Реферат Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів 2
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
ФЕДУСЕНКО ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
УДК 371.382
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
13.00.09 – теорія навчання
Київ – 2009
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.
Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент
РЕДЬКО Валерій Григорович,
Інститут педагогіки АПН України,
завідувач лабораторії навчання
іноземних мов.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
КУДИКІНА Надія Василівна,
Інститут дошкільної, початкової і
мистецької освіти Київського міського
педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка,
завідуюча кафедри методики і
технологій дошкільної освіти;
кандидат педагогічних наук, доцент
КВАСОВА Ольга Геннадіївна,
Інститут філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри методики навчання іноземних мов та прикладної лінгвістики.
Захист дисертації відбудеться “28” травня 2009 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою:
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (
Автореферат розісланий “
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
дидактична гра іноземна мова
Актуальність теми. Одним із важливих кроків до реформування і модернізації системи іншомовної освіти в Україні стало навчання іноземної мови у початковій школі. У зв’язку з цим виникла необхідність в оновленні змісту і цілей навчання цього предмета, в розробленні нових стандартів, навчальних планів, програм, сучасних комунікативно орієнтованих підручників, переходу в навчанні від традиційного накопичення знань до вмотивованого засвоєння навчальної інформації та вмінь реалізовувати здобуті знання у практичній діяльності. Іншим аспектом успішної реалізації зазначених процесів є потреба у перегляді та уточненні окремих усталених поглядів на засоби навчання шкільного предмета “Іноземна мова”. А відтак, пошук і відбір таких із них, які, з одного боку, були б спрямовані на розв’язання комунікативних завдань навчання іноземних мов, а з іншого – відповідали б психолого-віковим особливостям і фізіологічним можливостям учнів початкової школи, враховували потреби та інтереси дітей цієї вікової категорії, а також активізували комунікативну, пізнавальну і творчу діяльність молодших школярів. Одним із таких засобів навчання іноземних мов є дидактична гра, оскільки, з точки зору вчених, вона спрямована на засвоєння і використання конкретних знань, умінь, навичок і є засобом навчання, основний педагогічний зміст і призначення якого – навчати діяти. Дидактична гра є механізмом цілеспрямованого керування учителем розумовою діяльністю учнів, а також засобом формування таких пізнавальних структур, які уможливлюють їм самостійно регулювати свою розумову діяльність.
Останнім часом спостерігається підвищення інтересу дидактів і методистів до проблем використання навчально-ігрових технологій. Накопичено позитивний досвід упровадження дидактичної гри у процес навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку. Питання розроблення і використання дидактичної гри висвітлено у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених (Л. В. Артемова, Ю. К. Бабанський, О. О. Барташников, Н. М. Бібік, П. П. Блонський, В. І. Бондар, С. С. Вдовенко, О. О. Вербицький, І. М. Верещагіна, Л. К. Грицюк, І. А. Данилович, О. О. Деркач, Т. А. Жукова, Д. Б. Ельконін, Р. І. Жуковська, О. Г. Квасова, М. В. Кларін, В. А. Крутій, Н. В. Кудикіна, Ю. І. Мальований, О. В. Малихіна, М. М. Микитянська, Р. М. Миронова, О. І. Негневицька, В. І. Решетняков, Г. В. Рогова, К. А. Родкін, О. Я. Савченко, В. Г. Семенов, М. Ф. Стронін, А. П. Усова, Г. С. Швайко, Г. І. Щукіна та ін.). На їхню думку, застосування педагогічної технології використання дидактичної гри у процесі навчання активізує навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів, сприяє розвитку творчого мислення, умотивовує навчальну діяльність учнів.
Констатуючи суттєвий внесок названих дослідників, слід зауважити, що донині недостатньо обґрунтованими залишаються дидактичні умови використання гри на уроках іноземних мов у початковій школі. Увага дослідників, яких цікавила ця проблема, здебільшого зосереджується на з’ясуванні сутності навчально-ігрової діяльності, визначенні її дидактичних можливостей у навчально-виховному процесі тощо. Як правило, поза увагою учених залишається той факт, що саме по собі застосування дидактичної гри не може цілком гарантувати підвищення ефективності навчальної діяльності учнів. Лише за певних дидактичних умов педагогічна технологія використання дидактичної гри може сприяти активізації пізнавальної діяльності учнів молодшого шкільного віку.
Недостатня розробленість дидактичних засад організації та проведення дидактичної гри з позицій особистісно орієнтованого та комунікативно діяльнісного підходів до навчання іноземних мов у початковій школі обмежує можливості її застосування у навчально-виховному процесі. У зв’язку з цим виникла необхідність у визначенні та обґрунтуванні сукупності дидактичних умов, які сприяли б ефективному формуванню іншомовної комунікативної компетенції молодших школярів у процесі навчально-ігрової діяльності, умотивовували її, стимулювали активну міжособистісну взаємодію суб’єктів навчального процесу, забезпечували позитивний вплив дидактичної гри на розвиток учнів молодшого шкільного віку, на формування у них умінь використовувати свої знання у практичній діяльності тощо.
Аналіз спеціальної літератури показав, що у вітчизняній і зарубіжній науці відсутні усталені погляди на класифікацію ігор взагалі й дидактичних зокрема, що не дає змоги віднести ту чи іншу дидактичну гру до певної групи. Не існує і чітких підходів до визначення дидактичного статусу гри. Вчені пов’язують її з методами навчання (А. І. Буновер, Л. В. Волкова, Г. І. Вороніна, Т. А. Жукова та ін.), з прийомами навчання (Л. К. Грицюк, В. В. Давидов), із формами навчання (А. К. Бондаренко, С. С. Вдовенко), з видами навчальної діяльності (Т. І. Олійник, Т. А. Чистякова), а також категоризують дидактичну гру як засіб навчання (О. О. Деркач, В. М. Плахотник, О. Я. Савченко, С. Ф. Щербак та ін.).
Прогалини у цій галузі підтверджують і результати анкетування учителів іноземних мов, які працюють у початковій школі. Аналіз одержаних даних показав, що із 120 респондентів у педагогічній діяльності постійно використовують дидактичні ігри 73,5 % опитаних, зрідка – 19,5 %, зовсім не використовують – 7 % педагогів. Додаткові дослідження показали, що вчителі мають практичні труднощі з організацією і проведенням ігор. На думку педагогів, це зумовлено нестачею спеціальної літератури і рекомендацій щодо застосування дидактичної гри, недостатнім досвідом учителів, браком навчального часу тощо.
Багатогранність і складність зазначених проблем, необхідність визначення місця дидактичної гри в сукупності засобів навчання, а отже, розроблення моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри, обґрунтування дидактичних умов організації навчально-ігрової діяльності учнів початкової школи зумовлюють вибір теми дослідження “Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України “Науково-методичне забезпечення системи навчання іноземних мов у початковій школі” (протокол № 1, від 09.01.2003 р.).
Тему роботи узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 26.10.2004 р.).
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і розроблення педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів.
Для реалізації поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань:
1) здійснити теоретичний аналіз проблеми, визначити стан її розв’язання у практиці навчання іноземних мов учнів початкової школи, з’ясувати дидактико-методичні передумови використання дидактичної гри та її функції як засобу навчання молодших школярів;
2) розробити класифікацію ігор і на її основі – систему дидактичних ігор, яка відповідала б цілям і змісту навчання іноземних мов учнів початкової школи;
3) визначити сукупність дидактичних умов упровадження педагогічної технології дидактичної гри у процес навчання іноземних мов молодших школярів;
4) експериментально перевірити вплив педагогічної технології дидактичної гри на формування і розвиток іншомовної комунікативної компетенції учнів початкової школи, емоційно вольову та мотиваційну сфери школярів, продуктивність пізнавальної діяльності, творчу активність і задоволення від навчання, міжособистісні стосунки у дитячому колективі, особливості взаємодії учителя і учнів та сформулювати висновки.
Об’єкт дослідження – процес навчання іноземних мов учнів початкової школи.
Предмет дослідження – дидактична гра як засіб навчання іноземних мов учнів 2–4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що процес навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри буде ефективнішим, якщо будуть дотримані такі умови: дидактична гра буде доступною за змістом і відповідатиме психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; зміст дидактичної гри відповідатиме меті й завданням уроку; використовуватимуться різні види дидактичної гри, що забезпечить стійкий інтерес учнів до навчання іноземних мов; застосовуватимуться ігри, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; здійснюватиметься навчальна співпраця вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному і завершальному етапах дидактичної гри.
Методи дослідження. Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань, перевірки гіпотези використано комплекс загальнонаукових методів: теоретичного рівня – аналіз, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація, систематизація, схематизація, моделювання – застосовувалися для розроблення теоретичних засад дослідження; емпіричні методи дослідження – тестування, інтерв’ю, пряме та опосередковане спостереження, метод експертних оцінок, самоаналіз, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистичне оброблення одержаних результатів – використовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми на практиці та кількісного і якісного аналізу проміжних показників і остаточних результатів експериментальної діяльності.
Теоретико-методологічною основою дослідження є концепція сутності дидактичних ігор, їхніх функцій (Л. В. Артемова, Д. Б. Ельконін); теоретичні положення психології про вікові та індивідуальні особливості учнів початкової школи (В. А. Артемов, П. П. Блонський, Л. І. Божович, А. І. Буяновер, Н. О. Головань, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, В. С. Мухіна та ін.); теорія мовленнєвої діяльності (І. О. Зимня, О. М. Леонтьєв, О. Й. Негневицька, В. В. Сафонова та ін.); теорії ігрової діяльності (З. М. Богуславська, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, О. П. Усова); психологічні основи використання дидактичної гри у процесі навчання молодших школярів (Д. Б. Ельконін, О. В. Запорожець, Ф. І. Фрадкіна та ін.); наукові дослідження функцій, можливостей, значення та місця дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов у початковій школі (О. О. Барташніков, Н. А. Бойченко, І. А. Данилович, О. О. Деркач, О. Г. Квасова, В. А. Крутій, Н. В. Кудикіна, Р. М. Миронова, Н. І. Подгорна, Т. І. Олійник, Г. В. Рогова, К. А. Родкін, С. В. Роман, М. Ф. Стронін, Т. А. Чистякова та ін.); загальнодидактичні та методичні принципи іншомовного навчання молодших школярів (Н. П. Басай, П. О. Бех, І. Л. Бім, І. М. Верещагіна, Л. К. Грицюк, С. Ю. Ніколаєва, Д. В. Ольшанський, В. М. Плахотник, В. Г. Редько, Т. В. Рогова, С. В. Роман, В. Л. Скалкін та ін.).
Наукове дослідження здійснювалось у чотири етапи:
На першому етапі (2002–2003 рр.) було теоретично опрацьовано наукові дослідження із дидактики та психології навчання дітей молодшого шкільного віку, методики навчання іноземних мов. Результати цього етапу роботи узагальнено у І-му розділі дисертації.
На другому етапі (2003–2005 рр.) було обґрунтовано педагогічну технологію дидактичної гри та умови, що забезпечують її ефективність у процесі навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку, зібрано матеріали для проведення педагогічного експерименту.
На третьому етапі (2005–2006 рр.) проведено педагогічний експеримент, який передбачав перевірку вірогідності гіпотези, визначення ефективності запропонованої педагогічної технології дидактичної гри, здійснено проміжний аналіз результатів експерименту.
Четвертий етап (2006–2008 рр.) передбачав узагальнення результатів здійсненого дослідження, його оформлення та редагування.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу проводили на базі середніх загальноосвітніх закладів: Кагарлицький районний ліцей, Кагарлицька ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1, Слобідська ЗОШ І–ІІІ ступенів, Переселенська ЗОШ І–ІІІ ступенів Київської області, Перша міська гімназія міста Черкас, Нововолинський навчально-виховний комплекс “Спеціалізована школа І–ІІІ ступенів – колегіум”.
В експериментальній роботі брало участь близько 450 учнів і 120 вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Уперше розроблено модель процесу навчання іноземних мов з використанням педагогічної технології дидактичної гри, обґрунтовано її зміст і структуру; визначено сукупність дидактичних умов, які забезпечують ефективність реалізації педагогічної технології. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті та завданням уроку; з’ясовано оптимальний режим розгортання дидактичної гри, її місце на уроці іноземної мови та способи вмотивування навчальної діяльності гравців.
Уточнено навчальну, розвивальну, виховну, оздоровчу, контролюючу, компенсаційну, релаксаційну, мотиваційну, а також комунікативну функції дидактичної гри як засобу навчання.
Подальшого розвитку набула класифікація дидактичних ігор для формування у молодших школярів іншомовної комунікативної (мовної, мовленнєвої, соціокультурної) та загальнонавчальної компетенцій.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена та експериментально перевірена педагогічна технологія дидактичної гри, а також дидактичні умови її реалізації дають змогу ввести науково обґрунтовані корективи у навчальні плани, програми і підручники з іноземних мов (англійської, німецької, іспанської). За матеріалами дослідження розроблено посібник “Пізнавати світ у грі”, що може бути використаний учителями, укладачами підручників і посібників з іноземних мов для початкової школи.
Сформульовані у дослідженні теоретичні положення і висновки, одержані експериментальні дані дозволяють осмислити ефективність застосування дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів та прогнозувати доцільні напрями її дальшого вдосконалення.
Розроблену педагогічну технологію дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів упроваджено у навчальний процес Кагарлицького районного ліцею, Кагарлицької ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1, Слобідської ЗОШ І–ІІІ ступенів, Переселенської ЗОШ І–ІІІ ступенів Київської області (Довідка № 04/22–147 від 25.05.2006 р.), Першої міської гімназії м. Черкас (Довідка № 02/26–345 від 29.05.2006 р.), Нововолинського навчально-виховного комплексу “спеціалізована школа І–ІІІ ступенів – колегіум” (Довідка № 1364 від 29.05.2006 р.).
Вірогідність результатів наукового дослідження забезпечено комплексним використанням методів і методик, адекватних меті й завданням дисертації, якісним та кількісним аналізом одержаних даних, результатами експериментального навчання, використанням методів математичної статистики.
Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення і результати наукової роботи викладено на засіданнях лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України (2002–2006), науково-практичних конференціях і семінарах: “Використання сучасних технологій у навчанні іноземних мов” (Київ, 2002), “Актуальні проблеми теорії та практики навчання іноземних мов та літератури” (Херсон, 2002), “Зміст і технології шкільної освіти” (Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2005), а також на семінарах для учителів іноземних мов (м. Кагарлик, Київської області, 2003–2006).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6-ти одноосібних публікаціях, чотири з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАКом України та у тезах двох наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Дисертація містить 15 таблиць і 18 рисунків. Загальний обсяг роботи – 205 сторінок (основна частина – 166 сторінок). Список використаної літератури налічує 222 джерела, розміщених на 19 сторінках. П’ять додатків розміщено на 20 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його методологічні й теоретичні засади, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження і впровадження їх у практику, дані про структуру дисертації та її обсяг.
У першому розділі “Теоретичні засади використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи” представлено історико-педагогічний аналіз проблеми дидактичної гри, досліджено чинні підходи до використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов молодших школярів.
З’ясовано, що гра – явище багатогранне. Вчені розглядали її з різних позицій: основна форма активної діяльності дитини (П. П. Блонський, Л. І. Божович, Р. С. Костюк); засіб підвищення ефективності навчання, пізнавальної активності учнів (М. Ф. Стронін); інструмент розв’язання суперечностей між характером мотивацій, пізнавальною спрямованістю особистості та об’єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні, і тими, що повинні бути (А. С. Макаренко) та ін. Навіть цей неповний перелік визначень гри дає змогу стверджувати, що на сьогодні не існує чіткої дефініції гри як педагогічного явища, недостатньо точно визначено дидактичний статус ігор.
У процесі дослідження ми проаналізували погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що у навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.
Порівняльний аналіз спеціальної наукової літератури дозволив визначити принципи використання дидактичної гри на уроках іноземних мов: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотного зв’язку, результативності, принцип змагання.
Висновки, сформульовані на основі теоретичного аналізу літературних джерел, дали змогу розробити класифікацію дидактичних ігор, які проводять на уроках іноземних мов. Відповідно до цієї класифікації, ми диференціювали дидактичні ігри на такі, що готують до комунікативної діяльності (сприяють формуванню мовної компетенції) та ті, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої та соціокультурної компетенцій).
Спираючись на наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (Н. О. Головань, Д. Б. Ельконін, О. І. Ковальська, Н. А. Корнієнко, Т. В. Косма, Г. С. Костюк, В. С. Мухіна та ін.), у розділі розглянуто психологічні чинники, що впливають на процес оволодіння іноземними мовами учнів початкової школи. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення, пізнавальної та комунікативної ініціатив учнів досліджуваної групи.
У другому розділі “Педагогічна технологія дидактичної гри” проаналізовано цілі та зміст навчання іноземних мов учнів початкової школи. Результати цього дослідження були основою для підготовки експериментальних матеріалів і розроблення системи дидактичних ігор, яку використано у процесі експериментального навчання.
Згідно із метою дослідження розроблено педагогічну технологію дидактичної гри, спираючись на положення комунікативно діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. З одного боку, навчання іноземної мови у початковій школі, як відомо, збігається у часі зі становленням особистості молодшого школяра, виявленням його здібностей, формуванням умінь і бажань учитися, навчанням культури мовлення і поведінки. Тому вимоги до навчання цього предмета дітей молодшого шкільного віку, визначені на основі особистісно орієнтованого підходу, а відтак мають враховувати такі аспекти, як: гуманізація навчального процесу; співпраця вчителя і учнів; задоволення особистісних потреб учнів у пізнанні; вмотивування навчальної діяльності школярів; усебічна підтримка розумової діяльності учнів; урахування особливостей індивідуального розвитку учнів та ін. (І. Д. Бех, Н. М. Бібік, О. Я. Савченко та ін.). З іншого боку, комунікативний підхід є переважним у сучасній методиці навчання іноземних мов. Його положення передбачають суб’єкт-суб’єктні відносини учасників навчального процесу, створення умов для навчання учнів не мови як знакової системи, а мовленнєвого спілкування засобами системи мови, тобто оволодіння навичками і вміннями використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування. Розроблена педагогічна технологія дидактичної гри передбачає такі етапи реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний (рис. 1).
Враховуючи наукові дослідження О. О. Деркач, Т. А. Жукової, О. Г. Квасової, Н. В. Кудикіної, Г. В. Рогової, К. А. Родкіна, О. Я. Савченко, Н. В. Слюсаренко, О. П. Янковської та інших, визначено та обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які забезпечують ефективність реалізації педагогічної технології дидактичної гри у навчальному процесі. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку.
Діагностика мотивів навчання учнів початкової школи свідчить про те, що вони нестійкі й епізодичні. У процесі безпосереднього спостереження за молодшими школярами з’ясовано, що в них привалює інтерес до зовнішнього боку шкільного життя: зустрічі з однолітками, змагання, ігри, екскурсії тощо. Результати опитування учнів показали, що процес навчання іноземних мов у початковій школі характеризується наявністю у школярів таких мотивів: новизна навчального предмета “Іноземна мова” (9,5 % опитаних), авторитет учителя (16 %), бажання вивчати іноземні мови у процесі ігор (24 %), бажання розуміти зміст іншомовних мультиплікаційних фільмів, пісень, віршів тощо (17 %), бажання спілкуватися з однолітками, які живуть за кордоном (10 %), можливість спілкуватись іноземними мовами (16,5 %).
Аналіз різних мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дав змогу визначити переважні: прагнення до самовираження, можливість стати лідером, бути негіршим, подолати втому, відчути себе членом колективу, займатися руховою діяльністю, перемогти у грі, успішно виконати свою роль, зацікавленість та інтерес. Таким чином, з’ясовано, що дидактична гра є дієвим мотивом навчання у початковій школі, а також сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню. Навчально-ігрова діяльність підвищує ініціативність і активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість учнів іноземною мовою, яка з’являється завдяки задоволенню і радості від участі у грі, що є одним із найважливіших завдань навчання.
У третьому розділі дисертації “Експериментальна перевірка ефективності використання педагогічної технології дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов” висвітлено результати апробації експериментальної педагогічної технології дидактичної гри і перевірки вірогідності гіпотези дослідження.
Експеримент проводили в три етапи: підготовка експериментальних матеріалів; експериментальне навчання; аналіз результатів експериментальної діяльності. Матеріалом для проведення експериментального навчання були підручники з німецької мови для другого класу (автор З. Л. Павлюк), з англійської мови для третього класу (автор О. Д. Карп’юк), з іспанської мови для четвертого класу (автор В. Г. Редько).
Процедурою експерименту передбачалося, що у навчальному процесі (на уроках) в експериментальних групах будуть використані запропоновані нами дидактичні ігри, відповідно до раніше описаних умов. Контрольні ж групи працюватимуть відповідно до запропонованих у змісті підручників видів навчальної діяльності й навчально-тематичних планів учителів.
До експериментального навчання було залучено 401 учень. В експериментальних групах було 201 учень, а в контрольних – 200 учнів. На етапі підготовки експериментальних матеріалів в усіх групах було проведено анкетування і опитування школярів, яке виявило особистісні характеристики учнів та їхнє ставлення до іноземної мови і дидактичної гри. Опрацьовані анкетні дані уможливили визначити індекс задоволеності учнів вивченням іноземної мови. Виявлено, що 105 учнів мають максимум задоволеності від вивчення іноземної мови, 145 – задоволені, 96 школярів виявили байдуже ставлення до цього навчально предмета, 31 – незадоволені, а 24 учні показували максимум незадоволеності. Здійснивши відповідні розрахунки, ми з’ясували, що індекс задоволеності молодших школярів становив І = + 0,34.
На підготовчій стадії другого етапу експерименту було проведено анкетування учителів іноземних мов. Обстеженням було охоплено 120 педагогів. Аналіз одержаних даних свідчить, що більшість учителів (96,5 %) вважають за необхідне використання дидактичних ігор у процесі навчання і лише 3,5 % – необов’язковим. Спостереження за навчальним процесом у початковій школі дозволило з’ясувати, що вчителі, які використовують дидактичні ігри, не завжди враховують мету і завдання уроку, не дотримуються етапів організації навчально-ігрової діяльності тощо. Практично відсутня аргументована і цілеспрямована система дидактичних ігор, яка здатна сприяти ефективному формуванню іншомовної комунікативної компетенції школярів, удосконалювати технологію навчання, оптимізувати навчальну діяльність учнів, задовольняти їхні вікові потреби у грі під час виконання непростої для їхнього віку діяльності, якою є оволодіння іноземними мовами.
Основна стадія експериментального навчання передбачала апробацію експериментальної педагогічної технології дидактичної гри. У процесі експериментального навчання учні експериментальних і контрольних груп виконували всі навчальні завдання, передбачені змістом підручників. Їхня кількість для обох груп була однакова. Проте різниця полягала в тому, що для навчання учнів експериментальних груп виконання близько 40 % із цих завдань пропонувалися у процесі проведення дидактичних ігор різних видів, за дотриманням сукупності дидактичних умов.
Частка ігор для формування фонетичних навичок становила 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, запропонованих у циклі, лексичних – 14,4 %, граматичних – 9,6 %, орфографічних – 9,6 %. Ігри, спрямовані на розвиток умінь аудіювання, становили 9,6 % від загальної кількості дидактичних ігор, умінь говоріння – 19,2 %, читання – 9,6 %, письма – 9,6 %. Ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції – 9,6 %.
На початку експериментального навчання було помічено, що учні одержують задоволення від навчально-ігрової діяльності. З кожною наступною грою уроки ставали емоційнішими, насиченішими, закладалися основи для доброзичливих стосунків у дитячому колективі. Завдяки цьому у дітей з’являлися тісні міжособистісні стосунки, які, зазвичай, впливали на розвиток у школярів відчуття відповідальності за результатами власної діяльності. Учні підтримували, довіряли й допомагали одне одному. Вони порівнювали свій внесок у перемогу з іншими гравцями, намагалися бути сильнішими, швидшими, помітнішими та спритнішими. Діти самі знаходили правильні відповіді, розмірковували, розвивали уміння контролювати свою комунікативну діяльність, а також комунікативну діяльність інших учасників гри.
Удосконалення мовленнєвих умінь і навичок учнів експериментальних груп, розвиток їхніх творчих здібностей, емоційно-вольової сфери, покращення стосунків у групі сприяли підвищенню індексу задоволеності, який, за нашими розрахунками, становив І = + 0,49 (І = + 0,34 на початку експерименту). Цей факт підтвердив ефективність дидактичних ігор не лише у процесі вивчення іноземної мови, а й для розвитку і виховання особистості учня та формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі. В учнів контрольних груп індекс задоволеності залишився практично на тому самому рівні, що і на початку експериментального навчання, і становив І = + 0,36.
Мала місце позитивна динаміка змін стану сформованості мотивації учасників експериментальних груп до вивчення іноземних мов. Кількість учнів експериментальних груп з високим рівнем мотивації у 2-х класах становила 49,5 % (43,5 % – на початку експериментального навчання), 46,4 % (40,6 %) – у 3-х класах, а у 4-х – 47,9 % (38,9 % – на початку експерименту).
Дещо інші результати були у контрольних групах. У 2-х класах кількість учнів із високим рівнем мотивації до вивчення іноземних мов зросла відносно до аналогічного показника перед початком експерименту на 1,6 % і становила 43,6 %, у 3-х і 4-х класах на 3 % (41,9 % і 42 % відповідно). Кількість учнів експериментальних груп з низьким рівнем мотивації у середньому знизилася на 2,7 %, а у контрольних групах – на 1,2 %.
Завдяки систематичному застосуванню дидактичних ігор молодші школярі мали змогу постійно задовольняти свої потреби у грі. Таким чином, підтверджено припущення, що дидактичні ігри можна використовувати на різних етапах уроку. Учителі-експериментатори відзначали, зокрема, методичну доцільність застосування їх під час вивчення нового матеріалу, закріплення і систематизації знань учнів, перевірки домашніх завдань, на початку уроку для актуалізації навчального досвіду школярів. Застосування дидактичних ігор різних видів сприяло тому, що діти усвідомлювали, що лише достатнє володіння іншомовними засобами спілкування може забезпечити їм участь і перемогу в грі.
Учні початкової школи сприймали навчальну діяльність як гру. Вони не замислювались над тим, що, граючись, навчаються. Ці чинники значною мірою впливали на ефективність і швидкість формування у школярів іншомовних навичок і вмінь, оскільки гра, практично, створювала їм умови і середовище для іншомовного спілкування, чого вони самі не завжди усвідомлювали.
Організовуючи навчально-ігрову діяльність, ми виходили із положень вікової психології про потенційні можливості молодшого школяра сприймати пізнавальні завдання і цілеспрямовано розв’язувати їх. Складність і поступовість запропонованих ігор перебувала у прямій залежності від віку учнів. Спочатку керування дидактичною грою здійснював безпосередньо вчитель, а пізніше діти вже самі пропонували свої варіанти організації гри, розробляли правила тощо. Іноді вони виконували роль учителя, організовуючи гру. Учні активно включались у процес визначення ведучого, капітанів команд, приносили свої іграшки, а також власноруч виготовляли дидактичний матеріал, який використовували у процесі навчально-ігрової діяльності. Звичайно, цьому передувала змістовна підготовка школярів, у процесі якої вони могли неодноразово спостерігати, як виконує цю роботу сам учитель. Діти пропонували свої плани проведення ігор, а роль учителя, у такому випадку, зводилася до підбору навчального матеріалу, що вивчався і був адекватний меті уроку. Таким чином, стимуляцію пізнавальної активності учнів у процесі експериментального навчання забезпечували через залучення їх до організації та активної участі у грі, до підбору ігрового матеріалу, до допомоги вчителеві тощо.
Аналіз результатів експериментального дослідження показав, що на початку експериментального навчання 35,2 % учнів експериментальних груп виявляли незначний інтерес до вивчення іноземної мови, 23,5 % – були байдужими, 7,9 % – мали негативне ставлення, 25,9 % – виявляли значну зацікавленість іноземною мовою. Після експериментального навчання динаміка розвитку зацікавленості школярів докорінно змінилася. Так, 51 % учнів виявили чітко виражені позитивні враження від вивчення іноземних мов і лише у 28,8 % школярів оволодіння мовою викликало певною мірою зацікавленість. Причиною цього був різний рівень готовності учнів до оволодіння іноземною мовою. Аналіз анкетних даних підтвердив це припущення. Ми з’ясували, що, крім іноземної мови, молодші школярі (16,5 % респондентів) виявляють зацікавленість і у вивченні інших навчальних предметів. 12,3 % дітей подобається іноземна мова поряд із рідною мовою, фізичним вихованням, музикою, образотворчим мистецтвом та ін. В учнів контрольних груп аналогічні показники були такими: 37 % школярів (36,5 % – на початку) виявляли інтерес і зацікавленість уроками іноземної мови, 20,5 % (24,5 % – на початку) були байдужими і лише 27,5 % (26 % – на початку) мали стійкі мотиви до вивчення цього навчального предмета.
Аналіз показників індексу задоволеності учнів експериментальних груп демонстрував тенденцію до зростання. На початку експериментального навчання він становив І = + 0,34, у процесі навчання – І = + 049 (І = + 0,36 – в учнів контрольних груп) і І = + 0,60 (І = + 0,39 – в учнів контрольних груп) наприкінці експерименту.
Здійснивши моніторинг стану сформованості мотивації молодших школярів до вивчення іноземних мов, ми з’ясували, що кількість учнів експериментальних груп з високим рівнем мотивації до вивчення іноземних мов у 2-х класах зросла, порівняно з аналогічним показником перед початком експерименту, на 14,7 % (5,9 % – у контрольних групах), у 3-х класах – на 14,6 % (6,2 % – у контрольних групах), на 17,7 % (7,5 % – у контрольних групах) у 4-х класах. У 2-х і 4-х класах експериментальних груп школярів із низьким рівнем мотивації не виявилося зовсім. Кількість таких учнів наприкінці експериментального навчання у середньому по класах становила 0,5 %, а у контрольних групах – 6,4 %. Результати цього моніторингу переконливо свідчать про ефективність запропонованої педагогічної технології для формування в учнів позитивної мотивації учіння. Окрім того, ці зміни ми пояснюємо і доцільною дидактично дібраною і реалізованою системою ігор, які проводилися з дотриманням визначеної нами сукупності дидактичних умов.
Під час експериментальної діяльності зафіксовано показники особливостей взаємодії учителя та учнів у процесі навчально-ігрової діяльності, а також динаміку розвитку пізнавальної активності школярів. Якщо перед початком експериментального навчання в експериментальних групах високий рівень сприятливості психологічного мікроклімату становила 8 % (8 % – у контрольних групах), то після експерименту він становив 12 % (9 % – у контрольних групах). Середньо-низький рівень несприятливості на початку експериментального навчання становила 7 % (6 % – у контрольних групах), а після експерименту 0,5 % (4 % – у контрольних групах).
Результати експериментальної діяльності свідчать про переваги педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів для оптимізації навчального процесу. В експериментальних і контрольних групах за один і той самий проміжок часу комунікативні вміння з іноземних мов досягли різного рівня розвитку, а це означає, що експериментальна педагогічна технологія забезпечує ефективніші умови для інтенсифікації процесу формування і розвитку іншомовної комунікативної компетенції учнів початкової школи, ніж умови, в яких навчались школярі контрольних груп.
Одержані дані свідчать про те, що в учнів експериментальних груп рівень сформованості мовної компетенції виявився дещо вищим. У середньому 65 школярів (31,9 %) експериментальних груп не припустилися жодної помилки, виконуючи тест. У контрольних групах цей показник становив 27,5 % (55 учнів).
А відтак, різниця між експериментальними і контрольними групами становила 4,4 %.
Компетенція в аудіюванні. Результати тестування показали, що жодної помилки під час його виконання не припустилося 19,6 % учнів експериментальних груп та 15 % у контрольних групах.
Таблиця 1
Результати тестування рівня сформованості в учнів
компетенції в аудіюванні
| Групи | Кількість допущених помилок | |||||||||
| 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | ||
| ЕГ | К-сть учнів | 39 | 48 | 37 | 34 | 24 | 19 | - | - | - |
| % | 19,6 | 24,2 | 18,4 | 16,4 | 11,8 | 9,6 | - | - | - | |
| КГ | К-сть учнів | 30 | 45 | 38 | 34 | 26 | 25 | 2 | - | - |
| % | 15 | 22,5 | 19 | 17 | 13 | 12,5 | 1 | - | - | |
Компетенція у говорінні. Як видно з таблиці, найбільшої кількості балів (17) досягли 9 учнів із експериментальних груп і лише двоє дітей із контрольних груп. Найменший показник у контрольних групах – 3 бали (5 дітей), а в експериментальних – 4 бали (троє дітей).
Таблиця 2
Результати тестування рівня сформованості в учнів
компетенції у говорінні
| Групи | Кількість балів | |||||||||||||||
| 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | ||
| ЕГ | Учнів | - | 3 | 9 | 14 | 16 | 16 | 21 | 17 | 21 | 20 | 14 | 16 | 13 | 12 | 9 |
| КГ | Учнів | 5 | 9 | 13 | 18 | 21 | 17 | 26 | 24 | 18 | 18 | 9 | 8 | 8 | 6 | 2 |
Компетенція у читанні. Аналіз одержаних даних дав змогу з’ясувати, що коефіцієнт помилковості в учнів експериментальних груп становив 9,9 %, а в контрольних – 11,1 %. Відрізняються і показники техніки читання слів і речень.
Таблиця 3
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у читанні
| Техніка читання ізольованих слів | Техніка читання речень у % | ||||
| Групи | Темп читання сл./хв. | Кількість помилок | Коефіцієнт помилковості у % | Техніка читання слів у % | |
| ЕГ | 54 | 5,4 | 9,9 | 90,1 | 92,3 |
| КГ | 51 | 5,7 | 11,1 | 87,9 | 90,1 |
Компетенція у письмі. Дані, наведені у таблиці, вказують на те, що учасники експериментальних груп досягли вищих результатів. Мінімальний показник в експериментальних групах – 60 %, у контрольних – 58,7 %. Максимальний показник в експериментальних групах – 98,7 %, а в контрольних – 96,3 %.
Таблиця 4
Результати тестування рівня сформованості в учнів компетенції у письмі (у середньому в групах)
| Рівень сформованості навичок техніки письма | ||||
| Група | На рівні окремих слів | На рівні речень | ||
| Тест 1 | Тест 2 | Тест 3 | ||
| Орфографічні навички | Орфографічні й лексичні навички | Орфографічні й лексичні навички | Граматичні навички | |
| Експериментальна | 95 % | 89 % | 83,4 % | 78,3 % |
| Контрольна | 93,5 % | 88,5 % | 82,6 % | 77,5 % |
Результати теоретичного та експериментального дослідження довели вірогідність гіпотези дисертації, ефективність розробленої педагогічної технології дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів та дали підстави сформулювати певні висновки.
ВИСНОВКИ
У дисертації теоретично обґрунтовано і запропоновано нове розв’язання проблеми використання дидактичної гри як засобу навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку. Ми визначили принципи, на основі яких конструюється навчальний процес і які є значущими під час організації та проведення дидактичних ігор, зокрема: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, системності, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотнього зв’язку, результативності, принцип змагання.
У процесі дослідження проаналізовано погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що в навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури у дисертації обґрунтовано дидактико-методичні й психологічні передумови використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов учнів молодшого шкільного віку.
У роботі уточнено психологічні чинники впливу на процес оволодіння іноземними мовами молодших школярів. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення.
Принциповим для дослідження було створення класифікації дидактичних ігор, які проводяться на уроках іноземних мов у початковій школі. Ми розширили чинне поняття “дидактична гра” і виділили з нього групу ігор, що готують до комунікативної діяльності (ігри, спрямовані на формування і вдосконалення мовних навичок), та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенцій учнів початкової школи).
Визначено та обґрунтовано дидактичні умови, що забезпечують реалізацію педагогічної технології дидактичної гри, а саме: доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.
Спостереження за навчальним процесом у початковій школі, бесіди та анкетування учителів дозволили нам з’ясувати, що найоптимальніший режим тривалості дидактичної гри на уроці становить 8–12 хвилин, а поліфункціональність цього засобу навчання молодших школярів дає змогу застосувати дидактичні ігри на всіх етапах уроку іноземної мови. На основі одержаних у процесі дослідного навчання результатів виділено чинники, що визначають тривалість дидактичної гри у часі та її місце на уроці: рівень складності іншомовного навчального матеріалу, що пропонується у змісті дидактичної гри; досвід учителя в організації та проведенні навчально-ігрової діяльності; досвід участі учнів у дидактичних іграх; особливості учнівського контингенту (інтелектуальна готовність, мотиваційна і комунікативна готовність, фізичні здібності школярів, кількісний склад групи).
Аналіз різних точок зору щодо визначення мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дозволив нам визначити такі з них: прагнення до самовираження – змога проявити себе у колективній діяльності; стати лідером (капітаном); бути не гіршим за інших; докласти власні зусилля для перемоги команди; успішно виконати свою роль у грі; можливість здобути і поглибити власні знання; наявність неформального оточення у процесі дидактичної гри; наявність особистої зацікавленості та інтересу до ігрової діяльності; задоволення фізіологічних і духовних потреб: подолати втому; займатися руховою діяльність; відчути себе членом колективу; переключити увагу з одного виду діяльності на інший.
З’ясовано, що дидактична гра виступає як дієвий мотив навчання у початковій школі, а також є сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови, яка з’являється внаслідок задоволення і радості від участі у грі.
Проаналізовані нами напрацювання з дидактики, методики, психології стали науковим підґрунтям для створення моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри, яка складається з таких компонентів: мета навчання іноземної мови; комунікативно-діяльнісний підхід; особистісно орієнтований підхід; види діяльності (функції) учителя і учнів на підготовчому, діяльнісному і завершальному етапах навчально-ігрової діяльності; цілі та зміст навчання іноземних мов у початковій школі; педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів; результат навчально-ігрової діяльності.
З метою обґрунтування механізмів функціонування моделі у дисертації розроблено педагогічну технологію дидактичної гри, в основу якої покладено такі етапи: підготовчий, діяльнісний і завершальний. Крім того, визначено зміст діяльності (функції) учителя і учнів на кожному з цих етапів.
Ефективність розробленої педагогічної технології перевіряли у процесі експериментального дослідження, яке здійснювали у три етапи: підготовка експериментальних матеріалів; організація експериментального навчання; аналіз результатів експериментальної діяльності.
Аналіз результатів експериментальної діяльності підтвердив, що дидактична гра є ефективним засобом організації навчального іншомовного комунікативного середовища і сприяє розвитку пізнавальної активності учнів; створює умови для дружніх міжособистісних стосунків і співпраці у дитячому середовищі; сприяє набуттю досвіду працювати в колективі, знаходити оптимальні шляхи розв’язання навчальних завдань у процесі дидактичної гри; удосконалює особливості взаємодії учителя і учнів; розвиває емоційно-вольову сферу дітей (самостійність, активність, ініціативність, відповідальність, емоційність); забезпечує механізми формування та розвитку мотиваційної сфери учнів молодшого шкільного віку.
Водночас доцільно зазначити, що проведене дослідження не вичерпує вивчення та осмислення окресленої проблеми засобами навчальної дисципліни “Іноземна мова”, а його практичні результати свідчать про можливість дальших досліджень функцій дидактичної гри: уточнення структурних компонентів гри, розроблення і упровадження у навчальний процес комп’ютерних ігор, застосування системи дидактичних ігор у змісті підручників із іноземних мов (у тому числі й електронних), широкого застосування дидактичних ігор у процесі навчання рідної мови тощо.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Федусенко Ю.І. Пізнавати світ у грі / Юрій Федусенко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1 (3). – С. 78–84.
2. Федусенко Ю.І. До проблеми використання ігор у змісті сучасного підручника іноземної мови для початкової школи / Ю. І. Федусенко // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. – К. : Пед. думка, 2004. – Вип. 5. – С. 124–131.
3. Федусенко Ю.І. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток основних психічних процесів у молодшому шкільному віці / Юрій Федусенко // Рідна шк. – 2005. – № 4 (903). – С. 23–25.
4. Федусенко Ю.І. Граючись – перемагаємо! Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів: результати педагогічного експерименту / Юрій Федусенко // Рідна шк. – 2007. – № 11–12. – С. 30–34.
5. Федусенко Ю.І. Особливості організації ігрової діяльності на уроках іноземних мов у початковій школі / Ю. І. Федусенко // Пед. науки : зб. наук. праць. – Херсон : ХДПУ, 2002. – Вип. 32. – С. 190–193.
6. Федусенко Ю.І. Дидактичні умови ефективного використання ігрової діяльності у навчанні іноземних мов учнів початкової школи / Ю. І. Федусенко // Зміст і технології шкільної освіти : звітн. наук. конф. Ін-ту педагогіки АПН України, 30–31 бер. 2005 р. – К. : Пед. думка, 2005. – С. 69.
АНОТАЦІЇ
Федусенко Ю.І. Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2009.
У дисертації обґрунтовано дидактичну доцільність застосування педагогічної технології дидактичної гри як ефективного засобу навчання іноземних мов учнів початкової школи. Досліджено сутність дидактичної гри, її функції та принципи застосування у навчальному процесі. Визначено сукупність дидактичних умов, що забезпечують ефективність її реалізації у навчальному процесі. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті та завданням уроку.
У процесі експериментального навчання підтверджено ефективність формування в учнів початкової школи іншомовної комунікативної компетенції з використанням дидактичних ігор за визначених нами дидактичних умов.
Ключові слова: дидактична гра, дидактичні умови використання ігор, педагогічна технологія дидактичної гри, іншомовна комунікативна компетенція, пізнавальні інтереси учнів, мотивація.
Федусенко Ю.И. Дидактическая игра как средство обучения иностранным языкам младших школьников. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2009.
В диссертации определена и обоснована дидактическая целесообразность использования дидактических игр в качестве эффективного средства обучения иностранным языкам учащихся младшего школьного возраста. Для теоретического обоснования использования дидактических игр как средства обучения проанализированы педагогические и психологические исследования, посвящённые возрастным способностям и психологическим особенностям учеников начальной школы, уровню развития их психических процессов, познавательных интересов, потребностей, мотивации, эмоционально-волевой сферы и формирования иноязычной коммуникативной компетенции. Проанализированы научные исследования, которые касаются функций, сути и определения дидактической игры. В диссертации предлагается классификация дидактических игр как средства формирования у младших школьников иноязычной коммуникативной компетенции.
Полагаясь на результаты анализа психолого-педагогической литературы в диссертации определены дидактико-методические и психологические предпосылки использования дидактических игр в качестве средства обучения иностранным языкам младших школьников.
Установлены мотивы участия младших школьников в дидактической игре: стремление победить, проявить себя в коллективе, стать лидером, быть не хуже остальных, приложить усилие для победы своей команды, успешно выполнить свою роль в игре и др.
В ходе теоретико-экспериментального исследования определена наиболее оптимальная продолжительность дидактической игры по времени, а также её место на уроке иностранного языка.
Разработана модель процесса обучения иностранным языкам младших школьников с использованием педагогической технологии дидактической игры. Обоснованы механизмы её реализации. Предложенная модель включает в себя такие компоненты: цели обучения иностранным языкам, виды деятельности учителя и учеников, содержание обучения иностранным языкам в начальной школе, педагогическая технология дидактической игры, результат.
С целью обоснования механизмов функционирования модели в диссертации разработана педагогическая технология использования дидактической игры в основу которой положено организацию определенных этапов её подготовки и проведения: подготовительного, деятельностного и завершающего. Кроме того, определены функции учителя и учеников на каждом из этих этапов.
Эффективность разработанной педагогической технологии для обучения иностранным языкам младших школьников подтверждена в процессе экспериментального исследования, которое проводилось в три этапа: подготовка экспериментальных материалов; организация экспериментального обучения; анализ результатов экспериментальной деятельности.
Определены и теоретически обоснованы условия использования дидактической игры как средства обучения иностранным языкам младших школьников. Среди них – сотрудничество учителя и учеников в ходе дидактической игры; доступность содержания игры психологическим особенностям и возрастным возможностям учеников начальной школы, их учебному опыту, требованиям и интересам; использование дидактических игр различных видов; использование игр, которые стимулируют развитие мотивации и познавательных процессов учеников, способствуют усовершенствованию их физиологических качеств и адаптации к школьной среде; соответствие содержания дидактической игры цели и заданиям урока.
В результате соблюдения условий использования педагогической технологии, определённых и обоснованных в процессе исследования, экспериментально подтверждена её эффективность в качестве средства обучения иностранным языкам учеников начальной школы.
Ключевые слова: дидактическая игра, дидактические условия использования игр, педагогическая технология дидактической игры, иноязычная коммуникативная компетенция, познавательные интересы учеников, мотивация.
Fedusenko Y. Game as a Means of Teaching Primary School Children Foreign Languages. – Manuscript.
The thesis for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences in speciality 13.00.09 – Theory of teaching. – The Institute of Pedagogy of APS (Academy of Pedagogical Science) of Ukraine, Kyiv, 2009.
In the dissertation the didactic expediency of the use of a game as an effective means of teaching primary school children foreign languages is founded. The essence, functions and principles of using games are defined. With the aim of theoretical foundation of the games use for teaching primary school children the didactic conditions of games use are determinated. We offer the model of study intended for the development of foreign language communicative competence by means of game teaching technology use.
Analyzing the result of the experiment we came to the conclusion that the pupils had positively attitude to the games.
Reliable increasing of all data in the experimental groups testifies the positive influence of games on the development of foreign language communicative competence and personal relatives, which included: relations during joint activity, emotional-relations, trend to communication.
Key words: game, didactic conditions of games use, game teaching technology, foreign language communicative competence, cognitive interests of primary school children, motivation.
Размещено на Allbest.ru
