Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Міністерства освіти і науки України

Факультет журналістики
ІНДЕВІДУАЛЬНА РОБОТА

ІМІДЖ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА
Виконав
Перевірила                                                              
                                                                               
Запоріжжя

2009

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………........	3
Розділ 1. Типи іміджів……………………………………	4
Розділ 2. Модельовані іміджі……………………….……	5
Розділ3.  Компоненти іміджу............................................	6
Розділ 4. Приклад іміджу політичного лідера………….	7
Підсумок…………………………....…………………….	9
Список використаних джерел………………....……….. .	10

Вступ

Лідерство - це особливий механізм взаємозв'язку політика з послідовниками. На відміну від лідерства в малих групах, лідерство загальнонаціонального масштабу відрізняється відсутністю безпосередніх особистих контактів з масами. Це своєрідне дистанційне керівництво. Про політика як реальну людину та її лідерський потенціал ми, як правило, судимо за тим образом, який складається під впливом ЗМІ, політичної реклами і самих заяв політика, а також за результатами його діяльності. При цьому "віртуальний" образ політика не завжди співпадає з реальним прототипом. Наприклад, відсутність якоїсь якості, настільки важливої для створення позитивного образу політика, може бути компенсовано роботою іміджмейкерів, результатом чого стане видимість наявності цієї якості у людини. Образи політика, якоїсь організації, сформовані у суспільній свідомості, позначаються поняттям імідж.

Як вважає А.Д. Коваль, "спільною рисою, яка єднає всі різновиди наукових текстів, є широке використання термінів, перевага іменників над дієсловами (ці іменники називають поняття абстраговані, узагальнені, далекі від конкретних побутових предметів і явищ; прикметники як означення теж типізують і узагальнюють; дієслова вказують на чинність понять, а не на конкретні дії та ін.". До цих вимог теоретика стилістики варто додати ще й такі: наукова мова роботи не повинна містити розмовних конструкцій, риторичних запитань, вигуків, діалектизмів, просторіч.

РОЗДІЛ 1

ТИПИ ІМІДЖІВ

Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і організації, можна говорити про кілька типів іміджів:

• дзеркальний (суб'єктивний), тобто образ політика у власних очах. Це те, що думає політик про самого себе;

• модельований    бажаний    імідж-образ,    який    команда   політика намагається закріпити у суспільній свідомості;

• негативний імідж, що створюється опонентами;

• поточний імідж, позитивний чи негативний образ, який складається у суспільній свідомості як стихійно, так і в силу застосування спеціальних технологій.



розділ 2

МОДЕЛЬОВАНІ ІМІДЖІ

      Модельовані іміджі враховують стереотипи, що склалися у масовій свідомості, і відповідають соціальним очікуванням певних соціальних груп. З цієї точки зору імідж - це сконструйований образ, який може володіти будь-якими характеристиками, затребуваними послідовниками. За допомогою іміджу створюється яскравий образ політика, який запам'ятовується. Дійсно, якщо подивитися на ситуацію, яка склалася в Україні у 90-х рр. XX ст., то можна зазначити, що суспільство проявило значно більше уваги політикам, які зруйнували стереотипне уявлення про керівника, що склалося у радянські часи, і продемонстрували принципово нову модель поведінки (наприклад, перший президент незалежної України Л.Кравчук, який стояв у витоків злому тоталітарної системи, вперше з вітчизняних керівників зняв краватку і не приховував свої людські слабкості) - ніж політикам, які не зуміли створити свого образу.

На психологічному рівні суспільний діяч може асоціюватися з одним із образів: "мудрець", "герой-захисник", "вірний послідовник" (спадкоємець ідей іншого популярного лідера), "батько нації", "слуга народу" тощо. Масова свідомість може ототожнювати політика з декількома образами одночасно, що значно розширює соціальну базу. Наприклад, всі перераховані вище образи були використані для створення харизматичного образу Й.Сталіна. Нинішня ситуація нестабільності в Україні робить затребуваними образи політиків, що асоціюються у масовій свідомості з типом сильної особистості (лідер-"захисник"), здатним захистити населення від хаосу і гарантувати суспільну безпеку. Інший популярний образ - це політик господарник, здатний облаштувати життя регіону чи країни в цілому.


розділ 3

КОМПОНЕНТИ ІМІДЖУ

Імідж політика складається з цілої низки компонентів, які в ідеалі повинні "працювати" на створення єдиного образу:

• програм,  заяв, в  яких  відображені  основні  ідеї лідера.  Це, як правило, кілька   найбільш   злободенних   проблем   суспільного життя,   що вимагають вирішення. У передвиборчий період мета політичного курсу, що пропонується лідером, висловлюється в короткій і доступній для розуміння формулі-тезі. Багато претендентів на вищі державні посади асоціюються з простими за формулюванням, але яскравими гаслами своїх виборчих кампаній: "Новий курс" - Ф.Рузвельт, "Нові горизонти" -Дж.Картер, "Головне - це люди" -Б.Клінтон, "На захист працюючих сімей" - А.Гор;

• поведінки, що дозволяє продемонструвати риси характеру, які у суспільній свідомості пов'язуються з поняттям лідера. Серед них такі, як рішучість у відстоюванні своїх ідей, компетентність. Важливо, щоб поведінка політика демонструвала простоту, відкритість у спілкуванні та інші якості, які викликають симпатію і довір'я у людей;

• зовнішності (одяг, обличчя, фігура), жестів,   красномовності. Психологи говорять, що ставлення до політика визначається не тільки тим, що він говорить і пропонує, але також і тим, як він виглядає. Навіть стиль одягу покликаний підкреслити візуальний образ політика, наблизити його до певних груп населення. Наприклад, символами деяких політиків стали певні деталі одягу: шинель (Й.Сталін), морський кітель (У.Черчілль). Відомо, що М.Тетчер, дочка дрібного купця, ставши британським прем'єр-міністром, підкреслювала свій зв'язок з середнім класом, купуючи одяг в системі магазинів для цього класу;

• біографії:  походження, освіта, професія,  партійність.  Авторитет кандидата може підкріпити його посадовий статус та імідж тієї організації, з якою він у професійному плані пов'язаний. Підтвердити право на лідерство можуть і яскраві факти життєвого шляху, що підтверджують сміливість і рішучість політика,  наприклад,  служба в  армії,  участь  у  військових діях, боротьба з корупцією та привілеями, з проявами несправедливості.

Імідж включає в себе додаткові складові, які покликані наблизити політика до пересічного громадянина, роблячи його образ більш близьким і знайомим: це характеристики, що розривають взаємовідносини з членами сім'ї чи певні захоплення.
розділ 4

приклад іміджу політичного лідера

Імідж Юлії Тимошенко

Як приклад найбільш вдалого та яскравого політичного іміджу можна првести імідж Ю.В. Тимошенко. Юлія Тимошенко, без сумніву, - приклад українського " селф-мзйд вумен". Це політик, що сформував сам себе завдяки тривалій і наполегливій роботі над собою разом із професійною командою політтехнологів. Дійсно, у її діяльності забагато піар- складової, про що неодноразово заявляли опоненти. Однак Ю.Тимошенко зробила це загальноприйнятою нормою сучасного політичного життя в Україні, яскравим свідченням чого є переклад нинішньої політичної дискусії між галузями влади в публічну площину.

Головна заслуга Ю.Тимошенко, на відміну від того ж В.Ющенко, у тому, що вона вміє слухати й прислухатися до радників, визнавати свої помилки й вчитися на них. Саме завдяки цьому й умінню витримати паузу, стриматися, вона прийшла в політику з "нахабного" бізнесу й змогла досягти нинішніх висот. Історія піар - становлення Ю.Тимошенко

Піар-Проекти супроводжували Ю.Тимошенко протягом усієї її кар'єри: вона неодноразово міняла зачіски й манеру спілкування; її команда постійно обновлялася за рахунок ситуативних політичних партнерів, але завжди головний акцент робився на піарі-складовій. Серед політтехнологів, у різний час, що працювали з Ю.Тимошенко, називають Віктора Небоженко, Дмитра Видріна, Віталія Чепиногу, Станіслава Белковского й інших. Сьогодні в її оточенні чимало політологів і політтехнологів - Микола Томенко, Володимир Полохало, Віталій Чепинога, Ігор Грьшив.

Кожний вихід на публіку Ю.Тимошенко - це свого роду театральне дійство з усіма властивими йому елементами. У лютому - березні 2001 року Тимошенко перетворила в шоу судовий розгляд справи про її залучення до кримінальної відповідальності відносно діяльності ЕЗСУ. її поява в залі суду в дешевому светрі в оточенні величезних охоронців обговорювала вся країна. Пізніше країна обговорювала її зачіску й одяг. Саме тому я вважаю що найголовнішою перевагою РК. менеджерів Юлії Тимошенко є хист до перетворення негативний імідж, що створюється опонентами у модельований бажаний імідж-образ. Геополітичні проекти Ю.Тимошенко

Слід зазначити ряд стратегічних піар - перемог Кабміну, зокрема, у сфері геополітики. На відміну від В.Ющенко, Юлія Тимошенко намагалася налагодити контакти одночасно з Москвою, Брюсселем і Варшавою. У даний момент поліпшуються відносини з Вашингтоном.

Надзвичайно принциповим для Ю.Тимошенко був саме російський напрямок - їй потрібно було не стільки довести свій потенціал Секретаріату Президента, скільки відняти головний козир в електоральній комунікації у своїх опонентів з Партії регіонів.

РК менеджери Юлії Тимошенко виконали неймовірну працю в результаті якої її імідж досяг того рівню на якому ми його бачимо зараз.



ПіДСУМКИ

Підсумовуючи, можна навести думку відомого французького спеціаліста з виборчих технологій Ж.Сегела.

Свої спостереження, що стосуються побудови вдалих іміджів, він запропонував у формі восьми заповідей:

1) Голосують за людину, а не за партію.

2) Голосують за ідею, а не за ідеологію.

3) Голосують за майбутнє, а не за минуле.

4) Голосують за образ соціальний, а не політичний.

5) Голосують за людину-легенду, а не за посередність.

6) Голосують за долю, а не за буденність.

7) Голосують за переможця, а не за невдаху.

8) Голосують за цінності справжні, а не надумані.



Список використаних джерел

1. Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Академія, 1998. - 368 с.
2. Політологія: Курс лекцій / І.С.Дмитрів (керівник), О.М.Рудакевич, В.А.Кулик та ін. - Тернопіль: Астон, 1998. -158 с.
3. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. - Ч. 3. Політична свідомість і культура. - Львів: Кальварія, 1998. - 556 с.
4. Швидяк О.М. Політологія. Практикум: навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 164 с.
5. Абетка українського політика. Довідник / М.Томенко (керівник авт. кол.). - К.: Смолоскип, 1997. - 218 с.
6. Бебик В.М. Політологія: Теорія, методологія, практика: Підручник. - К.: МАУП, 1997. - 248 с.
7. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. - К.: АМУПП, 1997. - 200 с.
8. Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред Б.Кухти. - Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. -Львів: Кальварія, 1997. - 336 с.
9. Себайн Д.Г., Торсон Т.Л. Історія політичної думки. -К.: Основи, 1997. - 838 с.
10. Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. -К.: Тандем, 1996. -192 с.
11. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії. - К.: Українська перспектива, 1995. - 103 с.
12. Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. - К.: Ватра, 1995. - 328 с.
13. Гаєвський Б. Українська політологія. Концептуальні засади. - К., 1994. - 144 с.
14. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: Тексти лекцій. - К.: Генеза, 1994. - 368 с.
15. Конспект лекцій з курсу "Політологія" для студентів усіх форм навчання / І.С.Дмитрів, В.А.Кулик,
16. О.М.Рудакевич та ін. -Тернопіль: ТІНГ, 1992. - 44 с.

Основы политологии / Под ред. А.Боднара. - К., 1991. - 144 с.