Реферат Національне та інтернаціональне в процесі термінологічної номінації на прикладі технічних термінів
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
I.
II.
Сутність термінологічної номінації
Сутність мовної (а значить і термінологічної) номінації полягає в тому, щоб, відбиваючи у свідомості носіїв мови их практичний і суспільний досвід, звертати факти позамовної дійсності в мовні значення1. При цьому необхідно підкреслити, що терміноутворення (як, утім, і словотвір узагалі) являє собою процес вторинної номінації, результати якої є похідними за змістом чи морфологічним складом.
Освоюючи закріплені в мові результати пізнання, добутого практикою, людство досягає нових рубежів в освоєнні і перетворенні дійсності. Накопичений досвід за допомогою мови передається майбутнім поколінням, що сприяє подальшому росту і поглибленню знань.
У ході розвитку науки і виробництва відкриваються нові явища, виникають нові поняття, що позначаються іменуваннями особливого роду – термінами. Під терміном тут розуміється слово чи словосполучення спеціальної форми вживання. Специфіка терміна, що відмежовує його від інших слів мови, полягає в особливому призначенні, функції терміна – по можливості чітко виражати спеціальні поняття. Отже, термін – це насамперед функціональна одиниця мови. Бернард Шоу з властивою йому дотепністю визначав термінологію як «змова присвячених», підкреслюючи тим самим замкнутий, різко обмежений характер поширення спеціальної лексики, що доступна лише обраним, присвяченим у специфіку тієї чи іншої галузі знання. Не менш образно (Fach-Chinesisch) позначається ця властивість термінології в німецькій мові, та й саме слово «термін» (від лат. terminus – “границя”, “межа”) семантично маніфестує поняття обмеженості, відособленості.
Характерна риса термінів полягає в тім, що вони не дані в мові самі по собі, а діються в міру усвідомлення їхньої необхідності. М.Н. Володина затверджує, что термінологічна номінація – цілеспрямований, творчий процес, обумовлений взаємодією зовнішніх і внутрішніх мовних факторів.
_________________
1 Языковая номинация. (Общие вопросы). М., 1977. С.13
Будучи мовним вираженням спеціальних понять, терміни утворюються відповідно до законів конкретної мови. «Термінологія народжується й еволюціонує на ґрунті конкретної мови, і … творці термінології є носіями цієї мови»2. Однак специфіка терміна накладає свій відбиток і на термінологічну номінацію, особливості якої певною мірою сприяють тому, что термінологія, найтіснішим образом зв'язана з національною загальнолітературною мовою, являє собою явище, достаточно самостійне не тільки у функціональному, але й у структурному плані.
М.Н. Володина, посилаючись на деякі наукові праці, виділяє три моменти, що нерідко супроводжують формування нового терміна.
По-перше, це довольно широко розповсюджене в науці використання «старого» іменування для позначення нового явища, засноване на принципі «переносу терміна за аналогією понять»3. У міру того як нове досягнення науки і техники оформляється в самостійне явище, що одержало широке визнання, виникає настійна потреба в спеціальній назві для вираження зв'язаного з ним поняття. Так, Галилео Галилей називав створений їм телескоп загальновживаним словом occiale («окуляри»), і только багато пізніше член академії Лінчі Демісіані запропонував спеціальний термін (telescopium) для позначення нового винаходу4.
По-друге, до однієї з тенденцій, властивих розвитку мови в цілому, відносять також «тенденцію до відповідності нерозчленованості визначаємого поняття, з нерозчленованістю визначаючого»5. Прагнення іменувати предмет чи явище, що представляють собою єдине ціле, не словосполученням, а одним словом, відрізняє і термінологічну номінацію, при якій полилексемні терміни
________________
2Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Нормативные основы унификации терминологии // Культура речи в технической документации. М., 1982. С.6
3Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии (вопросы теории и методики). М., С.43
4 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т.З. М.-Л., 1933. С.232
5 Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке. М., 1968. С.27
нерідко заміняються монолексемними новотворами.
По-третє, існує примітне явище, зв'язане з формуванням термінів, що виражають ключові поняття якої-небудь галузі науки і техники. Маються на
увазі випадки найменування нових понять, для яких у тій чи іншій мові как би уже «заготовлені» свої назви. Так, слово «літак» було відомо в російській мові задовго до появи авіації. Поряд з казковим «килимом-літаком» стародавнє російське слово «літак», у значенні якого укладена ідея самостійного польоту, використовувалося також для позначення різного роду швидкорухаючихся пристроїв і швидкісного транспорту6. Німецьке слово Schreibmaschine («друкарська машинка») було запропоновано одним із учених ще в 1789 р., хоча винахід самої машинки відбувся значно пізніше.
Подібні мовні явища узяті на озброєння представниками ідеалістичного напрямку в мовознавстві. Л. Вайсгербер, зокрема, використовує дані факти мови для захисту свого формулювання: «Слова раніш речей» (verba ante res).
Названі особливості термінологічної номінації, безпосередньо зв'язані з мовним вираженням нових понять, чітко проявилися в процесі створення ключових радіо- і телетермінів.
_______________
6 Люстрова З.Н., Скворцова Л.И., Дерягин В.Я. Беседы о русском языке. М., 1976. С. 94-95
II.
Національні способи термінологічної номінації
1.
Семантичне терміноутворення
Найбільше яскраво специфіка термінологічної номінації розкривається при аналізі різних способів утворення нових термінів.
Одним з найпоширеніших способів створення будь-якої термінології є використання загальновживаних слів у функції термінів. Коли нове явище виявляє щось загальне з тим, що відомо з колишнього досвіду, виділення і закріплення цього загальних здійснюється за допомогою мови: нові поняття формуються на базі слів, що маються в тій чи іншій мові. Збагачення знання про світ удобно і природно фіксувати за допомогою уже відомих образів, закріплених у лексичних значеннях (слів). Чим більше в існуючому значенні слова міститься інформації, що збігає з властивостями пізнаваного об'єкта, тим вище імовірність обрання даного слова для позначення іменованого об'єкта.
Показуючи, як працювали над формуванням національної наукової термінології італійський ученый Галилео Галилей і основоположник мистецтва німецького Відродження Альбрехт Дюрер, Леонардо Ольшки говорить про «ідеальне чуття мови» і «науковому мовному інстинкті» цих вчених, що дозволяли їм черпати «з потоку рідної мови, який вічно відновлюється». Використовуючи загальновживані слова у функції термінів, вони строго обмежували їхнє значення, утворити наукові терміни «у тім дусі, у якому і стала створювати ці терміни нова наука у своєму прагненні до однозначного синтезу істотного й об'єднанню загального і частки…». На відміну від інших математиків свого часу, що включали в німецький текст латинські і латино-грецькі спеціальні вираження, А. Дюрер прагне усвідомити зміст цих виражень шляхом їхнього перекладу на німецьку мову і робить це «не з почуття пуризму, але щоб бути понятим…»2. Його новотвору, однак, не представляють дослівних перекладів із грецького чи латинського, «погляд його…спрямований на
_________________
1 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т. З. М.-Л., 1933. С. 172-173, 279-282
предмет, що він бачить перед своїми очима і за сутністю і формою якого він стежить, щоб назвати его потім відповідним чином»3. Саме так виникли терміни Kreis («коло»), Winkel («кут»), Eck («вершина»), Kugel («куля»), Wurfel («клуб»), що представляють собою слова, що належали до лексичної системи німецької мови задовго діл виникнення математичних теорій і служили для позначення різних предметів.
Особливо наочно роль національного мовного фонду проявилася в роботах М.В.Ломоносова, з ім'ям якого зв'язане формування російської наукової і технічної термінології. У працях М.В.Ломоносова можна знайти класичні зразки наукових термінів, утворених на основі національного мовного матеріалу, коли в «науковий оборот» у широких масштабах уводилася лексика «повсякденного вживання» («досвід», «теплота», «сила тягаря» і ін.).
Наочним прикладом використання конкретного мовного досвіду для вираження понять, зв'язаних з новими галузями науки і техники, є широко розповсюджені в сучасному німецькій і русском мовах радіо- і телетерміни senden «транслювати (передавати по радіо/телебаченню)» і Sendung «радіо- чи телепередача».
Проблема використання загальновживаних слів у функції термінів тісно зв'язана з проблемою тотожності слова, проблемою полісемії й омонімії, тобто з питанням про тім, у якім відношенні до опорного слова виступає відповідний термін: как його особливе термінологічне значення, особливий лексико-семантичний чи варіант как нове слово-омонім. Велика заслуга в рішенні цих найскладніших проблем лексикології і лексикографії належить дослідницькій школі Московського університету. У роботах В.В.Віноградова, А.И.Смирницького, О.С.Ахманової, КА.Левковської і їх послідовників чітко формулюється положення, відповідно до якого в результаті семантичних змін термінологічного характеру на рівні слова можливі як полісемія, так і омонімія, зважується питання про способи розмежування полісемії й омонімії, про
__________________
3 Ольшки Л. История научной литературы на новых языках. Т. З. М.-Л., 1933.С. 281
об'єктивність критеріїв их розпізнавання.
2.
Модельоване терміноутворення
Формування нових термінів на базі визначених мовних традицій здійснюється не тільки шляхом семантичного словотвору, про що говорилося вище. Продуктивним способом термінологічної номінації, заснованим на конкретному мовному досвіді, є також створення термінів з наявних у мові кореневих морфем по словотворчих моделях, типовим для даної мови.
Словотворча модель розглядається в роботі как «двостороння одиниця, що характеризується в плані змісту загальним словотворчим значенням, єдиним для всіх слів даного типу, а в плані вираження – загальною структурою»4. Наявність конкретних словотворчих моделей забезпечує можливість створення нових термінів по готовому зразку. Це обумовлює передбачуваність їх структурно-семантичної організації, що особливо важливо для термінології, що має яскраво виражений системний характер.
Розуміючи словотвір (і, уже, терміноутворення) як систему моделювання вторинних одиниць номінації, варто враховувати невипадковий, заданий характер номінативної діяльності саме в сфері терминообразования, що обумовлено необхідністю реалізації дефінітивної функції терміна. Цьому підлеглі такі аспекти номінативної діяльності, як «вибір мотивуючого ознаки для нового позначення, вибір адекватної структури найменування і визначеного словотворчого засобу для її створення, підведення позначається під тот чи інший клас позначень даної мови і его граматичне оформлення»5.
Часто вибір мотивуючої основи для нового поняття диктується специфічно національними внутрішніми і зовнішніми мовними факторами, що виступають у взаємній обумовленості6. У таких випадках створюються, як правило, мотивовані терміни з «живою» внутрішньою формою, усвідомлюваної
_________________
4 Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М., 1972. С.367
5 Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. М., 1981. С.27
носіями мови. Терміни різних мов, що позначають той самий предмет чи явище й утворені з використанням різних ознак номінації, як би доповнюють один одного з погляду того, які сторони об'єктивної дійсності в них фіксуються. Російському терміну «літак» відповідає німецький термін Flugzeug («літальний апарат»), англійський – aircraft («повітряний корабель») і французкий avion (від лат. аvіs «птах»).
Постійно зростаюча потреба в найменуванні нових спеціальних понять, викликана бурхливим розвитком науки і техники в епоху НТР, обумовлює високу продуктивність визначених термынообразуючих моделей і морфем, що здобувають особливий, семантично і структурно спеціалізований характер. Регулярність словотворчих моделей визначеної термінології, тобто повторюваність засобів вираження для оформлення близьких понять конкретної науково-технічної галузі стає найбільш характерним принципом номінації спеціальних понять.
Яка необхідна і достатня ознака, «вскрывающий фізичну чи сутність технічну ідею терминируемого поняття в належному зв'язку з усіма відповідними іншими поняттями»6, буде обраний у процесі створення нового терміна, багато в чому залежить від індивідуальної волі автора, що іменує то чи інше відкриття. Якщо новий термін відповідає реальним потребам даного суспільства, він одержує широке поширення і закріплюється у відповідній мові.
2.1. Термінологічні мікросистеми з регулярно повторюваними терміноелементами
Прагнення використовувати спеціалізовані терминообразующие морфеми і моделі при термінологічній номінації порозумівається необхідністю будувати
мотивовані терміни з передбачуваною семантикою. Крім того, системність
__________________
6 Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии (вопросы теории и методики). М., 1961. С. 26
самих понять тієї чи іншої науково-технічної галузі, їх класифікаційний характер не можуть не впливати на відповідну термінологію, визначаючи певною мірою її системність і однаковість. Логічна взаємозалежність наукових понять неминуче спричиняє взаємозумовленість їх мовного оформлення, закономірну повторюваність і спеціалізацію мовних засобів для їхнього вираження.
Дуже показова в цьому відношенні система німецьких термінів з області радіоелектроніки, зафіксована в «Німецько-російському словнику по радіоелектроніці»7. Словниковий матеріал, що складає 65 тисяч одиниць і розташований за абеткою, логично і чітко розпадається на цілий ряд термінологічних мікросистем у залежності від кількості регулярно повторюваних терміноелементів, що виступають або як мотивуючі основи похідних термінів, або як визначальний (рідше – обумовлений) компонент складних термінів. До найбільш активних терміноелементів, що представляють собою спеціалізовані термінообразуючі німецькі морфеми (основи), відносяться Bild – («зв'язаний із зображенням»), Empfangs- («прийнятий»), Fern - («дистанційний»), Fernseh - («телевізійний»), Funk - («радіо-«), Gleichlauf - («синхронний»), Halbleiter - («напівпровідниковий»), Kenn-/Kennungs - («характерний», «пізнавальний»): Leucht-/Licht - («світловий»), Leit1 - («провідний»), Leit2 - («ведучий»), Meb - («вимірювальний»), Nachrichten - («інформаційний»), Netz - («мережний»), Rundfunk - («радіо»), Shall - («звуковий»), Sende - («передавальний»), Steuer - («управляющий»), Speicher - («запам'ятовуючий»), Widerstands - («зв'язаний з опором»), Zeit - («тимчасовий»). Навіть простий перелік цих регулярно повторюваних терміноелементів чітко показує, що термінообразуюча активність тієї чи іншої основи обумовлена соціальним замовленням і знаходиться в прямої залежності від актуальності відповідних понять.
__________________
7 Немецко-русский словарь по радиотехнике. М., 1979
Складні багатоскладні слова
як оптимальний засіб вираження
системності понять (у німецькій мові)
Усередині кожної мікросистеми формування термінів відбувається відповідно до конкретних словотворчих моделей, характерними для термінології національної мови. Найбільше поширення в німецькій мові має модель визначеного складних чи складнопохідного імені іменника, що складає з двох, трьох і більш компонентів. За допомогою основосложения на базі ключових термінів, що виражають родові поняття, утворяться групи термінів, що виражають видові поняття. При цьому часто виникають ємні терміни, у яких нарощуються окремі компоненти по своєрідним «сходам»8 (у російській мові їм відповідають словосполучення як найбільш характерний спосіб вираження розгорнутого визначення).
Leitung - (електрична лінія)
Hohlleitung - хвильова лінія
Eckhohlleitung - кутова хвильова лінія
Rechteckhohlleitung - хвильова лінія прямокутного перетину
Stelle - станція
Endstelle - кінцева станція
Funkendstelle - кінцева радіостанція
Richtfunkendstelle - кінцева радіорелейна станція
Verkehr - зв'язок
Weitverkehr - далекий зв'язок
Funkweitverkehr - далекий радіозв'язок
Richtfunkweitverkehr - далекий радіорелейний зв'язок
_________________
8 Омельчук О.С. Структурно-семантические особенности терминосистемы в отрасли радиоэлектроники // АКД. Львов, 1978. С. 8
У даних прикладах постійний терміноелемент – обумовлена основа,
стосовно якої «нарощуються» компоненти розгорнутого визначення. Нерідко як постійний елемент виступає основа-визначник, що є першим компонентом складних термінологічних утворень, що мають різні обумовлені основи:
Lichtstrahl - світловий промінь;
Lichtstrahlabtaster - пристрій, що розгортає, із променем, що біжить;
Lichtstrahlabtastrohle - трубка з променем, що біжить;
Me
b
wert - результат виміру;
Me
b
wertverarbeitung - обробка результатів виміру;
Me
b
wertverarbeitungseinheit - блок обробки результатів виміру.
Складнопохідні й афіксальні терміни
Серед похідних і складнопохідних афіксальних термінів у німецькій мові особливо поширені віддієслівні імена іменники із суфіксом –er, що позначають назви різних приладів і інструментів. У російській мові їм відповідають, як правило, іменники із суфіксами –тель, -чик, -ник, -тор (порівн.: Kanalwahler - «перемикач каналів», Verstarker – «підсилювач», Sender - «передавач», Empfanger - «приймач», Phaseregulator - «фазорегулятор»).
Дуже продуктивні в німецькій мові також іменники із суфіксом –ung, що мають значення опредмеченного чи дії процесу. У російській мові цієї моделі відповідають чаще імена іменники із суфіксами -ка, -ние, -ция (порівн.: Durchfuhrung - «проводка», Nulleinstellung - «установка на нуль», Bewertung - «оцінка», Regelung - «регулювання»/»регулювання», Rechnung - «обчислення», Isolierung - «ізоляція», Luftung - «вентиляція»/»вентилювання»).
Субстантивований інфінітив (у німецькій мові)
Нерідко як синоніми до іменників із суфіксом –ung у німецькій мові виступають терміни-іменники, утворені шляхом субстантивації інфінітива. У російській мові їхні аналоги звичайно оформляються за допомогою суфіксів
-ка, -ния, -ция (порівн.: Laden/Ladung - “зарядка”, Richten/Richtung - “наведення”, Tasten/Tastung - “вибірка”, “випробування”, “маніпуляція”, Kippen/Kippung- “розгорнення”, “хитання”, “релаксація”). Однак субстантивовані інфінітиви вживаються не тільки паралельно з іменниками на
-ung. Ця терміноутворювана модель дуже продуктивна. Так, терміни Absperren – “блокування”, Abspielen - “відтворення (запису)”, Brummen- “пульсація”, Entblocken - “розмикання”, Wahltn - “набір (номера)” не мають аналогів-іменників із суфіксом –ung. Разом з тим, багато термінів даного словотворчого типу створюються зовсім незалежно від того, чи існують у мові відповідні дієслова (порівн.: Nullstellen - “гасіння (лічильника)”, Ruckmelden - “відповідь, зворотна сигналізація”). Г.О.Винокур відзначає подібне явище, розглядая російські терміни-іменники, що закінчуються на –ние,(-тие), що мають значення опредметкованої дії і більшість з яких також “виникає саме в термінологічній якості, минаючи дієслівну і причетну стадії”.
Регулярно повторюваний комплекс
термінообразуючих моделей
Необхідно підкреслити, що в рамках конкретної термінологічної мікросистеми з єдиним базовим терміноелементом існує регулярно повторюваний комплекс термнообразуючих моделей, що чітко виявляється як у німецькій, так і в російській мовах:
lesen - зчитувати, regeln - регулювати,
Lesen - зчитування, Regeln - регулювання,
Leser - пристрій, що зчитує, Regler - регулятор,
Lesung - відлік, Regelung - регулювання;
tasten - маніпулювати,
Tasten - опробирование,
Taster - ключ, маніпулятор,
Tastung - маніпуляція;
peilen - пеленгувати, schalten - включати,
Peilen - пеленгування, Schalten - включення,
Peiler - пеленгатор, Schalter - вимикач,
Peilung - пеленгація, Schaltung - схема переключення;
wobbeln - детонувати,
Wobbeln - хитання,
Wobbler - двосторонній (телеграфний) ключ,
Wobbelung - детонація (звуку).
Іноді в даному комплексі замість моделі субстантивованого інфінітива вживається модель безаффиксованого утворення віддієслівних іменників шляхом чергування голосних (порівн.: abschlieb
en - «замикати», Abschlub – «замикання») чи шляхом виділення основи (порівн.: anlassen - «пускати» – Anlab - «пуск», anlaufen - «розганяти» – Anlauf - «розгін», empfangen - «приймати» – Empfang - «прийом»). При цьому в складі відповідної термінологічної мікросистеми основа кожного з термінів, що входять у названий термінообразуючий комплекс, у свою чергу стає визначальною чи обумовленою основою особливої групи термінів.
Схема термінологічної мікросистеми з базовим терміноелементом leit-/Leit - може бути наочним прикладом специфіки термінообразуючого комплексу в німецькій терміносистемі радіоелектроніки:
leit-/Leit-:
ionenleitend
Funkleitstrahlraketensteuerung
Ionenleitfahigkeit Leitfahigkeitsabstand
З даної схеми чітко видно, що більшість членів розглянутої термінологічної мікросистеми являє собою складні і складнопохідні іменники, що складаються з двох, трьох, чотирьох і навіть п'яти (Funkleitstrahlraketensteuerung) компонентів.
Варто підкреслити, що незаперечною перевагою складних багатоскладних імен іменників є їх ощадлива й одночасно семантично ємна структура по змісту терміна-визначення. Саме тому багатоскладні терміни, особливо типові для німецької термінології, одержали широке поширення й в інших мовах, зокрема, у російській (порівн.: Funkhochmesser - «радіовисотомер», Funkfernsteuerung - «радіотелеуправління»). Завдяки складній багатокомпонентній структурі терміна створюється оптимальна номінація спеціального поняття, мотивованого необхідною кількістю відповідних ознак.
3. Складноскорочені слова й абревіатури
Оптимальним засобом створення короткого варіанта терміна є складноскорочені слова різних типів також, що одержали поширення в термінології багатьох мов. Такі слова, як правило, не змінюють «ні змістовної структури термініруючого поняття, ні граматичної структури розгорнутого варіанта терміна»9. Складноскорочені терміни-абревіатури, що виникають на базі словосполучень чи багатоскладних складних слів, містять таку ж кількість і якість інформації, що і відповідні розгорнуті варіанти термінів. Для німецької мови особливо характерні ініціальні абревіатури – акронимы (порівн.: - EWR – Elektronenwellenrohre - «електронохвильова лампа», FBG – Fernsehbildmustergenerator - «генератор сигналів телевізійної іспитової таблиці»). До складноскорочених термінів відносяться також терміни з усіченими основами: Bildubertragungsgerator – Bildgerator (“фототелеграфний
________________
9 Даниленко В.П. Еще раз у вопросу о кратких вариантах терминов // Культура речи в технической документации. М., 1982. С.44
апарат”).
Дуже вживані в термінології так називані дистантны складні слова, що виникли в результаті скорочення копулятивних словосполучень (порівн.: Rundfunk-und Fernsehtechnik - “техника радіо- і телемовлення”).
Складноскорочені утворення різного роду наочно ілюструють тенденцію до економії мовних засобів для вираження спеціальних понять. На основі проведеного аналізу чітко видно, що в рамках різних мов існують і розвиваються по-своєму універсальні способи терміноутворювання, характерні, наприклад, для таких різних мов, як німецька і російська.
Отже, маючи всі способи номінації, властивими конкретній мові, термінологічна номінація, покликана служити задоволенню постійно зростаючої потреби в іменуванні нових спеціальних понять, має свою специфіку. За термінологією як за визначеною функціональною сферою мови закріплюються специфічні засоби і способи іменування спеціальних понять, що здобувають міжмовний характер.
III.
Взаємодія національних і інтернаціональних елементів у процесі термінологічної номінації
1.Вибірковість конкретної мови на фоні інтернаціональності понять (розбіжність ознаки номінації в німецьких ключових радіотермінах Radio, Rundfunk і Funk)
В.В. Віноградов вважає, що «історія термінології – це проблема не тільки національно-історична, але й інтернаціональна, проблема історії світової науки і проблема історії людської цивілізації, історії культурних взаємодій і угруповань».
Процес інтернаціоналізації науково-технічної термінології багато в чому визначений інтернаціональним характером розвитку науки і техники, что особенно яскраво виявляється в сучасну епоху науково-технічної революції. Аналіз специфіки цього явища можливий тільки в зв'язку з розглядом проблеми інтернаціоналізмів у більш широкому плані.
Уже на початку ХХ століття деякі дослідники (зокрема А. Мейє у Франції, Элиза Ріхтер у Німеччині, О. Есперсен у Данії) указували на особливий прошарок інтернаціональної лексики як на явище мовної дійсності, що своеобразно відбиває соціально-економічні, культурні і наукові зв'язки в історії різних народів.
У формуванні і мовному вираженні ключових понять якої-небудь галузі науки і техники вирішальну роль грає взаємодію зовнішніх і внутрішніх мовних факторів, детермінірований характер вибору того чи іншого слова (чи основа) для оформлення нового поняття. Історію таких слів-термінів необхідно розглядати в конкретній мовній системі, зв'язуючи їх семантичний розвиток з історією відповідних понять, а також з конкретно-історичними умовами розвитку суспільства, у якому існує дана мова.
Історія створення і семантичний розвиток слів-термінів Radio, Rundfunk і Funk, що стали мовному вираженням поняття радіо в німецькій мові, свідчить про нерозривний зв'язок зовнішніх і внутрішніх мовних факторів у процесі формування ключових термінів німецької радіотерминології, становлення якої обумовлене не тільки історією розвитку такого складного і багатобічного явища, як радіо, але також конкретно-історичними умовами розвитку Німеччини відповідного періоду.
1.1.Інтернаціональний термін Radio
Інтернаціональний термін Radio, що одержав широке поширення в сучасній німецькій мові в 20-і роки нашого сторіччя, являє собою складноскорочене слово, що входит до міжнародного терміна «радіотелеграфія» (англ. radiotelegraphy, нім. Radiotelegraphie), що з’явився наприкінці XIX-початку ХХ в.
Винахід радіо - нового способу електричного зв'язку без проводів – було підготовлено всім ходом розвитку інтернаціональної науково-технічної думки в області електротехніки. З кінця 1898 року, коли стало ясно, що сфера застосування радіозв'язку набагато ширше, А.С. Попов почав користуватися терміном «телеграфія без проводів» чи «бездротова телеграфія».
Цей термін виник у 1889 році незабаром після знаменитих досвідів Г. Герца. Саме тоді спочатку англійський фізик У. Томсон, а потім російський фізик О.Д. Хвольсон указали на можливість застосування електромагнітних хвиль для передачі телеграфних повідомлень без проводів («бездротова телеграфія»). Відкритий у 1895 році спосіб бездротової передачі повідомлень на відстані, тобто радіо, за аналогією з телеграфним зв'язком одержав міжнародну назву «бездротова телеграфія» (порівн.: англ. w
ireless telegraphy, нім. drahtlose Telegraphie).
Спустя десятиліття на міжнародних конференціях по радіозв'язку, що проходили в Берліні (1903 і 1906 р.), термін «бездротова телеграфія» було вирішено замінити терміном «радіотелеграфія» (radiotelegraphy). Терміноелемент radio- вперше ужив французький фізик Э. Бранли, що назвав винайдений їм у 1890 році індикатор радіохвиль «радиокондуктором» (фр. radioconducteur).
Отже, уже з кінця XIX століття в області міжнародної наукової термінології починають застосовуватися два терміноелементи radio: radio-1, що вказує на відношення складних термінів з даною основою до поняття радіо (напр., radiology). У зв'язку з цим варто підкреслити, що при визначенні етимології терміна «радіо» більш правильної представляється посилання на латинську форму radio – «випромінюю», хоча в багатьох словниках приводиться слово radius – «промінь»1.
Термін radiotelegraphy, подібно більшості слів, що складаються з латинських і грецьких елементів, не має специфічно національного фарбування. Його структура, позбавлена національно-мовних чорт, що «допомогли» би визначити батьківщину автора даного терміна, підкреслює інтернаціональний характер термінологічної лексики такого типу. Особливо популярний у США, термін radiotelegraphy (а потім і radio) до початку десятиліття ХХ століття одержує поширення в Європі, оформляючи відповідно до закономірностей конкретних мов.
Входження обох інтернаціональних термінів у лексичну систему німецької мови супроводжується їх неминучою графічною, фонетичною і морфологічною асиміляцією. Терміни Radiotelegraphie і Radio, що структурно збігаються з інтернаціональними прототипами, перетерплюють у німецькій мові відповідні зміни: графічне (написання з великої букви), фонетичне (ударним голосним є довге «а» [a:]) і граматичне (включення у визначену парадигму).
1.2.Німецькі радиотермины Rundfunk і Funk
Німецький термін Rundfunk, що виник у Німеччині на початку 20-х років, являє собою складне слово, другим компонентом якого є основа –funk,
__________________
1 “Duden. Das grobe Worterbuch deer deutschen Sprache”. Band 5. Mannheim/Wien/Zurich, 1980/ S.2089
етимологічно зв'язана зі словом (der) Funke – «іскра». Це значення, після
семантичного переосмислення, стало основою номінації цілого ряду німецьких радиотерминов.
Відомо, що на перших етапах становлення радіо джерелом електромагнітних коливань, що лежать в основі нового способу бездротового зв'язку, був електричний розряд, електрична іскра. Тому першу радіосистему називали також «іскровим телеграфом» – (нім.) Funkentelegraph(ie)2.
Першим компонентом терміна Funkentelegraphie, що являє собою типове для німецької термінології складне слово, є коренева основа –funk-, що приєднується до другого компонента за допомогою сполучного елемента –en-.
Вибір даної основи як детермінант нового терміна невипадковий, він визначений попереднім функціонально-семантичним розвитком основи –funk- у складі складних слів термінологічного характеру.
Функціонально-семантичний розвиток
основи –funk- у складі складних слів
термінологічного характеру
Перше складне слово-термін з основою –funk- зафіксовано в тлумачному словнику И.Г. Кампе в 1808 році: Funkenmesser – “искромер” (прилад для виміру сили розряду блискавки). Основа –funk- приєднується до другого компонента за допомогою сполучного елемента –en-. У цій же словниковій статті приводиться інше складне слово Blitzfunk – «розряд блискавки», у которому основа –funk- є другим компонентом. В обох випадках фігурує іменна основа, значення якої безпосередньо зв'язане зі значенням імені іменника (der) Funke – «іскра вогню». У зазначених словниках приводиться також ім'я іменник (der) Funken, що має значення «іскра вогню». В однотомному словнику Д.
Зандерса (1869) зафіксоване слово (der) Funk-e з дефісом перед кінцевим –e
___________________
2 Lerg W.G. Die Entstehung des Rundfunks in Deutschland. Fr./M., 1965.S. 19
(«частка вогню», «іскра»), а в багатотомному словнику братів Я. І В. Гримм (1878) курсивом відзначений іменник (der) Funk з тим же значенням і вказівкою на те, що це скорочена форма южнонемецкого (der) Funke.
Семантично зв'язані загальною кореневою основою, але різними за морфемним складом і відмінюванням, імена іменники Funke (Funk-e), Funken і Funk можна вважати фоно-морфологічними варіантами того самого слова. Існує також думка, что Funke і Funken – це варіанти словоформи називного відмінка однини3.
Чим би ни була викликана наявність цих форм, очевидно, що саме їхнє співіснування в німецькій мові дозволило оформляти складні слова-терміни по-різному: або зі сполучним елементом –en, або без нього.
Іменна основа –funk-, що виступає в якості одного з компонентів складного слова, виявилася дуже продуктивною. У чотиритомному словнику И.Г.Кампе (1808) відзначено тільки два складних слова з однією основою (Funkenmesser und Blitzfunk), а в багатотомному словнику братів Я. І В.Гримм (1878) їх нараховується вже 45. З'являються, зокрема, такі іменники з термінологічним значенням, як Funkenrost – «ґрати для проходження іскор у паровій машині», Funkenentladung – “розряд єлектрической іскри і Funkenzieher – «приймаючий і провідний електричні іскри провід». (Тлумачення цитуємих слів узято з багатотомного словника J.u.W.Grimm “Deutsches Worterbuch”, Bd. 1У/1 1878, Leipzig).
При цьому в значенні основи –funk- спостерігаються зміни, обумовлені відображенням якісно нового змісту в значенні самих складних слів. У словах Funkenentladung і Funkenzieher значення основи –funk- зв'язано вже не з поняттям іскра вогню, а з поняттям електрична іскра. Це нове, спеціалізоване значення основа –funk- здобуває в складі складних слів, що виступають у термінологічній функції. Семантичним мотивуванням нового термінологічного
__________________
3 Левковская К.А. О некоторых грамматических и лексических явлениях// ИЯШ. 1955. N 3. С. 23-27
значення основи є відображення зовнішньої подібності явищ, що позначаються.
Той факт, що основа –funk-, материально і семантично зв'язана з іменами іменниками Funke/Funken, у складі складних слів термінологічного характеру виступила також у значенні “електрична іскра”, очевидно, зіграв вирішальну роль у виборі саме даної основи для створення нового терміна Funkentelegraphie.
Слідом за терміном Funkentelegraphie у 1903 році в німецькій мові з'являється слово Funkspruch – «бездротова депеша» чи «радіограма». Перший компонент цього складного слова має форму основи (безсполучного елемента –en-).
Значення обох сложніх термінів зв'язано з віраженим нового поняття
р а д и о через основу –funk-, что свідчить про семантичне зрушення в значенні даної основі в складі сложніх слів. Колишнє термінологічне значення основі –funk- (“електрична іскра”) прямо співвідноситься з новім термінологічним значенням (“радіо”), виразником якого вона стає в складі складних слів Funkentelegraphie і Funkspruch.
Створення радиотермина funken
Дієслово-термін funken “радирувати” був запропонований пуристом Отто Саррацином як німецький еквівалент терміну drahtlos telegraphieren у 1914 році. Точно також дієслово drahten у свій час був визнаний замінити створений раніш міжнародний термін telegraphieren. Це порозумівається тим, що мовна політика Німеччини кінця ХIX-початку XX століття характеризувалася організованою боротьбою проти іноземних і особливо інтернаціональних слів. Знаряддям цієї політики став Загальнімецький мовний союз, що з'явився ініціатором створення численних словників “понімечення” і перекладу іноземних слів на німецьку мову. Саме в таких словниках з'явилися слова drahten – “телеграфувати”, Drahtleitung – “телеграф”, Drahtung – “телеграма” (два останніх слова зовсім невживані в сучасній німецькій мові).
Термін funken, однак, одержав широке поширення. Це зв'язано, по-перше, з тим, що нове термінологічне значення дієслова funken прямо співвідносилося з його основним номінативним значенням “іскрити”, “вибивати іскру”. По-друге, похідне значення “радирувати” підтримувалося уже наявними складними іменниками-термінами з першою основою –funk- (Funkentelegraphie, Funkspruch), що безпосередньо відносяться до радіотермінології.
Оскільки радіо як новий засіб зв'язку відразу ж знаходить застосування в армії, у період першої світової війни в німецькій мові виникають слова: - “радіобатальон”, - “радист”, - “радіокоманда”. Таким чином, на першому етапі формування німецької радіотермінології основними терміноутворюваними елементами стають іменна і дієслівна основи –funk-, що виступають насамперед як визначник у складних термінах-іменниках.
Утворення німецького радиотермина Rundfunk
Становлення радіо, нерозривно зв'язане з досягненнями міжнародної науково-технічної думки, супроводжувалося утворенням радіотермінології, що носило яскраво виражений інтернаціональний характер. В міру розвитку радіо в Німеччині в німецьку мову проникали інтернаціональні радіотерміни, поширення яких неминуче наштовхувалося на опір з боку реакційних пуристів. Іншомовні терміни, що одержали міжнародне визнання, замінялися «чисто німецькими», аж ніяк не що завжди відповідали виражається ними поняттями. Так, замість широко відомих слів Detektor і Antenne пропонувалися німецькі еквіваленти Zelle і Luftleiter, що не укоренилися в мові, а міжнародний термін Radio указом міністерства зв'язку був офіційно замінений німецьким словом Rundfunk.
Варто підкреслити, що на відміну від більшості слів, що штучно насаджувалися таким способом, терміни funken і Rundfunk затвердилися в лексичній системі німецької мови, тому що були створені з обліком реальних мовних можливостей.
Існує думка, що радіоінженер Г.Бредов, якого називають «батьком німецького радіо», що запропонувало термін Rundfunk ще в 1921 році, використовував як модель для нього англійське слово broadcasting – «радіомовлення».
У складному слові Rundfunk основа Rund – виступає в значенні “навкруги”, “навколо” (порівн: Rundschau, Rundruf), а основа –funk- у термінологічному значенні “радіо”, властивій даній основі в складі складних і похідних слів, що утворять до цього часу целую мікросистему німецьких радиотерминов (Funkentelegraphie, Funkspruch, funken, Funker, Funkenmannschaft, Funkwesen).
Починаючи з 1924 року, у Німеччині виходять газети і журнали, так чи інакше зв'язані з радіо, у яких як ключовий термін виступає термін Rundfunk (чи його основа):
“Der Deutsche Rundfunk”, Berlin, 1924;
Handbuch des deutschen Rundfunkteilnehmers”, Berlin, 1924;
„Reklams-Rundfunkbibliothek“, Leipzig, 1925;
„Rundfunk-Jahrbuch“, Berlin, 1929.
Усе це свідчить про те, що основа Rundfunk - у термінологічному значенні "радіо" укореняється в німецькій мові Німеччини. Необхідно підкреслити, що в спеціальному англо-німецькому словнику по техніці зв'язку ("Worterbuch der Elektrischen Nachtrichtentechnik" von O. Sattelberg, Berlin, 1925) терміни, що мають відношення до радіозв'язку, переводяться за допомогою основи -funk-, а терміни радіомовлення - через основу rundfunk-/Rundfunk-, порівн.:
radio mast - Funkmast;
radiostation - Funkstelle, Funkstation;
radio tower - Funkturm;
radiotransmitter - Funksender;
broadcast I. - rundfunken;
II. - Rundfunk;
broadcast apparatus - Rundfunkgerät;
broadcast receiver - Rundfunkempfänger;
broadcast reception - Rundfunkempfang;
broadcast transmitter - Rundfunksender;
broadcasting - Rundfunk; (Rundspruch).
Поява і поширення німецького радиотермина Funk
Самим яскравим свідченням закріплення в лексичній системі німецької мови Німеччини основи -funk-, що має значення "радіо", є утворення терміна (der) Funk "радіо". Цей термін, що одержав широке поширення в Німеччині в середині 20-х гадів, являє собою неологізм, створений шляхом скорочення (усікання) складного терміна Rundfunk. Такий спосіб словотвору дуже характерний для німецьких мов взагалі і для німецької мови зокрема.
Вже в 1924 році в Берліні початків видаватися радіожурнал "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens), що користався великою популярністю серед численного загону радіоаматорів, що з'явилися на той час у Німеччині. У ці ж роки виходять періодичні видання, у яких дуже активно виступає як перший компонент складних слів, що відносяться до радіо і радіомовленню, основа -funk-:
"Die Funkwelt", Hamburg, 1924;
"Berliner illustrierte Funkwoche", Berlin, 1924;
"Der deutsche Funkverkehr", Berlin, 1926;
"Die Funkwelle", Hamburg, 1926;
"Die Funk-Stunde" (Ein Jahrbuch d. Berliner Rundfunk-Senders),Funk-Dienst, Berlin, 1926;
"Funk-Express" (Rundfunk-Nachrichten-Schnelldienst),Berlin, 1929.
Саме Funk стає в німецькій мові тим ключовим радиотермином, з яким зв'язується розвиток радіо в Німеччині. Термін Funk залишається як у загальновживаної, так і в спеціальній лексиці німецької мови, оскільки саме він одержав загальне визнання.
2. Співвідношення інтернаціонального терміна Radio і его німецьких еквівалентів Rundfunk і Funk
Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що поява в німецькій мові слів-термінів Rundfunk і Funk за умови існування інтернаціонального терміна Radio порозумівається як зовнішніми, так і внутрішніми мовними факторами.
Зовнішнім імпульсом для пошуків німецького еквівалента міжнародного терміна Radio з'явилися реакционно-пуристические тенденції, характерні для мовної політики Німеччини початку і середини XX століття, боротьба проти іноземних, особливо інтернаціональних слів.
Внутрішні фактори визначаються існуванням у лексичній системі німецької мови адекватних засобів для вираження нового поняття. Функціонально-семантичний розвиток основи -funk- у складі складних слів, що обумовило появу цілої мікросистеми слів термінологічного характеру з даною основою, сприяло створенню німецьких радиотерминов Rundfunk і Funk.
Усі три радиотермина: інтернаціональні запозичення Radio і слова Rundfunk і Funk, для створення яких використані внутрішні ресурси німецької мови, виражають загальне поняття. Однак, укладаючись у собі як підставу номінації різні ознаки явища, що позначається, вони як би доповнюють один одного з погляду того, які сторони об'єктивної дійсності в них фіксуються.
Паралельно функціонуючі в німецькій мові радіотерміни Rundfunk, Funk і Radio не можна віднести до абсолютних чи синонімів термінологічним дублетам, що також викликано причинами двоякого роду: лінгвістичними (внутрімовними) і зовнішніми (соціально обумовленими).
3. Вплив экстралінгвістичних факторів на функціонування термінів
(«доля» інтернаціонального терміна Radio у Німеччині)
Як вже відзначалося, термін Radio, будучи короткою формою міжнародного терміна Radiotelegraphie, з початку другого десятиліття XX століття поряд з німецьким терміном Funkentelegraphie використовувався в Німеччині для вираження поняття радіо - способу бездротової передачі повідомлень на відстань за допомогою електромагнітних хвиль. Саме дане значення первісне було основним значенням інтернаціонального терміна Radio, що адекватно виражали нове науково-технічне поняття в різних європейських мовах.
У періодичних виданнях, присвячених радіо як новому способу передачі і прийому інформації на відстань і публиковавшихся в Німеччині з початку 20-х років, у якості ключового радиотермина вживався міжнародних термін Radio:
„Radio-Almanach“, Berlin-Tempelhof, 1921;
„Radio“ (Zeitschrift für das gesamte Radiowesen), Berlin, 1923;
„Radio“ (Deutsche ill. Zeitschrift für Wissenschaft u. Leben),
Reichenberg, 1924;
„Radiowelt“, Berlin - Schöneberg, 1924;
"Radiotechnik" (Ein Bucherverzeichnis), Leipzig, 1924;
"Radio international", Berlin, 1933.
Саме з терміном Radio було зв'язано в Німеччині і таке технічне нововведення, як радіомовлення.
20-і роки XX сторіччя ознаменувалися появою інтернаціональної армії радіоаматорів (Radio-Amateure). Масове "радиодвижение" (Radio-Bewegung) охопило майже всі європейські держави, включаючи Німеччину. По всій країні були створені численні "радіосоюзи" (Radio-Verbande) і "радіоклуби" (Radio-Clubs). Великою популярністю серед радіоаматорів користалися такі видання, як:
"Radio-Amateur", Berlin, 1923;
"Radio-Amateur-Kalender". Leipzig, 1924;
"Der Radio-Apparat" (Radio-Apparat "Telefunken"), Berlin, 1924;
"Ralio-Lexikon" - Die Radio-Reihe, Berlin, 1924;
До середини 20-х років міжнародний термін (das) Radio уже мав широке поширення не тільки в науково-технічній літературі Німеччини, але й у мовній сфері. Цьому сприяло зростаюче значення радіо для багатьох областей громадського життя країни. Досить назвати лише трохи (крім перерахованих вище) журналів з тієї маси друкованої продукції, присвяченої радіо, що видавалася в цей час у Німеччині, щоб представити ступінь популярності як самого явища, так і інтернаціонального терміна, його що виражали:
"Radio für alle" (Radiokosmos), Stuttgart, 1924:
"Radio-Sport" Organ d. "Deutschen Radio-Sport-Verbandes", Leipzig, 1924;
"Radio-Rundschau", Berlin, 1926;
"Der aktive Radiogenosse" Mitteilungsblatt d. Bezirksgruppe Berlin d. "Arbeiter Radio-Bundes Deutschland", Berlin, 1928.
Яскравим підтвердженням популярності радіо може служити висловлення, що відноситься до 1924 року:
"Der Berliner wenigstens redet bereits in der Wiege nur von Radio." ("Radio und Funk" - In: "BB-C" Nr. 141, 23.3.1924, S. 10).
От два приклади з газет того періоду, що свідчать про велику роль, яку було покликано грати радіомовленні в суспільному (і навіть приватному) житті:
"Radio - oder Tribüne der Kunst und Zeit. Man kann auch sagen: Radio - oder die Kultur der Gegenwart." (1926).
"...Das Radio hat dazu gedient, das verlorengegangene Gleichgewicht (im Familienleben) wiederherzustellen" (1926) (Deutsches Fremdworterbuch /in funf Banden. Dritter Band).
Особливо широке поширення одержує термін Radio зі значенням "радіоприймач". Це значення виникло в результаті опредмечивания семантики терміна Radio, що виражає абстрактне поняття, і властиво майже всім європейським мовам. У Німеччині замість складних термінів Radio-Apparat і Radio-Empfänger монолексемный термін Radio уживається переважно в розмовній мові:
"Im Nebcnraum wimmerte ein Radio" (1932)
"...ließ sie das Radio laufen". (1934)
(Deutsches Fremdworterbuch/in funf Banden/Dritter Band)
Інтернаціональний термін Radio органічно входить у лексичну систему німецької мови, про що свідчить утворення великого числа складних іменників з основою Radio- як перший компонент (Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Industrie, Radio-Amateur, Radio-Stunde, Radiowundcr).
Однак реакційно-пуристична мовна політика тодішньої Німеччини, організована боротьба проти інтернаціональних елементів у німецькій мові, перешкоджала поширенню термінів типу Radio, що одержали міжнародне визнання. Іноземні і прежде інтернаціональні терміни з різних областей громадського життя Німеччини того часу (економіка, пошта, військова справа, техника) "онімечувалися" за допомогою офіційно видаваних указів відповідних міністерств і відомств. Так, замість міжнародного терміна Radio указом міністерства зв'язку від 4 червня 1924 року був офіційно введений "чисто німецький" еквівалент Rundfunk (Runkfunk - für das. fremde Rasio eingeführt durch Verfugung 418 vom 4, Juli 1924).
Вже в середині 20-х років на сторінках газет і журналів розгорнулася дискусія під заголовком: "Rundfunk oder Radio?" Замість іноземних слів Radio-Club, Radio-Amateur, Radio-Industrie пропонувалися "чисто німецькі" слова Rundfunk-Verband, Funk-Freund, Funk-Industrie (Funk - усічена форма від Runkfunk).
У 1924 році з'являється журнал для фахівців і радіоаматорів за назвою "Radiofunk" (Zeitschrift für Amateure und Fachleute, Berlin, 1924), а потім такі видання, як "Funk" (Die Wochenschrift des Funkwesens, Berlin, 1924), "Handbuch des Runlfunk-Teil-nehmcrs" (Berlin, 1924), "Funk-Praxis" (Lübeck, 1924" чи "Reklams Rundfunk-Bibliothek" (Leipzig, 1925).
У цей період у спеціальних радіогазетах і журналах нерідко можна було зустріти рядом вираження "Entwicklung des Funks" і "Erfolge auf dem Radiogebict", що мають синонимичное значення, а також складні слова-синоніми типу Radio-Museum, Runkfunk-Mu-seum, Funk-Museum чи Radio-Ausstellung, Rundfunk-Ausstellung, Funk-Ausstellung.
Незабаром інтернаціональний термін Radio, що виражає поняття "засіб бездротового зв'язку", витісняється німецьким терміном Funk, термін Rundgunk усі чаще вживається в значенні "радіомовлення", а складні терміни Radiowesen, Radiotechnik, Radio-Apparat, Radio-Empfänger, Radio-Teilnehmer, Radio-Stunde - заміняються соответственно новотворами Funkwesen, Funktechnik, Rundfunk-Apparat, Rundfunk-Empfänger, Rundfunk-Teilnehmer, Funk-Stunde.
Правлячі кола фашистської Німеччини, продовжуючи реакційні традиції своїх попередників, виганяли з німецької мови інтернаціональні слова і терміни, що не відповідали націонал-шовіністичному духу. "Fort mit dem Fremdwort Radio!" -одне з типових фашистських гасел. Характерно, що тільки інтернаціональний робітник радіоклуб уже після приходу до влади фашистів деякий час звався "Arbeiter Radio-Club Deutschland", хоча державні заснування та інші організації задовго до цього минулого перейменовані по урядовому указі.
Починаючи з 1933 року, у літературі по радіосправі і радіомовленню,
видавався в Німеччині, використовуються тільки німецькі терміни
Runkfunk і Funk:
"Reichsdeutscher Rundfunkhörer", Köln, 1933;
"Fortschritte der Funk-Technik", Stuttfart, 1936;
"Funktechnik in Theorie und Praxis", Dresden, 1938.
Так термін Radio, що має значення "спосіб бездротової передачі інформації на відстань", стає зовсім невживаним у технічній і іншої "радіолітературі" Німеччини 30-х і 40-х років. З науково-технічної сфери цього періоду інтернаціональний термін Radio цілком витиснутий німецькими термінами Runfunk і Funk.
Однак усупереч майже двадцятилітнім гонінням слово Radio не зникло з живої німецької мови. Согласно даним словників і інших джерел, терміни Rundfunk і Funk використовувалися, в основному, в офіційних колах, а носії мови вживали слово Radio, сприймаючи саме его як більш знайоме і зрозуміле. Невипадково в багатьох післявоєнних словниках німецької мови до інтернаціонального терміна Radio дається пояснення "розмовне". Дуже показовий у цьому зв'язку приклад, узятий з газети "Lokal-Anzeiger" (26.08.1934). У невеликій замітці передається розмова кореспондента з жінкою похилого віку з приводу радіо:
"...ob sie denn Radio habe. Nein. - Vielleicht haben ihre Nachbarsleute Rundfunkanschluß...? Nein, sagt sie bekummert, die haben nur ein Radio, aber keinen Rundfunk, Einigerma?en verblufft, versuchte ich, ihr die Gleichbedeutung klarzumachen".
У загальновживаній лексиці при позначенні радіоприймача, як правило, використовувалося слово Radio: "Jede Bar hat ihr Radio (1941)
("Deutsches Fremdwörterbuch/in fünf Bänden/ Dritter Band). "Doch Simones Unbehangen wurde nicht geringer. Nicht einmal das Radio wagte sie abzustellen" (1944)
(Feuchtwanger L. "Simone", S. 48.)
Досить широко був розповсюджений термін Radio, що має значення "радіомовлення", хоча в офіційних колах і в пресі для вираження даного поняття переважно вживався термін Rundfunk:
"Als sich vor 11 Jahren bei uns die ersten geheimnisvollen Nachrichten über Radio und A'therweUen verbreiteten, ahnte kaum jemand, in welchem Umfange gerade der Rundfunk einmal einwirken wurde". ("Lokal-Anzeiger", 18.11.1934).
У романі "Блакитна стрічка", написаному в 1938 році в нацистській Німеччині, Б.Келлерман в алегоричній формі показує неминучість катастрофи буржуазного суспільства неправди і наживи. Один з героїв роману беззастережно відкидає буржуазні засоби масової інформації (пресу, кіно і радіо);
"Ja, ich lehne alle Dinge und Einrichtungen ab, die geeignet sind, die Menschen zu nivellieren. Zu diesen Einrichtungen gehört die Presse. Ich lehne sie ebenso ab, wie ich den Film, das Grammophon und das Radio ablehne. Grammophon und Radio hasse ich in Wahrheit."
(Kellermann B. "Das blaue Band", S.. 23).
Таким чином, незважаючи на послідовну боротьбу проти іноземних слів інтернаціонального характеру, проведену .реакційними правлячими колами Німеччини, міжнародний термін Radio укоренився в лексичній системі німецької мови вже в 30-і роки нашого століття.
Штучно створене протиставлення інтернаціонального терміна Radio і німецьких термінів Rundfunk і Funk призвело до семантичної перебудови терміна Radio на німецькому ґрунті. Незважаючи на те, що після 1945 року інтернаціональне слово Radio активно вживається не тільки в розмовній мові, але також у пресі і (особливо останнім часом) у науково-технічній літературі, його значеннєвий обсяг і семантична структура істотно відрізняються від терміна "радіо", наприклад, у російській чи англійській мовах. Ця відмінність полягає насамперед у тім, що первісне значення інтернаціонального терміна Radio - "спосіб бездротової передачі і прийому інформації на відстань за допомогою радіохвиль" - не відзначено в тлумачних словниках сучасної німецької мови. Німецькі терміни Rundfunk і Funk цілком витиснули термін Radio з науково-технічної сфери, зв'язаної з вивченням фізичних явищ, що лежать в основі способу бездротової передачі інформації на відстань і его практичне використання.
Однак після 1945 року на сторінках спеціальних газет і журналів знову починає з'являтися інтернаціональний термін Radio. Насамперед активізується вживання основи Radio- як перший компонент складних термінів з області радіотехніки. У 1947 році публікується ряд статей під заголовками:
"Ausbau der Radioproduktion in USA",
"Krise in der Radioindustrie",
"Fortschritte der Radiotechnik",
"Radiowirtschaft in Italien, Osterreich, der Schweiz und den
Vereinigten Staaten".
Як і в 20-і роки, поруч з офіційно визнаними німецькими термінами Rundfunktechnik - "радіотехніка", Rundfunkindustrie -"радіопромисловість", у пресі всі частіше з'являються складні слова, які мають однакове значення з інтернаціональною основою Radiotechnik, Radioindustrie.
У 1949 році в Берліні починає видаватися спеціальний радіотехнічний журнал "Das Radio" (Radio-Technischer Almanach), a з 1950 року - журнал "Radio und Fernsehen" (Zeitschrift f.Radio, Fernsehen, Elektroakustik і Elektronik).
У 60-і і 70-і роки збільшується число періодичних видань і спеціальних монографій з області радіотехніки й електроніки, у яких як ключовий термін фігурує інтернаціональний термін Radio чи його основа, порівн.:
"Radio- und Fernsehtechnik (Ausbildungslehrgang). Stuttgart, 1965.
"Radiopraxis für alle" von Richter. H., Stuttgart, 1964.
"Radio, Fernsehen, Photo" von Finke, K.-H., Berlin, 1974.
"Die elektronischen Grundlagen der Radio- und Fernsehtechnik" von
Leucht, K. Leipzig, 1975.
"Kleine Elektronik-Formelsammlung für Radio-, Fernsehpraktiker
und Elektroniker" von Rose, G., Munchen, 1976.
"Відродження" терміна Radio у первісному значенні на німецькому ґрунті носить специфічний характер. У той час як сам інтернаціональний термін є менш вживаним у сфері радіотехніки, чим німецький термін Funk, його основа Radio являє собою найбільш продуктивний терміноутворюваний елемент в області радіотехнічної термінології і термінології радіоелектроніки.
Про динамік росту продуктивності терміноутворювального елемента Radio- в області німецької радіотехнічної термінології можна судити за даними спеціальних німецьких і вітчизняних словників. У німецько-англійському словнику "Funktechnik" (von H.Arnoldt, 1. Teil. D.-Eng., Berlin, 1947) зафіксовано усього 12 складних слів термінологічного характеру з основою Radio- як перший компонент. У трьохмовному словнику "Worterbuch der Elektrotechnikhnik, Fernmeldetechnik und Elektronik", (Teil I, Wiesbaden, 1965) відзначено вже більш 20 складних слів з основою Radio-. А в першому "Німецько-російському словнику по радіоелектроніці" (Москва, 1979) нараховується вже більш 60 складних слів з інтернаціональним терміноелементом Radio-/ radio-.
Продуктивність терміноутворюваних моделей з основою Radio-/radio- у якості першого (рідше - другого) компонент цілком закономірний, оскільки зв'язана із соціальним замовленням. Бурхливий розвиток радіотехніки, радіоелектроніки і радіолокації викликало гостру необхідність у створенні відповідної термінологічної групи й обумовило активізацію терміноутворюваних складного чи складнопохідного терміна з постійним терміноелементом Radio-/ radio-.
Основною причиною подібного явища можна вважати створення інтернаціонального термінологічного фонду в області радіотехніки, радіоелектроніки і радіолокації, що обумовлено зростаючою тенденцією до мовної інтернаціоналізації сучасної науки і техники.
Висновки
В цій курсовій роботі я намагалася розглянути запитання про національне та інтернаціональне в процесі термінологічної номінації на прикладі німецьких радіотермінів Radio, Rundfunk та Funk.
При підготовці цієї роботи я спиралася на роботи вчених лінгвістичної школи Московського університету (В.В. Віноградова, Г.О. Вінокура, О.І. Смірницького, О.С. Ахманової, К.А. Левковської та їх послідовників), а також на дослідження іноземних лінгвістів (В. Флейшера, Т. Шиппана та ін.).
Національна своєрідність кожної мови залежить від історичного розвитку народу. Національна специфіка кожної мови найближчим чином зв’язана з національною культурою даного народу. В кожній мові є особливий культурно-історичний прошарок, який неможна відокремлювати від його мовного вираження. “Мовна картина миру” завжди неповторно національна.
