ВЕЛИКИЙ  ВІТЧИЗНЯНИЙ  ПЕДАГОГ  К.Д. УШИНСЬКИЙ
Життя і педагогічна діяльність. Великий вітчизняний педагог, один з основоположників педагогічної науки і народної школи в Росії  Костянтин Дмитрович Ушинський (1824—1870) народився в м. Тулі. Його батько багато років перебував на військовій службі, брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багаторічну службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави. Олонця, Вологди, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії. Мати його була родичкою Капністів. Дитячі роки Ушинський провів у м. Новгороді-Сіверському, де вчився в гімназії, потім закінчив юридичний факультет Московського університету і був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. У 1846 році він був призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського юридичного ліцею, звідки був звільнений як «неблагонадійний» і довгиіі час не міг знайти роботи. У 1849—1854 рр. він працював дрібним службовцем у Міністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні матеріально, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період співробітництво в журналах «Современник», «Библиотека для чтения», в яких він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.

У 1854 році УШИНСЬКИЙ дістав посаду викладача російської мови та інспектора кчасіз v Гатчннському сирітському інституті, де широко проявились його організаторські й педагогічні здібносгі.

у 1857—1858 рр. в «Журнале для воспитаїїня» Ушіїнський опублікував статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні» (1858), «Шкільна реформа в Півиічнііі Америці» та \н. У 1859 році ного було призначено інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де він працював до 1802 року,, будучи водночас і редактором «Журиала Мпнистсрствз народного просвещения», в якому 1860—1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному значенні» (1860), «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово» (1861), «Проект учительської семінарії». У Смольному інституті він намагався ліквідувати занадто суворий режим для вихованців  та поліпшити їх навчання й виховання.

Разом з Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські педагоги В. І. Водочозов, Д. Д. Семенов, Л. М. -Модзалевськиіі, М 1. Ссмевський та іп. У 1862 році Ушіїнськиіі змушений був залишити роботу в Смольному інституті: начальниця інстигуту і законовчитель звинуватили його в «політичній іісб,іагоналіііності/>. Несправедливе ставлення з боку начальства підірвало й без того поганий стан його здоров'я. Він тяжко захворів, але їхати лікуватися за кордон в нього не було коштів. Побоюючись громадського осуду за погане ставлення до Уніннського, Міністерство освіти відрядило ного за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, а насправді це «відрядження» було замаскованим політичним засланням. За кор доном уііііиіськии зустрівся і подружився з М. І. Пироговим, який дявав йому порали в лікуванні. Там пін пробув п'я-ііі років. Лікуючись, баї ато працював, вивчав досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджував стан початковою навчання. написав свої педагогічні твори: «Педаюгічна подорож до Швейцарії-» (1862), «Рідне слово», два томи книіи «Людина як предмет виховання» та іи Перебуваючії за кордоном, Уніннськии дуже сумував за Росією. він писав-«Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два мої зв'язки з Росією порву-чі,си і залишусь я десь у Женеві, як острівець, що заіубився серед океану».

У 1867 році Ушіїнськиіі повернувся в Росію, але був вже зовсім хвориіі. Проте навіть і в такому стані він багато працював: закінчував деякі свої твори, збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав їм поради. Він збирався ііранговаги професором педагогіки Новоросійського (Одеською) університету, куди його запрошували, але ця мрія не здійснилася. Номер К Д. Ущинський у 1870 році в Одесі, де він тяжко захворів но дорозі в Крим на лікування. Поховано його в Києві на території Вплубицького монастиря.

Після Великої Жовтневої соціалістичноі революції в нашій країні зроблено багаю для того, щоб увічнити пам'ять великого вітчизняної о не-дйіоіа- широко відзначаються його ювілеї, видано великим тиражем йою твори в одинадцяти "-омах, ного ім'я присвоєно Ярославському і Одеському педагогічним інститутам, встановлено студентські стипендії його імені, кращих представників гародиої освіти і педагогічної науки нагороджують медалями К. Д. Ушинсьхого.

У розвитку сгюго світогляду Ушписький пройшов складний шлях: він був добре обізнаний з різними філософськими системами, сприймав їх критично, намагався створити свою точку зору, але так і залишився на шляху від ідеалізму до матеріалізму, хоч у багатьох питаннях дуже близько підходив до матеріалістичних позицій, виступав на захист матеріалістичної філософії. У питаннях розвитку природознавства він стояв на позиціях дарвінізму, в теорії пізнання і психології додержувався фізіологічних основ, у питаннях соціології вважав, що розум є рушійною сплою суспільного розвитку.

Виходячи з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Ушии-ськнй твердив, що єдиним критерієм для речі є сама річ, а не наше поняття про неї. У багатьох своїх творах він виступав проти ідеалістичних основ педагогіки і психології Канта, Геїеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до вульгарного матеріалізму Фогта, Молсшопа, Бюхпсра. Він визнавав матерію, яі, таку, що існує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових ніляхіп розвитку філософії, покладаючп великі надії на розвиток науки і 1СХПІКИ, він писав: «Сила людини—її парові машини, іиви;'-кість її—паровози і пароплави, а крила вже ростуїь у людини і розгорнуться іоді, коли вона навчиться вільно керувати аеростатом».

У розвитку своїх соціально-політичних поглядів Ушинський не став на рсволюційно-демократичні позиції. Так, наприклад. у с-іатті «Праця в її психічному і виховному значенні» він показав гуиеречпосгі в іодішиьому суспільстві (конкуренція в промисловості, сксилуаіація людини людиною, перетворення робії-иіікіп промпслопосіі па придаток до машин), але через клас(ж\ обмеженість свою світогляду ис прийшов до висновку про необхідність класової боротьби, революційного перетворення суспільства Засуджуючії залишки кріпосництва, Ушинський разом з тим не піднявся вище буржуазного демократизму, він вважав, що дальший розвиток Росії може відбуватися мирним шляхом, без революції. Ідеалістичні погляди особливо проявилися в перший період його життя в ставленні до релігії та в ідеалізації патріархального селянства (християнську релігію він вважав основою моралі й виховання) Пізніше, особливо в останні роки свого життя, Ушинський, залишаючись релігійною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в світське життя і шкільні справи, він писав' «Усяка фактична наука — іншої науки ми й не знаємо — стоїть поза всякою релігією, бо спирається на факти, а не на вірування». У статті «Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл» (1870) він констатував той факт, що ідея церковної школи не знайшла підтримки в наооді, що самі селяни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. Релігійнісгь людей, на його думку, повинна проявлятися в їх гуманності, у взаємній повазі і дружбі.

Педагогічна наука і мистецтво виховання. Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та виховання—педагогіку—він розглядав у тісному взаємозв'язку з такими науками, як філософія, історія, психологія, анатомія і фізіологія людини та ін., а також з педагогічною практикою. Педагогічна наука може розвиватись тільки тоді, вказував Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогічним досвідом.

Він вимагав єдності педагогічної теорії і практики, взаємногоїх збагачення, оскільки~в педагогічній справі немає нічого гіршого, як відрив школи від життя, теорії від практики і практики від теорії. Щоб правильно навчати і виховувати людей, треба знати історію людства та історію виховання (історію педагогіки), всебічно знати їх самих, їх природу, задатки і психіку. Тільки при додержанні таких умов педагогіка буде наукою, а вихователі оволодіють мистецтвом виховання. «Якщо педагогіка,— писав Ушинський,— хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед знати, її також у всіх відношеннях».

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогіку він розглядав у тісному зв'язку з психологією, часто підводив психологічні основи у розв'язанні педагогічних проблем Це мало особливо велике значення, оскільки за тих часів панували ідеї метафізичної та емпіричної психології.

У розвитку педагогіки і психології велике значення мала праця Ушинського «Людина як предмет виховання», в якій докладно розглянуто багато важливих питань: розвиток почуттів, ..спринмания, пам'яті, уваги, уявлення, мислення, емоцій, мови тощо Виступаючи протії представників буржуазної психології 1 педагогіки (Гербарта, Бенеке та ін), які однобічно, абстрактно, з метафізичних позицій трактували психіку людини, він, навпаки, психічне життя людини, зокрема дитини, розглядав у русі, в зв'язку з розвитком суспільства.

Як педагог і психолог Ушинський великого значення надавав розвитку активності дітей у процесі навчання та виховання, вказував на методи і способи психічного їх розвитку: правильний режим життя, виховання волі та інтересів, набування трудових навичок, умінь і звичок, подолання труднощів тощо Високо оцінюючи значення трудового народу в історії суспільства, він вважав, що й виховання підростаючого покоління повинно відбуватися в його Інтересах з обов'язковим врахуванням специфічних особливостей кожного народу. Тільки з сукупності практики і теорії виховання в різних народів може створитись загальнолюдська педагогічна система виховання, яй наука і мистецтво.

Ушинський зазначав, що всяка практична діяльність, спрямована на задоволення духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогіка як наука є вищим, мистецтвом, оскільки вона задовольняє найбільшу з потреб людини і людства в цілому — їх прагнення до вдосконалення.

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що він розглядав педагогіку як науку і мистецтво у зв'язку з досягненнями вітчизняної матеріалістичної філософії та інших наук про природу людини, про фізичне, розумове і моральне її вдосконалення.

Ідея народності виховання. Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін «народність» він розумів, як історію того чи, іншого .народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні умови/в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей У статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав високу оцінку всім народам Ро сії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу.

Народність виховання в Ушинського не має нічого спільного з поняттям народності як прояву великоросійського шовінізму, патріархальності й релігійності; у нього це важливий засіб всебічного вивчення історії своєї батьківщини, засіб патріотичного виховання підростаючого покоління.

У виховуванні патріотичних почуттів дітей і молоді велике значення, на думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року, Кримської війни 1853—1856 рр. та ін. Але треба, зауважував він, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.

Ідея народності виховання в Ушннського свідчить про його боротьбу за розвиток російської національної педагогіки і школи, а також про критичне використання позитивного досвіду зарубіжної педагогіки. Розвиток освіти і виховання на основі народності повинен сприяти підготовці патріотів Росії, які б сумлінно виконували свої громадські обов'язки і поважали інші народи.

Народ, на його думку, є джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури, а тому треба вивчати історію, географію,

економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна .творчість (поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво та ін.)— джерело культури народу. Однією з ознак народності є і мова, ' найкращий виразник духовно'} Культури кожного народу. У своїй статті «Рідне слово» Ушинський у барвистих і хвилюючих тонах писав про значення рідної мови: «Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне і вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук, небо вітчизни, Її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори, долини, її ліси й ріки, її бурі і грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові—в спадщину потомкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості,— одним словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме це життя. Коли зникає. народна мова,— народу нема більше» '.

Висока оцінка Ушинським рідної, зокрема російської, мови і його боротьба за створення шкіл, де б навчання проводилося рідною мовою народів Росії, мала не тільки велике педагогічо-методичне значення, але й політичне. Його виступи в цьому питанні були використані прогресивними силами Росії для боротьби проти русифікаторської політики царського уряду щодо народів, які жили на окраїнах Росії.

' «Хрестоматія з історії пітчизняноі педагогіки». К., «Радянська школа'», 1961, с. 282.

Моральне виховання. Моральне виховання УїлинськиГі розглядав як складову частину гармонійного розвитку людини, як важливий засіб патріотичного виховання та підготовки людини до життя. Для Росії XIX ст., зазначав він, питання морального виховання дітей і молоді мали особливо велике значення, паві і ь більше за фізичне і розумове, оскільки в ньому було найбільше хиб і здійснювалося воно не в інтересах народу.

Моральне виховання людей треба починати з.малих років і здійснювати постійно і систематично. Мета його — розвивати в дітей кращі риси і почуття: патріотизм і гуманізм, любов до праці і дисциплінованість, чесність і правдивість, почуття обов'язку і відповідальності, власної гідності І громадського обов'язку, скромність, твердість волі і характеру та ін. Найважливішим завданням морального'виховання дітей і молоді, на його думку, має бути виховання у них палкої любові до батьківщини і народу.

З почуттям огиди ставився Ушинський до таких негативних людських рис, як псевдопатріотизм, кар'єризм, егоїзм, деспотизм, лицемірство, лінощі, прагнення до наживи та ін. Розглядаючи завдання і засоби морального виховання учнів, він гостро критикував такий «засіб» дисциплінування, як залякування і фізичні покарання, водночас вказував на необхідність посилити вимоги до них щодо дисципліни і поведінки, але застосовувати при цьому правильні педагогічні методи.

Основними методами і способами морального виховання дітей і молоді Ушинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт.. учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків "і старших, правильний режим, навчання тощо. Але.най-кращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою.

У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння доляти труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.

Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я.

Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися па одному місці, вона буде йти назад: «Праця — не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка».

У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їх фізичної праці, Ушинський допускав і помилки, Особливо в перший період своєї педагогічної діяльності: деякі ' питання моралі й етики розглядав з точки зору релігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей-в процесі їх трудової діяльності, не змінюючії при цьому суспільного ладу. \1 Педагогічно-дидактичні принципи. К. Д. Ушинський був видатним педагогом-методистом, який висловив багато цінних думок про організацію навчання та виховання учнів у школі. Щоб правильно навчати дітей, розвивати їх розумові здібності, говорив він, треба добре знати їх індивідуальні та психологічні особливості, загальнопедагогічні і дидактичні принципи навчання. У навчанні треба передбачати: зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості, діяльності й активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Усі ці педагогічно-дидактичні принципи навчання детально розроблено в його творах.

Велику увагу приділяв Ушинський розвитку пам'яті у дітей у процесі навчання, радив всіляко розвивати два види пам'яті — пасивну • (мимовільну) і активну (довільну), а для цього слід частіше повторювати навчальний матеріал, уникати механічного «заучування напам'ять», тобто зубріння. Головну увагу необхідно приділяти розвитку активного виду пам'яті, що має велике значення в розумовому розвитку і практичному житті. Навчальний матеріал для запам'ятовування треба підбирати відповідно до віку учнів, використовуючи при цьому всі попередні їхні знання, набуті ще в дошкільному віці. Перевантажувати учнів заняттями не можна, особливо в молодших класах: перевтома учнів у процесі навчання — шкідлива; але навчання не може бути й розвагою. Для засвоювання знань велике значення має наочність. Ушинський підкреслював, що діти,, мислять формами, фарбами, звуками, відчуттями, отже, корисно вдаватися до всіх наочних засобів навчання з тим, щоб органи чуттів дітей брали безпосередню участь у сприйманні навчального матеріалу.

Ушинський писав: «Ви навчаєте дитину яким-небудь п'яти невідомим їй словам і бачите, що вона мучиться над ними довго і даремно, але зв'яжіть з малюнками двадцять таких слів і — дитина засвоїть їх швидко». Надаючи великого значення розповідям педагога по малюнках, він водночас застерігав, що їх треба проводити так, щоб дрібниці в цих малюнках не затемнювали головного, щоб розповіді і малюнки були цікавими для учніи, легко запам'ятовувались. Предметом таких розповідей може бути все, що доступне розумінню учнів. Уміле використання наочності на уроці допомагає учням краще пізнати навколишній світ—природу і жіптя людей. Проте Ушииський виступав проти надмірного захоплення наочністю в навчанні, не переоцінював її значення, радив розумно і в міру користуватись нею.

Прикладом умілого використання наочності в навчанні можуть бути його книжки для дітей — «Родное слово» і «Детский мир».

Заслуга Ушинського полягає в тому, що дидактичні принципи навчання він розглядав у тісному зв'язку з формами та методами навчання. Будучи представником класно-урочної системи навчання, він велику увагу приділяв розробці методики роботи вчителя на уроці, радив запроваджувати різноманітні, найефективніші методи і способи навчання: пояснення нового матеріалу, повторення пройденого, вправи, письмові і графічні роботи учнів, індивідуальні і фронтальні заняття учнів, проведення обліку знань учнів тощо.

Кожний урок, на думку Ушинського, повинен мати. освітнє і виховне значення. Щоб привчити учнів до самостійної роботи і виховати в них інтерес до навчання, треба багато працювати з учнями, допомагати їм у навчанні, розвивати мислення, виховувати працездатність. Аналізуючи дві теорії освіти, що існували в той час — «формальну» (розвиток пам'яті, уваги, мислення, мови) і «матеріальну» (вивчення матеріалу навчальних предметів), він .виступав за розумне поєднання в процесі навчання обох теорій освіти, надаючи великого значення як визначенню змісту навчання, іак і розвитку в учнів мислення, пам'яті, уваги і мови.

Критикуючи класичний напрям середньої освіти, засилля в них грецької та латинської мов, Ушинський відстоював реальний напрям середньої школи (реальні гімназії). Через те великого значення він надавав вивченню таких навчальних предметів, як рідна мова і література, нова іноземна мова, історія, географія, природознавство, математика та ін. В його книзі «Детский мир» подано дуже цікавий матеріал з природознавства.

Велика заслуга Ушинського в розробці питань вивчення рідної мови, завдання якого полягає в ТОМу, щоб розвинути в дітях ту природжену здібність, яку називають даром-.слова; навчити їх свідомо володіти цінностями рідної мови і граматики (пізнання логіки мови). Для ефективного засвоювання учнями рідної мови треба розвивати у них дар слова за допомогою усних і письмових вправ, поступово їх ускладнюючи. У вивченні учнями мови він радив використовувати кращі зразки народної творчості (билини, пісні, казки, прислів'я, загадки та ін.), а також кращі твори письменників (Пушкіна, Крилова, Лєрмонтова, Кольцова, Шевченка та ін.). Мова вчителя повинна бути зразковою для учнів, граматично правильною і милозвучною. Для учнів молодших класів велике значення мають книжки для читання, зразком яких була ного книга «Родное слово».

При вивченні граматики рідної мови, зауважував Ушинський, не повинно бути крайностей — надмірного захоплення або недооцінки її; потрібна певна, чітка система, а головне—свідоме вивчення граматичних правил літературної мови, вміле застосування усних і письмових вправ. Ушинський високо цінив проведення бесід з учнями як важливий засіб розвитку їх мови і мислення. У навчанні грамоти (читанню) учнів він відстоював звуковий (аналітично-синтетичний) метод, за яким подав перші уроки письма і читання в своїй книжці «Родное слово»

Елементи природознавства, географії та історії в початкових класах, на думку Ушннського, треба вивчати в процесі пояснювального читання на уроках. Надаючи великого значення вивченню іноземних мов, Учіинський радив починати вивчати їх тільки тоді, «коли рідна мова пустила глибоке коріння в духовну природу дитини». Для вивчення рідної та іноземної мов велике значення має художня література, але її треба вміло підбирати, відповідно до віку та інтересів учнів.

Фізичне виховання. У педагогічних поглядах Ушинського знайшли своє відображення і питання фізичного виховання дітей, яке розглядалось як складова частина їх гармонійного розвитку. Організм людини, вказував він, це єдине ціле, що розвивається в процесі її повсякденної трудової діяльності і під впливом оточення, в якому вона перебуває (природа, сім'я, суспільство). Тому треба створювати такі умови життя, праці і навчання дітей, які сприяли б їх фізичному розвиткові, починаючи з раннього віку: нормальне харчування і сон, відповідний режим дома і в школі; фізична праця на свіжому повітрі; медичний нагляд; гімнастичні вправи та ігри; створення гігієнічних умов життя і праці; використання природних факторів (повітря, вода) та ін.

Релнке значення у фізичному вихованні дітей має, на ного думку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології людини. У своїй книзі «Детскнй мир» (розділ «Про людину») Ушннськнй дуже цікаво розповів про будову організму людний, на цікавих прикладах показав роль її фізичного загартування. У третьому томі «Педаюгічної антропології» (розділ «Загальні зауваження про фізичне виховання») він зробив спробу обгрунтувати мету, зміст та форми фізичного виховання дітейі, виходячи • з основ анагоміі і фізіології людини, медицини, санітарії і гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними засобами фізичного загартовування.

Навчальні книги. Серед педагогічних творів Ушинського почесне місце займають його навчальні книги для учнів початкової школи «Родное слово» і «Детский мир», які витримали багато видань і широко використовувалися в Росії та інших слов'янських країнах (у Болгарії, Чехословаччині, Польщі), а також були зразком для створення книжок для дітей іиш;і\ народів Росії (Т. Г. Лубенцем на Україні, Я. С. Гогебашпілі в Грузії та ін.). Книжка «Родное., слово» Ушииського написана для учнів І—III класів початкової школи: для першого класу--письмова і друкована азбука, малюнки, тексти для читання; для другого класу — матеріал для читання, поданий за такими рої-ділами: в школі і дома, свійські тварини, сад і город, на вулигі і на дорозі, пори року (весна, літо, осінь, зима); для третьою класу—практична граматика і хрестоматійні тексти. До псп частин книжки Ушинський написав «Руков.одство для обучечня по «Родному слову».

У книжці «Родное слово» подано цікаві тексти для читання (оповідання, вірші, пісні, байки, казки, приказки, загадки), а також маленькі уривки з творів Пушкіна, Тютчева, ГІлсіцсєпа, Крилова, Жуковського, Кольцова, Майкова, Нікітіиа, Огарьопл, Аксакова, Пекрасова та інших письменників. Сам Ушіпіськпй написав багато маленьких оповідань виховного значення. Книжка і добре художньо ілюстрована,

Незважаючи на перешкоди, що їх чинило Міністерство народної освіти в розповсюдженні книги «Родное слово», поча була дуже популярною, перша частина її перевидавалася 150 разів. У період політичної реакції 70—80-х років XIX сі. ця мінжка була заборонена царським урядом. Знову її почали пп-давати тільки на початку XX ст., але Міністерство народної освіти сгежнло, щоб цією книжкою не дуже захоплювались учні і вчителі, всіляко обмежувало її розповсюдження.

Друга книжка Ушннського для дітей «Детский мир» скпадається з двох частин. У першій матеріал розподілений за такими розділами: перше ознайомлення з дитячим світом (діти в гаю, діти в школі, друзі і вчитель, що робиться в класі, пори року, про людину); відомості про природу (тварини, птахи, риби, рослини, ірунт, мінерали, метали, речовини, погода, природні явища); ознайомлення з батьківщиною (столиця, губернії і повіти, міста і села, господарство, історичні події).

Друга частина книжки має такі розділи: відомості про природу, з історії та географії Росії, перші уроки логіки. У цій частині книги подано значно ширший і складніший матеріал, ніж у першій.

Після кожної частини книжки вміщено байки, оповідання, вірші, статті з природознавства, історії та географії. Ця книжкл також багато ілюстрована. В обох її частинах є мегодичш' етапі і матеріали для вчителів, в яких багато методично-дидактичних порад.

Незважаючи на велику цінність книжок-підручників Ушпи-ського «Родное слово» і «Детский мир», в них були й недоліки:

деякий матеріал мав релігійне спрямування, висвітлювався з ідеалістичних позицій, не мав чіткого класово-політичного характеру. Книжка Ушинського «Детский мир» витримала 70 видань, вона, як і «Родное слово», мала велике поширення в Росії; перевидавалася і в інших країнах. В наш час в читанках для початкової школи вміщено ряд оповідань з підручників Ушинського.

Про вчителя і його підготовку. Передова громадськість Росії називала Ушинського вчителем російських учителів. Такої назви і пошани він заслужив своєю педагогічною діяльністю і своїми педагогічними творами. Він високо цінив роль і значення вчителя в суспільстві, у вихованні дітей і молоді, був глибоко переконаний, що в освіті, навчанні і вихованні учнів педагог відіграє головну роль, що «особа вихователя означає все в справі вихованням. Через те Ушинський ставив до вчителя і великі вимоги

Справжній учитель повинен любити педагогічну професію, бути добре обізнаним з науковими основами психології і педагогіки, досконало знати свій предмет, володіти методикою навчання та виховання учнів.

Ушинський був незадоволений системою і практикою підго-іовки вчителів у царській Росії, дбав про її поліпшення, особливо вчителів початкових шкіл. У своїй статті «Проект учигель-ської семінарії» (1861) він накреслив цікавий і змістовний план створення в Росії вчительських семінарій у невеликих містах і навіть селах, вважаючи, що туди треба приймати насамперед молодь — вихідців із селян, які добре знають сільське життя і охоче готуватимуться до роботи в сільських школах.

У своєму проекті вчительських семінарій Ушинський передбачив вивчення таких навчальних предметів: російська мова і література, історія, географія, природознавство, арифметика, креслення, малювання, каліграфія, співи, ручна праця, психологія, педагогіка, методика початкового навчання. Для| проходження педагогічної практики семінаристами при кожній учительській семінарії має бути своя зразкова початкова школа, а в разі потреби педагогічну практику семінаристи зможуть проходити і в інших школах.

Після закінчення семінарії випускники її повинні пройти річне педагогічне стажування, і тільки після цього їм присвоюється звання вчителя. Випускники семінарії — стажисти повинні підтри-муваїи зв'язки із своїми викладачами, з якими могли б радитися в деяких педагогічних питаннях.

Учительські семінарії, на думку Ушинського, повинні стати педагогічними центрами в тій місцевості, для якої вони готують учителів. В них треба створювати вищі педагогічні курси для осіб, які мають вищу освіту і хочугь працювати вчителями, але яким бракує педагогічної підгоговки.

Для підготовки вчителів середньої школи і викладачів педагогіки в учительських семінаріях Ушннський радив відкривати педагогічні факультети при університетах.

Для підвищення педагогічної і методичної кваліфікації вчителів, на його думку, велике значення мають учительські з'їзди та курси, які він радив влаштовувати під час літніх шкільних кл нікул; він сам брав участь у роботі таких з'їздів, наприклад, у м. Сімферополі.

Значення К. Д. Уніппського в розвитку педагогіки і школи народів Росії

Ушинський був великим вітчизняним педагогом, фундатором народної школи в Росії, учителем російських учителів, великим другом дітей, автором чудових книжок-підручників для учпіч і педагогічних творів для вчителів, реформатором системи підготовки нових учителів. Під його благотворним впливом активно працювало багато його послідовників, а саме: І. М. Ульяноп, І. Я. Яковлєв, В. Я Стоюнін, М. Ф. Бунаков, М О Корф, Д. І. Тихомиров, В. І. Водовозов, Д. Д. Семенов, В. П. Остро-горський, П. П. Вахтеров, Т. Г. Лубенець, X. Д Алчевська, Я. С. Гогебашвілі і а ін. Він мав великий вплив на розвиток освіти, школи і педагогічної думки народів Росії (України, Білорусії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Чувашії та ін.), а також зарубіжних слов'янських країн (Болгарії, Польщі, Чехословяччнни).

Л. М. Модзалевський, один з послідовників К. Д. Ушинського, так писав про нього: «К. Д. Ушинський — це наш справді народний педагог, так само як Ломоносов—наш народний учений, Суворов — наш народний полководець, Пушкін — наш народний поет, Глінка — наш народний композитор».

Він був не тільки видатним російським педагогом, а й основоположником народної школи в Росії. Високу оцінку педагогічної діяльності Ушикського дали Н. К. Крупська, М. І. Калінін, А. С. Макаренко.

Пам'ять про К. Д. Ушинського зберігається в серцях усіх народів Радянського Союзу, його педагогічна спадщина відіграла і відіграє велику роль у розвитку сучасної радянської школи і педагогічної науки. Виконуючи вказівки В. І. Леніна про критичне і творче використання науки і культури минулого, радянська школа, вчительство і педагогічна наука з успіхом використовують усе те цінне, що є в педагогічній спадщині К. Д. Ушіннського.