Реферат

Реферат Методика загальної оцінки стану підприємств на ринку за даними фінанансової звітності

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 26.12.2024





Курсова робота

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

на тему: Методика загальної оцінки (визначення
       рейтингу) стану підприємств на ринку за
даними фінансової звітності
Київ – 2000

Зміст

Вступ                                                                                                                     3

1. Мета та склад фінансової звітності                                                                   5

2. Призначення балансу та його структура                                                         12

2.1 Актив балансу. Визначення, оцінка та класифікація активів                                          12

2.2 Пасив балансу. Загальна характеристика.                                                                          16

3. Звіт про фінансові результати                                                                         19

4. Звіт про рух грошових коштів                                                                         25

5. Звіт про власний капітал                                                                                  31

6. Примітки до фінансових звітів                                                                        33

7. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка підприємств                              39

Висновки                                                                                                             47

Список використаної літератури                                                                        49

Додаток 1. Форма Балансу                                                                                  50

Додаток 2. Форма Звіту про фінансові результати                                             52

Додаток 3. Форма Звіту про рух грошових коштів                                            54

Додаток 4. Форма Звіту про власний капітал                                                      56


Вступ


Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, які приймають рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і у партнерів. Таку інформацію надає система бухгалтерського обліку та звітності. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обгрунтування відповідних управлінських рішень.

Фінансова звітність – це найоб’єктивніше джерело відомостей про діяльність підприємства. Вона є основою для фінансового аналізу, основною метою якого є вивчення та визначення фінансового стану підприємства – важливішої характеристики фінансової діяльності підприємства. Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність учасника економічних відносин, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як підприємства, так і його партнерів.

Майже усі користувачі фінансових звітів підприємств використовують їх для подальшого застосування до них методів фінансового аналізу з метою прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів, прогнозування майбутнього стану, доходів, напрямів діяльності. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результа­ти діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.

Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації - стандартизації бухгалтерського обліку – розпочався в Україні. На сучасному етапі розвитку бухгалтерської системи України переломним, принципово важливим стало реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. Ме­тодологічною Радою з питань бухгалтерського обліку розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (надалі МСБО). У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України, з 1 січня 2000 року – у всій економічній системі.

Введення нового плану рахунків, приведення форм бухгалтерської звітності у відповідність до вимог міжнародних стандартів викликали необхідність використання і нової методики фінансового аналізу, яка відповідала б умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обгрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеню фінансової стійкості підприємства, оцінки ефективності підприємницької діяльності.

В даній роботі висвітлюються мета та склад нової фінансової звітності, а також один з напрямів її практичного використання – сучасна загальна оцінка стану підприємства на ринку.

1. Мета та склад фінансової звітності


Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Фінансова звітність складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Фінансова звітність визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (надалі П(С)БО) 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень. Суб’єкти-користувачі звітності та їх інформаційні потреби проілюстровано у таблиці 1.
Таблиця 1.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів



Користувачі звітності
Інформаційні потреби

Інвестори, власники
Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу.

Керівництво підприємства
Регулювання діяльності підприємства

Банки, постачальники та інші кредитори
Забезпечення зобов'язань підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання щодо кредитів, відсотків за ними та погашення кредиторської заборгованості.

Замовники
Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання.

Працівники підприємства
Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання перед працівниками та їх забезпечення.

Органи державного управління
Формування макроекономічних показників.



Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же гос­подарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (таблиця 2).

Компоненти фінансової звітності складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5. Існують наступні критерії відображення статей у звітах: встановлені П(С)БО та такі, при яких перевага надається економічному змісту над юридичною формою ( існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею;  оцінка статті може бути достовірно визначена).

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, — у балансі чи у звіті про фінансові результа­ти, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.

Другий критерій допомагає визначитись з тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, чи тільки розкриті у примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описаним критеріям називається визнанням.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигод. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.

Фінансова звітність має якісні характеристики.  Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності під­приємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.
Таблиця 2

Призначення основних компонентів фінансової звітності



Компоненти фінансової звітності
Зміст
Використання інформації

Баланс
Наявність економічних ресурсів, які контролюються підпри­ємством, на дату балансу.
Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства;

прогнозування майбутніх потреб у позиках;

оцінка та прогнозування змін в економіч­них ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому.

Звіт про фінансові результати
Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.
Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат.

Звіт про влас­ний капітал
Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Оцінка та прогноз змін у власному капіталі.

Звіт про рух грошових коштів
Генерування та використан­ня грошових коштів протя­гом звітного періоду.
Оцінка та прогноз руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Примітки
Обрана облікова політика

Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО

Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості.
Оцінка та прогноз: облікової політики;

ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання;

діяльності підрозділів підприємства, тощо.



 Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

1) підприємство;

2) дату звітності та звітний період;

3) валюту звітності та одиницю її виміру;

4) відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

5) облікову політику підприємства та її зміни;

6) аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

7) консолідацію фінансових звітів;

8) припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

9) обмеження щодо володіння активами;

10) участь у спільних підприємствах;

11) виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

12) переоцінку статей фінансових звітів;

13) іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість — це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної зат­римки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутими у 1997 році) термін подання фінансових звітів не по­винен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року — календарного чи фінансового).

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування май­бутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язання, сплатити дивіденди, тощо (див. Таблицю 2). Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті розташовуються у порядку зростан­ня їх ліквідності), наданню зіставної інформації за звітний та попередній періоди.

 Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Досто­вірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (уперед­жених) суджень. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з от­риманням цієї інформації. Тому фінансова звітність містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. У примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями. За П(С)БО 6, непередбачені події та події після дати балансу поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис. 1).

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути роз­крита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.




Рис.1 Класифікація подій після дати балансу за П(С)БО 6.
Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

1. Принцип автономності підприємства. Полягає в тому, що під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фі­нансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо).

2. Принцип безперервності. Означає, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишати­меться таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин, якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6).

3. Принцип періодичності. Припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис. 2).

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

4. Принцип історичної собівартості. Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. 

5. Принцип нарахування. Полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прий­няття користувачами економічних рішень.




Рис. 2 Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1
6. Принцип відповідності. Застосовується одночасно з принципом нарахування. За  цим принципом витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

7. Принцип послідовності. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів. Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою цього принципу. Дотримання цього принципу є передумо­вою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів. За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності.

8. Принцип обачності. Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати даний принцип, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. Якщо запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю (застосовується прин­цип історичної собівартості), то під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок — історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається принципу обачності.

9. Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

В наступних розділах даної роботи детально викладається зміст, склад та порядок заповнення окремих частин фінансової звітності – стандартів бухгалтерського обліку та їх значення і роль у складанні комплексної рейтингової оцінки підприємств.


2. Призначення балансу та його структура


Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його ста­тей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87. Форма балансу наведена у додатку 1.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджет­них установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезна­ходження;  назва звіту;  дата, на яку складено звіт; валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Баланс має чітко визначену структуру. Він складається з двох частин – активу та пасиву, які поділені на розділи, а розділи, у свою чергу, на статті.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, пе­редбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

2.1 Актив балансу. Визначення, оцінка та класифікація активів


Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті ми­нулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Нові підходи до визначення і визнання активів базуються на Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Визначення активів містить ряд нових понять:

1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася).

2. Здійснення контролю підприємством. Такий контроль випливає з пра­ва управління певними ресурсами. Це дає підприємству можливість конт­ролювати майбутні вигоди, які очікується одержати від використання цих ресурсів.

3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості

2. Поточної собівартості.

3. Вартості реалізації.

4. Теперішньої вартості.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для скла­дання фінансових звітів, є історична собівартість.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого сприйняття і розуміння даних фінансової звітності ця інформація структуризується певним чином. Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.

Активи нового балансу складаються з наступних розділів:

- Необоротні активи

- Оборотні активи

- Витрати майбутніх періодів

 Нова фор­ма балансу зберігає порядок ліквідності статей, що традиційно склався в нашій країні.
Особливості оцінки та відображення у балансі необоротних активів.

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу. Нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу. Основні засоби — це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей; будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду.

Первісна оцінка об'єкта основних засобів здійснюється за його собівартістю.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зро­стання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

По статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнен­ня тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

Відстрочений податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

По статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні ак­тиви, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгострокови­ми фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.
Особливості оцінки та відображення у балансі оборотних активів.

Запаси — це активи, які:

а) зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяль­ності; або

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу; або

в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при надан­ні послуг.

У новій формі балансу наведені деталізовані дані про наявність у підприємства:

• виробничих запасів;

• тварин на вирощуванні та відгодівлі;

• незавершеного виробництва;

• готової продукції;

• товарів.

Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та відповідним П(С)БО 9.

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Векселі відображаються в балансі за номінальною вартістю.

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги"

відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

Користувачів фінансової звітності стаття "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто ймовірності погашення її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені.

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів, пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших статей.

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види де­біторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по розрахунках. Особливістю дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої дебіторської заборгованості є те, що по них не створюється резерв сумнівних боргів, як це робиться при відображенні в балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Оборотні активи".
Розділ балансу Витрати майбутніх періодів містить витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступного (наступних) облікових періодів.

Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності.

Слід зазначити, що по статті "Витрати майбутніх періодів" можуть від­ображатися як оборотні, так і необоротні активи

2.2 Пасив балансу. Загальна характеристика.


Пасив балансу складається із власного капіталу та зобов'я­зань. Частина пасиву балансу складається з наступних розділів:

- Власний капітал

- Забезпечення наступних витрат і платежів

- Довгострокові зобов'язання

- Поточні зобов'язання

- Доходи майбутніх періодів

Нова форма балансу є більш структуризованою, ніж стара.
Визначення, оцінка та класифікація власного капіталу.

У статті "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У статті "Інший додатковий капітал" відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.
Забезпечення наступних витрат і платежів.

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.
Визначення, оцінка та класифікація зобов'язань

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо:

• його оцінка може бути достовірно визначена та

• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Усі довгострокові зобов'язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

 По статті «Довгострокові кредити банків» відображається сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

У статті “Інші довгострокові фінансові зобов'язання” наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків) на які нараховуються відсотки.

Стаття «Відстрочене податкове зобов’язання». Відстрочений податко­вий актив виникає, коли податкове зобов'язання, визначене згідно з чинним законодавством, перевищує суму нарахованого облікового податку на прибуток.

У тому випадку, коли навпаки, обліковий податок на прибуток більший за податкове зобов'язання, визначене за чинним законодавством, виникає відстрочене податкове зобов'язання, яке класифікується як довгострокове.

Відстрочене податкове зобов'язання розраховується як встановлена подат­кова ставка від суми тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток мен­ше, ніж обліковий прибуток.

По цій статті “Інші довгострокові зобов’язання” відображаються довгострокові зобов'язання, які не можуть бути віднесені до довгострокових фінансових зобов'язань та відстрочених податко­вих зобов'язань. Наприклад, зобов'язання за фінансовою орендою.
Склад поточних зобов'язань та їх подання у балансі.

По статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума зобов'язань за отриманими короткостро­ковими кредитами банків.

У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті "Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів" показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У статті "Поточні зобов'язання зі страхування" відображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.

У статті "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків" відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті "Інші поточні зобов'язання" відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов'язання".
Доходи майбутніх періодів.

До складу цього розділу балансу включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступ­них звітних періодах.

3. Звіт про фінансові результати


Форма і зміст звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі — П(С)БО 3) "Звіт про фінансові ре­зультати". Його форма наведена у додатку 2.

Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові ре­зультати підприємства. Форма звіту складається з трьох розділів.
Структура І розділу звіту про фінансові результа­ти надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і  розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам (нараху­вання і сплати дивідендів тощо); усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Дохід повинен відображатись у звіті про фінансові результати, коли внаслідок господарської операції збільшуються економічні вигоди у вигляді надходження активів або зменшуються зобов'язання, що призводить до зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати визнаються у звіті про фінансові результати:

- на момент зменшення активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власникам) за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена;

- на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням відповідного активу;

- негайно, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу.

Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності.

Доходи, витрати, прибутки і збитки у звіті про фінансові результати по­діляються за видами діяльності, функціями (розділ І) та елементами операційних витрат (розділ II).

Перш за все фінансові результати поділяють за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають, на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну).

Інвестиційною діяльністю вва­жають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

У звіті про фінансові результати статті, пов'язані з цими видами діяльності, надані в статтях:

• дохід від участі в капіталі;

• інші фінансові доходи (прибутки);

• інші доходи (прибутки);

• фінансові витрати;

• втрати від участі в капіталі;

• інші витрати.

Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)  - рядок 035 визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – рядок 010 податку на додану вартість – рядок 015, акцизного збору – рядок 020, інших зборів та податків з обороту – рядок 025, інших вирахувань з доходу – рядок 030.

У статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо), який відповідає критеріям визнання доходу.

У статті "Податок на додану вартість" вказується сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Акцизний збір" підприємства — платники акцизного збору відобра­жають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку звіту про фінансові результати.

Надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відображаються у статті "Інші вирахування з доходу".

2. Розрахунок валового прибутку (збитку). Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Рядки 050-055 = рядок 035 – рядок 040.

У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" пока­зується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собі­вартість реалізованих товарів, нерозподілених виробничих накладних витрат та наднормативних виробничих витрат.

3. Визначення фінансового результату—прибутку (збитку) — від операційної діяльності. Фінансовий результат — прибуток (збиток) — від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого опе­раційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших опе­раційних витрат. Тобто, прибуток – 100 (збиток - рядок 105) = рядок 050 (055) + рядок 060 – рядки 070, 080, 090.

У статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські вит­рати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

До статті "Витрати на збут" відносяться витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів).

У статті "Інші операційні витрати" відображаються усі витрати, що виникають в процесі операційної діяльності під­приємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування проілюстрований на малюнку 3.

 





Рис. 3. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

У статті "Дохід від участі в капіталі" відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

Стаття "Інші фінансові доходи" включає: дивіденди одержані; відсотки одержані та  інші доходи, отримані від фінансових операцій (крім доходів, які облі­ковуються методом участі в капіталі).

 У статті "Інші доходи" показується дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До статті "Фінансові витрати" включаються витрати на проценти та інші ви­трати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

У статті "Втрати від участі в капіталі" відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких прова­диться методом участі в капіталі.

У статті "Інші витрати" відображаються інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності (рис.4). Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподатку­вання та сумі податків на прибуток.

У статті "Податки на прибуток" показується сума податків на прибуток від звичайної діяльності, визначена на підставі суми прибутку до оподаткування та чинної ставки податку на прибуток.





Рис.4. Визначення фінансового результату від звичайної діяльності.
6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збит­ку) від звичайної діяльності та надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються відповідно:

 - невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха, техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел;

- прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відповідають визна­ченню надзвичайних подій, наведеному у 4.3. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

У статті "Податки з надзвичайного прибутку" відображається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.
У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. Цей розділ надає змо­гу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та ви­користовується для складання звіту про рух грошових коштів (під час кори­гування суми нерозподіленого прибутку на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).

Операційні витрати надаються в розрізі економічних елементів (рис. 5).




Рис. 5. Взаємозв'язок класифікації операційних витрат за функціями та економічними елементами
Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

У статті "Середньорічна кількість простих акцій" наводиться середньозважена кількість простих акцій, які перебували в обігу протягом звітного періоду.

У статті "Скоригована середньорічна кількість простих акцій" показується середньорічна кількість простих акцій в обігу, скоригована на кількість простих акцій, що можуть бути випущені в обіг згідно з укладеними угодами (опціон, ф'ючерсний контракт тощо).

По статті "Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" наводиться показник, який розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку або збитку, який належить власникам простих акцій, на середньорічну кількість простих акцій.

По статті "Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується діленням скоригованої суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на скориговану середньорічну кількість простих акцій.

Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, та їх коригування здійснюється згідно з П(С)БО 24 "Прибуток на акцію".

У статті "Дивіденди на одну просту акцію" відображається показник, який розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

Прибуток на акції використовується для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

4. Звіт про рух грошових коштів


Звіт про рух грошових коштів затверджений П(С)БО 4
"Звіт про рух грошових коштів" 21 червня 1999 року. Форма звіту наведена у додатку 3.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. 

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

 Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються.

Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної (надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг); надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);  платежі постачальникам тощо), інвестиційної (платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів; надходження коштів від продажу необоротних активів; надання позик іншим підприємствам; надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки) та фінансової (випуск власного капіталу (акцій); отримання позик та їх погашення; викуп акцій власної емісії; виплата дивідендів).

Негрошові операції - це операції, які не потребують використання грошо­вих коштів або їхніх еквівалентів. Вони не включаються до звіту про рух грошових коштів і розкриваються у примітках до фінансових звітів.

Для складання звіту про рух грошових коштів звичайно використовують показни­ки балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Звіт про рух грошових коштів має три розділи. Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів.

І. Визначення зміни залишків грошових коштів.

Для визначення зміни залишків грошових коштів необхідно зіставити суми статті балансу "Грошові кошти та їх еквіваленти" на початок і кінець року та відобразити їх у відповідних статтях звіту про рух грошових коштів.

ІІ. Подання інформації про рух грошових коштів в результаті операційної діяльності. Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена П(С)БО 4, передбачає викорис­тання непрямого методу подання інформації про рух коштів в результаті операційної діяльності. Метод передбачає визначення суми чистого надходження (ви­датку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведено­го в звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської забор­гованості; негрошових операцій; доходів і витрат пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Процес заповнення розділу 1 "Рух коштів в результаті операційної діяльності" включає п'ять кроків:

1) Перенесення показника фінансового результату (прибутку або збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного в звіті про фінансові результати до звіту про рух грошових коштів. Отже у статті " Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування " в графах "Надходження" і "Видаток" показується відповідно прибуток чи збиток від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період, наведений у звіті про фінансові результати

2) Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах.




Рис. 6. Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах.

Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток негрошових витрат та фінансових результатів, не пов'язаних з операційною діяльністю.

Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах наведений на рис. 6.

3) Визначення грошових коштів від операційної діяльності. Цей крок дає можливість визначити суму грошових коштів отриманих підприємством від операційної діяльності шляхом коригування прибутку (збитку) від операційної діяльності на зміни у складі оборотних активів, поточних зобов'я­зань, витрат і доходів майбутніх періодів (рис. 7).

4) Визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей. Чистий рух коштів до надзвичайних статей визначається шляхом вирахуван­ня з суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та сплачених податків на прибуток.




Рис. 7. Алгоритм розрахунку грошових коштів від операційної діяльності.
У статті "Сплачені податки на прибуток" показується використання грошових коштів, для сплати податків на прибуток, за умови що вони конкретно не ототож­нюються з фінансовою або інвестиційною діяльністю.

У статті "Сплачені відсотки" відображаються суми грошових коштів, викори­станих на сплату відсотків за позиками та іншими фінансовими зобов'язаннями (випущеними облігаціями, фінансовій оренді тощо).

5) Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності.

Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно врахувати рух коштів внаслідок надзвичайних подій, які не пов'язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю

У статті "Рух коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно над­ходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності.
ІІІ. Визначення руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності.

Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначаються на основі аналізу  змін у статтях необоротних активів, зміни поточних фінансових інвестицій, статей звіту про фінансові результати.

Результати такого аналізу відображаються у відповідних статтях розділу II звіту про рух грошових коштів.

У статті "Реалізація фінансових інвестицій" знаходять відображення суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств (інші ніж надходження за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерсь­ких або торгівельних цілей).

У статті "Реалізація необоротних активів" відображається надходження гро­шових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

У статті "Реалізація майнових комплексів" показується надходження грошо­вих коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, які були реалізовані у складі май­нового комплексу).

У статті "Отримані відсотки" відображаються надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позик, наданих іншим сто­ронам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою).

У статті "Отримані дивіденди" відображаються суми грошових надход­жень у вигляді дивідендів, як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошо­вих коштів, або за такими, що утримаються для дилерських або торгівельних цілей).

У статті "Інші надходження" показуються надходження грошових коштів від повернення авансів (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та по­зик, наданих іншим сторонам (інші ніж аванси та позики фінансової установи), надходження грошових коштів від ф'ючерсних контрактів, форвардних контрактів, опціонів та контрактів "своп" (за виключенням випадків, коли такі контракти є основною діяльністю підприємства, або надходження класифікуються як фінансова діяльність), та інші надходження, які не передбачені в наведених вище статтях.

 У статті "Придбання фінансових інвестицій" відображаються виплати грошо­вих коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші ніж виплати за такими інструментами, що визнаються як еквіваленти грошових коштів, або за такими, що утримуються для дилерських або торгівельних цілей).

У статті "Придбання необоротних активів" показуються виплати грошових коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів, та інших необо­ротних активів (крім фінансових інвестицій).

По статті "Придбання майнових комплексів" відображаються грошові кошти та їх еквіваленти, сплачені за придбані дочірні підприємства та інші господарські одиниці (за вирахуванням грошових коштів і еквівалентів, придбаних у складі майнового комплексу).

По статті "Інші платежі" показуються аванси (крім авансів, пов'язаних з операційною діяльністю) та позики грошовими коштами, надані іншим сторо­нам (інші ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою); виплати гро­шових коштів за ф'ючерскими контрактами, форвардними контрактами, опціонами та контрактами "своп" (за виключенням випадків, коли такі кон­тракти є основною діяльністю підприємства, або виплати класифікуються як фінансова діяльність) та інші платежі, що не передбачені в наведених вище статтях.

У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень та видатків, пов'язаних із звичайною інвестиційною діяльністю.

У статті "Рух коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно над­ходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності.

У статті "Чисті надходження (видаток) від інвестиційної діяльності" відображається результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
ІV. Визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності

Для визначення надходження та видатку коштів у результаті фінансової діяльності слід проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, наведених у розділах балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'я­зання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях", "Поточні зобов'язання по роз­рахунках з учасниками" тощо).

У статті "Надходження власного капіталу" відображаються надходження гро­шових коштів від розміщення акцій та інших операцій, що призводять до збільшення власного капіталу.

У статті "Отримані позики" відображаються надходження грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також  інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань не пов'язаних з операційною діяльністю).

У статті "Інші надходження" показуються інші надходження грошових коштів, пов'язаних з фінансовою діяльністю.

У статті "Погашення позик" відображаються виплати грошових коштів для погашення отриманих позик.

У статті "Сплачені дивіденди" показуються суми дивідендів сплачених гро­шовими коштами.

У статті "Інші платежі" показується використання грошових коштів для вику­пу раніше випущених акцій підприємства, виплата грошових коштів орендарю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та інші платежі, що пов'язані з фінансовою діяльністю.

У статті "Чистий рух коштів до надзвичайних подій" показується різниця між сумою грошових надходжень та видатків від звичайної фінансової діяльності.

У статті "Рух грошових коштів від надзвичайних подій" відображаються відповідно надходження або видаток коштів, пов'язані з надзвичайними подіями в процесі фінансової діяльності.

У статті "Чисті надходження (видаток) від фінансової діяльності" відображається результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.
V.  Результат зміни коштів.

У статті "Чистий рух коштів за звітний період" показується різниця між су­мою грошових надходжень та видатків, відображених у статтях "Чистий рух коштів від операційної діяльності", "Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності" та "Чистий рух коштів від фінансової діяльності".

У статті "Залишок коштів на початок року" показується залишок грошових коштів та їх еквівалентів на початок року, наведений у балансі.

У статті "Вплив змін валютних курсів на залишок коштів" показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті внаслідок коливань валютного курсу протягом звітного періоду.

Ця сума раніше виключається зі складу прибутку (збитку) від операційної діяльності за статтею "Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць". Це дає можливість узгодити залишки коштів, наведені в балансі, та чисту зміну коштів внаслідок їх руху протягом звітного періоду.

У статті "Залишок коштів на кінець року" наводиться різниця між сумою гро­шових надходжень та видатків, відображених у статтях "Залишок коштів на поча­ток року", "Чистий рух коштів за звітний період" та "Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів". Розрахований таким чином показник повинен дорівнювати залишку грошових коштів та грошових еквівалентів на кінець звітного періоду, наведеному в балансі.

5. Звіт про власний капітал


Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, немате­ріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб'єктів. Пра­ва кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визна­чаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.

Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5. Форма звіту наводиться у додатку 4. Норми цього П(С)БО стосуються підприємств, організацій та інших юридич­них осіб (далі — підприємства) усіх форм власності крім банків і бюджетних установ.

Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визнача­ються окремим Положенням (стандартом).

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Зміст статей звіту про власний капітал наведений у таблиці 3.
Таблиця 3

Зміст статей звіту про власний капітал.



Стаття
Зміст

1
2

Залишок на початок року Залишок на кінець року
Суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства відповідно на початок і кінець звітного періоду

Зміна облікової політики Виправлення суттєвих

помилок

Інші зміни
Суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Як правило, показана у звітності сума прибутку за звітний період та сума нерозподіленого прибутку не змінюється, за винятком деяких ситуацій, коли, наприклад: 1) виявлені суттєві помилки, що призвели до необхідності змінити показники попередніх років, у зв'язку з тим, що наведені раніше дані не можуть вважатися достовірними; 2) відбулась зміна облікової політики. Суму коригування суттєвої помилки, що належить до по­передніх періодів, чи таких, що виникли через зміни обліко­вої політики, слід відображати у звіті за статтею "Нерозпо­ділений прибуток ("Непокритий збиток").

Скоригований залишок
Залишок власного капіталу на початок звітного періоду після внесення відповідних коригувань

Переоцінка активів
Наводяться дані, які відображають збільшення або змен­шення власного капіталу в результаті переоцінки основ­них засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними Положеннями (стандартами).

Чистий прибуток (збиток) за звітний період
Сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати

Розподіл прибутку
Наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.

Внески учасників
Наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

Вилучення капіталу
Наводяться дані про зменшення власного капіталу під­приємства внаслідок виходу учасника, викупу чи ану­лювання викуплених акцій акціонерним товариством, змен­шення номінальної вартості акцій або з інших причин.

Інші зміни в капіталі
Дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, та інші зміни.

Разом зміни в капіталі
Підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період, що визначається як сума всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів, використання чистого прибутку, вилучення капіталу та інших змін.



Дані звіту в графах 3-11 наводяться зі знаком "+" або "-", що означає збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу.

6. Примітки до фінансових звітів


За принципом повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а та­кож інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними положення­ми (стандартами).

Відповідно до П(С)БО 1, за складом примітки до фінансових звітів поділяються на три компоненти: 1) примітки, що стосуються облікової політики, 2) інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами), 3) інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона по­винна містити також дані про:

- консолідацію фінансових звітів;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у примітках до фінансової звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або наз­ву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Керівництву підприємства під час підготовки приміток до фінансових звітів необхідно пам'я­тати таке:

- якщо до фінансової звітності включаються показники діяльності філій, пред­ставництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства, то це повинно бути розкрите у примітках;

- якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

- якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгал­терський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

- якщо необхідна інформація подається в основній частині звітів, немає по­треби повторювати її в примітках до фінансових звітів. Інформація в примітках є основним засобом розкриття невизнаних елементів фінансових звітів;

- розкриття інформації може поєднувати коментарі та конкретні кількісно визначені дані, які відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства;

- визначення рівня докладності розкриття інформації про конкретні елемен­ти фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з урахуванням їх відносної суттєвості.

Головна мета перелічених рекомендацій — забезпечити якість приміток до фінансових звітів. Головне призначення приміток – встановити рівновагу між перевантаженням фінансових звітів надмірно докладними даними та неясністю інформації внаслідок її надмірного узагальнення.

Примітки щодо облікової політики

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які викори­стовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності;

- методів обліку щодо окремих статей звітності.

Спочатку підприємство повинне описати загальну основу підготовки фінансових звітів (наприклад, МСБО або П(С)БО) а також перераховані конкретні аспекти облікової політики, які необхідні для вірного розуміння фінансових звітів, а саме:

- визнання доходів;

- принципи консолідації, включаючи дочірні підприємства та асоційовані компанії;

- об'єднання компаній;

- спільні підприємства;

- визнання та амортизація матеріальних і нематеріальних активів;

- капіталізація витрат на позики та інших витрат;

- будівельні контракти;

- інвестиційна власність;

- оренда;

- витрати на наукові дослідження та розробки;

- запаси;

- податки, включаючи відкладені;

- резерви;

- витрати на виплати працівникам;

- переведення та хеджування іноземної валюти;

- визначення господарських і географічних сегментів та основу розподілу витрат між сегментами;

- визначення грошових коштів та їх еквівалентів;

- облік інфляції;

- державні гранти.

Розкриття загальної основи підготовки фінансової звітності українських підприємств може бути здійснене таким чином:

Усі конкретні аспекти облікової політики визначаються в Україні відповідними П(С)БО. Так, П(С)БО 3 встановлює загальну облікову політику щодо визнання доходів, а П(С)БО 15 (проект) конкретизує її відносно кожного виду доходів. Тому у примітках до звіту про фінансові результати підприємство розкриває як загальний принцип, який застосовується до визнання доходів і витрат (принцип нарахування і відповідності доходів і витрат), так і особливості визначення дати реалізації, суми доходу тощо.

У разі зміни в обліковій політиці підприємству слід розкривати:

- причини та суть зміни;

- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення;

- факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.
Інші примітки до фінансових звітів у цілому.

Ряд П(С)БО встановлює вимоги до розкриття, які не стосуються безпосе­редньо певної статті фінансових звітів, а звітності в цілому (табл. 4).
Таблиця 4

Вимоги до приміток щодо фінансової звітності в цілому



Інформація, яка потребує розкриття
П(С)БО, який встановлює вимоги до приміток

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів
6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Перегляд облікових оцінок
6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Зміна облікової політики
6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Події після дати балансу
6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"

Об'єднання підприємств та його наслідки
19 "Об'єднання підприємств" (проект)

Консолідація фінансової звітності
20 "Консолідовані фінансові звіти" (проект)

Вплив змін валютних курсів
21 "Вплив змін валютних курсів" (проект)



Оскільки не всі проекти національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку розроблені, ряд вимог до приміток базується безпосередньо на чинних МСБО.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо ви­правлення помилок, які мали місце в попередніх періодах:

- зміст і суму помилки;

- статті фінансової звітності минулих періодів, які були перераховані з метою повторного подання порівняльної інформації;

- факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недо­цільність повторного оприлюднення.

Щодо змін в облікових оцінках підприємству слід розкривати:

- зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або,

- як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

 У разі потреби розкриття події, що відбулася після дати балансу слід надавати інформацію про:

- зміст події та оцінку її впливу на фінансовий результат або

- обгрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку.

Важливе значення для користувачів фінансової звітності надають розкриття щодо непередбачених подій. Така інформація попереджує їх про можливі ризи­ки, які очікуються у майбутньому.

У випадку припинення діяльності підприємству слід у примітках до фінансових звітів надати відомості про:

- характер припиненої діяльності;

- галузеві або географічні сегменти;

- дата фактичного припинення діяльності для облікових цілей;

- спосіб припинення діяльності (продаж або відмова);

- прибуток або збиток від припинення діяльності та облікова політика, що використовується для визначення суми прибутку або збитку та

- дохід та прибуток або збиток від звичайної діяльності даного виду за період разом з відповідними сумами за попередній звітний період.

Фінансові звіти мають також розкривати:

- підхід до обліку гудвілу, (негативного гудвілу) та період його амортизації;

- якщо строк корисного використання гудвілу, або період амортизації нега­тивного гудвілу перевищує 5 років, обгрунтування прийнятого періоду;

- якщо гудвіл, або негативний гудвіл амортизується не за прямолінійним методом, слід зазначити метод, що використовується та обгрунтування цього методу;

- узгодження гудвілу та негативного гудвілу на початок та кінець періоду, яке показує:

- валову суму та накопичену амортизацію на початок та кінець звітного періоду;

- будь-який додатковий гудвіл або негативний гудвіл, відображений про­тягом звітного періоду;

- амортизацію, нараховану протягом звітного періоду;

- будь-які інші списання протягом звітного періоду.

При будь-якому придбанні, якщо справедлива вартість активів та зобов'я­зань, або компенсація за придбання може бути визначеною тільки на тимчасовій основі в кінці періоду, в якому відбулося придбання, це слід зазначити і навести причини. В разі наступних коригувань такої тимчасової справедливої вартості, ці поправки мають розкриватися і пояснюватися у фінансових звітах відповідного періоду.

При об'єднанні компаній, яке є об'єднанням інтересів, слід робити такі додаткові розкриття у фінансових звітах того періоду, в якому відбулося об'єднання інтересів:

- характеристика та кількість випущених акцій разом з відсотком акцій з правом голосу кожного підприємства, які були обмінені для здійснення об'єднання інтересів;

- суми активів та зобов'язань, внесені кожним підприємством;

- доход від реалізації, інші види операційного прибутку, екстраординарні статті та чистий прибуток або збиток кожного підприємства до дати об'єднання, які включаються до чистого прибутку або збитків, відображених у фінансових звітах підприємств, що об'єднуються.

У примітках до консолідованих фінансових звітів слід наводити:

- перелік значних дочірніх підприємств із зазначенням назви, країни реєстрації або місцезнаходження, частку власності, та в разі відмінності, частку в розподілі голосів;

- характеристику методу, використаного для обліку дочірніх підприємств в окремих фінансових звітах материнського підприємства;

Крім того, у разі наявності, слід розкривати:

- причини, з яких дочірнє підприємство вилучено з консолідації;

- характер відносин між материнським та дочірнім підприємством, якщо ма­теринське підприємство не володіє в дочірньому, прямо чи непрямо, більш як половиною голосів;

- назву підприємства, в якому материнському підприємству належить більше половини голосів, прямо або непрямо через (дочірні підприємства), але яке, з причин відсутності контролю, не є дочірнім підприємством;

- вплив придбання або продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан (на дату складання фінансового звіту), результати звітного періоду та відповідні суми попереднього періоду;

- статті у консолідованих фінансових звітах, до яких застосовувалася різна облікова політика.

Щодо впливу змін валютних курсів підприємство має розкривати:

- суму курсових різниць, які включені до чистого прибутку або збитку протя­гом звітного періоду;

- курсові різниці, включені до складу власного капіталу, а також інформацію, що пояснює різницю між сумою таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду.

Коли валюта звітності не співпадає з валютою країни розташування підприємства, яке звітується, слід пояснювати причину застосування іншої ва­люти. Також наводиться причина будь-якої зміни валюти звітності.

Коли відбувається зміна у класифікації закордонного підприємства слід роз­кривати:

- характер та причини зміни;

- вплив зміни у класифікації на акціонерний капітал та на чистий прибуток, або

- збиток за кожний попередній наведений період, якщо зміна у класифікації відбулася на початку самого першого із наведених періодів.

Діяльність підприємства у примітках висвітлюється з різних сторін. МСБО вимагають надавати додаткову інформацію не тільки про підприємство у цілому, але й про його складники — сегменти. З цією метою виділяються господарські та географічні сегменти, щодо яких у примітках зазначаються такі показники: дохід сегмента; витрати сегмента; результати діяльності сегмента; активи сегмента; зобов'язання сегмента; собівартість основних засобів та нематеріальних активів, придбаних про­тягом періоду; амортизація та витрати на амортизацію; негрошові витрати (інші, ніж амортизація); частка підприємства у чистому прибутку або збитках асоційованої компанії, спільного підприємства або інші інвестиції, облік яких ведеться за методом участі у капіталі, якщо майже всі операції асоційованої компанії здійснюються в межах тільки цього сегмента, і сума пов'язаних інвестицій.

При цьому інформація стосовно окремих сегментів повинна бути узгоджена з інформацією про підприємство в цілому, яка надана у фінансових звітах.

7. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка підприємств


Фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, виступає гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин як самого підприємства, так і його партнерів.

Стійке фінансове положення підприємства є результатом вмілого, прорахованого управління усією сукупністю виробничо-господарських факторів, які визначають результати діяльності підприємства.

Теорія аналізу фінансів, підприємництва та економіки підприємства розглядає поняття «стійкий фінансовий стан» не лише як якісну характеристику його фінансів, но як і явище, що може бути кількісно виміряне. Цей принциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованої методики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності.

Таку оцінку можна отримати різними методами та з використанням різних критеріїв.

В даній роботі пропонується методика комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, заснована на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відносин.

Складовими етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:

- збір та аналітична обробка вихідної інформації за період часу, який оцінюються;

- обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану рентабельності та ділової активності підприємства, їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;

- класифікація (ранжування) підприємств за рейтингом.

Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові враховуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники. Тому вибір та обгрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності повинні здійснюватись згідно досягненням теорії фінансів підприємства, виходити з цілей оцінки. Потреб суб’єктів управління в аналітичній оцінці. В таблиці 5 наводиться зразковий набір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.

Запропонована система показників базується на даних фінансової звітності підприємства. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємства усіма учасниками економічного процесу. Вона також дозволяє оцінити результативність та об’єктивність самої методики комплексної оцінки.
Таблиця 5

Система вихідних показників для рейтингової оцінки за даними публічної звітності.



І група
ІІ група
ІІІ група
ІV група

Показники оцінки прибутковості господарської діяльності
Показники оцінки ефективності управління
Показники оцінки ділової активності
Показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості

1. Загальна рентабельність підприємства – балансовий прибуток на 1 грн. активів.

2. Чиста рентабельність підприємства – чистий прибуток на 1 грн. активів.

3. Рентабельність власного капіталу – чистий прибуток на 1 грн. власного капіталу.

4. Загальна рентабельність виробничих фондів – балансовий прибуток до середньої величини основних виробничих фондів та оборотних засобів у товарно-матеріальних цінностях.
1. Чистий прибуток на 1 грн. обсягу всієї реалізації.

2. Прибуток від реалізації продукції на 1 грн. обсягу реалізації продукції.

3. Прибуток від всієї реалізації на 1 грн. обсягу всієї реалізації.

4. Балансовий прибуток на 1 грн. обсягу всієї реалізації.
1. Віддача всіх активів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. активів.

2. Віддача основних фондів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. основних фондів.

3. Оборотність оборотних фондів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. оборотних засобів.

4. Оборотність запасів – виручка від реалізації продукції на 1 грн. запасів та затрат.

5. Оборотність дебіторської заборгованості  - виручка від реалізації продукції на 1 грн. дебіторської заборгованості.

6. Оборотність найбільш ліквідних активів – виручка від реалізації на 1 грн. найбільш ліквідних активів.

7. Віддача власного капіталу – виручка від реалізації на 1 грн. власного капіталу.

1. Коефіцієнт покриття – оборотні засоби на 1 грн. термінових зобов’язань

2. Коефіцієнт ліквідності – грошові кошти, розрахунки та інші активи на 1 грн. термінових зобов’язань.

3. Індекс постійного активу – основні фонди та інші позаоборотні активи до власних коштів.

4. Коефіцієнт автономії – власні кошти на 1 грн. підсумку баланс.

5. Забезпеченість запасів власними оборотними засобами – власні оборотні засоби на 1 грн. запасів та затрат.



Вихідні показники для рейтингової оцінки об’єднані у 4 групи (збиткові підприємства в даній системі не розглядаються).

До першої групи належать найбільш узагальнені та важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. У загальному випадку показники рентабельності підприємства являють собою відношення прибутку до тих чи інших коштів (майна) підприємства, що беруть участь в отриманні прибутку.

Нова звітність містить дані про чистий прибуток. Величина чистого прибутку може бути знайдена у рядку з кодом 220 Звіту про фінансові результати.

До другої групи включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються найбільш загальні 4 показники. Ефективність визначається відношенням прибутку до всього обороту (до всієї реалізації) підприємства або тільки до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість. При цьому використовуються показники прибутку від всієї реалізації, прибуток від реалізації продукції, чистий прибуток (Звіт про фінансові результати, рядок 220), балансовий прибуток.

До третьої групи віднесені показники оцінки ділової активності підприємства. Віддача усіх активів (всього капіталу) підприємства визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середнього за період підсумку балансу. Віддача основних фондів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості основних засобів і нематеріальних активів. Оборотність оборотних фондів (кількість оборотів) визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості оборотних засобів.

Оборотність запасів та затрат визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період вартості запасів та затрат.

Оборотність дебіторської заборгованості визначається відношенням від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості.

Оборотність найбільш ліквідних активів визначається відношенням виручки від реалізації продукції до середньої за період суми найбільш ліквідних активів, тобто грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень.

Віддача власного капіталу визначається відношенням виручки від реалізації продукції (Звіт про фінансові результати, рядок 010) до середньої за період величини джерел власних коштів.

До четвертої групи віднесені показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості підприємства. Коефіцієнт покриття визначається відношенням суми оборотних засобів до суми строкових зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, короткострокових вкладень та дебіторської заборгованості до суми строкових зобов’язань.

Індекс постійного активу визначається відношенням вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (Баланс, рядок 080) до джерел власних коштів.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) підприємства визначається відношенням суми власних коштів до підсумку балансу (Баланс, рядок 280).

Забезпеченість запасів і затрат власними оборотними коштами визначається відношенням суми власних оборотних коштів до вартості запасів і затрат. Під час характеристики ринкової стійкості акціонерних компаній корисно використовувати відносні показники: чистий прибуток на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію, дивіденди на 1 акцію до ринкового курсу акції та ін.

Слід відмітити, що серед вихідних показників оцінки є підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і таке інше за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислюються на початок та на кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені до таблиці 5 є відносними, вони розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу.

Після набору певної статистики для фінансового аналізу (бухгалтерських звітностей за декілька років) доцільно організувати та підтримувати автоматизовану базу даних вихідних показників для рейтингової оцінки, які розраховувались би за даними балансу на кінець кожного звітного періоду по усередненим даним за кожний період.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності та ділової активності з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати по всіх показниках, що порівнюються. Таким чином, базою відліку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб’єктивні припущення експертів, а найбільш високі результати із усієї сукупності порівнювальних об’єктів, що склались у реальній ринковій конкуренції.

Такій підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник прагне до того, щоб по всіх показниках діяльності виглядати краще за свого конкурента.

Якщо суб’єктів ринкових відносин цікавлять лише певні об’єкти господарської діяльності (наприклад, потенціального інвестора можуть цікавити показники роботи тільки цукрових заводів та кондитерських фабрик, або цементних заводів і т. і.), то еталонне підприємство формується з сукупності однотипових об’єктів. Проте в більшості випадків еталонне підприємство може формуватись з показників роботи об’єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосування методу оцінки, оскільки фінансові показники є такими, що зіставляються і для різнорідних об’єктів господарювання.

У загальному вигляді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може бути представлений у вигляді послідовності наступних дій:

1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (aij), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3,…, n), а по стовпцях – номери підприємств (j = 1, 2, 3,…, m).

2. По кожному показнику знаходять максимальне значення та заноситься у стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1).

3. Вихідні показники матриці aij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:



 де xij – стандартизовані показники стану j-го підприємства.
4. Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:


де Rj – рейтингова оцінка для j-го підприємства;

x1j, x2j, …, xnj – стандартизовані показники j-го підприємства, що аналізується.
5. Підприємства упорядковуються (ранжуються) у порядку спадання рейтингової оцінки.

Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R. Для використання даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнювальних показників та підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм отримання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства може використовуватись для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду), або в динаміці.

В другому випадку вихідні показники, які увійшли до таблиці 5 розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду ділять на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення відповідного показника попереднього періоду (або іншої бази порівняння). Таким чином, отримуємо не тільки оцінку поточного стану підприємства на певну дату, але і оцінку його зусиль і здібностей по зміні такого стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником роста конкурентоспроможності підприємства в даній галузі діяльності. Вона також визначає більш ефективний рівень використання усіх його виробничих та фінансових ресурсів.

Можливе також включення до таблиці 5 одночасно  як миттєвих так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє отримати узагальнену рейтингову оцінку, яка характеризує як стан так і динаміку фінансово – господарської діяльності підприємства.

Дані таблиці 5 можуть бути розширені за рахунок включення до неї додаткових показників із довідок, що надаються підприємствами банкам та податковим інспекціям, із форм статистичної звітності та з інших джерел. Особливістю системи показників, що наводяться у таблиці 5 є те, що майже усі вони мають однакову спрямованість (за виключенням індексу постійного активу, динаміка якого має складний характер). Це означає, що чим вищий рівень показника або чим вищий темп його зростання, тим краще фінансовий стан підприємства, що оцінюються. Тому при розширенні наведеної системи за рахунок включення до неї нових показників необхідно слідкувати, щоб ця умова не порушувалась.

Алгоритм отримання рейтингової оцінки також може бути модифіковано. Наприклад, можна використовувати одну з наступних формул:
А. ,
В.
С.
де k1, k2, …, kn – вагові коефіціенти показників, що назначаються експертом
Формула (А) визначає рейтингову оцінку для j-го підприємства, що аналізується, по максимальному віддаленню від початку координат, а не по мінімальному відхиленню від підприємства-еталона. У спрощеному розумінні це означає, що найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат по всіх односпрямованих показниках вищий, ніж у інших.

Формула (В) є модифікацією формули (А). Вона враховує вагомість показників, які визначаються експертним шляхом. Необхідність введення вагових показників для окремих показників з’являється при диференціюванні оцінки відповідно до потреб користувачів.

Формула (С) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує вагомість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки по відношенню до підприємства-еталона.

У заключення слід підкреслити деякі достоїнства запропонованої методики рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства.

По-перше, запропонована методика базується на комплексному, багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка фінансового стану підприємства здійснюються на базі даних публічної звітності підприємства. Для її отримання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка є порівнювальною. Вона враховує реальні досягнення усіх конкурентів.

По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, якій реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, який пройшов широку апробацію на практиці.

Запропонована методика робить оцінку надійності ділового партнера по результатах його поточної та попередньої діяльності  такою, що є кількісно вимірювальною, проте її застосування обмежене в основному сферою матеріального виробництва. Обмеження пов’язане з набором вихідних показників для рейтингової оцінки.

У зв’язку з цим являють інтерес рейтингові системи, що розроблені для інших сфер діяльності (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та ін.).

Наприклад, з 1978 року у США для оцінки банків використовується рейтингова система CAMEL.

Ця система включає до себе усі важливіші компоненти стійкості банку, вона проста та доступна для розуміння, стандартизована та одночасно сприймається усіма контролюючими органами нагляду за банківською діяльністю. В основу системи CAMEL покладені розробки Федеральної Резервної системи, Контролера грошового обігу та Федеральної корпорації по страхуванню депозитів – відомих агентств з банківського нагляду.

Назва рейтингової системи CAMEL складено з початкових літер п’яти компонентів, які аналізуються.

С – показник достатності капіталу , який враховує розмір власного капіталу банку, необхідний для гарантії вкладників та відповідності реального розміру капіталу необхідному.

А – показник якості активів, який визначає ступінь “поверненості” активів та позабалансових статей, а також фінансовий вплив проблемних позик.

М – показник якості управління (менеджменту), за допомогою якого оцінюються банківська система банківського менеджменту на базі ефективної роботи, налагодженої політики, глибини дотримання законів та інструкцій.

Е – показник дохідності та прибутковості, з позиції її достатності для майбутнього росту банку.

L – показник ліквідності, що визначає, чи достатньо ліквідний банк, щоб виконувати звичайні та форс-мажорні зобов'язання.

Деякі з показників CAMEL можуть бути визначені заочно, на основі документів, що надходять да центрального банку, інші ж потребують наглядової перевірки на місці для визначення повної картини. Таким чином, оцінка стану банку за допомогою даної системи може бути поточним процесом, проте краще за все проводити її в кінці наглядової перевірки.

Кожний показник отримує бал від “1” (добре) до “5” (незадовільно).

Оцінки показників сумуються та діляться на 5 для отримання зведеної оцінки.

Зведена оцінка дає банківському супервізору ясне уявлення про те, чи є банк в цілому “добрим”, “критичним” або “незадовільним”.

Найважливішим є те, що зведена оцінка є важливим показником ступеню необхідного втручання, яке повинно бути здійснене по відношенню до банку з боку контролюючих органів.

Рейтингова система CAMEL являє собою стандартизований метод оцінки банків на регулярній основі. Наведемо приклади стандартних оцінок банку:
Зведений рейтинг = 1

Діапазон  допустимих змін (1,0 – 1,4).

- Повністю здоровий в усіх відношеннях;

- Отримані дані не мають суттєвого значення;

- Систему управління можна не змінювати;

- Стійкий по відношенню до зовнішніх економічних та фінансових потрясінь;

- Нема необхідності у втручанні органів нагляду.

Зведений рейтинг = 2

Діапазон  допустимих змін (1,5 – 2,4).

- Практично здоровий;

- отримані критичні дані не мають суттєвого значення;

- Можна змінити стиль управління;

- Стабільний;

- Втручання органів банківського нагляду обмежено та здійснюється лише в обсязі, необхідному для для виправлення виявлених недоліків.

Зведений рейтинг = 3

Діапазон  допустимих змін (2,5 – 3,4)

- Наявність фінансових, операційних або технічних недоліків, які варіюють від допустимих рівнів до незадовільних;

- Уразливий при несприятливих змінах в економічній ситуації;

- Може легко розоритися, якщо міри, що приймаються для подолання недоліків виявляються неефективними;

- Необхідне додаткове втручання органів банківського нагляд з метою усування недоліків.

Зведений рейтинг = 4

Діапазон  допустимих змін (3,5 – 4,4)

- Серйозні фінансові проблеми;

- Збереження нездорової ситуації при відсутності належної уваги до фінансових проблем;

- Без проведення коректуючих мір ситуація, що склалась, може призвести до підриву життєздатності у майбутньому;

- Велика ймовірність розорення;

- Необхідні ретельний нагляд та контроль, я також конкретний план подолання виявлених недоліків.

Зведений рейтинг = 5

Діапазон  допустимих змін (4,5 – 5,5)

- Велика можливість розорення у найближчому майбутньому;

- Виявлені недоліки настільки небезпечні, що потрібна термінова підтримка з боку акціонерів або інших фінансових джерел;

- Без проведення коректуючих заходів імовірніше за все буде ліквідований, об’єднаний з іншими або придбаний.

Висновки


Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, які давали б об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів та пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому аналітика та управлінця може цікавити як поточний стан підприємства, так і його проекція на найближчу перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Основним, а в ряді випадків і єдиним, джерелом інформації про фінансову діяльність та фінансовий стан ділового партнера є бухгалтерська звітність, яка є публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальнених даних фінансової звітності і виступає інформаційною ланкою, яка поєднує підприємство із суспільством та діловими партнерами – користувачами інформації о діяльності підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану слугує бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стан часто називають аналізом балансу.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у май­бутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства. Вся ця інформація безпосередньо може бути отримана з фінансової звітності.

В даній роботі були розглянуті склад фінансової звітності та окремі її складові частини. Було наведене їх використання у методиці загальної оцінки стану підприємства на ринку.

В роботі майже не робиться порівняння нової системи фінансової звітності із попередньою. Проте у висновках вважається за доцільне вказати на переваги та досягнення реформованої системи бухгалтерського обліку.

Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерсь­кого обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від квітня 1993 року №250, з наступними змінами і доповненнями, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвер­дженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, можна побачити, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності, так і методологічних основ її подання.

Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що:

1) якісні характеристики фінансової звітності розглядались з точки зору тако­го користувача звітів як держава;

2) не використовувались принципи безперервності діяльності та превалю­вання змісту над формою;

3) принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково і непослідовно.

Внаслідок цього:

- бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що при­пиняє свою діяльність, готувалися за однаковими правилами;

- під час підготовки звітності не враховувалась ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з певною статтею, та можливість її достовірної оцінки;

- принцип нарахування застосовувався формально, не зважаючи на економічну сутність господарських операцій. Датою реалізації продукції, товарів, робіт, послуг вважалась дата відвантаження (передачі) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги);

 - жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існує лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості, оцінки вартості товарів гуртовими базами торгівлі, постачання та збуту;

- не розглядалися непередбачені події та події після дати балансу;

- склад собівартості в значній мірі визначався податковим законодавством, а не економічною сутністю цієї категорії.

Усе це позначалось на якісних характеристиках звітності українських підпри­ємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, ні доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П(С)БО – нової сучасної фінансової звітності — уникнути зазначених недоліків.


Список використаної літератури




1.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

2.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

3.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

4.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" затверждено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р.

5.       Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999.

6.       Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 1995.

Додаток 1. Форма Балансу


Баланс
на ____________________ 20__ р.

Форма N 1

Код за ДКУД

1801001



Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи







Нематеріальні активи:







залишкова вартість

010





первісна вартість

011





знос

012





Незавершене будівництво

020





Основні засоби:







залишкова вартість

030





первісна вартість

031





знос

032





Довгострокові фінансові інвестиції:







які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040





інші фінансові інвестиції

045





Довгострокова дебіторська заборгованість

050





Відстрочені податкові активи

060





Інші необоротні активи

070





Усього за розділом I

080





II. Оборотні активи







Запаси:







виробничі запаси

100





тварини на вирощуванні та відгодівлі

110





незавершене виробництво

120





готова продукція

130





товари

140





Векселі одержані

150





Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:







чиста реалізаційна вартість

160





первісна вартість

161





резерв сумнівних боргів

162





Дебіторська заборгованість за розрахунками:







з бюджетом

170





за виданими авансами

180





з нарахованих доходів

190





із внутрішніх розрахунків

200





Інша поточна дебіторська заборгованість

210





Поточні фінансові інвестиції

220





Грошові кошти та їх еквіваленти:







в національній валюті

230





в іноземній валюті

240





Інші оборотні активи

250





Усього за розділом II

260





III. Витрати майбутніх періодів

270





Баланс

280






Продовження додатка

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал







Статутний капітал

300





Пайовий капітал

310





Додатковий вкладений капітал

320





Інший додатковий капітал

330





Резервний капітал

340





Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350





Неоплачений капітал

360

( )

( )

Вилучений капітал

370

( )

( )

Усього за розділом I

380





II. Забезпечення наступних витрат і платежів







Забезпечення виплат персоналу

400





Інші забезпечення

410





Цільове фінансування

420





Усього за розділом II

430





III. Довгострокові зобов'язання







Довгострокові кредити банків

440





Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450





Відстрочені податкові зобов'язання

460





Інші довгострокові зобов'язання

470





Усього за розділом III

480





IV. Поточні зобов'язання







Короткострокові кредити банків

500





Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510





Векселі видані

520





Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530





Поточні зобов'язання за розрахунками:







з одержаних авансів

540





з бюджетом

550





з позабюджетних платежів

560





зі страхування

570





з оплати праці

580





з учасниками

590





із внутрішніх розрахунків

600





Інші поточні зобов'язання

610





Усього за розділом IV

620





V. Доходи майбутніх періодів

630





Баланс

640







Керівник

Головний бухгалтер


Додаток 2. Форма Звіту про фінансові результати


Звіт про фінансові результати
за __________________ 20__ р.

Форма N 2

Код за ДКУД

1801003

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код
рядка

За звітний
період

За
попередній
період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010





Податок на додану вартість

015





Акцизний збір

020







025





Інші вирахування з доходу

030





Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035





Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040





Валовий:







прибуток

050





збиток

055





Інші операційні доходи

060





Адміністративні витрати

070





Витрати на збут

080





Інші операційні витрати

090





Фінансові результати від операційної діяльності:







прибуток

100





збиток

105





Доход від участі в капіталі

110





Інші фінансові доходи

120





Інші доходи

130





Фінансові витрати

140





Втрати від участі в капіталі

150





Інші витрати

160





Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:







прибуток

170





збиток

175





Податок на прибуток від звичайної діяльності

180





Фінансові результати від звичайної діяльності:







прибуток

190





збиток

195





Надзвичайні:







доходи

200





витрати

205





Податки з надзвичайного прибутку

210





Чистий:







прибуток

220





збиток

225






Продовження додатка

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код
рядка

За звітний
період

За
попередній
період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230





Витрати на оплату праці

240





Відрахування на соціальні заходи

250





Амортизація

260





Інші операційні витрати

270





Разом

280





III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код
рядка

За звітний
період

За
попередній
період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300





Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310





Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію

320





Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію

330





Дивіденди на одну просту акцію

340







Керівник

Головний бухгалтер


Додаток 3. Форма Звіту про рух грошових коштів


Звіт про рух грошових коштів
за __________________ 20__ р.

Форма N 3

Код за ДКУД

1801004



Стаття

Код

За звітний період

За попередній період

Надходження

Видаток

Надходження

Видаток

1

2

3

4

5

6

I. Рух коштів у результаті операційної діяльності











Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

010









Коригування на:











амортизацію необоротних активів

020



X



X

збільшення (зменшення) забезпечень

030









збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць

040









збиток (прибуток) від неопераційної діяльності

050









Витрати на сплату відсотків

060



X



X

Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах

070









Зменшення (збільшення):











оборотних активів

080









витрат майбутніх періодів

090









Збільшення (зменшення):











поточних зобов'язань

100









доходів майбутніх періодів

110









Грошові кошти від операційної діяльності

120









Сплачені:











відсотки

130

X



X



податки на прибуток

140

X



X



Чистий рух коштів до надзвичайних подій

150









Рух коштів від надзвичайних подій

160









Чистий рух коштів від операційної діяльності

170









II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності











Реалізація:











фінансових інвестицій

180



X



X

необоротних активів

190



X



X

майнових комплексів

200









Отримані:











відсотки

210



X



X

дивіденди

220



X



X

Інші надходження

230



X



X

Придбання:











фінансових інвестицій

240

X



X



необоротних активів

250

X



X



майнових комплексів

260

X



X



Інші платежі

270

X



X



Чистий рух коштів до надзвичайних подій

280









Рух коштів від надзвичайних подій

290









Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності

300









III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності











Надходження власного капіталу

310



X



X

Отримані позики

320



X



X

Інші надходження

330



X



X

Погашення позик

340

X



X



Сплачені дивіденди

350

X



X



1

2

3

4

5

6

Інші платежі

360

X



X



Чистий рух коштів до надзвичайних подій

370









Рух коштів від надзвичайних подій

380









Чистий рух коштів від фінансової діяльності

390









Чистий рух коштів за звітний період

400









Залишок коштів на початок року

410



X



X

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів

420









Залишок коштів на кінець року

430



X



X



Керівник

Головний бухгалтер

Додаток 4. Форма Звіту про власний капітал




ЗВІТ
про власний капітал
за _________________ 20___ р.

Форма N 4

Код за ДКУД

1801005



Стаття

Код
Статут-
ний
капітал

Пайо-
вий
капітал

Додат-
ковий
вкладе-
ний
капітал

Інший
додат-
ковий
капітал

Резерв-
ний
капітал

Нерозпо-
ділений
прибуток

Неопла-
чений
капітал

Вилу-
чений
капітал

Разом

1

2
3

4

5

6

7

8

9

10

11

Залишок
на початок року

010


















Коригування:





















Зміна облікової політики

020


















Виправлення помилок

030


















Інші зміни

040


















Скоригований залишок на початок року

050


















Переоцінка активів:





















Дооцінка основних засобів

060


















Уцінка основних засобів

070


















Дооцінка незавершеного будівництва

080


















Уцінка незавершеного будівництва

090


















Дооцінка нематеріальних активів

100


















Уцінка нематеріальних активів

110




















120


















Чистий прибуток (збиток) за звітний період

130


















Розподіл прибутку:





















Виплати власникам (дивіденди)

140


















Спрямування прибутку до статутного капіталу

150


















Відрахування до
Резервного капіталу

160




















170


















1

2
3

4

5

6

7

8

9

10

11

Внески учасників:





















Внески до капіталу

180


















Погашення заборгованості з капіталу

190




















200


















Вилучення капіталу:





















Викуп акцій (часток)

210


















Перепродаж викуплених акцій (часток)

220


















Анулювання викуплених акцій (часток)

230


















Вилучення частки в капіталі

240


















Зменшення номінальної вартості акцій

250


















Інші зміни в капіталі:





















Списання невідшкодованих збитків

260


















Безкоштовно отримані активи

270




















280


















Разом змін в капіталі

290


















Залишок на кінець року

300




















Керівник

Головний бухгалтер





1. Реферат на тему Глобализация и проблемы духовной безопасности России
2. Курсовая Онтогенетические аспекты мотивации и структуры мотива
3. Реферат на тему Saving The Salmon Essay Research Paper Saving
4. Курсовая Розрахунок виробничої потужності технологічної лінії по випуску продукції
5. Реферат Проблемы международного усыновления и возможные пути их преодоления
6. Шпаргалка Шпаргалки по Логистика
7. Реферат Формы проявления коррупции в России
8. Реферат Усиление Российского государства в середине и второй половине 16 века
9. Курсовая на тему Аудит операций по оплате труда
10. Курсовая Лексические трансформации при переводе поэзии с латышского языка на русский на примере стихов И.