РЕФЕРАТ

на тему:
ЕКОНОМІЧНА КРИЗА. ДЕРЖАВА. СУСПІЛЬСТВО.

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ


ЗМІСТ
Вступ

1. Історія економічних криз

2. Економічні цикли

3. Причини економічних криз

4. Приклад Славутича

Висновок

Література




Вступ
Як би довго аналітики не шукали основну причину економічної і фінансової кризи, очевидно одне – крах світової економіки відбувається в результаті її недосконалості. Природно, що причина фінансової кризи це не який-небудь косметичний дефект, причина кризи повинна бути достатньо вагомої, це серйозна вада робить всю економічну систему недосконалій, схильній кризам.

При чому, корінь цієї недосконалості криється в самому відношенні до фінансів, жаданням отримання суперприбутку, доходу від "надрентабельних проектів". В результаті такого дисбалансу економіка початку тріщати по швах ще з 2007 року. Поступово спостерігалося падіння довір'я до цінних паперів, довгострокових проектів, – фінансова система початку буксувати і збоїти, породжувати ланцюгову реакцію недовір'я. Таким чином, основна причина фінансової кризи - вона ж рушійний механізм ринкових відносин, максимізація прибутку за всяку ціну.

Спостережуваний період зростання економіки на рубежі тисячоліть своїм підйомом зобов'язаний банківській системі, що працює "на чесному слові" в буквальному розумінні. Причому цей принцип сталі практикувати не тільки в США, але у всьому світі. Роблячи світовій економіці таку могутню ін'єкцію, фінансисти запустили негативну, але модну тенденцію життя у борг. Сама ідея кредитування не є катастрофічною, якщо не приймає загальний, глобальний, можна сказати пірамідальний характер. Проте неконтрольована видача кредитів практично всім охочим не могла не обернутися для фінансової системи фіаско. Причина кризи не в самих кредитах як таких, але у відношенні до них.

Гасло "Бери зараз – плати потім" схоже, виявився правдою, при чому розплачуватися доведеться всьому людству, і, швидше за все не один рік. Було дуже актуальне б гасло "Береш ти, а розплатяться всі" або "А ти узяв кредит?!". Надаючи кредити будь-якому позичальнику, практично не враховуючи його платоспроможність, банки перевищували всі допустимі ризики, втрачаючи при цьому можливість управління і контролю за кредиторами. Причини кризи у всіх країн одні і ті ж. Переймаючи заокеанський досвід, багато фінансових установ Європи і Азії також опинилися в подібній ситуації, тим самим, додаючи фінансовій кризі глобальний характер. Це ще раз доводить порочність всієї світової економічної системи, її беззахисність і уразливість.

Каталізатором фінансової кризи стало неконтрольоване зростання грошової маси. Емісійні засоби, поглинаючись галузями промисловості і споживацьким сектором, привели до підвищення попиту на продукцію, і, як наслідок до підвищення цін. Іпотечна криза в США – це лише наслідки дисбалансу, викликаного загальним кредитуванням, ідею якого охоче підхопили і інші країни. Сьогоднішня ситуація на фінансових ринках чітко визначає неможливість існування світової фінансової системи в колишньому її вигляді.

Таким чином причини фінансової кризи обумовлені найсучаснішою економічною моделлю, тобто стимулювання економіки здійснюється через кредит, через позиковий відсоток. Щоб виплатити кредит, людині, підприємству або державі потрібно щороку працювати краще ніж в попередній, щоб покрити позикові витрати. Зрозуміло, що нарощувати ВВП до безкінечності неможливо, коли-небудь зростання зупиниться, що автоматично означає невиплату кредитів і фінансову кризу. Тобто причини фінансової кризи і причини економічного зростання мають один і той же корінь - позиковий капітал, монетарна модель економіки. Хочте усунути причини кризи - міняйте модель.




1.               
Історія економічних криз
Невеликий екскурс в економічну історію кількох останніх століть допоможе нам збагнути економічну основу економічних криз, а також підкаже, як протистояти цьому явищу і долати його, забезпечуючи стрімке, динамічне економічне зростання.

США, маючи 5 % населення світу у своєму складі, 6% земної поверхні, виробляють 25% світової промислової продукції, сільських товарів та послуг. Після II Світової війни національний продукт збільшився в три рази. Багато країн зараз мають власні «силіконові долини», але першою і найбільшою зоною комп’ютерних досліджень та виробництва залишається «Силіконова долина» поблизу Сан-Франциско, де розташовано 4000 фірм, що працюють у галузі високих технологій.

Саме з країни з такими показниками і починається чергова, вже можна констатувати, найпотужніша економічна криза кінця XX – початку XXI століття.

З 1825 року економічна система капіталізму пережила 21 економічний цикл і кризу. Економічний цикл – це рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду.
2.               
Економічні цикли
Аналіз світової економіки за 200 років дає підстави науковцям виявити найбільш важливі економічні [4, с.261] цикли:

- короткострокові (цикли Дж. Кітчина), тривалість яких 3 – 5 років, причини – активізація на фінансових ринках;

- середньострокові (цикли Джаглера і Кузнеця), тривалість яких коливається в межах 10 – 20 років. Їх пов’язують із структурними зрушеннями в економіці та суттєвими міжгалузевими переливами капіталу;

- довгострокові, або довгохвильові (цикли Кондратьєва), їх тривалість 50 років. Відбуваються радикальні зміни в технологічній базі як національної, так і світової економіки.

У макроекономічній науці, на жаль, не існує теорії щодо причин циклічних коливань.

Якщо прийняти економічну кризу 1932 – 1933 років за найбільшу, то це дає підстави говорити про перевищення рівня наслідків сучасною економічною кризою, глобалізованою і транснаціональною 1996 – 2005 …? років. Прогноз завершення цієї кризи може бути невтішним, якщо почати досліджувати її природу і характер.

В її основі є:

-          необхідність перебудови суспільних відносин глобального світового рівня;

-          необхідність заборони війн, революцій, будь-якого насильства для вирішення суспільних проблем;

-          можливість появи нових потужних центрів впливу: Китай, Індія, Росія (переконаний, у найближчий час цей список можна буде продовжувати), при цьому посилення старих центрів: США, Японія, Німеччина;

-          посилення боротьби за ринки енергоресурсів і ринки збуту товарів та впливу на них;

-          глобалізація світу;

-          боротьба світової спільноти за виживання світу.

Тривалість найдовшого циклу в кризі 1929 – 1933 років склала 37 місяців при спаді промислового виробництва 46%.

1996 рік розпочав новий цикл.

Без сумніву, найглибшою була економічна криза 1929 – 1933 років [3, с.227]. Вона супроводжувалася масовими банкрутствами підприємств, шаленим зростанням безробіття, втратою дрібними акціонерами своїх акцій (внаслідок їх повного знецінення).

Вперше в історії капіталізму Президент США Франклін Рузвельт усвідомив, що без широкомасштабного втручання держави в економіку, вона не зможе вийти з кризи!

Ми є свідками, як багаточисленна кількість експертів, державних діячів різного рівня звертаються до історичного досвіду США вирішення проблем, пов’язаних з страшним безробіттям, низькими доходами, практично виживанням десятків і сотень тисяч громадян великої Америки в роки кризи. Тоді Президентом США були задіяні усі можливі ресурси щодо будівництва житла, доріг, інших об’єктів соціальної та промислової інфраструктури, розширення громадських робіт в різних сферах. Таким чином, пожвавився внутрішній ринок споживання, кругообіг грошової маси і капіталу в цілому. В Україні це береться за панацею, без розуміння всіх умов дозвільної системи, яка створена в Україні і не витримує ніякої критики, з рівнем корупції, яка досягла неможливого, навіть в теорії, піка. Кому ще не відомо, що в Україні на сьогодні неможливо без хабарів побудувати навіть клуню?

А теоретичне обґрунтування неспроможності ринкової системи подолати економічну кризу й необхідності державного регулювання економіки зробив англійський економіст Джон Мейнард Кейнс.
3.               
Причини економічних криз
Виникає головне запитання: в чому причини виникнення економічних криз?

Давид Рікардо причиною криз вважав несправедливість у розподілі багатства.

Сімон Сісмонді (Швейцарія) пояснював кризи недоспоживанням народних мас, невідповідністю між виробництвом і споживанням.

Карл Маркс стверджував, що кризи – це суперечність між виробництвом і споживанням (або анархія виробництва) [5].

Український економіст Михайло Туган-Барановський причину виникнення криз вбачав у диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва. Він вважав, що потрібне раціональне регулювання інвестицій.

Д. Кейнс пояснював кризи дією закону психології, згідно з яким люди, «схильні, як правило, збільшувати споживання із зростанням доходів, але не такою мірою, якою зростає дохід» [3, с.229].

Сучасні економісти наводять ще багато причин, які знаходяться у сфері господарської діяльності. Але, без сумніву, економічні кризи – це надзвичайно складні суспільні, економічні, соціальні та психологічні явища, які мають складні комплексні взаємовпливові причини та завдяки яким потерпає все суспільство, потерпають усі пересічні громадяни без винятку (визначення авторське).

Сучасна економічна криза, на погляд автора, носить глобальний характер. В рамках кризи будуть, без сумніву, змінюватись технології, без сумніву, наступає ера геоінформаційних систем і технологій, світогляд націй, свідомість людей, змінюватись сама філософія життя, з’явиться відчуття освідомлення величі природи і необхідності співпраці з нею людського суспільства на принципі взаємоповаги.

Однозначно й те, що проблеми економічної кризи вирішуються за рахунок суспільства (за винятком кількох десятків чи навіть сотень великих власників, багатих людей). Як тут не згадати Дейла Карнегі, який відчував, що людина, яка вмирає багатою, вмирає…

Технологія вирішення проблем економічних криз є класичною, а саме: визначити причини кризи, мінімізувати максимально їх наслідки та знайти рішення, які створять сприятливі умови для відтворення економічних процесів.

Потрібно зробити ще одне суттєве, на мій погляд, зауваження: якщо передові авторитети, визнані в економічній теорії та ринковій економіці, бачили вирішення викликів економічної кризи лише у впровадженні державного регулювання, то правомірно і коректно буде ставити питання про необхідність створення соціально орієнтованих регульованих моделей ринкової економіки, можливо, з меншою ефективністю, але з вищим ступенем соціальних гарантій (пошук вічного компромісу) для держав з ринковою економікою та значним зменшенням ризиків для життя пересічних громадян.

Підставою для такого підтвердження є протиріччя між постійно зростаючим суспільним виробництвом та відсталою формою привласнення.

Особливо це легко продемонструвати на прикладі України, коли стрімко з’являється прошарок населення (до 10%), який збагачується непомірно і потрапляє до сторінок журналу «Форбс». Не потрібно робити великих наукових політологічних досліджень, щоб ствердити, що політична система України створена за формулою:

Г	– В	– ШГ	– ШВ
гроші	влада	шалені гроші	шалена влада

Виходить так, що метою життя для політичної еліти стають гроші, а основним джерелом збагачення – є влада [10].

Ознаками економічної кризи в Україні 90-х років були: зниження виробництва національного доходу промислової та сільськогосподарської продукції, різке зниження рівня життя, критичне безробіття, а також значна поляризація суспільства, яка має місце в значній мірі і зараз. При всьому тому, то була криза недовиробництва.

На погляд автора, у сучасній економічній кризі в Україні потрібно шукати інші причини. І головна з них полягає в кризі суспільних відносин, у штучно створеному протистоянні між Сходом і Заходом країни, Центром і Півднем. Саме ця криза стала основою кризи державного управління, що і спричинила абсолютну відсутність ефективних попереджуючих антикризових заходів. Серед економічних причин потрібно виділити такі:

-                        відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні. (Рейтинг України не витримує ніякої критики, навіть не використані переваги вільних (спеціальних) економічних зон);

-                        відсутність механізму сприяння створення робочих місць;

-                        надмірний податковий тягар;

-                        економічно необґрунтовані, невиправдано високі ціни на енергоносії;

-                        забюрократизована дозвільна система, особливо в земельних відносинах та в будівництві;

-                        створені на державному рівні найсприятливіші умови для корупції (Україні по праву може бути віддана першість у цьому, і не тільки в Європі);

-                        нерозвинутість внутрішнього ринку, придушення національного товаровиробника;

-                        низький рівень у цілому державної інноваційно-інвестиційної політики.

У фінансовій сфері:

-                        відсутність оптимальної ефективної кредитно-грошової системи. Неефективне використання кредитів на невигідних умовах. Надмірно завищені банківські ставки;

-                        слабкість фінансово-банківської системи;

-                        спроба штучного укріплення національної грошової одиниці – гривні, ефект «стиснутої пружини» з психологічним тиском на громадян України;

-                        штучний підрив національної грошової одиниці – гривні, відсутність оперативних фінансових рішень з метою підтримки гривні. Штучне створення психологічного тиску на громадян України;

-                        відсутність сучасних методів державного управління в фінансово-економічній сфері під час кризових критичних ситуацій, що стало причиною інерційних процесів, які ще більш послабили економіку і платоспроможність населення України;

-                        відсутність держави як такої в теорії та з формою правління «злочинний безлад».

І ще один важливий фактор.

Інфляція у 2008 році – 22,9% – це пряме грабування народу та вирішення проблем дефіциту бюджету лише прикритими антисуспільними діями. 2009 рік не буде винятком. В Законі «Про державний бюджет України» передбачається 9,5% інфляції, до речі, прогноз Валютного фонду – 13,5%. Що принципово важливо? Відсутність будь-яких антиінфляційних заходів, а це означає, що проблеми дефіциту бюджету будуть вирішуватися винятково за рахунок громадян України. Що робити? Детально проаналізувати складні інфляційні процеси та в рамках антикризових заходів відпрацювати спеціальні антиінфляційні заходи та програму їх реалізації.

Оцінюючи вплив фіскальної політики на економіку, слід врахувати, що її заходи прямо чи опосередковано пов’язані з державним бюджетом.

Потрібно знайти оптимальну податкову політику держави. Тому для України сьогодні, під час економічної кризи, актуальним, як ніколи, є, по-перше, прийняття Податкового Кодексу з побудованою моделлю динаміки зростання податкових ставок, але лише за умови економічного пожвавлення, а, по-друге, – внесення змін до Бюджетного Кодексу з максимально можливим перерозподілом на користь місцевого самоврядування.

Економічна теорія переконує і доводить на прикладі економічної практики, що зниження оподаткування здатне спричинити зростання податкової бази в економіці, зменшення обсягів трансфертних платежів, якщо хочете, суттєве зниження рівня «пільгової» економіки. Ця гіпотеза має графічну модель, що називається «Крива Лафера» (рис. 1) [4, с.303 - 305].





Крива Лафера демонструє зв’язок між податковою ставкою (t) і податковими надходженнями (AT). Дуже важливе застереження: податкові ставки так можна збільшити, щоб мати «0» у бюджеті і розвалену економіку. Особливо це потрібно пам’ятати в період економічних спадів.

Економічні системи, основною метою яких є досягнення якнайвищої ефективності, спричиняє різкий життєвий рівень і якість життя. Внаслідок поєднання рівних прав та економічної нерівності в капіталізмі виникають суперечності між політичним принципом демократії та економічними засадами. Багаті намагаються одержати більше тих прав, якими повинні бути наділені рівною мірою всі, а інших ринок позбавляє можливості мати хоча б мінімальний життєвий рівень.

Це відбувається зараз, на жаль, у спотвореному вигляді в Україні. Саме тому в державі поряд із соціальною трагедією, яка відбувається, для більшості громадян водночас з’являються соціальні замовлення на пошук оптимальної моделі Української державності, яка б найбільш вдало знаходила вічний компроміс між рівністю та ефективністю.

Підтримка інфляції та безробіття на низькому рівні – головні завдання макроекономічної політики держави. Соціально-економічні наслідки високої інфляції дуже суттєві:

1.                  Зниження реальних доходів населення. Великою помилкою є спроба за рахунок інфляції (2008 рік – 22,9%, 2009 – в плані 9,5%, прогноз Міжнародного Валютного Фонду – 13,5%) вирішувати проблему дефіциту бюджету.

2.                  Знецінення фінансових активів. У результаті інфляції зменшується їх реальна вартість.

3.                  Порушення відносин між позикодавцями та позичальниками. В цьому процесі різко втрачає ефективність банківський сектор, порушується кредитно-грошова система.

4.                  Зниження інтересу до інвестування.

Неспроможність влади всіх рівнів, відсутність будь-яких реформ у країні може привести Україну до фінансово-економічного колапсу та до необхідності довгострокового періоду (до 10 - 15 років) подолання наслідків суспільної кризи.

Так, я з честю можу себе віднести до націоналістів, але націоналістів-прагматиків. Слід зауважити, що ринкова економіка наднаціональна, і така могутня успішна країна, як США, демонструє це всією історією свого розвитку. На прикладі багатьох успішних країн Україна повинна навчитися співпрацювати в глобалізованому світі, там, де є виключно її інтереси: чи на Сході, чи на Заході, чи в Азії, чи в Америці, чи на Близькому Сході, чи на краю Африки.

Саме така філософія побудови відносин приведе Україну до розробки оптимальної моделі геополітики і геостратегії на основі принципів сталого розвитку (рис.2).






Рис 2. Складові сталого розвитку

4.               
Приклад Славутича
Славутич є прикладом того, як із достроковим закриттям Чорнобильської АЕС в чистому вигляді монопрофільне місто перетворилося в соціально орієнтоване з ринковими відносинами, з різними формами власності (державною, комунальною, приватною), місто розвинутого конкурентного середовища на принципах рівних можливостей. Місто, де представники більш, ніж 50 національностей і народностей об’єдналися ідеєю життя в комфортних умовах, комфортному місті з сучасними європейськими стандартами життя, в жодному разі не ідеалізуючи цих стандартів і цих умов.

Створення найсприятливіших умов для економічного розвитку, підприємництва, бізнесу можна довести через теорію «дойної корови» (природа і суспільство – єдине ціле).





Щоб телятко стало теличкою, а потім корівкою, яка починає давати молочко начебто з нічого, з зеленої трави, потрібні певні умови. А годувати потрібно з самого початку і до повного «зношення», дбаючи про нову корівку.

Чому ж ми думаємо, що не створюючи умов для продуктивної, прибуткової, енергоефективної роботи суб’єктів економічної діяльності, ми можемо розраховувати на зростання економіки, створення робочих місць, особливо високооплачуваних, достойний людини рівень життя.

ФОРМУЛА СЛАВУТИЧА:

ВЛАДА – БІЗНЕС – ГРОМАДСЬКІСТЬ = ДОБРОБУТ

Ця модель діє на практиці і, головне, – дає результати. За період з 2001 року, після закриття Чорнобильської АЕС, ми втратили надмірно багато, в тому числі біля 12 тис. робочих місць, разом з тим за цей час нам вдалось:

- залучити інвестицій - понад 48 млн. дол. США, що становить на душу населення 1,96 тис. дол. США;

- створити 7532 робочих місць;

- добудувати об’єкти соціальної інфраструктури;

- створити сучасну соціальну сферу;

- забезпечити і навчитись енергоефективному використанню ресурсів (тільки споживання газу при збільшенні інфраструктури вдалося скоротити більш, ніж удвоє, працюючих у комунальній сфері зменшити майже втроє і при цьому щороку ставати переможцями Всеукраїнського конкурсу з благоустрою, лідерами паливно-енергетичного комплексу та лідерами якості (в 2008 році в Центральній і Східній Європі).

Вирішальними в цей період для славутичан стали духовність, культура, Кодекс етики, доброзичливих, добропорядних, комфортних людських відносин, стосунків, умов для формування особистості на принципах загальнолюдських цінностей.

На засадах теорії з принципом рівних можливостей була відпрацьована система преференцій, яка вирівнювала можливості для підприємництва в тому ж м. Чернігові, великих і середніх містах, у Києві. Це принципово можна продемонструвати на такій схемі:




Успішно реалізована економічна політика на місцевому рівні створення найсприятливіших конкурентних умов для залучення інвестицій, створення високотехнологічних високооплачуваних місць, реалізована ефективна дозвільна система, організаційно-економічний механізм, підтримка початкового, малого і середнього бізнесу, здійснений проект Спеціальної економічної зони (Указ Президента України від 18 червня 1998 року № 657 «Про спеціальну економічну зону «Славутич», Закон України «Про спеціальну економічну зону «Славутич» від 03 червня 1999 року № 721-XIV). Створена та діє комплексна система управління якістю соціальними послугами на основі міжнародного стандарту ISO 9001:2000.

Суб’єктами СЕЗ «Славутич», причому при постійному тиску на міську владу, на підприємницькі структури при безлічі перевірок, державних «рекетів» стали 13 підприємств з 14 інвестиційними проектами, кошторисною вартістю 72886, 38 тис. дол. США.

З початку реалізації інвестиційних проектів на територію СЕЗ "Славутич" (без урахування інвестиційних проектів, по яких достроково розірвано договори) всього залучено інвестицій на суму 217 921,24 тис. грн., а саме:

-         завезено та змонтовано обладнання та устаткування на суму понад 63 131,35 тис. грн.;

-         закуплено сировину та матеріали для забезпечення виробництва на суму 66 585,76 тис. грн.;

-         залучено коштів понад 9 803,12 тис. грн.;

-         освоєні інші інвестиції на суму 78 401,01 тис. грн.

Створено 965 нових робочих місць.

З 25 березня 2005 року по теперішній час суб'єкти СЕЗ "Славутич" пільгами не користуються. Але з початку функціонування СЕЗ "Славутич" загальна сума умовно нарахованих платежів (пільг), наданих суб'єктам СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується), склала 28 160,79 тис. грн., з них: ПДВ – 10 924,36 тис. грн., ввізного мита – 14 635,85 тис. грн., податку на прибуток – 2 532,33 тис. грн., інші платежі – 68,25 тис. грн.

Загальна сума надходжень до бюджетів (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується склала 48 821,05 тис. грн., із них:

-         ПДВ (як різниця між податковим зобов'язанням та кредитом) – 41 821,25 тис. грн.;

-         прибутковий податок з громадян – 5 718,47 тис. грн.;

-         податок на прибуток – 1 281,33 тис. грн.

Підприємствами СЕЗ "Славутич" (по всіх завершених проектах та проектах, реалізація яких продовжується) реалізовано продукції на суму 581 949,14 тис. грн., в т.ч. на експорт – 75 544,91 тис. грн.

Продукція підприємств-суб'єктів СЕЗ "Славутич" різноманітна: канцелярські товари, багата палітра поліграфічної продукції, будівельні матеріали, пакувальні матеріали виготовлені флексографським способом друку, кронен-корки, текстильно-галантерейні жакардові вироби, продукція деревообробного виробництва, декорований посуд, виробництво люмінесцентних світильників та ін.

Продукція, що виробляється в рамках СЕЗ "Славутич" експортується в Росію, Казахстан, Білорусь, Молдова, Італія, Німеччина.

Основні показники діяльності:

1.                 Сума інвестицій на душу населення міста Славутич становить 1,7 тис. дол. США/чол.

2.                 Обсяг реалізованої продукції на душу населення міста – 23,85 тис. грн./чол.

3.                 Вартість одного створеного робочого місця для підприємства – 225,42 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу залучених інвестицій до загальної суми створених робочих місць).

4.                 Вартість одного створеного робочого місця для держави – 29,18 тис. грн./чол. (співвідношення загального обсягу наданих пільг до загальної суми створених робочих місць).

Без сумніву, проект вільної економічної зони «Славутич» є найуспішніший в українській невиправдано короткій історії вільних економічних зон.

Окрім того, з 1987 в м. Славутичі успішно дії Агентство з розвитку бізнесу з відокремленим підрозділом «Бізнес-інкубатор». Агентство визнано одним із найкращих в Україні. За цей час використано на забезпечення діяльності бюджетних ресурсів – 931 тис. грн. Разом з тим, господарська діяльність Агентства склала 2,4 млн. грн., залучено інвестицій – 2,2 млн. дол. США. Бізнес-інкубатор сприяв розвитку 104 компаніям і було створено 380 робочих місць.

Ці приклади переконують в абсолютній ефективності сучасних організаційно-економічних механізмів, що створюють найсприятливіші умови для розвитку підприємництва, малого і середнього, а особливо, початкового бізнесу.

На порядку денному в Україні термінова зміна економної політики з метою переходу на модель «економіки відкритих дверей», перетворення окремих територій, як депресивних, так і успішних у вільні економічні зони. Поки що, на жаль, все навпаки. Так, підприємству X держава винна близько 10 млн. гривень. відшкодування ПДВ, в той же час на митниці знаходиться обладнання західних технологій 2006 року з причини неможливості розмитнення, борг складає близько 1,5 млн. гривень. Важко в економічній науці знайти термін, який можна б було використати для оцінки цієї ситуації.

Визначальними чинниками стратегічного розвитку національної економіки, без сумніву, на погляд автора, повинна стати тріада НАУКА – ОСВІТА – ТЕХНОЛОГІЇ, а далі:

- державна політика і ефективне державне управління;

- ефективна результативна інноваційно-інвестиційна державна політика;

- оптимальне, збалансоване на принципах рівних можливостей поєднання економічної лібералізації з державним регулюванням;

- реалізація принципу субсидіарності та Європейської Хартії місцевого самоврядування в цілому в процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні;

- стандартизація послуг, запровадження системи якості в усі сфери життєдіяльності.

На (рис. 3, 4) автором пропонуються моделі побудови соціальної держави Україна з розвинутим місцевим самоврядуванням.
Рис. 3 Визначення термінів «соціальна держава» та «регіон»






Рис 4. Функціональна модель соціальної держави




Висновок
Головний висновок: Україна за роки незалежності, по великому рахунку, так і не стала на шлях реформ.

Чи з’явилося розуміння, необхідна сума знань: що робити і як робити? Так. Але головна проблема в тому, що вже знаємо, що і як робити, але відсутня політична еліта, яка б взяла на себе відповідальність щодо проведення реформ. Саме тому Україна втрачає унікальні можливості з унікальним природним, технологічним ресурсом, а трудовий ресурс знаходиться на узбіччі стрімкого соціально-економічного розвитку, а ще при цьому підпав під величезний вплив ризиків фінансово-економічної кризи.

Чи є хоча б якийсь позитив, чи все не так? Є, на мій погляд, дуже позитивний процес: у цьому «злочинному безладі», психологічному пресі на людей, бідності – з одного боку, і нахабства з непомірним багатством – з іншого, відбулося народження українського громадянського суспільства. «Український народ перестав бути рабом для тих, хто програв вибори і владу, але разом з тим і для тих, хто виграв вибори і владу» [10, с.8]. Український народ перестає бути рабом! І цей фактор є потужним двигуном змін на краще в Україні, що приведуть до високого рівня якості життя.

Ми приречені об’єднатися навколо ідеї Української державності і не шукати кращої долі по світах, а будувати її тут, у власному українському домі, приймаючи формулу успіху: ІНІЦІАТИВА-ТВОРЧІСТЬ-НАТХНЕННА ПРАЦЯ.




Література
1.                 Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є. Кваснюка -К. –Х: Форт. 2003. – 423 с.

2.                 Артур М. Окун Рівність та ефективність: великий компроміс. Інститут Брукініза. Вашингтон. Переклад з англійської Олександра Лотоцького, 1996 рік, с. 149.

3.                 С.В. Модерний, Л.О. Каліщенко, О.А. Устинко. Короткий курс економічної теорії: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 324 с. ISBN 966-7411-81-8.

4.                 Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с. ISBN 966-574-781-9.

5.                 Карл Маркс «Капітал», Москва, 1983.

6.                 Дуглас К. Стівенсон. Життя та організації в США. Видавництво Ernst Klett Vereag.

7.                 Отримання дозволів: Крок за кроком. Посібник «Отримання дозволів: крок за кроком» розроблено в рамках реалізації проекту «Залучення громадськості до створення прозорих і спрощених процедур при отриманні дозволів на будівництво та землевідведення». Славутич, 2008. – с. 112.

8.                 Впровадження комплексної системи управління якістю соціальних послуг в м. Славутичі за стандартом ISO 9001:2000. За загальною редакцією В.П. Удовиченка.

9.                 В.П. Удовиченко. Організаційно-економічний механізм соціального розвитку міста в умовах формування ринкових відносин. Академія муніципального управління. – Славутич, 2000. – с. 83.

10.            В.П. Удовиченко. Вічний пошук істини «Суспільство і влада». Славутицький центр вищої освіти, 2006. – 16 с.

11.             В.І. Куценко, В.П. Удовиченко, Я.В. Остафійчук. Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики): Монографія./ «Заповіт» 2003. – 228 с.