Вступ.

   Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом ма­теріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людеіі здійс­нюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.

З розвитком науково-технічного прогресу праця трудів­ників сільського господарства стає дедалі продуктивнішою забезпечуючи зростання вчробіпщтна продуктів рослннництва і тваринництва для задоволення потреб населення і промисловості. Раціональне використання трудових ресур­сів, підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації, електрифікації та автоматизації виробни­чих процесів у сільськогосподарському виробництві є од­ним з найважливіших завдань агропромислового комп­лексу.

 Аналіз використання трудових ресурсів і оплати праці передбачає вивчення: забезпеченості сільськогосподарських підприємств робочою силою та використання її в окремих галузях протягом року і в окремі періоди; складу трудового колективу за освітою, стажем і кваліфікацією; динаміки продуктивності й оплати праці та резервів її підвищення; рівня виконання плану оплати праці; відповідності оплати праці обсягові викопаних робіт, виробленої продукції та рівню продуктивності праці; економії чи перевитрати у ви­користанні фонду зарплати (оплати праці), джерел досяг­нутої економії та причин перевитрат. За даними аналізу розробляють конкретні заходи щодо кращого використання трудових ресурсів, робочого часу, підвищення продуктив­ності праці.  

Так, основною метою курсової роботи є вивчення теоретичних питань та практичного досвіду економічного аналізу.

Основними завданнями даної курсової робрти є:

1.                      Визначити рівень забезпеченості госопдарства трудовими ресурсами з урахуванням потреби в працівниках основних професій, що потребують спеціальої підготовки, а також у фахівцях-керівниках.

2.                      Визначити   ефективність використання трудових ресурсів на промислових виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3.                      Проаналізувати використання фонду оплати праці в досліджуваному господарстві.

4.                      Визначити динаміку продуктивності праці в господарстві та зробити висновкі.

Дана робота виконана на   матеріалах промислового товариства з обмеженою відповідальністю “Право”. Основною спеціалізацією товариства є переробка зерна на муку та виготовлення макаронних виробів.

                    


1. Загальні принципи організації економічного аналізу.
Вивчення явищ природи та суспільного життя неможливе без аналізу. Сам термін “аналіз” походить від грецького слова “analizis”, що в перекладі означає “розподіляю”.

В науці та на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статичний, економічний та інші. Вони відрізняються об'єктами, цілями та методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного та інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де не можливо використати ні мікроскопи ні реактиви, де те й інше повинна займати сила абстракції.

Аналітичні здібності людини виникли і вдосконалювались в зв'язку  з       об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди пробуджувало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.

Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерського обліку як основного джерела його інформації. Перші розробки методики економічного аналізу виникли з бухгалтерського обліку і обмежувались в основному рахунковою перевіркою і аналізом балансу. Вони розраховувались як вказівки для облікових працівників.

У наш час економічний аналіз перетворився в одну із важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє основну роль і є важливим засобом при виробленні та обгрунтуванні управлінських рішень.

Спрощено місце економічного аналізу можна відобразити схемою, що зображено на рисунку 1. 1.

Економічний аналіз – це система способів вивчення за даними обліку, звітності, планів та інших джерел інформації результатів і станугосподарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення  з метою здійснення і поліпшення виробництва, обгрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їх підрозділів, об'єднань і формувань.

ПІДЛЕГЛА СИСТЕМА (виробництво та інша             діяльність)

             Ресурси                                                   Роботи,

                                                                            послуги та ін. ;

де y – річний видобуток продукції на одного працівника;

x₁ – річний запас робочих днів працівника;

x₂ – коефіцієнт використання запасу робочого часу;

x₃ – середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах;

x₄ – виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн..

Виходячи з цього взаємозв’язку, при аналізі необхідно дати оцінку загальному рівню продуктивності праці і факторам, що його зумовили, та визначити вплив продуктивності праці на обсяг виробництва продукції (табл. 2.1).

 

1)рівня використання запасу робочого часу

305*0,003*6,7*3,54=21,7

        305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96

  2) тривалість робочого дня

305*0,852*(-0,5)*3,54=-451

        305*0,852*0,3*3,49= 272

  3) годинного виробітку

305*0,852*6,2*0,02= 32,2

        305*0,852*6,2*0,13= 241,7

Дані показують ,що у порівнянні з середніми даними за попередні чотири роки річний виробіток одного працівника зменшився за рахунок негативного впливу другого фактору (тривалість робочого дня). Отже, тривалість робочого дня  повністю не використовувалась, а це значить, що при повному використанні робочого дня ,робочий виробіток збільшився б на 326 грн ю

   Порівнявши дані звінього періоду з планом показують, що річний виробіток на одного працівника збільшився за  рахунок позитивного впливу “тривалості трудового дня” і годинного виробітку працівника і негативо вплинув рівень використання запасу робочого часу. Отже, господарство має резерв збільшення річного виробітку продукції за рахунок підвищеннярівня використання запасу робочого часу на 255,2 грн.

  Виходячи з цього взаємозв”язку можна визначити зміни в продуктивності праці та середньорічної чисельності працівників.

Однак головна увага при аналізі повинне спрямовуватись на вивення найважливішого показника годинної продуктивності праці, який в середньому по господарству складається із показників продуктивності праці в галузях рослинництва і тваринництва та окремих виробничих підрозділах.
3. Аналіз продуктивності праці в промислових виробництвах сільського господарства .
Колектив кожного підприємства повинен добиватися підвищення продуктивності праці для зростання виробництва без збільшення чисельності працюючих.

Основним завданням аналізу продуктивності парці:

-                     визначення виконання плану і динаміку продуктивності праці одного працівника чинним, що вливають на формування її рівня;

-                     проаналізувати завдання праці на виробництво одиниці основних видів продукції рослинництва, тваринництва, допоміжних виробництв і виявити резерви подальшого їх зниження

Продуктивність праці визначають за кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або за затрати неробочого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці залежить від ряду чинників. Аналітичні групування й аналіз комерційної залежності в економічних дослідженнях показують наявність тісного зв’язку продуктивності праці з фондоозброєністю працюючих, фондозабезпечиністю, вартістю оборотних виробничих фондів, що припадають на одного працівника; рівнем спеціалізації, виробництва та ін.

Аналізуючи діяльність підприємства за звітній період, фактичну продуктивність праці порівнюють з плановою і визначають, як вона змінилася порівняно з минулим роком і на скільки відрізняється від її рівня в кращому господарстві району. Якщо перший показник вищій за другий, то це свідчить про підвищення продуктивності праці робітників господарства. Далі визначають вплив окремих чинників на відхилення фактичного рівня продуктивності праці від планового, або його торічного значення.

Річний виробіток на одного працюючого залежить від співвідношення чисельності адміністративно-управлінського персоналу і працюючих, зайнятих безпосередньо на сільскогосподарчих роботах. Математично цю залежність можна визначити як здобуток від множення виробітку одного працівника на частину управлінських працівників у загальній чисельності персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції відображається кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого часу у людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях і видах продукції відображаються обернені показники – затрати праці на одиницю продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умов та ін.. при аналізі продуктивності праці на виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції прийнято вважати за результат впливу на неї насамперед двох факторів:

-                     рівняння продуктивності одиниці розміру галузі

-                     трудомісткість виробництва на одиницю розміру галузі.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів користуються умовним показником затрат праці на одиницю продукції при базисній (плановій) трудомісткості одиниці розміру галузі і при аналізованими (фактичними) рівні продуктивності. З цією метою розрахунки можна проводити, користуючись способом абсолютних різниць. Вихідні дані для такого аналізу наведені у таблиці 3.1.

в) вплив зміни обсягу валової продукції

     30,75-28,07=+2,68

     30,51-30,51=0

г) вплив зміни середньорічної чисельності працівників

     30,75-30,75=0

     30,75-30,51=+0,24

  Проаналізувавши дані табл.3.1 можна зробити висновок ,що продуктивність праці порівняно з 1998р збільшилась за рахунок збільшення обсягу валової продукції . У порівнянні з 1997р продуктивність праці по господарству зменшилась за рахунок обсягу валової продукції .



4. Аналіз використання фонду оплати праці в промислових сільскогосподарчих виробництвах.
Вкладена в процесі виробництва праця кожного працюючого оплачується відповідно до кількості та якості за принципом: за кращу працю і вищі результати – вища оплата. В умовах розширеного відтворення зростання оплати праці здійснюється на основі випереджаючого росту її продуктивності. Результати господарської діяльності та ефективність виробництва значною мірою залежить від удосконалення оплати праці. Фонд заробітної плати для господарств встановлює вищестояща організація. Економічне використання його є однією з основних умов зниження собівартості продукції й підвищення рентабельності виробництва. Порівнянням фактичного використання фонду зарплати з плановим виявляють рівень виконання плану і суму економії чи перевитрат.

Основними завданнями аналізу використання фонду заробітної плати (оплати праці) у сільскогосподарчих підприємствах є такі:

-                     визначення суми абсолютної і відносної перевитрати (економії) фонду заробітної плати та виявлення причин, що їх зумовили;

-                     вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці), застосування в господарстві матеріальних стимулів за високі результати праці;

-                     порівняння розміру оплати праці робітників, зайнятих у різних галузях виробництва.

Під час використання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну і відносну перевитрату (економію). Абсолютну перевитрату визначають порівнянням фактичного фонду заробітної плати з плановим як абсолютну суму його перевищення. Для розрахунку відносної перевитрати фактичний  достатнє підвищення заробітків, цим самим оплата, праці стає важливим засобом підвищення її продуктивності. Другою не­обхідною умовою раціональної оплати праці є не аби-яке збільаен-ня заробітків, а таке, при якому темпи зростання продуктивності —праці випереджали б підвищення рівня оплати. Лише за таких умов зменшуються витрати на оплату праці в собівартості продукції, опда-а праці стає ефективним засобом ведення господарства.