Тема: СУТЬ І ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ

ПЛАН

1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю у ринкових відносинах.

2. Економічний контроль у системі наук.

3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю.

4. Зміст і види економічного контролю.

ЛІТЕРАТУРА

Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. Київ, Манускрипт, 1996. с.3-25.

1. Суть, завдання, функції і зміст економічного контролю у ринкових відносинах

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функції управління процесом виробництва, в тому числі і конт­ролю економіки. Контроль як функція управління підпорядко­ваний вирішенню завдань системи управління. Тому призначен­ня контролю відповідає цілям управління, які визначаються еко­номічними і політичними закономірностями розвитку певної інфор­мації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основ­ного економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль проявляється як функція системи управління сус­пільними процесами. Це стосується в основному соціального управління, політичного керівництва, народної демократії, пра­вової держави.

Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідно­го об'єкта з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об'єктиви? не­обхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи-поведінку підконтрольного об'єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його наста­нови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяль­ності суб'єкта управління від заданої управлінської програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль — явища, тісно пов'язані одне з одним. Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утво­рюють стійку систему. В процесі соціального управління конт­роль є зв'язуючим елементом між управлінськими циклами. Процес управління складається із таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконан­ня; оцінки результатів. Отже, контроль є необхідною самос­тійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводить Процес складання конкретної програми дій, найбільш повно виявляється на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний про­цес управління, контрольна діяльність створює сприятливу пер­спективу для нового управлінського циклу. Таким чином, соці­альний контроль входить як один із компонентів у механізм дер­жавного управління. В процесі контролю виявляють: якість са­мого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, які було прийнято до його виконання; відповідність організації об'єкта цілям успішного виконання настанов управ­лінського рішення, а також розстановку кадрів, які виконують рішення.

У контролі як функції соціального управління яскраво ви­являється його інформаційна і корекційна суть. Контроль є уні­версальним засобом одержання інформації по каналу зворотно­го зв'язку. Без механізму зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілес­прямованість. Для того щоб успішно управляти, той, хто ке­рує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об'єкти управління. Контроль дає змогу добувати оперативну інформацію, яка об'єктивно відтворює стан справ на підконт­рольних об'єктах, відповідність їх діяльності накресленій програмі; виявити недоліки в рішеннях, які приймають, організації виконан­ня, способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості пра­цівників.

Якщо на інформаційному етапі контрольної діяльності здій­снюють пошук і збирають інформацію про підконтрольний об'єкт, зіставляють фактичне виконання з накресленими цілями, прий­нятими рішеннями, то на корекційному етапі, встановлюючи спосіб усунення виявлених розбіжностей між фактичним станом і мо­деллю, програмою, формулюють рішення для нормалізації функ­ціонування підконтрольного об'єкта. Суть і характер корекції за­лежать від суб'єкта контролю: якою мірою в його діяльності поєднуюються регулятивні і охоронні начала.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом розширення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю і перевірки виконання правля­чою партією своїх програмних установок і передвиборних плат­форм щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Досвід пере­конливо засвідчує, що після приходу до влади правляча партія нерідко не виконує передвиборних програм, тому завдання контролю – своєчасно виявити ці порушення і конституційно їх усунути. Якщо контроль послаблюється, то всі зусилля економічної політики марні, створюється ситуація, при якій пору­шується порядок своєчасного виправлення недоліків у гос­подарюванні конституційне, розвивається адміністративний во­люнтаризм в економіці.

Отже, контроль, виступаючи, з одного боку, формою державновладного впливу на підконтрольні об'єкти, а з другого —фор­мою демократичного керівництва, є складовим компонентом управлінського процесу. Соціальний контроль є складовою час­тиною політичного режиму, важливим засобом вдосконалення со­ціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії, засіб самоуправлін­ня народу здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади у правовій демократичній державі пра­вомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу, яка має двоєдину природу.

Як специфічна об'єктивно необхідна функція держави кон­троль розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправління народу на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і громадського життя. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо при активній участі трудящих.

Функції контролю у суспільстві з ринковою економікою включають у себе сприяння діяльності підприємців (під­приємств, об'єднань, концернів, кооперативів, акціонерних то­вариств та ін.) щодо процесів, які вони виконують, за допомогою економічних стимулів. До них належать пільгове державне кре­дитування виробництва продукції народного споживання, податкова система тощо. Економічний контроль сприяє під­вищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднуються державний контроль (в особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників (підприємців), зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів, завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Контроль виконання цих завдань дає змогу визначити наукову обгрунтованість їх, прогресивність, напруженість, забезпечення ресурсами, тобто якість управлінських рішень, які приймають власники (підприємці).

За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, усіх видів обслуговування, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість, якість і асортимент продукції, яка обертається на ринку.

Раціональне господарювання неможливе без застосування системи економічних заходів щодо додержання законодавства у галузі господарської політики, тобто без систематичного і діяль­ного контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і використанням суспільної праці, як живої, так і уречевленої.

Отже, контроль - це система спостереження і перевірки від­повідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях з метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворот­ного зв'язку між об'єктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фактичне, виконання управлінсь­кого рішення. Розвиток контролю в економічних системах управ­ління підпорядкований продуктивним силам і виробничим від­носинам.

Підвищення ефективності виробництва, демонополізація його в умовах ринкової економіки, удосконалення розподілу, обміну і споживання неможливі без повного контролю вико­ристання товарно-грошових відносин відповідно до нового зміс­ту їх. Слід посилити фінансовий контроль за кількістю і якістю роботи, застосовувати весь арсенал економічних важелів і сти­мулів.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, роз­порядчим і контрольним органом державної влади на території України. Вона здійснює законодавче регулювання відносин влас­ності, організації управління народним господарством та соціаль­но-культурним будівництвом, бюджетно-фінансовйми систе­мами, оподаткуванням, охороною навколишнього природного се­редовища та використанням природних ресурсів, порядком реалі­зації конституційних прав, свобод і обов'язків громадян. Вона контролює також хід виконання програм економічного і соціаль­ного розвитку України, бюджет, надання державних позик.

У складі Верховної Ради України має бути Конституційний Суд України, на'який слід покласти контрольні функції відпо­відно до Конституції України.

Отже, економічний контроль —це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за еконо­мічним і соціальним розвитком країни відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України.

Ринкові відносини грунтуються на розширенні прав під­приємств, роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації управління у використанні економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінку за кінцевим результатом. У зв'язку з цим демократич­ний напрям розвитку контролю господарської діяльності під­приємств полягає у застосуванні економічних важелів.

Контроль за виконанням планів і договірних зобов'язань, результатами виробничої та фінансово-господарської діяльності здійснюється згідно із Законом України про підприємства. За результатами контролю розробляють заходи, які сприяють більш ефективній роботі підприємства, додержанню принципу соці­альної справедливості в розподілі результатів праці за внеском кожного трудящого, поліпшенню життя людей.

Таким чином, суть економічного контролю в демократичному суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулюванні пр­оцесу розширеного відтворення суспільна необхідного продукту від­повідно до конституційних норм.

2. Економічний контроль у системі наук

Економічний контроль є функцією управління продуктив­ними силами і виробничими відносинами. У своєму розвитку кон­троль мав кілька етапів:

• описовий, пов'язаний із збиранням фактів та першочерго­вими групуваннями їх;

• логіко-аналітичний - якісний аналіз фактів, потім поєднан­ня якісних і кількісних (математичних) методів наукового піз­нання.

Отже, контроль містить у собі, з одного боку, факти і дані до­сліду, а з другого - певну систему знань - теорію.

Факти становлять реальну основу висновків контролю. Без систематизації і узагальнень, без логічного осмислення не може бути контролю, оскільки при цьому відпадає потреба у ньому. Факти стають складовою частиною наукових знань тільки тоді, коли вони систематизовані, узагальнені і є основою і підтвердженням законів дійсності. Закони і факти у контролі дістають певну інтерпретацію і є основою управління економікою за умови, що вони узагальнені у теорії. Основою функції контролю є наукове дослідження — процес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення для раціонального використання у практичній ді­яльності людей. Тому виникає потреба розвитку економічного контролю як системи наукових знань.

Поняття науки грунтується на змісті і функціях її у суспіль­стві. Змістом науки є:

• теорія як система знань, що є формою суспільної свідомості;

• суспільна роль у практичному використанні рекомендацій для створення благ, що є життєвою потребою людей.

Важливою функцією науки є розвиток системи знань, що сприяють найбільш раціональній організації виробничих від­носин і використанню продуктивних сил в інтересах усіх членів суспільтва. Вона включає в себе ряд конкретних функцій:

пізнавальну — задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і суспільства;

культурно-виховну - розвиток культури, інтелектуального виховання людини;

практично-дійову - удосконалення виробництва і системи сус­пільних відносин, тобто функцію безпосередньої продуктивної сили матеріального виробництва.

Предмет науки - це пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості. Матеріальні об'єкти природи визначають існування багатьох галузей знань. Систематизація наукових знань є адекватним відображенням, відтворенням структури об'єкта в системі наукових знань про нього. Оже, наука являє собою знання, зведені у систему.

Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему, адекватні науці. Наприклад, практичні посібники із слюсарної, теслярської, ковальської справи являють собою певну систему знань, але їх не можна віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нових явищ у технології виробництва, а містять конкретні прийоми виконання робіт, які постійно повторюються.

Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові яви­ща у суспільстві і природі з метою застосування їх у практичній діяльності людей.

Економічна наука розвивається разом із розвитком про­дуктивних сил і виробничих відносин у конкретних суспільно-економічних формаціях. Розвиток кожної науки грунтується на ЇЇ власних законах та історичних умовах, притаманних певній формації. Разом з тим у кожній формації діють загальні еконо­мічні закони, які впливають на розвиток науки.

Отже, виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною системою економічних знань, спрямованих на виявлен­ня та усунення негативних явищ у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин з метою планового регулювання їх у розши­реному відтворенні суспільна необхідного продукту для життєді­яльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтворен­ня, економічний контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації народногосподарських програм, територіального розміщення виробництва, а також досліджує трудові, матері­альні і фінансові ресурси у всіх ланках народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний-контроль, як і вся економічна наука, вивчає проб­леми розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не може обмежуватись тільки якісними визначеннями економічних законів, категорій, він вивчає і їхні кількісні співвід­ношення. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових функціональних економік: науко­вої організації і економіки праці; ефективність капітальних вкла­день і нової техніки; ціноутворення; фінансів, грошового обігу і кредитування; бухгалтерського обліку, контролю і аналізу госпо­дарської діяльності та ін. Економічний контроль перебуває в тіс­ному взаємозв'язку з плануванням, управлінням та обліком і не­від'ємний від них. Цей зв'язок виявляється передусім у тому, що функціональні економічні науки досліджують той самий об'єкт, але з різною цільовою функцією. В умовах технічного прогресу виникає потреба комплексного вивчення об'єкта і важливих проб­лем, наприклад, дослідження економіки галузі народного госпо­дарства, маркетингу, збалансованості ринку тощо.

Отже, економічний контроль у своєму розвитку інтегрується з іншими функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються ме­тодом і засобом інших. Так, інформацію про розвиток народно­го гоподарства збирає, аналізує і узагальнює статистика, хоч ці інформаційні потоки утворились внаслідок взаємодії і впли­ву на процеси планування, бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності, фінансування та інших еко­номічних наук. Правдивість цієї інформації, її об'єктивність і достовірність встановлюють економічним контролем.

Таким чином, економічний контроль, використовуючи науко­ву теорію, виконує суспільну роль у забезпеченні практичними рекомендаціями виробництво життєво необхідних благ для за­доволення потреб людей. Виявляючи диспропорції і негативні явища у суспільстві, контроль дає змогу усунути їх і запобігає пов­торенням, а також сприяє раціональній організації'виробничих відносин і оптимальному використанню продуктивних сил.

Економічний контроль виконує конкретні функції еконо­мічної науки:

пізнавальну – виявлення фактів, які негативно впливають на розвиток продуктивних сил і виробничих відносин з метою регу­лювання їх;

культурно-виховну — передбачає виховання ощадливості у витрачанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

практично-дійову —забезпечує управління економікою кон­кретними методиками.

Звідси економічному контролю як галузі економічної науки притаманні інтегративні риси у дослідженні продуктивних сил і виробничих відносин, тому він безпосередньо впливає на оптиміза-цію економічних процесів.

3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю

Функції економічного контролю поширюються на економіч­ну діяльність усіх ланок народного господарства. За організацій­ними формами економічний контроль в Україні поділяють на дер­жавний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного кон­тролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство еко­номіки України, Міністерство фінансів України. Міністерство праці України, Міністерство статистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю - Державний комітет Ук­раїни по стандартизації, метрології та якості продукції (Держ­стандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль - місцеві Ради народних депутатів та комісії їх.

Незалежний контроль - аудиторський, створюється на гос­прозрахункових засадах.

Контроль власника - внутрішньосистемний, внутрішньогос­подарський.

Організаційні форми економічного контролю в Україні подано на рис. 1.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплек­сів, що є загальнодержавною власністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.

У Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також рай­онах України.

Основними завданнями Фонду є:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;

• реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації їх, створення спільних підприємств;

• здійснення повноважень щодо організації та проведення при­ватизації майна.підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних під­приємств і організацій, їхніх структурних підрозділів;

• сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

• розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти дер­жавних програм приватизації, організує і контролює виконан­ня їх;

• змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, пе­ретворення їх у відкриті акціонерні товариства;

• здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціо­нерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зок­рема несе відповідальність у межах зазначеної частки;

• продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;

• створює комісії з приватизації;

• затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загаль­нодержавній власності;

• укладає договори з посередниками щодо організації підго­товки до приватизації та продажу об'єктів приватизації;

• видає ліцензії посередникам;

• здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації;

• вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до про­цесу приватизації;

• виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів, що є за­гальнодержавною- власністю, дає дозвіл підприємствам, органі­заціям на передавання в оренду майнових комплексів їх струк­турних підрозділів;

• бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною влас­ністю;

• розробляє проекти нормативних актів з питань управління майном, що є у державній власності, та його приватизації;

• бере участь у розробці і укладенні міждержавних угод з пи­тань власності та використання державного майна;

• представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

Фонд державного майна України

Міністерство економіки України

Міністерство фінансів України

Міністерство праці України

Міністерство статистики України

Національний банк України

Спеціалізовані органи контролю

Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування

Аудиторські організації (фірми)

Внутрішньо-системний

Внутрішньо-господарський

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України)

Державна інспекція України по захисту прав споживачів

Державна інспекція України по контролю за цінами

Антимонопольний комітет України

Державні підприємства

Спільні підприємства з іноз. капіталом

Приватні підприємства

Орендні, громадські, кооперативні та інші підприємства

Міністерства і відомства

Концерни, акціонерні та інші державні об’єднання

Орендні, приватні і спільні асоціації

Рис.1. Організаційна структура економічного контролю в Україні.

Актуальним є питання про форми власності. Вирішальним у визначенні перспектив його розв'язання є визначення приват­ної власності. І тут слід особливо зазначити, що вперше на за­конодавчому рівні передбачається закріпити це право як основу свободи, духовної та економічної незалежності громадян. Поряд з приватною власністю"законодавчо також закріплюється дер­жавна і колективна власність.

Поділ власності на державну і приватну о'бєктивно визначає два основних суб'єкти права власності: державу і особу.

Щодо колективної власності (власності трудових колективів, колективів-орендарів, колективних підприємств, кооперативів, господарських товариств, професійних спілок тощо), то ця влас­ність є самостійною формою, її слід вважати похідною від при­ватної. Колективна власність — це, по суті, спільна власність ок­ремих осіб. Вона існує в усіх країнах і є лише засобом організації співпраці конкретних людей, у межах якої визначаються від­носини між ними, порядок управління колективом і власністю. Через таку організацію і реалізуються функції володіння, ко­ристування й розпорядження майном.

Фонд має право:

• видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати виконання їх;

• одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

• проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що від­повідно до державної програми приватизації підлягає прива­тизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

• затверджувати кошторис витрат з державного позабюджет­ного фонду приватизації в межах, встановлених державною програмою приватизації майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює виконання пла­нів економічного і соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України; виявляє відхилення від заданих па­раметрів розвитку окремих галузей народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль за своєчасним виконанням підприємствами і організаціями зобов'язань перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход), додаткову вартість, заробітну пла­ту працівників та ін.). Контролює правильне і економне витра­чання бюджетних коштів, а також додержання фінансової дис­ципліни організацій, що перебувають на державному бюджеті. Здійснює свої функції Міністерство фінансів України через Го­ловну державну податкову інспекцію і Державну контрольно-ревізійну службу в Україні.

Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її органи на місцях контролюють додержання зако­нодавства про податки, правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством України.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями за територіальним поділом витрачення, коштів із державного бюджету на соціальні пот­реби, утримання органів державного управління та ін.

Міністерство праці України контролює додержання законо­давства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, механізму регулю­вання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці України розроб­ляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.

Міністерство статистики України контролює за даними звіт­ності збалансованість ринку товарами, виконання програм еко­номічного і соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших, ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо.

Урядом України надано право Мінстату України здійснюва­ти контроль за виконанням міністерствами, державними комі­тетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також під­порядкованими їм підприємствами і об'єднаннями законодав­ства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності, давати обов'яз­кові для виконання вказівки з усунення виявлених недоліків. Крім того, Мінстат України має право одержувати від органів уп­равління, підприємств і об'єднань статистичну і бухгалтерську звітність та пояснення до неї незалежно від форм власності; пере­віряти первинну документацію і достовірність звітних даних; ви­магати письмових пояснень та інших матеріалів з приводу вияв­лених порушень, давати обов'язкові для виконання настанови про усунення порушень звітної дисципліни, а також про прове­дення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської ді­яльності підприємств, об'єднань і організацій. Настанови органів державної статистики підлягають обов'язковому виконанню мініс­терствами, відомствами, підприємствами і об'єднаннями з повідом­ленням їм у 10-денний строк про вжиті заходи.

Мінстат України має право відміняти не затверджену в уста­новленому порядку звітність, перевіряти стан обліку і звітності на всіх рівнях господарського управління, а в разі виявлення при­писок та інших викривлень звітних даних направляти необхідні матеріали в органи прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності.

Мінстат України та його органи на місцях направляють орга­нам управління висновки про своєчасність подання і якість зві­тів підвідомчих їм підприємств і об'єднань, а також здійснюють контроль за притягненням їхніх керівників та інших службових осіб до відповідальності за подання недостовірних звітних даних і порушення звітної дисципліни.

Національний банк України згідно з статутом і Законом України про банки і банківську діяльність контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додер­жання касової дисципліни, правил розрахунків у народному гос­подарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з держав­ного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові від­носини у державі. Крім того, він контролює діяльність комер­ційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних операцій.

До спеціалізованих органів економічного контролю нале­жать державні комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом ви­конавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У ме­жах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань.

Головними завданнями Держстандарту України є:

- створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення техніч­ного рівня і якості, гарантування безпеки використання, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);

- створення та забезпечення функціонування державної сис­теми сертифікації продукції;

- здійснення державного нагляду за впровадженням і. додер­жанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного на­гляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброя­кісної продукції;

- визначення основних напрямів і координація проведення за­ходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'яза­них із стандартизацією, метрологією та сертифікацією;

- організація нормативно-методичного забезпечення суспіль­ного виробництва з питань стандартизації, метрології та серти­фікації;

- організація науково-технічної інформації в галузі стандар­тизації, метрології та сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього за­вдань:

- здійснює методичне керівництво, координацію та контроль за діяльністю міністерств, відомств і об'єднань, підприємств із стандартизації, метрології та сертифікації;

- готує пропозиції про соціальні, економічні й правові основи забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з това­риствами споживачів та іншими громадськими організаціями у галузі стандартизації, метрології та сертифікації;

- визначає з урахуванням завдань соціально-економічного роз­витку України пріоритетні напрями розвитку стандартизації, мет­рології та сертифікації;

- здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, ві­домствами та об'єднаннями підприємств методологічного забезпе­чення, затверджує і систематично проводить оцінку їх реалізації;

- затверджує державні стандарти (за винятком стандартів про­ектування і будівнишва, використання ресурсів, охорони навко­лишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів), проводить експертизу проектів державних стандартів і технічних умов, відповідає за їх науково-технічний рівень і техніко-економічне обгрунтування;

- веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що До них вносяться, рішень про скасування їх, надсилає заінтересованим організаціям від­повідну інформацію;

- має виключне право видання та перевидання державних стан­дартів;

- організує і координує роботу по сертифікації, здійснює орга­нізаційно-методичне керівництво функціонуванням державної системи сертифікації, визнає у встановленому порядку серти­фікати інших країн;

- подає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів по систе­мах управління якістю, організує сертифікацію цих систем.

Державна інспекція України по захисту прав споживачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійсню­ють державний контроль за додержанням підприємствами, орга­нізаціями та установами незалежно від форм власності й госпо­дарювання, а також громадянами Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надання послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на під­приємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалеж­но від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування цін і тарифів міністерствами, відомствами, дер­жавними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.

Антимонопольний комітет України запобігає монопольному ста­новищу на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій ді­яльності.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюдже­ту і фінансів здійснюють контроль за виконанням планів та прог­рам економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньо-господарські резерви і додаткові доходи бюджету; контролюють надходження та видатки позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і установах, які є комунальною власністю, здійснюють контроль за додержанням зобов'язань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.

Державою делеговано місцевим Радам народних депутатів та місцевому і регіональному самоврядуванню додатково такі кон­трольні функції:

• здійснювати контроль за додержанням проектів будівництва об'єктів житлово-комунального гоподарства і виробничого при­значення, а також припиняти будівництво, яке здійснюється з порушенням планів забудови та затверджених проектів і може завдати шкоди навколишньому середовищу;

• призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання в експлуатацію об'єктів житлово-цивільного призначення, а також брати участь у прийманні в експлуатацію інших об'єктів;

• контролювати експлуатацію об'єктів комунального госпо­дарства, торгівлі і громадського харчування, побутового обслу­говування, які є у власності підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі порушення екологічних, сані­тарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створення та експлуатацію відпо­відних об'єктів.

Незалежний контроль проводять аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціо­нерними підприємствами, кооперативними, орендними під­приємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначених орга­нізацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, пра­вильність утворення прибутку і своєчасність розрахунків з дер­жавним бюджетом, а також розподілення прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фінансовим планом підприємства. Ре­зультати контролю аудиторська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із за­мовником. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і декларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінан­совим органам (податковим інспекціям).

Економічний контроль власника включає в себе внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський.

Внутрішньосистемний економічний контроль здійснюють мі­ністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих та інших нор­мативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і кон­трольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.

Основним завданням внутрішньосистемного контролю є: контроль виконання планових завдань з виробничої і фінансо­во-господарської діяльності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної ро­боти; додержання діючого законодавства з виробничої і фінан­сово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає кон­трольні функції, які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповід­но до діючого законодавства. Завданням внутрішньогосподарсь­кого контролю є перевірка господарських операцій у вироб­ничих одиницях з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів,-виконання виробничих і фінансових пла­нів, раціонального використання робочої сили, вровадження' методів праці і прогресивної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збережен­ня коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витра­чання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску про­дукції високої якості, яка має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний та оперативний поточ­ний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльніс­тю підрозділів підприємств. За результатами контрольних переві­рок керівництво підприємства, приймає рішення з усунення при­чин, які негативно впливають на діяльність підприємств.

У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на під­приємствах провідне місце займають працівники бухгалтерії, зокрема головні бухгалтери. Відповідно до нормативних докумен­тів головний бухгалтер підприємства разом з керівниками відпо­відних підрозділів і служб зобов'язаний контролювати оформлен­ня, приймання і відпуск товарно-матеріальних цінностей, витра­чання заробітної плати, додержання штатної, фінансової, касової і платіжної дисципліни, законності списання з бухгалтерського балансу нестач, проведення інвентаризації цінностей, стягнення у встановлені строки дебіторської і погашення кредиторської за­боргованості та інших втрат. Крім того головний бухгалтер несе на рівні з керівником об'єднання, підприємства, організації, ус­танови відповідальність за порушення правил і положень, які регламентують фінансово-господарську діяльність.

Функції контролю головний бухгалтер здійснює особисто і через апарат бухгалтерії. На великих підприємствах є спеціаліс­ти, на яких покладені обов'язки контролерів (економісти-реві­зори, бухгалтери-інвентаризатори та ін.).

Отже, організаційні форми і види економічного контролю за своїми функціями між собою взаємопов'язані, охоплюють усі стадії розширеного відтворення суспільне необхідного продукту і таким чином утворюють систему економічного контролю.

4. Зміст і види економічного контролю

Контроль за змістом включає перевірку економічних, соці­альних, політичних, ідеологічних, науково-технічних та інших напря­мів розвитку суспільства. Економічний контроль поширюється на сферу розвитку економіки народного господарства - галузі, підприємства.

Важливою функцією економічного контролю є вплив через систему управління на успішне виконання планів економічного і соціального розвитку, раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, запобігання непродуктивним витратам і втратам, закріплення господарських зв'язків, додержан­ня господарського і трудового законодавства, забезпечення збере­ження власності. Крім того, економічний контроль передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємця, конкурентною спроможністю його продукції на внутрішньому і світовому ринках. Економічний контроль покликаний запобігти банкрутству і розоренню підприємців.

Отже, зміст економічного контролю — це система конкретних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємців з різними формами власності в умовах ринкових відносин.

За періодичністю здійснення економічний контроль поділя­ють на попередній, оперативний (поточний) і заключний (рет­роспективний).

Попередній контроль здійснюється перед виконанням госпо­дарської операції, щоб запобігти нераціональним витратам і без­господарності, незаконним діям і різним втратам. Здійснюють його всі органи державного і господарського управління, а також власники. Так, Фонд державного майна України, здійснюючи роз­державлення, контролює його оцінку при викупі на попередній переддоговірній стадії. Міністерство фінансів України при плану­ванні видатків з державного бюджету на фінансування інвестицій попередньо контролює доцільність витрачання коштів та ефективність їх. Власники підприємств здійснюють попередній контроль за витрачанням коштів на стадії проектування техноло­гічних процесів випуску продукції, зниженням її собівартості, підвищенням конкурентоспроможності тощо. Національний банк України і комерційні банки при наданні кредитів підприємствам і об'єднанням контролюють повернення позички. Перед тим як виписати документи на витрачання коштів, бухгалтерія підприємства перевіряє доцільність витрат, відповідність їх пот­ребам за нормами тощо.

Оперативний (поточний) контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Основними завданнями цього контролю є виявлення відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення Не­гативних факторів і закріплення позитивного досвіду. Згідно із Законом України про підприємства поточний контроль здійс­нюється в умовах широкої гласності із залученням усього ко­лективу. Соціально-економічні рішення, які стосуються діяльності підприємства, розробляють і приймають на підприємстві за участю трудового колективу, а також профспілкової організа­ції відповідно до статусу і законодавства їх. Аналогічно прий­нятим рішенням здійснюється поточний контроль за виконан­ням їх у процесі виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому підприємство суворо контролює раціо­нальне й економне витрачання матеріальних, трудових і фінан­сових ресурсів, щоб запобігти безгосподарності і марнотратству.

Заключний (ретроспективний) контроль передбачають після завершення господарських операцій. Його здійснюють усі кон­трольні органи, на які покладено контроль за економічними процесами в різних сферах маркетингової діяльності. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності і за­конності проведених господарських операцій на підприємствах,. виявлення порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутнь­ому.

Найважливішою формою заключного контролю є ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, яка проводиться підприємцем-власником не більше одного разу на рік відповідно до Закону України про підприємства. Завдан­ням ревізії є заключна оцінка діяльності підприємства за минулий рік, виявлення резервів і подання допомоги під­приємству у використанні їх, перевірка додержання законодав­ства, збереження власності, достовірності обліку і звітності.

Міністерство фінансів України та його органи на місцях здійснюють через податкову службу контроль діяльності під­приємства з виконанням зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податку на прибуток, додаткову вартість та інших плате­жів. Державна контрольно-ревізійна служба України не частіше від одного разу на рік ревізує витрачання бюджетних коштів на соціальні потреби, утримання державних управлінських структур тощо.

Заключний контроль Національним банком України і комер­ційними банками встановлює ефективність використання наданих кредитів, використання коштів бюджетного фінансування на ви­конання національних програм тощо.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайш­ла відображення в бухгалтерському, оперативному і статис­тичному обліку. Так, наприклад, виконання планів виробництва і реалізації продукції, її собівартості і рентабельності на підприємстві, яке контролюють, перевіряють за даними первинної документації, обліку і звітності.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабо­раторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю від­носять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цін­ності, готову продукцію, незавершене виробництво.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, то­му спільне застосування їх дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здійснення економічного контролю розрізняють такі контрольні перевірки: превентивні, поточні, тематичні, ре­візії.

Превентивні (від лат. praevenivus— запобіжний) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю вироб­ничої і фінансово-господарської діяльності об'єднань і під­приємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансо­ваність ресурсами згідно з технічно обгрунтованими норма­тивами.

Міністерство фінансів України та його органи на місцях перевіряють обгрунтованість фінансових планів, внески до дер­жавного бюджету податку на прибуток (доход), додаткову вар­тість та інші надходження до місцевого бюджету згідно з вста­новленими нормативами. Комерційні банки перевіряють відпо­відність розрахунково-кредитних стосунків діючим законо­давчим актам: обгрунтованість планів капітальних вкладень та фінансування їх згідно із затвердженими нормативами, лімітами довгострокового кредитування. Якщо ці органи державного контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і безперервне виконання. Санкціонуючи вико-нання.господарської операції, керівник підприємства та особи, уповноважені ним, попередньо перевіряють її щодо господарської доцільності, нормативно-правової і планової обгрунтованості, господарської і матеріальної відповідальності осіб, яким доручено виконання її, тощо. Особливо відповідальна роль голов­ного бухгалтера у превентивних перевірках господарських опе­рацій, які відображають у системі бухгалтерського обліку. Кожна господарська операція, зафіксована на матеріальних носіях, під­лягає повторній превентивній перевірці, яку здійснює головний бухгалтер або особа, уповноважена ним, після санкціонування керівництвом підприємства виконання її.

Одночасно з перевіркою господарської операції за зазначе­ними вище параметрами, які також контролює бухгалтерія, пере­віряють юридично-правову обгрунтованість документа, який ві­дображає достовірність проведення господарської операції, кіль­кісні і якісні її вимірники, норми витрачання ресурсів, ціни на то­варно-матеріальні цінності і об'єкти основних фондів, заповнення показників, забезпечення збереження цінностей, кодування реквізитів документа, що визначають зміст і характеристику операції для відображення у системі бухгалтерського обліку господарської діяльності.

Превентивному контролю господарської діяльності, здійснюва­ному головним бухгалтером, надається винятково велике значення. Нормативними актами про головного бухгалтера передбачено, що документи, які є основою для приймання і видавання коштів і то­варно-матеріальних цінностей, а також кредитні і розрахункові зо­бов'язання підписує керівник об'єднання, підприємства і головний бухгалтер або особа, ним на те уповноважена. Без підпису голов­ного бухгалтера зазначені документи вважають недійсними і не приймають до виконання матеріально відповідальні особи і бух­галтерія об'єднання, підприємства, а також установи банку. Голов­ному бухгалтеру надано право не приймати до виконання і офор­млення документи з господарських операцій, що суперечать зако­нодавству і встановленому Порядку приймання, зберігання і витра­чання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Превентивні перевірки є найбільш ефективним засобом еко­номічного контролю, оскільки вони дають змогу запобігти ви­никненню недоліків, перевитрат і втрат ресурсів у господарській діяльності об'єднань, підприємств, галузі, народному господар­стві в цілому.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного систе­матичного контролю конкретних операцій господарської діяль­ності об'єднань, підприємств. Поточні перевірки проводять усі контролюючі органи з питань, які входять до компетенції їх. Так, установи комерційних банків при проведенні поточного контролю перевіряють використання готівки з каси, своєчас­ність і повноту здавання виторгу банку. Щодо фінансування ка­пітальних вкладень банки при поточному контролі перевіряють організацію будівництва, забезпеченість проектною документа­цією об'єктів, що будуються, впровадження індустріальних ме­тодів будівництва тощо. Міністерством фінансів України і його органами на місцях проводяться поточні перевірки впроваджен­ня прогресивних методів бухгалтерського обліку і контролю гос­подарської діяльності об'єднань, підприємств. Міністерство статистики України'та його органи на місцях здійснюють поточ­ні перевірки застосування типової документації в обліку госпо­дарської діяльності об'єднань, підприємств, виявляють зайву звітність, яка не затверджена в установленому порядку, досто­вірність статистичної звітності.

Внутрішньосистемний контроль застосовується для пере­вірки виконання вказівок власника підвідомчими об'єднан­нями, підприємствами з питань їхньої діяльності, а внутрішнь­огосподарський за допомогою поточних перевірок — для опе­ративної перевірки виконання господарських операцій безпосе­редньо на підприємстві (втрачання і зберігання товарно-матеріальних цінностей, забезпеченість ваговимірювальними приладами та ви­користання їх; якість виготовлюваної продукції, організація про­пускного режиму, додержання трудового, законодавства тощо).

Отже, поточні контрольні перевірки є способом опера­тивного систематичного контролю конкретних операцій госпо­дарської діяльності, які не потребують застосування складних методик і виконуються, щоб запобігти безгосподарності.

Тематичні контрольні перевірки — засіб періодичного опе­ративного господарського контролю виконання об'єднаннями, підприємствами однорідних господарських операцій, наприк­лад, використання матеріальних, трудових і фінансових ресур­сів, забезпечення збереження власності. Тематичні перевірки подібні до поточних, але проводяться з більш широкого кола показників конкретної теми із застосуванням методів економіч­ного аналізу, обчислювальної техніки та залученням спеціалістів різного профілю не систематично, а Періодично у міру потреби. Якщо в процесі поточного обстеження застосовуються в основ­ному методи фактичного контролю, то при тематичних перевір­ках використовуються планово-нормативна і договірна інфор­мація, дані бухгалтерського обліку, хронометражні спостере­ження, проводяться вибіркові інвентаризації цінностей тощо.

Ревізія — метод заключного (ретроспективного) контролю, який має можливість дати всебічну оцінку виробничої і фінансо­во-господарської діяльності обєднання, підприємства та інших об'єктів підприємницької діяльності щодо виконання виробничих і фінансових планів, витрачання матеріальних і трудових ресурсів, результатів комерційної діяльності за обревізований період, забез­печення збереження власності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і удосконалення якості продукції, її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках.

Виходячи із змісту економічного контролю, періодичності, інформаційного забезпечення і форм здійснення виділяють за­гальноекономічний і фінансово-господарський контроль.

Загальноекономічний контроль має такі об'єкти дослідження: виконання планів економічного і соціального розвитку країни, регіону; задоволення життєво важливих потреб людей; динаміку ціноутворення; кон'юнктуру ринку; використання ресурсів країни, регіону та інші великомасштабні національні програми народно-господарського значення.

Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-гос­подарську діяльність підприємців у сфері виробництва, обміну і споживання суспільне необхідного продукту.

Отже, всі види економічного контролю взаємно пов 'язані і зу­мовлені між собою, спрямовані на успішний розвиток економіки для задоволення життєвих потреб людей.