План
Вступ
1. Конституційний Суд України та його місце в механізмі державної влади
2. Склад і порядок формування Конституційного Суду України
3. Повноваження Конституційного Суду
4. Процедура розгляду справ Конституційним Судом України
5. Рішення та висновки Конституційного Суду та їх юридичні наслідки
Висновки
Література

Вступ
Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави. Основне призначення судової влади – забезпечення реалізації принципу верховенства права.
18 жовтня 1996 року у присутності Президента України Леоніда Кучми, народних депутатів, членів Кабинету Міністрів і чисельних гостей шістьнадцять членів Конституційного Суду України склали присягу на вірність Конституції і державі. Вперше в історії незалежної України набув необхідних повноважень і чинності один з найважливіших інститутів держави.
Шлях до створення Конституційного Суду був складним і тривалим. Досягти успіхів на цьому шляху можна лише при об’єднанні зусиль учіх державних органів і органів місцевого самоврядування, консолідації усього суспільства. Лише за умови усвідомлення, що не страйки, не розбрат, не гучні слова й заклики, а важка й напружена праця усіх та кожного, злагода й громадянський мир — єдиний напрям нашого поступу до заможної держави, високого життєвого рівня її громадян.
 Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
 Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю. Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада — контрольна.
Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.
 Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування.
Відповідно до засад організації судової влади в Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
 Отже, основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливості функціонування Конституційного суду України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:
1.     вивчення особливостей формування складу Конституційного суду;
2.     дослідження порядку ведення пленарних засідань;
3.     розгляд особливостей прийняття рішень Конституційним судом України.
Предметом курсової роботи є відносини, що виникають в процесі функціонування Конституційного суду України.
Об’єктом курсової роботи є Конституційний суд України.
Курсова робота складається із чотирьох розділів, в яких послідовно розглядається поствлена проблема.
 Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: Конституція України, підручники з конституційного права та інші посібники. Методи, які були використані для розкриття теми: літературний метод, метод аналізу та синтезу, порівняльний метод та узагальнення.

1. Конституційний Суд України та його місце в механізмі державної влади
Конституційний Суд України розпочав діяльність 18 жовтня 1996 року. Своє перше Рішення прийняв 13 травня 1997 року. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”.
Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.
Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:
- незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;
- саме тому його правовий статус визначено в окремому розділі XII "Конституційний Суд України";
- цей розділ міститься не відразу за розділом VIII "Правосуддя"[1], а перед розділом ХІІІ "Внесення змін до Конституції України", що є досить логічним;
- система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Суду; вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо судців загальної і спеціальної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру розгляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційному оскарженню; на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Конституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.
Все це дає можливість зробити висновок про те, що Конституційний Суд України є особливим судовим органом конституційного контролю.
Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою має існувати четверта влада — контрольна.
Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці конституційного права — влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контролери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчого, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відокремлені від інших гілок влади.
Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведінки, як це робить законодавча влада, не займаються державним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не розглядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становить сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосовують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи контролю, у тому числі і Конституційний Суд України, як правило, ніяких покарань призначати не можуть.
Інститут конституційного правосуддя існує у переважній більшості сучасних країн. Це пов’язане з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис, якої є верховенство права і його головного джерела – конституції. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства Конституції є судовий конституційний контроль.
Отже, Конституційно-правовий статус КСУ визначається у розділі ХІІ КУ і ЗУ “Про КСУ” від 16 жовтня 1996 р.
Стаття 147 КУ визначає сутність КСУ і його призначення, яким є:
-          вирішення питань про відповідність законів і ін. правових актів КУ;
-          офіційне тлумачення КУ і ЗУ Конституційним Судом України.
Згідно п.2. ст. 3У “Про КСУ” такий Суд є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.[2]
Принципами на яких ґрунтується діяльність КСУ є:
-          принцип верховенства права;
-          принцип незалежності;
-          принцип колегіальності;
-          принцип рівноправності суддів;
-          принцип гласності;
-          принцип повноти і всебічності розгляду справ;
-          принцип обґрунтованості прийнятих КСУ рішень.
2. Склад і порядок формування Конституційного Суду України
 Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно.
Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.
Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України.
Суддя Конституційного Суду України при вступі на посаду складає присягу такого змісту: “Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина”.
 Порядок призначення суддів КСУ Президентом України - ст. 6 ЗУ “По КСУ”.
Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром України та Міністром юстиції України, щодо кандидатур на посади суддів КСУ.
Призначеною на посаду судді КСУ вважається особа, про призначення якої видано указ ПУ, що скріплюється підписами ПУ, Прем’єр-Міністра України та Міністра юстиції України.
У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ПУ, ПУ у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

 ВРУ призначає суддів КСУ таємним голосування шляхом подання бюлетенів.

Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів КСУ вносить Голова ВРУ, а також може вносити не менш як ¼ народних депутатів України від конституційного складу ВРУ.
При цьому депутат має право поставити пропозицію про висунення лише одної кандидатури і ці підписи депутатів не відкликаються.
Призначеними на посади суддів КСУ вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, тобто більше половини голосів депутатів від конституційного складу ВРУ. У випадку, коли кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів - проводиться повторне голосування.
У разі припинення повноважень судді КСУ, який призначався ВРУ, остання у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
За результатами голосування Головою ВРУ підписуються постанови ВРУ про призначення суддів КСУ.
Порядок призначення суддів КСУ з’їздом суддів України - ст. 8, ЗУ “Про КСУ”.
З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає кандидатури на посади суддів КСУ для включення їх у бюлетені для таємного голосування.
Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду суддів України.
Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів КСУ, призначеними вважаються кандидати, які за умов таємного голосування, набрали більшу кількість голосів, ніж інші кандидати на ці посади.
У разі призначення повноважень судді КСУ, який призначався на посаду з’їздом суддів України, останній у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.
Рішення з’їзду суддів України про призначення суддів КСУ підписує головуючий і секретар з’їзду суддів.
Суддя КСУ вступає на посаду з дня складання присяги судді КСУ на засіданні ВРУ, яке проводиться за участю ПУ, Прем’єр-Міністра України, Голови Верховного Суду не пізніше як через місяць після призначення суддею КСУ.
 Голова КСУ обирається на спеціальному пленарному засіданні КС зі складу суддів КСУ лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів будь-яким числом кандидатур, що запропоновані суддями КСУ.
Обраний Головою КСУ вважається кандидат за якого проголосувало більше половини складу суддів КСУ.
Два заступники Голови КСУ обираються за пропозицією останнього КСУ тільки на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.
Судді КСУ при здійсненні своїх повноважень, а саме:
-          здійснення попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ;
-          приймання участі у розгляді справ;
-          вони також мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів КСУ, чи безпосередньо КСУ.
-          судді КСУ мають право публічно висловлювати свою думку, з питань що стосуються провадження у КСУ лише щодо тих справ, у яких КСУ прийнято рішення чи дано висновок;
Є незалежними і підкоряються тільки КУ та керуються ЗУ “Про КСУ”, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, які є предметом розгляду КСУ.
Кожний суддя має наукового консультанта і помічника, які виконують доручення судді КСУ зі справ конституційного провадження. Науковий консультант і помічник судді КСУ є державним службовцем.
Судді КСУ, виконуючи свою діяльність на посаді судді КСУ, отримують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення.
Особа судді КСУ є недоторканою. Суддя КСУ не може бути затриманий чи заарештований без згоди на це ВРУ до винесення обвинувального вироку суду.
Що стосується відповідальності, то судді КСУ не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у КС та у його колегіях, крім відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийняття рішень, дачі висновків КСУ.

Повноваження судді КСУ припиняються у разі:
1.     закінчення строку повноваження;
2.     досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;
3.     неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4.     порушення суддею вимог ЗУ “Про КСУ” про заборону політичної діяльності та виконання іншої оплачуваної роботи;
5.     порушення суддею присяги;
6.     набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7.     припинення його громадянства;
8.     визнання його безвісно відсутнім, або оголошення померлим;
9.     подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням;
10. у разі смерті судді.
Рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, приймається на засіданні КСУ, а у випадках, передбачених пунктами 4,5 – ВРУ.
 В склад КСУ входять постійні і тимчасові комісії.
Постійні комісії КСУ утворюються з числа суддів КСУ, вони є допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності.
Очолюють постійні комісії Голови постійних комісій, що призначаються головою КСУ на строк своїх повноважень.
Тимчасові комісії КСУ утворює на своїх пленарних засіданнях для додаткового дослідження питань, що пов’язані з конституційним правосуддям у справі; у них беруть участь фахівці з відповідних галузей права.
КСУ для збереження матеріалів своєї діяльності утворює Архів КСУ та Бібліотеку КСУ – для забезпечення КСУ нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою.
Очолює КСУ Голова КСУ, який має двох заступників.
КСУ має свій друкований орган, яким є “Вісник КСУ”. Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності КСУ здійснює Секретаріат КСУ на чолі з його керівником, який призначається КСУ за поданням Голови КСУ з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.
Керівник Секретаріату КСУ не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Керівник та інші посадові особи КСУ є державними службовцями.
 
3.Повноваження Конституційного Суду
 Визначенню повноважень КСУ присвячені статі 150, 151 КУ та стаття 13 ЗУ “Про КСУ”
Отже до повноважень КСУ належить прийняття рішень та дача висновків у справах щодо:
1)     конституційності законів і інших правових актів ВРУ, актів ПУ; актів Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК;
2)     відповідності КУ чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість;
3)     додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 КУ.
4)     Офіційного тлумачення КУ і Законів України.
До повноважень КСУ не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, також інші питання що віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
З питань своїх повноважень КСУ приймає рішення й дає висновки. Рішення КСУ приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів Кабінету Міністрів, правових актів ВР АРК.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх некомпетентність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку. (стаття 152 КУ).
Підставами для прийняття КС рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в її окремих частинах є їхня невідповідність КУ, порушення встановленої КУ процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
Висновки КС дає у справах з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту.
Рішення приймаються, висновки даються КСУ поіменним голосуванням шляхом опитування суддів КСУ. Судді КС не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями КС, які голосували за їх прийняття не пізніше семи днів після прийняття рішення. Висновки офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання (стаття 67 Закону України “Про КСУ”)[3].
Окрема думка судді КС, який підписав рішення або висновок, викладається ним у письмовій формі та додається до рішення чи висновку КСУ. Все це разом публікується у “Віснику КСУ” та в інших офіційних виданнях України.
При виявленні нових обставин по справі, що не були предметом розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі, КСУ може відкрити нове провадження у справі. Рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов’язкові для виконання. У разі необхідності КСУ може визначити у своєму рішенні, висновках, порядок і строки їх реалізації, та покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, невиконання рішення та недодержання висновків КСУ тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що КСУ надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад конституційного ладу, основних прав і свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії норм КУ на всій території країни.
4. Процедура розгляду справ Конституційним Судом України
Як уже зазначалось, у складі КСУ утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.
Колегія суддів КС у справах за конституційними поданнями більшістю голосів суддів, що входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в КС або про відмову у такому провадженні. У разі прийняття Колегією суддів ухвали про відкриття провадження у справі в КС ця справа вноситься Головою КС на розгляд пленарного засідання КС. У випадку прийняття ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, секретар Колегії суддів направляє матеріали Голові КСУ для розгляду справи на засіданні КС.
У аналогічному порядку проводиться процедура прийняття процесуальної ухвали про відкриття провадження у справах за конституційним зверненням чи процедура відмови у відкритті такого провадження.
Формою діяльності КСУ є засідання, на яких КСУ розглядаються всі питання, що потребують вирішення КС, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях.
Засідання КС є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів КСУ. Рішення КС приймаються на засіданнях КСУ, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які брали учать у засіданні.
Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів КС в процесі провадження у справі мають право витребувати від ВРУ, ПУ, Прем’єр-Міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів державної влади, органів вдали АРК, посадових осіб, підприємств, організацій, політичних партій, об’єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, що стосуються справи. Крім того КС має право викликати посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.
Розгляд справи на пленарному засіданні чи на засіданні КСУ може бути підставою відкладення розгляду справи, якщо учасник конституційного провадження відсутній з поважних причин.
У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження КС може прийняти рішення про розгляд справи за його відсутності. У разі неявки без поважної причини КС приймає рішення за відсутності учасника.
ЗУ “Про КСУ” регулює першим порядок проводження у справах щодо конституційності законів та ін. правових актів ВРУ, ПУ, Кабміну, правових актів ВР АРК.
Суб’єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до КСУ конституційні подання, в яких викладаються аргументи і стверджується неконституційність відповідних актів, визначають до 3 представників для участі у розгляді справи. КСУ обов’язково до участі в провадженні у справі залучає представників органів влади, акти яких оспорюються щодо їх конституційності. Якщо ці акти чи їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають КУ, то вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття КСМ рішення про їх неконституційність.
КСУ розглядає провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України органів влади АРК та органів місцевого самоврядування.
Підставою для такого конституційного подання є наявність спору стосовно повноважень уже вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, що визначені у ст. 40 ЗУ “Про КСУ”, вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження зазначених органів, не відповідають КУ.
По даному провадженню справи КСУ приймається рішення, в резолютивній частині якого Судом дається висновок щодо конституційності оспорюваного правового акту.
КС розглядає також справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АРК. Конституційне подання з питань дачі висновків щодо конституційності зазначених актів може бути направлено до КС в строк не пізніше місяця від дня офіційного оголошення дати призначення, відміни чи відстрочення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в АРК.
Предметом розгляду КС при цьому поданні є питання щодо конституційності правових актів ВРУ, ПУ, правових актів ВР АРК про призначення виборів, всеукраїнського чи місцевого референдуму в АРК.
Якщо КСУ такі акти визнає неконституційними своїм рішенням, то у останньому зазначається про припинення діяльності всіх органів, які були створені для проведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фінансування заходів щодо проведення виборів чи референдумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.
КС розглядаються також такі види справ, як провадження у справах щодо відповідності законів та інших, правових актів ВРУ, ПУ, Кабінету Міністрів України, ВР АРК конституційним принципом і нормам стосовно прав і свобод людини і громадянина. Підставами для порушення питання про відкриття провадження у даній справі є наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених законів, інших правових актів, виникання спірних питань щодо конституційності правових актів, які виявлені в процесі загального судочинства.
Провадження по такій справі зупиняється і відкривається конституційне провадження, а сама справа розглядається Судом невідкладно.
КС розглядає справи і дає висновки щодо конституційності чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість.
Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору вносяться ПУ, КМУ для розгляду КСУ. Якщо КСУ дасть висновки про невідповідність міжнародного договору КУ, то він у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконституційності цього договору чи його окремих частин.
Питання щодо конституційності тих міжнародних договорів, що вносяться до ВР для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються КСУ за конституційним поданням ПУ, КМУ до прийняття ВРУ відповідного закону. При відкритті провадження у цих справах розгляд ВРУ питання щодо надання згоди та їх обов’язковість призупиняється.
Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення ПУ з поста в порядку імпічменту є конституційне подання ВРУ з даного питання.
КСУ на підставі аналізу документів і матеріалів, поданих ВРУ дає відповідний висновок.
Практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні КУ, її положень і ЗУ підставою щодо офіційного тлумачення КУ.
Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України є наявність неоднозначного застосування положень КУ і ЗУ судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на таке звернення вважає, що це може спричинити або спричинило порушення його конституційних прав і свобод.
Тоді КСУ, приймаючи у даній справі рішення, у його резолютивній частині наводить офіційне тлумачення положення КУ та ЗУ, щодо яких й подавалося конституційне звернення чи конституційне подання.
5. Рішення та висновки Конституційного Суду та їх юридичні наслідки
Найважливішою з проблем у практичному плані є проблема виконання рішень КСУ, без вирішення якої не можна говорити не лише про гарантування КУ, а й про наявність судової влади як такої. Проте практика свідчить, що в деяких випадках інші гілки влади не вважають для себе обов’язковими рішення Суду, прийнятими в межах його компетенції. Прикладом цього є суміщення перебування депутатів на посадах голови ради та голови МДА або міського голови, народного депутата України.
Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.
У разі потреби Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням .чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити:
а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;
б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання; д) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається; е) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення; є) мотивувальну частину рішення; ж)резолютивну частину рішення; з) обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань: а) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. У висновку Конституційного Суду зазначається: а) його найменування, дата і місце дачі, номер; б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання, конституційного звернення; д) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку; е) мотивувальна частина висновку; є) резолютивна частина висновку; ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. Ці акти приймаються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення та висновку є обов'язковим. Суддя, який підписав рішення чи висновок, може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Конституційного Суду.
Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після 'їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді.
За необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні чи висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов'язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження виконання рішення, додержання його висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законами України.
У разі виявлення нових обставин по справі, що не були предметом її розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі, Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі.
Діяльність Конституційного Суду фінансується з Державного бюджету України. При складанні проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік Голова Конституційного Суду подає пропозиції до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України щодо обсягу фінансування Конституційного Суду і проект відповідного кошторису.
Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду здійснює його Секретаріат на чолі з керівником. Положення про Секретаріат, його структура і штати затверджуються Конституційним Судом. Керівника Секретаріату призначає Конституційний Суд за поданням його Голови з числа громадян, які мають право на обіймання посади професійного судді. Він не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої у вільний від основної роботи час. Кандидатура на цю посаду обговорюється на засіданні Конституційного Суду. У тому разі, якщо запропоновану кандидатуру відхилено, Голова Конституційного Суду пропонує іншу кандидатуру. Рішення про призначення керівника Секретаріату приймається відкритим голосуванням більшістю присутніх на засіданні Конституційного Суду. Повноваження керівника Секретаріату визначаються Положенням про Секретаріат Конституційного Суду. Керівник та інші посадові особи Секретаріату є державними службовцями.
Матеріали діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві. Матеріали справ, щодо яких Конституційний Суд прийняв рішення або дав висновок, зберігаються в його архіві сто років. Оригінали рішень та висновків зберігаються в архіві безстроково. Інші матеріали щодо діяльності Конституційного Суду зберігаються в його архіві на загальних підставах, визначених законодавством України. Положення про архів затверджується Конституційним Судом. Для забезпечення Конституційного Суду нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду. Положення про бібліотеку затверджується Конституційним Судом. Друкованим органом Конституційного Суду є «Вісник Конституційного Суду України»
Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов'язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших рганів правосуддя.

Висновки
Конституційний Суд - важливий елемент політичної системи. Він слугує забезпеченню політичної стабільності, розвитку політичних процесів у встановлених Конституцією межах. При цьому, політична функція Суду може і повинна здійснюватися тільки у формі судового розгляду. Саме в цьому випадку позиція Суду як арбітра, чи посередника-миротворця має правове значення і тягне юридичні наслідки, обов'язкові для сторін конституційної суперечки.
Головна особливість і важлива відмінність Конституційного Суду України від судів загальної юрисдикції й арбітражних судів у тім, що Конституційний Суд України - це не тільки судовий орган, але і такий конституційний орган, якому надане право у встановлених Конституцією і законом формі і межах здійснювати контроль над органами законодавчої і виконавчої влади, а в опосередкованому вигляді - і над іншими судовими органами, а в даному змісті він сам представляє вищу державну владу. Цією якістю обумовлена інтегруюча роль Конституційного Суду як гаранта політичної стабільності в суспільстві і державі та хранителя довгострокових конституційних цінностей.
Проаналізувавши основні правові принципи й основи діяльності Конституційного Суду України я прийшов до висновку, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного судочинства Конституційний Суд має необхідні повноваження й інструменти для виконання своєї першорядної задачі - захисту конституційних основ суспільного ладу і конституційних прав громадян України. Незважаючи на деякі складності в організації судової практики, головна проблема ефективності роботи Конституційного Суду в Україні укладається не в недоліках процедури конституційного судочинства чи конституційного законодавства, а в забезпеченні виконання рішень Суду, що часом відкрито ігноруються як суб'єктами держави, так і галузями державної влади. Невиконання судових рішень - характерна риса всього українського правопорядку. Законність в державі, у тому числі і конституційну, повинні забезпечувати не Конституційний Суд, а виконавча влада, прокуратура, правоохоронні відомства. Конституційний суд - це фактично вища й остання інстанція, і він повинен вступати в дію лише тоді, коли не спрацьовує вся інша система влади чи правосуддя.
Таким чином, краща гарантія виконання рішень Конституційного Суду - не примус, а такий стан суспільної свідомості, при якому в жодного органу, посадової особи чи громадянина, не виникало бажання діяти всупереч цьому рішенню. Під «такою» суспільною свідомістю я маю на увазі підвищення рівня правової культури.
Завданням Конституційного Суду України є виконання ролі чинника стримувань і противаг між різними гілками влади, насамперед між законодавчою і виконавчою, унеможливлення протистояння між ними.
Функціям Конституційного Суду України цілком відповідає укорінена в свідомості народу формула "суд - розгляд спору". Проте якщо у цивільному і арбітражному судочинстві е позивач та відповідач, у кримінальному процесі - обвинувачений та обвинувач, то сторонами в конституційному судочинстві е заявник - орган чи особа, яка подала до Конституційного Суду України подання чи звернення, та орган чи посадова особа, що видали чи підписали правовий акт, конституційність якого оспорюється.
Наведене вище не дає підстав включати Конституційний Суд України до єдиної системи судової влади. Незважаючи на те, що йому притаманні деякі ознаки судів загальної юрисдикції, він має й специфічні відмінності.
Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.
І ще б хотілося відзначити один практичний момент - виходячи з обов'язковості рішень Суду представницькими, виконавчими та судовими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами, громадянами та їх об'єднаннями, а також можливості перегляду актів, рішень, що ґрунтуються на положеннях законів та інших правових актів, які визнані неконституційними, або на неправильній інтерпретації відповідними органами чи посадовими особами своєї компетенції тощо, яка не відповідає офіційному тлумаченню Конституційного Суду України, є нагальна проблема у виданні збірника рішень та ухвал Суду.
Взагалі питання, які стосуються Конституційного Суду України ще далеко не вичерпані і потребують свого розгляду, але вони мають стати предметом уваги не лише Конституційного Суду України, а й вчених-правознавців.
Отже, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов'язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших рганів правосуддя.

Література
1.      Конституція України, 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України 1996 р. № 30.
2.     Закон України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р./ Організація судочинства в Україні, Київ, 2002р.
3.     Погорілко В.Ф. Конституційне право України, Київ, Наукова думка, 2002 р.,
4.      Фрицький О.Ф. Конституційне право України, Київ, Юрінком Інтер, 2002 р.,
5.     Чиркин В.Е. Конституционное право. Россия, Зеркало, 1998 г.,
6.      Україна. Закон. Про Конституційний Суд України: Прийнятий 16 жовт. 1996 р. // Уряд. кур’єр. - 1996. - 22 жовт. - С. 7-10; Право України. - 1996. - № 12.
7.     Бойко В.Нова Конституція і судова влада. Право України.-1997.
8.     Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення - Київ Либідь 1997р.
9.     Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.0. Конституційний Суд України -Київ іе Юре 1997р.
10.Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року // ВВР. – 1996. - №47. – Ст.256.
11.Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2000.
12. Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2002.
13.Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.
14.Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2001. –Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.
15. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003.
16. Кравченко В.В. Конституційне право України: навч.посіб. - К., 1998. - 320с.
17. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення – К.: Либідь, 1997 – 160с.
18. Нор В., Стецюк П. Конституція – Основний Закон України в запитаннях і відповідях – Львів-Київ: Кальварія – Абрис, 1996 – 48с.
19. Органи державної влади України /За ред В.Ф.Погорілка: Монографія – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 2002 – 592с.
20. Основи конституційного права України / За ред. В.В.Копєйчикова К.: Юрінком, 2000 – 288с.
21. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України – 1992 - №10 с.35 – 38
22. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України – 1999 - №9 – с.8-13
23. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч посібн /Відп. ред Я.Кондратьєв.-К.: Юрінком Інтер, 2002 – 320с.
24. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України – 2002 -№2 – с.6 – 9
25. Тесленко М. Про місце конституційного суду в системі вищих органів державної влади // Право України – 1999 – 10 с.3-5

---