес навчання як свідому ці­леспрямовану діяльність учителя і учнів. Сприймаючи що тезу як константу, спробуємо визначити навчальний процес як співпра­цю цих двох сторін, як корисну діяльність, що збагачує і результа­том якої стає партнерство між учителем і суб'єктом навчання. Учи­тель і учень стають друзями і отримують взаємне емоційне за­доволення від цієї співпраці. Учень від того, як і що він вивчив, учитель від того, як він досяг цієї мети. Іншими словами, не тільки результат, а й спосіб його досягнення відіграє величезну роль у на­вчальному процесі. Позитивні емоції, зацікавленість на уроці іноземної мови підвищують рівень мотивації, а це в свою чергу, сприяє міцному засвоєнню і закріпленню навчального матеріалу.

Отже, наш девіз: «Навчаємо із задоволенням — вивчаємо із за­доволенням!» Практичне засвоєння іноземної мови неможливе без застосування ефективних методів і прийомів навчання.

Комунікативно-ігровий метод навчання — це новий цікавий підхід до вивчення іноземної мови, який забезпечує дійове, зорієн­товане на особистість навчання іншомовного спілкування.

Психологічні і фізіологічні особливості дітей молодшо­го шкільного віку, зокрема пластичність мозку, гнучкість мозкових механізмів мовлення, що сприяють швидкому і якісному запам'я­товуванню, на основі якого легко реалізується перенесення в різні ситуації спілкування, підвищена сенситивність, яскраво виражені імітативні здібності, які підкріплюються здатністю до наслідуван­ня,— передумови вивчення молодшими школярами іноземних мов (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Дж. Брунер та інші). Виходячи з цього, психологи вважають, що у шкільному віці гра все ще залишається важливою діяльністю в житті дитини. А ос­кільки гра, навчання і праця — основні види діяльності в житті людини, а перехід від однієї діяльності до іншої — це взаємодія

її попередніх І наступних форм, то вибір гри як важливого при-ііому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком . виправданим.

Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватися, ру­хатися, ми забезпечуємо умови для вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дити-ии, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних про­цесів сприйняття і пам'яті. Оскільки гра, що охоплює елемент зма­гання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви — це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на пси­хічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, вироблен­ню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню (Л. С. Ви-готський, Д. Б. Ельконін, А. Н. Леонтьєв та інші).

Гра — сильний емоційний подразник, який знімає психологіч­ні бар'єри, що заважають іноземному спілкуванню, підвищує Іні­ціативність і активність учшв а також стимулює позитивні емоції, які впливають на кору головного мозку, сприятливо розвиває за­цікавленість до іноземної мови як предмета. І ця зацікавленість з'являється за рахунок задоволення і радості від процесу три. що є одним із найважливіших завдань навчання.

Вважаючи головним напрямом у навчанні Іноземної мови «на­вчання із задоволенням», ми маємо на увазі атмосферу радості, доброго настрою, розкутості, активності, зацікавленості, ситуатив­ної мотивації на кожному уроці, оскільки шлях до досягнення мети не менш важливий, ніж сама мета.

Якщо звернутись до історії розвитку школи і пригадати цер-ковно-приходські школи, то там мета навчання досягалась за до­помогою різок та Інших покарань, тобто навчання через страх. З часом школа і педагогічна наука розвивались, і сьогодні ми говоримо про мотивацію як про важливу підбадьорюючу силу навчмада, з.ка визначається суб'єктивним світом учня, його влас­ними бажаннями, особистою зацікавленістю в шв'-шді.

Коли ми приходимо до 6—7-річиих дітей, щоб навчити їх іноземної мови, то перше запитання, яке ми ставимо собі, має бути таким: «Що ж відбувається в головах цих маленьких уч­нів, котрі вперше чують Іноземну мову?» Війти в роль учня і стежити за етапами навчання з його позиції — дуже важ­ливе і непросте завдання. Враховуючи психологічні І фізіо­логічні особливості дітей цього віку, ви зрозумієте, що най-оптимальншіим способом початкового навчання є ігрова си­туація. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого вони не боятимуться, кого сприймуть як реальну істоту і, нарешті, кого вони полюблять. Щоб знайти такий образ, вам знадобиться ваша фантазія. Най­ефективніше використати м'яку іграшку — яскраву, симпа­тичну, кольорову, саме таку, яка б зацікавила дітей І виклика­ла позитивні емоції,— здивування, захоплення. На першому ж уроці відбувається знайомство. Попередньо учням треба по­відомити, що є гість, він приїхав з Німеччини (Англії, Фран­ції, Італії тошо) І хоче навчити їх своєї мови. Він не знає жодного слова українською мовою, тому розмовляти з ним можна лише його рідною мовою. Для зустрічі з ним треба підготуватись. Щоб познайомитися з ним, потрібно ви­вчити необхідні мовні зразки. Діти уважно слухають кож-

не слово, намагаючись правильно повторити його. Таким чином, нудний і монотонний процес повторення готових фраз перетво­рюється на вмотивований процес вивчення мовних одиниць для спілкування з уявним «носієм мови». Тепер роль учителя на уро­ці опосередкована. Він стає з'єднуючою ланкою між учнями і їх­нім «другом». Така форма спілкування є прийнятною І дуже зруч­ною, особливо коли в групі є сором'язливі учні, які неохоче йдуть на контакт з дорослими. Коли вони спілкуються з учителем не без­посередньо, а за допомогою Іграшки (яка просто не може не спо­добатись дитині), то учень поступово позбувається комплексів, які загальмовують його діяльність.

Отже, ми знайшли образ, встановили контакт. Наступним важ­ливим чинником є відсутність монотонності. На кожному уроці повинен бути елемент несподіванки, сюрприз, новинка; урок не повинен бути передбачуваним. Для досягнення цієї мети мож­на використовувати різноманітні ігри. Особливо популярними є рольові ігри. Так, під час вивчення теми «Моя сім'я» можна роз­поділити ролі членів родини між учнями групи, і кожен розпо­відатиме про «свого героя*, наслідуючи голос, міміку, жести. А вивчаючи тему «Тварини», кожен учень перетворюється на мешканця зоопарку. (Учні отримують картинки із зображенням тварин, але не показують їх один одному, їхнє завдання — не на­зиваючи тварину, описати її так, щоб решта учнів здогадалась, про кого йдеться). Дуже цікавими є інсценування пісень (якщо це можливо), відгадування предмета, дії, якості, за допомогою пантоміми. Коли ми вивчаємо тему «Учнівське приладдя», уч­ням пропонують заплющити очі, а тим часом у них «зникає» якась річ. Учні повинні визначати І описати цю річ, щоб ЇЇ можна було знайти серед інших речей і віддати власнику. Однаково ефективними є підготовлені і непідготовлені ігри. Основне зав­дання — це мотивація учнів до мовленнєвої діяльності,.з вико­ристанням їхньої фантазії та уяви, реалізація прагнення кожної дитини до самовираження, підтримання інтересу учнів до пред­мета, за допомогою гри як продуктивної діяльності на почат­ковому етапі навчання.

Важливу роль на початковому етапі вивчення іноземної мови відіграє також розвиток фонетичних навичок і тренування пра­вильної вимови та артикуляції. Виконуючи фонетичні вправи, учні готуються до слухового сприйняття певних звуків, слів, слово­сполучень, диференціації та виокремлення певних звуків та їх зву­кового відтворення. Таким чином, саме вправи стають першою ланкою в розвитку навичок аудіювання. Так, під час вивчення го­лосних, можна запропонувати учням вибрати з трьох.слів те слово, в якому вони почують вивчений звук. Така вправа є тренуванням селективного слухання.

Повторення фонетичних одиниць — заняття дещо нудне. Спро­буємо урізноманітнити цей вид діяльності ігровими вправами, які відомі учням з раннього дитинства, наприклад «Зіпсований те­лефон» (Рійзіегрозі). Діти намагаються якомога чіткіше вимов­ляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього грав­ця І зберегло свою первинну форму. Тренувальні вправи «пошепки» корисні для тренування сприйняття та артикуляції. Можна за­пропонувати ще одну вправу, яку виконують парами. Для цього гру­пу поділяють на дві команди. Члени команд стають один проти од­ного так, щоб кожен мав пару, відстань між парами не повинна

бути занадто малою. Один учень вимовляє слово, словосполу­чення, коротке речення (залежно від віку) якомога тихіше, але чіт­ко артикулюючи. Його напарник повинен вимовити це слово вго­лос. За правильну відповідь команда одержує бал. Для збільшення відстані можна поставити партнерів по діагоналі, а після відпо-• БІДІ вони поступаються місцем наступному гравцеві і переходять в Інший кінець класу.

Етап релаксації — це дуже важлива ланка уроку іноземної мо­ви. Не можна недооцінювати її роль. Вона використовується для короткого перепочинку і може також виконувати естетичну функ­цію. Не слід забувати, що в цьому віці діти охоче співають і танцю­ють. Скористаємось дитячою зацікавленістю і засвоїмо разом із ними нескладну пісеньку, покажемо їм прості танцювальні рухи. І замість монотонної фізкультурної паузи — яскраві хвилини з піс­нею й танцями, які надовго запам'ятаються.

Час минає, учні підростають, дорослішають І переходять у се­редню ланку, де обсяг матеріалу значно збільшується, завдання стають складнішими. Це неминуче призводить до поступової втра­ти інтересу до іноземної мови. Як же не тільки не втратити, а, навпаки, зміцнити зацікавленість учнів?

На цьому етапі потрібно сприяти комунікативно зорієнтова­ному використанню іноземної мови в навчальному процесі: бажа­но вживати Іноземну мову для висловлення власних думок та пере­живань. Не слід розмежовувати: спочатку вчимо — потім корис­туємось. Під комунікативною орієнтацією розуміємо вивчення структур і виразів не тільки для щоденного використання, а й для спілкування на уроці,

У сучасній методиці є багато різноманітних форм і методів, які допомагають реалізувати основне наше завдання — практичне застосування учнями набутих навичок у комунікативній ситуації, спираючись на власний досвід, особисту думку, попередні знання та уяву, моделюючи свою поведінку згідно із заданою ситуацією. Тому, добираючи тексти, вправи і завдання, необхідно врахову­вати інтереси, досвід, попередні знання і вікові особливості учнів. Якщо текст для читання чи аудіювання не відповідатиме реаль-

ності, з якою зустрічаються учні (чи могли б уявно зіткнутись) у власному житті, то навряд чи такий текст стане продуктивним для опрацювання і подальшої інтерпретації, завданням, яке роз­виває непідготовлене спонтанне мовлення. Підставою для мов­леннєвої ситуації може бути не тільки прослуханий текст, а й запис звуків природи чи голоси звірів, коли учням пропонують розріз­нити, класифікувати почуті звуки і, можливо, змоделювати імо­вірну ситуацію, описавши її словами.

Важливим етапом є також підготовка учнів до слухання чи чи­тання тексту. Доцільно підвести їх до теми самого тексту, вико­ристовуючи XV-запитання (мег-уга-маз-шагит-ме-шіезо-меуіеі), вправи на складання асоціограм, упорядкування чи реконстру-ювання за допомогою мовної здогадки «зруйнованого» тексту то­що. Усе це дасть уявлення про текст, підготує учнів до основного сприйняття. Використання унаочень — малюнків, картин, карт, схем і т. д. — полегшує розуміння тексту і часто стає поштовхом до мовлення. Добираючи завдання для розвитку навичок аудіюва-ня і читання, ми повинні враховувати їх характер: інтенсивне, глобальне чи селективне. Завдання потрібно формулювати чітко і зрозуміло, перед тим, як учні почнуть слухати текст. Запитання, тести, текст із пропусками (ІйсКепІехІ) повинні бути перед очима.

Усі вправи перед слуханням або читанням ми формуємо так, щоб підготувати учнів до продуктивної творчої інтерпретації отриманої інформації. Це можуть бути різноманітні завдання: скласти діалог, інсценувати задану ситуацію, продовжити історію, придумати закінчення, розподілити ролі і описати ситуацію з по­гляду кожної дійової особи, написати листа другові тощо.

Важливим компонентом мовної компетенції залишається гра­матично коректне мовлення, І цей аспект потребує також по­стійного тренування і вдосконалення. Адже знання І розуміння граматичного правила не можуть застрахувати нас від поми­лок, а тим більше не сприяють розвитку комунікативних навичок. Тому для закріплення та автоматизації того чи іншого грама­тичного явища потрібно вдаватись до граматичних вправ, які полегшують його засвоєння та вільне використання в усному мовленні і на письмі.

Можна запропонувати таку послідовність опрацювання гра­матичних правил:

1. Тлумачення правила, роз'яснення його І вивчення напам'ять.

2. Підкріплення правила таблицями, картинами, кольоровими схемами («візуалізація»).

3. Тренування правила в парах (наприклад, гра: запитання — від­повідь)

4. Тренування у використанні певної граматичної структури; по­вторення, утворення речень за опорами, виконання вправ на підстановку.

5. Заповнення пропусків у тексті для активізації певного грама­тичного феномену.

6. Вправи на трансформацію речень із вживанням уже відомих граматичних явищ.

7. Активізація вживання граматичних структур за допомогою унаочень (картин, які зображають певну ситуацію).

8. Самостійне складання речень із вживанням вивченої грама­тичної структури.

Проте виконання граматичних вправ завжди бу­ло для учнів заняттям нудним і не дуже цікавим. То­му спробуємо урізноманітнити завдання, врахову­ючи інтерес учнів середніх класів до кримінальних іс­торій і детективів, запропонуємо їм детективну впра-ву-гру (запитання — відповідь, див. Додаток].

Узагальнюючи сказане, хочу зазначити, що вчи­тель — це актор. Але публіка в нього змінюєть­ся не так часто, як у театрі. Тому І завдання знач­но складніше: завжди відшуковувати нові способи, нові цікаві форми роботи, нові образи, щоб не по­вторюватись, не бути нудним. Вдячністю нашої пуб­ліки будуть їхні міцні знання та позитивні емоції.

ПІЗНАВАТИ СВІТ V ГРІ

До проблеми організації ігрової діяльності молодших школярів у навчанні іноземної мови

днією з умов інтеграційного поступу України у світове спів­товариство є розв'язання проблеми реформування та удоскона­лення вітчизняної освітньої галузі. Без сумніву, це стосується та­кож І питання доцільності навчання іноземної мови в ранньому шкільному віці.

Починаючи з 2002/2003 навчального року іноземна мова в за­гальноосвітніх навчальних закладах вивчається з другого класу, що надає цій проблемі особливої актуальності. Іншим, не менш важливим, пріоритетом у розв'язанні зазначеної проблеми є орі­єнтація на комунікативне спрямоване навчання учнів іншомов­ного спілкування, а також пошук таких видів діяльності на уро­ці, які були б ефективним інструментом у вивченні іноземної мо­ви молодшими школярами.

Проблема оволодіння дітьми 7—10 років другою мовою до­сить добре висвітлена в науковій літературі (3. М. Богуславська, Дж. Брунер, Л. С. Виготський, Р. М. Миронова, Л, С. Рубінш-тейн, А. П. Усова та ін.). Як свідчать результати проведених до­сліджень, дитина оволодіває Іноземною мовою легше, ніж дорос­ла людина- Розквіт людських здібностей до засвоєння другої мо­ви, за переконаннями У. ПенфІЛда, безпосередньо пов'язаний з фізіологічними чинниками- Він характерний для дітей 4—10-рІч-ного віку, На цей період уже визначилася локалізація мовних функцій як у лівій, так і у правій півкулях головного мозку. Це свідчить про те, що дитина здатна сприймати значну кількість інформації, аналізувати ЇЇ і адекватно оперувати нею як на мов­леннєвому, так і на вербальному рівнях. Психологи довели, що молодші школярі мають стійку довготривалу пам'ять, їхній мо­зок характеризується пластичністю, здатністю швидко реагувати та переключатися з одного виду діяльності на інший, їм власти­ве володіння мистецтвом іштації (Д, Б. Ельконін), Усі переліче­ні психологічні чинники свідчать про те, що для вивчення іно­земної мови иа початковому етапі навчання є всі необхідні пе­редумови, і воно є виправданим.

У психологічній і методичній літературі пропонується значна кількість ефективних методів І прийомів, які позитивно вплива­ють на навчальний процес. Одним з них є гра як домінантна та провідна діяльність дітей молодшого шкільного віку. На думку Д. Б. Ельконіна, на межі дошкільного і шкільного віку гра є ос­новним видом діяльності у житті учня [5]. З психологічного по-

гляду, цей вік уважається періодом високої активності, яка від­шукує форми І шляхи реалізації. Зрештою, виявляється, шо са­ме гра залишається превалюючою формою життєдіяльності ді­тей цього віку, що компенсує недоліки та обмеженості реально­го життя.

Деякі вчені вважають, що учні початкової школи активно гра­ють, але характер їхньої гри може змінюватися під впливом умов навчання (В. Г. Редько). Значною мірою діти пізнають навколиш­ній світ у процесі навчальної діяльності і, зокрема, у грі.

Поняття «гра» досить багатогранне. Як уже зазначалось, з по­гляду фізіологів і психологів вона є основною формою активної діяльності дитини, що має задовольняти її біологічні потреби: реалі­зувати вихід надлишкової енергії, проявити себе як особистість, перевірити свої можливості у колективній діяльності, виявити се­бе певним чином серед ровесників, задовольнити потребу у від­починку тощо. На думку окремих учених, гра, з одного боку,— це розвага, вільне заняття, яке проводиться заради інтересу: звідси гра є розважальним видом діяльності. З Іншого гра — один Із спо­собів передачі знань: у цьому випадку вона є формою навчання {В. М. Чистяков), А тому, використовуючи гру як засіб збагачен­ня учнів новими знаннями, уміннями й навичками, ми наповню­ємо її дидактичним змістом, і гра-розвага перетворюється на ди­дактичну гру, яка використовується з метою навчання,

Адаптуючи поняття «дидактична гра» до специфіки навчання іноземної мови, необхідно зазначити, що саме в цьому контек­сті вона може найбільшою мірою використовуватись на уроці як засіб створення сприятливого середовища для іншомовного спіл­кування. А це означає, що гра може і повинна мати комуніка­тивно-спрямований характер, особливо під час навчання молод­ших школярів.

Треба погодитись із твердженням К, А. Родина про те, що гра також може бути засобом повторення, закріплення та контролю набутого навчального досвіду учнів. Безумовно, без знання пев­ного обсягу мовних категорій учні не набудуть навичок іншомов­ного мовлення, а несформованість відповідних лексичних і гра­матичних навичок не зможе забезпечити його нормативності. Вод­ночас ігрова діяльність як засіб формування та удосконачення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземної мови має бути спрямована на формування та удосконалення не тільки ас­пектів мови, а й мовленнєвих механізмів (уміння говоріння, ауді-ювання, читання та письма).

Аналіз наукової літератури та власний педагогічний досвід свідчить, що дидактичні ігри можна активно використовувати в навчанні іноземної мови, особливо в роботі з молодшими шко­лярами. Насамперед це зумовлено такими основними чинни­ками:

* комунікативний підхід до навчання іноземної мови;

* інтереси молодших школярів;

* природна потреба учнів початкової школи у грі. Враховуючи це, нами встановлено, що поняття «дидактична

гра» можна розширити, виділивши з нього групу Ігор, що власне є підготовкою до комунікативної діяльності, та ігри, що забезпе­чують комунікативну діяльність. Таку диференціацію можна зоб­разити схематично.

Враховуючи цю класифікацію, вчитель обирає та організо­вує гру, яка насамперед відповідала б умовам навчання, а вже потім — темі та меті конкретного уроку.

Не будь-яка Ігрова діяльність може бути ефективною. Лише дидактично доцільне її використання та методично виправдана організація дають змогу вважати гру ефективним засобом навчай-

т. Окрім того, кожний вид ігрової діяльності, що проводиться на уроці, повинен відповідати певним дидактичним і методич­ним принципам. До них можна зарахувати такі: доступності, но­визни, поступового зростання складності, урахування індивідуаль­них І вікових особливостей учнів, зв'язку ігрової діяльності з інши­ми формами роботи на уроці. Ці принципи, безумовно, можуть слу­гувати певними засадами в ігровій діяльності молодших школя­рів. Проте навчання іноземної мови має свої особливості, які обов'язково необхідно враховувати у процесі організації роботи з учнями цієї вікової категорії.

Як уже зазначалося, процес навчання іноземної мови в сучас­ному загальноосвітньому навчальному закладі має бути комунІ-кативно спрямованим [7]. Отже, переважна більшість форм і ви­дів роботи, у тому числі й ігрова діяльність на уроці з учнями молодшоге шкЬІьного віку, також має бути комунікативне спря­мованою, враховувати вікові особливості школярів та їхні інте­реси. Зважаючи на це. до згаданих загальнодидактичних прин­ципів доцільно додати такі принципи: комунікативної спрямова­ності ігор, забезпечення процесу формування мовних навичок, ви­користання інтерактивних видів діяльності. Це означає, що од­нією з основних функцій гри має бути створення на уроці оптимального середовища для Іншомовного спілкування. Існу­ють і інші функції, що реалізуються у проведенні гри: навчати Іноземної мови, виховувати засобами іноземної мови, виклика­ти та підтримувати інтерес школярів до вивчення іноземної мо­ви, розвивати пам'ять, мислення та уяву учнів у процесі оволо­діння ними іноземною мовою. Усі зазначені функції досить чіт­ко охарактеризовані у дидактичній та методичній літературі (Р. 1. Жуковська, І. А. Комарова, Г. А. Ляпіна, А. П. Усова та іи.). Власний досвід роботи з молодшими школярами засвідчив, що, крім усіх перелічених функцій, гра може виконувати ще одну, яка, на наш погляд, є найхарактернішою для ігрової діяльності, що проводиться з дітьми цього віку. Під час вивчення іноземної мо­ви учні початкової школи зазвичай здійснюють іншомовне спіл­кування на основі вивченого мовного матеріалу лише в межах окремих тем. Та насправді реальне спілкування не обмежується однією темою. Виникає природна потреба в об'єднанні мовно­го матеріалу кількох вивчених тематичних циклів в одній сфері спілкування. І саме гра допомагає у розв'язанні цієї проблеми, виконуючи функцію формування механізмів іншомовного спіл­кування учнів у різних видах мовленнєвої діяльності на матеріалі кількох вивчених тем. Наведемо приклад такої гри.

* «Чарівні кульки»

Мета гри: удосконалення лексичних і граматичних (синтаксич­них) навичок та формування умінь говоріння у межах кількох ви­вчених тем.

Зміст гра: клас поділяється на дві команди. На дошці зображе­но кульки з написаними на них словами.

Завдання команд полягає в тому, щоб скласти по одному ре­ченню з кожним словом. Речення не повторюються. Перемагає команда, яка склала найбільшу кількість логічно об'єднаних ре­чень, шо правильно оформлені з мовного погляду і відповідають сфері спілкування.

Особливістю цієї гри є те, що кожна команда, будуючи своє речення, полинна використовувати мовний матеріал з різних ви­вчених тем, щоб уникнути повторення. Наприклад, з прикметни­ком Ьі§ можна скласти речення: А реп із Ьі§ (тема «Класна кімна­та»). А іі§егіз Ьі§ (тема «Тварини»), Му/атіїу Ії Ьі§ (тема «Моя сім'я»). Таким чином, гра сприяє активізації в мовленні учнів вивченого мовного матеріалу, а також удосконаленню навичок структуруван-ня речень різних типів,

Як уже зазначалось, у контексті комунікативне орієнтова­ного підходу до навчання іноземної мови пріоритетною метою є формування в учнів механізмів спілкування у різних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні, пись­мі. А тому переважна більшість ігор, на наш погляд, має від­повідати цій меті. Проте спілкування у шкільній практиці мо­же успішно відбутися лише за умови, що в учнів сформовано відповідні мовні навички: фонетичні, орфографічні, лексичні, граматичні. Тому іграм, що використовуються для підготовки до комунікативної діяльності, ми надаємо важливого значен­ня. У зв'язку з цим у навчанні іноземної мови молодших шко­лярів ми пропонуємо використовувати як ігри, що спрямовані на формування мовних навичок, так і ігри, що забезпечують формування мовленнєвих механізмів у різних видах мовленнє­вої діяльності.

Враховуючи зазначені особливості організації ігрової діяльно­сті у процесі навчання іноземної мови, ми наводимо приклади ігор, що містять навчальний матеріал, передбачений для оволо­діння учнями в другому класі.

ІГРИ, ЩО Є ПІДГОТОВКОЮ ДО КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета гри: виробляти навички сприймання на слух голосних у різ­них ПОЗИЦІЯХ.

Зміст гра: учнів класу поділяють на дві команди. Учитель нази­ває слова англійською мовою. Учні плескають у долоні, якшо го­лосний звук у иих словах є довгим. Якшо ж голосний звук ви­мовляється коротко, плескати не потрібно. Перемагає команда, члени якої не допустили помилок або їх виявилося менше, ніж в іншій команді.

Мета гри: перевірити рівень засвоєння учнями правил написан­ня сліп у межах вивченого лексичного матеріалу. Зміст гра: учнів поділяють на дві команди. Для обох команд на дошці колонками написано слова, у кожному з яких пропущено одну літеру. Члени команд по черзі виходять до дошки і впису­ють необхідні літери. Перемагає команда, яка першою безпомил­ково виконає завдання або допустить меншу кількість помилок.

Мета гри: активізувати лексичний матеріал до теми «ЗсЬооІ» («.Школа»).

Зміст гри: учнів класу поділяють на дві команди. Від кожної з них обирається представник (майстер гри). Члени кожної команди на­зивають по черзі по одному слову, а майстер гри малює хмарин­ки, або пелюстки ромашки і записує там слова. Повторювати сло­ва не дозволяється. Коли список слів до теми «ВсНооІ» у кожній команди вичерпується, майстри гри лічать хмаринки (пелюстки) зі словами. Перемагає та команда, яка має більшу кількість хма­ринок (пелюсток) із безпомилково написаними на них словами.

Мета гри: тренувати у вживанні прийменників місця оп, іп, аг. Зміст гри: учитель готує до гри певний предмет. Один учень ви­ходить з класу, у цей час ведучий ховає цей предмет. Потім учня запрошують до класу. Він повинен знайти схований предмет, за­питуючи ведучого:

Із ГЇ іп Іпе Ьад?

Ведучий дає відповідь залежно від ситуації: Уєз, іі із. (Мо, іі із пої).

Якщо за три або чотири спроби учневі вдається знайти пред­мет, він стає ведучим, І гра продовжується.

ІГРИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ КОМУНІКАТИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Мета гра: тренувати учнів у складанні мікродіалогів (формулю­ванні реплік у формі загальних запитань та стверджувальних або заперечних відповідей на них) на основі матеріалу теми «Апітаїк» («Тварини»).

Зміст гри: учні працюють парами. Кожна з них одержує від учи­теля картку зі словами, що позначають назви тварин. Партнери спілкуються, розпитуючи один одного про наявність у картці на­зви тієї чи іншої тварини;

— Оо уои пауе а саї (а сіод) ...?

— Уез, І сю. (N0, І сіо поі.)

Перемагає той учень, який першим відгадає всі назви тварин, зазначені в картці свого співрозмовника.

Мета гри: тренувати учнів у написанні зв'язних висловлювань за зоровими або вербальними опорами.

Зміст гри: на дошці прикріплено малюнок або серію малюнків, за якими учні повинні написати протягом визначеного часу зв'яз­не оповідання. Переможцем уважається той учень, який напише найбільшу кількість логічно об'єднаних, правильно оформлених з граматичного погляду речень відповідно до змісту малюнків.

Мета гри: удосконалювати уміння читати.

Зміст гри: клас поділяють на дві команди. Усі члени команди одержують від учителя картки з текстом. Протягом певного ча­су учні не вголос читають текст. Потім учитель пропонує відшу­кати у тексті і прочитати речення зі словом, яке він вимовляє рідною мовою. Учень, який першим відшукав потрібне речен­ня, піднімає руку і зачитує його. Перемагає команда, члени якої знайшли найбільшу кількість речень.

Наведені зразки ігор учитель може урізноманітнювати, адап­туючи їх до умов навчання, у тому числі перекладаючи на ту чи іншу іноземну мову, якої навчає учнів.

ЛІТЕРАТУРА

1. БЬІГОТСКИЙ Л. С. Воображение й творчество в дєтском возрасте.— М., 1991.-С. 7.

2. ГрицюкЛ. К., ЗавадськаЛ. А. Ігри та розваги у навчальному процесі з уч­нями.— Луцьк, 1998,— С. 2—6.

3. Л&онтьев А. Н. Проблеми развития психики.— М., 1972,— 445 с.

4. Миронова Р. М. Игра в развитии активности детей: Кн. для учителя. — Минск, 1989.-С. 56—59.

5. Особенности психического развития дєтей 6-7-лєтнего возраста / Под ред. Д. Б. Зльконина.— М., 1988,— С, 34—47.

6. Пенфилд У., Робєртс Л. Речь й мозговьіе механизмьі: Пер. с англ.— Л., 1964.- С. 98-104,

7. Програми для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова. 2—12 класи.— К., 2001.

8. Родкин К. А, Игра как средство повьішения зффективности уроков анг-лийского язьїка.— Иваново, 1961.— 55 с,

9. Стронин М. Ф. Обучающие игрьі на уроке английского язьїка.— М., 1991,-С. 3-7.

ГРАЮЧИСЬ -ВИГРАЄМО

Використання гри

як основного методу

навчання іншомовного

спілкування

на початковому етапі

онад три століття тому великий педагог Ян Амос Комен-ський дивувався з того, наскільки важким було в тогочасних шко­лах вивчення іноземної мови. «Боже мій,— писав він,— як ус­кладнено і розтягнуто вивчення навіть однієї латинської мови. Кухарі на кухні, слуги при обозі, майстровий люд — усі вони, роб­лячи свою справу чп перебуваючи у війську, під час походів швид­ше засвоюють чужу мову, навіть дві або три, ніж вихованці шкіл за-умови вільного часу і величезного напруження — одну латин­ську мову. І з яким нерівним успіхом».

Сучасна педагогічна практика також не вільна від проблем трьохсотлітньої давнини. Навпаки, оскільки Україна поступово Інтегрується у загальноєвропейський простір, який для вільної орієнтації потребує знання двох-трьох іноземних мов, то для неї ці проблеми стають актуальними. Більше того, у зв'язку з впро­вадженням нових програм з іноземних мов, обов'язкове їх ви­вчення розпочинається з другого класу, а тому зрозумілим є ін­терес педагогів до пошуку методів навчання дітей молодшого шкільного віку.

Ефективність навчання іноземної мови значною мірою зале­жить від чіткої та гнучкої організації навчального процесу на уро­ці, від уміння вчителя враховувати психофізіологічні особливо­сті дітей цієї вікової групи. Особливе значення для підвищення ефективності навчання та посилення мотивації вивчення інозем­ної мови має цілеспрямований вплив на емоційну сферу учнІІї. У цьому випадку використання ігор на початковому етапі є най­більш доцільним. Гра є одним з методів, який застосовується в комунікативному підході як українськими, так і зарубіжними пе­дагогами.

Щоб зацікавити учнів, підвищити рівень певних знань з іно­земної мови, вчителі пропонують гру як найефективніший ме­тод у досягненні мети, яка полягає в розвитку навичок і вмінь використовувати мовленнєві функції дія реальних комунікатив­них цілей спілкування в ситуаціях, що наближені до життєвих.

Використання гри лід час навчання іноземної мови сприяє ми­мовільному запам'ятовуванню мовного матеріалу й формуванню міцних навичок усного мовлення. Вона, з одного боку, сприяє активізації емоцій та емоційної пам'яті, з іншого — містить не­обхідні для навчання одиниці монологічного та діалогічного

мовлення. Гра може бути гар­ним матеріалом для уведення, закріплення та подальшої акти­візації дій учнів з навчальним матеріалом.

Рольова гра, просто гра або ігрова ситуація на уроці — це надзвичайно цінний метод на­вчання іноземної мови, оскіль­ки стимулює процес мислення і спонукає до творчості, допо­магає учням розвивати та за­стосовувати на практиці мов­леннєві вміння, формує моти­вацію до навчання. Така мето­дика підвищує інтерес учнів до занять, а головне — робить їх навчання цікавим, змістовним і творчим.

Дослідження психологів за­свідчили, що людина запам'я­товує 10% того, що читає; 20% того, що чує; 30% того, шо ба­чить, 50% того, що бачить і чує одночасно; 70% того, що гово­рить і 90% того, що робить і говорить одночасно. Граючись, уч­ні можуть і говорити, і бачити, і виконувати різні дії одночасно, що свідчить про ефективність застосування цього прийому під час навчання.

Пропонуємо декілька прикладів використання гри на першо­му році вивчення англійської мови.

Дані ігри запозичено й апробовано вчителями, які працюють за методикою навчально-методичного комплексу «Вгауо» видавництва Макміллан,

Асї'тіу 1і\е іоґ уоипд Іеагпегв ІЧитЬегз

* ОІУІСІЄ їНе сіазз іпіо Ш> дгоирз.

* Оп ЇЙ е ЬоагсІ мугіїе ІИе питЬегз 1—6 1\л/ісе.

* СНоозе {Не регзоп ггот еасп. Іеат Іо саіі оиї а питЬег.

* ТИе регзоп їгот еасИ Іеат Наз {о гип оиї Іо Ше ЬоагсІ апсі сіг-сіе ІИе пигпЬег \УІІН а ріесе ої сНаїк. Тпе регзоп \л/Но сіоез ії їігзї \УІПЗ а роіпї їог ІПе Іеат.

* Сопііпие \л/іїИ тоге питЬегз апсі сИгТегепІ: Іеат тетЬегз.

* Уои сап уагу Шіз асімїу Ьу ^гіііпд ІИе питЬегв оп Ше ЬоагсІ апсі егазіпд іпет опе аі а Ііте. СИоозе а сНІІс! їо саіі оиї ^ИісИ пит­Ьег уои'уе егазесі.

ТИіпдз апсі соїоигг

* РІП а Ьад мііп соїоигєс) оЬ]ест.з апсі аггапде ІИе спіїсігеп іп а сігсіе.

* Зіагі ріауіпд 1:Ие сИапІ: оп Ше саззеїіе апсі ІЬе сИіїсІгеп разз їИе Ьад гоипсі ІИе сігсіе.

* \Л/Иеп уои зіор Ше саззеїїе ІИе рирії Иоісііпд Ше Ьад Иаз Іо риї Иіз ИапсІ іп апсі їаКе оиї ап оЬ]есї. ТИеу поісі ії ир апсі зау \л/Иа{ ІІ із, е.д. /ґ'з а Ьоо\<. ІҐз ЬІие.

* ТИе рирії риіз ІИе оЬ]есІ ЬасК іп ІИе Ьад, Зіагі їИе саззегіе адаіп апсі ІИе дате сопііпиез.

Роогі

ОІУЄ еасЬ сМсІ ІНе пате соггезропсітд їо уоиг їіазпсагсіз. Ехріаіп {паї ії уои поісі ир Іпе рїсШге ої Іпеіг їоосі апс! зау їтіе ІНеу Науе їо зіапо1 ир диісМу.

* її їпеу пеаг ії а зесопсі Ііте Ігіеу пауе їо зіі сіовд апо1 зо оп.

* Уои сап с!о ії \л/ІІп оіпег ІпІпдз, е.д. сіоіпез.

СІоіЬез

* РирІІв ріау іп раігз.

* Тпеу сіесісіе оп по\л/ їпеу \шпІ їо сігєзз Іпеіг тосіеїз.

* Опе рирії роіпіз їо ап ііет оі'сіоїіііпд апо! азКз И/ЬаҐз ґ/?/5?Апсі ІИе апз^ег /Ге а ... (соїоиг апсі іїет ої сіоіпіпд). ТИе риріїз Іпеп зІісК ІИет опіо їпеіг тосіеі апсі «сігезз» піт.

* АзК іпс!мо!иаІ риріїз їо Ьгіпд Іпеіг тосіеі їо Іпе їгопі ої Іпе гоот їо сІезсгіЬе Іпе сіоїпез їо їпе гезї ої Іпе сіазз.

Тгаперогі

* Ехріаіп їо Іпе спіїсігеп їпаї їпеге із ап асїіоп їо ассотрапу еасп тосіе ої Ігапєрогі апсі їпаї уои аге доіпд їо сіетопзїгаїе.

•* Зау їпе мого1 апсі сіо їИе асїіоп.

Рог саг, риі уоиг Папсіз іп сітіпд ровіїюп, ае іЬеу и/еге зґеег-іпд ґ/7е мііееі.

Рог Ьісусіе, та/се уои папсіз до гоипсі Іі&е рес/а/е.

Рог іах'І, іїоісі ир опе /Іало1 аз Ш уои'гє Наіііпд а Іахі.

Рог Ьиз, сгозз уоиг агтз.

» АеІ< а рирії їо Ье Ше «саііег». Не ог зИе саііз оиі Іпе \УОГСІ іп апу огсіег апсі Іпе оіпегз Иауе їо йо Іпе асїіоп.

* Тпе дате Ьесотез тоге іпїегезііпд ії Іпе саііег саііз ІЬе \л/огс!з диісИу апсі гереаіз Іпе зате шогсіз 1\л/о ог Іпгее Іітез ог «Іеазез» ІМе оіпегз Ьи Іпгеаіепіпд їо зау Ьиз апсі асіиаііу зауіпд Ьісусіе.

Дослідження психологів та­кож показали, шо діти дошкіль­ного віку 80% знань, умінь і на­вичок опановують через гру, молодші школярі — 50%, підліт­ки — 20%. Це свідчить про те, що гру доцільно використову­вати у навчанні як з молодши­ми школярами, так і з учнями старших класів.

Таким чином, гра як взаємо­дія й співпраця вчителя та уч­ня, учнів між собою є одним з найважливіших елементів ме­тодики навчання учнів початко­вої школи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Програми для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Анг­лійська мова. 2—12 класи.— К., 2001.

2. ПетровскийА. В. Возрастная й педагогическая психология: Учеб-ное пособ.— М., 1973,— 288 с.

3. Лис// И/Є5?. ВГЗУО (МасгліІІап Неіпетапп, 1995).

ІГРОВІ МЕТОДИ

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини.

Це — важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. Людина з грою не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми про­ведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробленням теорії ігор, з'ясу­ванням ролі, структури і значення гри в навчанні займалися психологи Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін.

А. С. Макаренко зазначав, що тільки та гра є педагогічне цінною, вякій особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує в грі різні ролі: організатора, виконав­ця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

• спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажан ня брати участь у грі);

• орієнтувальний (вибір засобів і способів Ігрової діяльності);

• виконавчий (дії, операції, які надають можливості реалізувати ігрову мету);

• контрольно-оцінний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).

Ігровий метод — це спосіб взаємодії учителя й учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних задач і цілей навчання.

За концепцією І. Я. Лернера [4] ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками:

1) визначає ціль, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;

2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує;

3) визначає характер взаємодії вчителя й учнів.

Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає на­явність знань про:

а) ІІілі діяльності, що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої цілі діяльність суб'єкті в навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети;

б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;

в) необхідні Й можливі засоби інтелектуального, практичного або пред­метного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;

г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт і його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта лід впливом діяльності та механізм його перетворення. Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від

традиційних:

• наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;

• активізація мислення й поведінки;

• високий ступінь задіяності у навчальному процесі;

• обов'язковість взаємодії учителів між собою та навчаючим або програ­мовим матеріалом;

• посилення емоційності, творчий характер заняття;

• самостійність у прийнятті рішення;

• бажання набути вмінь і навичок за відносно короткий термін.

Технологічна схема ділової гри [5]

Етап підготовки	Розроблення гри	• розроблення сценарію; • план лілової гри; • загальний опис гри; • зміст інструктажу; • підготовка матеріального забезпечення
	Введення в гру	• постановлений проблеми, мети; • умови, інструктаж; • регламент, правила; • розподіл ролей; • формування груп; • консультація
Етап проведення	Групова робота над завданням	* робота з джерелами; • тренінг; • мозковий штурм; • робота з Ігротехніком
	Міжгрупова дискусія	• виступ груп; * захист результатів; • правило дискусії; • робота експертів

Етап аналізу та узагальнення

вихід Із гри;

аналіз, рефлексія;

оцінка та самооцінка роботи;

висновки та узагальнення;

рекомендації

Гра дозволяє:

•діагностувати стан колективу слухачів;

• визначати стан психологічного клімату;

• здійснювати прямий і зворотний зв'язок;

• здійснювати навчаючу, розвиваючу і виховну функції;

• створювати умови для творчої діяльності;

• учитися самостійності, відповідальності, розумному індивідуалізму;

• визначати пріоритетні напрями діяльності;

• виробляти вміння розробляти й приймати управлінські рішення;

• учитися формулювати думки;

• учитися розробляти і будувати концепції;

• уживатися в різні ситуації І рольові позиції;

• учитися працювати в малих групах і з малою групою;

• учитися аналізувати і знаходити вихід з проблемних ситуацій;

• учитися експромту в умовах дефіциту часу і інформації.

Ділова гра сприяє формуванню критичності мислення, виводить його з рамок набору вмінь і навичок в особистішу сферу. Відомий психолог і педагог Р. Енніс певну організацію навчального процесу пов'язує з роз­витком нахилів до критичного мислення.

Нахили до критичного мислення:

• пошук ясної постановки питання, формулювання твердження, пошук доказовості;

• прагнення до різносторонньої інформованості;

• використання надійних джерел;

• цілісний розгляд ситуації;

• прагнення дотримуватись основної теми;

• утримання в полі уваги основної задачі;

• пошук альтернатив;

• відкритість;

• вибір точки зору, позиції (зміна ЇЇ при наявності достатньої основи);

• прагнення до максимально можливої для даного предмету точності;

• послідовний, почерговий розгляд частин складного цілого;

• прояв сприйнятливості й розуміння по відношенню до чужих почуттів, рівня пізнання і глибини суджень;

• нахил до використання навиків критичного мислення в житті. Ділова гра — це модель навчального процесу, що базується на спону­канні слухачів до таких розумових операцій, як інтерпретація, побудова висновків і узагальнень.

Проведення ділової гри

Процедура проведення ділової (організаційно-діяльнісної) гри скла­дається з декількох моментів:

1. Попередня підготовка включає лекційний виклад або самостійну підго­товку за рекомендованою літературою.

2. Організаційний момент. Обгрунтування теми і мети гри, формування команд, створення арбітражу, Інформування про умови гри, вручення ігрових документів. Організаційний момент закінчується актуалізацією знань гравців. Кожна команда відповідає на задані їй два питання, пред­ставники Інших команд доповнюють.

3. Підготовча частина. Включає в себе самостійну роботу команд, вивчен­ня інструкцій, розподіл ролей, заповнення таблиць та ін,

4. Ігровий момент. Команди імітують підготовлені завдання. Інші ко­манди уточнюють, доповнюють, заперечують. Арбітри вводять імпро­візації, оцінюють,

5. Аналіз рішень. Іде підбиття підсумків гри.

Учасникам ділових ігор можуть бути запропоновані правила.

Правило 1. «Тепер і тут». Інформація про те, що проходило під час гри в плані особистісних відношень, а також інформація, одержана під час гри про інших не повинна вийти за рамки даної аудиторії.

Правило 2. Умій в малому «бачити прояв великого». Навіть маленька ідея здатна перемогти в конкурсі ідей. У групі повинен висловлюватися кожен.

Правило 3. Стислість. «Не лий води», а то товариші «захлинуться»,

Правило 4. Цілеспрямованість. Намагатися дати максимально аргумен­товану відповідь, а не приводити всі знання «з приводу» і «без приводу».

Правило 5. Конструктивність. По відношенню до чужих ідей краще менше проявляти критики, а намагатися доповнити і розвинути їх. Реплі­ки з місць приймаються, але виступаючі не перебиваються.

Використання форм та методів інтерактивного навчання сприяє залу­ченню вчителів до активного процесу отримання і переробки знань.