Реферат Роль України в системі ООН
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема
:
Роль України в системі ООН
План
Вступ
1Україна, як один з засновників ООН
2Незалежна Україна і ООН
3Соціальні і економічні реформи в Україні
Література
Вступ
На даний час, в період швидкого розвитку науково-технічного прогресу, неможливе існування держав без їх взаємодії. Їх взаємодія може здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини. В сучасному світі саме за допомогою міжнародних організацій здійснюється співпраця між державами.
Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають вирішення по глобальних питаннях сучасності.
Рішення про створення ООН було ухвалене на Ялтинській конференції голів держав антигітлерівської коаліції (СРСР - Сталін, США - Рузвельт, Великобританія - Черчилль), яка проходила 4-11 лютого 1945р.
Конкретні пропозиції з цього питання були оголошені представниками цих країн ще 21 серпня 1944р. у Думбартон-оксе (США). Саме ця конференція сформулювала основні принципи ООН.
Керівники антигітлерівської коаліції ухвалили рішення 25 квітня 1945р. в м. Сан-Франциско(США) скликати конференцію Об'єднаних Націй для розробки статуту нової міжнародної організації - ООН. Її збори, ще до закінчення Другої Світової Війни, символічно означали, що союзники досягли взаєморозуміння по основних питаннях створення недержавної організації, створеної для збереження миру на планеті.
Статут ООН офіційно вступив в дію 24 жовтня 1945г. Саме цю дату рахують вдень народження ООН. По Статуту ООН налічує 6 головних органів. Всі вони знаходяться в Нью-Йорку, за винятком Міжнародного Суду, який знаходиться в Гаазі.
1. Головним органом ООН є Генеральна Асамблея. В ній представлені всі держави-члени ООН. Кожен з них має один голос.
2. Рада Безпеки - орган, який по статуту несе найбільшу відповідальність за підтримку миру і безпеки. При Раді діють воєнно-штабний комітет і міжнародні озброєні сили.
3. Економічна і Соціальна Рада діє під керівництвом Генеральної Асамблеї, координує економічну і соціальну діяльність ООН.
4. Рада Опіки створена для спостереження за територіями, які були колоніями.
5. Міжнародний Суд - головний судовий орган ООН. Складається з 15 суддів, яких обирає Генеральна Асамблея і Рада Безпеки.
6. Секретаріат - обслуговує решту всіх органів ООН і здійснює керівництво їх програмами.
В ході переговорів по створенню ООН, СРСР запропонував включити в неї всі радянські республіки - ця пропозиція була відхилена, але до гордості і радості українців і белоруссов було зроблено виключення, і 26 червня 1945р. УРСР підписала Статут ООН. Як член ООН УРСР брала участь в роботі декількох департаментів службових структур, а саме в Комісії прав людини, в статистичній, гуманітарно-культурній і інших. Перша сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1946г. вибрала УРСР членом Економічного і Соціальної Ради ООН строком на 1 рік. У 1948г. її вибирають постійним членом Ради Безпеки. Представників України залучають до роботи Міжнародного Суду. (1, стр.26-27)
1
Україна як один із засновників ООН
Україна - молода незалежна держава на політичній карті світу, проте як колишня УРСР вона є однією з країн - засновників Організації Об'єднаних Націй.
Український уряд наполегливо і цілеспрямовано готувалося до конференції в Сан-Франциско, яка проходила в 1945р. Був складений меморандум, в якому всесторонньо освітлювали історико-культурний розвиток українських земель, спираючись на численні факти, доводили законне право України як держави, брати участь в створенні нової міжнародної організації.
6 травня 1945 року українська делегація на чолі з народним комісаром прикордонних справ УРСР Дмитром Мануїльським прибула спеціальним рейсом в Сан-Франциско. Делегація, до складу якої входило 12 чоловік, включилася в роботу конференції на вирішальному етапі, коли почалося обговорення Статуту майбутньої організації в комісіях і комітетах.
Представники України добивалися на конференції закріплення в Статуті ООН таких положень і принципів, які створювали б широкі можливості для всестороннього розвитку міжнародної співпраці в рамках ООН. Дмитро Маїуїльський очолював на цій конференції комітет, де були сформульовані преамбула, цілі і принципи Статуту ООН. За ініціативою України в Статут були включені ряд важливих положень, зокрема, положення про сприяння міжнародній співпраці у вирішенні економічних і соціальних проблем, про загальну пошану і дотримання прав і основних свобод людини незалежно від расової приналежності, статі, мови і релігії.
Дмитро Мануїльський також входив в Керівний комітет і брав участь в роботові першого комітету третьої комісії, де розглядалися структура і процедурне питання Ради Безпеки - головного органу майбутньої організації. Інші члени делегації активно працювали у всіх комісіях і комітетах Конференції.
Довгі роки українські представники в ООН і інших міжнародних організаціях захищали інтереси держави під уважним наглядом представників СРСР. Проте робота української делегації на конференції в Сан-Франциско була важливим кроком України по важкій дорозі до міжнародного визнання. 26 червня відбулося підписання засновницького акту ООН - Статусу ООН.
У числі перших підписала цей акт і Україна. 22 серпня 1945 року Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН.
З цих пір і до дня проголошення незалежності України ООН була фактично єдиною трибуною, через яку мир отримував інформацію про наш народ, його історію і культуру.
Представники України неодноразово обиралися на високі пости в різних органах ООН. Так, у вересні 1945 року в Лондоні Мануїльський був вибраний віце-президентом Підготовчої комісії ООН.
10 січня 1946 року в Лондоні відкрилася Перша сесія Генеральної Асамблеї ООН. Україна була вибрана (разом з іншими 17 країнами) членом Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР).
Формування нової структури міжнародних організацій спричинила появу численних спеціалізованих органів і установсистеми ООН. Україна обиралася, приєднувалася до них або ж ставала однією з їх засновниць. Так, в 1946 році вона була вибрана членом декількох спеціалізованих органів ЕКОСОР: Статистичній комісії, Комісії з прав людини, Комітету у справах біженців, Комітету з проведення заходів, Комісії з народонаселення.
У 1947 році Україна стала членом Економічної Комісії для Європи, до якої увійшли всі європейські країни - члени ООН і США. Під час роботи Першої сесії Генеральної Асамблеї ООН в - грудні 1946 року делегат України був призначений (разом з делегатами Швеції і Канади) членом Ревізійної комісії ООН.
Окрім Економічної і Соціальної Ради ООН, Українська РСР обиралася також членом Комісії ООН по питаннях народонаселення, Комісії ООН з прав людини, Соціальній комісії ООН, Комісії ООН з положення жінок, Адміністративної ради. Міжнародної організації праці, Виконавчої ради ЮНЕСКО і інших органів міжнародних організацій.
2
Незалежна Україна і ООН
Безперечно, досвід і знання, здобуті українськими представниками за час роботи в міжнародних організаціях і особливо в ООН, стали засадами для розвитку української дипломатії після проголошення незалежності України.
З 24 серпня 1991 року починається новий відлік участі вже незалежної України в міжнародних організаціях. У цьому ж році, вперше за 45 років членства в ООН, делегація України беручи участь в роботі сесії ГА ООН, відстоювала національні інтереси своєї власної держави.
Велику роль в перші роки незалежності зіграло постійне представництво України при ООН. Будучи найважливішою серед нечисленних на час проголошення незалежності закордонних дипломатичних установ України, воно сприяло визнанню незалежності України і встановленню дипломатичних відносин з декількома десятками держав зі всіх континентів миру.
Зміцнюючи двосторонні відносини, наша молода держава не забуває і про багатобічну співпрацю. Зараз Україна є членом близько сорока міжнародних організацій. Свідоцтвом зростаючого авторитету нашої держави є її членство в ЕКОСОР, Комітеті ООН з внесків, Комітеті ООН з прав людини.
Нашу державу підтримує необхідність реформування ООН відповідно до нових реалій і потреб майбутнього з метою перетворення цієї організації в справжній центр загальних дій з врегулювання регіональних конфліктів мирними політичними способами, захисту прав людини, вирішенню таких глобальних проблем, як охорона навколишнього середовища, роззброєння, боротьба з наркоманією, СНІДом і тому подібне. Після структурних змін, які відбулися в світі, Україна розглядає ООН, як один з гарантів її національної безпеки і незалежності, територіальній цілісності і непорушності меж.
На офіційних засіданнях зроблено понад 50 виступів з викладом позицій нашої держави за окремими пунктами порядку денного сесій. Україна стала співавтором понад 40 прийнятих проектів резолюцій.
Українська делегація також шукала шляхи пом'якшення економічних проблем, які стали перед Україною і іншими країнами внаслідок виконання ними режиму санкцій Ради Безпеки ООН проти колишньої Югославії, і була співавтором резолюції про економічну допомогу державам, які постраждали в результаті цих санкцій.
Активну участь брала делегація України в обговоренні питань ядерного роззброєння, інтеграції країн з перехідною економікою в світову економіку, захисту прав людини, захисту прав національних меншин, забезпечення прав депортованих народів. Наполегливо зверталася увага міжнародного співтовариства до проблем, пов'язаних з наслідками викликаними аварією на Чорнобильській АЕС.
На пленарному засіданні 49-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, Президент України Леонід Кучма виступив з пропозицією "Партнерство ради розвитку", закликаючи всі держави - і великі, і малі - відмовитися від підозр, недовір'я і взаємних претензій в ім'я стабільного економічного розвитку, проявити солідарність в справі зміцнення міжнародної безпеки, справедливості і рівноправ'я, підтвердити важливість партнерських і рівноправних зв'язків у всіх сферах. (2, стор. 8-11).
3 Соціальні і економічні реформи в Україні
Головною для розвитку України і майбутньої стабільності суспільства є дієздатність її економічних і соціальних установ, які з часів розпаду Радянського Союзу знаходяться в кризовому стані.
Широкомасштабне дослідження, профінансоване ООН і Міжнародною організацією праці, було проведено в 1994 році. Цей звіт підкреслює необхідність для України переглянути окремі програми у сфері зайнятості населення в світлі проведення економічних реформ і переходу до ринкової економіки. Кульмінаційною точкою цієї діяльності стала конференція з питань політики зайнятості для державних діячів, представників профспілок і працедавців. Слідами конференції провелося детальне вивчення програм соціального захисту. Рекомендації Міжнародної організації праці, які були передані уряду України, стали поштовхом до дебатів у сфері соціальної політики, які на сьогоднішній день проводяться в Україні.
Прагнучи допомогти Україні в проведенні економічних реформ, представництво ООН разом з Програмою розвитку ООН, Конференцією з питань торгівлі і розвитку ООН, а також Міжнародним торговим центром фінансували декілька заходів, покликаних сприяти зусиллям України інтегрувати свою економіку в світову. Проводились круглі столи і семінари, присвячені міжнародній торгівлі, торговому праву і приватизації. Велика підтримка надається зараз проекту, що фінансується спільно з ООН і представництвом Всесвітньої ради кредитних союзів, яка направлена на підготовку українців до управління місцевими кредитними союзами. Інший проект направлений на допомогу Міністерству фінансів справиться із зовнішнім боргом. Зусилля Міжнародного торгового центру направлені на допомогу в придбанні і установці необхідного програмного забезпечення і комп'ютерних систем для підготовки фахівців у сфері управління міжнародним боргом.
Соціально-економічні реформи підтримуються також через проект, який діє в Українській Академії державного управління при Президенті України, мета якого підсилити підготовку в області адміністрування, приватизації (через міжнародний Центр приватизації, інвестицій і менеджменту) і досліджень (через міжнародний Центр політичних студій).
Література
1. Т.В. Ладиченко “Історія України та всесвітня історія XX століття”, Київ, 1998 р. (174 стор.)
2. Украина и ООН, Киев, 1997г.(26 стр.)
3. Інтернет http://www.un.org/
4. Інтернет
5. http://ru.wikipedia.org/wiki/ Организация объединенных наций.
