План


Вступ                                                                             

I. Благодійні організації: загальні засади

1. поняття благодійної організації

2. засади благодійництва та благодійницької діяльності

3. основні напрямки благодійницької діяльності


4.
Законодавчі акти, що регулюють діяльність благодійних організацій
 

IІ. Благодійні організації як юридичні особи

1
.
Порядок виникнення та припинення діяльності благодійних організацій


а)
порядок виникнення


б)засновники


в)
статут благодійних організацій


  
г) порядок припинення діяльності

2
.
Статус благодійних організацій

3. Правоздатність благодійних організацій

   а)Права

   б)Господарська і фінансова діяльність

   в)Обов’
язки благодійних організацій
 

4. Органи управління благодійними організаціями

ІІІ. Організаційно-правові форми благодійної орагнізації

1. членська благодійна орагнізація

2. благодійний фонд

3. благодійна установа

4. інші благодійні організації

І
V
.

Благодійні організації в Україні

1. Благодійні організації і держава

2.Проблеми, що спіткають благодійні організації в сучасному суспільстві
 
Висновок

Список літератури
Вступ : важливість існування та правильного правового регулювання  благодійних організацій і неприбуткового сектора в Україні
За часів Радянського Союзу стовідсоткове удержавлення всього суспільного життя зумовлювало неможливість існування громадянського суспільства, і, як наслідок,  нерозвинутий недержавний сектор, до якого відносяться і благодійні організації.

У колишньому Радянському Союзі існувало два види недержавних організацій: одні перебували під контролем держави, а інші стояли в незаконній опозиції до неї. Недержавні організації першого виду були офіційно визнаними громадськими об’єднаннями, переважно соціально-побутового або культурного характеру. І хоча формально вони вважалися “неурядовими”, проте перебували під контролем держави, яка контролювала вирішення більшості кадрових питань та розподіл фінансових ресурсів.

Таким чином, серед громадян не існувало традиції об’єднання з власної ініціативи для праці на загальний добробут та захист спільних інтересів. З приходом незалежності ці організації дістали дозвіл утворюватись і діяти на законних підставах. Одночасно внаслідок розпаду старої системи  відбувся значний економічний спад, була зруйнована державна інфраструктура соціальних служб. Здобувши свободу щодо створення і діяльності незалежних об’єднань, було створено величезну кількість недержавних, в тому числі і благодійних об’єднань, які намагалися, з одного боку, заповнити вакуум в громадській діяльності, а з другого- взяти на себе функції, які до цього виконувала держава.

Однак формування недержавних організацій відбувалося несистемно і спонтанно. І до сих пір існує величезна кількість проблем у зв’язку з їх існуванням та діяльністю, в тому числі у сфері правового регулювання.

Цілком очевидна необхідність дієвого неприбуткового сектора, який би заохотив громадян до участі в процесах управління громадським життям та поліпшення якості свого життя. Так званий «третій», неприбутковий сектор у взаємодії з державою та комерційним сектором складає основу будь-якого демократичного суспільства. Ось чому питання правого регулювання існування та діяльності некомерційних організацій і благодійних утворень в тому числі є надзвичайно важливим для нашої держави.
    Благодійні організації : загальні засади


Поняття благодійних організацій


Відповідно до закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, ми розуміємо поняття благодійні організації як:

благодійна організація  - це недержавна  організація,  головною метою  діяльності  якої  є  здійснення  благодійної  діяльності  в інтересах  суспільства  або  окремих  категорій  осіб.

Благодійна діяльність - безкорислива  діяльність  благодійних організацій,   що  не  передбачає  одержання  прибутків  від  цієї діяльності.

Благодійництво -  добровільна  безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні  набувачам  матеріальної,  фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство.

Меценатство -  добровільна  безкорислива  діяльність фізичних осіб у  матеріальній,  фінансовій  та  іншій  підтримці  набувачів благодійної  допомоги;

Спонсорство - добровільна безприбуткова  участь  фізичних  та юридичних  осіб  у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Засади благодійництва та благодійної діяльності
Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності,  гуманності,  спільності  інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників  і   благодійних   організацій   має суспільний  характер,  що  не  суперечить  їх взаємодії з органами державної влади  і  не  позбавляє  права  на  отримання  державної підтримки.

Фізичні та юридичні особи  можуть  займатися  благодійництвом разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Президент України,   депутати,   посадові  і  службові  особи органів державної влади та органів  місцевого  самоврядування,  а також   члени   їх   сімей   можуть  займатися благодійництвом  і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих  і  задекларованих доходів.


Основні напрямки діяльності благодійних організацій
Благодійництво, благодійна  діяльність  здійснюються  у таких основних напрямах:

 - сприяння практичному       здійсненню      загальнодержавних, регіональних,  місцевих та міжнародних програм,  що спрямовані  на поліпшення     соціально-економічного     становища.

Це, зокрема, прийняття на себе частини турбот уряду, пов’язаних, наприклад,  із будівництвом чи експлуатацією суспільних будов, доглядом за пам’ятниками чи здійснення будь-якої діяльності з приводу утримання парків, озер, прикрашення міста і т.д.

 - поліпшення матеріального  становища   набувачів   благодійної допомоги,   сприяння   соціальній  реабілітації  малозабезпечених, безробітних,  інвалідів,  інших осіб, які потребують піклування, а також  подання  допомоги  особам,  які через свої фізичні або інші вади обмежені  в  реалізації  своїх  прав  і  законних  інтересів.

 Спочатку така діяльність означала в основному розподіл грошей чи речей серед бідних. Зараз, особливо коли держава бере на себе деяку долю турботи про це, благодійність стала більше означати надання послуг (створення адвокатського центру, організація заочної освіти, надання допомоги в працевлаштуванні, будівництво житла для малозабезпечених, транспортні послуги і т.д.).

 - подання допомоги   громадянам,   які   постраждали  внаслідок стихійного лиха,  екологічних,  техногенних та інших катастроф,  у результаті  соціальних  конфліктів,  нещасних  випадків,  а  також жертвам репресій,  біженцям;

- сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм,  подання допомоги  вчителям,  вченим,  студентам,  учням.

Це, наприклад, допомога студентам, заохочення досліджень, популяризація знань шляхом публікацій, семінарів, лекцій і т.д.

Сприяння розвитку науки- це діяльність, спрямована на розвиток науки і поширення наукових знань: проведення наукових досліджень, публікація їх результатів і т.д. 

- сприяння розвитку  культури,  в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо  малозабезпечених,  до  культурних цінностей та художньої творчості.

Наприклад, це управління театром, заохочення талантів, виробництво фільмів, спонсорство фестивалів, виставок та інше.

- подання допомоги талановитій творчій молоді;

- сприяння охороні   і    збереженню    культурної    спадщини, історико-культурного  середовища,  пам'яток  історії  та культури, місць поховання;

- подання допомоги   у   розвитку  видавничої  справи,  засобів масової   інформації,   інформаційної   інфраструктури;

- сприяння розвитку      природно-заповідного      фонду та природоохоронної  справи;

- сприяння розвитку    охорони   здоров'я,   масової   фізичної культури,  спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь   у  наданні  медичної  допомоги  населенню  та  здійснення соціального догляду  за  хворими,  інвалідами,  одинокими,  людьми похилого   віку   та  іншими  особами,  які  через  свої  фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування.

Створення та експлуатація таких установ та організацій, як лікарні, клініки, будинки престарілих та ін. Також це профілактичні установи, наркологічні центри, банки крові, притулки.

- сприяння захисту материнства та дитинства,  подання  допомоги багатодітним   та   малозабезпеченим   сім'ям.
Благодійна організація може одночасно займатися декількома видами благодійної діяльності. Конкретні її напрями визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.
Законодавчі акти, що регулюють діяльність благодійних організацій
Вперше передбачив можливість створення організацій, діяльність яких спрямована на задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших загальних інтересів громадян закон України “Про об’єднання громадян”, прийнятий Верховною Радою 16 червня 1992 року. Однак цей законодавчій акт та підзаконні нормативно-правові акти, що були прийняті на його виконання, не ввели до правової термінології терміни “благодійництво” та “благодійна діяльність”.

Такі терміни вперше було застосовано Постановою Президії Верховної Ради України від 26 жовтня 1992 року “Про благодійні фонди”, із змінами та доповненнями. Одночасно цими актами вперше було дозволено юридичним особам, в тому числі нерезидентам, брати участь у створенні та функціонуванні благодійних фондів, а отже в здійсненні безпосередньої благодійної діяльності в Україні.

Також було прийнято велику кількість законодавчих актів, які стимулюють благодійну діяльність в Україні, насамперед шляхи легального її здійснення в режимі пільгового оподаткування об’єктів та суб’єктів благодійної діяльності.

Це такі законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти: Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р., Указ Президента “Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів” від 30 червня 1995 р., Постанова Кабінету Міністрів України “Про впорядкування, приймання та розподіл гуманітарної допомоги” від 24 липня 1993 р., Розпорядження Кабінету Міністрів від 17 вересня 1993 року, що передбачає звільнення від ввізного мита.

Законодавчим актом, який комплексно та майже цілісно розглядає питання пільгового оподаткування об’єктів і суб’єктів благодійної діяльності є Указ Президента України “Про пільги щодо оподаткування добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб” від 21 серпня 1995 року.

 

Чинне законодавство про  благодійництво  та  благодійні організації складається з  Конституції  України, Закону України “Про благодійництво та благодійні організації” та  інших нормативно-правових актів,  що регулюють  благодійництво  та благодійну   діяльність і які вже були розглянуті вище.

 Якщо міжнародним договором України встановлені інші  правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про благодійництво та благодійні організації,  то  застосовуються  правила  міжнародного договору,  згода  на  обов'язковість  яких  надана Верховною Радою України.

Законодавство про благодійні організації в сфері оподаткування (як заохочення  діяльності)
Пільгове оподаткування об’єктів та суб’єктів благодійної діяльності передбачено кількома законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами України.

Це, перш за все Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року, положеннями якого передбачено звільнення від податку на прибуток підприємств коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що надаються безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, на користь громадських та релігійних організацій, фондів та установ, метою діяльності яких не є  одержання прибутку для здійснення ними екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, а також звільнення від аналогічного податку чотирьох відсотків балансового прибутку підприємств у вигляді грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перераховуються такими підприємствами до вищезгаданих фондів, установ, організацій для здійснення ними екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності.

Досить ефективним для використання при звільненні від податку на добавлену вартість на імпорт є Указ  Президента України “Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів” від 30 червня 1995 р., що дозволив господарюючим суб’єктам, а отже і неприбутковим організаціям та благодійним фондам, отримувати необхідні для їх діяльності імпортні товари без справляння податку на добавлену вартість.

Постанова Кабінету Міністрів “Про впорядкування, приймання та розподіл гуманітарної допомоги” від 24 липня 1993 р. передбачає звільнення об’єктів гуманітарної допомоги під час переміщення через митний кордон України від ввізного мита. Однак застосування цього нормативного документа звужено вичерпним переліком об’єктів, що визнаються ним як гуманітарна допомога . Цей перелік є вичерпним і може бути розширений в кожному конкретному випадку разовим дозволом.

Звільнення від ввізного мита також передбачено Розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 17 вересня 1993 р. Щоправда, тільки для звільнення від такого мита приладів, обладнання і запасних частин до них, матеріалів для обладнання, реактивів, зразків та матеріалів для дослідів, а також науково-технічної літератури, що возиться в Україну лише фізичними і юридичними особами виключно для підтримки безприбуткової науково-технічної діяльності науково-дослідних установ і безпосередньо українських вчених.

Указ Президента “Про пільги щодо оподаткування добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб” від 12 серпня 1995 комплексно та майже цілісно вирішує питання пільгового оподаткування об’єктів та суб’єктів благодійної діяльності. Саме для таких організацій: громадських та релігійних, а також фондів, установ та закладів, метою діяльності яких не є одержання прибутку й доходи яких формуються виключно з добровільних пожертвувань і членських внесків та (або) бюджетних асигнувань і лише для здійснення ними, передбаченої статутними документами екологічної, оздоровчої, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності встановлено безподатковий режим одержання коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань від інших юридичних та фізичних осі,  у тому числі нерезидентів. Такий пільговий режим поширюється на звільнення коштів, одержаних як добровільні пожертвування, від обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів та обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку надходжень в іноземній валюті,  а також на звільнення товарів від обкладання податками на добавлену вартість, акцизним збором та ввізним митом під час переміщення таких товарів через митний кордон України.

Що стосується одержувачів благодійної допомоги фізичних осіб, то зазначених Указом, з сукупного доходу, одержуваного такими фізичними особами протягом календарного року, включаються суми добровільних пожертвувань, одержаних як в грошовій, так і в натуральній формі, незалежно від їх розміру.

Щоправда, цей указ не звільнив від обкладання податками на добавлену вартість обороти з безкоштовної передачі товарів (робіт, послуг), включаючи імпортні, на користь фізичних осіб,  а також не вирішив питання звільнення від ввізного мита товарів, що закуповуються за кордоном на власні кошти неприбуткових організацій.


Благодійних організацій в Україні як юридичні особи
Благодійні організації в Україні є юридичними особами і тому наділяються правами, які мають юридичні особи.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу­вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз­ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.
3 цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:


1. Організаційна єдність.

Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен­ня, певним чином організований колектив людей (організа­ція).

Організаційна єдність виявляється у певній ієрархії, співпідпорядкованості органам управління, що складають його структуру, в чіткій регламентації відносин між його учасниками. Завдяки цьому, стає можливим перетворити бажання великої кількості учасників у єдину волю юридичної особи в цілому, а також узгоджено виразити цю волю зовні.[1] 

Благодійні організації мають відповідну структуру, їх організаційна єдність закріплюється в установчих документах благодійних організацій.


2.Майнова відокремленість

 Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій.

 Благодійні організації мають у своїй власності або в оперативному управлінні відокремлене майно. У власності благодійної організації можуть перебувати  рухоме і нерухоме майно,  матеріальні та нематеріальні активи,  кошти,  а також інше майно, придбане на законних підставах. Благодійна організація  має  право здійснювати відносно майна та коштів,  які знаходяться у її власності,  будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України.

 Зовнішній прояв майнова відокремленість знаходить у наявності самостійного баланса і смети.



3. Виступ у цивільному обороті від свого імені.

Кожна юри­дична особа має своє найменування (ім'я). Від свого імені во­на набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою.

Існують обов’язкові вимоги щодо найменування благодійних організацій. Воно повинно містити вказівки на організаційно-правову форму та характер діяльності, тобто мету діяльності благодійної організації, наприклад, благодійного фонда.

Благодійні організації, назви яких було зареєстровано у встановленому законом порядку, мають виключне право його використання.

Місцезнаходженням благодійної організації вважається місце його державної реєстрації, якщо у відповідності до закону установчими документами не встановлено інше.

З поняттям місцезнаходження юридичної особи пов’язано здійснення дій, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Зокрема, це місце виконання ряду договірних зобов’язань.


4. Здатність нести самостійну майнову відповідальність.


Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах,

самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов'язаннями. Невиконан­ня або неналежного виконання зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки. Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невико­нання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями на­лежним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст.7 Зако­ну України "Про власність", ст. 32 ЦК України та іншими ак­тами законодавства може бути звернено стягнення.


5. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбіт­ражному чи третейському суді.

Широка участь юридичних осіб у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відпові­дальності за порушення зобов'язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті пору­шених цивільних прав, а у зв'язку з цим і необхідність звер­нення з позовом до суду, арбітражного чи третейського суду. Іншими словами, юридична особа стає стороною-позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або тре­тейському розгляді цивільного спору.
Всі зазначені ознаки юридичної особи взаємозумовлені і мають розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху­нок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотни­ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун­ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов'язок стає вже елементом цивільної правосуб'єктності організації як юридичної особи.[2]

 Порядок виникнення і припинення благодійних організацій

Благодійний фонд

Це один із видів благодійних організацій, його статус має ряд особливостей. Це відносно новий вид юридичних осіб, особливістю якого є та обставина, що ця організація не заснована на членстві учасників.Крім того, фонд є власником свого майна, на яке у його засновників відсутні будь-які права.

- засновниками благодійного фонда не можуть виступати органи державної влади та місцевого самоврядування,  а також державні та муніципальні унітарні підприємства, державні та муніципальні установи;

- благодійні фонди не можуть брати участь в господарській діяльності спільно з іншими особами;

- вищий орган благодійного фонда є колегіальним і члени цього органу управління виконують ці обов’язки добровільно;


В якості  вищого органа управління благодійного фонду може бути не більше одного працівника його виконавчих органів. Члени вищого органа управління благодійного фонду і його посадові особи не мають права займати штатні посади в адміністрації комерційної чи некомерційної організації, учасником яких є цей фонд.

До компетенції вищого органу благодійного фонду відноситься:

        Зміна статуту;

        Утворення виконавчих та контрольно-ревізійних органів та дострокове припинення їх повноважень;

        Затвердження благодійних програм;

        Затвердження річного плану бюджету та його річного звіту;

        Прийняття рішень про створення комерційних та некомерційних організацій, про участь в таких організаціях, відкриття філіалів, представництв.

Отож, фонд не має фіксованого членства і його учасники не можуть прямо брати участь в управлінні його справами. Таким чином, засновники фонду вимушені довіряти його керівним органам в тому, що стосується використання фонду. Для того, щоб уникнути зловживань, введено дві такі важливі вимоги: по-перше, створення піклувальної ради, що контролює діяльність фонду та його посадових осіб, і по-друге, фонд зобов’язаний здійснювати свою діяльність публічно.        

Учасниками (засновниками) фонду можуть бути громадяни та юридичні особи. Фонд є власником свого майна, а його засновники(учасники), не несуть відповідальності за його зобов’язаннями. Майно фонду, що залишається після його ліквідації не підлягає розподіленню між кредиторами.

Благодійна та суспільна корисна діяльність фондів потребує постійних матеріальних витрат, які неможливо фінансувати при відсутності членських вкладів, бо фонд не має фіксованого членства. Тому фонди у окремих випадках можуть здійснювати підприємницьку діяльність як безпосередньо, так і через господарські товариства, які створюються з цією метою.  

У першому випадку підприємницька діяльність фонду має відповідати суспільно корисним цілям, для яких було створено цей фонд.

У другому випадку фонд може створювати господарські товариства чи брати участь у їх діяльності, яка напряму може бути і не пов’язана з його основними завданнями.

Але фонд може створювати лише господарські товариства, а не інші види комерційних організацій, а отримані від участі в них доходи можуть бути використані лише за цільовим призначенням.

Благодійна установа

Це неурядова та некомерційна організація, створена для реалізації передбачених законодавством цілей шляхом здійснення благодійної в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб.

Засновником благодійної установи може виступати лише інша благодійна організація.

Цілями благодійної установи є:

-               соціальна підтримка та захист громадян, включаючи покращення матеріального становища малозабезпечених, соціальну реабілітацію безробітних, інвалідів та інших осіб, які в силу своїх фізичних чи інтелектуальних особливостей не можуть самостійно реалізовувати свої права та законні інтереси;

-               підготовка   населення до подолання наслідків стихійного лиха, екологічної, промислової та інших катастроф, попередженню нещасних випадків;

-               надання допомоги потерпілим в результаті стихійного лиха, екологічних, промислових чи інших катастроф, соціальних, національних, релігійних конфліктів, жертвам репресій, біженцям та вимушеним переселенцям;

-               сприяння зміцненню дружби, мира та згоди між народами, попередження соціальних, національних, релігійних конфліктів;

-               сприяння зміцненню престижу та ролі родини в суспільстві;

-               сприяння захисту материнства, дитинства, батьківства;

-               сприяння діяльності у сфері освіти, науки, культури, мистецтва, просвіти, духовному розвитку особистості;

-               сприяння діяльності у сфері профілактики та охорони здоров’я громадян, а також пропаганди здорово способу життя, покращення морально-психічного стану громадян;

-               сприяння діяльності у сфері фізичної культури та масового спорту;

-               охорона навколишнього середовища та захист тварин;

-               охорона та належне утримання будівель, об’єктів та територій, що мають історичне, культурне, природне значення та місць поховання.

Благодійні організації вправі займатися діяльністю по залученню ресурсів та веденню внереалізаційних операцій.

Благодійна установа не може брати участь у господарських товариств спільно з іншими особами.

Обмежено використання коштів благодійними установами, зокрема:

1.           не може використовувати засоби та своє майно для підтримки політичних партій, рухів, груп та компаній;

2.           на фінансування благодійних програм може бути направлено не менше 80% доходів від внереалізаційних операцій та програм, що надійшли за фінансовий рік;

3.           не вправі використовувати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу більше 20% фінансових коштів, що використовуються протягом року;

4.           більше 80% благодійних пожертвувань мають бути використані на благодійні цілі протягом року;

5.           майно установи, яким вона вправі самостійно розпоряджатися не може бути передано власнику установи на більш вигідних умовах, ніж для інших осіб;
Джерела формування майна благодійної установи:

Кошти та майно, передане власниками;

Благодійні пожертвуваннями, в тому числі ті, що носять цільовий характер, надані громадянами та юридичним особами в грошовій та натуральній формі;

Доходи від внереалізаційних операцій, включаючи доходи від цінних паперів;

Надходження від діяльності по залученню ресурсів;

Доходи від дозволеної законом та передбаченої статутом підприємницької діяльності;

Доходи від діяльності господарських товариств, заснованих установ;

Праця добровольців;

Інші, не заборонені законом джерела.
Управління благодійними установами також має свої особливості- обов’язкове створення колегіального вищого органа управління. Обмежена можливість участі членів вищого управління в заміщенні штатних посад в адміністрації комерційних і некомерційних організацій, засновником яких є благодійна установа.

Як виняток, майно благодійних організацій не передається власнику, а використовується на благодійні цілі в порядку, встановленому статутом чи за рішенням ліквідаційної комісії.[9]

Об’єднання юридичних осіб (асоціації та союзи)

Благодійні організації, в тому числі і установи можуть добровільно об’єднуватись в асоціації (союзи) цих організацій. Асоціація некомерційних організацій являється некомерційною організацією.

Члени асоціації (союзу) зберігають свою самостійність та права юридичної особи. Асоціація не відповідає за зобов’язаннями своїх членів. Члени асоціації несуть субседіарну відповідальність за її зобов’язаннями у розмірі та порядку, передбаченими установчими документами асоціації. 

 

Благодійні організації і держава

Законом України “Про благодійництво та благодійні організації” також врегульовано відносини між благодійною організацією та державною(ст. 23-25). Тому я не можу обминути це питання в своїй роботі .

 Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством  України прав та інтересів фізичних і юридичних  осіб  -   учасників   благодійництва   та   благодійної діяльності.

 Втручання органів   державної   влади,   органів    місцевого самоврядування  та  їх  посадових  осіб  у  діяльність благодійних організацій,  як і втручання благодійних організацій у  діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється.

Держава законодавчо охороняє права благодійних організацій : особи, винні  у порушенні законодавства про благодійництво та благодійні  організації,  несуть  відповідальність  відповідно  до законів України.

В Україні проводяться заходи по заохочення благодійницької діяльності. Наприклад, 18.09.2000 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів №1491 “Про загальнодержавний огляд меценатства та спонсорства”.

Метою цієї програми було створення належних умов, які сприятимуть благодійництву та відродженню традицій меценатства в духовному житті народу, звернення уваги суспільства на проблеми сьогодення, наданню допомоги малозабезпеченим верствам населення, а також популяризації благодійної діяльності, яка направлена на захист громадян похилого віку, інвалідів, материнства і дитинства, розвитку культури і спорту, охорону та збереження культурної спадщини.

Ця програма проводиться щорічно на регіональних  та загальнодержавному рівнях.

Попереднім розглядом, підготовкою питань, поданих для регіонального огляду будуть займатись регіональні організаційні комітети. На державному рівні ці документи розглядатиме Організаційних комітет з підготовки та проведення загальнодержавного огляду меценатства і спонсорства.[10] 
Проблеми, що спіткають благодійні організації в сучасному суспільстві

    

Благодійні організації, як і увесь неприбутковий сектор в цілому потребують підтримки як у своєму функціонуванні і розвитку,  так і в створенні загального клімату в суспільстві ,який би їм дав змогу успішно діяти. Ось ті сфери, які вимагають особливої уваги:

1.     Функціонування і розвиток

-         Формування головної мети і стратегії

Багатьом благодійним і некомерційним організаціям в цілому властива короткострокова орієнтація, яка є наслідком існуючої політичної та економічної нестабільності;

-         Керівні органи

Часто благодійні організації не мають чіткого уявлення про те, як найкраще обрати та організувати наглядові та дорадчі органи, а також розподілити між ними ролі та функції;

-         Управління

Благодійні організації часто створюються ентузіастами, які є фахівцями в своїй галузі, але не в управлінні організацією. Щоб вирішити це питання, керівникам організацій потрібно пройти підготовку в галузях організаційної структури і розвитку, управління та розвитку людських ресурсів, стратегічного планування, інформаційних систем, проектного і фінансового менеджменту, управління грантами, моноторінгу;

-         Життєздатність

Так само, як і у питанні управління, тут бракує спеціальних знань;

-         Етика, звітність і саморегуляція;

-         Комунікація та інформація

Благодійні організації нерідко діють в інформаційному вакуумі. Часто неможливо дізнатися,що було вже зроблено у цій галузі іншими благодійними організаціями, державою чи комерційним сектором;

-         Обмін досвідом та співпраця

Багато благодійних організацій побоюються тісної співпраці з іншими організаціями, оскільки вбачають у них конкурентів на отримання обмежених донорських коштів. Крім того, вони остерігаються втратити самостійність;
2.     Загальний клімат

-         Законодавство

Необхідно підтримувати розвиток законодавства у цій сфері, а також вдосконалювати вже існуюче законодавство.;

-         Узгодження діяльності з державним та діловим сектором

На державному рівні та в ділових колах потрібно досягати розуміння тієї позитивної ролі, яку відіграє неприбутковий сектор у громадянському суспільстві, а також користі, яку можуть принести благодійны організації та неприбутковий сектор в цілому державному та приватному сектору;

-         Культура соціальної відповідальності та філантропії

Є досить нерозвиненою сьогодні, оскільки благодійні організації здебільшого покладаються на фінансування з-за кордону або намагаються вижити без фінансування взагалі;

-         Норми етики

Існує потреба у нормах етики та відповідальності, яка б поширювалася на весь сектор. Без встановлення та дотримання цих норм весь сектор може втратити довіру громадян;

   -   Інформування громадськості 

Слід надавати громадянам, державі та діловому сектору більше інформації про позитивну роль благодійних організацій та неприбуткового сектора в суспільстві.
Висновок

В моїй роботі я розглянула питання правового регулювання благодійних організацій як юридичних осіб: поняття, загальні засади, порядок створення та припинення, дієздатність і юридичні форми благодійних організацій.

Отож, благодійна організація  -  недержавна  організація,  головною метою  діяльності  якої  є  здійснення  благодійної  діяльності  в інтересах  суспільства  або  окремих  категорій  осіб.

Благодійна організація є юридичною особою і має всі ознаки, властиві юридичній особі: відокремлене майно, може від свого імені набу­вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз­ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.

Як суб'єкт майнових та особистих немайно­вих відносин благодійна організація наділяється цивільною право-дієздатністю.Правоздатність юридичної особи є спеціальною: вона має правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Благодійні організації набуває  права  юридичної   особи   з моменту її державної реєстрації , а припиняють в порядку реорганізації або ліквідації. Вони мають чітко визначене законом України “Про благодійництво та благодійні організації” коло прав і обов’язків. У сфері господарської та фінансової діяльності законодавством накладаються значні обмеження. 

Розрізняють такі основні організаційно-правові форми діяльності благодійних установ:    членська благодійна організація, благодійний фонд, благодійна установа, інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Отож, треба зазначити, що питання правового регулювання існування і діяльності благодійних організацій, які належать до так званого “третього”, неприбуткового сектору є надзвичайно важливим и проблемним для України. Оскільки лише державний, комерційний та неприбутковий сектор у співпраці можуть забезпечити існування стабільної, демократичної, правової держави і громадянського суспільства.
Список літератури


1.     Цивільний кодекс України, 18.07.1989
2.     Закон України “Про благодійництво та благодійницькі організації” від 16.09.1997
3.”Цивільне право України” під редакцією О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової, Київ, 2000р.
4.”Некоммерческие фонды и ораганизации: правовые аспекты” О.Г. Дрокин, А.А. Игнатенко, С.В Изотова, С.Н Мовчан, Н.С. Невменова, Москва, 1997
5.“Как создать благотворительную организацию и управлять ею” Брюс Р. Хопкинс
6.“О благотворительной и некоммерческой деятельности” под ред. Вербицкого, Москва 1992 год
7.“Вітчизна”№ 3-4, 1999 рік. Микола Дейчаківський: “Громадянське суспільство і недержавні організації”
8. “Вітчизна” №3-4, 1998 рік

9. “Вісник законодавства України” №42, 2000рік “Загальнодержавний огляд меценатства: коментар до Постанови КМУ від 28.09.2000”
10. “Вісник законодавства України” №47. 2000 рік  

11.     “Регулирование правового статуса некоммерческих организаций в гражданских кодексах мира” от.ред. К.Ньюмен

---