Реферат Бюджетна система Украъни
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ВСТУП
Бюджетна система відносяться до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів усіх і кожного, адже в бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства й людини.
В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин. Актуальність теми даної роботи посилюється тим, щодержава та місцеві органи влади використовують бюджети різних рівнів для концентрації та цілеспрямованого розподілу фінансових ресурсів для надання суспільних послуг та реалізації загальнодержавних програм.
Україна як молода незалежна, суверенна держава має не достатній досвід у формуванні ефективної бюджетної системи. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин і добробут кожного громадянина окремо.
Отже, проблема, яка існує в цьому напрямку розвитку економіки є актуальною і важливою для вивчення та дослідження. Це дає можливість усунути недоліки та запобігти появі нових можливих суперечностей.
Дослідження проблеми бюджетної системи завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки, їй присвячено багато наукових праць провідних вчених-економістів, серед яких: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.. Досягнення цих та інших вчених використовувалися при написані даної роботи.
Метою даної роботи є розкриття механізму бюджетного регулювання економічного розвитку держави, суті і сучасного стану бюджетної системи України.
Для досягнення даної цілі передбачається поетапне вирішення
наступних задач:
- визначення поняття «бюджетна система» та принципи її побудови;
- аналіз нормативно – правового регулювання бюджетних відносин в Україні;
- оцінка сучасного стану бюджетної системи;
- розгляд зарубіжного досвіду побудови бюджетної системи;
- визначення проблем розвитку бюджетної системи в Україні та можливі шляхи їх подалання.
Об’єктом дослідження є бюджетна система України. Предметом дослідження є економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи України.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регламентації бюджетних відносин в Україні (зокрема, Бюджетний Кодекс України, ЗУ «Про Державний бюджет» за відповідні роки). Крім цього, при написанні курсової роботи були розглянуті монографії та публікації в періодичних виданнях вітчизняних авторів з питань бюджетного системи.
При написанні даної роботи використовувалося наступне програмне забезпечення:пакет “Windows Microsoft Office”, “Adobe Reader”.
РОЗДІЛ 1
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.
Бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів кожного громадянина країни. В бюджетній системі будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини. Визначення концептуальних положень розвитку бюджетної системи має важливе значення у формуванні виваженої бюджетної політики.
У працях вітчизняних і зарубіжних науковців є різні підходи до визначення бюджетної системи. Зокрема Бескид Й. М. та Юрій С.О. визначають бюджетну систему, як сукупність окремих ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам [33,с.5].
Чугунов І.Я. дає таке визначення: «Бюджетна система – це сукупність бюджетів, утворених на основі адміністративно – територіального устрою держави та взаємовідносин між ними, які вибудовуються з огляду на оптимальний розподіл і фінансове забезпечення повноважень органів державної і місцевої влад між бюджетами усіх рівнів, спрямованих на соціально – економічний розвиток суспільства»[31,с.19].
Василик О.Д. розглядав бюджетну систему як «об’єднання усіх ланок державного бюджету на єдиних принципах»[15,с.158].
За визначенням Романенко О.Р., «сукупність різних видів бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно – територіальних устроїв і врегульована нормами права, являє собою бюджетну систему держави»[29,с.149].
Миргородська Л.О. розглядає бюджетну систему як «сукупність усіх бюджетів. Що діють на території країни» [23,с.34].
У російських фінансових виданнях є визначення бюджетної системи як такої, що ґрунтується на економічних відносинах і юридичних нормах сукупності усіх бюджетів, що діють на території країни»[ 17,с.516].
Такі науковці як Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В., Масленнікова Т.О., Огонь Ц. Г., визначили, що бюджетна система – це складова фінансової системи України, заснована на економічних відносинах, які врегульовані правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави [13,с.22].
Згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права[2].
Поняття бюджетної системи має відображати не лише єдність, а й наявність протиріч між різними її ланками. З огляду на це зміст бюджетної системи можна визначити таким чином: бюджетна система являю собою сукупність бюджетів країни, створених на різних рівнях на основі прийнятого бюджетного устрою.
За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах — дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні - федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.
Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. У межах країни формується єдина бюджетна система, заснована на прийнятих принципах бюджетного устрою. На думку провідного економіста Опаріна В.М. бюджетний устрій являє собою «організацію вертикальної структурної побудови бюджетної держави за рівнями влади» [20,с.186].
За Бюджетним кодексом бюджетний устрій - це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими лайками бюджетної системи [2].
Для узагальнення результатів формування і використання ресурсів бюджетної системи, а також прогнозування її розвитку застосовується поняття зведеного бюджету. У Бюджетному кодексі України визначено як сукупність показників бюджетів, використовується для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави[2].
Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей та міст Києва і Севастополя [7,с.43].
Рис. 1.1. Бюджетна система України
У свою чергу бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.
Бюджет області об'єднує обласний бюджет і бюджети районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об'єднує районні бюджети, бюджети міст районного підпорядкування, селищні і сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів при наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Бюджет міста, що має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджет районів, що входять у його склад. У випадках, коли міському, районному в місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядкованих іншого міста , селища або села, бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно в бюджети міста або району в місті Заради народних депутатів, яким зазначені населені пункти підпорядковані.
В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет[26, c.102].
Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв’язок і підпорядкованість бюджетів. Існують такі принципи побудови бюджетної системи:
- принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
- принцип збалансованості - повноваження на здійснення видатків бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
- принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
- принципи повноти - до складу бюджету підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;
- принципи обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету;
- принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
- принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
- принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначенні бюджетними призначеннями;
- принцип справедливості й неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
- принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
- принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [7, с.13].
Висновки до першого розділу
Отже, бюджетна система, як адаптивний механізм у суспільстві державного регулювання, має спрямовуватися на забезпечення адекватності регуляторних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою розвитку держави й регіонів та на цій основі підвищення добробуту суспільства. Для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі бюджети, що входять до складу бюджетної системи: Державний бюджет України, зведений бюджет Автономної Республіки Крим та зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя. Однак, для ефективного регулювання бюджетних відносин України існую нормативно-правове регулювання, про що і буде йтися у наступному розділі.
РОЗДІЛ 2
НОРМАТИВНО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
Нормативно – правове регулювання бюджетних відносин в Україні почалося з прийняття Закону «Про Бюджетну систему України» у 1991 році, згодом довівши свою недосконалість, був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства. Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетної системи. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.
Згідно Бюджетному Кодексу, суб'єктами бюджетних правових відносин є держава, громадяни й підприємницькі структури[2,с. 5]. Усі бюджетно-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі.
Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений у Бюджетному кодексі України: Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон про державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування[2,с. 4].
Конституція України передбачає, що бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами[1,с.195], також вона визначає, що місцеві бюджети затверджуються органами місцевого самоврядування. Районні та обласні ради визначені як органи місцевого самоврядування, котрі представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст[1,с. 198].
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.
Бюджетний кодекс України встановив верховенство бюджетного законодавства. Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетної системи. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.
Бюджетний кодекс складається з шести розділів:
Перший розділ «Загальні положення» визначає відносини, що регламентуються Бюджетним кодексом, основні терміни (подані в словнику офіційних термінів), окреслено бюджетний період та вказані основні положення бюджетного законодавства. Перелічені принципи побудови бюджетної системи, описана бюджетна класифікація, визначено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено бюджетному процесу на державному і місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок формування резервного фонду для Державного і місцевих бюджетів, механізми аудиту та фінансового контролю, оприлюднення інформації про бюджет.
Розділ другий «Державний бюджет України» визначає склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі таємні видатки за основними напрямами їх витрачання, детально описаний механізм складання проекту бюджету, розгляд та прийняття бюджету Верховною Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особлива увага приділена ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказані конкретні його стадії. Визначені основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.
Розділ третій «Місцеві бюджети» Передбачає доходи і видатки, які закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу на місцевому рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають у разі несвоєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.
Розділ четвертий «Міжбюджетні відносини» визначає критерії розмежування видів видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст районного, обласного та республіканського підпорядкування. Окремо вказані видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим механізмом передбачено передання видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами та передача права на виконання делегованих повноважень. Чітко визначені фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та корегуючи коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окрема глава присвячена міжбюджетним трансфертам, де врегульовані питання трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування АР Крим, міст обласного підпорядкування і районним бюджетам. Регламентовано також порядок надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а також субвенцій на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг, субвенцій на виконання інвестиційних проектів, субвенцій на виконання власних повноважень територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Розділ п’ятий «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення» визначає повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Конкретизовано поняття бюджетного правопорушення, визначено критерії, за якими використання бюджетних коштів визнається нецільовим, і передбачена відповідальність за порушення законодавства, а також описано порядок накладення стягнення та оскарження рішення про накладення стягнення. Форма, порядок складання та передання за призначенням протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.
Розділ шостий «Прикінцеві положення» Визначає перехідні положення, термін дії окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні бюджетні відносини. Перелічені проекти законів, які потрібно прийняти у зв'язку з введенням у дію Бюджетного кодексу[2].
Закон "Про Державний бюджет України" приймається на наступний за звітним роком. Практично жодного року більш ніж за 10 років незалежності він не був прийнятий вчасно.
У цьому Законі передбачається формування в конкретних обсягах джерел доходів та видатків бюджету, необхідні нормативи відрахувань, дотації і субсидії областям, джерела покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні пояснення до здійснення виконання бюджету.
До інших основних законів, які регламентують функціонування бюджетної системи, можна віднести: Закон України "Про прожитковий мінімум", Закон України "Про місцеве самоврядування", Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", Закон України "Про місцеві державні адміністрації".
Місцеві органи влади , органи місцевого самоврядування та державні адміністрації в межах своїх повноважень, згідно з Конституцією України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та інших нормативних актів, де передбачені їхні повноваження, можуть видавати нормативні акти місцевого значення. Щодо функціонування бюджетної системи це можуть бути рішення про затвердження місцевих бюджетів, планів соціально-економічного і культурного розвитку, надання пільг окремим платникам у сплаті податків, які є складовою місцевих бюджетів, створення спеціальних фондів, випуск місцевої позики тощо[5,c.63].
Висновки до другого розділу
Таким чином, формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України на основі законодавчих та нормативних актів: Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон про Державний бюджет на поточний рік, інші закони, що регулюють бюджетні відносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Питання лише в тому, чи можна говорити про відповідність світовим нормам. Для цього необхідно, перш за все, звернутись до зарубіжного досвіду у цій сфері.
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Аналіз показників бюджетної системи України доцільно провести за наступними напрямками:
- формування доходної частини;
- формування видаткової частини;
- Динаміка змін деяких макроекономічних показників України.
Розглянемо особливості формування доходної частини державного бюджету за період 2007-2009 рр. Так, в таблиці 3.1 наведені узагальнені показники доходної частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України про державний бюджет України на 2007, 2008 та 2009 рік.
Таблиця 3.1.
Формування доходної частини
| Рік | Зведений бюджет | Державний бюджет | Місцеві бюджети | |||
| сума, млн. грн. | Темп росту,% | сума, млн. грн. | Питома вага, % | сума, млн. грн. | Питома вага, % | |
| 2006 | 171811,50 | 128 | 131946,00 | 76,80 | 39865,50 | 23,20 |
| 2007 | 219936,50 | 1,28 | 161587,50 | 73,47 | 58349,00 | 26,53 |
| 2008 | 297892,10 | 1,35 | 224020,00 | 75,20 | 73872,10 | 24,80 |
| 2009 | 288579,60 | 0,97 | 225319,90 | 78,08 | 63259,70 | 21,92 |
Згідно розрахованих даних табл.. 3.1 можна зробити висновок, що наявний рівень централізації у період 2006-2009 років, за якого в середньому 75-77% коштів спрямовуються до державного бюджету і лише 23-25% – розподіляються серед приблизно 12 тисяч місцевих бюджетів, не додає регіонам фінансової стабільності, залишаючи здебільшого поза увагою їхні потреби та існуючі потреби. У той же час показовим є період 2003-2004 років, коли рівень централізації сягав лише 70%. Це свідчить про невідповідність чинної бюджетної політики України головним положенням Бюджетного кодексу стосовно фіскальної децентралізації, рівень якої замість запланованого збільшення показує негативну тенденцію до зменшення протягом останніх п’яти років.
Таблиця 3.2.
Динаміка податкових надходжень
| Показники | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік | |||
| Млн.. грн | % | Млн.. грн | % | Млн.. грн | % | |
| Податкові надходження, т.ч. | 94811,5 | 100 | 116670,8 | 100 | 167883,4 | 100 |
| Податок на додану вартість | 50396,7 | 53,15 | 59382,8 | 50,9 | 92082,6 | 54,85 |
| Податок на прибуток підприємств | 25863,1 | 27,28 | 33964,0 | 29,11 | 47456,3 | 28,27 |
| Акцизний збір | 8543,6 | 9,01 | 10485,9 | 8,99 | 12678,0 | 7,55 |
| Ввізне мито | 6972,7 | 7,35 | 9588,9 | 8,22 | 11932,8 | 7,11 |
| інші | 3035,4 | 3,20 | 3249,2 | 2,78 | 3733,7 | 2,22 |
На основі даних табл.. 3.2. робимо висновок, що більш, ніж половину від загального обсягу податкових надходжень становлять надходження від податку на додану вартість. Цей показник знаходиться у межах 50,9 –56,81%. Унаслідок підвищення у 2008 році мінімальної заробітної плати в структурі доходів, спостерігається тенденція до зростання питомої ваги від податку на прибуток з фізичних осіб та від податку на додану вартість ( порівнюючи 2008 рік із 2006 роком - питома вага ПДВ зросла на 5.91%. навіть при зменшені даного податку у 2008 році у порівнянні із 2007 роком на 7485.9 млн. грн. у зв’язку із зниженням рівня виробництва та споживання, питома вага зросла на 1.95%.
Другим за величиною джерелом надходження є податок на прибуток підприємств. Його частка коливається від 21,87% у 2009 році до 29.11% у 2007 році. Якщо у 2006 – 2007 роках спостерігається тенденція до зростання питомої ваги даного податку у загальному обсязі податкових надходжень, то у 2008-2009 роках спостерігається її зменшення. Обсяг надходжень від податку на прибуток у 2009 році зменшився у порівняні із 2008 роком на 14886,5 млн. грн.. або на 31,4 % у порівняні із 2007 роком на 1394,2 млн. грн.. або на 4.1%. однією з основних причин цього є вплив економічної кризи на фінансовий та реальний сектор економіки. Збільшення питомої ваги доходів від власності та підприємницької діяльності пояснюється надходженнями від перевищення валових доходів над видатками НБУ в розмірі 953,5 млн. грн..
Обсяг неподаткових надходжень значно менший від податкових надходжень. Частка неподаткових надходжень у доходах бюджетів різних рівнів коливається від 23,6 % у 2006р. до 18,7% у 2008 р. У 2009 р. обсяг неподаткових надходжень до бюджетів становив 74048,4 млн. грн.. або 20,3% доходів зведеного бюджету.
Таблиця 3.3.
Динаміка неподаткових надходжень
| показники | 2006 рік | Темп росту,% | 2007 рік | Темп рост,% | 2008 рік | Темп росту,% | 2009 рік | Темп рост,% | ||
| Млн.. грн | 2006 до 2005 | Млн.. грн | 2007 до 2006 | Млн.. грн | 2008 до 2007 | Млн.. грн | 2009 до 2008 | |||
| Неподаткові надходження | 39939,5 | - | 48972,2 | - | 25502,2 | - | 74048,4 | - | ||
| 1. Доходи від власності та підприємницької діяльності | 10836,6 | 5,6 | 5974,6 | -16 | 7217,1 | 16,1 | 14439,4 | -8,8 | ||
| 2.Адміністративні збори та платежі, доходи від не комерційного та побічного продажу | 2396,4 | 1,0 | 3379,1 | 0,9 | 1759,7 | 0 | 4813,2 | -0,4 | ||
| 3.Надходження від штрафів та фінансових санкцій | 399,4 | 0,3 | 489,7 | -0,1 | 408 | 0,7 | 1036,7 | -0,2 | ||
| 4. Інші неподаткові надходження | 26280,2 | 15,9 | 39174 | 14,2 | 16117,4 | -17,3 | 53759,2 | 10,4 | ||
За даними з таблиці 3.3. найбільшу питому вагу займають інші неподаткові надходження. У 2009 р. частка цих надходжень збільшилась до 72,6% по відношенню до 2008 року. Це зумовлено тим, що до інших надходжень включається частина виручки від реалізації газу, що утримується як плата за його транзит через територію України.
Видаткова частина бюджету є вагомим інструментом розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів для виконання державного покладених на неї функції. Від структури та обсягів видаткової частини бюджету залежить стан збалансованості та міцності бюджетної системи країни, ефективність системи бюджетного регулювання.
Розглянемо особливості формування видаткової частини державного бюджету за період 2007-2009 рр. Так, в таблиці 3.4. наведені узагальнені показники видаткової частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України " Про державний бюджет України " на 2007, 2008 та 2009 рік.
Таблиця 3.4.
Формування видаткової частини
| показники | 2006 рік | Темп росту,% | 2007 рік | Темп рост,% | 2008 рік | Темп росту,% | 2009 рік | Темп рост,% | ||
| Млн.. грн | 2006 до 2005 | Млн.. грн | 2007 до 2006 | Млн.. грн | 2008 до 2007 | Млн.. грн | 2009 до 2008 | |||
| Видатки | 184566,0 | 100 | 239652,1 | 100 | 129934,0 | 100 | 307312,2 | 100 | ||
| 1. соціальний захист та соціальне забезпечення населення | 43088,6 | 0,3 | 51376,7 | 0,6 | 26636,5 | -0,3 | 68673,4 | 2,1 | ||
| 2.освіта, охорона здоров’я, фізичний та духовний розвиток | 59087,7 | 0,2 | 77279,8 | 3,2 | 37680,1 | 1,7 | 92501 | 4,1 | ||
| 3.паливно-енегретичний комплекс, промисловість та будівництво | 6374,9 | 0,5 | 10380,9 | 0,8 | 4547,7 | -0,3 | 14443,7 | 1,8 | ||
| 6.інші видатки | 59235,5 | 1,1 | 76926,9 | 1,6 | 41708,8 | -0,6 | 92193,7 | 2,1 | ||
За даними (див. табл.. 3.4.) можемо зробити висновок, що найбільша
частка видатків приходиться на інші видатки. За останні чотири роки відсоткова ставка від загального показника суттєво не змінилася, як що ж порівнювати у грошовій масі, то з кожним роком сума видатків має тенденцію до збільшення ( у 2006 році видаткова частина зведеного бюджету України дорівнювала 184566,0 млн. грн., а у 2009 році - 307312,2 млн.грн).
Таблиця 3.5.
Динаміка частки видатків зведеного і державного бюджету України у ВВП У 2006-2009 роках,%
| | Частка видатків у ВВП,% | | ||
| Рік | Зведений бюджет | Державний бюджет | Питома вага видатків державного бюджету у зведеному бюджеті,% | |
| 2006 | 32,2 | 25,2 | 78,25 | |
| 2007 | 31,7 | 24,4 | 77,1 | |
| 2008 | 32,5 | 25,4 | 78,1 | |
| 2009 | 33,9 | 26,7 | 78,6 | |
Як свідчить табл.. 3.5. питома вага видаткової частини державного бюджету України до ВВП знаходиться в межах 24,4 – 26,7 % та є достатньо стабільною.
Частка видатків зведеного бюджету України без державних цільових фондів коливається від 31.7% до 33,9%. Питома вага видатків державних бюджету у зведеному бюджеті є достатньо високою і становить від 77,1% у 2007 році до 78,6% у 2009 році. На основі даних таблиці можемо зробити висновок про те,що у 2009 році питома вага бюджетних видатків дещо зросла, що пояснюється впливом економічної кризи. Використовуючи регулювання видаткової чистини бюджету під час кризових трансформацій як інструмента регулювання економічного розвитку, держави підвищує значимість системи бюджетного регулювання у цілому.
Після аналіза доходної та видаткової частини зведеного бюджету України, провидиться співвідношення доходів та видатків. На таблиці 3.1 показани динаміка змін деяких макроекономічних показників України,%. Пісдусовуючи результати по видатках зведеного бюджету 2006-2009, можно зробити восновок, що покращення фінансової діяльності було досягнуто за рахунок жорстких заходів щодо «урізання» видатків бюджету.
Таблиця 3.6.
Динаміка змін деяких макроекономічних показників України,%
| | 2000 рік | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік | 2005 рік | 2006 рік | 2007 рік | 2008 рік |
| Реальне зростання ВВП | 5,9 | 9,2 | 5,2 | 9,6 | 12,1 | 2,7 | 7,3 | 7,3 | 2,1 |
| Дефіцит державного бюджету до ВВП | -0,4 | 0,3 | -0,5 | 0,4 | 2,9 | 1,8 | 0,7 | 1,4 | 1,3 |
| Питома вага інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету до ВВП | 0,7 | 0,9 | 0,8 | 1,3 | 2,3 | 1,2 | 1,3 | 1,5 | 1,2 |
| Державний борг до ВВП | 45,3 | 36,6 | 33,6 | 29 | 24,7 | 17,7 | 14,8 | 12,4 | 20,2 |
З табл.. 3.6 видно, що з 2006 по 2008 рік дефіцит перевищував рівень державних інвестицій. Це свідчить про те, що кошти, за рахунок яких покривався державний дефіцит спрямовувалися на фінансування соціальних заходів, що не сприяло зміцненню економіки. Слід також звернути увагу н а рівень ВВП у 2008 році-адже ВВП країни зазнав суттєвого падіння, дефіцит бюджету перевищив позначку у 3% ВВП, співвідношення боргу до ВВП зросло удвічі.
Висновки до третього розділу
Отже, проаналізувавши показники бюджетної системи України, ми пройшли до висновка, що бюджет країни є досить не стабільний. За остані чьотири роки показники як доходної так і видаткової частки послійно змінюються, при чьому не в кращу сторону. З метою визначення можливостей вирішення існуючих проблем актуальним є дослідження іноземного досвіду у галузі бюджетних відносин, що здійснено у наступному розділі.
РОЗДІЛ 4
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ.
Вивчення зарубіжного досвіду організації бюджетних відносин може стати корисним для вдосконалення вітчизняної бюджетної системи.
Нинішня бюджетна система України далека ні є досконалою і перед нами постає питання найбільш ефективного та раціонального управлінням бюджетними коштами та створення ефективної бюджетної системи. Тому необхідно вивчати світовий досвід функціонування бюджетної системи та, пристосовувати його до українських реалій.
Відмінність бюджетної системи України від зарубіжних країн в першу чергу полягаю у територіально – адміністративному поділі. Крім цього, ставка непрямих податків значно вище ніж у інших країнах ( у Франції – 19,6; у Великобританії – 17.5%, в Україні - ¾ всіх податкових платежів громадян України).
За формою державного устрій країни підрозділяються на дві групи: прості (унітарні) і складні (федеральні).
Проста або унітарна держава - це єдина, централізована держава, що складається з різних адміністративно-територіальних одиниць (округів, дистриктів, областей, країв і т.д)., що не мають в своєму складі інших держав або державних утворень. Тобто в унітарних державах бюджетна система складається з двох ланок - державного бюджету і місцевих бюджетів, що знаходяться у веденні органів місцевого самоврядування (доходи і витрати місцевих бюджетів не входять до державного бюджету, формуються і використовуються територіями самостійно). Прикладом унітарних держав є - Франція, Туреччина, Італія, Японія, Великобританія, Іспанія.
Складні - це держави, які є або союзом держав, або спільністю щодо самостійних територіальних (державних) утворень. Прикладами складних держав служать федерація, конфедерація, імперія, тобто насильницьке створення держави. Найбільш поширеною формою є федерація. Для бюджетної системи федеральної держави характерні три ланки - державний федеральний бюджет (іноді його називають бюджетом центрального уряду), бюджети суб'єктів федерації (штатів - в США, земель (лендов) - у ФРН, провінцій - в Канаді, республік, областей і ін.), і місцеві бюджети. У федеральних державах місцеві бюджети не входять до бюджетів членів федерації, а бюджети членів федерації не включаються до федерального бюджету, тобто всі бюджетні рівні існують самостійно і не входять по доходах і витратах до вищестоящих бюджетів. Прикладом федеральних держав є - РФ, США, Німеччина, Індія, Бразилія, Канада, Мексика [27,c.12].
Канада є державою з федеральним устроєм. В даний час Канада складається з 12 суб'єктів федерації: 10 провінцій і 2 територій.
Бюджетна система Канади відповідає федеральній системі органів державної влади - уряд кожного рівня має свій власний бюджет. Прибуткова база федерального бюджету складається з надходжень федеральних податків, зборів і інших платежів, а в доходи бюджетів провінцій зараховуються податкові платежі і міжбюджетні трансферти, отримані від федерального бюджету.
Починаючи з 1962 року, в Канаді діють угоди про збір податків, які були украдені зі всіма суб'єктами федерації за винятком Квебека. Згідно цим угодам, кожна провінція отримала право на частку від надходжень федерального податку на її території, єдину для всіх провінцій. Також провінції мають право підвищити ставку федерального податку на своїй території з тим, щоб перерахувати додаткові податкові надходження в доходи своїх бюджетів. Вказаний порядок відноситься до прибуткового податку з фізичних осіб і корпорацій, податку на товари і послуги. У доходи бюджетів провінцій зараховуються податки на природні ресурси і податок на майно.
Витратні повноваження органів влади різного рівня також закріплені в конституції. Так, федеральний уряд зобов'язаний фінансувати: оборону, міжнародні відносини, промислову політику і наукові дослідження. Бюджети провінцій зобов'язані фінансувати державну освіту, охорону здоров'я і муніципальні служби. Обидва рівні бюджетної системи несуть витратні зобов'язання в областях сумісних інтересів: таких як, наприклад, сільське і лісове господарство. Також федеральний уряд несе витрати в області соціального забезпечення.
Федеральний устрій Німеччини дуже своєрідний — відношення між різними рівнями державної влади ФРН володіють багатьма ознаками, характерними в основному для унітарних держав: широкі повноваження федерального уряду, одноманітність законодавства зі всіх найважливіших питань, а також єдність податкової системи для всієї федерації. При наданні соціальних послуг, державні органи виходять не з мінімальних соціальних стандартів, а з принципу забезпечення рівного рівня життя для всіх жителів країни.
У сфері компетенції федеральних органів влади ФРН знаходяться оборона, міжнародні відносини, питання громадянства, еміграції і імміграції, валютна політика, фінансування і регулювання федерального транспорту, поштових і телекомунікаційних послуг. Повноваження органів влади земель розповсюджуються на регулювання питань культури, освіти, юстиції і правопорядку, охорони здоров'я, а також регіональної економічної політики. У веденні муніципальних органів влади знаходяться комунальні послуги, місцеві установи охорони здоров'я, спорт, будівництво житла, дорогий, шкіл. Витрати в області соціальної політики і будівництва об'єктів інфраструктури, наприклад, здійснюються бюджетами всіх рівнів. Також існує тенденція передачі витратних повноважень на нижній рівень бюджетної системи: в даний час з муніципальних бюджетів фінансується близько 2/3 всіх державних капітальних витрат, причому велика частина повноважень по їх фінансуванню передана бюджетами вищестоящого рівня.
Право органів влади різного рівня встановлювати ті або інші податки, а також розподіл податкових надходжень між рівнями бюджетної системи закріплений в Конституції і не може бути змінене інакше як через поправки до неї. Надходження від всіх основних податків ФРН підлягають розподілу між бюджетами різного рівня.
Для німецької бюджетної системи характерна триступінчата система міжбюджетного вирівнювання. По-перше, здійснюється прибуткове вирівнювання через надходження ПДВ до бюджетів суб'єктів федерації: 25% від частки бюджетів земель в загальних надходженнях ПДВ розподіляється між всіма землями. Другий вид міжбюджетного вирівнювання полягає в перерозподілі бюджетних ресурсів між бюджетами земель без втручання з боку федерального уряду. Третім видом фінансової підтримки регіонів у ФРН є прямі федеральні гранти деяким територіям.
Бюджетна система ФРН, припускає, що усередині кожного суб'єкта федерації існує власна методика перерозподілу ресурсів між бюджетами муніципальних утворень. Зазвичай при складанні таких методик органи влади земель виходять в першу чергу з витратних потреб муніципалітетів, зважаючи на структуру регіональної економіки.
Бюджетна система США складається з федерального бюджету, бюджетів штатів і бюджетів муніципалітетів. В даний час налічується 50 штатів і близько 83000 муніципальних утворень, причому для США характерна наявність муніципальних органів влади з обмеженою сферою відповідальності - шкільних округів і районів спеціального обслуговування.
У США органи влади на рівні штатів і муніципалітетів традиційно несуть відповідальність за забезпечення населення основними державними послугами: початкова і середня освіта, місцева поліція і пожежна охорона, муніципальний транспорт, суспільні роботи і соціальне забезпечення, а також вища освіта на рівні штату. На федеральному уряді лежить обов'язок фінансування національної оборони і систем державного соціального забезпечення.
Конституція США наділяє власними податковими повноваженнями тільки федеральне і регіональні уряди, тоді як органи влади муніципалітетів отримують права по встановленню і збору податків в результаті їх делегування органами влади штатів.
Для бюджетної системи Сполучених Штатів характерне право органів влади на кожному її рівні по адмініструванню тільки тих податків і платежів, які вони мають право вводити і регулювати. Такий порядок надає органам влади на різних рівнях велику фіскальну незалежність і контроль за базою і ставкою закріплених за ними податків
У Сполучених Штатах бюджетам нижчестоячого рівня надається як цільова умовна, так і безумовна фінансова допомога. Основним видом безумовної фінансової підтримки є програма міжбюджетного прибуткового вирівнювання, заснована на виділенні трансфертів, розрахованих по законодавчо затвердженій формулі, що враховує витратні потреби і фіскальний потенціал. В даний час федеральний бюджет не надає нецільової фінансової допомоги бюджетам нижчестоячого рівня, хоча безумовна фінансова підтримка місцевим бюджетам з боку бюджетів штатів широко використовується.
Цільова фінансова допомога надається у вигляді грантів двох типів. Перший тип — блок-гранти — виділяється на фінансування достатньо широкого спектру витратних статей при встановленні обмежень на перерозподіл засобів між цими статтями. Існують блок-гранти на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, а також на фінансування інших витратних груп.
Другим видом цільової фінансової допомоги бюджетам нижчестоячого рівня є так звані категорійниє гранти, в рамках яких виділяються кошти на фінансування окремої витратної програми.
Важливою ознакою бюджетної системи США є те, що федеральний уряд не несе відповідальності по цінних паперах, випущених органами влади нижчестоячого рівня. У такій ситуації інвестори спираються на рейтинги приватних агентств, які, кінець кінцем, і визначають ціну запозичень бюджетів штатів і муніципалітетів на відкритому ринку [32,c.99].
Що стосується бюджетних (міжбюджетних) трансфертів, то вони є доповнюючим елементом фінансових відносин, який відіграє суттєву роль у багатьох країнах: його частка у доходах місцевих громад досягає у деяких краєнах значних величин. У ФРН, Франції провідними серед видів трансфертів виступають загальні трансферти, а у Польщі – цільові.
Висновки до третього розділу
Отже, економічна природа та суть бюджетної системи проявляється не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а в тому, які фінансові можливості законодавчо закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладених на них конституцією держави та законодавством функцій. Кожна країна сформувала специфічну, властиву лише їй, модель бюджетної системи. Проаналізувавши бюджетні різних країн, можемо чітко виділити проблеми бюджетної системи України та можливі шляхи їх вирішення у наступному розділі.
РОЗДІЛ 5
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
Відсутність стратегії реформування бюджетної системи, непослідовність дій і прямі помилки не дали змогу створити ефективну в умовах переходу до ринку цілісну систему бюджетних відносин в Україні. Діюча бюджетна система потребує серйозного реформування.
Перехід України до ринкової економіки повинен передбачати відповідну систему відносин між ланками бюджетної системи [14,c.31], також основною метою є скасування принципу єдності бюджетної системи України та перехід до автономного функціонування центрального, регіональних та місцевих бюджетів і на цій основі фінансове забезпечення функцій, які покладені на центральну, регіональну та місцеву влади. Кожна з ланок влади має функціонувати на основі власної доходної бази. Це покладе край ідеології утриманства, яка сьогодні побутує, створить умови для розвитку засад бюджетного самофінансування як у центрі, так і на місцях. Також в бюджетній системі Україні існують і інші проблеми, а саме: включення одних бюджетів до складу інших, що зумовлено успадкованою з радянських часів практикою входження одних адміністративно-територіальних одиниць до складу інших; недосконалий розподіл бюджетних повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на обласному та районному рівнях; суперечливий правовий статус обласних і районних бюджетів, які формуються за рахунок коштів державного бюджету та виконуються органами виконавчої влади; невідповідність функцій і повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування законодавчо визначеним видаткам і доходам державного та місцевих бюджетів; нераціональна система закріплених за місцевими бюджетами джерел доходів.
На сьогоднішній день постала нагальна потреба внесення змін до нормативно-правових актів у сфері регулювання бюджетних відносин та, насамперед, до Бюджетного Кодексу України, що зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової механізму підвищення добробуту населення й економічного розвитку громад, удосконалення міжбюджетних відносин з метою забезпечення справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів та дотримання визначених законодавством принципів збалансованості і самостійності бюджетів, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, а також створення дієвих стимулів розширення і мобілізації належних бюджету доходів[33,c.107].
На сучасному етапі розвитку організація бюджетної системи України, характеризується наявністю фіскальних дисбалансів, що полягають у невиправдано великому ступені залежності вітчизняної бюджетної системи від державного бюджету[19,c.251]. Це у свою чергу визначає високу фіскальну централізацію країни та нездатність більшості місцевих бюджетів самостійно виконувати покладені на них функції без відповідного фінансового вирівнювання у вигляді міжбюджетних трансфертів.
До того ж застосовувана в нашій країні система фінансового вирівнювання у свою чергу також є досить недосконалою, оскільки не створює необхідної зацікавленості місцевих органів влади в пошуку і мобілізації резервів зростання доходів та раціонального використання коштів через те, що значна за обсягами доходна база місцевого бюджету та економія на видатках призведе до перерозподілу доходів шляхом їх прямого вилучення. Така ситуація підриває ефективність функціонування бюджетної системи, через що постає питання реформування діючого бюджетного устрою в контексті організації взаємовідносин між бюджетами різних рівнів[23,c.101-102].
З метою організації ефективної системи міжбюджетних відносин в умовах обмеженості бюджетних ресурсів на всіх ланках управління доцільно застосовувати наступні принципи:
- відповідність потреб місцевих бюджетів у мобілізації коштів їх фактичним можливостям – як із власних джерел, так і з переданих закріплених джерел та міжбюджетних трансфертів;
- досягнення оптимального співвідношення між власними, закріпленими коштами і трансфертами з метою зацікавлення місцевих органів влади активізувати економічну діяльність, сприяння збільшенню об’єктів оподаткування та податкової бази, встановлення чіткої межі між незалежністю і утриманством, між фінансовою самостійністю місцевих бюджетів та реальною потребою у державних коштах на основі зацікавленості місцевих органів у результатах активізації економічної діяльності на підвідомчій території[15,c.12].
Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:
- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;
- відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.
Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення бюджетної системи, яка би відображала конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань та включала широке коло дієвих важелів за допомогою яких держава здійснюватиме розподільчі й перерозподільні функції.
Взаємовідносини між ланками бюджетної системи теж потребую реформування, так як застосування на практиці бюджетних трансфертів, бюджетної позички та вилучення коштів з місцевих бюджетів на користь Державного бюджету є не ефективними. Зважаючи на це, можна сформулювати пропозиції щодо вдосконаленні взаємовідносин між ланками бюджетної системи України:
- необхідно законодавче затверджувати положення про те, що закріплені за місцевими бюджетами доходи не можна змінювати;
- більше уваги приділяти впровадженню і функціонуванню місцевих податків і зборів. Віддати при цьому перевагу не збільшенню кількості податків, а ефективності їх справляння;
- необхідно законодавчо затвердити і не змінювати регулюючі загальнодержані податки та нормативи їх відрахувань до місцевих бюджетів протягом тривалого часу;
- перерахування частки загальнодержавних податків у місцеві бюджети здійснюється в момент їх надходження, а не відносити ці суми на взаєморозрахунки між Державним і місцевими бюджетами, що ускладнює процес виконання бюджетів;
- використовувати в Україні всі три види прямих бюджетних трансфертів: дотації, субсидії, субвенції;
- законодавче затвердити всі три види бюджетних трансфертів і дати їм чітке визначення, яке б відбивало їх справжню сутність;
- відпрацювати і затвердити законодавче положення про механізм визначення і надання бюджетних трансфертів;
- відмовитися від практики заміни бюджетної позички бюджетною дотацію;
- відмовитися від практики вилучення коштів у місцевих бюджетів шляхом встановлення менших нормативів відрахувань від регулюючих податків;
- взаємні розрахунки необхідно закінчувати до кінця бюджетного року;
- відмовитися від практики проведення взаємозаліків[12,с.39].
Нині Україна є державою, що сповідує принципи бюджетного унітаризму з прагненням до здійснення певної фіскальної децентралізації в контексті бюджетного устрою. Таким чином, ми вважаємо, що в довгостроковій перспективі побудова бюджетної системи України має здійснюватись у відповідності з концепцією субсидарності, основні принципи якої були розглянуті в попередньому розділі, оскільки дана концепція є прогресивною і такою, що успішно синтезує позитивні риси як бюджетного федералізму, так і бюджетного унітаризму. Враховуючи положення Бюджетного Кодексу щодо перспектив розвитку бюджетної системи, застосування концепції субсидарності є доцільним і таким, що відповідає сучасним світовим тенденціям[30,c.68].
Висновки до п’ятого розділу
Отже, найефективнішими рішення проблеми становлення бюджетної системи України доцільно вжити такі заходи: зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку приорітетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти; при збереження централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів; надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.
ВИСНОВКИ
Бюджетною системою України є – сукупність окремих її ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.
Складовими елементами бюджетної системи є:
- структура;
- принципи побудови;
- організація функціонування.
Бюджетна система складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.
Бюджетний устрій – це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками. Так бюджет України об’єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.
Бюджетна система складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.
Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Нормативно – правове регулювання бюджетних відносин в Україні почалося з прийняття Закону «Про Бюджетну систему України» у 1991 році, згодом довівши свою недосконалість, був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства. Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетної системи. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.
Після прийняття Бюджетного Кодексу та набрання ним чинності, очікувалось покращення бюджетних відносин в Україні та новий розвиток бюджетної системи країни, та проводячи аналіз показників бюджетної системи за зведеними бюджетами 2006-2008 років, ми побачили, що доходна частина держаного бюджету має негативну тенденцію до зниження ( у 2008 надходження до бюджету становили 71.1%, хоча у 2007 році 76.5%).
Таким чином ми бачимо, що бюджетна система нашої країни досягла своєї завершеності як система економічно незалежної держави, але не досягла рівня економічно розвинутої країни, що на сам перед пов’язано з відсутністю належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин, що в свою чергу породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:
- постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуванням окремих видів видатків;
- відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;
- відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.
Дані завдання мають бути виконані, насамперед, внесенням відповідних змін до нормативно-правової бази, що регламентує бюджетні відносини, передусім – до Бюджетного Кодексу України. Також для більш ефективного реформування бюджетної системи необхідно застосувати іноземний досвід з цього питання.
Список
використаних джерел
1. Бюджетний кодекс України. №2542-ІІІ від 21 червня 2001 року, остання редакція від 26.03.2009 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №37-38.
2.Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., із змінами, внесеними Законом України №2222-IV від 8 грудня 2004 року
3. Закон України Про бюджетну систему України від 29.06.95р. із змінами від 2.02.97р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – 26.–с.589– 611. 4.Бюджет до запитання: У комітетах Верховної Ради розглядають бюджет-2001 // Голос України. - 2000. - 27 жовт. - С. 2.
6. Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 N 749-V ( 749-16 ) та від 01.06.2007
N 1119-V ( 1119-16 )
5. Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
7. Артус М.М., Хижа Н.М. Бюджетна система України Навчальний посібник / - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005.- 220с.
9. Алєксєєв І. В., Кондрат І. Ю., Ярошевич Н. Б. Бюджетна система. - Л. : вид. Національного університету "Львівська політехніка", 2004. - 161с.
10.Афанасьев М. П. Основы бюджетной системы: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению подгот. - М. : ГУ ВШЭ, 2004. - 241с.
11. Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. – К.: Атіка, 2003. - 265 с.
12. Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України// Наукові праці НДФІ. – 2004. - № 1-2. – с.15-19.
13. Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В., Огонь Ц. Г., Масленнікова Т. О. Бюджетна система Україна. - К. : КНТЕУ, 2003. - 287с.
14 Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко Л. В., Колодій О. Т., Масленнікова Т. О. Формування і функціонування бюджетної системи України. - К. : КНИГА, 2003. - 343с.
15. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 332с.
16. Дерев'янко І. М., Самчук М. М., Баранцев П. П. Бюджетна система України - К., 2002. - 160с.
17. Дробозіна Л.А. Финансы. Учебник для вузов – М.:ЮНИТИ, 2003.-с.589
18. Іванов В. М. Бюджетна система. - К. : МАУП, 1999. - 79с. - С. 6.
19. Криниця С. Формування бюджетів розвитку в регіонах України: ре-формування бюджетної системи, бюджети місцевого самоврядування // Фінанси України. - 2000. - № 11. - С. 8-18.
20. Коломієць Г.Б., Кондратюк С.Я., Малька В.І., Опарін В. М. Бюджетна система — К., 2002. – 360с..
21. Кульчицький М. Проблеми та шляхи удосконалення бюджетної системи України // Регіональна економіка. - 2000. - № 1. - С. 14-21.
22. Лук'яненко І. Г. Системне моделювання показників бюджетної системи України: принципи та інструменти. : ВД "Києво-Могилянська академія", 2004. - 542с.
23. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн. Навч. посіб. – К.:ЦНЛ, 2003-с.203
24. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України. - 1998. - №3. - С. 37-45.
25. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 2002. – 173с.
26. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2003. – 523с.
27. Поплавський М.І. Макроекономіка перехідного періоду. – К.: Техніка, 2001. – 475с.
28. Редіна Н. І., Чубак А. Ю. Бюджетна система: Навчальний модуль. - Д. : ДДФЕІ, 2003. - 130с.
29. Романенко О.Р. Фінанси. Вид. 2-ге. – К.:ЦНЛ, 2004.-С.257.
30. Старостенко Г. Г. Бюджетна система:Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006
.
–
240с.
31. Чугунов І. Я. Бюджетна система як інструмент регулювання економічного розвитку. - К., 2003. - 237с.
32. Штауд К. Україна на шляху до світової економіки: глобалізація як можливість забезпечити макроекономічну стабільність // Економічний Часопис-XXI. -2004. - №11-12.
33. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000. – 600с.
35. www.minfin.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства Фінансів України
36. http://www.ac-rada.gov.ua/ – Офіційний сайт Рахункової Палати України
37. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tppe/2010_21/Zb21_47.pdf - теоретичні та прикладні питання економіки
