Реферат на тему:

«Болонський процес»

і його перспективи для українських студентів

18–19 червня 1999 р. у Болонi ряд європейських міністрів освіти підписали спiльну заяву, яка згодом стала початком «болонського процесу» в європейській системі освіти. Згідно з цим загальноєвропейським документом, уряди країн Європейського Союзу оголосили про намір включити свої вузи до єдиної мережі освітніх закладiв і заохотити безприкладну міграцію студентів в Європі залежно від їхніх особистих інтересів, інтересів ринків праці, а також від вакансій в університетах, тематики лекцій, іміджу місцевої професури тощо.

«Болонський процес» є предметом жвавої дискусії західноєвропейської інтелігенції, яка розділилася на прихильників ліберальної і соціальної концепцій. Точку зору лібералів репрезентує Болонська декларація. Так, соціалісти вважають, що політики, схвильовані інтеграційними процесами в Європі, зопалу замислюють таку реформу, системні наслідки якої вони загалом не в змозі передбачити.

Ось як висловлюється з цього приводу професор Анi Винокур з Нантерського університету (Франція): „Ми перебуваємо на стадії експериментування в масштабі життя. Натхненники й виконавці реформи навряд чи докладають необхідних зусиль, щоб передбачити можливі системні ефекти".

Ще більш різко коментує ситуацію інший науковий співробітник з Нантера, координатор міжнародного форуму з проблем реформи освіти Кароль Сiгман: „Ми критикуємо „болонський процес”, оскільки він хоча й висуває гарні пропозиції, але на практиці вони не досить ефективні. Проголошується, що студенти мають навчатися в різних країнах, і Європа має допомагати їх пересуванню. Однак це стане можливим (і вже реалізується за цією схемою) за допомогою системи "кредитів" або "очок". Наприклад, ти займаєшся правом півроку в Парижі, набираєш певну кількість очок, потім продовжуєш у Відні, і там займаєшся історією мистецтва або чим завгодно. Врешті-решт набираєш достатньо очок, щоб отримати якийсь диплом”…

Однак найцікавішим є те, що цей проект підтримують підприємства і все їхнє лобі. Чому? Нам здається, що причина полягає в тому, що працівник, який отримав такий диплом, навряд чи зможе претендувати на гарну зарплатню, зважаючи на рівень своєї освіти. Таким чином, політика ЄС призводить до знищення диплома як орієнтиру для встановлення шкали зарплат. Слід відзначити, що європейські елітарні вузи (Кембрідж, Паризький інститут політичних наук та ін.) відмовилися брати участь у цьому процесі. Це означає, що Європейський союз будує нерегламентовану сферу освіти для "звичайних” людей, але залишає нормальну сферу освіти для еліти. Ми вважаємо, що всі ці процеси потрібно вивчати паралельно з новими правилами гри, встановленими ВТО, оскільки метою цієї організації є перетворення освіти на ринок. Звідси й питання, яке ми порушуємо у своїх дослідженнях: що таке державні послуги, зобов'язання держави перед своїми громадянами, де закінчується держава й починається ринок, і як освіта перетворюється на ринкову вартість?".

Проблему «болонського процесу» досить складно вирішити ще й через суттєві ментальні відмінності і в багатьох випадках через недостатнє розуміння між українськими європейцями і європейцями Західної Європи. Не потрібно бути провісником, щоб передбачити, до яких грандіозних соціальних наслідків має врешті-решт призвести заявлений «болонський процес».

Які ж перспективи відкриваються перед українськими студентами? Участь вузу в болонському процесі дає українському студенту насамперед можливість зробити свій диплом конвертованим і зрозумілим для західних викладачів і для зарубіжних роботодавців.

На жаль, незважаючи на те, що багато українських вузів видають дипломи міжнародного зразка, нашим спеціалістам розраховувати на перспективу за кордоном не доводиться. Для того, щоб документи про освіту котирувались у тій чи іншій країні, необхідна наявність відповідних угод на державному рівні. На сьогодні Україна має такі домовленості лише з деякими країнами СНГ – Азербайджаном, Білорусією, Вірменією, Казахстаном, Узбекистаном, Росією, а також з Естонією, Болгарією, Китаєм, Румунією, Словаччиною та Угорщиною. Для працевлаштування і визнання українських дипломів у цих країнах не вимагається жодних інших підтверджень, не потрібно складати додаткові іспити на профпридатнiсть, достатньо лише надати документ про кваліфікацію спецiалicта. Але для того, щоб визнати наш диплом і зробити кар'єру в Європі чи інших країнах світу, необхідно пройти процес нострифікації.

Ця процедура проходить по-різному в кожній конкретній країні. Диплом оцінюється спеціальними комісіями, які аналізують навчальну програму, а також кваліфікацію випускника. Процес цей довготривалий і, на жаль, не завжди закінчується позитивним результатом.

Крім, того сьогодні вирішується питання про паралельний перехiд на систему кредитів і на так звану гармонізовану систему оцінки знань за стандартами ЕСTS (European Credit Transfer System).

Слід відразу зробити застереження: система академічних кредитів – це усереднено-кількісний показник оцінки участі студента в освітньому процесі. Так, для вiдповiдностi європейським критеріям студент має отримати 60 кредитів (за курс навчання за програмою бакалаврата) і, відповідно, 180 або 240 кредитів за весь період навчання. Кредити заробляються студентами як з предметів обов'язкового компоненту, так і за елективними (тими, що обираються) курсам. При цьому враховуються всі аспекти участі студента в освітньому процесі.

Незважаючи на європейську практику самостійного набору студентами кредитів, більшість українських студентів поки що можуть покластися на університетських методистів – укладачів навчальних планів, а не на свої уподобання при виборі дисциплін.

Стан речей з другою складовою системи ЕСTS – гармонізованою системою оцінки знань – виглядає інакше. Оцінка знань за стандартом ЕСTS можлива здійснюється за літерами від А до F: оцінка А відповідає отриманій в українському вузі "п'ятірці", B і З – оцінці нашій "добре", D і E – "задовільно”, це прохідні оцінки. Оцінка F не є прохідною, а студент має скласти іспит з предмета в наступну сесію.

Правила такі, що оцінки А в системі ЕСTS гідні тільки 10% кращих студентів академічної групи. На добрі оцінки (B і З) можуть розраховувати наступні 25% і 30% успішних студентів. Прохідні задовільні оцінки одержують 25% і 10% студентів, що залишилися.

Студент українського університету – учасника “болонського процесу” вже зараз може розраховувати на отримання додатку до диплома, в якому традиційні оцінки дублюватимуться оцінками за системою ЕСTS.

Передбачається, що цей додаток до диплома може допомогти нашим студентам з працевлаштуванням за кордоном. Проте поки що більш реальним видається продовження освіти в магістратурi одного з європейських університетів або проходження стажування за програмою міжвузівського обміну. Система ЕСTS може стати в нагоді й за межами Європи, наприклад, у США або Канаді: при продовженні освіти в цих країнах зарахувати "європейські оцінки" набагато легше, ніж українські „відмінно” й „добре”. Додаток до диплома може зацікавити не тiльки тих, хто навчаться за програмою магістратури, а ще й тих, хто має бажання вступити до докторантури одного з європейських університетів.

Разом з тим, для того, щоб посісти місце в магістраті університету однієї з європейських країн, необхідно пройти досить тривалу і складну процедуру узгодження з координаторами українського університету, що випускає, і вузу, який приймає. Координатори програм у межах “болонського процесу” мають працювати в кожному вузі – учаснику цього європейського освітнього проекту. Головний координатор вузу забезпечує повноцінну участь вузу в системі обміну студентами. Крім головних координаторів, у вузі мають працювати і факультетські координатори. До сфери їхніх обов’язків входить складання описів навчальної програми факультету, з огляду на її сумісність із вимогами ЕСTS. Факультетські координатори надають консультації студентам, якi збираються виїхати на стажування за кордон, допомагають у виборі вузу, який приймає. Факультетські координатори програм ЕСTS також складають докладний пакет опису факультету. Ці пакети є своєрідним рекламним проспектом факультету, навчатись на якому може зажадати кожний зацікавлений у навчанні іноземний студент. До цього рекламного проспекту входять відомості про факультет, починаючи з поштової адреси й закінчуючи детальним описом обов'язкових і елективних курсів. До цього документа включають також кількість годин, відведених на вивчення кожного курсу, і кількість кредитів, якi можна заробити, якщо вибрати той чи інший курс.

Зустрічі, робочі наради, конференції, семінари, які пройшли з 1998 року у рамках Болонського процесу:

• 25 травня 1998 р., Париж (Франція). Прийняття Спільної декларації чотирма міністрами, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонської декларації).

• Березень 1999 р., Веймар (Німеччина). Зустріч генеральних директорів EC і керівництва Рад ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації й оцінювання у вищій освіті;

• Травень 1999 р. Копенгаген (Данія). Публікація звіту "Тенденції у вищій освіті - I" на замовлення CRE (Конфедерації Рад ректорів країн, що входять у ЄС) при фінансовій підтримці EC;

• 18-19 червня 1999 р. Болонья (Італія). Перша зустріч європейських міністрів освіти, прийняття спільної декларації;

• 8-10 лютого 2001 р. Лісабон (Португалія). Семінар "Акредитація. Надання законної сили";

• 14-15 лютого 2001 р. Берлін (Німеччина). Національний семінар із питань Болонського процесу;

• 16-17 лютого 2001 р. Хельсінкі (Фінляндія). Міжнародний семінар "Університетські ступені короткого циклу";

• 1-3 березня 2001 р. Упсала (Швеція). Неформальна зустріч європейських міністрів освіти та науки;

• 2-4 березня 2001 р. Мальме. (Швеція). Міжнародний семінар "Транснаціональна освіта";

• 10 березня 2001 р. Антверпен. (Бельгія). Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу;

• 10-12 березня 2001 р. Антверпен (Бельгія). Семінар студентів Європи "Втілення у життя Болонської декларації";

• 13-14 березня 2001 р. Белград. Національний семінар із проблем Болонського процесу;

• 22-25 березня 2001 р. Ґетеборг (Швеція). Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських союзів у Європі;

• 29-30 березня 2001 р. Саламанка (Іспанія). Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, прийняття спільного документа;

• 9 квітня 2001 р. Стокгольм (Швеція). Зустріч Групи управління з Болонського процесу;

• 21 квітня 2001 р. Брюссель (Бельгія). Зустріч Ради Асоціації європейських університетів;

• 26 квітня 2001 р. Брюссель (Бельгія). Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з проблем Болонського процесу;

• Квітень 2001 р. Хельсінкі (Фінляндія). Публікація звіту "Тенденції у вищій освіті - II" при фінансовій підтримці ЄC і ETF (ETF - European Training Foundation - Європейський фонд (практичної) підготовки);

• 6-8 травня 2001 р. Хальмстад (Швеція). Зустріч генеральних директорів ЄC і керівництва Ради ректорів європейських країн;

• 10-16 травня 2001 р. Братислава (Словаччина). Міжнародний семінар і 40-а зустріч Ради Асоціації національних союзів студентів у Європі;

• 17 травня 2001 р. Прага (Чехія). Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з проблем Болонського процесу;

• 18-19 травня 2001 р. Прага (Чехія). Зустріч європейських міністрів вищої освіти. Прийнято спільне комюніке "До Європейського простору вищої освіти";

• Червень 2001 р. Рига (Латвія). 8-а спільна зустріч у рамках мереж ENIC (European National Information Centre on Academic Recognition and Mobility - Європейський національний інформаційний центр по академічному визнанню і мобільності (мережа центрів, створених у європейських країнах за рекомендацією Ради Європи і ЮНЕСКО) і NARIC (National Academic Recognition Information Centre Національний інформаційний центр по академічному визнанню документів про освітиу (мережа організацій у європейських країнах, створена в рамках програми EC SOCRATES) і прийняття документа "Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі";

• 5-8 грудня 2001 р. Тампере (Фінляндія). 13-а щорічна конференція EAIE (European Association for International Education - Європейська асоціація міжнародної освіти), присвячена Болонскому процесу.

• 1-2 березня 2002 р. Брюссель (Бельгія). Конференція "Болонський процес: Європейський простір вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і суміжних з ними наук, компетенція випускників".

• 2003 р. Грац (Австрія). Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій.

• 17-18 вересня 2003 р. Берлін (Німеччина). Третя зустріч європейських міністрів вищої освіти.

Крім того, декларований учасниками “болонскього процесу” принцип сприяння мобільності, що передбачає мобільність студентів, персоналу та випускників, вiдкриває перед українськими студентами величезні перспективи. Європейські університети бажають розвивати мобільність як по "горизонталі", так і по "вертикалі", і не розглядають віртуальну мобільність як заміну мобільності фізичної. Вони мають намір творчо використати існуючі інструменти визнання і мобільності дипломів (ЕСTS, Лісабонську конвенцію, Додаток до диплома, сіть NARIC/ENIC). З огляду на надзвичайно важливу роль викладацького складу з європейським досвідом, університети бажали б усунути вимоги до національності, а також інші перешкоди й перепони для академічної кар'єри в Європі. Проте необхідний також загальний європейський підхід до віртуальної мобільності і транснаціональної освіти.

Європейські вищі навчальні заклади бажають стати привабливими для талановитих людей усіх континентів. У зв’язку з цим передбачається програма дій на інституційному, національному та європейському рівнях. Специфічні заходи включають адаптацію програм; ступені, які зрозумілі як у Європі, так і поза її межами; необхідні засоби забезпечення якості; програми, що викладаються основними світовими мовами; адекватну інформацію і маркетинг; доброзичливий сервіс для іноземних студентів і науковців, а також стратегічну роботу в рамках вузівських мереж. Керівники європейські вищих навчальних закладів визнають, що їхні студенти бажають отримати кваліфікації, які вони можуть ефективно використовувати для свого навчання і кар'єри в усій Європі.

Вищі навчальні заклади звертаються до урядів з проханням заохочувати і сприяти змінам, забезпечувати механізм координації і керівництва зближенням з урахуванням національних і європейських особливостей. Вони підтверджують свою здатність і готовність ініціювати і підтримувати сумісні зусилля для того, щоб:

реорганізувати й омолодити програми та вищу освіту в цілому;

будувати й розвивати вищу освіту на основі наукових досліджень;

розробляти й запроваджувати взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії та підтвердження якості освіти;

покладатися на загальні стандарти європейського вимірювання і забезпечувати сумісність різних інститутів, програм та ступенів;

підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де існують проблеми входження до зони європейської вищої освіти;

здійснювати зміни, будучи відкритими, привабливими і конкурентноздатними вдома, в Європі і в світі;

На завершення хотілося б зазначити, що європейські вищі навчальні заклади вважають за необхідне, щоб вища освіта була відповідальною перед суспільством.

На жаль, на Україні сьогодні немає жодного вузу, який зможе похвалитися повноцінною участю в “болонському процесі”. В цілому ж використання переваг, що їх обіцяє «болонський процес” українським студентам, – справа найближчого (сподіватимемося) майбутнього.