Міністерство освіти і науки України

Економіко-технологічний Університет

По предмету: Менеджмент

на тему: Загальні характеристики організацій

Студента 1-го курсу

Групи МО-11

Іваницького Віталія

Викладач: Миронець

Ірина Миколаївна

Зміст

Вступ 3ст.

1. Ресурси 3ст.

2. 2.Наявність розподілу праці 3ст.

• горизонтальна

• вертикальна

3. 3. Залежність від зовнішнього середовища. .4ст.

4. Підрозділи .5ст.

Висновок. 5ст.

Список використаної літератури 7ст.

Вступ. Відповідно до системного підходу до управління, організація, як відкрита система, функціонує й розвивається завдяки наявності в ній певних елементів, які дають змогу своєчасно і адекватно реагу­вати на сигнали зовнішнього оточення. Усі складні організації мають загальні характеристики. Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому. щоб добитися успіху, організацією необхідно керувати. Розглянемо найголовніші з них.

1. Ресурси. В загальних рисах мета будь-якої організації вміщує пере-

творення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, які ви-

користовуються організацією, - це люди (людські ресурси), капітал,

матеріали, технологія та інформація.

Наприклад, організація "МакДональдс" (виробництво і обслуговуван-

ня).

Матеріали - м'ясо, картопля, булочки, папір.

Технологія — механізоване приготування їжі (кухонне обладнання).

Люди — управляючі ресторанами, бухгалтери, м'ясники, продавці на

роздачі.

Інформація - звітність щодо реалізації, облік на складах, звіт щодо

затрат на придбання продуктів для виготовлення продукції.

Цей приклад показує взаємозв'язок між цілями і ресурсами.

2.Наявність розподілу праці. Розподіл праці між співробітника­ми дає їм змогу виконувати свої функції кваліфікованіше та з мен­шими зусиллями, що в цілому сприяє зниженню витрат організації. Розподіл праці може бути:

• горизонтальним (поділ праці за окремими складовими, що за­безпечує в цілому виготовлення певної продукції чи виконан­ня певної роботи). Цей розподіл праці зумовлює утворення в організації підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності;

• вертикальним (розподіл праці, який відділяє безпосереднє ви­конання роботи від роботи з координування діяльності вико­навців.) За цією ознакою найчастіше виділяють три рівні уп­равління. До найнижчого (технічного) рівня належать менед­жери, які керують переважно робітниками. Це — бригадири, майстри, начальники змін, виробничих дільниць тощо. Середній рівень — найбільш численний. До нього входять мене­джери, відповідальні за перебіг виробничих процесів у підрозділах, що складаються з кількох структурних одиниць; сюди входять і менеджери штабних і функціональних служб апарату управління, а також керівники допоміжних та обслу­говуючих виробництв, цільових програм і проектів. Вищий рівень — це адміністрація підприємства, яка здійснює загаль­не стратегічне керівництво. На цьому рівні зайнято всього 3—7 % загального управлінського персоналу.

3. Залежність від зовнішнього середовища. Однією із найважливіших характеристик організації є її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Жодна із організацій не може бути "острівцем у собі". Організації повністю залежні від навколишнього світу, від зовнішнього середовища — як щодо своїх ресурсів, так і щодо споживачів, користувачів їх результатів, яких вони намагаються досягти.

Термін "зовнішнє середовище" враховує економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей в суспільстві, суспільні погляди, техніку та технологію,

інші складові. Велике значення має той факт, шо хоч організація і зале-

жить повністю від зовнішнього середовища, середовище це, як правило,

знаходиться за межами впливу менеджерів. Найкращі керівники в

компанії "І ВМ" нічого не можуть зробити, щоб утримати маленьку японську компанію від виходу на ринок з новою інтегральною схемою, яка робить деякі види продукції "ІВМ" застарілими.

З кожним роком керівництву доводиться враховувати дедалі більшу

кількість факторів зовнішнього середовища. Щоб досягти успіху, фірмам

доводиться конкурувати на іноземних ринках і протистояти конкуренції

іноземних компаній у себе на батьківщині.

4. Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний

розподіл за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні

конкретні завдання і досягають конкретної специфічної мети. Такі

підрозділи часто називаються відділами або службами, хоча існують й інші назви.

Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи — це групи лю-

дей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнен-

ня загальної мети. Таким чином, за своєю суттю, великі і складні організації складаються із декількох спеціально створених для конкретної мети взаємопов'язаних організацій і багаточисельних неформальних груп, які виникають спонтанно.

Висновок. Для того, щоб організація могла до­сягти поставлених цілей, необхідно скоординувати роботу залуче­них до процесу реалізації цілей працівників. Тому управління є надзвичайно важливим видом діяльності для будь-якої організації. За словами А. Файоля, «керувати — означає вести підприємство до його мети, максимально використовуючи наявні ресурси». П. Друкер зазначав, що «управління — це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу». Призначення управління — внести в уп­равлінську роботу якомога більше системності, порядку, передбачу­ваності, логіки, постійності в тому мінливому середовищі, в якому працює керівник.

Список використаної літератури

1. Осоговська Г.В. “Основи менеджменту” Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: “Кондор”,2003-556 с.

2. За загальною редакцією Л.Д. Федулової “Менеджмент організацій” Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: “Либідь” 2004