Реферат Формування державної підтримки розвитку малого підприємництва
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Анотація
Драган І.О. Формування державної підтримки розвитку малого підприємництва.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління», Запоріжжя, 2006.
У дисертації досліджено теоретичні засади формування державної підтримки розвитку підприємництва, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці. Визначено принципи державної політики у сфері малого підприємництва, які виходять із завдань держави в досягненні загальної рівноваги. Здійснено оцінку впливу існуючих регуляторнихбар'єрів на розвиток малого підприємництва. Розроблено методику оцінки результативності функціонування малого підприємництва в регіоні, концепцію розвитку інформаційного забезпечення малого підприємництва на державному та місцевому рівнях. Запропоновано напрями формування децентралізованої системи підтримки малого підприємництва. Обґрунтовано механізм підтримки соціально значущих проектів підприємців.
Ключові слова:державна підтримка, забезпечення, концепція, мале підприємництво, механізм, політика, розвиток, система, управління.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Мале підприємництво є важливим елементом ринкової економіки, без якого не може стійко розвиватися держава. Формування сприятливих умов для розвитку малого підприємництва забезпечує населенню отримання доходів від самостійної господарської діяльності, а місцевим бюджетам – податки. Однак в Україні державна підтримка розвитку малого підприємництва поки що не віднесена до основних напрямів у розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
Мале підприємництво підтримується тільки на регіональному рівні. Участь місцевих адміністрацій в його розвитку незначна, хоча за своєю природою цей рівень управління найбільш близький і доступний підприємцям. З цього виникає необхідність змістити акценти державної підтримки малого підприємництва на місцевий рівень. Слід враховувати, що повна децентралізація регіональної підтримки розвитку малого підприємництва неможлива.
Спільні заходи з державної підтримки малого підприємництва на регіональному і місцевому рівнях не набули значного поширення, незважаючи на те, що інтереси влади різних рівнів збігаються. Це зумовлено як недостатністю фінансування з бюджету, так і відсутністю зацікавленості посадових осіб у розвитку малого підприємництва.
Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджувались у працях таких українських науковців, як: В. Бакуменко, Я. Берсуцький, 3. Варналш, В. Воротін,Л. Воротіна, В. Геєць, В. Горник, А. Дєггяр, С. Дзюбик, М. Долішній, В. Керецман, В. Колот, І. Комарницький, Т. Кондратюк, М. Корецький, В. Кредісов, М. Крупка, О. Кужель, О. Кузьмін, О. Лебединська, К. Ляпша, О. Мордвінов, Н. Нижник, О. Смоленський, А. Пасхавер, С. Покропившій, С. Реверчук, Л. Тарангул, В. Юрчишин та ін. Серед зарубіжних учених необхідно відзначити роботи В. Антонова, В. Високова, А. Горбунова, Дж. Кейнса, Д. Рікардо, В. Савченка, Ж. Сея, А. Сміта, Ф. Шамхалова, Й. Шумпетера та ін.
Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державної підтримки розвитку малого підприємництва залишились невирішеними. Так, потребують подальшого дослідження аспекти реалізації підприємницької функції в умовах розвинутої ринкової економіки. Не визначено впливу існуючих регуляторних бар'єрів на розвиток малого підприємництва. Відсутня методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях. Поіребує вдосконалення система інформаційної підтримки малого підприємництва на місцевому рівні. Не обґрунтовано механізму конкурсного фінансування соціально значущих проектів.
Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах теми Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» – «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102ЦЮ03195). Роль автора полягає в розробці пропозицій з удосконалення системи державної підтримки розвитку малого підприємництва на рівні адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтуванняі розробка рекомендацій з удосконалення системи державної підтримки розвиткумалого підприємництва на рівні адміністративно-територіальних одиниць регіону як складової державного регулювання економіки України.
Для досягнення мети дисертаційноїроботи були поставлені та вирішені такі завдання:
– дослідити теоретичні засади формування державної підтримки розвитку підприємництва, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці;
– визначити принципи державної політики у сфері малого підприємництва, які виходять із завдань держави щодо досягнення загальної рівноваги;
- здійснити оцінку впливу існуючих регуляторних бар'єрів на розвиток малого підприємництва;
- розробити методику оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях;
- запропонувати напрями формування децентралізованої системи підтримки малого підприємництва;
– розробити концепцію розвитку інформаційного забезпечення малого підприємництва на державному та місцевому рівнях;
– обґрунтувати механізм підтримки соціально значущих проектів підприємців. Об'єктом дослідження є процес державної підтримкирозвитку малого підприємництва.
Предмет дослідження – теоретичні аспекти, практичні рекомендації з удосконалення системи державної підтримки розвитку малого підприємництва.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що децентралізація управління розвитком малого підприємництва, забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів малого підприємництва та запровадження конкурсного фінансування підприємницьких проектів сприятимуть розвитку малого підприємництва та ефективному використанню його можливостей у національній економіці.
Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження у сфері програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові та організаційні основи суспільних відносин у сфері малого підприємництва України.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження теоретичних засад розвитку малого підприємництва; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану державної підтримки малого підприємництва в Україні та за її межами; методи аналізу і синтезу – для розробки ефективного механізму підтримки розвитку малого підприємництва; експериментальний – для формування напрямів ефективної державної підтримки розвитку малого підприємництва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
– запропоновано методику оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях, яка передбачає систему їх групувань за кількісними та якісними критеріями;
удосконалено:
- систему підтримки малого підприємництва, яка орієнтована на місцевий рівень та визначена двома складовими: організація управління та організація підтримки;
- процес інформаційного забезпечення підприємців через формування концепції створення інформаційно-маркетингових центрів підприємництва;
– механізм підтримки соціально значущих проектів підприємців на двох рівнях: соціально-ділових центрів, центрів розвитку підприємництва, навчальних центрів місцевої адміністрації, центрів соціальної підтримки населення (перший рівень); фінансових інститутів, консультаційних центрів, аудиторських фірм, засобів масової інформації, бізнес-центрів, агентств і центрів розвитку малого підприємництва, фондів підтримки, страхових компаній і лізингових фірм (другий рівень);
набуло подальшого розвитку:
– теоретичні аспекти формування соціально-орієнтованої економіки в Україні, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці при підтримці держави в напрямах: допомоги соціально незахищеним групам населення, здійснення заходів щодо повнішого задоволення соціальних потреб людей, допомоги у створенні належних умов життєдіяльності всіх верств населення;
– дослідження принципів державної політики у сфері малого підприємництва (невтручання у виробничу діяльність підприємця, соціального партнерства, децентралізації управління, стабільності нормативно-правового режиму), які виходять із завдань держави в досягненні загальної рівноваги.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані у практичній діяльності центральних та регіональних органів влади: Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при розробці законопроектів щодо удосконалення системи державної підтримки розвитку малого підприємництва (довідка №06–11/13–198/121080 від 15.09.2006 р.); Міністерством промислової політики України при розробці Програми взаємодії і співробітництва з регіонами (довідка №12–15/14–136/1009 від 15.06.2006 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» при викладанні таких дисциплін: «Менеджмент», «Теорія державного управління», «Державне регулювання економіки», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка №47 від 02.09.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто і викладено в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: «Дні науки», М. Запоріжжя (2004 р. – 2006 р.), «Наука та інновації – 2005», м. Дніпропетровськ (2005 р.), «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні», м. Дніпропетровськ (2005 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування», м. Харків (2005 р.).
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 195 сторінок та містить 11 рисунків, 10 таблиць, список використаних джерел з 260 найменувань та 10 додатків.
Основний зміст роботи
У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.
У першому розділі – «Науково-теоретичні засади формування державної підтримки розвитку малого підприємництва» – здійснено виклад теоретико-методологічної бази досліджень державної підтримки розвитку малого підприємництва, визначено роль підприємництва як чинника забезпечення стабільності економіки, досліджено державну політику у сфері малого підприємництва, вказано об'єктивні основи формування державної підтримки малого підприємництва.
Сьогодні в економіці провідних країн світу підприємець є одним з головних суб'єктів економічних відносин, а отже, від підприємця значною мірою залежить успішність процесу економічного розвитку, стабільність, стійкість і конкурентоспроможність національної економіки.
Теоретико-методологічні основи програмно-цільового підходу до регулювання ринкового господарства були закладені Дж. Кейнсом, Д. Рікардо, Ж. Сейем, А. Смітом, Й. Шумпетером таін. Пошук ефективних методів управління здійснювало багато вчених, але найбільший внесок у розвиток цих питань зробили такі: В. Бакуменко, В. Бодров, В. Воротш, В. Г'есць, А. Дєгтяр, С. Дзюбик, М. Корецький, Н. Нижник, О. Оболенський, В. Юрчишин та ін.
Результати багатьох досліджень проблеми формування державної підтримки малого підприємництва викладені в працях українських науковців: Я. Берсуцького, 3. Варналія, Л. Воротшої, В. Горника, М. Долішнього, В. Керецман, В. Колота, І. Комарницького, Т. Кондратюка, В. Кредісова, М. Крупки, О. Кужель, О. Кузьміна. О. Лебединської, К. Ляпіної, О. Мордвінова, А. Пасхавера, С. Покропивного, С. Реверчука, Л. Тарангул та ін.
У дослідженнях науковців розподіл моделей ринкової економіки здійснюється шляхом порівняння ступеня втручання держави в економіку, співвідношення державної і приватної власності, а також співвідношень між капіталом і найманою працею: американська або англосаксонська модель (СІЛА, Великобританія); модель соціально-орієнтованої ринкової економіки, рейнська або модель економіки загальної благодаті (Німеччина і Швейцарія); японська або азіатська модель (Японія і Південно-Східна Азія).
Різниця, на нашу думку, між існуючими моделями ринкової економіки зумовлюється ще й відмінностями в чинниках розвитку підприємництва, а також відмінностями в суспільних позиціях самих підприємців. Змінюючи економічну систему, що дісталася нам у спадок від радянських часів, українські реформатори як орієнтир вибрали економіку США, найбільш ліберальну по своїй суті, вбачаючи в американській економіці приклад неперевершено! економічної могутності країни, приклад, якому просто необхідно слідувати для досягнення швидких позитивних результатів. Негативними рисами американської моделі є те, що вона побудована на системі збагачення найактивнішої частини населення. Соціальна політика має залишковий характер, а податкова політика здійснюється не для перерозподілу доходів, а для контролю над рівнем цін і впливу на параметри сукупного попиту і пропозиції.
У процесі дослідження встановлено, що добробут суспільствабільшою мірою залежить від напряму підприємницької діяльності і поведінки підприємців. Причому спрямовуючими механізмами суб'єктів підприємництва виступають саме ціннісні орієнтири. Так, стан багатьох чинників виробництва в США, необхідних для здійснення процесу економічного розвитку, не відповідає сучасному рівню розвитку світового господарства (наприклад, низька кваліфікація робочої сили у сфері виробництва).
Визначено, що в Україні соціальна відповідальність підприємців перебуває на низькому рівні. Багато в чому через це в суспільстві наявна висока соціальна напруженість. Більшість підприємців в Україні прагне лише отримання прибутку, причому нерідко з порушенням українського законодавства. Дотримання інтересів країни і суспільства не є пріоритетом вітчизняного підприємництва. Вихід зі становища, що склалося, полягає у створенні соціально-орієнтованої економіки, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці. Ринкове середовище вимагає пріоритетного розвитку соціальної відповідальності підприємництва. Це передбачає реалізацію соціально-економічних інтересів у межах окремого району, міста, регіону і держави в цілому. Від підприємництва вимагається допомога соціально незахищеним групам населення, здійснення заходів щодо повнішого задоволення соціальних потреб людей, допомога в створенні належних умов життєдіяльності всіх верств населення. Це зумовлюється використанням підприємцями природних, культурних та трудових ресурсів тієї території, на якій відбувається їх діяльність, а не рідко погіршенням навколишнього середовища.
У моделях, які використовують Німеччина і Швейцарія, держава активніше втручається в економіку. В Україні доцільно застосовувати державну політику господарського порядку. Відповідно до неї основним завданням держави є організація ринку, тоді як безпосереднє регулювання економіки стає другорядним завданням. Тільки при належній організації ринку господарські процеси регулюють безпосередньо самостійні ринкові суб'єкти. Основними цілями проведення даної політики є забезпечення свободи і справедливості. В основі цього лежить соціальна відповідальність підприємництва. При цьому слід використати досвід Японії, де приватний капітал діє так, щоб знизити невизначеність, властиву ринку. Однак створення фірмових групувань за досвідом Японії з сильнимдержавним регулюванням на початковому етапі розвитку ринку в Україні не буде сприяти задоволенню суспільних потреб громадян.
До останнього часу держава прагнула звільнитися від обов'язків соціального гаранта, перекладаючи ці обов'язки на самих громадян і підприємців. Економічна політика держави, яка проводиться останнім часом, не може сприяти розвитку у підприємців соціальної відповідальності. На підприємництво негативно впливає податкова політика, грошова політика, антимонопольна політика, суперечливе законодавство, часта зміна напрямів економічних реформ та ін. Від держави нині вимагається підтримка дотримання соціальної відповідальності підприємців.
З погляду підприємця, держава повинна створювати умови для максимізації прибутку, мінімізації ризику, захисту власності і особи підприємця тощо. З позиції держави підприємець має забезпечувати зростання суспільного добробуту, підтримку зайнятості, економічне зростання, політичну стабільність тощо.
Слід враховувати той факт, що ринкова економіка не здатна автоматично регулювати економічні й соціальні процеси на користь кожного підприємця і всього суспільства в цілому. Завдання державної політики полягає в досягненні загальної рівноваги, при якій держава прагне підтримувати конкурентну рівновагу, тобто коли споживачі максимізують значення функції корисності, а підприємці максимізують одержаний прибуток.
Держава, залежно від вибраних цілей, може: стримувати розвиток підприємництва в цілому і малого зокрема, тобто створювати украй несприятливі умови для їх розвитку, наприклад, встановлювати високі податки на діяльність підприємств, відмовитися від захисту інтересів власників тощо; бути стороннім спостерігачем, не перешкоджаючи і не допомагаючи розвитку підприємництва; ініціатором підприємницького розвитку, вживаючи заходів пошуку і залучення в підприємницький процес нових економічних агентів.
Основним принципом побудови державної політики у сфері малого підприємництва є поєднання принципу невтручання у виробничу діяльність підприємця з принципом соціального партнерства. Завданням держави є побудова соціально-ринкової економіки, що реалізовує досягнення як економічних, так і соціальних цілей. Важливим принципом державної політики є принцип децентралізації та розширення прав регіонів і місцевого самоврядування у сфері малого підприємництва. Він полягає в зміщенні всієї практичної допомоги суб'єктам малого підприємництва на місцевий рівень, оскільки саме тут влада і підприємці вступають в безпосередні відносини. Державну політику в галузі малого підприємництва слід будувати на дотриманні принципу стабільності нормативно-правового режиму. Це визначальний чинник зовнішнього середовища малого підприємництва. Об'єктивно важлива соціально-економічна роль малого підприємництва в українській економіці передбачає необхідність високих темпів його становлення і зміцнення в системі національної економіки. Проте досягнутий рівень розвитку малого підприємництва в Україні не відповідає вимогам ринкової економіки. У своїй основі несприятливі тенденції розвитку малого підприємництва пов'язані як із загальнонаціональними політичними, економічними і соціальними проблемами, так і з особливостями малого підприємництва як суб'єкта економіки, а саме: з високим рівнем залежності стану малого підприємництва від динаміки макроекономічних показників і чинників зовнішнього середовища. У зв'язку з цим необхідність прискореного розвитку малого підприємництва зумовлює активну його підтримку з боку держави.
У другому розділі – «Аналіз сучасного стану державної підтримки розвитку малого підприємництва» – досліджуються регуляторні бар'єри у сфері малого підприємництва, визначено особливості державної підтримки розвитку малого підприємництвав адміністративно-територіальних одиницях.
У дисертації визначено основні регуляторні бар'єри, які гальмують розвиток та функціонуваннямалих підприємств. Серед них можна назвати такі: значна кількість та тривалість перевірок малихпідприємств, непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контрольних органіву разі здійснення ними правопорушень та завдання збитків малим підприємствам; значні перешкоди при реєстрації, складність та об'ємність державної статистичної, бухгалтерської та податкової звітності. Негативний вплив зазначених чинників ще більше посилюється на малих підприємствах у сфері виробництва. Крім того, неузгодженість законодавства у сфері спрощеного оподаткування штучно посилює розрив між малим та великим підприємництвом. існують значні розбіжності в рівні сприятливості регуляторного середовища по регіонах, що свідчить як про недостатність контролю за діяльністю державних органів на місцях, так і про низьку ділову етику місцевого підприємництва.
Хоча в останні роки вдалося дещо зменшити регуляторний тиск на підприємства, проте більшість гальмуючих чинників виходить за межі суто регуляторної політики та має макроекономічну природу. Тому одним з головних завдань в умовах розвитку ринкової економіки має бути пошук засобів та розробка пропозицій щодо узгодження потреби всебічного стимулювання розвитку малого підприємництва з потребами забезпечення в Україні макроекономічної стабільності та довгострокового збалансованого інноваційного економічного зростання. Найкраще негативний вплив зазначених регуляторних бар'єрів можна простежити у розвитку малого підприємництва окремого регіону. У Запорізькій області останніми роками намітилася стійка тенденція до зростання кількості малих підприємств. Це стосується підприємств, які займалися тими видами економічної діяльності, які не потребують значних вкладень і витрат. Так, у 2005 р. майже половина (41,9%) малих підприємств зайняті оптовою і роздрібною торгівлею(враховуючи торгівлю транспортними засобами і послуга з ремонту). Частка підприємств, які займалися операціями з нерухомістю, здаванням під найм і послугами юридичним особам, у загальній кількості малих підприємств збільшилась з 15% у 2004 р. до 16,4% у 2005 р. У виробничій сфері, як і в попередні роки, діяло лише 30% загальної кількості малих підприємств, в тому числі 14,3% – у промисловості, 10,2% – у будівництві, 4,6% – у сільському господарстві. У 2005 р. у промисловості працювало 9% загальної кількості зайнятих у малому підприємництві, в будівництві – 9%,
у сільському господарстві – 10%. Відбуваються позитивні тенденції зростання середньомісячної заробітної плати працівників малого підприємництва Запорізької області. У 2005 р. вона збільшилась порівняно з 2004 р. на 15,8%. Однак значний податковий тиск та непропорційно великі порівняно з отриманими доходами ставки відрахувань на соціальні заходи призвели до того, що заробітна плата в малих підприємствах залишається на рівні, що є більше ніж у 2 рази нижчим, ніж у цілому по області. У цілому вплив регуляторних бар'єрів виявився в тому, що у 2005 р. 21% малих підприємств не вів господарської діяльності, і нових підприємств було створено тільки 9% від загальної їх кількості.
Значна частка малих підприємств (70,1%) розташована у м. Запоріжжі. По районах області показник кількості малих підприємств області у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення розподіляється нерівномірно: від 96 підприємств у м. Запоріжжі до 10-у Кам'янко-Дніпровському районі. Така велика різниця зумовлена різними можливостями створення, функціонування та розвитку малих підприємств в адміністративно-територіальних одиницях. Про це свідчить перевищення показника у 1,65 рази у м. Запоріжжі над середнім по області. Для поглибленого виявлення причин слід здійснити аналіз управління розвитком малого підприємництва в окремих адміністративно-територіальних одиницях.
Однак на сьогодні в Україні відсутня методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях. Авторська методика, наведена в дисертації, передбачає систему групувань адміністративно-територіальних одиниць за кількісними та якісними критеріями рівня розвитку малого підприємництва.
До кількісних критеріїв віднесені: кількість малих підприємств з розрахунку на 10 тис. жителів адміністративно-територіальної одиниці; розподіл малих підприємств за прибутковістю (збитковістю); випуск малими підприємствами продукції власного виробництва з розрахунку на 1 мешканця; обсяг платних послуг, наданих малими підприємствами на 1 мешканця; кількість індивідуальних підприємців на 1 мешканця. До якісних критеріїв віднесені: наявність різних пільг, що надаються суб'єктам малого підприємництва на місцевому рівні; наявність інформації про податки, сплачувані суб'єктами малого підприємництва; наявність інформації про інвестиції у власний розвиток суб'єктів малого підприємництва; надання фінансової підтримки суб'єктам малого підприємництва з місцевих бюджетів; наявність інформації про кількість суб'єктів малого підприємництва по галузях економіки; наявність інформації про частку малого підприємництва в загальному обсязі виробництва; робота з місцевим центром зайнятості щодо залучення безробітних у сферу малого підприємництва; наявність місцевого фонду підтримки малого підприємництва; проведення роботи в місцевих засобах масової інформації з формування позитивного іміджу підприємництва; проведення конкурсів серед підприємців на отримання державного замовлення.
За кожною ознакою адміністративно-територіальні одиниці поділені на чотири групи: перша – «лідери», друга – «середняки», третя – «початківці», четверта – «аутсайдери». Результати аналізу свідчать, що за кількісними критеріями до першої групи увійшло м. Запоріжжя; до другої – м. Мелітополь; до третьої – м. Бердянськ, м. Енергодар, м. Токмак, Бердянський, Василівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Мелітопольський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Якімівський райони; до четвертої – Великобелозерський, Веселівський, Запорізький, Куйбишевський, Кам'янко-Дніировський, Михайлівський, Чернігівський райони.
Аналіз стану малого підприємництва за якісними ознаками свідчить, що його результати, як правило, збігаються з результатами аналізу за кількісними ознаками. Так, до групи «лідери» увійшло м. Запоріжжя; «середняки» – м. Мелітополь, м. Бердянськ; «початківці» – м. Енергодар, м. Токмак, Бердянський, Василівський, Гуляйпільський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький райони; «аутсайдери» – Великобелозерський, Веселівський, Вільнянський, Запорізький, Кам'янко-Дніпровський, Куйбишевський, Чернігівський, Якімівський райони.
Це свідчить про наявність прямої залежності між заходами державної підтримки малого підприємництва і реальними показниками його розвитку.
Маючи якісну інформацію щодо стану управління в окремих адміністративно-територіальних одиницях на регіональному та місцевих рівнях, можна приймати ефективні управлінські рішення щодо підтримки розвитку малого підприємництва.
На сьогодні в Запорізькій області при місцевих органах виконавчої влади створені ти діють координаційні ради з питань розвитку підприємництва та обласна координаційна рада. Аналіз діяльності малого підприємництва свідчить про те, що реалізація Комплексної програми підтримки малого підприємництва поки що не дала змоги вирішити всього комплексу проблем з його розвитку. Для цього потрібне, насамперед, створення ефективних систем управління малим підприємництвом, його інформаційного забезпечення, підтримки соціально значущих проектів.
У третьому розділі – «Удосконалення системи державної підтримки розвитку малого підприємництва» – визначені пріоритетні напрями створення децентралізованої системи управління малим підприємництвом, розроблено систему забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва, обґрунтовано механізм конкурсного фінансування соціально значущих проектів, визначено необхідність послаблення системи адміністративно-директивного тиску В Україні на мале підприємництво. При всіх позитивних моментах щодо концентраціїорганами влади своєї діяльності на створенні та вдосконаленні законодавчої бази, забезпеченні взаємної координації та інформаційного обміну між регіонами щодо заходів з політики сприяння розвитку малого підприємництва відсутнє врахування інтересів самих підприємців. Крім того, негативна дія посилюється тим, що місцеві органи влади впроваджують у практиці управління вже готові програми, які «спущені зверху». Це вимагає децентралізації влади, посилення ролі місцевих адміністрацій в управлінні розвитком малого підприємництва.
Виходячи з цього, нами запропонована система підтримки малого підприємництва, орієнтована на місцевий рівень.
Її особливість полягаєв тому, що основна робота з надання допомоги суб'єктам малого підприємництва проводиться на місцевому рівні. Система поділена на дві складові: організація управліннята організація підтримки малого підприємництва. При цьому такі складові концентруються в місцевих адміністраціях, у свою чергу, місцеві адміністрації здійснюють вплив на громадськіоб'єднання підприємців та сприяють розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. У разі неефективності прийнятих заходів державної підтримки суб'єкти малогопідприємництва мають можливість впливати па державнуполітику через місцеві та обласні адміністрації.
В умовах всебічної інформатизації суспільства найбільш актуальним є інформаційне забезпечення підтримки розвитку малого підприємництва. Якщо у великих містах ця проблема частково вирішується, то на периферії майже повністю відсутнє таке забезпечення у зв'язку з недостатністю фінансування.
У дисертації запропонована концепція розвитку інформаційного забезпечення підприємців Запорізької області на основі створення інформаційно-маркетингових центрів підприємництва. Метою цієї концепції є розширення асортименту пропонованих підприємцям послуг, перетворення інформації в такий же необхідний ресурс, як сировина або матеріали, і на ційоснові забезпечення збільшення економічного потенціалу вже діючих малих підприємств. Передбачається, що вся інформація щодо діяльності суб'єктів малого підприємництва буде зосереджена в одному місці – в інформаційно-маркетингових центрах.
Такі центри самі створюють умови для формування попиту на інформацію за трьома основними напрямами діяльності: організаційним, інформаційно-консультативним,маркетинговим. Дуже важливим у цьому випадку є процес актуалізації інформації, тобто її потреби з боку підприємців. На основі постійного збору статистичної інформації, в періодичних виданнях і на спеціалізованих сайтах в Інтернеті, а також її аналізу щотижня створюються блоки оперативної поточної інформації про стан справу малому підприємництві, у сфері податків, фінансів, ситуації на кредитному ринку, про ціни на основні товари і послуги в регіоні і сусідніх регіонах. Ця інформація розсилається в усі місцеві інформаційно-маркетингові центри.Необхідно розвивати такий напрям, як сприяння розширенню взаємодії адміністративно-територіальних одиниць у сфері обміну інформацією про товари тапослуги, що виробляються на території кожного з них. Інформаційно-маркетингові центри також мають виконувати функцію координатора руху товарів між різними адміністративно-територіальними одиницями регіону, але не директивним порядком, а використовуючи принципи, засновані на вільному доступі до інформації про ринки адміністративно-територіальних одиниць. Для цього пропонується проведення віртуальних ярмарок і виставок місцевих виробників.
Для представлення адміністративно-територіальних одиниць регіону на загальнонаціональному рівні і залучення інвесторів створюється уніфікована бізнес-карта кожної адміністративно-територіальної одиниці, яка містить інформацію про ресурси, інфраструктуру, потенційні можливості території, із зазначенням контактів у місцевих адміністраціях. Це є заявою для потенційних інвесторів, перш за все українських, про те, що місцева влада готова створити сприятливі умови для ведення їх бізнесу на своїй території.
Пріоритетними при визначенні об'єктів інвестування повинні стати соціально значущі проекти, якіреалізовуються суб'єктами малого підприємництва з виконання місцевого замовлення або програмисоціально-економічного розвитку. Фінансування повинне здійснюватися на конкурсній основі з проведенням експертизи бізнес-планівпроектів за критеріями забезпечення максимальної економічно доцільноїкількості робочих місць, здійснення діяльності в пріоритетній для регіону галузі і можливості виконання державного замовлення.
Конкурс соціально значущих проектів підприємців спрямований насамперед на розширення можливостей працевлаштуваннябезробітних громадян шляхом створення підприємцяминових робочих місць для незайнятогонаселення, що зазнає найбільших труднощів у пошукуроботи.
Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державної підтримки розвитку малого підприємництва шляхом визначення теоретичних підходів, оцінювання стану регулювання малого підприємництва, обґрунтування децентралізації управління, забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів малого підприємництва та запровадження конкурсного фінансування підприємницьких проектів. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
Визначено, що дотриманняінтересів країни і суспільства не є пріоритетом вітчизняного підприємництва. При цьому економічна політика держави, яка проводиться останнім часом, не сприяє розвитку в підприємців соціальної відповідальності. Томуформування соціально-орієнтованої економіки, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці, можливе лише за підтримки держави. Спрямовуючими механізмами суб'єктів підприємництва повинні стати ціннісні орієнтири. Від підприємництва вимагається допомога соціально незахищеним групам населення, здійснення заходів щодо повнішого задоволення соціальних потреб людей, допомога у створенні належних умов життєдіяльності всіх верств населення. Від держави вимагається підтримка дотримання соціальноївідповідальності підприємців.
Завдання державної політики полягає в досягненні загальної рівноваги, при якій держава прагне підтримувати конкурентну рівновагу, тобто коли споживачі максимізують значення функції корисності, а підприємці максимізують одержаний прибуток. Виходячи з цього побудова державної політики у сфері малого підприємництва полягає у поєднанні принципу невтручання у виробничу діяльність підприємця з принципом соціального партнерства, у дотриманні принципів децентралізації управління та стабільності нормативно-правового режиму.
Регуляторні бар'єри, які створюються державою, гальмують розвиток та функціонування малих підприємств у ринкових умовах. їх негативний вплив простежено у розвитку малого підприємництва Запорізької області. Так, непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контрольних органів, значні перешкоди при реєстрації, складність та об'ємність державної звітності призвели до зростання кількості малих підприємств, які займалися операціями з нерухомістю, оптовою та роздрібною торгівлею, здаванням під найм і послугами юридичним особам, тобто тими видами економічної діяльності, які не потребують значних вкладень і витрат. При цьому лише 30% загальної кількості малих підприємств діяли у виробничій сфері. Значний податковий тиск та непропорційні великі відносно до отриманих доходів ставки відрахувань на соціальні заходи призвели до того, що заробітна плата в малих підприємствах залишається на рівні, що є більше ніж у 2 рази нижчим, ніж в цілому по області. Загалом вплив регуляторних бар'єрів виявився в тому, що у 2005 р. 21% малих підприємств не вів господарської діяльності, і було створено тільки 9% нових підприємств від їх загальної кількості.
Існують значні розбіжності в рівні сприятливості регуляторного середовища по регіонах, що свідчить як про недостатність контролю за діяльністюдержавних органів на місцях, так і про низьку ділову етику місцевого підприємництва. Розходження можливостей створення, функціонування та розвитку малих підприємств в адміністративно-територіальних одиницях призвели до значного розкиду показникакількості малих підприємств області у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення: від 96 підприємств у м. Запоріжжі до 10 – у Кам'янко-Дніпровському районі.
Відсутність методик оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях визначила необхідність формуванняавторської методики, яка передбачає систему групувань адміністративно-територіальних одиниць за кількісними та якісними критеріями рівня розвитку малого підприємництва. їх збігання за більшістю ознак свідчить про наявність прямої залежності між заходами державної підтримки малою підприємництва і реальними показниками його розвитку. Запропонована методика дає змогу виділяти рівні управління в окремих адміністративно-територіальниходиницях та прийматиефективні управлінські рішення щодо підтримки розвитку малого підприємництва.
Неефективність чинної політики щодо підтримки малого підприємництва сприяла впровадженню такої системи, яка враховує інтереси самих підприємців. Вона передбачає здійснення заходів з надання допомоги суб'єктам малого підприємництва на місцевому рівні. При цьомупередбачено її поділ на дві складові: організація управління та організація підтримки малого підприємництва. Місцеві адміністрації здійснюють вплив на громадські об'єднанім підприємців та сприяють розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. У разі неефективності прийнятих заходів державної підтримки, суб'єкти малого підприємництва мають можливість впливати на державну політику через місцеві та обласні адміністрації.
У дисертації запропонована концепція розвитку інформаційного забезпечення підприємців Запорізької області на основі створення інформаційно-маркетингових центрів підприємництва. На місцевому рівні на основі постійного збору та аналізу статистичної інформації щотижня в таких центрах створюються блоки оперативної поточної інформації про стан справ в малому підприємництві: у сфері податків, фінансів, ситуації на кредитному ринку, про ціни на основні товари і послуги в регіоні і сусідніх регіонах. Ця інформація розсилається в усі місцеві інформаційно-маркетингові центри. Надержавному рівні відбувається взаємодія адміністративно-територіальних одиниць у сфері обміну інформацією про товари та послуги, що виготовляються на території кожного з них. На підставі цього створюється уніфікована бізнес-карта кожної адміністративно-територіальної одиниці, яка містить інформацію про ресурси, інфраструктуру, потенційні можливості території. Це дає змогу залучити додаткові інвестиції для розвитку малого підприємництва.
У роботі запропонована дворівнева підтримка соціально значущих проектів, що включає на першому рівні підтримку соціально-ділових центрів, центрів розвитку підприємництва, навчальних центрів місцевої адміністрації і центрів соціальної підтримки населення; на другом)' – фінансових інститутів, консультаційних центрів, аудиторських фірм, засобів масової інформації, бізнес-центрів, агентств і центрів розвитку малого підприємництва, фондів підтримки, страхових компаній і лізингових фірм. Це забезпечує якнайповнішу реалізацію проектів, дає можливість отримання державних дотацій, пільгового фінансування і кредитування, а отже, ефективного розвитку малого підприємництва.
Виходячи з результатів дослідження, запропоновано такі практичні рекомендації:
- Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва здійснити заходи щодо створення інформаційної інфраструктури підтримки розвитку малого підприємництва;
- Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо формування державної регуляторної політики з використанням методики оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях;
– обласним державним адміністраціям впровадити систему підтримки малого підприємництва, яка орієнтована на місцевий рівень.
Список опублікованих праць
1. Драган І.О. Критерії визначення та функціональна роль малого підприємництва в сучасних умовах // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – №2. – С. 70–75.
2. Драган І.О. Особливості формування організаційно-економічних механізмів розвитку малого підприємництва в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – №2. – С. 84–89.
3. Драган І.О. Розвиток малих підприємств у системі ринкової економіки України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – №1. - С. 33–38.
4. Драган І.О. Сутність малого підприємництва як об'єкта державного регулювання // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – №1. – С. 51–56.
5. Драган І.О. Формування ефективної податкової системи як фактора розвитку малого підприємництва в Україні // Менеджер. Вісник ДонДУУ. – 2006. - №2 (36). – С. 200–206.
6. Драган І.О. Формування регуляторної політики як складової державного регулювання підприємницької діяльності // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств», т. V, вип. 42, Серія: Державне управління. - Донецьк, ДонДУУ, 2004. – С. 203–212.
7. Драган І.О. Формування системи регіонального управління розвитком малого підприємництва // Вісник НАДУ. – 2006. – №2. – С. 273–279.
8. Драган І.О. Зарубіжний досвід підтримки малого підприємництва і можливість його використання у вітчизняній практиці // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №5. – С. 76–80.
9. Драган І.О. Державне регулювання діяльності малих підприємств // Дні науки: 36. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 27–28 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2005. – Т. 2. – С. 66–67.
10. Драган І.О. Підтримка розвитку малого підприємництва в зарубіжних країнах // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні». – Т. 6. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.-С. 7–9.
11. Драган І.О. Формувашгя державної політики у сфері регулювання малого підприємництва // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наука та інновації – 2005». – ї. 12. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.-С. 13–14.
Значна частка малих підприємств (70,1%) розташована у м. Запоріжжі. По районах області показник кількості малих підприємств області у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення розподіляється нерівномірно: від 96 підприємств у м. Запоріжжі до 10-у Кам'янко-Дніпровському районі. Така велика різниця зумовлена різними можливостями створення, функціонування та розвитку малих підприємств в адміністративно-територіальних одиницях. Про це свідчить перевищення показника у 1,65 рази у м. Запоріжжі над середнім по області. Для поглибленого виявлення причин слід здійснити аналіз управління розвитком малого підприємництва в окремих адміністративно-територіальних одиницях.
Однак на сьогодні в Україні відсутня методика оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях. Авторська методика, наведена в дисертації, передбачає систему групувань адміністративно-територіальних одиниць за кількісними та якісними критеріями рівня розвитку малого підприємництва.
До кількісних критеріїв віднесені: кількість малих підприємств з розрахунку на 10 тис. жителів адміністративно-територіальної одиниці; розподіл малих підприємств за прибутковістю (збитковістю); випуск малими підприємствами продукції власного виробництва з розрахунку на 1 мешканця; обсяг платних послуг, наданих малими підприємствами на 1 мешканця; кількість індивідуальних підприємців на 1 мешканця. До якісних критеріїв віднесені: наявність різних пільг, що надаються суб'єктам малого підприємництва на місцевому рівні; наявність інформації про податки, сплачувані суб'єктами малого підприємництва; наявність інформації про інвестиції у власний розвиток суб'єктів малого підприємництва; надання фінансової підтримки суб'єктам малого підприємництва з місцевих бюджетів; наявність інформації про кількість суб'єктів малого підприємництва по галузях економіки; наявність інформації про частку малого підприємництва в загальному обсязі виробництва; робота з місцевим центром зайнятості щодо залучення безробітних у сферу малого підприємництва; наявність місцевого фонду підтримки малого підприємництва; проведення роботи в місцевих засобах масової інформації з формування позитивного іміджу підприємництва; проведення конкурсів серед підприємців на отримання державного замовлення.
За кожною ознакою адміністративно-територіальні одиниці поділені на чотири групи: перша – «лідери», друга – «середняки», третя – «початківці», четверта – «аутсайдери». Результати аналізу свідчать, що за кількісними критеріями до першої групи увійшло м. Запоріжжя; до другої – м. Мелітополь; до третьої – м. Бердянськ, м. Енергодар, м. Токмак, Бердянський, Василівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Мелітопольський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Якімівський райони; до четвертої – Великобелозерський, Веселівський, Запорізький, Куйбишевський, Кам'янко-Дніировський, Михайлівський, Чернігівський райони.
Аналіз стану малого підприємництва за якісними ознаками свідчить, що його результати, як правило, збігаються з результатами аналізу за кількісними ознаками. Так, до групи «лідери» увійшло м. Запоріжжя; «середняки» – м. Мелітополь, м. Бердянськ; «початківці» – м. Енергодар, м. Токмак, Бердянський, Василівський, Гуляйпільський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький райони; «аутсайдери» – Великобелозерський, Веселівський, Вільнянський, Запорізький, Кам'янко-Дніпровський, Куйбишевський, Чернігівський, Якімівський райони.
Це свідчить про наявність прямої залежності між заходами державної підтримки малого підприємництва і реальними показниками його розвитку.
Маючи якісну інформацію щодо стану управління в окремих адміністративно-територіальних одиницях на регіональному та місцевих рівнях, можна приймати ефективні управлінські рішення щодо підтримки розвитку малого підприємництва.
На сьогодні в Запорізькій області при місцевих органах виконавчої влади створені ти діють координаційні ради з питань розвитку підприємництва та обласна координаційна рада. Аналіз діяльності малого підприємництва свідчить про те, що реалізація Комплексної програми підтримки малого підприємництва поки що не дала змоги вирішити всього комплексу проблем з його розвитку. Для цього потрібне, насамперед, створення ефективних систем управління малим підприємництвом, його інформаційного забезпечення, підтримки соціально значущих проектів.
У третьому розділі – «Удосконалення системи державної підтримки розвитку малого підприємництва» – визначені пріоритетні напрями створення децентралізованої системи управління малим підприємництвом, розроблено систему забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва, обґрунтовано механізм конкурсного фінансування соціально значущих проектів, визначено необхідність послаблення системи адміністративно-директивного тиску В Україні на мале підприємництво. При всіх позитивних моментах щодо концентраціїорганами влади своєї діяльності на створенні та вдосконаленні законодавчої бази, забезпеченні взаємної координації та інформаційного обміну між регіонами щодо заходів з політики сприяння розвитку малого підприємництва відсутнє врахування інтересів самих підприємців. Крім того, негативна дія посилюється тим, що місцеві органи влади впроваджують у практиці управління вже готові програми, які «спущені зверху». Це вимагає децентралізації влади, посилення ролі місцевих адміністрацій в управлінні розвитком малого підприємництва.
Виходячи з цього, нами запропонована система підтримки малого підприємництва, орієнтована на місцевий рівень.
Її особливість полягаєв тому, що основна робота з надання допомоги суб'єктам малого підприємництва проводиться на місцевому рівні. Система поділена на дві складові: організація управліннята організація підтримки малого підприємництва. При цьому такі складові концентруються в місцевих адміністраціях, у свою чергу, місцеві адміністрації здійснюють вплив на громадськіоб'єднання підприємців та сприяють розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. У разі неефективності прийнятих заходів державної підтримки суб'єкти малогопідприємництва мають можливість впливати па державнуполітику через місцеві та обласні адміністрації.
В умовах всебічної інформатизації суспільства найбільш актуальним є інформаційне забезпечення підтримки розвитку малого підприємництва. Якщо у великих містах ця проблема частково вирішується, то на периферії майже повністю відсутнє таке забезпечення у зв'язку з недостатністю фінансування.
У дисертації запропонована концепція розвитку інформаційного забезпечення підприємців Запорізької області на основі створення інформаційно-маркетингових центрів підприємництва. Метою цієї концепції є розширення асортименту пропонованих підприємцям послуг, перетворення інформації в такий же необхідний ресурс, як сировина або матеріали, і на ційоснові забезпечення збільшення економічного потенціалу вже діючих малих підприємств. Передбачається, що вся інформація щодо діяльності суб'єктів малого підприємництва буде зосереджена в одному місці – в інформаційно-маркетингових центрах.
Такі центри самі створюють умови для формування попиту на інформацію за трьома основними напрямами діяльності: організаційним, інформаційно-консультативним,маркетинговим. Дуже важливим у цьому випадку є процес актуалізації інформації, тобто її потреби з боку підприємців. На основі постійного збору статистичної інформації, в періодичних виданнях і на спеціалізованих сайтах в Інтернеті, а також її аналізу щотижня створюються блоки оперативної поточної інформації про стан справу малому підприємництві, у сфері податків, фінансів, ситуації на кредитному ринку, про ціни на основні товари і послуги в регіоні і сусідніх регіонах. Ця інформація розсилається в усі місцеві інформаційно-маркетингові центри.Необхідно розвивати такий напрям, як сприяння розширенню взаємодії адміністративно-територіальних одиниць у сфері обміну інформацією про товари тапослуги, що виробляються на території кожного з них. Інформаційно-маркетингові центри також мають виконувати функцію координатора руху товарів між різними адміністративно-територіальними одиницями регіону, але не директивним порядком, а використовуючи принципи, засновані на вільному доступі до інформації про ринки адміністративно-територіальних одиниць. Для цього пропонується проведення віртуальних ярмарок і виставок місцевих виробників.
Для представлення адміністративно-територіальних одиниць регіону на загальнонаціональному рівні і залучення інвесторів створюється уніфікована бізнес-карта кожної адміністративно-територіальної одиниці, яка містить інформацію про ресурси, інфраструктуру, потенційні можливості території, із зазначенням контактів у місцевих адміністраціях. Це є заявою для потенційних інвесторів, перш за все українських, про те, що місцева влада готова створити сприятливі умови для ведення їх бізнесу на своїй території.
Пріоритетними при визначенні об'єктів інвестування повинні стати соціально значущі проекти, якіреалізовуються суб'єктами малого підприємництва з виконання місцевого замовлення або програмисоціально-економічного розвитку. Фінансування повинне здійснюватися на конкурсній основі з проведенням експертизи бізнес-планівпроектів за критеріями забезпечення максимальної економічно доцільноїкількості робочих місць, здійснення діяльності в пріоритетній для регіону галузі і можливості виконання державного замовлення.
Конкурс соціально значущих проектів підприємців спрямований насамперед на розширення можливостей працевлаштуваннябезробітних громадян шляхом створення підприємцяминових робочих місць для незайнятогонаселення, що зазнає найбільших труднощів у пошукуроботи.
Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державної підтримки розвитку малого підприємництва шляхом визначення теоретичних підходів, оцінювання стану регулювання малого підприємництва, обґрунтування децентралізації управління, забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів малого підприємництва та запровадження конкурсного фінансування підприємницьких проектів. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
Визначено, що дотриманняінтересів країни і суспільства не є пріоритетом вітчизняного підприємництва. При цьому економічна політика держави, яка проводиться останнім часом, не сприяє розвитку в підприємців соціальної відповідальності. Томуформування соціально-орієнтованої економіки, в рамках якої діятимуть соціально відповідальні підприємці, можливе лише за підтримки держави. Спрямовуючими механізмами суб'єктів підприємництва повинні стати ціннісні орієнтири. Від підприємництва вимагається допомога соціально незахищеним групам населення, здійснення заходів щодо повнішого задоволення соціальних потреб людей, допомога у створенні належних умов життєдіяльності всіх верств населення. Від держави вимагається підтримка дотримання соціальноївідповідальності підприємців.
Завдання державної політики полягає в досягненні загальної рівноваги, при якій держава прагне підтримувати конкурентну рівновагу, тобто коли споживачі максимізують значення функції корисності, а підприємці максимізують одержаний прибуток. Виходячи з цього побудова державної політики у сфері малого підприємництва полягає у поєднанні принципу невтручання у виробничу діяльність підприємця з принципом соціального партнерства, у дотриманні принципів децентралізації управління та стабільності нормативно-правового режиму.
Регуляторні бар'єри, які створюються державою, гальмують розвиток та функціонування малих підприємств у ринкових умовах. їх негативний вплив простежено у розвитку малого підприємництва Запорізької області. Так, непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контрольних органів, значні перешкоди при реєстрації, складність та об'ємність державної звітності призвели до зростання кількості малих підприємств, які займалися операціями з нерухомістю, оптовою та роздрібною торгівлею, здаванням під найм і послугами юридичним особам, тобто тими видами економічної діяльності, які не потребують значних вкладень і витрат. При цьому лише 30% загальної кількості малих підприємств діяли у виробничій сфері. Значний податковий тиск та непропорційні великі відносно до отриманих доходів ставки відрахувань на соціальні заходи призвели до того, що заробітна плата в малих підприємствах залишається на рівні, що є більше ніж у 2 рази нижчим, ніж в цілому по області. Загалом вплив регуляторних бар'єрів виявився в тому, що у 2005 р. 21% малих підприємств не вів господарської діяльності, і було створено тільки 9% нових підприємств від їх загальної кількості.
Існують значні розбіжності в рівні сприятливості регуляторного середовища по регіонах, що свідчить як про недостатність контролю за діяльністюдержавних органів на місцях, так і про низьку ділову етику місцевого підприємництва. Розходження можливостей створення, функціонування та розвитку малих підприємств в адміністративно-територіальних одиницях призвели до значного розкиду показникакількості малих підприємств області у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення: від 96 підприємств у м. Запоріжжі до 10 – у Кам'янко-Дніпровському районі.
Відсутність методик оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях визначила необхідність формуванняавторської методики, яка передбачає систему групувань адміністративно-територіальних одиниць за кількісними та якісними критеріями рівня розвитку малого підприємництва. їх збігання за більшістю ознак свідчить про наявність прямої залежності між заходами державної підтримки малою підприємництва і реальними показниками його розвитку. Запропонована методика дає змогу виділяти рівні управління в окремих адміністративно-територіальниходиницях та прийматиефективні управлінські рішення щодо підтримки розвитку малого підприємництва.
Неефективність чинної політики щодо підтримки малого підприємництва сприяла впровадженню такої системи, яка враховує інтереси самих підприємців. Вона передбачає здійснення заходів з надання допомоги суб'єктам малого підприємництва на місцевому рівні. При цьомупередбачено її поділ на дві складові: організація управління та організація підтримки малого підприємництва. Місцеві адміністрації здійснюють вплив на громадські об'єднанім підприємців та сприяють розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. У разі неефективності прийнятих заходів державної підтримки, суб'єкти малого підприємництва мають можливість впливати на державну політику через місцеві та обласні адміністрації.
У дисертації запропонована концепція розвитку інформаційного забезпечення підприємців Запорізької області на основі створення інформаційно-маркетингових центрів підприємництва. На місцевому рівні на основі постійного збору та аналізу статистичної інформації щотижня в таких центрах створюються блоки оперативної поточної інформації про стан справ в малому підприємництві: у сфері податків, фінансів, ситуації на кредитному ринку, про ціни на основні товари і послуги в регіоні і сусідніх регіонах. Ця інформація розсилається в усі місцеві інформаційно-маркетингові центри. Надержавному рівні відбувається взаємодія адміністративно-територіальних одиниць у сфері обміну інформацією про товари та послуги, що виготовляються на території кожного з них. На підставі цього створюється уніфікована бізнес-карта кожної адміністративно-територіальної одиниці, яка містить інформацію про ресурси, інфраструктуру, потенційні можливості території. Це дає змогу залучити додаткові інвестиції для розвитку малого підприємництва.
У роботі запропонована дворівнева підтримка соціально значущих проектів, що включає на першому рівні підтримку соціально-ділових центрів, центрів розвитку підприємництва, навчальних центрів місцевої адміністрації і центрів соціальної підтримки населення; на другом)' – фінансових інститутів, консультаційних центрів, аудиторських фірм, засобів масової інформації, бізнес-центрів, агентств і центрів розвитку малого підприємництва, фондів підтримки, страхових компаній і лізингових фірм. Це забезпечує якнайповнішу реалізацію проектів, дає можливість отримання державних дотацій, пільгового фінансування і кредитування, а отже, ефективного розвитку малого підприємництва.
Виходячи з результатів дослідження, запропоновано такі практичні рекомендації:
- Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва здійснити заходи щодо створення інформаційної інфраструктури підтримки розвитку малого підприємництва;
- Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо формування державної регуляторної політики з використанням методики оцінки результативності функціонування малого підприємництва залежно від рівня управління в адміністративно-територіальних одиницях;
– обласним державним адміністраціям впровадити систему підтримки малого підприємництва, яка орієнтована на місцевий рівень.
Список опублікованих праць
1. Драган І.О. Критерії визначення та функціональна роль малого підприємництва в сучасних умовах // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – №2. – С. 70–75.
2. Драган І.О. Особливості формування організаційно-економічних механізмів розвитку малого підприємництва в Україні // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – №2. – С. 84–89.
3. Драган І.О. Розвиток малих підприємств у системі ринкової економіки України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2005. – №1. - С. 33–38.
4. Драган І.О. Сутність малого підприємництва як об'єкта державного регулювання // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – №1. – С. 51–56.
5. Драган І.О. Формування ефективної податкової системи як фактора розвитку малого підприємництва в Україні // Менеджер. Вісник ДонДУУ. – 2006. - №2 (36). – С. 200–206.
6. Драган І.О. Формування регуляторної політики як складової державного регулювання підприємницької діяльності // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств», т. V, вип. 42, Серія: Державне управління. - Донецьк, ДонДУУ, 2004. – С. 203–212.
7. Драган І.О. Формування системи регіонального управління розвитком малого підприємництва // Вісник НАДУ. – 2006. – №2. – С. 273–279.
8. Драган І.О. Зарубіжний досвід підтримки малого підприємництва і можливість його використання у вітчизняній практиці // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №5. – С. 76–80.
9. Драган І.О. Державне регулювання діяльності малих підприємств // Дні науки: 36. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 27–28 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2005. – Т. 2. – С. 66–67.
10. Драган І.О. Підтримка розвитку малого підприємництва в зарубіжних країнах // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні». – Т. 6. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.-С. 7–9.
11. Драган І.О. Формувашгя державної політики у сфері регулювання малого підприємництва // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наука та інновації – 2005». – ї. 12. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.-С. 13–14.
