КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
АРТЕМ’ЄВА Ольга Олександрівна
УДК 167+165.12:396
ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ
Спеціальність 09.00.09 — філософія науки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Київ-2008

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
СИДОРЕНКО Лідія Іванівна,
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, професор кафедри філософії та
методології науки.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, старший науковий
співробітник
ГАРДАШУК Тетяна Василівна,
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН
України, старший науковий співробітник відділу філософських проблем природознавства та екології;
кандидат філософських наук, доцент
СУХОДУБ Тетяна Дмитрівна,
Центр гуманітарної освіти НАН України,
професор кафедри філософії науки та культурології.
Захист відбудеться “17” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.
Автореферат розісланий “14” лютого 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. О. Шашкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У ХХІ століття людство ввійшло з вантажем складних проблем буття та цивілізаційних викликів, які необхідно осмислити та якнайскоріше розв’язати. Переважна більшість цих проблем спровокована самою людиною, її ставленням до природи та, власне, до самої себе. Зміна ситуації на краще потребує нового щабля самопізнання та іншого типу раціональності як основи світовідношення людини. Для цього необхідне творення цілісного образу людини, в якому враховано багатоманітність виявів людського. Поміж них традиційно визнані (соціокультурні, цивілізаційні, пізнавальні та інші), а також такі, що ще потребують пошуку свого місця в загальній картині людини.
Серед останніх слід назвати гендерну визначеність людини. У філософській літературі останнього десятиліття особливо наголошується на важливості гендерних досліджень і необхідності їхнього введення в сферу філософсько-методологічного осмислення (С. Л. Бем, Г. А. Брандт, О. О. Вороніна, І. А. Жеребкіна, Е. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна).
З появою гендерних досліджень як нової галузі знання було багато дискусій з приводу їхнього статусу (Дж. Батлер, А. Оеклі, Г. Рубін), зв’язку з новітніми тенденціями науки та потенціалу для оновлення методологічної та епістемологічної бази науки (Е. М. Джаггар, Х. Ф. Келлер, Л. Коуд, Х. Лонгіно, С. Хардінг, Д. Харавей). На наш погляд, обговорювати ці проблеми необхідно в тісному зв’язку з тими змінами та трансформаціями, що відбуваються в сучасній науці, де намітилась тенденція відмови від принципів класичного мислення — в бінарних опозиціях, формування постнекласичної раціональності, введення аксіологічних вимірів у наукове пізнання, розробки апарату досліджень, який би слугував вивченню складних систем, що самоорганізуються та саморозвиваються (живе, екологічні системи, соціум, людина).
Людиновимірність гендерних досліджень, їх міждисциплінарність, регульованість етичними принципами, — це ті істотні ознаки, що потребують осмислення в сфері постнекласичної раціональності. Здійснення гендерних досліджень дозволяє подолати абстрактне розуміння людини — як позастатевої істоти — у головних виявах її суспільного життя та сформувати толерантне ставлення до світу як чоловічого, так і жіночого. Саме тому осмислення специфіки гендерних досліджень у контексті постнекласичної науки актуальне.
У сучасній західній та вітчизняній філософсько-методологічній літературі ґрунтовно досліджено витоки, напрями та певні галузі гендерних досліджень. Слід відзначити, що гендерні дослідження широко вивчаються в багатьох аспектах, основні з них наведено нижче.
По-перше, гендерні дослідження вивчаються у міждисциплінарному аспекті, тому останнім часом з’явилось багато робіт, в яких предмет обговорення стосується одночасно різних галузей науки — лінгвістики, економіки, соціології, політології, історії та багатьох інших (О. А. Здравомислова, А. А. Тьомкіна, Н. Л. Пушкарьова, Т. М. Мельник, І. С. Кон). Втім, у контексті нових зв’язків, що утворюються між дисциплінами в сучасній науці, міждисциплінарність не досліджувалась.
По-друге, гендерні дослідження вивчаються в епістемологічному та методологічному аспектах, розглядається внутрішня будова гендерних досліджень, їх методи і понятійний апарат, окреслено проблему специфіки суб’єкта та об’єкта пізнання та потреби врахування ціннісних складових у процесі наукового пізнання (В. А. Гайденко, Л. Коуд, Х. Лонгіно, Д. Харавей, С. Хардінг). У той же час, гендерні дослідження не вивчались як система, що об’єднує різноманітні епістемологічні практики, які потребують адекватних методологічних засобів дослідження власного об’єкта — гендерних вимірів людини — як складної системи, що самоорганізується.
По-третє, аналізуються соціокультурні проблеми гендерної визначеності — питання продукування гендерної нерівності та гендерних відмінностей у суспільстві, відтворення уявлень про чоловіче та жіноче в культурі, підкреслюється роль етики, заснованої на турботі та відповідальності (Дж. Батлер, С. Бенхабіб, О .О. Вороніна, К. Гілліган, Л. Ірігарей, Дж. Б. Елштайн, М. С. Кіммел, Ш. Муфф, Г. Рубін, С. А. Ушакін, Н. Фрезер). Поза вивченням залишився ціннісний потенціал гендерного мислення з точки зору можливості його впливу на процес трансформації цінностей техногенного суспільства та перспектива формування на цій основі розуміння людини в контексті постнекласичної раціональності.
Осмислюючи гендерні дослідження в постнекласичному контексті, ми спиралися на роботи В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, Гардашук Т. В., І. С. Добронравової, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвої, С. П. Курдюмова, І. Пригожина, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіна, Суходуб Т. Д., Г. Хакена та інших, в яких наводяться суттєві відмінності постнекласичної раціональності від класичної та некласичної, головні риси постнекласичної раціональності. Специфіка гендерних досліджень як сфери постнекласичної раціональності в зазначених роботах не вивчалась.
Таким чином, хоча важливі проблеми епістемологічного, методологічного та соціокультурного характеру в предметі гендерних досліджень вивчались, загальна приналежність їх до постнекласичної раціональності, їх специфіка в означеному аспекті, що виявляється в пізнавальному, методологічному та аксіологічному вимірах, не досліджувалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії та методології науки філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР № 06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і завдання дослідження: мета полягає в осмисленні гендерних досліджень у контексті постнекласичної раціональності як системи знань, епістемологічних і методологічних практик та сукупності ціннісних настанов.
Для досягнення мети було сформульовано такі завдання:
проаналізувати змістовну багатоманітність гендерних досліджень з точки зору контекстуальної визначеності розуміння людини;
дослідити особливості гендерних досліджень з точки зору їх відповідності постнекласичній раціональності;
вивчити специфіку структурної організації гендерних досліджень як постнекласичної міждисциплінарної галузі та властиві їй методології;
розкрити соціокультурні можливості гендерних досліджень в утвердженні ціннісних настанов постнекласичної раціональності.
Об’єкт дослідження — гендерні дослідження.
Предмет дослідження — постнекласичні пізнавальні, методологічні та аксіологічні можливості гендерних досліджень.
Методологічна основа дослідження. Для реалізації мети базовою стала концепція постнекласичної раціональності, яка дозволила проаналізувати гендерні дослідження як складну систему з урахуванням нелінійних процесів, які притаманні як суспільству, так і власне гендерним дослідженням. З урахуванням мети, специфіки об’єкта та предмета використовувалися такі методи та підходи. Порівняльний метод застосовувався при співставленні різноманітних течій та напрямів гендерних досліджень. Системний метод дозволив розглянути формування гендерних досліджень як систему взаємопов’язаних рівнів. Історичний підхід використовувався при розгляді ціннісних аспектів гендерних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано концепцію, в якій специфіка гендерних досліджень, що виявлена в епістемологічному, методологічному та ціннісному аспектах, дозволяє репрезентувати їх як галузь постнекласичної раціональності, необхідної для формування сучасного філософського образу людини як багатовимірної сутності. Серед одержаних у дисертаційному дослідженні нових наукових результатів наступні виносяться на захист:
показано, що гендерні дослідження багатовекторні та представлені сукупністю відносно самостійних напрямів. Основні характеристики означених досліджень, такі як варіативність предметної сфери, розуміння гендеру в багатьох контекстах, які залежать від норм і правил соціокультурної визначеності людської статі, усвідомлення значущості гендеру в осмисленні сутності людини — це вияви постнекласичної раціональності;
встановлено, що особливості організації та розвитку гендерних досліджень як наукової галузі дозволяють говорити про їх відповідність саме постнекласичному типу наукової раціональності. Виокремлено такі постнекласичні характеристики галузі: по-перше, їх об’єкт — складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії (враховуються не лише статеві характеристики людини, а й культурні, релігійні етнонаціональні); по-друге, суб’єкт істотно впливає на об’єкт дослідження, обидва є складними системами, що самоорганізуються; по-третє, ціннісні складові, моральні принципи впливають на розуміння майже всіх характеристик людини в гендерних дослідженнях;
виявлено міждисциплінарність гендерних досліджень, що характеризує їх як постнекласичні. Вона здійснюється на трьох взаємопов’язаних рівнях: на практико-емпіричному встановлюється варіативність предмета та фіксується ідеологічна спрямованість досліджень, яка впливає і на інші рівні. Теоретичний рівень не усталений, оскільки міждисциплінарність гендерних досліджень потребує побудови багатовимірної теорії–моделі для опису суспільства. Методологічний рівень, що є своєрідною рефлексією над практико-емпіричним і теоретичним, репрезентує багатоманітність методологічних схем і підходів, яка пов’язана з варіативністю предмета, понятійного апарату та норм дослідження;
показано, що ціннісні орієнтації, які внутрішньо притаманні гендерним дослідженням як галузі постнекласичної науки, зумовлені їх спрямованістю на пізнання людини в її різноманітності — як єдності загального та особливого, суспільного та особистісно-індивідуального. Потреба в модифікації цінностей техногенного суспільства призводить до введення в смислові контексти загальнолюдських орієнтацій ґрунтовних цінностей гендерного мислення. Так, етика турботи, перетворюється з власне „жіночої етики” в етику загальнолюдських взаємин, яка включає вимогу відповідальності, турботи, толерантності в спектр моральних імперативів, що діють на практиці.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дослідження розкривається через новизну одержаних результатів. Зокрема, аналіз міждисциплінарної організації гендерних досліджень показує шляхи до інтеграції різних галузей гуманітарних наук, до комплексного вивчення людини та збагачення методології сучасної науки новими підходами. Матеріал дослідження може бути використаний для підготовки спецкурсів і нормативних курсів із гендерних досліджень, філософії науки та методології соціальних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на щорічних міжнародних конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дні науки —2005”, “Дні науки —2006”, “Дні науки —2007”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 3 статтях у фахових наукових виданнях із філософії, затверджених ВАК України, та тезах 3 виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 157 найменувань (з них 29 іноземною мовою). Обсяг основного тексту дисертації становить 163 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслено його джерельну базу та ступінь розробки, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, відображено теоретичне та практичне значення роботи, містяться відомості про апробацію результатів і список тематичних публікацій автора дисертації.
Перший розділ — “Гендерні дослідження в сучасній науці” — присвячений загальній характеристиці гендерних досліджень, проблемам їх появи. Його мета полягає у визначенні суб’єкта та об’єкта цієї галузі для окреслення місця названих досліджень серед інших дисциплін та їх зв’язку зі становленням постнекласичної раціональності. Оскільки базою для виникнення гендерних досліджень був феміністський рух та його ідеологія, то значна увага приділялася аналізу його різноманітних течій. У результаті виділено основні ідеї та концепції, які послужили для становлення гендерних досліджень як окремої наукової галузі. Широке розгалуження гендерних досліджень поставило, з одного боку, питання про існування їх як самостійної галузі, а, з другого, дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.1 — “Витоки та змістовна багатоманітність” — аналізуються різноманітні концепції, в яких осмислюються течії феміністського руху, а саме ліберальна, марксистська, радикальна, постмодерністська та інші, а також особливості вітчизняного фемінізму та гендерних досліджень. Цей огляд базується на роботах західних і вітчизняних авторів З. Айзенстайн, Дж. Батлер, М. Гатенс, Дж. Б. Елштайн, К. Клінгер, К. Маккіннон, К. Мілет, Л. Ніколсон, Дж. Мітчелл, І. А. Жеребкіної, О. С. Забужко, С. Д. Павличко та багатьох інших. Передумовою становлення гендерних досліджень був фемінізм у різних своїх виявах — як рух, як ідеологія та як теорія. Також значного впливу гендерні дослідження зазнали завдяки розвитку дисциплін, в яких вивчались питання і проблеми пов’язані зі статтю (соціобіологія, сексологія, репродуктивна біологія). Становлення теоретичної бази фемінізму описується в дисертаційній роботі як шлях від соціально-політичного руху через ідеологію до спроб побудувати єдину теорію. Основними завданнями кожної з феміністських течій при переході до теоретичної структури стали пошук і представлення суб’єкта і об’єкта. Для фемінізму, принаймні на початковому етапі, і суб’єктом, і об’єктом була жінка.
У роботі було виділено дві точки зору на суб’єкт і об’єкт у різних течіях фемінізму. Перша — це погляд на жінок як на соціальне ціле, „колективну ідентичність”, де жінки розглядались як категорія або група, яка має спільний досвід, інтереси та цілі. Такий погляд характерний для ліберальної, радикальної та марксистської течій фемінізму й відображає ідеологічну спрямованість фемінізму.
Він стає сумнівним із введенням додаткових параметрів для вивчення людини, таких як раса і клас. Тому в іншому підході, в межах психоаналітичної та постмодерністської течій увага приділяється таким поняттям, як ідентичність і суб’єктивність. Аналіз зазначених концепцій показав, що проблема з визначенням суб’єкта й об’єкта пов’язана з проблемами універсалізації теоретичних конструкцій фемінізму. Це привело до появи нових досліджень — гей-лесбійських, квір, чоловічих і, врешті-решт, до гендерних, які об’єднали ці практики. Об’єднувальною ланкою між ними стають вивчення гендеру, статі, норм суспільства, стереотипів, а не конкретного суб’єкта чи об’єкта. Така початкова розгалуженість гендерних досліджень стала причиною їх міждисциплінарності. У роботі показано, що гендерні дослідження вже мають відношення не лише до конструювання жіночої суб’єктивності, а й до людини будь-якої статі, до її ролі в суспільстві та стосунках зі світом.

Аналіз становлення та розвитку гендерних досліджень показав, що вони являють собою складну багаторівневу структуру. Різні напрями цих досліджень складні, внаслідок чого виникає варіативність предметної сфери. У підрозділі було показано складність визначення таких досліджень в межах класичної науки. Крім того, таке широке розгалуження гендерних досліджень, з одного боку, поставило питання про їх самостійний статус, а, з іншого, — дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.2 — “Вплив тенденцій постнекласичної раціональності на гендерні дослідження” — ставиться мета окреслити основні точки дотику розвитку гендерних досліджень та постнекласичної раціональності. Теоретичною базою такого аналізу була концепція постнекласичної раціональності, розроблена зарубіжними та вітчизняними авторами В. І. Аршиновим, В. Г. Будановим, І. С. Добронравовою, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвою, С. П. Курдюмовим, І. Пригожиним, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіним, Г. Хакеном та іншими. Розглядається процес становлення постнекласичної раціональності та розкриваються ті її особливості, які, на наш погляд, пов’язані з гендерними дослідженнями. У ході аналізу було показано кілька причин, згідно з якими можемо класифікувати гендерні дослідження як постнекласичну галузь. Зокрема, проблеми спостереження і введення цінностей в наукове дослідження. У гендерних дослідженнях увага спрямована на цінності суспільного життя, розподіл ролей між чоловіками і жінками, на взаємозв’язок між соціальними інститутами, а також на уявлення про ідеали чоловіка і жінки в окремих суспільствах. Об’єктами розгляду гендерних досліджень є, в першу чергу, ціннісні аспекти. У гендерних дослідженнях введення цінностей в наукове дослідження зумовлене необхідністю врахування позиції дослідника.
Об’єктами вивчення в постнекласичній науці є складні системи, що самоорганізуються та саморозвиваються. Саме такий об’єкт гендерних досліджень, тому інтерес становить апарат постнекласичної науки, розроблений для таких систем, а саме такі його поняття, як нелінійність, складність, самоорганізація, хаос, біфуркація тощо, і можливість його застосування для суспільних процесів. Гендерні дослідження в усіх своїх проявах налаштовані на побудову нового знання, нового образу людини, критику існуючих класичних позицій науки. Тому місце, в якому вони могли б існувати в науці, загалом повинно бути особливим, націленим на нове знання, на зміни, на руйнування стереотипів та усталених норм. Саме таким вимогам відповідає постнекласична наука. Вона характеризується нелінійним стилем мислення, який для опису суспільства використовує ідеї становлення, цілісності, відкритості. Саме в контексті постнекласичної науки гендерні дослідження вийшли на інституціональний рівень. Можна сказати, що міждисциплінарність як особлива характеристика організації сучасної науки, послужила поштовхом для цього. Для гендерних досліджень було неприйнятним існування в межах класичних понять і вимог до дисципліни. Міждисциплінарність дозволила вихід за межі існуючих дисциплінарних устоїв у пізнанні і організації знання, що було заборонено в умовах класичної науки і критикувалось в межах гендерних досліджень і практик, що до них належать.
Гендерні дослідження також становлять інтерес як нова дисципліна, яка знаходиться на етапі свого формування, в якій існують специфічна методологія і підходи. Означене робить актуальним їх розгляд в контексті постнекласичної науки як такої, що ставить питання про появу нових методологій і засобів, які б узгоджувались з ціннісною базою. Гендерні дослідження також є спробою додати у глобальний масив знань про людину, які вже існують в таких галузях, як антропологія, соціологія, психологія та інші, інформацію про статеві відмінності, про їх роль для опису людини, з’ясувати питання чи дійсно ці відмінності важливі для такого опису, чи можливо в деяких сферах життя людини вони зовсім не мають значення.
У другому розділі — “Гендерні дослідження в епістемологічному та методологічному ракурсах” — гендерні дослідження розглядаються в зв’язку з особливостями організації знань у постнекласичній науці. Серед цих особливостей маємо на увазі такі: 1) інтеграція; 2) зближення методології гуманітарних і природничих наук; 3) введення ціннісних орієнтирів (наукових і позанаукових) у процес наукового дослідження та інші. У зв’язку з цим розглядається структурна організація гендерних досліджень, аналізуються етапи їхнього становлення як наукової галузі та їх міждисциплінарність. Увага також приділяється формуванню їх понятійного апарату та методів, основним методологічним вимогам щодо статусу дослідника і взаємодії суб’єкт-об’єкт.
У підрозділі 2.1 — “Структура гендерних досліджень та їх міждисциплінарність” — гендерні дослідження розглядаються як галузь, що стає і розвиває свій дослідницький апарат. Висновок про міждисциплінарність гендерних досліджень отримується на основі таких факторів: 1) аналізу структури гендерних досліджень; 2) специфіки їх історичного розвитку; 3) на основі їх зв’язку з різноманітними галузями, такими як психологія, історія, соціологія та іншими. Базою для такого аналізу стали роботи, де було зроблено спроби класифікації гендерних досліджень. Поміж них слід назвати роботи Л. Аусландер, Р. Кемпебелл, С. Васко, Л. Косгров, Л. Коуд, Дж. Роуза, С. М. Шакірової та інших. Аналіз структури гендерних досліджень та їх історичний розвиток репрезентує несприйняття гендерних досліджень як наукової дисципліни впродовж великого проміжку часу, особливо на етапі їх інституалізації. Таке несприйняття пояснюється, у першу чергу, класичним підходом до визначення дисципліни, а також значним впливом соціокультурних чинників на розвиток науки.
Виявляється, що міждисциплінарність гендерних досліджень має практико-емпіричні корені, тому що базою для їх появи був феміністський рух, який не однаково розвинений в різних країнах. Можна сказати, що для кожної країни існує своя специфіка і коло проблем, що розглядаються. На теоретичному рівні формуються феміністські теорії опису людини і суспільства, які опозиційні або трансформаційні стосовно існуючих. Крім того, на теоретичному рівні не існує єдиного понятійного апарату для різних напрямів гендерних досліджень, що пояснюється міждисциплінарністю гендерних досліджень. У межах сучасних гендерних досліджень як міждисциплінарних можна виділити і методологічний рівень, який став своєрідною рефлексією над досвідом, набутим на практико-емпіричному та теоретичному рівнях. У підрозділі підкреслюється, що гендерні дослідження в своїй структурі реалізують різні типи міждисциплінарності, пов’язані з варіативністю методів і підходів або зі змінами предметності. Також можна говорити про такі особливості організації гендерних досліджень: 1) формування галузі здійснюється на трьох взаємопов’язаних рівнях: практико-емпіричному, теоретичному та методологічному; 2) їх розвиток відбувається під значним впливом ідеології; 3) їм властива варіативність предмета, норм і понятійного апарату дослідження.
У підрозділі 2.2 — “Понятійний апарат та методологія гендерних досліджень” — висвітлюється кілька проблем. По-перше, аналізується статус дослідника (суб’єкта) в межах гендерних досліджень. По-друге, розглядається становлення понятійного апарату. По-третє, аналізуються методи, які використовуються в дослідженнях. Базою для такого вивчення послужили роботи, де показано принципи організації наукового дослідження, засновані на гендерному підході, демонструються методи та понятійний апарат, що застосовуються при цьому, а саме роботи І. С. Кона, Х. Лонгіно, Дж. Лорбер, А. Оеклі, Г. Рубін, Дж. Скотт, С. А. Ушакіна, Д. Харавей, С. Хардінг та багатьох інших. Постнекласичний погляд дозволяє репрезентувати ситуацію дослідження як комплексну взаємодію суб’єкта й об’єкта, а також підкреслити активну позицію дослідника.
Показано, що в гендерних дослідженнях статус науковця набуває особливої ваги, бо саме його позиція визначає хід пошуків, окреслює коло питань тощо. Крім того, особлива увага надається особистим характеристикам суб’єкта — віку, статі, расі, здатності до встановлення контактів і ролі емоційно-чуттєвих характеристик. Таким чином, до уваги беруться не лише професійні, але й особисті характеристики дослідника — його етичні настанови та орієнтації.
Власне, мова йде про можливість побудови нової етики наукового дослідження, де необхідними стають вимоги відкритості до нового і незвичного, а також терпимість до відмінностей між людьми. При цьому об’єктом гендерних досліджень може бути не просто людина — чоловік чи жінка, а й група людей. Досить часто це маргінальні або пригнічені групи, які потребують специфічного підходу і визнання відмінностей. Виявляється, що вимоги, висунуті до суб’єкта в гендерних дослідженнях, співпадають з постнекласичними настановами. Власне, одне з головних завдань у побудові постнекласичного типу дослідження — конструювання нового типу суб’єкта.
Зараз можна говорити про політичну та ідеологічну причини нехтування цінностями в дослідженнях, що було відзначено в феміністських і гендерних дослідженнях, а в постнекласичній науці отримало відгук у вигляді введення цінностей в наукову діяльність. Це дало змогу по-іншому подивитись на питання про маргіналізацію досвіду жінок, людей різних рас і релігій. У свою чергу це також викликало проблему побудови нової методології, пошуку адекватних методів опису, які б мали змогу підірвати стереотипні уявлення і зробили би видимим досвід будь-якої людини.
З точки зору постнекласичної раціональності відношення суб’єкт-об’єкт базуються на взаємовпливі, тобто не лише дослідник впливає на об’єкт свого дослідження, але й навпаки, об’єкт змінює дослідника. Погляд на гендерні дослідження зсередини висвітлює проблеми, які на даний момент актуальні в інших дисциплінарних галузях сучасної науки. Такий погляд обґрунтовує можливість подолання дихотомій суб’єкт-об’єкт, суб’єкт-предмет. У той же час не може бути повного злиття між ними. Суб’єкт наукового мислення не знищується, а лише трансформується: в гендерних дослідженнях ми не можемо уникнути суб’єкта, ми його виділяємо, іншими словами, позиціонуємо. В роботі показано, що гендерні дослідження є людиновимірними, тому що насамперед орієнтовані на пізнання людини як особистості, враховуються її переживання, чуттєвий і тілесний досвід. Саме тому в них з самого початку наукове пізнання поєднувалось з етичними поглядами. Згідно з цими причинами, не потрібно зосереджуватись на повному подоланні бар’єрів між дослідником і тим, кого він вивчає, а потрібно замислитись про складну структуру суб’єкта, про відповідальність, яка покладена на нього. Саме тому в гендерних дослідженнях увагу звертають на особисті характеристики дослідника — вони важливі, тому що безпосередньо стосуються результатів дослідження і їх інтерпретації. З цих причин, досить часто слід розглядати ситуацію дослідження як цілісне поле взаємодії суб’єкта й об’єкта. Таким чином, в роботі показано, що в гендерних дослідженнях, які пов’язані з етичною сферою, формулюється головна етична вимога до дослідника — це усвідомлення відповідальності.
Важлива методологічна проблема гендерних досліджень полягає в створенні системної цілісності понятійного апарату. Поки що вона не вирішена. Незважаючи на це, можна виділити ряд понять, які використовуються в будь-якій роботі, в будь-якій галузі (психології, історії, соціології), яку відносять до гендерних досліджень, — це поняття статі, гендеру та сексуальності. Було показано, що на даний момент не існує чіткого визначення для кожного з цих понять. Це пов’язано з існуючими уявленнями про людину, наприклад, есенціалізму і соціального конструктивізму, поглядами на походження відмінностей між людьми (ці поняття залежать також і від мети дослідження). У силу міждисциплінарності гендерних досліджень, а також варіативності предмета вивчення, висуваються певні вимоги щодо їх понятійного апарату — це перетин кордонів дисциплін та виконання інтегративної ролі. На основі цього можна зробити висновок, що варіативність понять гендеру, статі і сексуальності пов’язана, в першу чергу, з різноманітністю виявів людини. Внаслідок цього виникає необхідність уточнювати і розширювати поняття, які використовуються в ході дослідження.
Постійного уточнення потребують не лише поняття, але й норми, цілі та цінності кожного окремого дослідження, що відповідає настановам постнекласичної науки. На нашу думку, формування понятійного апарату гендерних досліджень відображає складний процес становлення цієї дисципліни і набуття нею позитивного змісту в структурі наукового знання. Аналіз методів і теоретичних підходів до вивчення людини в гендерних дослідженнях показав, що цей набір не усталений, а трансформується залежно від мети та об’єкта дослідження.
Третій розділ — “Ціннісні та соціокультурні виміри гендерних досліджень” — присвячений розгляду ціннісних аспектів гендерних досліджень. Такий аналіз зумовлений необхідністю становлення нових цінностей, що відрізняються від тих, які пропонуються в техногенній цивілізації. З цією метою в розділі було розглянуто основні теорії цінностей в західній та вітчизняній традиціях, а також проаналізовано шляхи до зміни цінностей, запропоновані в межах постнекласичної раціональності. Відзначено, що в гендерних дослідженнях пропонується свій шлях до становлення нових цінностей у суспільстві. Це шлях, на якому не використовується класичне мислення в дихотоміях, а також біологічний детермінізм у розумінні людини. Такі настанови на суспільному рівні відношень між людьми виявляються у боротьбі проти нерівності, результатом якої стало визнання відмінностей між людьми.
У підрозділі 3.1 — “Ціннісні засади постнекласичної науки: вектор на трансформацію цінностей” — висвітлюються різноманітні погляди на цінності, що вплинули на наукове пізнання від ХVII століття до сучасності — І. Кант, Ф. Ніцше, Г. Ріккерт, В. Віндельбанд, М. Вебер, Е. Дюркгейм, А. Швейцер, В. Г. Табачковський, Л. А. Мікєшина, М. С. Каган, С. Б. Кримський та інші. При цьому відзначається зміна уявлень про цінності та їх роль у суспільстві: від розуміння цінності в І. Канта та неокантіанців як настанов, що є загальнозначущими, як добро, зло й обов’язок, до розуміння цінності як корисності речі та споживчої значущості речі (у марксизмі), яка на перший план виходить в техногенній цивілізації. У постнекласичній раціональності фіксується зовсім інший статус цінностей, в її межах вони виступають аналогом параметра порядку (Г. Хакен) і невіддільні від життєдіяльності людини.
При аналізі ціннісної проблематики в російській та вітчизняній літературі було використано роботи: О. О. Бандури, С. Б. Кримського, М. Г. Марчука, М. В. Поповича, Л. А. Мікєшиної, В. Н. Поруса та багатьох інших. У розділі відзначається, що на початку ХХІ століття такі цінності, як відповідальність за скоєне в світі та відповідальність за іншого, турботливе ставлення до іншого, а також усвідомлення рівності та відмінностей між людьми, стають універсальними і набувають однаково важливого значення для всього людства. Таке усвідомлення — частково результат згуртованої діяльності громадських організацій і рухів, зокрема руху за екологічну безпеку, жіночих рухів, миротворчої діяльності тощо. Не дивлячись на це, питання про універсальність таких цінностей було дискусійним. Цінності відповідальності, турботи, піклування, толерантності вважались суто жіночими, їх пов’язували з такими „природними” для жінки якостями, як народження і виховання дітей. Слід наголосити, що в гендерних дослідженнях було зафіксовано відсутність умов в суспільстві для домінування таких цінностей, як відповідальність і турбота, тому що культура носила характер маскулінної. Отже, виявляється необхідність відповісти на питання, яким чином могла відбутись переорієнтація цінностей в суспільстві: від націленості на прогрес та інновації, прагнення всезагального щастя, до усвідомлення відповідальності за свою діяльність і турботу за інших. Відповідь на це питання розкривається в наступному підрозділі.
Апарат синергетики відродив надію на можливість цілісного опису світу в його становленні. Схема постнекласичної науки демонструє включення у дослідження ціннісних складових, як наукових так і позанаукових. Саме усвідомлення впливу ціннісних складових на наукову діяльність і визнання за ними чи не найвирішальніших чинників привело до зосередження в постнекласичній науці на питаннях: яким чином цінності суспільства вписуються в контекст досліджень; що потрібно зробити для їх трансформації, тому що цінності можуть бути єдиними параметрами, зміна яких дозволить зупинити глобальне руйнування оточуючого середовища.
У підрозділі 3.2 — “Соціокультурне значення гендерних досліджень як ознака постнекласичної раціональності” — розглядаються шляхи до трансформації цінностей, що пропонуються в гендерних дослідженнях. Такі шляхи можна охарактеризувати як відмову від класичних уявлень про людину і суспільство та як відхід від дихотомій в описі людини. Проблеми криються в таких питаннях, які широко дискутувались: 1) розділення на публічне і приватне, 2) поділ подвійного стандарту; 3) проблема розуміння відмінності між людьми, а саме — чому відмінність сприймається як нерівність та протилежність); 4) проблеми побудови гендерної рівності в суспільстві і, як наслідок, пошук моделей суспільства, в яких може існувати комунікація між різними групами і верствами населення. Теоретичною базою такого дослідження стали роботи феміністських теоретиків, в яких була розроблена концепція етики турботи, визнані відмінності між людьми, які трактуються як головна умова для побудови толерантного суспільства, в якому критикуються владні відносини і панування патріархатних цінностей: К. Гілліган, Н. Чодороу, Л. Ірігарей, Дж. Батлер, С. де Бовуар, М. Мід, М. Янг, Н. Фрезер, С. Бенхабіб, М. Окін та багато інших.
У гендерних дослідженнях осмислення проблеми становлення нової раціональності в першу чергу пов’язане з проблемою людини, її існуванням у світі як особистості і як громадянина, з проблемою цінностей суспільства та потребою їх трансформації в зв’язку з тим, що ціннісні орієнтації техногенної цивілізації призвели до глобальних проблем людського існування.
Один зі шляхів до таких трансформацій — побудова нової етики — „етики турботи”. Для розуміння людини в її багатоманітності пропонуються такі конструкти, як відмінність і становлення. Відмінність в різні історичні періоди розумілась по-різному: у класичний період — як синонім нерівності; у некласичний — як синонім рівності, в постнекласичний — вона прирівнюється до різноманітності. Було показано, що внаслідок налаштованості гендерних досліджень на введення таких конструктів як відмінність та багатоманітність у розумінні людини їм внутрішньо притаманні ціннісні орієнтації у описі людини і суспільства. Таким чином, гендерні дослідження відіграють важливу роль у встановленні цінностей постнекласичної раціональності як дослідження, що спрямовані на пізнання людини в її багатоманітності.

ВИСНОВКИ
У дисертації вивчено гендерні дослідження в гносеологічному, методологічному, ціннісному аспектах і в контексті суттєвих змін, що відбуваються в сучасній науці. У результаті гендерні дослідження характеризуються як постнекласичні. Узагальнено висновки можна сформулювати низкою положень.
У результаті аналізу ідейних, теоретичних, концептуальних основ гендерних досліджень виявляється, що вони представлені різними напрямами і течіями. Водночас спільне для них те, що об’єктом виступають складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії, де враховуються не лише статеві характеристики людини, а також культурні, релігійні та етнонаціональні. Суб’єктом — людина певної статі, у фемінізмі, перш за все, жінка. У той же час предмет гендерних досліджень значно ширший, ніж предмет фемінізму: вивчаються не лише статус жінок і чоловіків у суспільстві, а також їх індивідуальні прояви — тілесність, сексуальність, ідентичність, крім того, всі суспільно-соціальні відносини розглядаються як гендерні.
Вивчення гендерних досліджень в епістемологічному та методологічному ракурсах показав, що вони не лише відповідають постнекласичному типу наукової раціональності, але й мають потенціал щодо розширення існуючих наукових практик. Тут слід назвати: врахування статусу дослідника та визнання особливої ролі не лише його професійних якостей, а також етичних позицій та його особистих якостей; понятійний апарат гендерних досліджень динамічний та багатозначний, що дозволяє повніше розкрити всю багатоманітність людських виявів, цьому сприяють міждисциплінарні конструкти стать і гендер як з’єднувальні ланки між біологічними, тілесними, статевими, расовими, етнічними та соціокультурними, цивілізаційними, релігійними характеристиками людини. Методи та теоретичні конструкції, які використовуються в гендерних дослідженнях багатовимірні. Вони ґрунтуються на конструктах, що були сформовані всередині галузі, а також на тих, що запозичені з інших дисциплін. Усе це сприяє різнобічному опису людини та її характеристик залежно від мети дослідження.
На основі аналізу особливостей структурної організації гендерних досліджень, їх ідеологічної спрямованості та практичних витоків, варіативності предмета дослідження, їх понятійного апарату та методів, що застосовуються, був зроблений висновок про їх міждисциплінарність та відповідність постнекласичному типу досліджень.
У ході вивчення ціннісних аспектів гендерних досліджень виявляється, що їм внутрішньо властиві ціннісні орієнтації. Крім того, в гендерних дослідженнях розробляються конструкції щодо впровадження нових цінностей в суспільство, у порівнянні з тими, які пропонуються в межах техногенної цивілізації. Мова йде про те, що головними цінностями проголошуються відповідальність, турботливе ставлення людини до інших і толерантність. Це дозволяє говорити про те, що гендерні дослідження сприяють утвердженню норм постнекласичної раціональності в розумінні людини, що передбачає трансформацію цінностей суспільства, при цьому не лише на рівні відношень чоловіків і жінок, але й в контексті загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1.                Артем’єва О. О. Гносеологічний статус гендерних досліджень // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. —2006. — № 9 — С. 193-197. (0,5 д. а.).
2.                Артем’єва О. О. Міждисциплінарність гендерних досліджень в контексті постнекласичної раціональності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. — К.: ВПЦ “Київський Університет”. — 2006. — Вип. 82. — С. 70-73. (0,5 д. а.).
3.                Артем’єва О. О. Ціннісні аспекти гендерних досліджень // Практична філософія. — 2006. — № 4. — С. 96-102. (0,5 д. а.).
4.                Артем’єва О. О. Історико-філософський контекст становлення гендерних досліджень // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2005. — Ч. ІІ. — С. 56-58. (0,2 д. а.).
5.                Артем’єва О. О. Проблеми методології в гендерних дослідженнях (постнекласичні тенденції) // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2006” (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2006. — Ч. ІІ. — С. 70-71. (0,2 д. а.).
6.                Артем’єва О. О. Гендерні дослідження на шляху до постнекласичної раціональності // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2007” (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2007. — Ч. ІV. — С. 82-83. (0,2 д. а.).

АНОТАЦІЇ
Артем’єва О. О. Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 — філософія науки. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2007.
Дисертацію присвячено аналізу гендерних досліджень в контексті постнекласичної раціональності, в межах якої вони становлять сукупність різних напрямів і течій. У роботі проаналізовано витоки та змістовна багатоманітність гендерних досліджень. Вивчення їх в різних аспектах епістемологічному, методологічному та аксіологічному дало можливість репрезентувати їх як різновид постнекласичної раціональності. На основі аналізу концепції постнекласичної раціональності, з одного боку, та особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату, з іншого, було показано, що саме сучасний етап розвитку науки — постнекласичний, дає найширші можливості для розвитку гендерних досліджень як наукової галузі, враховуючи їх людиновимірність, націленість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, та врахування цінностей при здійсненні наукових досліджень.
Ключові слова: гендерні дослідження, постнекласична наука, міждисциплінарність, методологія науки, методи дослідження, ціннісна навантаженість, етика турботи.
Артемьева О.О. Гендерные исследования в контексте постнеклассической рациональности. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 — философия науки. — Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. — Киев, 2007.
Диссертация посвящена анализу гендерных исследований в контексте постнеклассической рациональности, в рамках которой человек и общество рассматриваются как сложные самоорганизующиеся системы. Их изучение показывает необходимость учета разнообразных социальных характеристик, в том числе пола и гендера. В работе были проанализированы истоки и смысловое разнообразие гендерных исследований, показано, что они являются совокупностью различных направлений и течений, базой для которых было феминистское движение. В работе изучена структурная организация гендерных исследований в связи с процессами, происходящими в современной науке, а именно интеграцией научного знания и осознания его аксиологических аспектов, связанных с решением комплексных проблем.
Изучение гендерных исследований в эпистемологическом и методологическом аспектах дало возможность представить их как разновидность постнеклассической рациональности. На основе анализа, с одной стороны, концепции постнеклассической рациональности, предложенной отечественными и зарубежными философами, а с другой, особенностей организации гендерных исследований и существующих в их рамках подходов, методов и понятийного апарата, было показано, что именно современный этап развития науки — постнеклассический, дает наиболее широкие возможности для развития гендерных исследований как научной сферы. При этом учитывались такие их особенности как, человекомерность, нацеленность на изучение сложных саморазвивающихся систем, междисциплинарность и необходимость учета ценностей при проведении научного исследования. Кроме того, гендерные исследования не только отвечают постнеклассическому типу рациональности, но в них кроется потенциал для расширения существующих научных практик.
Анализ гендерных исследований в ценностных аспектах показал, что им внутренне свойственны ценностные ориентации. Гендерные исследования показывают основные проблемы общества, которые связаны с правами человека, осознанием равенства и различия между людьми, условиями существования человека в мире, значительно расширяя ценностный мир общества и показывая важность таких ценностей, как ответственность за свою деятельность и забота о других.
Ключевые слова: гендерные исследования, постнеклассическая наука, междисциплинарность, методология науки, методы исследования, ценностная нагруженность, этика заботы.
Artemieva O. A. Gender studies in the context of postnonclassic rationality. — Manuscript.
Thesis for Candidate’s degree in Philosophy in speciality 09.00.09 — philosophy of science. — Kyiv National Taras Shevchenko University. — Kyiv, 2007.
The dissertation is devoted to the investigation of the gender studies in the context of postnonclassic rationality. In this work the specific of gender studies was analyzed in different aspects epistemological, methodological and axiological.
The main sources and variety of gender studies were investigated. On the base of this analysis author defined gender studies as totality of different practices and tendencies which forms complex and plural object.
In the result of investigation of gender studies in methodological and epistemological aspects author made the conclusion about its interdisciplinarity. It can be claimed that the main features of gender studies are postnonclassic ones. In work was underlined on alternative methodological basis of gender studies.
The raising of new rationality is bond with the necessity of new values. In work claims that values which performs in gender studies are this new values of which society needs.
Keywords: gender studies, postnonclassic science, interdisciplinarity, methodology of science, research methods, value-laden, ethics of care.