ПІВКУЛІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ в дорослої людини - це найбільш сильно розвинена, сама велика і функціонально найбільш важлива частина ЦНС. Відділи півкуль прикривають собою всі інші частини головного мозку. Права і ліва півкулі відділені одна від одної глибокою подовжньою щілиною великого мозку, що досягає великої спайки мозку, або мозолистого тіла.

У задніх відділах подовжня щілина впадає в поперечну щілину великого мозку, що відокремлює півкулі від мозочка.

На вентральній, медіальній і нижній поверхнях півкуль головного мозку розташовані глибокі і дрібні борозни. Глибокі борозни розділяють кожну з півкуль на долі великого мозку. Дрібні борозни відокремлюють один від одного звивини великого мозку. Нижня поверхня, або основа, головного мозку утворена вентральними поверхнями півкуль великого мозку, мозочка і вентральними відділами мозкового стовбура.

До задньої поверхні зорового перехрещення прилягає сірий бугор, нижні відділи якого витягнуті у вигляді трубки, що звужується поступово до низу . лійки. На нижньому кінці лійки розташовується округле утворення - гіпофіз. До сірого бугра примикають два білих кульоподібних підвищення - сосцевидних тіл.

Позаду від зорових трактів значні два подовжні білих валики - ніжки мозку, між якими знаходиться заглиблення - міжніжкова ямка. Дно її утворено задньою продірявленою речовиною. Ще далі розташовується широкий поперечний валик - міст. Латеральні відділи мосту продовжуються в мозочок, створюючи його середні мозжечкові ніжки.

Каудальні відділи моста довгастого мозку подані медіально розташованими пірамідами, розділеними одна від одної передньою серединною щілиною, а латерально - оливами.

Огляд медіальної поверхні півкуль великого мозку , деяких деталей мозкового стовбура і мозочка ставати можливим при проведенні серединного розрізу по подовжній щілині великого мозку .

Велика медіальна поверхня півкуль великого мозку нависає над значно меншими по розмірах мозочком і мозковим стовбуром. На медіальній поверхні півкуль, як і на інших поверхнях, значні борозни, що відокремлюють одну від одної звивини.

Ділянки лобової, тім'яної і потиличної долі відділені від мозолистого тіла однойменною борозною.

Серединна частина мозолистого тіла зветься стовбур. Передні відділи його загинаються до низу, створюючи коліно мозолистого тіла. Ще більш донизу мозолисте тіло потоншується і переходить у дзьоб мозолистого тіла. Задні відділи мозолистого тіла в середньої його частини відокремлюється тонка біла пластинка, яка називається тілом зводу. Поступово відділяючись від мозолистого тіла і створюючи дугоподібний вигин вперед і донизу, тіло продовжується в стовп зводу, що закінчується сосцевидним тілом, позаду - у ніжки зводу. Між стовпами зводу поперечно проходить пучок нервових волокон, помітний на зрізі у вигляді білого овалу, - це передня спайка мозку. Як і волокна мозолистого тіла, що йдуть поперечно, вони зв'язують один з одним півкулі великого мозку.

Стовпи зводу оточують тонку пластинку мозкової речовини - прозору перегородку.

Гіпоталамус являє собою продовження ніжок мозку в проміжний мозок. Сіра речовина підталамічної області розташовується у вигляді ядер, здатних виробляти нейросекрет і транспортувати його в гіпофіз, регулюючи ендокринну роботу останнього.

Таким чином, сіра речовина проміжного мозку складають ядра, що відносяться до підкіркових центрів усіх виглядів чутливості. В області проміжного мозку розташовані ретикулярна формація, центри екстрапірамідної системи, вегетативні центри, що регулюють усі види обміну речовин і нейросекреторні ядра.

Біла речовина проміжного мозку подано провідними шляхами висхідного і спадних напрямків, що забезпечують двосторонній зв'язок кори головного мозку з підкірковими утвореннями і центрами спинного мозку. Крім цього, до проміжного мозку відносяться дві залози внутрішньої секреції - гіпофіз і шишковидне тіло, що приймають участь разом із відповідними ядрами гіпоталямуса і епіталямуса й утворенні гіпоталамогипофізарної і епіталамо-епіфізарної систем.

КІНЦЕВИЙ МОЗОК складає з двох півкуль великого мозку, кожне з яких представлено плащем, нюховим мозком і базальними ядрами. Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки, що знаходяться в кожному з півкуль. Півкулі великого мозку відділений одне від одного подовжньою щілиною великого мозку і з'єднуються за допомогою мозолистого тіла, передньої і задньої спайок і спайки зводу. Мозолисте тіло складається з поперечних волокон які у латеральному напрямку продовжуються в півкулі, створюючи лучистість мозолистого тіла, з’єднуючи один з одним ділянки лобової і потиличної до- лей півкуль, дугоподібно вигинаються і утворюють передні и лобові і задні - потиличні щипці. До заднього і середній частинам мозолистого тіла знизу прилягає звід мозку, що складається з двох дугоподібно вигнутих тягів, зрощених у середній своїй частині за допомогою передньої спайки мозку.

КОРА ВЕЛИКОГО МОЗКУ утворена білою і сірою речовиною. У корі виділяють 6 шарів нервових кліток, різні її відділи мають різну товщину (від 1,5 до 5,0 мм, у середньому 2-3 мм). Кожна з півкуль має три поверхні : найбільш опуклу верхньолатеральну, плоску, звернену до протилежної півкулі медіальну і маючу складний рельєф, що відповідає внутрішній основі черепа - нижня, поверхня півкулі або основу мозку. Найбільш виступаючі ділянки півкуль одержали назву лобових, потиличних, скроневого полюсів. Поверхня півкуль порізана глибокими щілинами, борознами. Ускладнюють рельєф розташовані між ними ділянки - звивини. Глибина, довжина борозен, їхня форма і напрямок дуже мінливі.

Щілини і борозни підрозділяють півкулі на лобову, тім'яну, скроневу, потиличну й островкові долі. Остання не видна при огляді поверхонь півкуль, тому що острівець знаходиться на дні латеральної борозни і прикритий ділянками іншою долею.

На верхньолатеральній поверхні півкулі звертає на себе увагу латеральна борозна, що є границею між лобовими, тім'яними і скроневими долями і йде від нижньої поверхні півкуль назад і вгору.

Інша велика борозна - центральна борозна. Починається приблизно від середини верхнього краю півкуль і іде вниз і трохи вперед, але не досягає латеральної борозни. Центральна борозна відокремлює лобову долю від тім'яної. Виражена границя між тім’яною і потиличною долями на дорсолатеральній поверхні півкуль відсутніх.

Лобова доля. Спереду від центральної борозни майже паралельно їй тягнеться предцентральна борозна, що дає початок двом рівнобіжним борознам, що йдуть до лобового полюса. Названі борозни поділяють поверхню мозку на лежачу перед центральною борозною предцентральну звивину і горизонтальнойдучі верхню, середню і нижню лобові звивини.

Тім'яна доля. Позаду від центральної борозни і майже паралельно їй проходить постцентральна борозна, від якої убік потиличної долі направляється подовжня внутрішньотімяна борозна. Ці дві борозни поділяють тім'яну долю на постцентральну звивину, а також на верхню і нижню тім'яні часточки.

Скронева доля. Верхньолатеральна поверхня скроневої долі подані двома борознами, що йдуть паралельно латеральній борозні, що поділяють поверхню мозку на верхню , середню і нижню звивини.

Сіра речовина півкуль великого мозку подано корою і базальними ядрами кінцевого мозку. До базальних ядер відносяться смугасте тіло, що складається з хвостатого і чечевицеподібних ядер; огорожа і мигдалеподібне тіло. Прошарки білої речовини між ними утворять зовнішню і внутрішню капсули, причому остання являє собою товстий шар білої речовини, що складає з провідних шляхів головного мозку. В внутрішній капсулі і виділяють передню і задню ніжки і коліно.

Стріопаладарна система являє собою основну частину рухових центрів, що відносяться до екстра пірамідної системи. Це центр, що управляє автоматичними рухами і регулює тонус м'язів. Крім цього, смугасте тіло виконує функцію вищого центру, що регулює процеси теплорегуляції й обміну вуглеводів. Цей центр займає чільне положення стосовно подібного йому вегетативним центрам, що розташовані в гіпоталамічної області.

Кора півкуль головного мозку подана сірою речовиною , розташованим на їхнє периферії.

БІЛА РЕЧОВИНА ПІВКУЛЬ великого мозку утворює білий півовальний центр, що складається з величезного числа нервових волокон. Усі нервові волокна подані трьома системами провідних шляхів кінцевого мозку:

1. асоціативними;

2. комісуральними;

3. проекційними.

Висхідні (чутливі) проекційно провідні шляхи по місцю свого закінчення підрозділяються на свідомі і рефлекторні.

Функціонування і взаємозв'язок асоціативних, комісуральних , а також висхідних і спадних шляхів забезпечує існування складних рефлекторних дуг, що дозволяють організму пристосовуватися до постійно мінливих умов внутрішнього і зовнішнього Середовища.

БІЧНІ ШЛУНОЧКИ знаходяться в товщі білої речовини півкуль великого мозку. Порожнина шлуночків має вигадливу форму в зв'язку з тим. що відділи кожного з них розташовуються у всіх частках півкулі (за винятком острівця). Середня - центральна - частина шлуночка залягає донизу від мозолистого тіла, у тім'яній частці півкулі. Від центральної частини в усі частки мозку розходяться відростки порожнин, названі рогами: передній (лобовий ріг) - у лобову частку, нижній (скроневий ріг) - у скроневу, задній - (потиличний ріг) - у потиличну частку. Центральна частина за допомогою міжшлуночковому отвору з'єднується з III шлуночком.

ОБОЛОНКИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Головний мозок, як і спинний, оточений трьома з’єднювальнотканими листками, або оболонками, що є продовженням оболонок спинного мозку, кожна з яких відділена від сусідніх міжоболочним простором.

Тверда оболонка головного мозку. відрізняється по будівлі від аналогічної оболонки спинного мозку. Вона є одночасно окістям на внутрішній поверхні кісток черепа, із якими зв'язана не міцно. В області основи черепа оболонка дає ряд відростків, що проникають у щілини й отвори кісток черепа, чим пояснюється велика міцність прикріплення тут твердої оболонки головного мозку. Більш того, у місцях виходу з порожнини черепних нервів тверда оболонка головного мозку на деякому протязі продовжує оточувати нерв, створюючи його піхву і проникаючи разом із нервом через отвір назовні.

На внутрішній поверхні твердої оболонки розрізняють трохи відростків, що проникають у подовжню щілину великого мозку і відокремлюють одну від одної його півкулі. Задній відділ серпа зростається з іншим відростком оболонки - наметом мозочка, що відокремлює потиличні долі півкуль від мозочка.

Продовженням серпа великого мозку є серп мозочка, що проникає знизу між півкулями мозочка. Ще один відросток оточує зверху турецьке сідло, створюючи його діафрагму і захищаючи гіпофіз від тисків усієї маси мозку, що лежить вище.

У визначених ділянках твердої оболонки головного мозку є розщеплення, вистелені зсередини ендотелієм, - це синуси твердої оболонки головного мозку, по яких відтікає венозна кров. Особливістю синусів є міцність стінок, що пояснює неможливість їх спаду. Крім того, синуси з'єднуються з зовнішніми венами голови через емісарні вени.

Павутинна оболонка головного мозку розташовується до середини від твердої мозкової і відділена від неї субдуральним простором.

Підпаутиний простір головного мозку в області великого потиличного отвору повідомляється з підпаутиним простором спинного мозку.

У визначених місцях, поблизу синусів твердої оболонки головного мозку, павутинна оболонка утворить своєрідні вирости - грануляція павутинної оболонки. Ці вирости вдадуться в синуси твердої оболонки. На внутрішній поверхні кісток черепа в місці розташування грануляцій відзначаються вдавлення і ямочки.

Загальновизнаним є думка про участь грануляції павутинної оболонки в забезпеченні відтоку спинномозкової рідини у венозне русло.

М'яка (судинна) оболонка - це сама внутрішня з оболонок головного мозку. Вона складається зі сполучної тканини, що утворить два шари (внутрішній і зовнішній,, між якими залягають кровоносні судини. Оболонка зрощена з зовнішньою поверхньою мозку і глибоко проникає в усі його щілини і борозни. Кровоносні судини , покидаючи судинну оболонку, направляються в тканину мозку, забезпечуючи його харчування. У визначених місцях судинна оболонка проникає в порожнині шлуночків мозку й утворить судинні сплетення, що проектують спинномозкову рідину.

Список літератури:

1. Анатомія людини Р.П. Самусєв Ю.М. Селін М. : Медицина 1995 р.

2. Фізіологія людини /під ред. Г. І. Косицького М. : Медицина 1985 р.