Реферат Фінансовий аналіз рентабельності
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ВСТУП
Актуальність теми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.
Мета дослідження. Проаналізувати прибутковість та рентабельність підприємства за декілька періодів і з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.
Предмет та об’єкт дослідження. Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації відкритого акціонерного товариства Агропромислова фірма “Таврія”. Об’єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники прибутку та рентабельності у динаміці за 2000 – 2002 роки.
Методологія дослідження. При вивченні даної теми і для глибокого та всеохоплюючого аналізу скористалися методикою аналізу динаміки та структури, методикою факторного аналізу прибутку та рентабельності, методика факторного аналізу прибутку в системі директ-костінг, методик аналізу рентабельності за системою директ-костінг.
Структура роботи та її обсяг. Робота складається вступу , трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі роботи наведені теоретичні принципи теми, основні поняття, на необхідність аналізу в діяльності підприємства. У другому розділі проводимо аналіз балансового прибутку, його структуру та динаміку, аналіз асортименту випускаємої продукції, а також факторний аналіз прибутку за міжнародною практикою. Третій розділ містить в собі наступні питання: аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності, проводимо факторний аналіз рентабельності продажу, а також висвітлює міжнародну практику факторного аналізу рентабельності.
Огляд джерел які використані. При написанні роботи були використані наступні джерела: вітчизняні Савицька “Аналіз господарської діяльності”, Попович П.Я. “ Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання”, Коробов “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства”, та зарубіжні Хэррис Дж. М. “Міжнародні фінанси”, Ван Хорн Дж. “ Основи управління фінансами”.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Методи та задачі аналізу економічної та фінансової діяльності підприємства
Для того щоб зрозуміти необхідність фінансового і господарського аналізу, слід з’ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством, доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов’язуючи це поняття з економікою господарюючого суб’єкта.
Етимологічно слово “аналіз” (від грецького analysis ) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з’ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.
Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об’єкт пізнання – це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну його частину, потрібен синтез – поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі.
Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісток, серцево-судинна системи, мозок, легені тощо), треба виявити взаємовідношення між ними, між їх функціями, і тільки після цього з’являється можливість поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових.
Аналіз і вивчення діяльності підприємства – суб’єктів ринкових відносин – потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни, з другого боку, - в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів.
Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи.
Економічний аналіз як наукова дисципліна — це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов'язань, виробничих потужностей, і об'єктивною оцінкою їх виконання.
Окремо треба вказати на можливості економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.
В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншого, є необхідною умовою планування діяльності підприємства.
Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслідки діяльності підприємства мають належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю — наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства.
Економічний аналіз почав формуватися в 20—30-х роках XX ст. як заключний розділ курсу "бухгалтерський облік". Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідністю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерського обліку і першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери.
У той час аналізували тільки бухгалтерський баланс підприємства, і звідси перша назва курсу "Аналіз балансу". Згодом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс дістав назву "Обліковий аналіз". Отже, можна вважати, що аналіз походить від бухгалтерського обліку або "обліковства".
У 40-ві й наступні роки розвиток і поліпшення методики аналізу, а також додаткове використання планово-нормативної, технічної та інших видів інформації поряд із даними існуючої інформації спонукали зміну і цієї назви курсу. Його почали називати відповідно "Техніко-економічний аналіз", "Аналіз господарської діяльності" і, врешті-решт, "Економічний аналіз".
Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а потім формуванню його як самостійної дисципліни? По-псріло, це пов'язано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності у колишньому Радянському Союзі. По-друге, було скасовано "комерційну таємницю" і полегшено доступ до будь-якої економічної інформації. По-третє, у період НЕПу підприємства знову було переведено на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, і відповідно поновилося бажання вивчати і аналізувати наслідки їхньої господарської діяльності.
Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неминуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більш того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.
Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств і установа Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни взагалі.
На відміну від предмета об'єкти аналізу — це насамперед окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предметом економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритмічність виробництва тощо.
Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст.
І Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарської практики. Розвиток економічного аналізу спричиняється необхідністю періодичної оцінки стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним поняттям — резерви. У зв'язку з цим перед економічним аналізом від самого початку було поставлено завдання:
1) оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;
2) пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.
Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим завданням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу оперативного аналізу.
Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності.
У підручниках інколи наводяться ще й інші завдання. Проте при пильному їх вивченні можна побачити, що вони або деталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язувати інші економічні дисципліни.
Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефективності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів.
Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін.
У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників).
Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або -явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор — це причина, яка впливає на певний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно-наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чинників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдання економічного аналізу.
Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові і матеріальні фактори. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні й суб'єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.
Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов’язково пов’язані з виникненням фінансових відносин підприємств як суб’єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою, з банками, власниками тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших економічних і соціальних явищ дійсності. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємства через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємства – як фінансову діяльність.
Отже, під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємства слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. (Коробов)
Фінансово-економічний аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв’язки, які визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємств. Під фінансово-господарською діяльністю у ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у руслі такого спрямування.
У господарській діяльності підприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва і відтворення, які переплітаються та взаємо обумовлюють один одного. Отже, господарська діяльність – це досить складний об’єкт управління, який вивчається багатьма науками, у тому числі такими економічними науками, як економіка та організація виробництва, фінанси, статистика, бухгалтерський облік та інші. Кожна з них досліджує той чи інший бік господарської діяльності підприємства. В процесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання.
По-перше, це об’єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінанси-господарської діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах прибутковості і рентабельності, у коло аналітичних задач, які розв’язуються в процесі аналізу.
Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств у ринковій економіці, яка через об’єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб’єкту господарювання гарантії від банкрутства.
Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, які визначили той або інший результат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв’язків і причинних зв’язків між управлінськими рішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами.
Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства не вичерпують його змісту. Паралельно розв’язується низка взаємопов’язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів аналізу.
Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об’єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об’єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоровя, освіт, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні “індуктори”, як вплив організації та результатів роботи підприємства нас творення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо.
Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов’язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово-економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.
Зовнішні фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність.
Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу.
Внутрішній фінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації, виключаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.
1.2 Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості
Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.
Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.(Поповіч) в умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів.
А також прибуток – один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом ( після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.
Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання.
Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:
· Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;
· Визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на фінансові результати;
· Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;
· Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;
· Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.
В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.
Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.
Чистий прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. (Савицька).
Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.
Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.
Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибутку суб’єктом господарювання:
· Зміна методу нарахування зносу МБЗ;
· Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;
· Вибір метода оцінки використаних запасів;
· Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;
· Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.
Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.
Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати”, у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс”, у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка до балансу”.
1.3 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.
Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насам перед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.
У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.
Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.
Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:
· Вироби з низькою рентабельністю;
· Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
· Вироби високорентабельні.
При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.
Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:
· Рентабельність помітно зросла;
· Рентабельність суттєво не змінилась;
· Рентабельність знизилась.
Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:
· Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
· Зміну податку на додану вартість;
· Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.
Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.
Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.
Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.(Івахненко)
Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп:
· Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
· Показники, що характеризують прибутковість продажів;
· Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.
Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.
Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ
ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ АПФ “ТАВРІЯ”
2.1 Аналіз складу і динаміки балансового прибутку
Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія” розташоване на півдні України, в межах міста Нова Каховка Херсонської області.
Основу виноградарства на Нижньодніпровських пісках було закладено в кінці VVIII сторіччя швейцарсько-німецькими колоністами. Зумовлено це було відповідними природнокліматичними умовами: легкі ґрунти та багатство сонця.
На базі товариства виноградарів у 1929 році був створений радгосп “Перемога наймитів”, який у 1960 році було перейменовано в радгосп-завод “Таврія”.
Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія” зареєстровано Новокаховський виконкомом 2 жовтня 1998 року. ВАТ АПФ “Таврія” засновано рішенням представництва ФДМУ м. Нова Каховка від 24 лютого 1998 року №7.
Агропромислова фірма “Таврія” – відкрите акціонерне товариство. Очолює підприємство голова правління Сидоренко Олександр Миколайович .
Голові правління підпорядковані: заступник по промисловості, якому в свою чергу підпорядковані: головний інженер, головний технолог, а їм начальники виробничих цехів та допоміжних служб; заступник по комерційним справам керує начальниками відділів постачання, маркетингу та торгівлі.
ВАТ АПФ “Таврія” є засновником двох дочірніх підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю: ДП “Таврія 1” та “Таврія 2”, які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції, яка є сировиною для виробництва вин та коньяків. Майнова та організаційна структура побудова АПФ “Таврія” зображена на рисунку 2.1.
Промисловість підприємства представлена:
· Первинним виноробством, виробничі потужності якого складають 20 тис. тон переробки винограду;
· Вторинним виноробством з обсягом обробки та випуску вина в пляшковому розливі до 600 тис. дал;
· Коньячним виробництвом з виробітком коньячних спиртів до 500тис. дал., а випуском коньяків щорічно – 350 тис. дал.;
· Виробництво міцних напоїв – 200тис. дал
Забезпечення виноградом для виробництва вин і коньяків здійснюється за рахунок власних площ та близько розташованих виноградарських господарств. Надходження вантажів на адресу АПФ “Таврія” та відправка продукції покупця здійснюється автотранспортом та по залізниці. Крім того, поблизу знаходиться річковий порт Каховка та морський порт Херсон.
| ВАТ АПФ "Таврія" |
| Обслуговуючі підрозділи та цехи (бухгалтерія, економічний підрозділ, лабораторія, склади, фірмові магазини, гаражі, охорона.) | | Допоміжні підрозділи та дільниці (механічна та ремонті служби, енерго-дільниця, компресорна, сантехнічна служба.) |
| Основні підрозділи та цехи |
| Дочірне підприємство "Таврія 1" (основна діяльність вирощування та збір винограду). | | Підрозділи вторинного виноробства (цех розливу, цех відвантаження, посудний). |
| Підрозділи первинного виноробства (цех вино-матеріалів, переробки та зберігання, бродильне). | | Підрозділи коньячноговиробництва (перекур-ний цех, цех витримки, дільниця утилізації). |
| Дочірне підприємство "Таврія 2" (основна діяльніст вирощування та збір винограду). |
Рис. 2.1 Майнова та організаційна структура ВАТ АПФ "Таврія"
Підприємство має загальну потужність по одночасному зберіганню:
· Виноматеріалів – 1686 тис. дал.;
· Коньячних спиртів – 971 тис. дал.;
· Спирту-ректифікату – 100 тис. дал.
В тому числі ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів (табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів.
| Найменування | Кількість, шт. | Обсяг, тис.дал. |
| Бочки дубові | 4720 | 206,8 |
| Бути дубові | 156 | 99,8 |
| Ємності емальовані | 559 | 628,3 |
| Ємності купажні | 4 | 20,0 |
| Ємності по обробці холодом | 11 | 16,2 |
| всього | | 971,0 |
Виробництво достатньо забезпечене:
· Електроенергією (потужність 4 трансформаторних підстанції 4160 кВт);
· Теплом (котельна продуктивністю 19,6 кел/год);
· Водою (4 артезіанські свердловини загальною потужністю 785 м3/год);
· Холодом (холодильно-компресорна установка потужністю 2000 ккал/год)
Для випуску готової продукції є в наявності три лінії розливу потужністю 6000 пляшок на годину. Сувенірне оформлення продукції здійснюється використанням ручної праці.
Контроль за відповідністю сировини і готової продукції вимогам стандарту здійснює акредитована виробнича лабораторія з наявністю обладнань і спеціалістів, серед яких мікробіологи та спеціалісти по визначенню вмісту металів.
Питання охорони навколишнього середовища контролюється спеціалістами, екологічної небезпеки підприємство н несе, про що свідчить екологічний паспорт встановленого зразка.
Майже всі види виробничої діяльності підприємства пройшли ліцензування.
В Україні та за її кордоном вже давно набули слави коньяки “Таврія”, “Каховка”, “Херсон”, “Дніпро”, вони готуються з відбірних високоякісних коньячних спиртів, виготовлених за класичною технологією. У 1988р спеціалістами заводу винайдені і затверджені нові марки групи КВВК “Оріана” 8 – річної витримки і 10 –річної витримки коньяк групи КС “Асканія”
З 1952р розпочато випуск виноградних вин, розроблені і освоєні високоякісні десертні вина, напівсухі вина, сухі вина. Асортимент вино продуктів дуже широкий і різноманітний.
Але в останні роки підприємство робить акцент на виробництві ординарних та марочних коньяків, попит на які дає можливість росту.
Проаналізуємо прибутковість (рентабельність) ВАТ АПФ “Таврія”, для цього насамперед проаналізуємо склад та динаміку валового прибутку. Спочатку, за даними “Звіту про фінансові результати” здійснимо загальну оцінку виконання плану підприємства з валового прибутку. Для цього побудуємо аналітичну табл. 2.2
Як видно з табл. 2.2 порівняно з 2000 роком у 2001 році валовий прибуток зріс на 14978 тис. грн., а у 2002 році зменшився на 10400 тис. грн. Найбільшу долю у валовому прибутку займає прибуток від реалізації продукції у 2000році він складав 97,58%, а у 2001 та 2002 роках ми бачимо поступове зниження долі цього показника відповідно 95,39% і 94,31% , це викликано збільшенням долі покупної продукції, та долі реалізації власної продукції через фірмові магазини. Збитковими для підприємства є продукція рослинництва хоча у 2002році прибуток від неї збільшився але збитки 2001 року досить значні, так само збитковими є і продукція тваринництва, продукція їдальні.
2.2 Асортиментна політика підприємства, її вплив на формування прибутку.
Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції. В процесі аналізу вивчається динаміка, а також визначаються фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції (VРП); її структури (УДі); собівартості (Сі) та рівня середньо реалізаційних цін (Ці).
