Реферат з біології

на тему:

Характеристика рослин:

АЙВА ДОВГАСТА
АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ
АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА
АКОНІТ ВОЛОТИСТИЙ

АЙВА ДОВГАСТА
(бiжалма)
Cydonia oblonga
 

Невелике дерево родини розових, пiдродини яблуневих. Листки короткочерешковi, овальнi, темно-зеленi. Квiтки великi, двостатевi, п'ятипелюстковi, бiлi або блiдо-рожевi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - яблуко грушеподібної форми, лимонно-жовте, кисло-солодке, терпке.
Вирощують як плодову культуру.

Плоди вживають у свiжому i переробленому виглядi. Листя використовують у косметицi для зменшення зморщок.

Плоди айви мiстять аскорбiнову кислоту, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, мiнеральнi речовини (залiзо, мiдь), ефiрну олiю.
Плоди айви мають антиатеросклеротичну, в'яжучу, кровоспинну, сечогiнну, гiпотензивну, та антисептичну дiю.

Застосовують плоди айви при анемiї, проносах із кровотечами, набряках, гiпертонiї, атеросклерозi, гепатитах, холангiтах, холециститах, маткових кровотечах, при вiдсутностi апетиту. Вiдвар насiння айви (1:20) вживати по 1 ст ложцi 4 рази на день при ентероколiтах.

Зовнiшньо - вiдвар насiння i листя (1:20) для полоскання горла при ангiнi, примочок при опiках, потрiсканiй шкiрі.

АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ
(китайський ясен, токсикодендрон високий)
Ailanthus altissima
 

Листопадне дерево родини симарубових, до 20 м заввишки. Крона розлога, молоді гілки опушені, темно-жовті. Листки черго-ві, непарноперисті, 60 - 80 см завдовжки, з 13 - 25 видовжено-яйцеподібними листочками. Квітки дрібні, одно- або двостатеві, 5-пелюсткові, зеленувато-білуваті, зібрані в довгу верхівкову во-лоть до 30 см завдовжки. Цвіте у червні - липні. Плід - яскраво-червоно-коричнева крилатка.

На Україні розводять у садах і парках як декоративну рос-лину.
Для виготовлення лікарських форм використовують кору, листя, квіти і плоди.

Кора айланта містить дубильні речовини, алкалоїди, сапо-ніни, стерини, лактон симарубін, кумаринів гетерозис, гіркуі ре-човини.
Галенові препарати айланту виявляють антимікробну і протизапальну дію. Настоянка сухих стиглих плодів використо-вують при виготовленні препарату ангіноль, який призначають при лікуванні ангін. У народній медицині кору і листя викорис-товують як засіб проти стьожкових глистів і дизентерії, а плоди - при геморої та як засіб, що регулює менструації. Листя, крім то-го, вважається ефективним засобом при лейшманіозі. В гомеопатії квітки, молоду кору і свіжі пагони використовують при скарлатині й дифтерії, а плоди - при нирковокам'яній і жовчно-кам'яній хворобах та як протираковий засіб.
Внутрішньо - настій листя або кори айланта (20 г на 200 мл окропу, настоювати 50 хв). Пити по 50 мл тричі на день. Настоянку листя або плодів (1:5). Приімати по 25 крапель тричі на день після їди.
Зовнішньо - настій листя, кори або плодів (1:10). Обмивати пошкоджені ділянки шкіри при дерматиті, екземі.

АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА
(iванок)
Aster alpinus

Багаторiчна трав'яниста розсiяно-опушена рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, розгалужене лише у суцвiттi, до 70 см заввишки. Листки черговi, сидячi, цiлiснi. Квiтки зiбранi в кошики, свiтло-, або темно-голубi. Цвiте у липнi - серпнi. Плід - сiм'янка з чубком.
Росте на кам'янистих i вапнякових мiсцях, узлiссях, по чагарниках.
Для виготовлення лiкарських форм використовують суцвiття, які збирають на початку цвiтiння.
У суцвiттях айстри альпійської мiстяться алкалоїди та сапонiни.
Галеновi препарати айстри мають відхаркувальні, протизапальні властивостi.
У народнiй медицині вживають настiй суцвiтть айстри альпійської (1:10) по 1 ст ложцi 4 рази на день при бронхiтах, кашлі й ломоті в кістках, при золотусі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, запорах, туберкульозі легень, туберкульозному лімфаденіті.
Зовнiшньо - настiй айстри (1:10) при захворюваннях шкiри (дерматит, екзема).

АКОНІТ БОЛОТИСТИЙ
(коники, катрофоя, чорне зiлля, омега)
Aconitum paniculatum

Багаторiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Коренi потовщенi. Стебло опушене, залозисте. Листки черговi, глибоко п'яти-семи-роздiльнi. Квiтки зигоморфнi, голубi або темно-голубi, зiбранi в китицю. Цвiте у липнi - серпнi. Плід збiрний, з листянок.
Росте в карпатських лiсах i на узлiссях.
Як красиву декоративну рослину аконіт вирощують любителі квітів. Культивуючи аконіт на присадибній ділянці з часом втрачає свою отруйність і стає не шкідливим.
Для виготовлення галенових препаратiв використовують траву i бульби. Траву заготовляють до цвiтiння, бульби - восени.
Коренебульби мiстять алкалоiди, кумарини, органiчнi кислоти. З алкалоїдiв - аконiтин, аконiфiн, зонгорин, зонгорамiн та iншi. Трава, крiм алкалоїдiв містить флавоноїди, аскорбiнову кислоту.
Галеновi препарати аконiту (настоянка) проявляють болетамувальну, антимiкробну, антибластомну властивостi.
Внутрiшньо - настоянку (1:5) приймати по 5 крапель на 30 мл води двічі на день при мiгренi, зубному болю, злоякicних пухлинах.
Зовнiшньо застосовують у виглядi мазi, настоянки при ревматизмi, невралгiях, iшiасi, простудних захворюваннях. Для розтирання суглобiв 10 крапель настоянки на 20 мл горiлки, або 10 крапель настоянки на 20 мл олiї - для розтирання суглобiв, м'язiв, грудей при простудних захворюваннях.
В стародавнім Римі аконіт використовували для отруєння осуджених на смертну кару.
Слiд пам'ятати, що рослина смертельно отруйна i недопускати передозування.
Симптоми отруєння: галюцинацiї, судоми, збудження, свербiння шкiри, загальна слабiсть, слюнотеча, пітливiсть, втрата чутливостi, болi в дiлянцi серця, аритмiї, фібриляцiя шлуночкiв.
Лiкування: промивання шлунку, призначення послаблюючих засобiв. Призначають магнiю сульфат всередину - 25 г, крiм того магнiю сульфат вводять внутрiшньом'язово, показано введення в шлунок активованого вугiлля, можна промивати шлунок 0,5 % розчином танiну. Для покращення роботи серцево-судинної та дихальної системи вводять кофеїн, розчин камфори олiйний, для зняття судом призначають розчин барбамiлу 10 % - 5 мл, атропiну сульфат 0,1 % - 1 мл, зiгрiвання тiла.