КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Коломийський економіко-правовий коледж

З МАКРОЕКОНОМІКИ

на тему:

“Кейнсіанська теорія, як вихідна база розвитку макроекономічної динаміки”

Виконав

студент 1-го курсу

групи Б-11

Присяжнюк Юрій

ПЕРЕВІРИВ

викл. САВЧИН Т.Я.

Коломия-2000

ЗМІСТ

I.ВСТУП ………………………………………………………3

1. “Кейнсіанська теорія, як вихідна база розвитку макроекономічної динаміки”

План

1.Сукупний попит і сукупна пропозиція………………..4

2.Ефект зміни сукупного попиту і сукупної прпозиції..7

3.Базова модель Кейнса: роль споживання і

заощадження …………………………………………….10

4.Мультиплікатор випуску за витратами. Базова

модель Кейнса: інвестиції………………………………17

5.Ускладнена модель Кейнса. Мультиплікатор

державних податків …………………………………….18

6. Базова модель Кейнса: зайнятість……………………19

II.Основні положення та висновки ……………………….23

III.Використана література …………………………………24

ВСТУП

Проблема макроекономічної рівноваги – одна з найгостріших і найдискусійніших в економічній науці. Існують дві основні концепції стосовно даного питання: класична, а сьогодні неокласична, та кейнсіанська.

В даній курсовій роботі я буду розглядати кейнсіанське макрорегулювання, постараюся доказати, що кейнсіанська теорія є вирішальною базою в розвитку макроекономічної динаміки .

Ідея макроекономічного моделювання і регулювання виникла тоді, коли стало зрозуміло, що ринкових механізм сам не в змозі подолати наростаючі диспропорції, відновити втрачену економічну рівновагу. Переломним моментом стала найглибша в історії ринкової економіки 1929-33 рр. (так звана «велика депресія». У деяких країнах (США, Великобританія, Швеція) під її впливом намагались застосувати нетрадиційні методи стабілізації, адже методи, які застосовувались за неокласичними рецептами – маневрування ставкою процента і рівнем заробітньої плати, перестали давати ефект. Держава змушена була більш глибоко втручатися у процеси відтворення. Проте відчувалась нагальна необхідність створення нової економічної теорії, яка б пояснила причини порушень економічної рівноваги і дала рекомендації по її досягненню, тобто створила загальну модель економічного розвитку в нових умовах.

Таку теорію створив Дж.М. Кейнс (1883-1946рр) – видатний англійський економіст¹. Основні положення даної теорії викладені в його праці «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей»(1936). Ця книга здійснила справжній переворот в економічній науці, поклавши початок широким макроекономічним дослідженням. Кейнс створив нову науку – макроекономіку, виявивши її категорії і закони, економічні фактори, які ніяк не проявляються на мікроекономічному рівні, а тому не були досліджені, адже до Кейнса економічна теорія зосереджувалася на мікроекономічних аспектах.

1. Сукупний попит і сукупна пропозиція

Кейнсіанська економічна теорія оспорює існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих в період Великої Депресії, Д.Кейнсу вдалось доказати, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту і пропозиції, як правило, неспівпадають з повною зайнятістю ресурсів: в точці А встановлюється рівновага AD = AS, але рівноважний об”єм виробництва Y₀ < Y^*.

P AS

Р₀

A

У₀≠У*

Однією із причин такого неспівпадання являється неспівпадання планів інвестицій і заощаджень, які являються різними економічними агентами по різним мотивам і визначаються різними факторами.

Мотиви заощаджень домашніх господарств:

• купівля дорогих товарів;

• забезпечення старості;

• страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок і т.д.);

• забезпечення дітей в майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

• максимізація норми чистого прибутку;

• реальна ставка процента – плата за придбання грошового капіталу для інвестування – враховується при складанні планів інвестицій.

Згідно кейнсіанської економічної теорії не ставка процента, а величина доходу домашніх господарств являється основним фактором, визначаючим динаміку вживання і заощаджень. При цьому зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих видатків. Вплив ставки процента грає відносно невелику роль по відношенню до впливу доходу на споживання і заощадження. В той же час, динаміка інвестицій визначається передусім динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень і інвестицій.

Сукупні показники утворюються шляхом агрегування,тобто об'єднанням великої кількості одиничних показників в агрегати (сукупності). Зокрема,ціни на окремі товари і послуги в масштабах макроекономіки характеризуються як загальний рівень цін - як сукупна пропозиція,а суспільна потреба в товарах і послугах,представлена доходом нації,при даному рівні цін – як сукупний попит.

Саме сукупний попит є центральною ланкою макроекономічної кейнсіанської моделі(на відміну від класичної,де в центрі уваги була пропозиція).З ефективним попитом Кейнс пов'язував суть своєї теорії.

Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від рівня цін.Подібна залежність уже розглядалась в законі попиту(тема 1). Графічне зображення цієї залежності дано на рисунку,де АD - крива сукупного попиту.

На графіку крива АD помітно відхиляється вниз і вправо.Є кілька причин такої її поведінки.Для кривої попиту окремого

товару цими причинами були ефект P

доходу(зростання доходу спожива-

ча дає йому можливість купувати

більшу кількість даного товару)і

ефект заміщення(при падінні ціни

даного товару споживач готовий

купити більшу його кількість,то-

му що він стає дешевшим відносно

інших товарів).

Але ці причини не діють при AD1 AD AD2

аналізі агрегатів,ефект доходу 0 Q

зникає тому,що доход нації незмінний,а ефект заміни не діє внаслідок того,що береться сукупність усіх товарів.

На поведінку кривої сукупного попиту впливають інші фактори:1)ефект процентної ставки;2)ефект багатства; 3)ефект імпортних закупівель.

Ефект процентної ставки полягає у тому,що із зростанням загального рівня цін зростає і процентна ставка,що веде до скорочення споживчих витрат та інвестицій.У свою чергу,це спричиняє зменшення сукупного попиту.Ефект багатства,або ефект матеріальних цінностей(касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів домашніх господарств(банківських строкових рахунків та облігацій)при зростанні загального рівня цін.Ефект імпортних закупівель полягає у зменшенні су-

купного попиту на вітчизняні товари,якщо ціни на них будуть вищі,ніж на зарубіжні.

Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни цін.Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших,нецінових факторів.До них відносять: 1) зміну в споживчих витратах при зміні обсягу фонду споживання; 2) зміну в інвестиційних витратах при зміні обсягу фонду нагромадження;3)зміну в державних витратах при зміні державних доходів; 4) зміну у вартості чистого експорту при зміні торгового балансу країни.Якщо усі ці зміни будуть відбуватись у бік зменшення,то крива сукупного попиту зміститься вліво(АD1 на рисунку);якщо усі вони діятимуть у бік збільшення,крива попиту зміститься вправо(АD2). Все це відбуватиметься незалежновід зміни рівня цін.

Сукупна пропозиція знаходиться у прямій залежності від рівня цін,але на усій протяжності кривої сукупної пропозиції АS (яка зображена на рисунку),на відміну від кривої пропозиції окремого товару.

На кривій АS можна виділити три відрізки - горизон-

тальний,або кейнсіанський (аb), P

проміжний(bc)івертикальний, d

або класичний(cd).Точка Q2 по-

значає понтеціальний рівень об- AS₁

сягу національного виробництва AS

за повної зайнятості(природному

рівні безробіття),а Q1 - обсяг

виробництва при мінімальній зайнятості. Горизонтальний(кейнсіанський)

відрізок кривої сукупної пропози-

ції свідчить про те,що економіка знаходиться у стані глибокого спаду,або депресії.При цьому не використовується велика кількість засобів праці і робочої сили;ці ресурси можна привести у дію,не впливаючи на рівень цін.Виробничі витрати не зростають,а тому нема грунту для зростання цін.

Вертикальний(класичний)відрізок відображає стан економіки,коли вона досягла піку своїх виробничих мож ливостей,задіявши усі можливі ресурси,і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва.Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції,адже економіка уже працює на повну потужність.

Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня(саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції).Він показує стан економіки,що виходить з кризи і депресії,нарощує виробництво,збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту,що веде до зростання цін.

Існує також ряд нецінових факторів,що впливають на обсяг сукупної пропозиції.Йдеться про зміну цін на ресурси,зміну ефективності виробництва,зміну правових норм.При зростанні цін на виробничі ресурси,зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись(крива на графіку зміститься у положення АS1).Якщо тенденція вказаних змін буде зворотньою,тоді крива займе іншу позицію (АS2).

2 Ефект зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції

Як відомо,перетин кривих попиту і пропозиції вказує на ціну рівноваги даного ринку.Перехрещення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва.Ця ситуація відображена на малюнку.

Якщо криві сукупної пропозиції(AS) P AD₆

і сукупного попиту (AD₄)перехрещуються P₅ AD₅ AS

напроміжному відрізку кривої прпозиції, AD₄

то встановлюється такий рівноважний рі- P₄ AD₂ AD₃

вень цін,зміна якого приведе до зміни AD₁

рівноважного обсягу виробництва,а змі- P₁

на останнього - до зміни рівноважного

рівня цін.На кейнсіанському відрізку(AS-

AD₂) - будь-яка зміна обсягу виробництва

не викличе зміни рівноважного рівня цін.

На класичному відрізку кривої сукупної

пропозиції(криві AS-AD₆),то будь-яка зміна рівня ціни не спричинить зміни рівноважного обсягу виробництва.

Водночас графік показує,як під тиском нецінових факторів крива сукупного попиту зміщується вправо(від AD₁ до AD₆)і обсяг виробництва зростає(до межі,визначеної класичним відрізком кривої пропозиції).

На кейнсіанському відрізку,який характеризується високим рівнем безробіття і великою кільістю невикористаних виробничих ресурсів,розширення сукупного попиту(від AD₁ до AD₂ )приведе до суттєвого збільшення обсягу суспільного виробництва(від Q₁ до Q2 )і зайнятості без помітного зростання цін.На класичному відрізку трудові та інші виробничі ресурси використовуються повністю,і розширення сукупного попиту(від AD5 до AD6)виявить вплив лише на рівень цін(зростання від Р4 до Р5).Реальний обсяг суспільного виробництва залишиться залишиться на рівні Q₅ .На проміжному відрізку зростання сукупного попиту(від AD₃ до AD₄) приведе до збільшення реального обсягу суспільного виробництва(від Q₃ до Q₄)і до зростання рівня цін(з P₂ до Р₃).

Загальне зростання рівня цін,пов'язане із збільшенням сукупного попиту як на класичному,так і на проміжному відрізках кривої сукупної пропозиції,приводить до інфляції попиту.Процес зростання інфляції попиту супроводжується збільшенням зайнятості.

На графіку можна побачити зміни при зменшенні сукупного попиту.Однак,слід врахувати,що ціни не мають тенденції до зниження у силу двох причин.Перша із них полягає у тому,що заробітна плата,яка складає три чверті(в ринкових країнах)загальних затрат фірм,має тенденцію до постійного зростання.Притакій її негнучкості фірмам надзвичайно важко знизити ціни і залишитись рентабельними.Інша обставина пояснюється монопольною чи олігопольною владою сучасних великих фірм,які не бажають знижувати ціни навіть в період зменшення попиту.Зокрема навіть в період кризи 1929-1933рр.виробники сільськогосподарських знарядь,автомобілів,цементу і сталі протидіяли зниженню цін на свої товари, обравши в якості альтернативи велике ско-

рочення виробництва і зайнятості. Тому можна у цьому випадку говорити про ефект хроповика(шестерня неправильної форми,яка дозволяє крутити колесо вперед,але не назад.У даному випадку йдеться про те, що неможливо досягти рівноваги, зменшуючи сукупний попит). Зменшення сукупного попиту може привести лише до значного порушення рівноваги.

Для аналізу впливу зміни сукупної пропозиції на рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг суспільного виробництва використаємо графік: Ефект зміни сукупної пропозиції.

Зміщення кривої сукупної пропозиції відбувається під тиском нецінових факторів,зокрема,зміни цін на виробничі ресурси.Найбільшу частку при цьому мають витрати на сировину і енергоносії та заробітну плату.

Зростання виробничих витрат змі- щує криву вліво до(AS₂),що веде до

зменшення обсягу суспільного вироб-

ництва до(Q₂) і зростання цін до(P₂).

Підвищення цін у такій ситуації вик-

ликає інфляцію витрат(пропозиції).

Зміщення кривої вправо - виклика-

ється зростанням ефективності сус-

пільного виробництва.

Q2 Q1 Q3 Q

Аналіз сукупного попиту і сукупної пропозиції та ефектуїх змін дозволяє,таким чином,зробити такі важливі для кейнсіанської макроекономічної моделі висновки:

1)центральною категорією є сукупний попит,лише його зростання

встановлює рівновагу в ринковій економіці;

2)зростанн сукупного попиту відбувається під дією зростання грошових витрат населення,підприємств,держави;

3)лише при повній зайнятості виробничих ресурсів досягається найбільш ефективний сукупний попит;

4)для підтримування високого ефективного попиту і зайнято виробничих ресурсів необхідне державне макроекономічне регулювання.

Сукупні витрати суспільства,які є головним чинником сукупного попиту,складаються із споживання(витрат домашніх господарств),інвестицій(витрат фірм),державних закупівель(витрат держави) і чистого експорту(витрат іноєемців).В кейнсіанській теорії,у зв'язку з цим,розрізняють базову,або основну макроекономічну модель,яка розглядає лише вплив споживання і інвестицій на сукупний попит(тобто без врахування впливу держави і зовнішнього ринку),і розширену макромодель,яка враховує також державу як суб'єкт економічної системи і зовнішнійринок.Отже,базова модель описує закриту економічну системубез державного втручання.

3.Базова модель Кейнса: роль споживання та заощадження

Споживання(витрати домашніх господарств)розглядається ейнсіанською теорією у зв'зку з національним доходом,а точніше - з кінцевим доходом суспіьства,або доходом після сплати податків. Заощадження - це та частина кінцевого доходу суспільства,яка не споживається.Звідси випливає,що кінцевий доход суспільства(національний доход)дорівнює сумі споживання і заощадження: Y=C+S.Споживання(C) і заощадження(S) тісно пов'язані,їх не можна розглядати ізольовано.

Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях.Врни дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому,що єсуттєвим саме для цього пояснення.Зокрема:

1)ціни розглядаються як незмінні;

2)приймається,що рівень процента є величина стала;

3)об'єктом дослідження виступає закрита економіка,тобто не

враховується зовнішня торгівля.

Наголосимо ще раз на слідуючому:сукупний попит у замкненій економіці складається з двох компонентів - споживання C і інвестиції I,які створюються заощадженнями S,тобто S=I;визначальним є сукупний попит.Позначимо його як AD.Він репрезентує всю сукупність товарів,на придбання яких домогосподарства,підприємства і держава здійснюють свої витрати.Особливістю кейнсіанської моделі є й те,що в ній роз-

різняються заплановані й фактичні витрати.

Заплановані витрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або,навпаки,реалізованої над створеною в межах певного періоду.Перший варіант невідповідності може мати місце тоді,коли підприємства створили більше продукції,ніж здатні реалізувати,і тому змушені її частину перетворити на запаси.Другий варіант характерний для умов,коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції,а й тієї,що була в запасах.

Фактичні витрати тотожні отриманим доходам,або сукупному

випуску.Останній позначатиметься як Y.

Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бути записана так:

Y = AD + UI, де UI - непередбачене нагромадження

запасів або навпаки,їх вико-

ристання для збільшення про-

позиції на товарному ринку.

Зрозуміло,що коли UI>0,то це означає,що підприємці зменшують пропозицію товарів(Y ). Коли ж UI<0, то пропозиція збільшується (Y ).

Розгляд кейнсіанської моделі ми розпочинаємо з її спрощеного варіанта є рівність:

AD = C + I, де C - витрати споживання

домогосподарств;

I - інвестиційні витрати.

Щодо споживання приймається,що воно залежить від граничної схильності до споживання с” та сукупних доходів Y.

зміна в споживанні приріст С ΔС

MPC= ----------------- = ---------- = --- = с”

зміна в доході приріст Y ΔY

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність до

заощадження

зміна в заощадженні приріст S ΔS

MPS=-------------------- = ---------- = --- = s”

зміна в доході приріст Y ΔY

Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці:

MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S

Y = C + S

Приріст доходу може йти або на споживання,або на заощадження.

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.

Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень:

• дохід домашніх господарств;

• багатство, накопичине в домашньому господарстві;

• рівень цін;

• еконмічне очікування;

• величина споживної заборгованості;

• рівень оподаткування.

Величини споживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство не приймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв”язана з тим, що на рішення домашніх господарств “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв”язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.

Якщо споживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі.

Математично MPC - це числове значення (тангес)кута нахилу лінії споживання(дійсних витрат - AD) до осі абцис,а MPS -тангенс кута нахилу лінії заощадження

(яку легко побудувати на графіку,ви-

ходячи із різниці обсягу доходу і об-

сягу споживання).

Функція споживання має вигляд:

C=C₀ + cY,де С₀ - певний рівень спожи-

вання,який не залежить від рівня дохо-

дів і тяжіє до мінімального споживання;

с - гранична схильність до споживання,

що показує,яка частка з кожної одини-

ці додаткових доходів буде спрямована

на споживання.

Оскільки у моделі приймається,що

ставка процента є стала величина(дру-

Кейнсіанський хрест. ге припущення моделі),то ф-ція інвестицій набуває вигляду:I=I

Модель у її спрщенному варіанті має такий вигляд:

Y=AD - загальна умова рівноваги (1)

AD=C+I - структура сукупних витрат (2)

C=C+cY - функція споживання (3)

I=I - функція інвестицій (4)

AD=C+I+cY - випливає із (2),(3),(4) (5)

Y=AD=C+I+cY - випливає із (1),(5) (6)

В економічній науці графічне зображення цієї моделі прийнято називати "кейнсіанський хрест".Він являє собою поєднання на одному графіку двох ліній,одна з яких відображає ідеальний стан повної відповідності фактичних і запланованих витрат(Y=AD),а друга заплановані витрати.Лінія що проходить під кутом 45⁰ до горизонтальної осі, фіксує відповідність фактичних і запланованих витрат.Графічно це саме так, бо кожна точка,розташована на ній,є рівновіддаленою від горизонтальної та вертикальної осей.Лінія ф-ції запланованих витрат(AD)має позитивний нахил до горизонтальної осі(вісь доходу),що цілком відповідає рівнянню(5),в якому сукупні витрати представлені як ф-ція доходів.Нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схильністю до споживання с”: чим схильність вища,тим нахил до горизонтальної осі більший.А у точці перетину ліній Y та AD досягається рівновага товарного ринку(Y=AD).

Як пояснити сам процес рівноваги,користуючись "кейнсіанським хрестом"? Якщо виробництво всіх підприємств країни знаходиться на рівні Y₁, то заплановані витрати(споживання) є меншим,ніж виробництво.Підприємствам доводиться нагромаджувати запаси товарів.А маючи запаси нереалізованої продукції,вони змушені зменшувати виробництво,тобто відбувається рух від Y₁ до Y₀ .Якщо виробництво знаходиться на рівні Y ,то заплановані витрати (споживання) перевищують фактичне виробництво.Підприємства мають можливість розпродувати запаси,а їхскорочення змушує нарощувати виробництво.

Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит 9сукупні видатки), щоб підвищити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної заянятості.

Якщо фактичний рівноважний об”єм випуску Y₀ нижче потенційного Y^* (див.мал.1), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні видатки недостатні для запезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD = AS досягнута. Недостача сукупного попиту надає депресивний вплив на економіку.

Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ΔY cкладає:

Величина

рецесійного

розриву

Величина мультиплікатора автономних видатків

ΔY = x

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки), щоб знизити рівноважние ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y₀ більший від потенційного ВНП, то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому. Що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, так як всі ресурси вже заняті.

Подолання інфляційного розриву передбачає стримання сукупного попиту і “переміщення” рівноваги з точки А в точку В (повня зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного попиту ΔY складає:

Величина інфляційного розриву

Величина мультиплікатора автономних видатків

х

ΔY = х

Парадокс бережливості. Взаємозв”язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста.

Парадокс бережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим об”ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то люба спроба домашніх господарств більше зберігати виявляється марною, в зв”язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Економіка стартує в точці А (див.мал.3). В очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від S до S^”, а інвестиційї залишаються на тому ж самому рівні І. В результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад сукупного доходу від Y₀ до Y₁. Так як сукупний доход Y знизився то і збереження в точці В виявляються тими ж, що і в точці А.

S

Якщо одночасно з ростом заощаджень від S до S^” зростуть і заплановані інвестиції від І до І^”, то рівноважний рівень випуску залишається рівним Y₀ і спад виробництва не виникає. Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що складає добрі умови для економічного росту, але може відносно обмежувати рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного росту.

Ріст заощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу в умовах, близьких до повної зайнятості ресурсів: спод споживання і послідуюче за ним скорочення сукупних видатків, зайнятості і випуску ( з ефектом мультиплікатора ) обмежують тиск інфляції попиту – сукупний попит понижується від AD що AD₁, що супроводжується спадом виробництва від Y₁ до Y₂ і пониженням рівня цін від P₁ до P₂ (див.мал.4).

Модель Кейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін Р, так як передбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілей короткострокового макроекономічноо аналізу з жорсткими цінами і не може бути використаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики, зв”язаних з ростом або пониженням рівня інфляції.

4.Мультиплікатор випуску за витратами. Базова модель Кейнса

Виходячи з останнього рівняння моделі(Y=C+I+cY),можна визначити залежність між запланованими витратами і випуском. Для цього зробимо найпростіші перетворення і розв'яжемо його відносно Y.Матимемо:

Y = C + I + cY Y – cY = C + I Y(1-c) = C + I

1 1

Y = ---- (C_r+I_r) де вираз --- називається

1-c” 1-с” мультиплікатором випуску над витратами.

Мультиплікатор показує,на скільки одиниць зросте випуск, якщо

витрати збільшаться на одиницю.Власне формула мультиплікатора показує,що загальний випуск залежить від схильності до споживання:чим вона більша,тим більший і випуск(доход). Збільшення доходу,писав Кейнс,"дорівнює приросту загальної суми інвестицій,помноженому на мультиплікатор..."(Зміна національного доходу = мультиплікатор первісні зміни в інвестиціях або ΔY = m ΔI).

Збільшення інвестицій,стверджує Кейнс,веде до зростання зайнятості,а тому й сукупного доходу.Суспільний попит зростає тим більше, чим більша частка доходу йде на споживання і чим менша на заощадження.А чим більший попит,тим більше економічне зростання.

5.Ускладнена модель Кейнса. Мультиплікатор державних податків

Ускладнимо модель,ввівши до неї державу спочатку в ролі збирача податків, а далі - в ролі економічного суб'єкта,що здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогосподарствами і підприємствами.Тобто врахуємо роль держави як провідника податково- бюджетної політики.Зрозуміло,що подібне доповнення було б неможливим для класичної моделі,яка грунтується виключно на ідеї саморегулювання економіки.Водночас воно є цілком прородним для кейнсіанської моделі,яка виходить з необхідності державного втручання для забезпечення загальної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має вигляд:

Y=AD (1)

AD=C+I+G (2)

C=C_r+c^”(Y-T) - споживання залежить від розміру податків (3)

I=I_r (4)

G=G_r - стала величина рівняння (5)

Y=AD=C_r+c^”(Y-T)+I_r+G_r ,де T - податки,які держава вилучає (6)

з доходів;

G - державні витрати.

Скористаємось останнім рівнянням моделі Y=C_r+c^”(Y-T)+I_r+G_r для визначення залежності між запланованими витратами (тепер вже з урахуванням витрат держави) і випуском.Для цього зробимо перетворення рівняння і продиференціюємо по T:

Y – c”Y = C_r– c”T + I_r + G_r Y(1-c”)=C_r – c”T + I_r + G_r

dY c c”

---- = - ----- = m_Y/T Вираз - --- є мультиплікатором

dT 1-c” 1-c” державних податків.

Він відображає те явище,що зростання податків на певну величину зменшує випуск на іншу(більшу)величину.Чому спостерігається ефект примноження(мультиплікації)? Зростання податків зменшує доход,що зменшує рівень споживання,а це,у свою чергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі.

Сукупний ефект від зростання податків дорівнює мультиплікаторові,помноженому на величину зміни податків:

ΔY = m_Y/T   ΔT.

Тепер уявімо державу в ролі суб'єкта,що витрачає доходи,тобто формує попит на ринку товарів.Як державні витрати впливають на випуск? Знову звернемося до рівняння сукупних доходів(випуску),подавши його у дещо зміненому вигляді:

Y = C_r+c”(1-t)Y + I_r + G, де t - частка податків у сукупних доходах.

Рівняння цього виду дає змогу врахувати державну податкову політику(завдяки t) і зміни в державній політиці витрат.

Після диференціювання по G отримаємо:

dY 1

---- = -------- = m_Y/G Цей вираз є мультиплікатором

dG 1-c”(1-t) державних витрат і відображає,

наскільки зміна державних ви-

трат може змінити сукупні доходи(випуск).Загальний ефект від зміни витрат дорівнює мультиплікаторові,помноженому на величину зміни витрат (Y = m_Y/G G).

Економічний зміст цього явища такий:більш високий доход спричиняє більше споживання,а споживання,у свою чергу,збільщує доход.

Одним із елементів так званої "кейнсіанської революції" стало те,що Дж.М.Кейнс подав теорію у вигляді моделей,в яких зв'язки між величинами піддаються обчисленню і кількісній перевірці на підставі фактичних даних.У цьому сенсі кейнсіанство є "практичною"теорією. Її практичність виявилась і в тому,що з моменту появи кейнсіанства традиційною стає професія економіста-радника уряду з питань економічної політики.

6. Базова модель Кейнса: зайнятість

Кейнс сформулював свою концепцію як загальну теорію зайнятості. Але вона в дійсності далеко виходить за рамки власне теорії зайнятості. Кейнсіанська економічна теорія – це теорія досягнення та збереження макроекономічної рівноваги. При цьому значення зайнятості визначається тим, що в кейнсіанському трактуванні вона є основною причиною макроекономічної нестабільності.

Кейнсіанська теорія зайнятості заперечує висновки класичної теорії. Остання стверджувала: неможлива ситуація, коли рівень витрат буде недостатнім для закупівлі продукту, виробленого за умов повної зайнятості; якщо навіть рівень загальних витрат виявиться недостатнім, досить швидко економічний механізм ринку автоматично включає такі вежелі регулювання ,як ціна і заробітна плата (у тому числі і ставка процента), а тому скорочення загальних витрат не викличе зменшення реального обсягу виробництва, зайнятості і реальних доходів.

Всупереч цьому кейнсіанська теорія стверджує, що в ринковій економіці просто не існує механізму, який підтримує повн зайнятість. Навіть за значного рівня безробіття і суттєвій інфляції ринкова економіеа може бути збалансованою; повна зайнятість – скоріше випадковість, ніж закономірність. Ринкова екноміка без вільної конкуренції – не є саморегульованою системою, здатною до постійного процвітання; сьогодні не можна покладатись на те, що вона буде “розвиватись сама по собі” – такий висновок зробив Дж.Кейнс. Причини безробіття і циклічності криються в закономірностях руху витрат, заощаджень і інвестицій. Збалансованість економіки за класичними рецептами – через ціни і заробітну плату – уявляється проблематичною внаслідок їх негнучкості у бік зниження.

Висновки класичної теорії частково опирались на так званий закон Сея, який стверджував, що виробництво будь-якого обсягу продукту автоматично забезпечує доход, необхідний для закупівлі всього суспільного продукту, тобто пропозиція породжує свій власний попит.

Однак у такому простому розумінні закона Сея є очевидна вада. Адже нема гарантії, що отримувачі доходів використають їх повністю на закупівлю продукту. Якась частина доходів може заощаджуватися і не знайде відображення у попиті. У цьому випадку пропозиція не створює власного попиту, споживання буде не достатнім, а результатом буде зменшення доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель опирається на несподівану тезу: не пропозиція створює попит, а попит створює пропозицію. Саме підтримування, про що уже йшлося, ефективного сукупного попиту на високому рівні дозволить забезпечити зростання доходів, розширення виробництва і повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель грунтується на теорії мультиплікатора зайнятості, яка твердить: початкове зростання інвестицій створює первинну зайнятість у галузях, в які було здійснено інвестування; витрати додаткових працівників забезпечують розширення виробництва засобів споживання і вторинну зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного поиту за рахунок нових працівників викличе ще певне зростання зайнятості і т.д. Так створюється ефект мультиплікатора зайнятості. Саме з мультиплікатора зайнятості розпочав Кейнс свої дослідження. Математично мультиплікатор зайнятості має такий вигляд:

Приріст зайнятості = мультиплікатор х приріст інвестицій

Виходячи із цього, можна зробити важливий висновок: приріс зайнятості визначає приріст доходу і обсягу суспільного виробництва. Тобто, мультиплікатор зайнятості визначає простий мультиплікатор, який розглядався вище, а теорія зайнятості є визначальною у кейнсіанській концепції. Слід врахувати, що кейнсіанська модель зайнятості основним регулятором безробіття вважає інфояцію, яка стимулює пропозицію грошей і, таким чином, збільшує ефективний попит. Дана модель виходить з того, що в економіці може виникнути або езробіття, абоінфляція. Регулюючи рівень інфляції, можна регулювати рівень зайнятості, чим вищі в країні будуть темпи інфляції,тим меншим має бути безробіття.

Сам Кейнс під час самої економічної кризи 30-х років думав подолати безробіття за допомогою інфляції. Популярність даної тези зросла в 40-50-х роках, коли низька форма інфляції розглядалась як майже безболісна ціна за майже повну зайнятість. Незначне надлишкове безробіття того періоду інтерпретувалось як результат економічної політики, що грунтувалась на Кейнсіанських уявленнях.

Дана залежність відображається так званою кривою Філіпса. Пояснення зв”язку між рівнем інфляції полягає у тому, що високе безробіття змушує найманих праціників згоджуватись на нижчу заробітну плату, що уповільнює зростання цін. Але коли рівень безробіття низький, то їм легше мимагати таке зростання заробітної плати, яке випереджує підвищення продуктивності праці. Наслідком цього є зростання цін.

Отже, низький рівень безробіття породжує тенденцію до більш високого рівня інфляції, і навпаки високе безробіття супроводжується низькою інфляцією. Проте з позиції сучасної науки цей зв”язок виявився не таким безсумнівним, що й виявило кризу кейнсіанського регулювання в кінці70-х років.

Обсяг зайнятості в кейнсіанській системі фігурує як величина, залежна від трьох факторів – сукупного попиту, інфляції і норми прибутку. Про значення зайнятості в моделі Кейнса говорить то, що остання є її центральною ланкою. Зайнятість розгядається ним як функція зміни ефективного поиту : N=F(D_w), де N- обсяг зайнятості, D_w – ефективний попит. Найвищий ефективний попит можливий лише за умови повної зайнятості трудових ресурсів. Принцип повної зайнятості – центральна теза економічної теорії Кейнса. За умов повної зайнятості буде найбільший сукупний попит, ЧНП, найвищі значення граничнї схильност до споживання і мультиплікатора.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ

Кейнсіанська школа вважає, що економіка розвивається не так просто, як це вважали прихильники класичної школи, а заробітня плата, ціни, процентні ставки не настільки гнучкими інструментами, які були б здатні врівноважити попит і пропозицію на макроекономічному рівні. Зарплата на основі офіційного законодавства і договірної системи може не знизитися, а безробіття може зростати. В період депресії падіння сукупного попиту приведе до падіння обсягів виробництва і скорочення попиту на працю.

Згідно з кейнсіанською теорією при державному невтручанні повна зайнятість скоріше випадковість, ніж закономірність. Капіталізм не є саморегулюючою системою, що спроможна до нескінченного процвітання. Причини безробіття та інфляції криються в значній мірі у відсутності синхронності при прийнятті економічних рішень, а особливо по заощадженнях та інвесиціях.

Кейнсіанці заперечують механізм, на якому базується класична теорія, тобто, автомат регулювання ставки процента і співвідношення цін та заробітньої плати. Вони стверджують, що суб”єкти заощаджень та інвестори представляють собою різні групи, які розробляють свої плани заощаджень та інвестицій на різних основах. Відповідно до кейнсіанської теорії кількість вироблених товарів та послуг та рівень зайнятості знаходяться в прямій залежності від сукупних витрат.

Відводячи вирішальну роль сукупному попитові, а отже, і сукупним витратам, в моделі розрізняють заплановані і фактичні витрати. Модель, у якій поєднано заплановані витрати та фактичні витрати, функції споживання та інвестицій, графічно має вигляд “кейнсіанського хреста”

Рівновага товарного ринку змінюється під впливом зміни обсягів податків та державних витрат. Залежність між змінюваними податками та загальним випуском, між державними витратами та загальним випуском визначається мультиплікаторами.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Комісарук М.П. Макроекономіка. Курс лекцій,- Коломия,99

2. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії.- Коломия,98

3. Базилевич. Макроекономіка .Опорний конспект лекцій.-

4. Ковальчук В.М. Макроекономіка. Теоретичний аспект,- Тернопіль,96.