КУПРІЄВИЧ ДМИТРО

Розвиток клітинної теорії.

Сучасник великого Ньютона і його співвітчизник фізик Р. Гук цікавився оптикою. В той час щойно з’явився мікроскоп. Вчений вирішив роздивитися під мікроскопом тонкі зрізи різних рослин. Перший погляд відкрив йому світ, про який ніхто ще не знав. В усіх препаратах зустрічалися ажурні структури, які вражали своєю красою. Відірватися від знахідки Гук не міг. Один дослід йшов за іншим. В 1665 р. Гук представив в Лондонське королівське суспільство книгу під назвою ,,Мікрографія, або деякі фізіологічні описи найменших тіл за допомогою збільшуючого скла”. В ній Гук вперше застосував науковий термін — клітина. Він писав : ,, Гострим ножем я відрізав тонкий-тонкий шматочок пробки, і, поклавши його на чорну пластину, так як він сам був білий, а також освітивши його за допомогою плоско-випуклого скла, я дуже легко замітив, що він весь перфорований і пористий, схожий на бджолиним соти. Ці пори або клітки були не дуже глибокі, але складалися з великої кількості маленьких відділів, відділених діафрагмами”

Після відкриття Гука багато вчених продовжили вивчення клітин. Але пройшло майже два століття, поки вони спромоглися впевнитися, що клітина – головна частина живих організмів, що все живе на Землі, від складніших тваринних до рослин складається з клітин.

Перші мікроскопи концентрували увагу тільки на оболонку клітин. Зрозуміти їх не важко. Мікроскопи в той час давали мале збільшення.

Тільки в 1833 р. англійський ботаник Р Броун відкрив в клітинах ядра.. Броун в той час цікавився будовою і розвитком диковинних рослин – тропічних орхідей. Він робив зрізи цих рослин і досліджував їх з допомогою мікроскопа. Броун вперше помітив в центрі клітин якісь чудернацькі, ніким не пояснені сферичні структури. Він назвав цю клітинну структуру ядром.

Через п’ять років після відкриття ядра з’явився термін, який приділив останній склад клітини, — протоплазма (зараз називають цитоплазмою). Впродовж наступних років вчені дослідили роль протоплазми в живій клітині. Після цього термін ,,протоплазма” набув всесвітнє визнання, хоч остаточна роль протоплазму і усіх її частин стала ясна тільки тепер.

В цей час німецький ботаник М.Шлейден встановив, що рослини мають клітинну будову. Саме відкриття Броуна стало ключем до відкриття Шлейдена. Справа в тому, що оболонки клітин, особливо молодих, видно в мікроскоп погано. Інша справа—ядра. Легше побачити ядро, а потім вже оболонку клітини. Цим і скористався Шлейден. Він почав методично продивлятися зрізи за зрізами, шукати ядра, потім оболонки, повторювати все знов і знов на зрізах різних органів і частин рослин. Після майже п’яти років методичних пошуків Шлейден закінчив свою роботу. Він доказав, що всі органи рослин мають клітинну природу.

Шлейден пояснив свою теорію для рослин. Але залишалися ще тварини. Яка їх будова, чи можна казати про єдиний для усюго живого закон клітинної будови? Разом з вивченням, клітинної будови тваринних тканин були роботи, в яких велися різкі суперечки. Роблячи зрізи кісток, зубів і інших тваринних тканин, вчені ніяких клітин не бачили. Чи складалися вони раніше з клітин? Як видозмінювалися? Відповідь на ці питання дав інший німецький вчений – Т. Шванн, зробивший клітинну теорію будову тваринних тканин. Наштовхнув Шванна не це відкриття Шлейден. Шлейден дав в руки Шванна добрий компас – ядро. Шванн в своїй роботі застосовував той же метод – спочатку шукати ядра клітин, потім їх оболонки.

Всього за рік – Шванн закінчив свою титанічну роботу і вже 1839 р. опублікував своїх результати.

Після цього факт клітинної будову всіх живих організмів став очевидним. Наступні досліди показали, що можна знайти організми, які складаються з величезної кількості клітин; організми які складаються з малої кількості клітин; і такі все тіло яких складає одна клітина. Безклітинних організмів в природі не існує.

Потім було встановлено, що кожна клітина створюється шляхом ділення попередньої. В 1855 р. німецький вчений Р.Вирхов сформулював правило в афоризмі, який став знаменитим: ,, Кожна клітина – тільки з клітини”.