Міністерство освіти та науки України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Факультет управління економікою

Кафедра контролю та аудиту

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Управлінський облік»

Студент……….…….…………………………

Група………… …………………… Варіант……4………

Керівник роботи….......…………………….

Луганськ, 2010р.

ПЛАН

1.Теоретичне питання: Калькулювання змінних витрат: переваги та недоліки цього методу.

2.Тести

3.Задачі

1. Теоретичне питання: Калькулювання змінних витрат: переваги та недоліки «Директ – костингу»

На початку 50-х років на промислових підприємствах США та інших капіталістичних країн почала широко застосовуватись система калькулювання собівартості продукції на основі змін витрат, яка ґрунтується на словосполученні «директ кост план». Ця система була описана в методиці калькулювання витрат виробництва на підприємстві Джонатаном Харрісом в 1936 р. Він пропонував відокремлювати непрямі накладні витрати від звичайних виробничих витрат з метою отримання місячного звіту про прибутки і збитки, який покаже залежність обсягу прибутку від зміни обсягу реалізованої продукції. Такий метод калькуляції витрат виробництва більш відомий під назвою директ-костинг – калькулювання змінних витрат.

Саме остання класифікація відображає економічний зміст, калькулювання, але оскільки більша частина витрат є змінними обмеженої собівартості, таку систему називають калькулюванням змінних витрат.

Директ–костинг (калькулювання змінних витрат) – це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Метод директ-костинг базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносяться на той чи інший вид виробу. Непрямими витратами є накладні витрати є по відношенню до виробу, так як їх сума складається з постійних і змінних частин.

Сформулюємо основні ознаки директ–костингу:

1. собівартість калькулюється тільки на основі прямих змінних виробничих витрат; решта витрат – постійних виробничих і невиробничих покривається за рахунок загального доходу фірми;

Поділ виробничих витрат на постійні і змінні для облікових працівників промислових підприємств США, Австралії та європейських капіталістичних країн – явище не нове. На початку XX століття Генрі Гесс провів чітке розмежування між постійними і змінними витратами. З того часу розроблялись різні методи поділу виробничих витрат на постійні і змінні. Серед них метод вищої та нижчої точки, метод використання облікових даних, статистичний метод та ін.

2. управлінський і фінансовий облік інтегровані;

3. в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід.

Дослідження в області системи директ-костинг показали, що поділ постійних і змінних витрат ґрунтується на ряді припущень, які необхідно враховувати для (попередження помилкового) використання результатів витрат.

Складність розробки методу точного розподілу витрат полягає в тому, що витрати, які є змінними в одному випадку, в іншому можуть бути постійними.

Наприклад, зарплата оператора обладнання – це змінні витрати, але при угоді про гарантовану річну плату вона може відноситись до постійних витрат. Витрати на електроенергію в усіх галузях вважались постійними, крім ливарного виробництва, де споживання енергії електропіччю змінювалось в залежності від потреб виробництва. Тобто, будь-які витрати можуть бути постійними або змінними в залежності від виду діяльності.

Як правило, на промислових підприємствах немає єдиного положення про класифікацію виробничих витрат на постійні і змінні. В зв'язку з цим кожен підприємець класифікує виробничі витрати на власний розсуд. Це дає можливість маневрувати звітними даними за рахунок свідомого віднесення частини змінних витрат до постійних.

Так, при збільшенні суми постійних витрат розмір доходу фірми зменшується, оскільки в системі директ–костинг постійні витрати зменшують суму одержаних доходів. Тому система обліку і калькулювання собівартості продукції по прямих витратах на даний час більш популярна, ніж система повного розподілу витрат на вироби.

Інтеграція управлінського і фінансового обліку є другою особливістю системи директ-костинг. її суть полягає в тому, що записи на рахунках управлінського і фінансового обліку об'єднуються в загальну систему таким шляхом, що всі внутрішні операції виробничого обліку відображаються в Головній книзі.

Звіти про виробничі витрати і звіти про прибутки та збитки регулярно надаються керівництву у вигляді залежності даних «витрати-обсяг-прибуток». Такий метод називають моністичною системою ведення обліку.

Проте, ця система, на думку американських вчених, має певні недоліки: по-перше, характер і мета управлінського та фінансового обліку настільки різні, що об'єднувати їх недоцільно, адже в основу їх поділу покладено збереження комерційної таємниці; по-друге, моністична система ведення обліку більш об'ємна і складна, що обумовлено кількістю статей, пов'язаних з внутрішніми операціями. Звісно, що ці недоліки роблять всю систему дорогою, а також негнучкою і непрактичною, хоча не дивлячись на це, моністична система є досить розповсюдженою в США.

Ще однією особливістю калькуляції собівартості продукції в системі директ-костинг є процес багатостадійного складання звіту про доходи промислових підприємств.

Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами.

З нього покриваються загальні постійні витрати (в тому числі комерційні та адміністративні).

Маржинальний дохід = Обсяг продаж – Змінні витрати

Маржинальний дохід відображає внесок сегменту (продукту, підрозділу тощо) у покриття постійних витрат та формування прибутку: Маржинальний дохід = Постійні витрати + Прибуток.

Звіти про фінансові результати, що складаються на основі маржинального доходу, багатоступеневі. Вони мають не менше двох розділів: верхній показує маржинальний доход, а нижній – чистий дохід.

Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, наведений звіт про доходи буде трьохрівневим. В цьому випадку на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізованої продукції і змінними виробничими витратами.

На другому етапі як різниця між виробничим маржинальним доходом та невиробничими змінними витратами визначається маржинальний дохід в цілому по підприємству, на третьому етапі – чистий прибуток підприємства шляхом віднімання від загальної суми маржинального доходу суми постійних витрат. В звітах про доходи можна передбачити поділ загальної суми постійних витрат на два дрібніші блоки. Такий метод називається «багатоблоковою системою». В деяких випадках проводять розмежування між постійними витратами, характерними для деяких виробів або груп виробів, в інших ситуаціях – по територіях збуту або каналах розподілу, але кількість можливих варіантів при системі директ-костинг обмежена.

Система директ-костинг має ряд переваг перед системою повного розподілу витрат, основні з яких наступні:

1. дані про собівартість, обсяг, прибутки, необхідні для цілей планування прибутку, завжди можна отримати з регулярної звітності. Отже, керівництву не потрібно вести паралельно два розрахунки для пов'язання їх один з одним;

2. прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків запасів;

3. звіти про витрати виробництва і доходи, складені за системою директ-костинг, в більшій мірі відповідають інтересам керівництва фірми, ніж ті які складені за системою розподілу витрат між виробами;

4. підкреслюється вплив постійних витрат на прибуток, оскільки загальна сума цих витрат за даний період відображається у звіті про доходи.

5. показники маржинального доходу дозволяють оперативно оцінити вироби, виходячи з базових критеріїв – території, яку вони займають, категорій замовників тощо;

6. директ-костинг об'єднує такі ефективні засоби контролю, як стандарт-кост і гнучкі бюджети (детально будуть розглянуті в лекції 8);

7. система директ-костинг оцінює запаси відповідно до поточних витрат, необхідних для виготовлення виробів;

Проте, система директ-костинг має і певні недоліки:

1. основні труднощі полягають у виділенні постійних витрат. Значна частина напівзмінних витрат може розподілятись по-різному в залежності від методу, який використовується, а це, в свою чергу, буде позначатися на результатах;

2. для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку;

3. при переході від системи повного розподілу витрат до системи директ-костинг виникають серйозні проблеми у визначенні суми прибуткового податку;

4. аналогічні труднощі виникають і в питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.

2. Тести

1. Норми етичної поведінки фахівців з управлінського обліку не передбачають:

а) конфіденційності;

б) незалежності;

в) компетентності;

г) об’єктивності.

2. Вичерпними є витрати, які:

а) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;

б) капіталізуються у вигляді активів підприємства;

в) здійснюються нерегулярно;

г) забезпечують отримання доходу у звітному періоді.

3. Яка з класифікаційних ознак не відповідає дійсності:

а) витрати періоду та витрати на продукцію;

б) витрати прямі і накладні;

в) витрати середні і граничні;

г) витрати дійсні і уявні.

4. Що є базою розподілу постійних загальновиробничих витрат?

а) фактична потужність;

б) нормальна потужність;

в) основна заробітна плата виробничих робочих.

5. Якщо вся проведена продукція реалізується в звітному періоді, то прибуток буде однаковим незалежно від використовуваної системи калькуляції при:

а) об'ємі виробництва більшому об'єму продажів;

б) об'ємі виробництва меншому об'єму продажів;

в) об'ємі виробництва рівному об'єму продажів.

6. Метод, який розподіляє комплексні витрати на основі ринкової вартості продуктів в точці розділу називається?

а) метод натуральних показників;

б) метод постійної частки валового прибутку;

в) метод вартості продажів.

3. ЗАДАЧІ

Задача 1

Постійні витрати на одиницю становили 3 грн при обсязі виробництва 10000 одиниць. Чому дорівнюють постійні витрати на одиницю при обсязі виробництва 6000 одиниць, грн:

а) 3; в) 5;

б) 4; г) немає правильної відповіді.

Задача 3

Розкрійний цех є першою стадією виробництва продукції. Обробку виробів у складі незавершеного виробництва на початок місяця завершено на 80%, а на кінець місяця — на 50%.

Далі наведено інформацію про витрати на обробку продукції у розкрійному цеху за місяць.

Показник	Одиниць	Сума, грн
Незавершене виробництво на початок місяця	25000	22000
Запуск в обробку упродовж місяця	135000	143000
Завершене та передане в наступний цех упродовж місяця	100000	?

У разі використання методу ФАЙФО витрати на обробку у складі незавершеного виробництва на кінець місяця дорівнюють, грн.:

А) 33000 в) 39000

Б) 38100 г) 45000

Задача 2

Підприємство випускає декілька видів продукції із загальними кошторисними виробничими накладними витратами в 973560 грн., які доводяться на три виробничі цехи (А, В, З) і один підрозділ обслуговування.

У цеху А трудяться 10 працівників основного виробництва, кожний з яких працює по 37 годин в тиждень. Відповідні дані для цеху В: 5 чоловік і 24 години в тиждень.

Планується, що за звітний період цех З випустить 148000 одиниць готової продукції.

За звітний період підприємство працюватиме протягом 48 тижнів.

Кошторисні накладні витрати кожного підрозділу наступні, грн.:

Цех А 261745

Цех В 226120

Цех С 93890

Підрозділ обслуговування 53305

Розподіл кошторисних накладних витрат по підрозділах здійснюється в наступних пропорціях %

Цех А 40

Цех В 35

Цех С 20

Підрозділ обслуговування 5

Накладні витрати підрозділу обслуговування розподіляються по виробничих цехах рівномірно.

Необхідно виконати наступне:

А. Вичисліть наперед встановлені ставки накладних витрат для кожного виробничого цеху.

Б. Вичисліть виробничі накладні витрати на одиницю готової продукції в партії з 100 штук, на виготовлення якої потрібно 9 годин праці основних працівників в цеху А і 3 години роботи устаткування в цеху В.

Задача 4

У наведеній нижче таблиці слід визначити невідомі показники

Показник	Варіант
	1	2	3	4
1	2	3	4	5
1. Продаж	180000	120000	220000	?
2. Початковий запас готової продукції	24000	14000	?	?
3. Початковий запас незавершеного виробництва	18000	10000	30000	28000
4. Прямі матеріали	44000	32000	38000	26000
5. Пряма зарплата	?	42000	36000	58000
6. Виробничі накладні витрати	34000	38000	?	36000
7. Кінцевий запас незавершеного виробництва	36000	18000	18000	?
8. Собівартість виробленої продукції	114000	?	130000	134000
9. Кінцевий запас готової продукції	34000	?	22000	42000
10. Собівартість реалізованої продукції	?	78000	168000	146000
11. Валовий прибуток	?	?	?	48000
12. Операційні витрати	?	46000	?	?
13. Прибуток (збиток)	18000	?	(12000)	14000

Задача 5

У зв'язаному виробництві виготовляють чотири продукти. Дані для калькуляції їх собівартості приведені нижче.

Продукт	Прямі витрати, грн.	Загальні витрати процесу, грн.	Кількість продукції, шт.	Виручка, грн.
А	40000	80000	20000	100000
Б	8000		2000	20000
В	12000		1000	30000
Г	4000		1000	10000

Складіть калькуляцію собівартості зв'язаної продукції методом залишкової вартості за умови, що А - головний продукт; методом розподілу витрат пропорційно ціні продажу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. К.: СКАРБИ, 1999.

2. Бутинець Ф.Ф. и др. Управленческий учет. Житомир: ЖИТИ, 2001.

3. Карпова Т.П. Управленческий учет. Г.: Финансы и статистика, 1999.

4. Ивакина И. Управленческий учет: кратко и доступно. – Х.: Фактор, 2007. – 230 с.

5. Добикіна Е.К., Ровенська В.В., Рижиков В.С. Управлінський облік в оперативній діяльності підприємства. Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 272 с.