Реферат з українознавства
на тему:
„ФОРМУВАННЯ НАРОДОЗНАВЧИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ”

Способи формування знань і вмінь учнів найрізноманітніші. Розглянемо лише деякі з них. Як мотивувати учням необхідність знань з українського народознавства? Почну з того, що людина не купує собі річ, яка їй не потрібна або не подобається. Цю аналогію можна перенести на учнів: вони не сприймають знання, які зовсім їм не подобаються. Отож, учитель повинен викладати навчальний матеріал цікаво й обов’язково пояснювати необхідність його для формування життєвого досвіду учнів.
Формувати знання й уміння учнів слід випереджаючим навчанням. Вони сприймають із задоволенням знання, коли володіють частинкою цих знань. Toму я не позбавляю їх ініціативи взяти активну участь у підготовці до наступного уроку. У кабінеті обов'язково є програма з народознавства, з якою учні знайомляться заздалегідь. Крім виконання домашніх завдань, вони готують матеріали до нового уроку: повідомлення, літературу, наочність, експонати в кабінет народознавства та ін. Це є випереджаюче навчання.
Діти середнього шкільного віку особливо люблять "хизуватися" серед ровесників своєю обізнаністю з народознавства. Вони активно шукають знання, прагнуть самоосвіти. І це допомагає мені формувати в них народознавчі знання та вміння. Отже, вчитель повинен створювати умови для активного залучення учнів до організації навчально-виховного процесу. Учитель народознавства має знати, що засвоєння знань і вмінь залежить від сприйняття учнями нового матеріалу. Наведу як приклад фрагмент уроку „Хмелю ж мій, хмелю. З історії вшанування хмелю в Україні, його використання. Хміль у фольклорі українському”. Коли я вчу виготовляти дріжджі з хмелю, то демонструю цей процес. Перед уроком я варю шишечки в шкільній їдальні. А на уроці проціджую відвар, добавляю борошна й після того, як "каша" охолоне, розкладаю дріжджі шматочками на підносі. Учні краще сприймають матеріал, коли бачать сам процес, а не тільки чують про нього. А мені, вчителю, важливо, щоб сприйняття нових знань відбулося швидко і якісно. Також не менш важливим для вчителя є і якість усвідомлення учнями знань. Наведу приклад з того ж таки уроку. Розповідаючи учням про лікарські властивості хмелю, я раптом пропоную визначити, яке в них волосся на голові: жирне, сухе чи нормальне? Після того я повідомляю, що наші предки готували ліки для волосся, щоб було воно пишним, красивим, щоб не було облисіння. Особливо зацікавилися сказаним учні, в яких лисіють татусі, а мами зовсім знищили собі волосся хімічними завивками та фарбами. Коли всі усвідомили, що знати про такі ліки важливо в житті, я продиктувала рецепт ліків із хмелю проти облисіння й для лікування волосся на голові. Формувати знання та навички потрібно на уроці, а не сподіватися, що учні вдома довчать, доміркують, дороблять. Чи можливо це?
Значну роль у формуванні знань і навичок учнів відіграє ефективне використання наочності. Урок народознавства щороку відкриває перед учнем якийсь бік людського життя. І тут не можна обійтися лише словом, необхідно активізувати й зорову пам’ять учнів. Для прикладу візьму вже згадуваний урок "Церква в житті українців колись і тепер; Використання церквою іконопису у виховних цілях". Готуючись до нього, я малюю церкву в розрізі, щоб подати одночасно знання про її будову й навчити учнів правил поведінки в церкві, поваги до християнської віри й до людей, які прийняли її. Розповідь про використання церквою іконопису я супроводжую демонструванням схеми іконостасу, вчу дітей, які ікони та в якому ряду розміщено в іконостасі. Формувати знання та вміння учнів з народознавства - це означає вчити їх філософському осмисленню, тобто вчити розкривати внутрішні зв’язки й відносини між об’єктами реального світу. Я роблю це за допомогою створення проблемної ситуації, постановки евристичних питань та пізнавальних завдань і розв'язування їх школярами. Для прикладу візьму фрагмент уроку "Писанкарство. Яйце в міфології та обрядах. Розвиток писанкарства в Україні і т.д." Ставлю учням проблемне запитання: "Чому саме яйце вибрали наші предки-язичники для писанкарства, а не інший предмет?" Учні 5-го класу висловили здогадки, що яйце схоже на сонце, бо кругленьке, а люди поклонялись Сонцю. Довго міркували, але ніхто не сказав, що яйця несуть пташки з настанням тепла, що яйце є скарбничкою майбутнього нового життя. А люди щовесни з приходом тепла, ніби теж починають нове життя. Мабуть тому й дарували язичники навесні один одному яйця, та не прості, а розмальовані, щоб малюнки на них символізували їхні побажання. Філософія наших неосвічених нецивілізованих предків щодо писанки була проста й геніальна. Розмальоване яйце вважалось святим і мало магічну силу. Далі учні отримують цілий багаж знань про християнську писанку, але первісну суть її існування в Україні вони повинні знати насамперед. Я вже зазначала, що формувати знання й уміння учнів мені допомагають пізнавальні запитання. Мабуть, не було жодного уроку в моєму житті, коли б я не "морочила" ними дитячі голови. Наприклад, на уроці "Рослини-медоноси" я даю учням цілу серію пізнавальних запитань:
1. Скільки очей має бджола?
2. Скільки ніжок у бджоли?
3. Чим міряє бджола температуру повітря?
4. З чого готують бджоли собі хліб?
5. Як провітрюють своє житло?
6. Чим підмітають підлогу у вулику?
7. З чого готують мед бджоли?
Учні докладно вивчають будову й поведінку бджоли, біологію рослин-медоносів. На уроці зоології чи ботаніки вони не мають змоги отримати такий обсяг знань про комаху й зв’язок її з рослинним світом. Ці знання дає народознавство.
Формуванню практичних навичок учнів присвячуються уроки-практичні заняття. Учитель учить учнів інсценізувати народні обряди, провести народну гру, сплести віночок, виготовити народну іграшку, витинанку, посадити квіти, дерево, організувати ярмарок, спекти хліб чи паску і т.д. Це означає, що всі ці види практичної діяльності вчитель повинен освоїти спершу сам. Яким би плавильним не був його інструктаж на уроці, учні повинні спостерігати процес творення будь-якого предмета чи обряду. На практичних заняттях одночасно розвиваються художні здібності учнів, тому вчитель зобов'язаний впливати і на формування естетичних смаків учнів. Принагідно хочу зауважити, то чоловіча стать класу набагато краще від дівчачої виробляє тісто, мабуть, тому, що сили в руках більше.
Рецепт і правила виготовлення паски: На 6 кг болотна - 12 склянок молока, 40 жовтків /я домашніх яєць/, 600 г дріжджів, 1200 р олії", 1200 г цукру. 600 р ізюму, З чайні ложки солі, цедра з трьох лимонів. Для глазурі потрібно 6 білків, 3 склянки цукру, фарбоване пшонце, 3 ложки сметани чи вершків. Дріжджі розвести у теплому молоці /6 склянок/ із 6 столовими ложками цукру і 18 столовими ложками борошна. Коли опара підійде в теплому місці /1-1,5 год/, можна виливати в посуд з борошном. Вливаємо також 6 склянок теплого молока, розтерті з цукром 40 жовтків і сіль. Місимо тісто до появи пухирців, Додаємо вимитий ізюм, корицю, лимонну цедру. І знову вимішуємо до пухирців. Потім покриваємо тісто, щоб підійшло і збільшилось вдвічі. У цей час /або й раніше/ треба підготувати форми: змастити олією, посипати сухарцями, а на дно покласти змащений жиром папір, щоб не пригорів низ паски. Тісто, що підійшло, розкладаємо у формочки (на 1\3 її). Даємо йому підійти до заповнення форми. Коли воно виросте, змазуємо його збитим яйцем і випікаємо протягом 45 хв. при температурі 190-200 градусів. Визначити готовність можна трісочкою - проколоти паску. Якщо трісочка суха, то паска готова. Спечені паски треба накрити рушниками, тоненькою ковдрою, щоб вони цілу годину впарювалися. Потім, охолодженні, поливаємо глазур’ю - збитим білком з цукром і соком лимону, сметаною чи вершками. Зразу ж посипаємо пофарбованим кольоровим пшонцем /його фарбують у тих самих нешкідливих, харчових фарбах, що і яйця, і висушивши, перемішують усі кольори/. Іноді посипають маком, викладають пташку а переплетеними крильми - вісімкою. Смачного!
Народознавство формує особистість. Тобто вчитель повинен формувати знання з народної моралі. Наприклад, на уроці "Народний етикет. Вітання, Повага до старших. Гостинність. Доречність у одязі. Милосердя. Правила співжиття і взаємодопомоги" я знайомлю учнів з правилами вітання, які повинен знати учень 6-го класу, майбутня культурна особистість, яку ми формуємо в школі.
Народознавство готує юнаків до самовідданого служіння своєму народові. Як сформувати в учнів знання кодексу лицарської честі? На урок "Козацька педагогіка. Виховання юнака-лицаря" я запрошую офіцерів Українського війська, які переконують учнів у необхідності знання й дотримання кодексу лицарської честі, який є не видуманим законом, а давньою народною традицією. На наступному уроці я перевіряю знання юнаками правил даного кодексу. Які ж це правила?
Кодекс лицарської честі вимагає від юнака:
1.                Любові до батьків, до рідної мови, вірності у коханні, дружбі, побратимстві, відданості Батьківщині - Україні;
2.                 Готовності захищати слабших, піклуватися про дітей;
3.                Шляхетного ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
4.                Непохитної вірності ідеям, принципам народної моралі, духовності /правдивість і справедливість, працьовитість і скромність/;
5.                Утвердження свободи й незалежності особистості, народу, держави;
6.                Турботи про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливого ставлення до рідної природи, землі;
7.                Цілеспрямованого розвитку власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;
8.                Уміння скрізь і всюди діяти благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти, бути милосердним, допомагати знедоленим;
9.                Готовності боротися до загину за волю, віру, честь і славу України;
Фольклор - це природне українське джерело, з якого черпають духовність наші діти. Але ж будь-яка річка не бездонна. І ми, учителі, повинні вчити учнів творити фольклор XX століття. На уроках народознавства формуються вміння господарювати, адже це традиційна риса українців. Ось як я виконую ці завдання на уроці народознавства у 6 класі на тему "На зеленому горбочку у вишневому садочку. Догляд за садом. Його значення у господарстві ''. Вважаю своїм обов'язком навчити учнів садити дерева. Для цього вирізую з паперу Місяць у 4-х його фазах, вішаю малюнки на дошці й пояснюю: "Фруктові дерева українці садять на другій і четвертій місяцевій фазі /ставлю знак оклику над цими малюнками/. Коли посадити дерево на молодик, то воно добре приймається, але довго молодіє, тобто тоді не можна садити дерев /перекреслюю фази/. Наступного уроку й взагалі, коли б я не запитала учнів про це, вони швидко малюють місяць у 4-х фазах, ставлять знаки оклику на другій і четвертій фазах, а першу і третю закреслюють. Такі прийоми навчання високоефективні, бо сприяють швидкому запам’ятовуванню матеріалу. Сформувати міцні знання в учнів допомагають учителю творчі завдання, які учні виконують вдома. Ставлення до творчості в різних дітей різне. В одних - більше бажання, в інших - менше. І це природно, бо природно те, що не кожна людина має здатність до творчості. Але вчитель повинен працювати над розвитком творчих здібностей в учнів. Результатом такої роботи є пошукова робота учнів. Наприклад, на уроці "Летіли лелеки через Україну. Лелеки - посланці весни і тепла, віщуни погоди" учні отримали домашні завдання приготувати творчу роботу про лелеку. І з задоволенням упоралися з нею. Одні намалювали лелек, інші виписали про них цікаві фольклорні твори, а дехто виготовив цілі книжечки про лелеку. Звичайно, формування знань учнів базується на їхній дружбі з літературою. Учні повинні багато читати, готуючись до уроку. Тому я пропоную їм скласти список книжок з українського народознавства, які є в них удома. В останні десятиліття XX століття телебачення, радіо та інші засоби інформації відвернули учнів від книги. А вчитель народознавства якнайчастіше повинен їм нагадували, що книги - це досвід людського життя, що, читаючи їх, людина може легше прожити на світі, бо "книга вчить, як на світі жить". Так, на уроці, присвяченому "Народному етикету" на етапі узагальнення і систематизації знань я повідомляю учням, що від усіх негативних рис є ліки. І тут же прошу відгадати їхню назву. Звичайно, ніхто не здогадується. Тоді я відкриваю аптечку й дістаю коробочку. На ній написано "Самовиховання". Далі розмова йде в тому руслі, що тільки виховуючи себе, людина може позбутися негативних рис. А я відкриваю "секрет", що найкращим засобом самовиховання є читання книг. І що краще читати книги в оригіналі. От тому людина повинна вивчати іноземні мови. Лише простежуючи життя інших людей, людина може бачити наслідки життя доброї людини, наслідки поганих учинків, знати яких людей шанують, яких не люблять, тобто вчиться аналізувати чужий досвід, запобігати помилкам в особистому житті. Національне мистецтво є складовою частиною народознавства. Учні повинні вміти й зліпити іграшку, і розмалювати писанку. Учитель народознавства формує ці вміння в учнів так. Спочатку в зошитах учні записують всю послідовність виготовлення писанки. А на наступному уроці вчитель формує ці вміння. Це відбувається на практичному занятті.
МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ
Народознавчим змістом насичено всю навчально-виховну роботу загальноосвітньої школи в Україні. Звичайно, найбільші можливості для цього відкриває вивчення рідної мови й літератури, історії, музики, образотворчого мистецтва, природничих дисциплін, трудового навчання та фізвиховання, етики й психології сімейного життя. Ці, безсумнівно, є запорукою успішного оволодіння учнями знаннями про свій народ, його минуле і сучасне. Однак, українське народознавство повинно існувати також як окремий предмет, де вчитель може давати учням інтегрований курс знань та вмінь, які є якісно новою системою знань із суміжних предметів. Урок народознавства можна порівняти з уміло відшліфованим коштовним каменем, де грані - то знання із суміжних предметів, а ціна відповідає обсягу знань, які збагачують інтелект учня. Цікаво, що в шкільній програмі з народознавства немає жодної теми, яка б не перетиналася з галузями інших наук, і щоб суміжні знання були не потрібні людині. Отже, міжпредметні зав’язки є „судинною системою” народознавства, а відтак і значення їх у вивченні народознавства безсумнівне. Міжпредметність знань та вмінь - це їх функціональна якість, яка набувається в процесі перенесення узагальнення способів дій з різних навчальних предметів і відображає генезис знань та вмінь, а в процесі інтеграції народжує нові знання й методи на точці пере тину різних наук. Міжпредметні зв’язки здійснюються з навчальною, розвивальною та виховною метою.
Навчальна мета: поглибити, збагатити й засліпити знання, навчити практично використовувати знання, сприяти усвідомленому сприйняттю нового матеріалу, причинно-наслідковим зв’язкам, забезпечити доступність, міцність системи знань, їх багатосторонній характер.
Розвивальна мета: розвивати світогляд, логічне мислення, мову, пам’ять, творчі й комплексні вміння, інтереси і самостійність учнів.
Виховна мета: всебічно розвивати особистість, формувати цілісний світогляд, готувати до самостійної праці, політехнізувати знання, уміння, профорієнтувати учнів.
У навчанні народознавства можливе використання таких видів міжпредметних зв’язків:
-                   Поурочні (коли вирішенню міжпредметних проблем присвячуються окремі, нерідко узагальнюючі уроки навчальної теми).
Вставка
Так само нетрадиційно можна добудувати уроки тематичні (коли вся система уроків навчальної теми спрямована на вирішення об'ємної міжпредметної проблеми), міжтемні (коли вирішення проблеми здійснюється в системі уроків, які охоплюють кілька навчалних тем різних курсів).
Вставка
Внутрішньоциклові /вирішення міжпрадметної проблеми всередині окремого циклу(або міжциклові) знання й уміння, узяті з предметів різних циклів (уроки будуються так само). Кожен з цих видів уроків може повністю або частково включати попередні й забезпечує наростання узагальнення та конкретизації навчального матеріалу щодо міжпредметної проблеми. Міжпредметні зв’язки в навчанні народознавству можуть здійснюватися за такими основними напрямками:
-                   формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, спільні для суміжних наукових областей; формування спільних для суміжних предметів умінь, і передовсім елементарних, що на них базуються складніші методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами (працювати з картою на уроках народознавства, застосовувати при аналізі творчості художника історичні знання);
-                   формування на базі узагальнених знань і вмінь правильного оціночного ранжування предметних знань, у чому особливого значення набувають міжпредметні зв’язки й світоглядні навчальні проблеми;
-                   формування політехнічних знань і трудових умінь, що потребує комплексного застосування знань основ наук на практиці.
Учитель народознавства повинен володіти професійно-педагогічними вміннями здійснювати міжпредметні зв’язки:
-                   самостійно вивчати психолого-педагогічну й методичну літературу, робити її аналіз та узагальнення; вивчати досвід учителів щодо здійснення міжпредметних зв’язків;
-                   аналізувати урок з погляду здійснення міжпредметних зв’язків;
-                   планувати реалізацію мі «предметних зв’язків у кожній конкретній навчальній темі з предмета, обраної спеціальності;
-                   методично опрацьовувати уроки, а також позакласні заходи міжпредметного змісту з позицій єдності навчання й виховання.
Міжпредметні вміння - це здатність учня встановлювати й засвоювати зв’язки в процесі перенесення й узагальнення знань та вмінь і з суміжних предметів.
Міжпредметні вміння учнів - це способи діяльності, які забезпечують міжпредметні зв’язки, а саме:
-                   узагальнені вміння розумової діяльності, логічні операції, спільні для всіх навчальних предметів (аналіз, синтез, узагальнення);
-                    уміння творчої діяльності, які формуються при вирішенні аналогічних за своєю структурою дій пізнавальних завдань різного предметного змісту;
-                   уміння, які обслуговують спільні для близьких предметів види діяльності учнів - вимірювальні, графічні, образотворчі; специфічні вміння оперувати конкретним змістом, який лежить на межі суміжних навчальних предметів;
-                   установлення історичних причинно-наслідкових зв’язків під час аналізу сучасної демографії країни та ін.; уміння комплексно застосовувати знання з різних навчальних предметів при вирішенні широких міжпредметних проблем, виконанні комплексних завдань.
Останнє є найскладнішим видом діяльності, бо в основі своїй ці вміння спираються на знання з різних навчальних предметів і узагальнення ідей, а їхній операційний бік має складну структуру і різний ступінь узагальнення. Методика організації процесу навчання народознавству здійснюється поетапно:
-                   односторонні міжпредметні зв’язки на уроках із суміжних предметів на основі репродуктивного навчання й елементів проблемності;
-                   узагальнення міжпредметних пізнавальних завдань і посилення самостійності учнів у пошуку їх розв'язування;
-                   налагодження дво- і багатосторонніх зв’язків між предметами координацією діяльності вчителів /постановка загальних навчальних проблем, їх поетапне вирішення в системі уроків/; систематизація роботи вчителів як щодо змісту й методів, так і щодо форм організації навчання /комплексні домашні завдання, уроки-семінари, екскурсії, конференції/, включаючи позакласну роботу.
Вважають, що освіченість людини - це вміння застосовувати всі набуті знання. Отже, вчитель народознавства повинен мобілізувати всі свої знання та вміння з різних предметів, галузей наук, щоб передати їх учням. Розглянемо, з яких предметів набувають додаткових знань і вмінь учні на уроці народознавства. Українське народознавство пов’язане з трьома циклами: гуманітарним, природничо—математичним і циклом трудового нявчання. Гуманітарний цикл - це мови /рідна й іноземна/, література /рідна й зарубіжна/, всесвітня історія, історія України, основи держави і права України /правознавство/, людина й суспільство, образотворче мистецтво, музика та співи.
Природничо-математичний цикл - це математика, фізика, астрономія, хімія, біологія, природознавство, фізкультура, валеологія, основи інформатики та обчислювальної техніки, географія.
Цикл трудового навчання - це креслення й трудове навчання. Програма з народознавства забезпечує зв’язок з усіма вищезгаданими навчальними предметами, тобто міжпредметні зв’язки. Рідко спостерігаються зв’язки народознавства з основами інформатики та обчислювальної техніки /лише на уроці, присвяченому науково-технічному розвитку України та народній математиці/, а також хореографії /лише на уроках, присвячених козацькій педагогіці та етикету юнака, обряду проводів до війська/. Усі інші предмети мають досить тісні зв'язки з народознавством, учитель-народознавець постійно співпрацює з учителями інших навчальних предметів. Ця співпраця направлена на підвищення ефективності навчально-виховного процесу та всесторонній розвиток учнів, вона сприяє формуванню здібностей дитини до тієї чи іншої науки, прищеплює профорієнтаційні навички, готує до життя суспільного, господарського, сімейного, творчого. Учителі, які співпрацюють з учителем народознавства, в свою чергу, отримують від нього величезну допомогу при викладенні своїх предметів. І урок народознавства, й уроки інших дисциплін учителі можуть проводити інтегровано. Тобто, на уроці українського народознавства, наприклад, учитель образотворчого мистецтва вчить учнів характерним особливостям Петриківського розпису. Учитель історії дає цікаву оригінальну інформацію про козацьких гетьманів. Учитель трудового навчання проводить практичну частину уроку "Виготовлення народної іграшки". Учитель музики грає на сопілці, скрипці, народних інструментах на уроках, присвячених цим народним інструментам. Водночас учитель народознавства на уроках трудового навчання розповідає про символіку народної вишивки, на уроці хімії - про соляний промисел в Україні, на уроці астрономії - про народні знання українців про Всесвіт. Учні лише виграють від того, що отримують різнобічні та глибокі знання з даної теми. Уявімо, що народознавство як окремий предмет ліквідовано. А отже, не буде й учителя народознавства, людини, спроможної надати народознавчу допомогу кожному вчителю-предметнику. Не буде кабінету народознавства. Чи не збідніє тоді школа, увесь виховний процес? Чи не збідніють наші діти, яким учитель готовий віддати не лише свої знання, a й серце? Звісно, що так. Отож, нехай живе народознавство в школі!