Людина як біологічний і соціальний об’єкт

Дикатер вважав „Визначне знання слів і ви позбавите людство від великої кількості помилок”.

Значення терміну людина багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають Людину. Філософів цікавить людство з точки зору її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин і темперамент – характеру, здібностей, тобто психологія шукає стабільності характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, історики навпаки проявляють інтерес до того, як людина під впливом історичних факторів змінюється.

А соціологія досліджує людину як особистість, як елемент соціального життя, а також як с-во впливу на кожну особистість. Людина як частина природи є біологічним об’єктом. Людина належить до тілесних станом і фізіологічним функціям. Подібність визначається:

1. складом речовин будовою та поведінкою організму.

2. у людини є рудиментарні органи які виконують важливі функції у тварин і збереглися у людей хоча і їх не потрібно.

Людина відрізняється:

1. Характерними прямоходіння і руки пристосовані до праці.

2. Високорозвинений мозок здатний відображати світ у поняття і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів.

3. Свідомість, як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і внутрішньою своєю природою.

4. Мислення та мова які виникають в результаті трудової спільної діяльності.

Зміст і характер людського життя.

Визначним способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби виробництва та спілкування. Отже, найголовніші відмінності між людським і тваринним світом полягають у способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, а людське життя с-м соціальним.

Діяльність – це специфічний спосіб ставлення людини до світу.

Характерні ознаки діяльності людини6

• Вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення своїх потреб.

• Вона діє завдяки взаємин з навколишнім середовищем.

• Обмінюється інформацією з іншими людьми.

• Бере участь у спілкуванні.

• Саме завдяки своїм діям людина набуває певного досвіду.

• Відчуває вплив умов життя, як на рівні свого оточення (мікросередовища), так і на рівні суспільства.

• Діяльність має цілеспрямований і цілісний характер.

Потреби – це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпеченість.

Потреби поділяються:

• фізіологічні (відтворення людей, їжі, дихання)

• екзистенціальні: це потреба захистів в безпеці свого існування впевненості в завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантована співпраця.

• соціальні потреби: потреба життя в колективі, групі, турботу про інших та увагу про себе, та участь у суспільній діяльності.

• престижні потреби (у повазі з боку інших, у визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і т.д.).

• особисті потреби це потреба у самовираженні, у самореалізації, тобто в діяльному прояві себе як оригінальної, самостійної і творчої особистості.

• духовні потреби (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, у залученні до наук мистецтв).

Специфічним видом діяльності людини є праця. Праця – це процес, що відображає між людьми і природою, з метою виробництва матеріальних потреб.

З точки зору (ідеології) фізіологічна праця – це витрата фізичної і розумової енергії, але вона корисна і необхідна для людини. Тільки в шкідливих умовах, або при певному перенапруженні сил можуть проявитися негативні наслідки праці.

Праця людини носить свідомий характер, пристосування кінцівок до праці, використовує знаряддя праці. Людина з вимірами її суті поділяється на біологічну, психічну і соціальну „як воно живе”, характер переживання, темперамент.

Особистість – то є міра цілісності людини, яка включає в себе всю множину взаємопов’язаних характеристик і елементів.

Головною підсумковою властивістю особистості є її світогляд, а особливо компонентом є її моральність. Коли ми говоримо про життя, то необхідно розглянути протилежне поняття – смерть. З усвідомленням кінцевого людського буття можна зрозуміти і ціль життя, пізнати людини, зрозуміти те, що природа, або її Творець створили цю конкретну людину усвідомити цільність і неповторність людського життя, тому й бережливе ставлення до нього.

За Аристотелем мета людського життя блаженство називають діяльністю. Діяльність душі пізнавальна, але пізнання істини є найпривабливішою з усіх видів діяльності.

Діяльність розуму відрізняється значністю та цілісністю і містить у собі елементи, що підсилюють енергію, саме до такої мети повинна прагнути кожна людина.