Основні фізіологічні праці

З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Тому серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та багато інших. Цілком очевидною стала необхідність активної боротьби з цими явищами, бо вони загрожують життю людей. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення з цієї точки зору є насування екологічної кризи, а за нею й екологічної катастрофи. Наприкінці XX століття людство вже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі.

В останні роки все більше накопичується екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це, зокрема, проблеми:

* зменшення запасів корисних копалин;

* зменшення джерел енергії;

* забруднення навколишнього середовища;

* демографічне зростання населення;

* урбанізація міст;

* заборона війн та випробувань ядерної зброї.

Швидко проходить демографічне зростання населення (початок нашої ери - 220 млн. чол.. 1900 рік - 1,6 млрд. чол., 1941 р. - 4,5 млрд. чол., 1950 p.-2,5 млрд. чол., 1987 р. - 5 млрд. чол., 1996 р - 5,6 млрд. чол.). Це означає, що до наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, товарів повсякденного попиту, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення.

Урбанізація міст. Уже до кінця тисячоліття близько 3 млрд. людей або половина жителів планети, буде проживати у містах (в Україні 52 млн. чол., і 35 млн. проживає в містах). Це неминуче призведе де зростання промислового виробництва та енергоспоживання, що, у свою чергу, викличе ще більше забруднення навколишнього середовища, відтак погіршення здоров'я людей.

На останній конференції ПЗУ було схвалено проект Морального кодексу захисника природи, який містить такі основні положення:

1. Природа, біосфера — наш спільний дім, у якому слід дотримуватися чистоти і порядку, який треба оберігати від руйнування, пожеж і війн.

2. Дисципліна виконання виробничих планів — це водночас дисципліна виконання завдань охорони природи.

3. Зберігати прекрасне у природі — значить уникати всього, що порушує закон цілісності, що травмує, деформує, калічить природні об'єкти.

4. У ставленні людини до рослин і тварин повинно панувати милосердя розумних і сильних.

5. Користуючись природними багатствами, слід дбати про те, щоб вони залишалися джерелом добробуту для інших людей.

6. Не можна проходити байдуже повз руйнування та пошкодження природних об'єктів, знищення, калічення живих організмів. Обов'язок кожної чесної людини — зупинити порушника і браконьєра.

7. Кожен, хто вболіває за справу охорони природи, повинен підвищувати свою екологічну грамотність, набувати вміння правильно вирішувати конкретні природоохоронні завдання.

8. У справі захисту природи ефективними є дії як однієї людини, так і колективні.

Доповнює забруднення атмосфери й автотранспорт, шкідливі викиді якого в сумарному валовому еквіваленті становлять 40 відсотків. У таки містах, як Київ, Одеса, Львів, Сімферополь, Миколаїв, Вінниця, Полтава Ялта, їх вміст у загальному забрудненні перевищує 50—70 відсотків Унаслідок забруднення довкілля спостерігається зниження імунітету "населення, що, в свою чергу, призвело до збільшення захворювань верхніх дихальних шляхів, онкологічних, алергійних захворювань перевтоми і т. ін.

Забруднення навколишнього середовища робить менш придатним до використання в їжу природні харчові продукти. Доводиться здійснювати їх ретельне очищення. Молоко, наприклад, обробляється за допомогою (сорбента), який має властивість поглинати багато домішок - радіонуклідів, пестицидів, важких металів.

Підтримання параметрів середовища життя в необхідний для життєдіяльності межах. Ця проблема пов'язана з тим, що трудова діяльність людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться новітні технології. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства скільки на даному етапі розвитку існує очевидна невідповідність якості технологічних процесів рівню культури того чи іншого суспільства.

Це означає, що збільшується навантаження на всі структурні частини навколишнього середовища, стає очевидним небезпека виснаження природних ресурсів, незворотні забруднення і зміна середовища, життя, тобто створюються реальні умови для виникнення екологічних катастроф.

2. Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів електроенергією, газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою і ін.). Енергетична криза, що має нині місце у багатьох країнах, суттєво впливає на життєдіяльність людей.

3. Забезпечення населення усіма параметрами штучного середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей у різних країнах є недостатня кількість житла, комунального транспорту, суспільних закладів, спортивних комплексів, медичних закладів та інших елементів системи життєзабезпечення.

4. Продукти харчування є фізіологічною основою життєдіяльності, з збільшенням чисельності населення ця проблема стає особливо гострою. Якщо людство не розробить нового складу продуктів харчування своєчасно не адаптується до них, може виникнути надзвичайна ситуація глобального масштабу.

5. Наявність і раціональне використання в інтересах життєдіяльності питної (прісної) води. Тут йдеться про охорону прісної води від забруднення, що може призвести до непридатності її використання для потреб населення. Звідси випливає важливість очищення води, боротьба з промисловим і побутовим забрудненням, виснаженням водойм.

6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв, кількість яких щорічно зростає.

Таким чином, основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.) природи.

До категорії основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:

1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини, що залежить від таких факторів: повітря; питна вода; продукти харчування; тепло; світло; предмети споживання (оселя, одяг, взуття та ін.).

2. Принципи взаємозв'язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем (див. рис. 1). Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елементі штучного середовища та ін.

З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінючи (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисні копалини, видозмінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

Унаслідок того, що науково-технічний прогрес ще не досяг такого розвитку, щоб усі технологічні процеси були безпечними, безвідходними і безаварійними, вірогідність виникнення техногенних і технологічних криз не виключається.

3. Принцип раціональної організації праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці включає управління, принцип організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результат праці.

Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне зношення засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.

4. Принцип матеріального заохочення при організації життєдіяльності, що безпосередньо пов'язаний з продуктивністю праці, яка визначається.

Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з природою. Людина отримує все необхідне для життя: енергію, продуктів харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу.

Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогодні вкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховань населення.

Екологія — це наука про відносини між рослинними і тваринними організмами та навколишнім середовищем.

Важливим об'єктом вивчення екології є біосфера. Біосфера - оболонка Землі, у межах якої існує життя. Основним елементом біосфері є людина. Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури. Відзначальною особливістю людини є розробка і створення знарядь виробництва використання їх для впливу на навколишнє середовище. Біологічна єдність людини і біосфери полягає в тому, що людина є однією з ланок кругообігу у природі. Речовини, які бере людський організм з оточуючого середовища (повітря, води, їжі), використовуються у процес життєдіяльності, а потім (звичайно, у зміненому вигляді) вони виділяються і повертаються у зовнішнє середовище, де внаслідок біогеохімічних перетворень розпадаються на складові елементи, які знову надходять біологічний кругообіг.

Поки людство було нечисленним, а його діяльність примітивною, люди могли впливати на навколишнє середовище тільки локально, тобто істотно не змінювати біологічного кругообігу речовин у масштабах планети і динамічної рівноваги в цілому. При цьому середовище самоочищалося, що не впливало негативно на організм людини та її здоров'я.

Підвищений вміст газу в атмосфері призводить до іншої глобальної небезпеки для людей — парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло пропускає сонячні промені, але затримує тепло нагрітої поверхні землі. В результаті цього підвищується середня температура повітря, погіршується мікроклімат, що впливає на здоров'я людини.

У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання. Вище — мезо-, термо- й екзосфери. Значного впливу науково-технічного прогресу зазнає атмосфера Землі. Сьогодні атмосфері міститься 2300 млрд. т вуглекислого газу, а до 2000 року його кількість може зрости до 4000 млрд. т. Близько 300 млн. автомобілів щорічно викидають в атмосферу 400 млн. т оксидів вуглецю, понад 100 млн. т вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю (див. табл. 2). Найпотужніші виробники викидів в атмосферу: ТЕС, металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші галузі промисловості, автотранспорт.

Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров'я людей. Газоподібні і пилові домішки можуть надавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів і тим самим знижувати їхні захисні функції, бути причиною хронічних бронхітів та захворювань легенів. Численні дослідження показали, що на фоні патологічних відхилень в організмі (захворювання легенів, серця, печінки, нирок та інших органів) шкідлива дія атмосферного забруднення проявляється сильніше. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай, споруди і т. ін.