Реферат з біології

на тему:

Характеристика рослин:

БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕВИЙ
БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА

БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕВИЙ
(дрiбчасте зiллячко, козлики, бедринець каменистий)
Pimpinella saxifraga L.
Бедринец камнеломковый

Багаторiчна трав'яниста гола або короткопушена кореневищна рослина родини селерових. Кореневище багатоголове, гiллясте. Стебло тонкоребристе, пряме, розгалужене. Листки дов-гочерешковi перисторозсiченi. Квiтки дрiбнi, бiлi або рожевуватi, в складних зонтиках. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - двосiм'янка.

Росте у мiшаних лiсах, на узлiссях, сухих луках, схилах, у чагарниках.
З лiкувальною метою заготовляють корiння восени або рано навеснi.
Корiння бедринцю мiстятить умбелiферон, пiмпiнелiн, бергаптен, сапонiни, смоли, дубильнi речовини, органiчнi кислоти.

Галеновi препарати бедринцю мають протизапальну, спаз-молiтичну, сечогiнну дiю. Нормалiзують функцiю травної системи, стимулюють видiльну функцiю залоз шлунка, служать як вiдхаркувальний та протикашлевий засіб.

Застосовують препарати бедринцю при спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, при кашлi, бронхiтах, бронхiальнiй астмi, ларингiтi, трахеїтi, гiпоацидних гастритах, гепатитi, холециститах, метеоризмi, набряках, подагрi, коклюшi, сольових дiатезах. Галеновi препарати бедринцю використовують також як профiлактичний засіб в лiкування злоякiсних пухлин, чуми, холери.

Внутрiшньо - вiдвар кореневища (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу) тримати на слабкому вогнi 20 хв. Процiдити i вживати по 50 мл 4 рази на день. Настоянку корiння бедринця (1:10, на 70% розчинi спирту, настоювати в темному мiсцi протягом 10 днiв) приймати по 20 крапель 4 рази на день.

Зовнiшньо - свiжим соком для знебарвлюють пiгментні плями.

БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА
(бiшена ягода, красавка, мандраган, мадрагуля,
надрагуля, ненависник, нiмиця, отровниця,
песя вишня, сонна одур)
Atropa belladonna
Красавка обыкновенная

Багаторiчна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має товсте кореневище. Стебло пряме, товсте, соковите, розгалужене. Листки короткочерешковi, яйцеподібнi, цілокраї. Квітки одиничнi, великi, пониклi, коричнево-фiолетовi або червоно-бурi, розмiщенi в пазухах листкiв. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - куляста чорна ягода.

Росте в лiсах Карпат, окрiм того, для фармацевтичної промисловостi її вирощують.

Для медичних цiлей заготовляють листя i корiння. Листя збирають пiд час цвiтiння рослини, сушать на горищах. Коренi викопують восени, миють у холоднiй водi, розрiзають на шматки i висушують.
Усi частини рослини мiстять тропiновi алкалоїди (атропiн, гiосциамiн, скополамiн).

Властивість беладонни викликати розширення зіниць інколи в Італії використовували жінки з косметичною метою. Звідси і пішла, очевидно, назва беладонна, що значить "прекрасна дама".

З особливостями дії беладонни пов'язані різні перекази і повір'я. По одному переказу, під час війни з датчанами шотландці домішали сок беладонни до пива і вина і дали можливість противнику вільно захопити ці напитки.

Датчани випили ці напитки, впали у стан важкого оціпеніння і дегко були перебиті шотландцями.

Препарати беладонни мають спазмолiтичну дiю, знижують секрецiю слюнних, шлункових i потових залоз, розширюють зiницю ока, пiдвищують внутрiшньоочний тиск, викликають паралiч акомодацiї ока, понижують тонус бронхiв, послаблюють перистальтику кишечника, прискорюють роботу серця.

Використовують при бронхiальнi астмi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, хронiчному гіперацидному гастритi, печiнковiй та нирковiй колiках, вегетативних розладах нервової системи, хворобi Паркiнсона. Алкалоїди красавки використовують також при отруєннi мускарином, карбахолiном, прозерином.

Внутрiшньо - застосовують свiжий сік рослини по 5 крапель тричі на день; порошок iз листя по 10 мг тричі на день. Настоянку красавки (1:10, на 70 % спиртi) приймають по 5 крапель двічі на день.

Зовнiшньо - настойку красавки застосовують для розтирання суглобiв.

Симптоми отруєння: сухiсть слизових оболонок i шкiри, висипання на шкiрi, дисфагiя, осиплiсть голосу, гiперимiя слизових оболонок, спрага, підвищення температури тіла, затримка сечовидiлення, атонiя кишечника, розширення зiницi ока i паралiч акомодацiї, тахiкардiя, можливе пiдвищення артерiального тиску. Появляються відчуття бадьорості і збудження, судоми, пригнiчення дихання. Думки швидко змінюються одна іншою. Відмічається швидка мова, не оправдана обстановкою веселість. Постраждалі сміються, танцюють. Потім збудження зростає, виникають галюцинації, хворі чують різні звуки, співи, зміна кольорів навколишнього. Вони безперестанку щось незв'язано говорять "словесный понос". В окремих випадках можуть спостерігатися припадки "внезапного бешенства". Поступово постраждалі заспокоюються і засинають. При попаданні в організм значної дози отрути, в результаті пошкодження дихального центра в продовгастому мозку, може настати смертельний кінець.

Лiкування: використовують препарати, які зменшують їх дію - розчин прозерину 0,05% - 1 мл; промивання шлунка розчином гiдрокарбонату натрiю або перманганатом калiю, всередину дають активоване вугiлля. Для швидшого видалення вмісту кишечника призначають натрiю або магнiю сульфат. При судомах i загальному збудженні вводять барбамiл, гексенал або тiопентал натрiю. Можна вводити амiназин 2,5% - 1 мл, форсований дiурез - фуросемiд 2% - 2 мл.