Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Слюсаренко Юрій Анатолійович
УДК 347. 19
Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України
(цивільно-правові аспекти)
Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Майданик Роман Андрійович,
Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри цивільного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна,
Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник (м. Київ);
кандидат юридичних наук,
Гопанчук Василь Степанович,
Київський Національний університет внутрішніх справ України,
професор кафедри цивільно-правових дисциплін (м. Київ).
Захист відбудеться “26” ___02_ 2008 року о 12 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд.60, ауд.253.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського Національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.
Автореферат розісланий 24_ __01__ 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор юридичних наук, професор Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні викликав необхідність трансформації правового регулювання відносин з виробництва, переробки та реалізації енергоносіїв, чільне місце серед яких займають нафта, газ та продукти їх переробки, як необхідної умови незалежного та ефективного функціонування національної економіки, заснованої на товарно-грошовому виробництві.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбуваються кардинальні суспільно-економічні зміни, які зумовлюють необхідність переосмислення поняття нафтогазового комплексу та його місця в системі суб’єктів та об’єктів цивільно-правового обороту.
Виникнення якісно нових соціально-економічних відносин призвело до збільшення обсягів і збагачення правових форм підприємницької діяльності в умовах конкуренції та зміни характеру впливу з боку держави. Потреби ринкової економіки зумовлюють необхідність поширення сфери здійснення підприємницької діяльності в нафтогазовому ринку на конкурентних засадах та чітке відмежування транспортування від деяких інших традиційних видів природних монополій на ринку нафти і газу.
Нові соціально-економічні зміни ще більше загострюють невідповідність чинного законодавства (зокрема Закону України “Про нафту і газ”, “Про трубопровідний транспорт” тощо) сучасним реаліям, яким притаманні підвищені вимоги до обігу нафти, газу та продуктів їх переробки і більш динамічний розвиток змісту та форм цивільних відносин в нафтогазовому ринку.
Значну частину прогалин у врегулюванні сучасних цивільних відносин в нафтогазовому ринку має усунути Цивільний кодекс України, в якому закріплено чимало новел, які потребують глибокого аналізу з метою виявлення їх ефективності застосування на практиці, зокрема у відносинах за участю юридичних осіб нафтогазового комплексу. Цьому можуть сприяти наукові дослідження. Однак, як виявляється, спеціальних наукових досліджень правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України майже немає.
Існують деякі дисертаційні роботи, присвячені розгляду лише окремих аспектів правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України, зокрема акціонерним та іншим корпоративним правовідносинам (І.В. Спасибо-Фатєєва, 2000, Н.С. Коров’яковська, 2000, О.В. Щербина, 2001, Л.В. Винар, 2006), правовому режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності (Л.С. Нецька, 2001, Ю.П. Пацурківський, 2001), довірчій власності і договору довірчого управління майном (Р.А. Майданик, 1996, 2003, М.М. Слюсаревський, 1999, Ю.В. Курпас, 2004), правовому регулюванню постачання електричної енергії (П.Д. Гуйван, 2000), правовому положенню підприємств газопостачання (С.Д. Горева, 1994), управлінню холдингом в нафтогазовому комплексі (І.А. Парфенов, 1999, І.В. Лукач, 2007), правовому забезпеченню видобування корисних копалин (Р.С. Кірін, 2007).
Проте, системні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України фактично майже відсутні, що негативно впливає на стан правового регулювання відносин нафтогазового комплексу України, на формування судової практики з цієї категорії справ.
Тому подальша наукова розробка загальнотеоретичних проблем правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, їх співвідношення з правовими конструкціями холдингових формувань та інших видів залежності юридичних осіб є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання холдингових та інших інтегрованих формувань.
Все наведене і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № ДР 019U007725 “Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу в Україні, виявлення структури та правової природи холдингових формувань в нафтогазовому ринку, визначення співвідношення з суб’єктами природних монополій, холдингами та іншими видами “пов’язаних” осіб.
Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу України, що стосуються правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови та роз’яснення вищих судових інстанцій України тощо.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення системного наукового аналізу поняття, змісту та структури правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу в Україні та надання науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення інституту юридичної особи та застосування його правових норм.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань: визначення поняття та елементів правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, дослідження структури та правової природи холдингу в нафтогазовому комплексі, здійснення аналізу особливостей правового статусу підприємств газопостачання, розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування.
Методологічна основа дослідження. В процесі дисертаційного дослідження застосовувалися методи наукового пізнання, системного підходу, порівняльно-правового аналізу, логіко-юридичний, статистичний, емпіричний, моделювання, прогнозування, історичний. Зокрема, порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу норм, встановлених ЦК УРСР 1963 р. і ЦК України 2003 р., іншими актами законодавства, а також при порівняльному дослідженні норм цивільного законодавства України, Росії та деяких інших країн.
Науково-теоретичною базою даної дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців з питань цивільного та господарського права радянського та сучасного періодів. Науково - теоретичну основу підготовки дослідження становлять наукові праці С.С. Алєксєєва, Д.В. Бобрової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, В.С. Гопанчука, Н.С. Коров'яковської, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, І.В. Лукач, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Д.І. Мейера, І.Б. Новіцького, І.А. Парфенова, О.А. Підопригори, М.М. Слюсаревського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини, О.В. Щербини та ін.
Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України, Закони України “Про господарські товариства”, “Про нафту та газ”, “Про трубопровідний транспорт” та інші нормативно-правові акти.
Фактологічна база ґрунтується на матеріалах судової практики Вищого господарського суду України, вивчено справи інших судових інстанцій України, Вищого арбітражного суду Російської Федерації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються поняття та елементи правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, виявлено структуру, особливості управління та правову природу холдингу в нафтогазовому комплексі, досліджено проблеми співвідношення інституту холдингу з іншими суміжними правовими конструкціями пов’язаних осіб, вперше проведено класифікацію елементів правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу, запропоновано конструкцію вирішального контролю як визначальної ознаки поняття материнського товариства холдингу, запропоновано вирішення питань, що є спірними при визначенні правової природи управління холдингом, кореспондуючих зв’язків материнського товариства з дочірніми товариствами, відмежуванні холдингу від інших видів пов’язаних осіб.
У дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
Уперше:
1. Визначено поняття нафтогазового комплексу України як сукупності взаємопов’язаних юридичних осіб певної організаційно-правової форми в сфері видобування, транспортування, переробки нафти і газу та розподілу продуктів їх переробки.
2. Встановлено поняття правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу.
Обґрунтовано висновок про те, що правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу визначає комплекс ознак правового положення цих юридичних осіб, елементами якого виступають правосуб’єктність, правовий режим майна, взаємовідносини між організаціями комплексу і система юридичних гарантій правосуб’єктності.
3. Встановлено, що структуру нафтогазового комплексу України становить материнська компанія – НАК “Нафтогаз України”, яка складається з належного цій юридичній особі єдиного майнового комплексу, і група юридичних осіб нафтогазового комплексу, діяльність яких заснована на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
4. Визначено місце НАК “Нафтогаз України” в системі нафтогазового комплексу України як визначального елементу зазначеного комплексу і найбільшої національної, з особливим правовим статусом, нафтогазової компанії.
За правовим статусом НАК “Нафтогаз Ураїни” є вертикально-інтегрованою універсальною енергетичною компанією у формі відкритого акціонерного товариства, єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яка поряд із здійсненням підприємницької діяльності виконує делеговані державою функції по розробці стратегії розвитку нафтогазового комплексу і значною мірою відповідає за енергетичну безпеку країни, структурно складається з належного акціонерному товариству єдиного майнового комплексу і групи дочірніх підприємств та підприємств, в яких 100 відсотків або певний пакет акцій чи часток належить акціонерному товариству, структурно заснованих на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
5. Виявлено особливості та механізм здійснення правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання в Україні.
Обґрунтовано висновок про те, що юридичні особи газопостачання в Україні мають спеціальну правосуб’єктність, основний напрямок діяльності яких полягає в організації закупівлі та реалізації природного і скрапленого газу споживачам на території України в межах затверджених ресурсів газу та рівня проплат за нього.
Удосконалено:
1. Поняття правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу як нормативно встановленого порядку формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктами у вигляді права власності, господарського відання, довірчого і представницького управління майном.
2. Положення про наявність в нафтогазовому комплексі ускладненої структури відносин власності, згідно з якою акціонер визнається власником акцій цього акціонерного товариства, майно якого належить останньому на праві власності або на праві управління – щодо майна, яке не підлягає приватизації, з наділенням його дочірніх юридичних осіб майном на праві власності або на праві господарського відання чи управління, визначених їх статутами та договорами, укладеними з НАК “Нафтогаз України”.
3. Положення про юридичну сутність відносин, що складаються з приводу експлуатації магістральних нафтопроводів, як така, що будується на основі договорів транспортування, згідно з якими юридичні особи нафтопровідного транспорту зобов’язуються здійснювати лише переміщення нафти, належної відправнику. До того ж, такi організації не сплачують відправнику за передану сировину: вони самi проводять оплату наданої їм послуги з транспортування.
4. Поняття та елементи транспортних мереж. Обґрунтовано, що складовими елементами поняття транспортних мереж і процесу транспортування нафти і газу виступають система магістральних та розподільчих нафтогазопроводів, перевалювальних комплексів і сховищ нафти (газу) та продуктів її переробки.
Набули подальшого розвитку:
1. Положення про те, що відмежування відносин “договірної” залежності від інших випадків зобов’язань боржника перед кредитором може бути проведене шляхом використання двох самостійних критеріїв у вигляді постійної можливості для материнського товариства:
1) нав’язувати залежному товариству прийняття певних рішень, та/або 2) призначати і зміщати керівні органи залежного товариства в силу участі в капіталі залежних товариств.
2. Поняття холдингу в нафтогазовому комплексі України як сукупності господарських товариств, пов’язаних відносинами контролю, що здійснюється материнським товариством над дочірнім.
3. Положення про те, що обумовлений необхідністю контролю за природними монополіями підвищений рівень державного регулювання статутної та внутрішньогосподарської діяльності холдингу в нафтогазовому комплексі створює комплексні правовідносини, характерні взаємозв’язком і взаємозалежністю, але не єдністю приватно-правових та публічно-правових елементів в регулюванні господарської діяльності холдингу.
На підставі цих та інших висновків дисертантом вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження.
Зокрема пропонується:
а) Статтю 118 ЦК України доповнити частиною 3 “Обов’язкові вказівки материнського товариства”;
б) Статтю 10.2.3 статуту НАК “Нафтогаз України” доповнити частиною третьою “Представництво представників дочірнього товариства на загальних зборах материнського товариства”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті опрацювання і дедуктивного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, цивільних і господарських справ.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, при доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань цивільно-правового регулювання холдингових та інших інтегрованих формувань, зокрема, Цивільного кодексу, у навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного та підприємницького права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судів, господарських судів України, правоохоронних органів, у правозастосовчій практиці з питань корпоративного та договірного права, у тому числі між пов’язаними особами.
Теоретичні положення, обґрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Корпоративні права”.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані і знайшли своє відображення в публікаціях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “правознавство”, використовувалися при проведенні практичних занять з цивільного права, а також були предметом обговорення на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих вчених” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003 року) та “Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених” (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 23–24 жовтня 2003 року).
Окремі положення дисертації використовувалися при проведенні учбово-методичних семінарів спеціалістів системи нафтогазового комплексу.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Структура роботи визначається об’єктом дослідження і підходом до дослідження проблеми та складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють 6 параграфів, висновку, списку використаних джерел, нормативних актів. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з яких 20 сторінок займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі розкривається сутність і стан проблем цивільно-правового регулювання правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України, обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета та задачі, подається коротка анотація нових наукових положень, практичне значення одержаних результатів.
У Розділі I “Загально-теоретичні питання правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України” характеризуються історичні передумови формування сучасного нафтогазового комплексу України, досліджується поняття нафтогазового комплексу, його елементи, особливості правосуб’єктності підприємств газопостачання.
У підрозділі 1.1 “Поняття нафтогазового комплексу України” визначено основні історичні, економічні і юридичні передумови та особливості розвитку нафтогазового комплексу України в сучасних умовах, досліджено поняття правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
В Україні здавна промислово видобувають нафту і газ в значних обсягах, задовольняючи 23–25% власного споживання цих енергоносіїв, що є найкращим показником у Східній Європі.
Наприкінці 90-х років видобуток вуглеводнів в Україні опинився під загрозою суттєвого скорочення внаслідок постійного зменшення розвіданих покладів природного газу і нафти, значного зниження введення в експлуата - цію нових свердловин, обумовленого недофінансуванням планового експлуатаційного буріння, відпрацюванням ресурсу бурових установок, пов’язаним з цим зменшенням обсягів наукових-технічних досліджень, підготовки спеціалістів галузі та постійним зростанням заборгованості по заробітній платі, що зруйнувало систему розрахунків в галузі.
Потрібен був якісно новий підхід до ситуації, що склалася в нафтогазовому комплексі України та кардинальні зміни в його структуруванні.
Вирішення системної кризової ситуації в нафтогазовому комплексі організаційно роз’єднаним, невеликим та малопотужним юридичним особам з нафтогазовидобування, переробки, транспортування та реалізації було не під силу, що вимагало довготривалих і величезних капіталовкладень з боку великої виробничої структури з юридично чіткою та ефективною організаційною формою, потужною матеріально-технічною базою, відповідним науково-виробничим і кадровим потенціалом.
В цих умовах, за нагальної необхідності кардинальних змін та структурування нафтогазового комплексу України, найоптимальнішим підходом було створення НАК “Нафтогаз України” у вигляді відкритого акціонерного товариства, 100% акцій якого залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж, статутний фонд якого сформовано шляхом передачі у власність акцій акціонерних товариств, утворених на базі державних підприємств нафтогазового комплексу.
Обґрунтовано висновок про те, що структуру нафтогазового комплексу України становить материнська компанія – НАК “Нафтогаз України”, що складається з належного цій юридичній особі єдиного майнового комплексу і групи дочірніх підприємств та підприємств, в яких 100 відсотків або певний пакет акцій чи часток належить акціонерному товариству, структурно заснованих на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
Наведене виступило підґрунтям для визначення поняття нафтогазового комплексу України як сукупності взаємопов’язаних юридичних осіб певної організаційно-правової форми в сфері видобування, транспортування, переробки нафти і газу та розподілу продуктів їх переробки.
Елементами правового статусу юридичної особи нафтогазового комплексу виступають правосуб’єктність, правовий режим майна та взаємовідносини між юридичними особами цього комплексу.
Під правосуб’єктністю юридичної особи зазвичай визнається наявність у неї якостей суб’єкта права, тобто правоздатності і дієздатності.
Придбання та здійснення прав і обов’язків юридичною особою є прерогативою її органу, що позначає особу (одноосібний орган) або групу осіб (колегіальний орган), що представляють інтереси цієї юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності).
Обґрунтовується висновок про те, що під органом юридичної особи слід розуміти умовну юридичну конструкцію, направлену на формування і вираження волі юридичної особи через посередництво особи або групи осіб, які здійснюють керівництво діяльністю цієї організації.
Сутністю і головним призначенням органу юридичної особи є сприяння формуванню та/або вираженню цього колективного утворення.
Обґрунтовано висновок про те, що правова природа відносин між управителем та управляємим ним товариством чи іншою організацією полягає в тому, що управитель заступає на місце виконавчого органу такої організації.
Передача управителю повноважень з управління товариством не означає, що виконавчий орган товариства зникає. В цьому випадку відбувається заміщення на певний строк виконавчого органу іншою самостійною особою.
Отже, правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу є комплексом елементів юридичної особи, до якого входять правосуб’єктність, правовий режим майна, взаємовідносини між юридичними особами комплексу.
У підрозділі 1.2 “Правосуб’єктність юридичних осіб газопостачання” розглядаються основні положення та особливості регулювання правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання.
Встановлено, що в Україні реалізація природного газу з ресурсів НАК “Нафтогаз України” здійснюється дочірньою компанією “Газ України” безпосередньо споживачам, а також через відкриті акціонерні товариства з газопостачання та газифікації, ДКП “Київгаз” та суб’єкти господарської діяльності, що мають ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
Юридичні особи газопостачання забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами, укладеними з постачальниками та споживачами, а також виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, ведуть облік газу, протранспортованого та реалізованого споживачам.
Встановлено, що механізм газопостачання передбачає відкриття юридичними особами газопостачання в установах уповноваженого банку розподільних рахунків для зарахування коштів за відпущений природний газ і послуги, надані з його транспортування. Кошти з розподільних рахунків перераховуються уповноваженим банком відповідно до довідок про нормативи відрахувань згідно з алгоритмом розподілу коштів, який розробляється НАК “Нафтогаз України” та затверджується НКРЕ.
Розділ II “Правовий режим майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України” містить два підрозділи, присвячені висвітленню питань щодо поняття і форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України, розгляду питань правового режиму транспортних мереж.
У підрозділі 2.1 “Поняття та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу” аналізуються загально-теоретичні положення про поняття та елементи правового режиму майна юридичних осіб, розглядаються їх особливості, правова природа та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України. На підставі цього дається визначення поняття та форм правових режимів майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
Термін “правовий режим майна” дає можливість розкрити зміст правового регулювання відносин з приводу господарської діяльності (а саме виробничого споживання) суб’єктів підприємницької діяльності, поняття якого має дискусійний характер.
Загалом правовий режим майна – це обсяг прав і обов’язків з приводу володіння, користування і розпорядження повноважень, порядку і особливостей звернення стягнень кредиторів на це майно.
З цього приводу встановлено, що існуючі в літературі визначення за своїм змістом складаються з різного за ступенем деталізації переліку ознак правового режиму майна – економічного чи юридичного характеру ознак, або поєднання цих двох груп ознак, які повторюють або “дублюють” однакові за змістом властивості, що з різних боків розкривають єдине поняття правового режиму майна.
Складовими правового режиму майна виступають його правові форми (види). У зв’язку з цим, при визначенні правового режиму майна недоцільно вказувати на повноваження “тріади”, які зумовлюються відповідною формою (видом) правового режиму майна.
Виходячи з цього обґрунтовано, що зміст правового режиму майна визначається нормативно визначеним порядком формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктом у припустимих правових формах (видах) майнового відокремлення.
Форма (вид) правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу визначається з урахуванням організаційно-правової форми відповідної юридичної особи.
За загальним правилом юридичні особи нафтогазового комплексу є власниками майна, на базі якого вони здійснюють свою підприємницьку діяльність.
НАК “Нафтогаз України”, будучи власником майна, визначає коло повноважень, які надаються юридичній особі на підставі законодавства, в нормативних актах, прийнятих в цьому акціонерному товаристві.
Поняття права власності на майно цього акціонерного товариства визначається належними власнику повноваженнями “тріади” – володіння, користування і розпорядження, які в юридичній літературі інколи пропонується доповнити додатковими ознаками у вигляді здійснення особисто або через інших осіб управління належним йому майном, а також вчинення щодо нього будь-яких інших дій, не заборонених законом.
Обґрунтовано висновок, що в нафтогазовому комплексі присутня ускладнена структура власності, згідно з якою акціонер визнається власником акцій цього акціонерного товариства, майно якого належить останньому на праві власності або на праві управління – щодо майна, яке не підлягає приватизації, з наділенням його дочірніх підприємств майном на праві власності або на праві господарського відання чи оперативного управління, визначених їх статутами та договорами, укладеними з НАК “Нафтогаз України”.
Отже, НАК “Нафтогаз України”, інші юридичні особи нафтогазового комплексу України, держава виступають суб’єктами права власності відповідного майна нафтогазового комплексу.
Держава, як і будь-який інший акціонер, не будучи звичайно власником майна акціонерного товариства, через загальні збори приймає участь в управлінні акціонерним товариством, майном, що знаходиться у власності акціонерного товариства. В цьому випадку відбувається взаємодія двох видів власників – акціонерного товариства і акціонерів, які мають у власності акції.
Обґрунтовано, що одною із специфічних форм правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу, є використання на підставі угоди державного майна, що не підлягає приватизації.
Незважаючи на відсутність в наведених договорах трактовки правової природи тріади прав юридичних осіб нафтогазового комплексу на передане їм майно, яке не підлягає приватизації, по суті це – (довірче) управління майном, в якому використана лише технологія, а не правова форма договору оренди чи права господарського відання, що обумовлено приватно-правовими, а не публічними засадами учасників цих відносин.
Суб’єктами цього права – (довірчим) управителем, є НАК “Нафтогаз України” та юридичні особи його системи. Безпосереднє володіння майном, яке передане у (довірче) управління, здійснює підприємство-балансоутримувач на підставі угоди на обслуговування державного майна, яке не підлягає приватизації, укладеної з (довірчим) управителем – НАК “Нафтогаз України чи його дочірнім підприємством. Приймаючи участь в управлінні майном, підприємство-балансоутримувач виконує функції орендаря майна.
Наведене виступило підґрунтям для висновку про те, що угоди про використання та на обслуговування державного майна, яке не підлягає приватизації, є формою правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу і різновидом договору (довірчого) управління майном з ускладненим суб’єктним складом у вигляді співуправителів та балансоутримувача.
За цим договором держава, в особі Фонду державного майна України (установник), передає у (довірче) управління НАК “Нафтогаз України” та його дочірнім компаніям (співдовірчі управителі), майно, яке не підлягає приватизації, для виконання функцій управління, користування, експлуатації та технічного обслуговування державного майна, яке не підлягає приватизації, знаходиться на балансі і не увійшло до статутних фондів підприємств, що входять до складу НАК “Нафтогаз України”.
Проведений аналіз дав можливість визначити поняття та форми правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу України.
Обґрунтовується висновок, що під правовим режимом майна підприємств нафтогазового комплексу слід розуміти нормативно встановлений порядок формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктами у вигляді права власності, повного господарського відання і (довірчого) управління майном.
У підрозділі 2.2 “Правовий режим транспортних мереж” висвітлюються питання щодо поняття і правового режиму транспортних мереж.
Встановлено, що визначальне місце при визначенні правового режиму транспортних мереж нафтогазового комплексу займають питання цивільно-правового регулювання здійснення права власності на магістральні нафтогазопроводи, складовими поняття транспортних мереж і процесу транспортування нафти і газу виступають магістральні нафтогазопроводи, перевалювальні комплекси і підземні сховища газу (нафтосховища) чи продуктів їх переробки.
Доведено, що єдиним власником всієї майнової системи магістральних трубопроводів згідно з українським законодавством є держава Україна.
Сформульовано поняття правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу як нормативно встановленого порядку формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктами у припустимих правових формах (видах).
Єдину систему форм правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу становлять право власності, права господарського відання і оперативного управління, в сукупності з (довірчим) управлінням та представницьким управлінням державним майном.
Звертається увага на те, що специфічною формою правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу є договір (довірчого) управління майном, суб’єкт якого (довірчий управитель) має правовий титул, достатній для організації споживання майна і здійснення правосуб’єктності відповідної юридичної особи.
Основними різновидами (довірчого) управління майном підприємств нафтогазового комплексу виступають договори (довірчого) управління єдиним майновим комплексом (юридичної особи або її відокремленого структурного підрозділу), пакетами акцій та іншим індивідуально визначеним майном.
Обґрунтовано висновок про те, що долю інститутів господарського відання і оперативного управління в українському законодавстві слід визначати з урахуванням можливостей і сфер використання зазначених юридичних інститутів та повномасштабного використання довірчого і представницького управління державною власністю в умовах ринкової економіки. Існування прав господарського відання та оперативного управління є доцільним в період перехідного до ринкової економіки періоду.
Встановлено, що управління державними корпоративними правами здійснюється Фондом державного майна України на представницькій основі, що передбачає здійснення уповноваженою особою повноважень володіння та користування належними державі корпоративними правами шляхом реалізації уповноваженою особою прав акціонера чи володільця іншого корпоративного права за винагороду, в межах наданих договором доручення повноважень, від імені та під контролем органів державної влади.
Представницьке і довірче управління державними корпоративними правами виступають різними правовими способами, але однаковими за економічною функцією та метою видами управління державними корпоративними правами.
Недолік Концепції управління державними корпоративними правами полягає у відсутності нормативного регулювання довірчого управління державними корпоративними правами, невизначеності умов виплати винагороди уповноваженій особі та відповідальності за неналежне управління. Найбільш імовірно, що система та умови винагороди визначатимуться в кожному конкретному випадку окремо. Концепцією хоч і закладено базові поняття та засади управління акціями на представницькій основі, разом з тим неврегульованими залишено багато питань практичного характеру: вимоги до ведення діяльності з управління акціями і можливість суміщення різних видів діяльності однією уповноваженою особою, обов’язкові вимоги до операцій з цінними паперами, ведення обліку і зберігання акцій.
Розділ III “Управління холдингом нафтогазового комплексу України” складається з двох підрозділів, в яких розглядаються поняття і правова природа холдингу в нафтогазовому комплексі, досліджуються питання структури холдингу та управління холдинговою компанією в нафтогазовому комплексі.
У підрозділі 3.1 “Поняття і правова природа холдингу в нафтогазовому комплексі” визначається поняття холдингу в нафтогазовому комплексі, під яким розуміється сукупність господарських товариств, пов’язаних відносинами контролю, що здійснюється материнським товариством над дочірнім.
Встановлено, що визначальну ознаку і правову природу холдингу в нафтогазовому комплексі обумовлено притаманними йому відносинами контролю.
Обґрунтовано висновок, що контроль – це постійний і вирішальний вплив на управління або діяльність залежного товариства, що поширюється на все його керівництво і полягає в можливості (для материнського товариства) нав’язувати (залежному товариству) прийняття певних рішень, а також призначати і зміщувати керівні органи (останнього) в силу (на підставі системи) участі в капіталі (множини залежних товариств).
Система участі в капіталі передбачає безпосереднє чи опосередковане володіння часткою в залежному товаристві, одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 20 чи більше відсотків статутного капіталу або голосів вищого органу, або можливість справляти вирішальний вплив на управління, або діяльність залежного товариства на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
У підрозділі 3.2 “Структура і управління холдинговою компанією в нафтогазовому комплексі України” увага приділяється дослідженню та аналізу структури і управління холдинговими компаніями, розглядаються питання взаємовідносин материнської та дочірньої компанії в нафтогазовому комплексі України.
Встановлено, що управління холдинговою компанією в нафтогазовому комплексі України – це процес підготовки, прийняття та реалізації рішень, направлених на досягнення поставлених цілей. Управління, як процес, здійснюється системно, являє собою сукупність багатьох взаємопов’язаних дій.
Обґрунтовується доцільність встановлення в статуті основного товариства нормативів представництва інтересів дочірніх товариств, з урахуванням недопущення їх диктату, що передбачатиме в якості умови проведення загальних зборів присутність без права голосування на зборах повноважного представника дочірнього товариства.
У зв’язку з цим, обгрунтовується доцільність доповнення статті 10.2.3 статуту НАК “Нафтогаз України” частиною третьою наступного змісту: “На загальних зборах присутні повноважні представники дочірніх товариств. Представник дочірнього товариства зобов’язаний представити зборам вичерпну інформацію по заданим питанням, а також за пропозицією акціонерів, які володіють не менше 2% голосуючих акцій, викласти свою думку з питання, яке обговорюється і проект рішення”.
Обґрунтовується доцільність закріплення в статутах НАК “Нафтогаз України” та її дочірніх підприємств положення про те, що останні надають основній (материнській) компанії право давати обов’язкові для них вказівки. Цьому повноваженню відповідає передбачений статутом обов’язок основної (материнської) компанії відповідати солідарно з дочірнім підприємством за угодами, укладеними останнім на виконання таких вказівок.
У ході дослідження встановлено, що зазвичай материнська компанія холдингу в нафтогазовому комплексі України є номінальним власником акцій дочірніх підприємств, розпорядження та користування якими відбувається виключно за ініціативою та згодою держави як дійсного власника, в особі Фонду державного майна України чи іншого уповноваженого державного органу в порядку, передбаченому для управління державними корпоративними правами. Материнська компанія позбавлена самостійних повноваженнь з вирішення питань розпорядження акціями дочірніх підприємств, затвердження порядку розподілу прибутку, вирішення більшості основних питань діяльності дочірніх акціонерних товариств, віднесених до компетенції вищого органу акціонерного товариства.
У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові і практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України та внесенню змін до законодавства України. Наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні особливостей правового статусу, поняття і правової природи, структури та управління холдинговою компанією нафтогазового комплексу України з метою забезпечення інтересів суб’єктів відносин на ринку нафти і газу.

Основні положення дисертації викладено в наукових працях

1. Слюсаренко Ю.А. Правовий режим майна підприємств нафтогазового комплексу України: цивільно-правові аспекти // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.187. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С.50–55.
2. Слюсаренко Ю.А. Управління холдингом нафтогазового комплексу України: цивільно-правові аспекти // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2003. – № 5 (24). – С.46–57.
3. Слюсаренко Ю.А. Правовий статус підприємств нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти) // Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. Збірник наукових праць. – 2004. – № 1. – С.269–277.
4. Слюсаренко Ю.А. Статті: Вотум, Денонсація, Де-факто, Де-юре, Дипломатія, Доктрина Трумена, Імпічмент, Інавгурація, Меморандум, Мирний договір, Невтручання принцип, Нейтралітет, Перемир’я // Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. – К.: Вища школа, 2002. – С.65-66, 94, 99, 109, 115-116, 156, 237, 245, 263, 264, 290.
5. Слюсаренко Ю.А. Поняття нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти) // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих вчених” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003 року).
6. Слюсаренко Ю.А. Роль підприємств нафтогазового комплексу у підтриманні біорізноманіття (цивільно-правові аспекти) // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття” (Канівський природний заповідник, 9–11 вересня 2003 року).
7. Cлюсаренко Ю.А. Правовий режим транспортних мереж нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти) // Тези всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених” (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 23-24 жовтня 2003 року).

Слюсаренко Ю.А. Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право; міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертація містить системний аналіз теоретичних і практичних питань правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України. У дисертації досліджено поняття та елементи правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, виявлено структуру, особливості управління та правову природу холдингу в нафтогазовому комплексі, досліджено проблеми співвідношення інституту холдингу з іншими суміжними правовими конструкціями пов’язаних юридичних осіб. Виявлено особливості та механізм здійснення правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання в Україні, поняття та елементи транспортних мереж і процесу транспортування нафти і газу.
Надана увага розробці конкретних практичних рекомендацій по застосуванню та внесенню змін до цивільного законодавства України, запропоноване вирішення питань, що є спірними при управлінні холдинговою компанією нафтогазового комплексу України, виявленні правових форм здійснення прав на майно юридичних осіб зазначеного комплексу.
Ключові слова: правовий статус, юридичні особи, майно, нафтогазовий комплекс, холдингові компанії, управління холдинговою компанією, транспортні мережі, договір, законодавство.

Слюсаренко Ю.А. Правовой статус юридических лиц нефтегазового комплекса Украины (гражданско-правовые аспекты). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2007.
Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с правовым статусом юридических лиц нефтегазового комплекса Украины. В диссертации определено понятие нефтегазового комплекса Украины как общности взаимосвязанных юридических лиц определенной организационно-правовой формы в сфере добычи, транспортировки, переработки нефти и газа и распределения продуктов их переработки, исследовано понятие и элементы правового статуса юридических лиц нефтегазового комплекса. Обоснованный вывод о том, что правовой статус юридических лиц нефтегазового комплекса определяет комплекс признаков правового положения этих юридических лиц, элементами которого выступают правосубъектность, правовой режим имущества, взаимоотношения между организациями комплекса и система юридических гарантий правосубъектности.
Установлены структура, особенности управления и правовая природа холдинга в нефтегазовом комплексе, исследованы проблемы соотношения института холдинга с другими смежными правовыми конструкциями взаимосвязанных юридических лиц. Определено место НАК “Нефтегаз Украины” в системе нефтегазового комплекса Украины как определяющего элемента указанного комплекса и наибольшей национальной нефтегазовой компании с особенным правовым статусом.
Установлены особенности и механизм осуществления правосубъектности юридических лиц газопоставки в Украине, понятие и элементы транспортных сетей и процесса транспортировки нефти и газа. Доказано, что составляющими элементами транспортных сетей и процесса транспортировки нефти и газа выступают система магистральных и распределительных нефтегазопроводов, перевалочных комплексов, хранилищ нефти (газа) и продуктов их переработки. Усовершенствовано понятие правового режима имущества юридических лиц нефтегазового комплекса.
Получило дальнейшее развитие положение о том, что разделение “договорной” зависимости от других видов обязательств должника перед кредитором может быть проведено путем использования двух самостоятельных критериев в виде возможности материнского товарищества:
1) навязывать зависимому товариществу принятие определенных решений, и/или 2) назначать и смещать руководящие органы зависимого товарищества благодаря участию в уставном капитале зависимого товарищества; положение о том, что обусловленный необходимостью контроля за природными монополиями повышенный уровень государственного регулирования уставной и внутрихозяйственной деятельности холдинга в нефтегазовом комплексе создает комплексные правоотношения, характерные взаимосвязью и взаимозависимостью, но не единством частно-правовых и публично-правовых элементов в регулировании хозяйственной деятельности холдинга.
Уделено внимание разработке конкретных практических рекомендаций по применению и внесению изменений в гражданское законодательство Украины, предложено решение вопросов, являющихся спорными при управлении холдинговыми компаниями нефтегазового комплекса в Украине, выявлении правовых форм осуществления права на имущество юридических лиц указанного комплекса.
Ключевые слова: правовой статус, юридические лица, имущество, нефтегазовый комплекс, холдинговые компании, управление холдинговой компанией, транспортные сети, договор, законодательство.

Slusarenko Y. A. The legal status of juridical persons in oilgas complex in Ukraine (civil law aspects). – Manuscript.
Dissertation for obtaining a scientific degree of Candidate of Law, specialization 12.00.03 – civil law and civil procedure; family law; international private law. – Taras Shevchenko Kyiv national university, Kyiv, 2007.
The dissertation contains analysis of theoretical and practical issues connected with regulation of legal status of juridical persons in oilgas complex in Ukraine. The dissertation explores the main stages of development of regulation of legal status of juridical persons in oilgas complex in Ukraine. The analysis of specialities of legal status of juridical persons in oilgas comрlex has been carried out.
Special attention is devoted to the development of specific practical recommendations for the improvement of the Ukrainian civil legislation concerning holding companies in oilgas complex in Ukraine.
Key words: legal status, juridical persons, property, oilgas complex, holding companies, administration of holding company, transport pipelines, contract, legislation.