Реферат

на тему:

Географічний

опис

Л И Т В и

Литва - до 1991 р. входила до складу Союзу РСР як Литовська Радянська Соціалістична Республіка. З 1991 р. - незалежна держава.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОПИС

Литва знаходиться в північно-західній частині Східно-Європейської рівнини й у соєю західної частини омивається Балтійським морем у районі Куржської затоки і впадання ріки Німан. З півдня і південно-сходу Литва граничить з Білорусією по р. Німан і далі по адміністративних границях (724 км), що залишилася з часів СРСР. На заході і південно-заході стикається з Республікою Польща (110 км) і Калінінградською областю Російської Федерації (303 км). На півночі загальна границя з Латвією складає 610 км. Територія Литви займає площу в 65,2 тис. км² - 0.3% від усієї території колишнього СРСР.

Ландшафт

Литва розташована на лісисто-болотистій рівнині, висота над рівнем моря не перевищує 200 м. Нинішній рельєф сформувався близько 10 тис. років тому під впливом глобального зледеніння. Льодовик, рухаючи з півночі, згладив нерівності рельєфу і приніс із собою велика кількість моренових каменів - обкачаних гранітних валунів діаметром від декількох сантиметрів до 2-3 метрів. На заході, біля узбережжя Балтійського моря, переважає низинна заболочена рівнина. На сході і південно-сході - пагорби з перепадом висот до 100 - 150 м, складене із суглинків. На правом бережу Німану часто зустрічаються виходи вапняків і сланців, що утворять берегові стрімчаки висотою 50-75 м.

У Литві виділено 9 типів внутрізональних ландшафтів, основними з який є:

1. Глинисті рівнини - займають найбільший простір. Внутрізональний ландшафт поділяється на двох груп:

• Моренні рівнини. Являють собою рівну поверхню, найчастіше покриту моренним суглинком, що містить до 50% глини. Крім того, моренний суглинок містить пісок і алеврит (пухкі осадові породи). У моренному суглинку дрібні частки змішані з більш великими зернами і валунами.

• Прильодовиково-озерні рівнини. Утворилися на низинних ділянках моренних рівнин, що тривалий час були покриті поталими льодовиковими водами, що займали площу в кілька квадратних кілометрів.

2. Піщані рівнини - найчастіше спостерігаються в зоні змішаних лісів.

3. Горбкувато-моренні височини. Займають близько 18% території Литви, в основному на сході і південно-сході республіки.

4. Приморські рівнини. Це невеликі простори, що примикають безпосередньо до узбережжя Балтійського моря. Відмінною рисою цього типу рівнин є те, що пісок, що намивається хвилями, відкладався нерівномірно. У деякім віддаленні від берега паралельно узбережжю в результаті дії постійно дують вітрів з боку моря сформувався горбкуватий рельєф приморських дюн - піщаних гряд висотою 10-20 м, що поростили в основному хвойними лісами.

5. Річкові долини - пересівають всі інші типи ландшафтів. Для них характерні яскраво виражені тераси.

Клімат

Клімат Литви визначається близьким розташуванням Балтійського моря. Клімат м'який, узимку температура звичайно не опускається нижче мінус 10 З. Однак у силу високої вологості для жителів внутрішніх областей Євразії зима там переноситься важко. Літо нежарке, середня температура липня +18-20 З. Опадів випадає в середньому 600-680 мм у рік, що приблизно на 50% перевищує середні показники по Східно-Європейській рівнині.

Зима триває з грудня по лютий, сніг лежить не більш трьох місяців. Літня температура встановлюється звичайно в другій половині травня і тримається до кінця серпня. Весна й осінь характеризуються затяжними дощами.

Ріки і водойми

На території Литви переважають невеликі ріки, що є правими припливами самої великої ріки - Німану. Річний стік складає 26 км³ у рік, з них 21 км³ - стік Німану. Дно рік звичайно замулено чи покрито піском з невеликою домішкою торф'яного мулу.

Німан є самою великою рікою Литви. Його довжина - 937 км, з яких більш половини граничить з територією республіки. Басейн Німану займає близько 70% території.

Дзеркало озер займає близько 1.5% території Литви, однак великих озер немає. Найглибшим озером є оз. Таурагнас (глибина 60 м). Найбільше озеро Литви - оз. Друкшяй (дзеркало 45 км²) Серед озер переважають озера льодовикового періоду, ложі яких сформувалося в результаті впливу льодовика. Післяльодовикові озера нечисленні і досить дрібні. Також є озера морського походження.

Практично ізольованою морською водоймою є Куршська затока, відділений від Балтійського моря вузької (0.4 - 4 км) смужкою суші - Куршською косою. Його обсяг - близько 6 км³. Затока з'єднується з морем Клайпедською протокою, ширина якого 600-680 м. Оскільки в цю затоку впадає р.Німан, солоність води в ньому невисока.

Болота на початку століття займали близько 6% території Литви. Найбільш болотистим місцем була дельта Німану - вони займали приблизно 25% її площі. В даний час більш половини заболочених територій осушене і перетворено в луги і пасовища.

Рослинний покрив і тваринний світ

Литва знаходиться в зоні хвойних і змішаних лісів, що займають 28% території республіки. Соснові ліси складають 38% усієї зайнятої лісом площі. Широколистяні ліси існують тільки на невеликих ділянках родючих ґрунтів в областях м'якого морського клімату.

Ліси розподілені нерівномірно. На піщаних рівнинах вони займають 70% площі, а на слабко дренованих вододілах глинистих рівнин - до 50%. Великі ліси часто називають терміном «гиря» по назвах прилеглих населених пунктів, наприклад, Дайнавос-гиря. Площі 15 лісових масивів займають близько 100 км².

В усіх великих лісах водяться лось, дикий кабан, руда лисиця, козуля, заєць. Іноді зустрічається рись. Через високу щільність населення в республіці в даний час дикі тварини збереглися в основному в Національному парку Литви й у 174 заказниках, що розташовані у всіх великих лісових масивах. З метою природоохоронних мір у даний час організовані 3 заповідники.

Населення і трудові ресурси

У Литві проживає понад 3.5 млн. чоловік. 66% населення зосереджено в містах, що обумовлено розвитком промисловості. Найбільші міста: Вільнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Панявежіс. У республіці мається велика кількість невеликих міст і селищ міського типу з населенням не більш 50 тис. чоловік.

Середня щільність населення складає 55 чоловік на км². Щільність сільського населення майже в 3 рази менше. Найбільш заселеними є південь і захід республіки.

80% населення - литовці. Близько 9% - росіян, 8% - поляків, інші представлені вихідцями з інших народів (білоруси, євреї, цигани, латиші й ін.). Чисельність населення збільшується повільно, тому що природні приріст населення невеликий - 5 чоловік на 1000 жителів. В даний час ріст чисельності населення знижений через міграцію в Росію і республіки СНД. Середня литовська родина складається з 3 чоловік. Це зв'язано з традиційно високим рівнем життя.

Працездатне населення республіки складає приблизно 52%. Через широке впровадження автоматизації і механізації на підприємствах останнім часом відбувається міжгалузевий перерозподіл працівників на користь невиробничої сфери (у її галузях зайняте близько 25% працюючих).

ЕКОНОМІКА

Основу промисловості Литви складають 580 підприємств. Основу індустріального розвитку республіки складають промислові об'єднання в області енергетики, машинобудування і металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла і т.д.). Оскільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвита лісова і деревообробна промисловість.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п'ятьох найбільших містах, перерахованих вище.

Енергетика і паливна промисловості

Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік ні, тому на частку ГЕС приходиться лише мала частина вироблення електроенергії. Велика частина вироблюваної електроенергії приходиться на ТЕС. Майже все паливо ( в основному мазут і природний газ ) увозиться з-за кордону ,тому що своїх родовищ нафти і газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що добувається в республіці.

Машинобудування і металообробка

На території Литви знаходиться 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої і середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод «Жальгеріс»; основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердлів є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвите машинобудування і суднобудування.

Хімічна промисловість

Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.

На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична промисловість, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін'єкцій.

Харчова промисловість

Цю галузь формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих м’ясопереробних комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири, що останнім часом усі частіше з'являються в магазинах Москви і З-Петербурга.

Основні рибопереробні підприємства знаходяться в Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену і солену рибу, кулінарні вироби.

Транспорт

Через невеликі розміри республіки в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом «від дверей до дверей». Велику роль тут грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн). Пасажирські перевезення в Литві виробляються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з'єднує Північно-Захід Росії і країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Окрему велику роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але і сусідніх регіонів у Росії і Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві мається близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий доход у бюджет держави.

Сільське господарство

У сільському господарстві зайняте близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарський угіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Виробляється меліорація земель, осушення боліт.

Під зернові культури зайнято більш половини посівних площ (близько 1.2 млн га). Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льону і цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Великі простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури - районовані сорти яблунь, вишень і зливши.

Основні напрямки у тваринництві - молочне скотарство і беконне свинарство. Птахівництво спеціалізоване і сконцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик.

Оскільки значну частину Литви займають озера і штучні водойми, то розвиток рибництва отримало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах у достатку водяться прісноводні раки, що у великій кількості вивозяться в Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи і приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедця і кільки.

ВИСНОВОК

Литовська Республіка після розпаду Союзу РСР намагається знайти своє місце в Європейському економічному співтоваристві, переорієнтувати свою промисловість на нестатки Заходу. Однак у силу надзвичайно твердої конкуренції на західному ринку успіхи по просуванню литовських товарів більш ніж скромні. Тому в останні роки промисловість республіки починає усе активніше співробітничати зі своїми старими партнерами в рамках екс-СРСР. Всі обіцянки по якнайшвидшій інтеграції литовської промисловості в Загальний Ринок до останнього часу так і залишаються обіцянками.

Небажання Уряду і Парламенту Литви приєднатися до СНД істотно ускладнює і без того непросту економічну обстановку в країні. Великий потік російськомовної еміграції привів до того, що значна частина високотехнологічних виробництв, включаючи Інгалинську АЕС, знаходяться на грані зупинки. Уміли спрямовані дії на підйом націоналістичних настроїв литовців, що з'явилися основною причиною хвилі еміграції з республіки, останнім часом пішли на збиток. Уряд навіть уживає напівофіційних заходів для того, щоб запобігти від'їзд у Росію висококваліфікованих кадрів. Однак ці півзаходи не є досить ефективними.

Використана література:

1. Країни світу. Довідник. – К., 2001.

2. Географічна енциклопедія. – К., 2000.