Реферат з біології

Шипшина – історія і сучасність

На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток, проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі. Та ось одного разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина. Ніжні пахощі квіток поширю­валися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися кров'ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір. Згідно з іншим міфом Афродіта, узнавши про смерть свого коханця Адоніса, який загинув на полюванні від дикого вепра, у страшенному від­чаї, не пам'ятаючи себе від горя, побігла до місця його загибелі. Бігла через колючі кущі шипши­ни і не помічала її гострих шипів. Колючки впивалися в ніжне тіло богині. Кров цебеніла з її ран і падала на білі квіти шипшини, які відразу ж ставали рожевими і червоними. Ці міфи свідчать, що шипшина, або дика троянда, була добре відома людям з пра­давніх часів. Про неї згадується у більшості ботанічних творів древності, які дійшли до нас. Ге­родот (V століття до н. е.) писав про троянду з Македонії, яка мала 60 пелюсток.

Стародавні греки вважали троянду уособленням радос­ті та любові, а Гіппократ — унікальним і незамінним ці­лющим засобом. Величезні зарості шипшини зростали колись на о. Родос, назва якого походить від троянди. Три­валий час на монетах родоської держави зображали квіт­ку шипшини. У 1270 р. хрестоносець граф Тібольд IV Шам­панський привіз у Європу червону, або дамаську, троянду. Вона відома тепер у Болгарії під назвою казанликської. Саме її розводять тут для одержання дорогоцінної троян­дової олії — сировини для парфюмерної промисловості.

Королівський дім Ланкастерів в Англії зробив червону троянду своєю емблемою, в той час як Йорки віддали пе­ревагу білій. Ці емблеми ввійшли в історію у зв'язку з надзвичайно кровопролитною тридцятирічною війною (1455-1485 pp.) між Ланкастерами і йорками, яка відо­ма, як війна між Алою та Білою Трояндами. Згодом селек­ціонери вивели різнокольорові троянди: на одному й тому ж кущику можна побачити білі, рожеві та біло-роже­ві квіти. Так символічно помирили ворогуючих аристокра­тів. В Росії троянди почали культивувати в період царю­вання Олексія Михайловича, а через деякий час вони вже зростали в парках багатьох поміщиків.

Шипшина — дикий предок, родоначальниця всіх куль­турних сортів троянд, оспіваних поетами різних часів і на­родів. Змінювалися епохи, смаки, приходили і зникали різ­ні захоплення і моди, а троянда завжди залишалася ца­рицею квітів. Мабуть, жодна квітка не користується такою любов'ю і поклонінням, як троянда. В античному світі нею нагороджували доблесних воїнів. В ті ж часи влаштовували веселі весняні свята і дівчата мріяли про титул коро­леви троянд, який присуджувався переможниці конкурсу красунь.

Шипшина — кущ заввишки 1,5-2,5 м, гілки її вкриті міцними гачкуватими колючками — шипами, через що вона й одержала свою назву. Це надійна зброя шипшини, без якої, можливо, вона б і не вижила: надто багато рук тяг­неться до чудових квітів і плодів, які е ласощами для ба­гатьох лісових мешканців.

Восени з гарних і великих квіток шипшини, типових для родини розових, розвиваються яскраво-червоні соко­виті плоди. У цей час під ласкавим промінням осіннього сонця кущі шипшини ніби загоряються яскравим полум'ям. Складається враження, що кожна гілочка прикрашена численними червоними ліхтариками. Плоди округлої або веретеноподібної форми рубіновими краплями висять на кущах до морозів. Вони містять величезну кількість дріб­них насінин-горішків, густо вкритих щетинистими воло­сками.

Листки у шипшини з обох боків голі, пилчасті, чергові, непарноперисті, з сімома, рідше дев'ятьма листочками. Шипшина росте на сухих і змитих ґрунтах, не боїться посух і морозів. В степовій зоні її можна побачити там, де ніякі інші деревні породи і чагарники рости не можуть. Здається зовсім змита і суха земля, навіть бур'яни на ній не ростуть, а шипшина зачепилася корінням, росте, цвіте і плодоносить. Отже, шипшина невибаглива і стійка про­ти всяких незгод, тому її широко використовують при ство­ренні яружно-балкових насаджень, насамперед в степовій і лісостеповій зонах, її потрібно саджати по днищах ярів кількома рядами по периметру заліснюваних яружно-бал­кових та прирічкових насаджень, що дасть можливість створити живоплоти, через які худоба не зможе проникну­ти в посадки.

Шипшина — справжнє джерело здоров'я. Вона захищає людину від різних хвороб і підвищує її працездатність.