План

Вступ
Предмет і завдання соціальної психології
Висновок

Вступ

Одне з можливих визначень предмету соціальної психології може бути сформульоване таким чином: соціальна психологія - наука, що вивчає як люди думають один про одного, як вони впливають один на одного і як вони відносяться один до одного.
При цьому важливо розрізняти предмет соціальної психології, з одного боку, і предмет соціології і психології особи.
Соціологія і соціальна психологія дійсно мають загальні інтереси, вивчаючи, як поводяться люди в групах. Проте кожна наука робить свій акцент у вивченні поведінки людей в групах. Соціологія вивчає групи (від малих до дуже великих - суспільств). Соціальна психологія вивчає - індивідів, людей, складових цих груп - що думає людина про інших, як вони на нього впливають, як він відноситься до них. Сюди входить і вивчення впливу групи на окремих людей, а індивіда - на групу. Наприклад, розглядаючи подружні стосунки, соціолог центром своєї уваги зробив би тенденції браків, розлучень і тому подібне, а соціальний психолог, в першу чергу, став би досліджувати те, чому певні люди залучають один одного.
Схожість соціальної психології і психології особи полягає в тому, що обидві ці галузі психологічної науки вивчають індивіда. Проте, психологи, особи, що займаються вивченням, фокусують увагу на індивідуальних внутрішніх механізмах і на відмінностях між індивідами, ставлячи питання, наприклад, чому одні люди агресивніші, ніж інші. Соціальні психологи концентруються на тому, як в цілому люди оцінюють один одного, як соціальні ситуації можуть змусити більшість людей поступати гуманно або жорстоко, бути конформними або незалежними і так далі.

Предмет і завдання соціальної психології

Російська соціальна психологія відкриває свою новітню історію з 1962 року, коли відкрилася перша в країні лабораторія соціальної психології при відділенні психології Ленінградського Університету. Починаючи з цієї дати, а особливо останніми роками, збільшився потік літератури соціально-психологічного вмісту. Зросла поза сумнівом кількість перевиданих видань країн західної Європи і США. Можна навіть стверджувати, що на Росію обрушився потік публікацій, монографій, а також збірок тих, що охоплюють не лише вузькі, але і широкі питання по всіляких тематиках. Важливе місце займає підручник Д. Майєрса, будучи для багатьох американських студентів першою книгою, яка знайомить їх з основами соціально-психологічних знань. Праця Д. Майєрса по соціальній психології вельми своєрідна. Автор трактує соціальну психологію переважно в рамках когнітивізма, приводячи виключно цікаві дані отримані ним і його найближчими колегами у сфері міжособового пізнання і соціальної дії. Сильною стороною підручника Д. Майєрса є і орієнтація автора на практичне використання соціально-психологічних знань. Багато сторінок книги присвячено вживанню соціальної психології в юриспруденції, медицині, практиці врегулювання соціальних конфліктів. Але не дивлячись на вже позитивно висловлену точку зору із цього приводу професором А.Л. Свеніцьким, постараємося у свою чергу дати свою характеристику даного підручника, порівнявши його по деяких параметрах з іншими російськими, такими як "Соціальна психологія" під редакцією Р.М. Андрєєвой, "Соціальна психологія" під редакцією А.В. Петровського і "Психології спілкування" М.І. Станкіна. Соціальна психологія - це наукове дослідження того, про що люди думають, як вони впливають один на одного і як відносяться один до іншого. Соціальна психологія - дочірня гілка соціології і психології, яка яка хоче бути більш індивідуальною по своєму змісту і більш експериментальною у своїх методах методах, чим інші галузі соціології. Порівняно з психологією особистості, соціальна психологія менше «звертає увагу» на відмінності між індивідами і більше - на тому, як люди в загальному оцінюють одне одного і впливають одне на одного. Соціальна психологія екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку. Поглянемо як інтерпретується визначення соціальної психології в підручнику Андрєєвої Р.М. «Соціальна психологія» - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені включеністю їх в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп". Перегортаючи підручник Андрєєвої Р.М. "Соціальна психологія" ми мимоволі стикаємося з дуже конкретними назвами абзаців, такими як: "дискусія про предмет соціальної психології", "завдання соціальної психології і проблеми суспільства", знаходимо такі гучні фрази типа "сфера власних інтересів соціальної психології" є видимою досить чітко, що і дозволяє відмежувати її як від проблем соціології, так і від проблем загальної психології. У свою чергу підручник Д. Майєрса як би не ставити завданням звернути увагу настільки конкретні формулювання, і послідовність викладу матеріалу переходить дуже "плавно" від розділу до розділу. На погляд дослідника, Девід Майрс вельми справедливо зіставив соціальну психологію з фразою Артура Конан Дойля "Ви ніколи не можете передбачити, що зробить будь-який з нас, але ви можете з точністю назвати середнє число. Індивіди можуть мінятися, але відсоток залишається постійним". Соціальна психологія стикається з двома суперечливими критичними зауваженнями. По-перше вона тривіальна, оскільки засвідчує очевидне, по-друге, вона небезпечна, оскільки її відкриття можуть бути використані для маніпулювання людьми. Наводячи досить переконливі приклади зі всіляких джерел, навіть з політики, Д. Майєрс не лише зацікавлює даною проблемою, але і заставляє задуматися. Способи викладу матеріалу дуже сприйнятливі для запам'ятовування, оскільки підкріплюються, як вже було сказано вище "переконливим числом переконливих прикладів ". Більшість соціально-психологічних досліджень відносяться або до кореляційних, або до експериментальних. Кореляційні дослідження, для проведення яких інколи використовують метод систематичного опиту, виявляють взаємозв'язок між змінними, такими, наприклад, як рівень освіти і дохід. Ставлячи експерименти соціальні психологи інколи створюють ситуації які зачіпають емоції людей. У цьому випадку вони зобов'язані слідувати професійним етичним правилам: отримувати згоду від обізнаних випробовуваних, слідувати принципу "не нашкодь", після завершення експерименту повністю розкривати їм будь-який тимчасовий обман. . Соціальні психологи інтегрують свої ідеї і дані експериментів в теорії. Лабораторні експерименти дозволяють перевірити ідеї, зібрані по крупицях з життєвого досвіду, і потім застосувати принципи і результати на реальному світі.
Однією з найважливіших опор цієї науки є поняття про мене-концепцію. “Хто Я? ”, “Навіщо Я? ”, “З ким разом живу Я? ”. Як культура формує наше відчуття "Я"? Хто ви? Ви - унікальне і складне створіння і можете по-різному доповнити пропозицію "Я - … ". Елементи вашій Я - концепції, тобто специфічні переконання, за допомогою яких ви визначаєте, хто ви є, - це ваші ж Я - структури. Структури - це психічні моделі, з потужністю яких ми організовуємо наше життя. Вони впливають на те, як ми сприймаємо, запам'ятовуємо і оцінюємо інших людей і себе. Розглянемо, як Я впливає на пам'ять, явище відоме під назвою "Ефект заслання на себе". Коли інформація застосовна до наших Я-концепціям, ми швидко її обробляємо і добре пам'ятаємо. Ефект заслання на себе ілюструє найістотніший життєвий факт: відчуття самих себе лежить в центрі нашого світу. Розглядаючи себе зазвичай як центральна ланка, ми переоцінюємо, в якій мірі поведінка інші націлено на нас. І часто беремо відповідальність за події, в яких граємо лише невелику роль. Наша Я-концепція включає не лише наші переконання в тому, хто ми зараз, але також і те, ким ми могли б стати - наші можливі Я. Одні містять в собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, - багатий Я, худий Я, пристрасно улюблений і люблячий Я. Інші також містять в собі Я, якими ми боїмося стати, Я-безробітний Я, хворий Я, що відстає в навчанні Я. Такі можливі Я мотивують нас до досягнення особливої мети - до тому життя, до якого ми прагнемо.Д. Майєрс ставить питання чи "стає Я-концепція більш індивідуалізованою, коли Схід зустрічається із Заходом". У японських студентів, що виїжджали по обміну і пробули сім місяців в університеті Британської Колумбії, підвищилася самоповага. У іммігрантів з Азії, що довгий час живуть в Канаді, самоповага вища, ніж в недавно імігровавших і тих, хто живе в Азії. Самоповага - всеосяжне відчуття власної гідності, яка впливає на те, як ми оцінюємо свої особливості і здібності. Проте, самопізнання має слабкі сторони. Ми часто не знаємо, чому поводимося так, а не інакше. Люди розрізняються своїми Я-концепціями. Одні, особливо в індивідуалістичних західних культурах приймають концепцію незалежного Я. Інші, часто в Азії і культурах країн третього світу, - взаємозалежного Я. Ці протилежні ідеї сприяють культурним відмінностям в соціальній поведінці. Висока самоповага також приносить дивіденди. Додаткові дослідження локуса контролю і придбаної безпорадності об'єднав Альберт Бандура в концепцію, названу концепцією само ефективності. Люди з високою сомо ефективністю наполегливіші, менш тривожніші і менш схильні до депресій, краще вчаться. Хоча психологічне дослідження і тлумачення само ефективності є новим, акцент на вашій особистій відповідальності за своє життя і реалізацію свого потенціалу не новий. Тема "Ти можеш зробити це", є безсмертною американською ідеєю. В процесі переробки інформації, що відноситься до нашого Я, вторгається нахил. Ми охоче прощаємо свої невдачі приймаємо похвалу за наші успіхи і багато в чому рахуємо себе вище середнього. Така завищена думка про собі дозволяє більшості з нас насолоджуватися перевагами високої самооцінки, хоча є небезпека "задерти ніс". Нахил на користь свого Я з'являється і у тому випадку, коли люди порівнюють себе з іншими. У нас є забавна тенденція розширювати наш Я-образ, переоцінюючи або недооцінюючи міру того факту, що інші думають або поступають також, як ми, - феномен званий "ефектом помилкового консенсу". Якщо розглядати думку, то ми знаходимо підтримку наших позицій, вважаючи, що з нами згодна більшість. Можна стверджувати, що помилковий консенсус зустрічається оскільки ми робимо узагальнення з обмеженої вибірки. Що стосується наших здібностей або ситуацій, частіше зустрічається ефект помилкової унікальності. Таке сприйняття частково виникає з мотиву підтримати і підвищити самооцінку - спонуки, яка рятує людей від депресії, але сприяє недооцінки і груповому конфлікту. Самопрезентація відноситься до нашого прагнення представити бажаний образ як для аудиторії зовні (інші люди), так і для аудиторії усередині (ми самі). Ми виражаємо своє самовизначення показуючи себе як певний тип людини. Для деяких свідома самопрезентація - спосіб життя. Ті, у кого високі показники за шкалою тенденції до самомоніторингу діють як соціальні хамелеони, тобто пристосовують свою поведінку відповідно до зовнішніх ситуацій. Люди з низькими показниками самомоніторингу менше піклуються про те, що про них думають інші. Вони більше керуються внутрішніми відчуттями, тому вони говоритимуть і діятимуть як відчувають насправді. Проблема самомоніторингу досить актуальна у наш час. У різній мірі ми є самомоніторальні, ми звертаємо увагу на нашу поведінку і регулюємо її, щоб справити бажане враження. Підводячи певні підсумки по другій главі ми не можемо порівняти з російськими підручниками ті ж визначення, наприклад, як самоефективність, самопрезентація або самомоніторинг. Їх немає навіть в психологічному словнику А.С. Петровського, можливо вони мають інше тлумачення і інше визначення. На мій погляд Д. Майєрс дуже заглибився в психологію особи, задіявши концепцію само ефективності, А. Бандурі і установку локус контролю Д. Роттера. Проте в розділі Я-концепція досить переконливий був описаний "ефект заслання на себе". Самопрезентація представлена тут другою основною частиною цієї глави включаючи феномен помилкової скромності і нове визначення - самомоніторінг.

Висновок

В процесі написання я керувався в основному 2-ма основними книгами: Г.М. АНДРЄЄВА "СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ". ПІДРУЧНИК ДЛЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ. - М. АСПЕКТ ПРЕС, 1997., Д. МАЙЄРС "СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ". ПЕРЕКЛ. З Англ. - СПБ ПІТЕР, 1997. Тому вийшло як би порівняльне зіставлення думок російської і американської шкіл психології. Але відразу треба відзначити, що американська соціальна психологія і російська соціальна психологія це два різні підходи, дві абсолютно різні теми і тематиці вивчення соціальної психології, різні аспекти проблем дослідження і так далі. В американській соціальній психології основний акцент ставиться на особу і її вивчення, на особу і її поведінку в групі. У російській вітчизняній соціальній психології акцент ставиться на групу, взаємодії в групі і колективі. Відразу впадає в очі відсутність в підручнику Д. Майєрса досліджень про масові рухи і великі групи, чому в підручнику Р.М. Андрєєвої, наприклад, надається особливе значення. Колективізм в американському підручнику це не більш, ніж культурний підхід до протилежного індивідуалізму. Можна не порівнювати визначення в російських вітчизняних джерелах, вони свідомо різні, а до поняття і значення індивідуалізму, наприклад, в підручнику А. Ст. Петровського, вже не хочеться повертатися, намагаючись знайти в нім щось позитивне.

Список використаної літератури

1. Г.М. АНДРЕЕВА "СОЦИАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ". УЧЕБНИК ДЛЯ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ. - М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 1997.
2. Д. МАЙЕРС "СОЦИАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ". ПЕРЕВ. С АНГЛ. – СПБ ПИТЕР, 1997.
3. А.В. ПЕТРОВСКИЙ, М.Г. ЯРОШЕВСКИЙ. "ПСИХОЛОГИЯ". СЛОВАРЬ. - М. ПОЛИТИЗДАТ, 1990.