Реферат

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій




Вступ

Вихід на світовий зовнішній ринок – закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов’язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на території України, так і за її межами.

Залежно від рівня економічного розвитку, інших факторів, з метою захисту своїх інтересів, усі країни, незалежно від форм управління економікою, застосовують широку систему методів державного регулювання в сфері зовнішньоекономічних відносин. Це можуть бути як тарифні (митні тарифи, податкові, кредитні й інші фінансові пільги), так і нетарифні методи, (кількісні обмеження шляхом квотування, ліцензування обсягів експорту або імпорту, валютне регулювання тощо).

До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносяться ліцензії і квоти.

Актуальність теми визначається тим, що експортування чи імпортування товарів і послуг – один із найпрестижніших, але і найбільш проблемних видів діяльності підприємства в Україні, якій потребує більш досконалого режиму регулювання. Ліцензуванні виступає певним захисним бар’єром для захисту вітчизняного товаровиробника та захисту споживача, а тому вивчення шляхів можливими вдосконалення щодо регулювання зовнішньоекономічних операцій є актуальним.

Метою даного реферату є висвітлити питання щодо правового режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій, визначити його задачі та роль.

Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань:

¾     розглянути ключові положення правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

¾     задачі та роль ліцензування зовнішньоекономічних операцій;

¾     висвітлити питання щодо переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню в Україні.

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

Процес інтернаціоналізації сучасного світового господарства вимагає нового рівня багатобічних економічних взаємин, тому використання різних аспектів і форм зовнішньоекономічної діяльності для підприємств і організацій України знаходить усе більш широке застосування.

Нині суб'єкти всіх форм власності займаються зовнішньоекономічною діяльністю далі – (ЗЕД). Основним нормативним актом, що регулює цю діяльність, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [4].

від 16 квітня 1991 р. У ньому закріплені основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, її види, він визначає суб'єктів ЗЕД, встановлює основи правового й економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. У ньому сформульовані принципи оподатковування, митного регулювання, страхування зовнішньоекономічних операцій, методи захисту прав і законних інтересів держави й інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні [14, с. 75].

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст. 381 Господарського Кодексу Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії. Порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом [7, с. 294].

Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується у випадках, передбачених законом, чинними міжнародними договорами України та здійснюється способом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються законом.

Крім того, згідно зі ст. 16 Закону під ліцензуванням зовнішньоекономічних операцій розуміється комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів [4].

В Україні вводяться наступні види експортних (імпортних) ліцензій:

¾     Генеральна – відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції з певного товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування щодо цього товару;

¾     разова – разовий дозвіл, що має іменний характер і надається для здійснення окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менше необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції;

¾     відкрита – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу [9, с. 44].

Ліцензування експортно-імпортних операцій полягає в необхідності одержання дозволу, виданого державними органами, на здійснення зовнішньоторговельних операцій, експортних або імпортних, з певними товарами, які є в списках тих, хто ліцензується по імпорту або експорту. Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно з формою, яка затверджується Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно взаємодіє з кількісними обмеженнями зовнішньоторговельних операцій – квотами на імпорт і експорт окремих товарів. Введення квот гарантує, що експорт або імпорт певного товару не буде перевищувати встановлені розміри. Квотування є досить гнучким інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі, оскільки зміна тарифів звичайно регламентується національним законодавством або міжнародними договорами

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню [4, с. 48].

Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких установлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:

1) значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;

2) необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

3) експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

4) необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

5) необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

6) необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України [8, с. 356].

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

1) різкого погіршання стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);

2) різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

3) необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

4) імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;

5) необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;

6) необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

7) необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України [8, с. 357].

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно до кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою, встановленою Міністерством економіки.

Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж до трьох.

Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання [11, с. 93].

У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам.

У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються в порядку їх надходження, та не більше 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно.

Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодавством.

Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові в письмовій формі.

У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.

За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов’язаних із застосуванням процедури ліцензування.

Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності [13, с. 142].

Щорічно Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, тобто Мінекономіки, затверджуються переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсяги квот.

Так, з метою формування раціональної структури експорту та імпорту окремих видів товарів, а також виконання відповідних міжнародних угод України Кабінетом Міністрів України приймається постанова «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот».

Цією постановою Кабмін затверджує:

¾     загальні обсяги квот товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню;

¾     перелік товарів, імпорт яких підлягає ліцензуванню;

¾     перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню;

¾     перелік товарів, експорт яких до Сполучених Штатів Америки підлягає ліцензуванню, та обсяг квоти;

¾     перелік озоноруйнівних речовин, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню;

¾     перелік продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини і експорт та імпорт якої підлягає ліцензуванню (крім продукції, що перевозиться у контейнерах з особистим майном);

¾     перелік країн – сторін Монреальського протоколу, експорт/імпорт озоноруйнівних речовин до яких дозволяється;

¾     перелік окремих категорій металопродукції, експорт якої до країн - членів Європейського Співтовариства підлягає ліцензуванню та на яку встановлено квоти;

¾     перелік продуктів (напівфабрикатів) з кольорових металів та їх сплавів, а також виробів з використанням таких металів, експорт яких підлягає ліцензуванню;

¾     перелік товарів, імпорт яких з Республіки Македонія підлягає ліцензуванню в рамках тарифної квоти відповідно до положень Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія;

¾     перелік товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню [6, с. 32].

Крім цього, Кабмін установлює, що:

¾     залишки квот попереднього року, зменшення або збільшення обсягів квот, визначених у додатках 4 і 8, можуть використовуватися у майбутньому році згідно з відповідними міжнародними договорами;

¾     не реалізовані в попередньому році суб'єктами підприємницької діяльності ліцензії на експорт та імпорт товарів, визначених у постанові КМУ «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у, дійсні до початку наступного року, якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами.

Висновки

Таким чином, правовий режим зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) – це особливий порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно із визначеними законодавцем принципами.

Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних.

До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорт, експорт заборонених до вивезення з території України товарів, субсидований імпорт, демпінговий імпорт).

Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема – ліцензування зовнішньоекономічних операцій як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту/імпорту товарів; розрізняють автоматичне ліцензування (застосовується щодо товарів, які не підлягають квотуванню) і неавтоматичне ліцензування (у разі встановлення квот на експорт/імпорт).

Ліцензування експортно-імпортних операцій полягає в необхідності одержання дозволу, виданого державними органами, на здійснення зовнішньоторговельних операцій, експортних або імпортних, з певними товарами, які є в списках тих, хто ліцензується по імпорту або експорту. Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно з формою, яка затверджується Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно взаємодіє з кількісними обмеженнями зовнішньоторговельних операцій — квотами на імпорт і експорт окремих товарів. Введення квот гарантує, що експорт або імпорт певного товару не буде перевищувати встановлені розміри. Квотування є досить гнучким інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі, оскільки зміна тарифів звичайно регламентується національним законодавством або міжнародними договорами.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=90104&cat_id=73617

2. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (із змінами і доповненнями). // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1999. – №9-10. – ст.65.

3. Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (із змінами і доповненнями). // режим доступу: http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/doc.php?code=331-14

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами і доповненнями). // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – №29. – ст. 377.

5. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власик В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.В. Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с.

6. Георгіаді Н.Г., Князь С.В. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2004. – 196 с.

7. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л. А., Жук І. Л., Неживець О. М. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

8. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 696 с.

9. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. – К.: Професіонал, 2004. – 288 с.

10.    Макуха, С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації – Харків: Легас, 2008. – 352 с.

11.    Мачуський В.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство. Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.

12.    Мельник Т.М. Зовнішня торгівля України: стан та проблеми // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – №2. – С. 20-24.

13.    Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 394 с.

14.    Подцерковний О.П. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації та фінансової кризи // Митна справа. –2009. – №2. – С.75-80.