Міністерство освіти та науки України

Луцький Державний Технічний Університет

Кафедра

українознавства

РЕФЕРАТ

на тему:

Наслідки руйнування природного ареалу українського етносу.

Підготував: студент групи МО-12

Сидун Олексій

Перевірив: Сушик І.В.

Луцьк

2001

ПЛАН:

1. Розвиток і криза науки.

2. Більшовицький режим на Україні.

3. Наслідки голодомору та Чорнобиля.

4. Українські наукові пошуки.

5. „Історія вчить.”

На межі ХІХ і ХХ століть наука сягнула вершини. Та саме тоді вибухнула і її найгостріша криза: вона не могла відповісти на питання: у чому сенс людського життя та прогресу? Чи спроможна сама наука змінити на краще внутрішню сутність людини та чим завершиться змагання гуманізму з матеріалізмом?

Печально, але й наука та найрозвиненіше виробництво не вивільняли дух, не підносили високі помисли людини, а робили останню жертвою технократичних ілюзій.

Чорнобиль став яблуком, яке впало в кінці ХХ ст.. (1986), але почало зріти ще на його початку. Бо ще тоді Україну шалено експлуатували колонізатори всіх регіонів: російські, німецькі, польські, румунські, австрійські. Ще тоді стало зрозумілим: без власної держави Україна загине, бо вона полігон, на якому, вичерпуючи надра землі, випробовують найновішу техніку, не дбаючи про інтереси народу. І українська нація відчула не тільки поклик віків, а й поклик природи: створила УНР, а потім Гетьманат, Директорію. Національна академія наук, керована В.Вернадським, закономірно витворила два феномени вселюдського значення: українознавство як універсальну систему і теорію ноосфери: про роль духу в універсальному розвитку природи.

Ще тоді в Україні було здійснене чи підготовлене відкриття епохального значення, у тому числі й теорію космосу та атомного ядра. Могла розпочатися ера гуманізму в науці, отже – й стосовно природи.

Та більшовицький режим знищив українську державу. УРСР стала адміністративною територією колоніального типу. Це зумовило катастрофічні явища як в етнодемографії, так і в природі: розпочалося волюнтаристське ставлення і до неї як цілісності, і до її частин: висушування величезних просторів – з одного боку, і творення штучних водоймищ (аж до морів), з другого; насичення і пересичення атомними станціями, підприємствами військово-промислового комплексу й знищення сотень річок, лісових масивів, інших природних чинників „зеленого світу”, необхідних і для фізичного, і для духовного здоров’я людини. Перепрофілювання структури землі, вторгнення в сфери повітря, деструктуралізація міст і сіл зумовили й кардинальні зміни в соціально-національній структурі: будувалися нові промислові об’єкти й знищувалися тисячі „неперспективних” сіл, „новобудови” заселялись масами людей, у кращому разі безсторонніх і до природи, і до української культури. Торжествували „реформатори” й нищився дух нації. Природа почала мстити людині за її варварство.

Ось показники, оголені Чорнобильською катастрофою: зростає смертність населення України і загалом смертність в Україні переважає над народжуваністю, відбувається депопуляція, зростає захворюваність злоякісними утвореннями. Майже на 10% зросла смертність від легеневих захворювань. Природа сама перебуває в стані захворювання.

Загальновизнано: популяція, вражена на 30% генетично, приречена. Україна рухається до тієї межі.

У цьому, до речі, і наслідки голодомору 1933 р., а подальший вплив Чорнобиля страшить навіть прогнозом. Бо зниження фізичного здоров’я неминуче веде до пригасання емоційної сфери, те – до зниження інтелектуальної та вольової потужності та активності, а в підсумку – і до морально-етичного та духовного колапсу.

Трагедії голодоморів, Чорнобильська катастрофа і були зумовлені державною політикою щодо природи й стали причиною нових екологічних катаклізмів, а тому змусили світову громадськість повернутися обличчям до українських справ, починаючи усвідомлювати: по-перше, що все в Космосі – матерії та духу – взаємозв’язане, цілісне, взаємозалежне. Як

Непомітний неозброєному оку вірус раку може руйнувати і наймогутніший організм людини, так екологічні лакуни („дірки” в атмосфері, зумовлені космічними дослідами)можуть призвести до незворотних катаклізмів у природі всесвіту. А по-друге, що маємо всі осягнути грандіозність обов’язків кожного, просвітлену відкриттям В.Вернадського: „Геологічний еволюційний процес відповідає біологічній єдності та рівності усіх людей”. А це означає необхідність відповідного типу міжлюдських та міжнаціональних відносин на всій планеті, торжества політики та ідеології, базованих на визнанні: „Історичний процес на наших очах докорінно змінюється. Вперше в історії людства інтереси народних мас – усіх і кожного – та вільної думки особистості визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість”.

Століттями багата і щедра на хліб, цукор, залізо, нафту, газ, ліс, водні, різного роду енергоресурси та кольорові метали Україна, позбавлена державності, була нещодавно пограбована й поставлена на край всеосяжної катастрофи. Їй би надати всебічну допомогу, віддячити добром на добро, - та замість цього після розпаду СРСР Україні почали пред’являти свої безкінечні вимоги як до боржника. Реально окреслилась загроза втрати суверенітету, непереборної залежності від зовнішніх сил: чи то Росії, чи то економічно-фінансових сил Заходу.

Як повітря і сонце, стали необхідними власні ресурси. Але з’ясувалося, що ми або не вивчали своєї землі, або коли наука й відкривала шлях розв’язання завдань – до неї не прислухалися. Важили тільки директиви „центру” (московської влади).

Але проводились наукові пошуки, і в травні 1991 президія Академії наук України приймає концепцію розвитку золотодобувної промисловості. А в грудні 1991 президія Верховної Ради приймає ухвалу „Про створення запасу дорогоцінних металів та каменів в Україні”. І планується розробка родовищ у багатьох областях. Створюється думка, що до жаданого наслідку – подати рукою. Однак виявляється, що навіть за навіть за наявності родовищ та підприємств досягнути мети нелегко. І не тільки з фінансово-технічних, кадрових причин, а й з огляду на чинники природи. Виявляється, що можна йти шляхом перепрофілювання підприємств іншого призначення, або, як пропонують вчені, - шляхом реалізації програми „Біоселект” (коли використовується здатність деяких фото- і гетеротрофних бактерій з високою ефективністю акумулювати золото з промислових розчинів, пульп і навіть стічних вод, на базі технології колоїдного біозбагачення). Але він і малоефективний, і, що основне, - загрожує внесенням у природу великих деструктивних змін, а тим самим – появою нових Чорнобилів.

Перед вибором політики, економісти, промисловці, педагоги, агрономи, лікарі, владні структури, населення золотоносних масивів: який шлях обрати? Отже: яку долю? Яке майбутнє?

Як мовиться, історія вчить того, що вона нічому не вчить. Та насправді історія – великий Учитель. Вона вчить. Є лише люди, не здатні засвоювати уроки історії. Так само великим Учителем є Природа. Потрібно тільки хотіти і вміти учитися в неї.

Станьмо і будьмо природними людьми! А це означає, що в напрямі гуманізації має розвиватися вся біосоціальна сфера: родинний добробут, виробництво, виховання, система освіти й науки, державна політика.

ЛІТЕРАТУРА:

• Кононенко П. Українознавство – К., 1996.

• Крисаченко В.С. Екологічна культура – К., 1996.

• Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України – К., 1998.