МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

«Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини»

2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття інтелектуальної власності

2. Еволюція інтелектуальної власності

3. Місце й роль інтелектуальної власності в економічному й соціальному розвитку суспільства

Література


ВСТУП
В умовах глобалізації забезпечення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку неможливо без використання результатів інтелектуальної діяльності, об'єктів промислової власності. Ця проблема особливо загострюється у зв'язку із прагненням України інтегруватися в європейські структури.

Найважливішою сферою міжнародних економічних відносин стає світовий ринок результатів інтелектуальної діяльності. Місце країни в сучасному світі визначається не кількістю продукції й робочої сили, а якістю людського матеріалу, рівнем утворення й практичного використання знань, інноваційною активністю економіки. Важливим елементом глобалізації є створення світової науково-технологічної інфраструктури, дистанційне використання закордонних інтелектуальних ресурсів на основі сучасних інформаційно-комунікаційних комп'ютерних мереж.

Серед предметів торгівлі найбільш розвинених країн частка інтелектуальної власності має тенденцію до щорічного зростання, темпи якого значно вище темпів торгівлі іншою продукцією. Якщо темпи росту світового промислового виробництва не перевищують 2, 5-3%, то світова торгівля ліцензіями на право користування промисловою власністю й технологіями розвивається темпами, які досягають 12% у рік.

В Україні цьому виду діяльності протягом 90-х років минулого століття не приділялося необхідної уваги, що привело до втрати позицій на зовнішньому й внутрішньому ринках, істотному зменшенню науково-технічного потенціалу, що зростає «відтоку мозків».

В останні роки положення змінюється до кращого. Внесено істотні зміни в законодавство з питань інтелектуальної власності з метою наближення його до міжнародних вимог.


1. Поняття інтелектуальної власності
Під власністю звичайно розуміють право володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктом власності. Розрізняють матеріальні й нематеріальні об'єкти власності. Матеріальні об'єкти, наприклад автомобілі, будинку - відчутні на дотик. Нематеріальні об'єкти, наприклад, такі як винахід, музичний добуток - невідчутні. Об'єкти інтелектуальної власності ставляться до нематеріальних, невідчутних об'єктів.

Найбільш важливою характеристикою власності є те, що власник може використовувати неї на свій розсуд і ніхто не має права законним шляхом використовувати цю власність без його дозволу. Зрозуміло, власник може дозволити іншим користуватися його власністю, але на законних підставах. Використання ж власності без дозволу її власника є незаконним.

Перш ніж скористатися власністю, потрібно заволодіти нею. Незаконно заволодіти матеріальним об'єктом власності, наприклад, автомобілем, важче, ніж об'єктом інтелектуальної власності. До того ж матеріальний об'єкт можна легко розпізнати. Інша справа - об'єкт інтелектуальної власності. У багатьох випадках, щоб заволодіти ним, досить одержати про нього тільки інформацію (наприклад, про ідею винаходу в процесі бесіди). У цьому випадку важко, а часто й неможливо визначити, хто насправді є власником такого об'єкта. Із цією особливістю зв'язана підвищена складність охорони й захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Що розуміють під терміном «інтелектуальна власність»? Інтелектуальна власність (ИС) у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якого є щось якісне нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вище інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніше результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Інтелектуальна власність має двоїсту природу. З одного боку, творець (автор) об'єкта інтелектуальної власності має виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати це право іншим особам, тобто воно подібно до права власності на матеріальні об'єкти (майновому праву). З іншого боку, поруч із майновим правом існує деяке духовне право творця на результат своєї творчої роботи, так зване авторське право. Тобто, автор має одночасно сукупність особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть відчужуватися від їхнього власника в чинність їхньої природи, і майнових прав. Інакше кажучи, якщо майнове (економічне право) на результат творчої роботи може бути віддільне від творця (переданим іншій особі в обмежене або необмежене користування), те моральне (немайнове) право автора невіддільно від творця й ніколи не може бути передано іншій особі. Майнового й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежний і найтісніший образ переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Подвійність права - найважливіша особливість інтелектуальної власності.

Іншою особливістю об'єктів інтелектуальної власності є те, що права на них обмежені в часі. Наприклад, типовий строк охорони винаходу - 20 років. Охорона майнових прав на об'єкти
авторського права в Україні діє протягом всього життя автора й додатково 70 років після його смерті. Але особисті немайнові права автора охороняються безстроково.
2.
Еволюція інтелектуальної власності
У період швидкого розвитку промисловості гостро встало питання про необхідність захисту прав творців інтелектуальної власності. Уже на початку XIV сторіччя королівською владою Англії стали привласнюватися особливі привілеї особам, які займалися створенням нових виробництв. Така підтримка приймала форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розроблювачеві перевага в конкурентній боротьбі. Держава, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяла зміцненню його економічної незалежності.

Такі права закріплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало "відкрита грамота", оскільки він мав печатку внизу, а не вгорі, як у звичайному листі.

Основи патентного права були закладені на початку XVІІ сторіччя. В 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали чинності всі монополії, дарування й пільги, за винятком "будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на строк, що рівнявся 14 рокам або менше, які повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення якого-небудь виду нових виробів у границях цього королівства дійсному й першому винахідникові таких виробів, яким ніхто іншої із часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не міг користуватися".

Надалі система патентного права була багато в чому вдосконалена. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер як інструмент, що регулює створення й передачу нових технологій.

Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить із глибин сторіч, є товарні знаки. Такі знаки-символи зображувалися ремісниками на товарах, які виготовлялися ними, або ставилися скотарями у вигляді "клейма". Вони реалізовували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє й донині, а саме, фіксували зв'язок між товаром і виробником.

Термін "товарні знаки" почав уживатися тільки в 19 сторіччі. Із цього ж часу товарні знаки стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доставці їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак, чим більш широко використовувалися товарні знаки, тим більше було випадків їхнього копіювання. Тому в середині минулого сторіччя англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи.

В 30-40 роках 20 сторіччя було, в основному, завершено розвиток законодавства про товарні знаки (Німеччина 1936 рік, Великобританія 1938 рік, США 1946 рік). Ці закони в основних рисах залишаються в чинності в на даний момент.

Ключовим моментом у розвитку авторського права послужив винахід друкарства, що дало можливість виконувати копіювання механічним способом, а не переписувати документи від руки. Однак це вимагало більших додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист підприємців від конкуренції з боку виготовлювачів і продавців незаконних копій.

Із впровадженням друкарства різко виріс як обсяг продажів, так і дохід друкарів і продавців. Тому автори книг, у свою чергу, підняли питання про захист своїх прав. Внаслідок цього в Англії в 1709 році з'явився Устав Ганни - перший закон про копирайте: "Про заохочення утворення шляхом закріплення за авторами або власниками копій друкованих книг прав на останні на час, що встановлюється відтепер". Закон забезпечував авторові виключне право друкувати й публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право видавцеві. Законом передбачалося подвоєння цього строку.

В 1791 і в 1793 роках був закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської системи, у французької права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя.

Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи Німеччини, зокрема Кант, що бачив у копирайте не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше - частина своєї особистості. Зрештою ця ідея привела до створення системи неекономічних або моральних прав.

Сучасна форма закону про авторське право закріплена в законі Сполучених Штатів Америки 1976 року, що передбачає захист добутків протягом всього життя автора й 50 років після його смерті.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність уважається день прийняття Закону України "Про власність"(7 лютого 1991 року). Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність було "Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності й раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року.

Однак, основними джерелами права промислової власності, які становлять основу спеціального законодавства про інтелектуальну власність, є Закони України: "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (усе - від 15 грудня 1993 року).

У той же період були прийняті закони України "Про обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 року). "Про захист від несумлінної конкуренції" (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (5 листопада 1997 року).

У розвиток зазначеного законодавства про промислову власність Державним патентним відомством України було розроблено й прийняте понад 70 підзаконні акти, які регулюють відносини в сфері знаходження прав на об'єкти промислової власності.

Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, є Закон України "Про авторське право й суміжні права" (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання добутків літератури й мистецтва", "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури й мистецтва", а також у нормативних актах Державного підприємства "Українське агентство по авторських і суміжних правах".

Завершальним акордом у розвитку законодавства України в сфері інтелектуальної власності стало прийняття в 2003 році Верховною Радою України Цивільного Кодексу України, Книга IV, що має назву "Право інтелектуальної власності".

Важливим джерелом права інтелектуальної власності також є міжнародні конвенції й договори, до яких приєдналася Україна.
3. Місце й роль інтелектуальної власності в економічному й соціальному розвитку суспільства
Інтелектуальна власність відіграє вирішальну роль у науково-технічному прогресі.

Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток роблять, безумовно, винаходу. Відбита в патентній документації технічна, технологічна й правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші й чинності в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконану іншими.

Патентна документація дозволяє застосовувати альтернативні технологи, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретної технології, розглянути її на предмет впровадження або ліцензування.

Патентна документація служить також для виявлення підприємств, які діють у тої або іншій технологічній сфері, зокрема, конкурентів.

Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися по чотирьох напрямках:

1. Інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій.

2. Патенти стимулюють наукові дослідження.

3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу.

4. Бізнес накопичує патенти й коммерциализирует їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення в статутний фонд підприємств, використання у власному виробництві для одержання додаткового прибутку.

Об'єкти авторського права й суміжних прав, які вносять вклад у культурний розвиток держави, можуть мати й важливе економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави. Так, однієї із самих багатих жінок Великобританії в 2002 р. стала письменниця Джоан Кетлин Роулинг, що подарувала миру Гарри Поттера. Тільки за один рік вона одержала від продажу прав на видавництво своїх книг і їхню екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма «Microsoft», використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час стала одним з фінансових гігантів миру, а його засновника - Білла Гейтса вважають самою багатою людиною миру.

Раціональне й доцільне використання інтелектуальної власності забезпечує її власникові значні прибутки, позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

У розвинених країнах частка інтелектуальної власності становить близько 35 % всієї вартості підприємства, а в наукомістких виробництвах досягає 70-80%. За даними професора Нью-Йоркського університету Лева Баруха ринкова вартість 500 середніх компаній зі списку «Standart&Poor» у шість разів перевищує чисту власність, що фігурує в балансових звітах. У той же час на кращі за результатами інноваційної діяльності підприємствах Донецької області (НКМЗ, «НОРД», «Стирол» і ін.) цей показник не перевищує 1%.

Використання інтелектуальної власності дає істотні вигоди підприємству, державі, суспільству.

Вигоди підприємства можна розподілити на конкурентні переваги, фінансові вигоди й вигоди від використання інтелектуальної власності як внеску в статутний капітал.

Конкурентні переваги внаслідок монопольного права компанії на результати інтелектуальної діяльності включають контроль ринку й можливість завоювання нових ринків.

Фінансові вигоди: збільшення доходу підприємства від продажу прав на інтелектуальну власність, передачі комплексу прав на неї інший особі, монопольного використання цих прав.

Збільшується дохід і підприємств, які купує ці права. Яскравий приклад - робота із франчайзингу, якщо одна компанія купує в інший право на використання її торговельної марки.

Комерціалізація інтелектуальної власності сприяє зменшенню оподатковуваної бази шляхом зменшення податку на прибуток - ця база зменшується на величину нематеріальних активів, а також економії прибуткового податку фізичних осіб - власників інтелектуальної власності, тому що винагорода власника патенту не ставиться до заробітної плати.

Наступний комплекс вигід пов'язаний з використанням інтелектуальної власності як внеску в статутний капітал, що на етапі створення фірми дозволяє:

• сформувати його більше значним по розмірі або істотно змінити його структуру в процесі функціонування;

• збільшити вартість компанії (за рахунок нарощування статутного капіталу) при її продажі, приватизації або реорганізації;

• залучити додаткові фінансові ресурси із внутрішнього й зовнішнього ринків шляхом емісії цінних паперів компанії за рахунок збільшення обсягів її нематеріальних активів;

• одержати під заставу об'єктів інтелектуальної власності інвестиційні банківські кредити на вигідних умовах.

Вигоди для держави. По-перше, впровадження новітніх технологічних досягнень, залучення інвестицій в економіку за рахунок зростання статутного капіталу компаній приводять до збільшення темпів економічного розвитку, а також обсягу ВВП, частина якого залишається в державі для виконання функцій керування.

По-друге, чим нижче рівень правового захисту ринку інтелектуальної власності, тим вище обсяги продажу контрафактної продукції, від чого страждають не тільки власники інтелектуальної власності, але й держава (недоодержання податкових платежів).

По-третє, якщо держава не сприяє розвитку ринку інтелектуальної власності, воно втрачає таке джерело доходу як надходження від мита, ліцензійних і інших платежів, які здійснюють власники прав при реєстрації прав на інтелектуальну власність.

Вигоди для суспільства. Споживачі одержують можливість купувати продукцію по більше низьких цінах - комерціалізація сприяє істотному зниженню податків.




ЛІТЕРАТУРА
1.               Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 112 с.

2.               Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького.-

3.               Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О.Довгий, В.О.Жаров, В.О.Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.

4.               Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 260 с.

5.               Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2003. – 140 с.

6.               Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 176 с.

7.               Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 296 с.

8.               Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2003. – 184 с.

9.               Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

10.          Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. . – К.: Інст. інтел. влас. і права, 2004. – 64с.