Реферат:
Органи державного управління загальної компетенції

ПЛАН
  Вступ.. 3
1. Державні органи загальної компетенції 4
Висновок.. 12
Література.. 15

Вступ

Цілі, завдання і функції управління природокористуванням і охорони довкілля здійснюються системою державних та інших органів. Відповідно до основних актів екологічного законодавства державне управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища здійснює Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети та державні адміністрації, а також спеціально уповноважені на те державні органи згідно з їх компетенцією, встановленою законодавством України.
Система державних органів, які здійснюють управління природокористуванням, базується на загальновизнаному в теорії управління їх поділі на органи загальної та спеціальної компетенції. В основу такої класифікації покладено обсяг і характер правомочностей по відношенню до природних об’єктів та функцій управління ними. Державні органи, до компетенції яких входить здійснення в тому чи іншому обсязі усіх функцій управління природокористуванням, незалежно від виду природного об’єкта та суб’єктів користування ним, є органами загальнодержавного управління. Вони поряд з екологічними займаються й іншими питаннями соціально-економічного розвитку держави.

1. Державні органи загальної компетенції

До державних органів загальної компетенції належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, державні адміністрації регіонів, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.
Єдиний законодавчий орган України - Верховна Рада - правоздатний розглядати і вирішувати будь-які питання, що не є компетенцією державної виконавчої чи судової влади. Виключно законами України визначаються засади власності, використання природних ресурсів, екологічної безпеки та правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій. Поряд із своєю основною функцією - законодавчою - парламент затверджує загальнодержавні програми охорони довкілля, оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації, здійснює парламентський контроль тощо (ст.85 Конституції України). Так, постановою від 5 березня 1998 року затверджено "Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". Значний обсяг роботи в парламенті виконують комітети Верховної Ради - з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, аграрної політики та земельних відносин, охорони здоров’я, материнства і дитинства та ін.
Президент України є главою держави. Як вища посадова особа він виступає гарантом стабільності суспільних, у тому числі і екологічних, правовідносин. Зокрема, Президент утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, призначає їх керівників; укладає міжнародні договори, включаючи угоди і конвенції екологічної спрямованості. Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України (РНБОУ), яка координує і контролює діяльність державних органів у сфері оборони і національної безпеки, а обов’язковою складовою частиною останньої є екологічна безпека суспільства. Так, 31 грудня 1998 року РНБОУ прийняла рішення "Про нейтралізацію загроз, обумовлених погіршенням екологічної і техногенної обстановки в країні", яке було затверджене відповідним Указом Президента.
Консультативно-дорадчим органом Ради національної безпеки і оборони України є Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, основними завданнями якої є підготовка пропозицій з питань забезпечення ядерної та екологічної безпеки, аналіз екологічних проблем та визначення механізмів здійснення заходів щодо поліпшення екологічної ситуації в Україні. Раді також підпорядкований утворений 1997 року Інститут досліджень навколишнього природного середовища та ресурсів.
Загальне керівництво і координацію земельної і аграрної реформи в Україні здійснює Комісія з питань аграрної політики при Президентові України.
Згідно з Конституцією Автономної Республіки Крим 1998 року Верховна Рада автономії здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження у межах, передбачених законодавством України. Зокрема, вона затверджує екологічні програми, вирішує питання земельних відносин та використання інших природних ресурсів, організує території і об’єкти природно-заповідного фонду Автономної Республіки Крим.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальним перед Президентом України та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України (ст.113 Конституції України). Відповідно до свого статусу Кабінет Міністрів України здійснює різноманітні функції, які поширюються на сферу охорони навколишнього природного середовища. В загальних рисах ці функції визначені у ст.116 Конституції України і конкретизовані в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.17) та у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі про надра, законах "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про природно-заповідний фонд України", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та в інших нормативно-правових актах.
Відповідно до законодавства Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища:
- здійснює реалізацію екологічної політики;
- забезпечує розробку державних, міждержавних і регіональних екологічних програм;
- координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України в питаннях охорони навколишнього природного середовища;
- встановлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів;
- встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;
- встановлює порядок визначення зборів та їх граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;
- приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
- організовує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;
- приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Кабінет Міністрів України реалізує свої повноваження різноманітними засобами. Насамперед це здійснюється шляхом прийняття постанов та розпоряджень із ключових питань управління в даній сфері та розробки законопроектів екологічної спрямованості і внесення їх на розгляд до Верховної Ради України.
Серед актів, що приймаються Кабінетом Міністрів України, слід виділити:
- акти, що визначають програми природоохоронних заходів з певних питань. Це, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджені: Програма припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнівних речовин (17 жовтня 1996 р), Концепція забезпечення біологічного різноманіття України (12 травня 1997 p), Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року (16 листопада 2000 р) тощо;
- акти, що присвячені утворенню та визначенню повноважень урядових та підзвітних Кабінету Міністрів України органів. Прикладами таких актів є постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено: Положення про Державний департамент рибного господарства, Положення про Державну гідрометеорологічну службу, а також постанови Кабінету Міністрів України про створення: Державної екологічної інспекції (12 грудня 1993 p); служби екологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон (20 березня 1995 p); Національного центру поводження з небезпечними відходами (28 жовтня 1997 p); служби медицини катастроф (11 квітня 1997 p), Міжвідомчої комісії із забезпечення виконання в Україні вимог директив Європейського Союзу та гармонізації стандартів і санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм з міжнародними і європейськими вимогами на сільськогосподарську сировину та продукцію (26 квітня 2003 р) та ін);
- акти, що мають організаційно-впорядкувальний характер (спрямовані на фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності органів виконавчої влади, упорядкування їх діяльності, організацію здійснення заходів оперативного характеру, спрямованих на ліквідацію надзвичайних екологічних ситуацій, розв’язання нагальних екологічних проблем в окремих регіонах). Прикладами таких актів є постанови Кабінету Міністрів України: "Про фінансування обсягів споживання електроенергії підприємствами, установами та організаціями, повне відключення об’єктів яких від електричних мереж може призвести до негативних екологічних та техногенних наслідків" від 16 листопада 2002 р.; "Про здійснення екологічного контролю у зоні діяльності митниць призначення та відправлення" від 26 жовтня 2001 р.; "Про використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища" від 5 липня 1999 р. та ін.;
- акти, що приймаються Кабінетом Міністрів України відповідно до приписів екологічного законодавства. Так, відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Кабінет Міністрів України має визначати порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища (ст.22), порядок ведення державних кадастрів природних ресурсів (ст.23), порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за використання природних ресурсів (ст.43), порядок встановлення нормативу зборів і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища (ст.44) тощо.
Важливими напрямами діяльності Кабінету Міністрів України є організація розробки і внесення до Верховної Ради України проектів законів з питань екології та природокористування, а також забезпечення розвитку міжнародно-правового співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища. Слід констатувати, що як суб’єкт законодавчої ініціативи (ст.93 Конституції України) Кабінет Міністрів України забезпечує підготовку більшості законопроектів, що вносяться до Верховної Ради України, спрямованих на усунення прогалин у правовому регулюванні відносин у сфері взаємодії суспільства й природи, приведення еколого-правових норм у відповідність до потреб практики, систематизацію екологічного законодавства.
Забезпечуючи міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища, Кабінет Міністрів України укладає міжнародні договори, які стосуються різноманітних напрямів (охорони окремих природних ресурсів, збереження біологічної різноманітності, запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій тощо) і форм (обмін інформацією, організація конференцій, робочих нарад, консультацій тощо) співробітництва України з іншими країнами. Міжурядові угоди з питань охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки Україна має з Росією, США, Німеччиною, Данією, Польщею, Угорщиною, Грузією та іншими країнами.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Рада міністрів Автономної Республіки Крим: здійснює реалізацію законодавства України та Автономної Республіки Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища; організовує розробку екологічних програм; встановлює порядок утворення і використання республіканського фонду охорони навколишнього природного середовища у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим; погоджує розміщення підприємств, установ і організацій; визначає в установленому порядку нормативи збору і розміри зборів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів; затверджує за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для підприємств, установ і організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком природних ресурсів загальнодержавного значення, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього природного середовища за межами території Автономної Республіки Крим, та ліміти на утворення і розміщення відходів; організовує проведення державної екологічної експертизи об’єктів, що створюються або функціонують на території Автономної Республіки Крим; організовує ліквідацію екологічних наслідків аварій, залучає до її проведення підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, і громадян; забезпечує систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ та організацій про стан навколишнього природного середовища. Рада міністрів Автономної Республіки Крим може здійснювати й інші повноваження, що не належать до компетенції республіканських органів державного управління України.
Місцеві державні адміністрації - обласні, районні, Київська та Севастопольська міські - здійснюють відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і належить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Основними завданнями місцевих державних адміністрацій у сфері екології та природокористування є забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці:
- виконання положень Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня з питань охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та природокористування;
- законності і правопорядку в сфері екології та природокористування, додержання екологічних прав громадян;
- виконання державних і регіональних програм охорони довкілля;
- підготовки та виконання відповідних бюджетів, у тому числі в частині, що стосується охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та природокористування;
- звіту про виконання відповідних бюджетів та програм;
- взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та природокористування;
- реалізації інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та природокористування.
Із урахуванням цих завдань Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст.21) визначаються повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля. Так, місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; подає пропозиції відповідним радам і здійснює заходи щодо реалізації їх рішень про приватизацію земель та їх вилучення для державних потреб; розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм; вживає заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами; вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення; організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил; розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.

Висновок

Місцеві державні адміністрації здійснюють також повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених ст.44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, до таких повноважень віднесено: визначення відповідно до закону розміру відрахувань підприємствами, установами та організаціями, що надходять на розвиток шляхів загального користування в області; погодження у випадках, передбачених законом, з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного середовища; підготовку проектів рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом; прийняття в установленому законом порядку рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування; визначення відповідно до законодавства режиму використання територій рекреаційних зон; затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчі органи місцевих рад поєднують самоврядне управління із державним (у межах делегованих повноважень органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища) охороною довкілля, забезпеченням екологічної безпеки та природокористуванням.
На виконавчі органи місцевих рад покладається:
а) вирішення відповідно до власних (самоврядних) повноважень (ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") таких питань, як:
- підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;
- підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
- підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
- справляння плати за землю;
б) здійснення делегованих повноважень органів державного управління:
- здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
- реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;
- організація і ведення земельно-кадастрової документації;
- погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
- вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;
- здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;
- визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;
- підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- погодження проектів землеустрою;
- здійснення контролю за виконанням проектів і схем землеустрою, проектів внутрішньогосподарського землеустрою.
Окрім зазначених делегованих повноважень, до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад належить також координація на відповідній території діяльності місцевих землевпорядних органів, а також спеціально уповноважених державних органів управління з питань охорони навколишнього природного середовища.

Література

1.                Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
2.                Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
3.                Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4.                Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001
5.                Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
6.                Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7.                Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.