Реферат Вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини старшого дошкільного віку в груп
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТА СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ ………………………………………………………………..
1.1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини……..
1.2. Особливості прояву та розвитку комунікативної обдарованості у дошкільному віці……………………………………….
1.3. Поняття соціометричного статусу...............................………..
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ……………………………………
2.1. Виявлення рівня соціометричного статусу дітей старшого дошкільного віку………………………………………………………….
2.2. Умови покращення соціометричного статусу у дітей старшого дошкільного віку………………………………………………
ВИСНОВОК…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………..
ВСТУП
В умовах розбудови української державності, становлення України як демократичного суспільства на міжнародній арені, все актуальнішою постає проблема розвитку творчої особистості її громадян. У зв’язку з цим, виявлення і розвиток творчої обдарованості особистості має велике значення як для державотворення, так і для самореалізації конкретної людини.
Кардинальні зміни, що спричиняють потребу у розвитку і використанні творчих здібностей особистості, диктують необхідність оновлення системи освіти. Пріоритетними її напрямами, відповідно до Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття), Указу Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки”, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу українського народу, пошуку, підтримки і стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих дітей та молоді, самореалізації творчої особистості в сучасному суспільстві.
У відповідності до Конвенції про права дитини (1989) “освіта дитини має бути спрямована на розвиток особистості, талантів, розумових, фізичних здібностей дитини в їх найповнішому обсязі...” (стаття 29). Під здібностями розуміються, як правило, такі особливості людини, які забезпечують високі досягнення в діяльності, визначають придатність до її конкретного виду. Зараз обдарованість нерідко визначається як здатність до видатних досягнень у певній соціально-значущій сфері людської діяльності.
Проблема розвитку дитячих творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Дослідження дозволяють відзначити необхідність та можливість розвитку мовленнєвих творчих здібностей вже з дошкільного віку.
Дитинство передусім дошкільне - єдиний період життя, коли творчість дитини може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креатині можливості дошкільного дитинства, тому провідна психолого–педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.
Більшу частину свого життя особистість проводить в групі. І велике значення має положення, яке дитина займає в групі Виходячи з цього виникає питання: чому одні люди легко йдуть на контакт, добре приймаються в групі, інші - навпаки. Якщо особистість зможе адаптуватися в колективі, якщо кожен знайде «ключі до успіху», у світі стане на порядок менше депресій, стресів і розчарувань. Це оздоровить кожну націю окремо і населення Землі в цілому.
Питання про розвиток особистості дитини в дошкільному навчальному закладі (ДНЗ), про формування його особистісних якостей і психічних процесів, а також про те, наскільки комфортно почуває він себе в групі ДНЗ, нам здалися дуже важливими й актуальними, оскільки група дитячого садка - це перша ланка в системі суспільного виховання й утворення дітей. [1]. Тут дитина проводить 8-12 годин на день, тобто третину свого дитинства. Не тільки від батьків, але й від ДНЗ залежить те, наскільки дитина виявить [1].
Проблема розвитку соціальної компетентності дошкільника, формування соціометричного статусу дитини належить до однієї з найважливіших у дитячій психології. Це пояснюється багатьма причинами: ставлення малюка до дійсності соціальне за своєю суттю; перші шість років життя – сензитивний період для соціалізації особистості, засвоєння нею суспільно цінних еталонів поведінки, важливим надбанням дошкільного дитинства є прихильність до людей, уміння їм співпереживати; соціальна активність реалізує потребу зростаючої особистості бути суб’єктом світу природи, культури, людей, самого себе. У законі України “ Про дошкільну освіту та виховання” зазначається, що одним з основних завдань дошкільної освіти та виховання є морально – соціальний розвиток дитини з перших років її життя. У “Національній доктрині розвитку освіти” вказано, що основна мета національного виховання – виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві.
Виходячи з актуальності проблеми, співзвучної із загальнодержавною метою освіти, і нагальних потреб розвитку України, нами обрана тема курсової роботи: „Вплив рівня комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини старшого дошкільного віку в групі”. Означеній проблемі присвячені монографії, створені відомими психологами Л.С.Виготським, О.В.Запорожцем, В.К.Котирло, М.І.Лісіною, Я.З.Неверович, які лишаються класичними, базовими і визначають методологічні підходи до розв’язання питання.
У той же час психолого-педагогічні дослідження переконливо показують важливу роль спілкування з однолітками у формуванні особистості дитини та її взаємин з іншими дітьми, необхідність знання того, якими повинні бути контакти з ровесниками у дітей різного віку і що має лежати в їх основі. Недостатньо розроблена ця важлива наукова проблема, а також потреби практики виховання дітей роблять актуальним вивчення у дошкільників розвитку змісту потреби у спілкуванні з однолітками як для розуміння природи та особливості комунікативної діяльності з ровесниками у дітей різного віку, так і для розробки науково обґрунтованих методів їх виховання. [3]
Мета дослідження – дослідити вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус в групі.
Відповідно до мети визначено завдання роботи:
1. З’ясувати поняття „здібності” як індивідуально-психологічні особливості людини в психолого-педагогічній літературі.
2. Визначити сутність комунікативної обдарованості, особливості її прояву та розвитку у дошкільному віці.
3. Обґрунтувати поняття ”соціометричного статусу” .
4. Виявити рівень соціометричного статусу дітей старшого дошкільного віку.
5. Визначити, впровадити та експериментально перевірити умови покращення соціометричного статусу у дітей старшого дошкільного віку.
РОЗДІЛ 1
ВПЛИВ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА
1.1
Здібності як індивідуально-психологічні особливості людини
Успішність оволодіння тією чи іншою професією, ефективність трудової діяльності великою мірою залежать від здібностей.
Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди обставинами життя поставлені в однакові або приблизно однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття “здібності”, вважаючи, що різницю в успіхах можна цілком достатньо пояснити ними. Це ж поняття використовується нами тоді, коли потрібно усвідомити, у силу чого одні люди швидше і краще, ніж інші, опановують знання, уміння і навички. Що ж таке здібності?
Термін “здібності”, незважаючи на його давнє і широке застосування в психології, наявність у літературі багатьох його визначень, неоднозначний. Якщо сумувати його дефініції і спробувати уявити їхню компактну класифікацію, то вона буде виглядати так:
1. Здібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і найстаріше з існуючих визначень здібностей. На даний час ним уже практично не користуються в психології.
2. Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з’явилося і було прийняте в психології XVIII-XIX ст., почасти використовується і зараз.
3. Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке набуття, закріплення й ефективне використання на практиці. Це визначення прийняте зараз і найбільше поширене. Водночас воно є найбільш вузьким і найбільш точним з усіх трьох.
Здібності, вважав Б.Теплов, не можуть існувати інакше, як у процесі постійного розвитку. Здібність, що не розвивається, якою людина перестає користуватися на практиці, згодом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов’язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт тощо, ми підтримуємо в себе і розвиваємо відповідні здібності.
Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками, вміннями та ефективну їх реалізацію в трудовій діяльності, зазначає С.Рубінштейн. Виявляючись в оволодінні знаннями, навичками і вміннями, здібності, проте, до них не зводяться. Вони виступають лише як можливість розвитку цих необхідних компонентів діяльності і характеризуються динамікою оволодіння останніми — швидкістю, легкістю, глибиною, міцністю.
Здібності виявляються тільки в діяльності, притому в тій діяльності, яка не може здійснюватися без наявності цих здібностей. Проте будь-яка конкретна діяльність характеризується поліфункціональністю психічних процесів — пізнавальних і психомоторних.
Тому здібності співвідносяться з відповідними психічними функціями — особливостями пам’яті, мислення, сприймання, емоційними властивостями, рисами характеру, тобто виступають як синтез властивостей особистості, який відповідає вимогам діяльності і забезпечує високі досягнення в ній. Якщо певна сукупність якостей особистості відповідає вимогам трудової діяльності, якою вона оволодіває протягом визначеного часу, то можна вважати, що людина має здібності до цієї діяльності. При відсутності здібностей процес засвоєння знань і вмінь затягується, потребує значних зусиль і напруження при порівняно скромних результатах.
Таким чином, здібності — це властивості функціональних систем, які реалізують пізнавальні і психомоторні процеси, відзначаються індивідуальною мірою розвитку і виявляються в успішності та своєрідності виконання діяльності.
Відмінності в здібностях різних людей можуть бути якісними і кількісними. Якісні характеристики здібностей — це такі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є обов’язковою умовою успішності конкретної трудової діяльності. Саме від них залежить вибір сфери діяльності. Кількісна оцінка здібностей виявляється в ступені їх розвитку.
Разом з тим в основі однакових досягнень працівників можуть бути поєднання дуже різних здібностей, коли окремі з них виступають компенсаторами недостатньо розвинутих здібностей. Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших розширює можливості вибору професії і самовдосконалення в ній працівника.
Слід також мати на увазі, що одна психологічна якість особистості, навіть коли вона досягає дуже високого рівня розвитку, не може забезпечити високу продуктивність діяльності і бути еквівалентом здібностей. Здібності являють собою сукупність психічних якостей, яка має певну структуру. Структура ця визначається вимогами конкретної діяльності і є різною для різних видів роботи. У структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні, які забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію.
Здібності, які сприяють досягненню високих результатів у певній сфері діяльності, називаються спеціальними. Прикладом їх можуть бути математичні, літературні, музикальні, підприємницькі, організаторські та інші здібності. Основне завдання особистості в цьому випадку полягає в розвитку цих здібностей, у формуванні вольових якостей для їх реалізації. Спеціальні здібності органічно пов’язані із загальними здібностями. Чим вищий рівень розвитку загальних здібностей, тим кращі внутрішні можливості для розвитку спеціальних здібностей.
Стосовно трудової діяльності прийнято виділяти:
· теоретичні здібності, пов’язані з абстрактно-логічним мисленням;
· практичні здібності, що виявляються в конкретно-практичних діях;
· комунікативні здібності, які забезпечують ефективність спілкування, адекватне сприйняття і оцінку інших людей, соціально-психологічну адаптацію працівника[6].
Б.Додонов у своїх дослідженнях доводить, що рівень розвитку здібностей людини залежить від конкретних умов її життя і діяльності, методів формування знань і умінь, необхідних у тій чи іншій діяльності, а також від наявності природних задатків.
Задатки — це морфологічні та функціональні особливості будови мозку, органів чуттів і рухів, які виступають природними передумовами розвитку здібностей. Природні задатки багатозначні. На основі одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності, залежно від вимог діяльності. Задатки виявляються у схильності до певного виду діяльності, що є першою ознакою прояву здібностей.
Здібності не статичні, а динамічні утворення, формування і розвиток яких відбувається в процесі навчання, праці, спілкування. Розвиток їх проходить комплексно, тобто одночасно вдосконалюються кілька взаємодоповнюючих здібностей.
Виокремлюють два рівні здібностей:
· репродуктивний, який забезпечує успішне засвоєння готових знань, оволодіння трудовими навичками як способами виконання трудових операцій і процесів;
· творчий, який забезпечує створення нового, оригінального.
Репродуктивні і творчі здібності взаємопов’язані і виявляються на різних етапах розвитку. Основним критерієм оцінки здібностей людини в тій чи іншій сфері професійної діяльності є відношення результатів праці до зусиль, затрачених на їх досягнення.
Отже, можна говорити про потенційні здібності людини до певної діяльності, які можуть бути виявлені порівнянням її властивостей з вимогами діяльності, і актуальні здібності, які вже виявилися в процесі виконання відповідної діяльності. Високий рівень розвитку здібностей називають талантом.
Талант — це таке поєднання здібностей, яке дає людині можливість успішно, самостійно, оригінально виконувати складну трудову діяльність. Як і здібності, він є лише можливістю формування високої професійної майстерності і досягнення значних успіхів у творчості. Реалізація його залежить від конкретних умов, вольових якостей працівника і натхнення у праці. Натхнення супроводжується величезною зосередженістю уваги, мобілізацією пам’яті, уяви, мислення при розв’язанні складних завдань.
Суттєвими факторами розвитку і реалізації здібностей працівника є стійкі професійні інтереси, які стимулюють оволодіння новими знаннями, прийомами і способами діяльності, ефективна мотивація, оцінка та організація роботи як творчого процесу.
Передумовами успішного виконання будь-якої трудової діяльності є не просто сума необхідних властивостей особистості, а певна структура здібностей, їх функціональний склад, своєрідне поєднання сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових компонентів. У різних видах діяльності ці компоненти розвиваються нерівномірно. Найбільшого розвитку вимагають професійно важливі якості, під якими розуміють індивідуальні якості суб’єктів діяльності, які впливають на її ефективне освоєння та виконання.
Оцінка здібностей проводиться на основі вивчення кількісних і якісних показників роботи та порівняння їх з існуючими критеріями. Проте важливіше завчасно прогнозувати здібності людини до успішного виконання тієї чи іншої роботи, що зробить більш обґрунтованим вибір нею професії та підвищить конкурентоспроможність на ринку праці.
Для оцінки успішності діяльності залежно від здібностей застосовують такий критерій, як перенесення високих результатів на нові завдання, схожі з раніше виконуваними не за послідовністю способів дії, а за вимогами до тих же психічних функцій працівника.
Поєднання здібностей характеризує творчий рівень особистості і зумовлює потенціали її розвитку. Важливою умовою реалізації потенціалів особистості є гармонія між людиною і професією.
Отже, кожна людина є носієм свого індивідуального творчого потенціалу. Під творчим потенціалом розуміють сукупність творчих можливостей і здібностей, реалізація яких характеризує розвиток особистості. Творчий потенціал складають такі властивості особистості, як мислення, пам’ять, воля і знання, що знаходяться у певному взаємозв’язку, визначають спрямованість і здатність людини оригінально вирішувати проблеми і вдосконалювати свою діяльність.
1.2 Особливості прояву та розвитку комунікативної обдарованості у дошкільному віці
Прийнято вважати, що обдарована дитина – це дитина, яка володіє очевидними, інколи видатними досягненнями в певному виді діяльності, інтенсивність вираження, яскравість яких виділяє її серед однолітків.
Не виключено, що ознаки обдарованості, які проявляються в дошкільному дитинстві, можуть поступово згаснути, й навпаки, обдарованість може проявитися на нових етапах. Тому більш доцільно, правильно з психологічної та педагогічної позицій у практичній роботі з обдарованими дошкільниками замість поняття „обдарована дитина” застосовувати поняття ознаки „обдарованості дитини”.
Як правило, коли мова йде про обдарованих, то зазвичай мають на увазі та проявляють турботу по відношенню до дітей з ознаками обдарованості в інтелектуальній сфері, інколи – в галузі мистецтва. Між тим останнім часом виявлено вже досить значне розмаїття видів людської обдарованості. У їх числі загально-інтелектуальна, художня, творча, психомоторна, а також соціальна, які проявляються вже в дошкільному періоді. Останній різновид обдарованості – соціальний (лідерський, комунікативний) – поки ще мало вивчений.
Спеціальні дослідження доводять: кінець раннього дитинства, дошкільний період – роки, коли соціальна обдарованість і комунікативні здібності починають проявлятися й розвиватися. У дошкільному віці для цього є багато передумов. У цей період активно розвиваються самосвідомість, потреба у спілкуванні, виникають нові його види, в тому числі позаситуативно-особистісні (М.Лісіна, А.Рузська, Е.Смірнова); розвиваються пізнавальні процеси (в тому числі соціальна перцепція – значуща складова у структурі соціальних здібностей). У ці роки відбуваються й інші суттєві зміни в емоційній сфері: розвиваються соціальні емоції та почуття, з’являється емоційне захоплення ” (А.Запорожець, Я.Неверович) і пов’язана з ним діяльність емоційної уяви.
Ще однією передумовою розвитку комунікативних здібностей та обдарованості в дошкільному дитинстві виступає і сама дошкільна група, яка являє собою первісну соціально-психологічну спільноту, перше дитяче товариство ” (А.Сова), в якому складається та розвивається спілкування дітей і різноманітні види дитячої діяльності, відбувається оволодіння новою соціальною роллю – члени дитячого товариства, формуються відносини з однолітками.
До критеріїв комунікативно-мовленнєвих здібностей дошкільника, згідно з дослідженнями Т.Піроженко, Г.Арушанової, можна віднести:
· стійкість сформованості мотивів спілкування з дорослими та однолітками;
· ініціативність спілкування;
· самостійність; активність взаємодії з оточуючими людьми;
· особистісне проникнення у зміст бесіди;
· емоційно-оціночне реагування;
· мовленнєве вміння (різноманіття в побудові мовленнєвих висловлювань у діалозі та монолозі, їх відповідність партнерському оточенню)[10].
Складовою частиною успішної комунікації є культура мовленнєвого спілкування, мовленнєва етика. У дошкільній педагогіці розроблено методи розвитку культури мовленнєвого спілкування:
· етичні бесіди,
· читання художньої літератури,
· ігри,
· доручення,
· створення проблемно-мовленнєвих ситуацій та ін.
Для забезпечення сприятливих умов для проявів природних задатків вихованців дошкільних закладів, формування особистості, здатної до оптимального розвитку й саморозвитку власного творчого потенціалу в процесі розвитку соціальної обдарованості дітей для педагога важливою є опора на такі принципи:
· системності й цілісності – передбачає, з одного боку, що освітня робота з обдарованими дітьми має відбуватися з урахуванням системної специфіки дитячої обдарованості і конкретного її виду, з іншого боку, даний принцип означає, що обдарованість дитини розвивається на фоні конкретної особистості;
· природовідповідності означає ставлення до дитини як до частини природи, що передбачає її освіту з урахуванням вікових та індивідуальних психологічних особливостей. Реалізація даного принципу полягає в урахуванні педагогом специфіки мотивації діяльності дошкільника, в прийнятті до уваги при розвитку дитячої обдарованості особливої чутливості дошкільників до емоційно-образного впливу;
· ампліфікація (збагачення) дитячої творчості, уяви на всіх етапах навчання та виховання дошкільників. Його важливість обумовлена тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне виконання різних видів діяльності;
· суб’єктивності – означає обов’язкову спрямованість педагогічної діяльності на виявлення, збереження та розвиток індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання; гармонійного поєднання розвитку дитини й саморозвитку зі створенням відповідних психолого-педагогічних та організаційних умов;
· культуровідповідності – передбачає опору в освіті обдарованих дітей на універсальні й національні культурні цінності, у виховному процесі – перш за все, на національні традиції, культуру народу;
· оптимальної педагогічної взаємодії, співпраця з батьками вихованців. Цей принцип проявляється у зацікавленості вихователя в розкритті своїх вихованців, у створенні сприятливих для цього умов.
Значущою характеристикою принципів особистісно-орієнтованої педагогіки є те, що вони не диктують і не вказують, а пропонують можливі варіанти дій, виступають орієнтирами при визначенні педагогом своєї творчої педагогічної діяльності. Що стосується стратегії навчання, то в роботі з дошкільниками з ознаками обдарованості застосовують прискорення, поглиблення, збагачення, проб лематизацію. В останні роки популярності набуває підхід з різними рівнями ” (ЛОС). Даною стратегією пропонується чотири рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й надати їй відповідну даному рівню допомогу.
Критеріями й показниками ефективності освітньо-виховного процесу виступають підвищення рівня не лише комунікативних здібностей вихованців, а й розвиток їх загальних здібностей; збільшення кількості дітей, які проявили здібності й ознаки комунікативної обдарованості, зростання інтересу дітей до творчості.
1.3 Поняття соціометричного статусу
Поняття "соціометричний статус" ввів Я. Морено, розуміючи під ним - положення людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин виділяв з емоційних, ділових та інтелектуальних зв’язків членів цієї групи.
Статус - становище людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь його авторитету в очах решти учасників групи. На відміну від позиції, статус індивіда в групі - це реальна соціально - психологічна характеристика його положення в системі внутрішньо відносин, ступінь дійсної авторитетності для інших учасників.
Внутрішня установка людини в системі внутрішньо відносин - це особисте, суб’єктивне сприйняття їм свого власного статусу, то, як він оцінює своє реальне положення, свій авторитет, ступінь впливу на інших членів групи. Дійсний статус і його сприйняття людиною може збігатися або розходитися [9]
Кожен конкретний учасник групи оцінює інших і оцінюється ними. Згодом виникають переваги і встановлюється шаблон відігнаного. Різні комбінації міжособистісних ролей розвиваються з реакцій окремих особистостей один на одного. Вивчення показує, що шаблони домінування не обов’язково беруть порядок рангів, як в «порядку клювання» серед курчат. А домінує над Б, який домінує над В і Г, а В і Г домінують над А. Чим триваліший період контакту, тим виразніше оформляються такі шаблони. У кожному випадку виникає унікальна мережа взаємин.
Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості в якості члена групи [16]. Це кількість виборів (уподобань) яке отримує кожен член групи за результатами соціометричного опитування. Позитивний соціометричний статус характеризує лідерські позиції члена групи [7].
Лідери - це люди або соціальні ролі, здатні надавати більше ніж інші вплив на колектив. Як правило вони займають центральне місце в структурі комунікаційної групи, і виявляти ними ініціативи більш ефективні, ніж ініціативи інших членів групи, тобто вони намічають план дій, направляють їх і керують членами своєї групи, які прямують за наміченим ними шляхи і виконують їх рекомендації. Їм належить найважливіша роль у виборі напрямку руху групи, в збереженні її традицій і звичаїв, і вони вселяють у інших членів групи впевненість у досягненні поставлених перед ними цілей.
Функціями лідерів є функція фахівця в конкретній області (експерта), тривало ініціюючого структуру відповідно стоїть перед нею завдання і функція фахівця в області міжособистісних відносин, що регулює психологічний мікроклімат у групі. Негативний Соціометричний статус характеризує дезорганизуючи тенденції в поведінці члена групи. Спеціальною методикою вимірювання соціометричного статусу є соціометрія [7].
У процесі вибору можуть виявлятися такі внутрішньо-освіти, як вінців (виникають всякий раз, коли існує обопільний вибір) і тріади (можуть виникати коли всі три людини подобаються один одному, коли один залучає двох інших, які не особливо подобаються один одному, або коли дві людини залежать від третього, який експлуатує їх). Морено говорить також про утвореннях, зірок, які складаються з природного лідера та його послідовників [16].
Значення статусу для людини велике, отже й важливість вивчення даного феномена переоцінити не можна. Неофіційні кодекси, що існують у багатьох закритих групах ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в групі.
Люди дуже чутливі до думок тих, кого вони знають як індивідів, і, щоб зберегти їхню довіру, вони приносять значні жертви, іноді ризикуючи накликати на себе обурення офіційних осіб або навіть смерть (людина не має права зробити нічого такого, що не відповідало б персоніфікації , яку створили про нього інші, бо будь-яке порушення викличе зміна взаємовідносин).
Представлення кожної людини про самого себе підтримується переважно реакціями людей, яких він знає особисто. Кожне переживання людини якимось чином пов’язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена в цю тканину взаємин.
Питання про статус, який займає дитина в системі міжособистісних відносин, і фактори, що його визначають, досліджувався вітчизняними та зарубіжними психологами.
Так в роботі Walker (2004) описано дослідження поведінки дітей 4-5 років (близько 200 дітей) в залежності від їх соціометричного статусу.
У роботі Braza було показано, що в соціальних взаємовідносинах дітей найбільші відмінності виявляють два показники: лідерство і готовність слідувати за лідером , тобто бути відома. Непряме підтвердження ролі дорослого у встановленні Соціометричного статусу дитини було отримано в дослідженнях Krantz.
Виявилося, що соціометричний статус дитини-дошкільника позитивно корелює зі ступенем його участі в просоціальній діяльності. Просоціальна активність дітей дошкільного віку цілком організується і підтримується дорослим, тому дані Krantz свідчать на користь впливу оцінок дорослого на соціометричний статус дитини-дошкільника. Також виявилося, що дети, залучені до соціальної взаємодії, можуть передбачити свій соціометричний статус точніше дітей, не беруть участь у просоціальній діяльності.
Цікаві дані були отримані в дослідженні Sandstrom і Coie, в якому вивчалася зв’язок між соціометричним статусом і агресивністю.
З вітчизняних психологів питаннями статусу займалися Т. А. Репина, Я. Л. Коломінскій, В. В. Абраменкова.
РОЗДІЛ 2.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ
Дослідження проблеми впливу комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини в групі старшого дошкільного віку проводилось на базі ДНЗ № 29 „..” м. Хмельницького.
Вивчалась частина дітей старшої групи вищеназваного ДНЗ у складі 14 чоловік (Додаток А). Отже, дана курсова робота, а саме її ІІ розділ – експериментальна частина, будується на вивченні 14 дітей старшої групи ДНЗ № 29.
Дослідження носить в собі реальні факти діагностики даної групи дітей, воно проводилось за допомогою певних методів збору та аналізу фактів, передбачало створення штучної, експериментальної ситуації для їх виявлення.
У процесі дослідження використовували такі методи: спостереження; тести; опитування усне (бесіда); опитування письмове (анкетування); експеримент.
Наше дослідження проходило в декілька етапів.
Етап 1. Інформаційний - визначення рівня розвитку комунікативних здібностей дітей старшого дошкільного віку. Для цього у межах комунікативної компетенції нами були виокремлено такі критерії: ініціативність спілкування; наявність контактно-встановлюючих засобів спілкування.
До критеріїв були підібрані відповідні показники. Ініціативність спілкування з показниками: наявність навичок спільної діяльності, товариське відношення один до одного. Наявність контактно – встановлюючих засобів спілкування з показниками: виразність інтонацій, наявність засобів невербального характеру. До кожного критерію і показника були розроблені завдання на з’ясування відповідних умінь і навичок.
Етап 2. Діагностичний. Виявивши рівні розвитку комунікативних здібностей нами було проведено соціометричне дослідження з метою виявлення соціометричного статусу дітей.
На першому етапі ми збирали індивідуальні відомості про дітей: вік, родинні відносини. Проводився констатуючий експеримент, за допомогою якого ми дізналися про взаємини дітей у групі, їх статусне положення і комунікативні здібності; про залежність статусу дитини від рівня розвитку комунікативних здібностей.
Спочатку ми спостерігали за дітьми в групі, за їх відносинами під час різних . видів діяльності: як вони граються, чи з радістю працюють, чи вміють вони гратися разом з іншими дітьми, чи входять у якісь мікрогрупи, які в них стосунки Дані спостереження дали змогу виділити дітей, які завжди граються, працюють наодинці і тих , які ініціативні, займають ведучу позицію в грі, користуються великою популярністю у ровесників.
Через чотири дні ми провели бесіду з вихователем про статус дитини в групі (Додаток Б) і отримали такі результати:
Таблиця 2.1
| № | Ім’я та прізвище | Статус | № | Ім’я та прізвище | Статус |
| 1 | Сергій А. | Бажаний | 8 | Микита К. | Бажаний |
| 2 | Катя Б. | Зірка | 9 | Артем Л. | Бажаний |
| 3 | Світлана Б. | Прийнята | 10 | Георгій М. | Прийнятий |
| 4 | Тетяна Г. | Ізольована | 11 | Тетяна О. | Прийнятий |
| 5 | Дмитро Д. | Бажаний | 12 | Алла П. | Прийнята |
| 6 | Андрій К. | Зірка | 13 | Надія П. | Прийнята |
| 7 | Антон К. | Прийнятий | 14 | Артем Т. | Ізольований |
Отже, з бесіди ми можемо зробити висновок, що на думку вихователя, клімат взаємодій дітей у групі добрий. В групі 2 “лідери”, 4 “бажаних”, 6 “прийнятих” та 2 “ізольованих” дитини.
Провівши бесіду з батьками про статус їх дітей у групі (Додаток Б) ми отримали такі результати:
Таблиця 2.2
| № | Ім’я та прізвище | Статус | № | Ім’я та прізвище | Статус |
| 1 | Сергій А. | Прийнятий | 8 | Микита К. | Прийнятий |
| 2 | Катя Б. | Зірка | 9 | Артем Л. | Зірка |
| 3 | Світлана Б. | Ізольована | 10 | Георгій М. | Ізольований |
| 4 | Тетяна Г. | Прийнята | 11 | Тетяна О. | Бажана |
| 5 | Дмитро Д. | Бажаний | 12 | Алла П. | Прийнята |
| 6 | Андрій К. | Зірка | 13 | Надія П. | Бажана |
| 7 | Антон К. | Бажаний | 14 | Артем Т. | Зірка |
Для отримання більш достовірних даних ми використали метод соціометрії. Однією з його форм є гра “Секрет”. Для цієї гри ми підготували перевідні картинки – по 3 для кожної дитини. Склали список групи: окремо хлопчиків, окремо – дівчаток. Кожній дитині присвоїли порядковий номер.
Дослідження почали з вступної бесіди з групою:
· Діти, сьогодні ми з вами пограємо в дуже цікаву гру. Але ви повинні вміти зберігати таємницю, дотримуватися порядку і дисципліни.
Помічник дослідника вивела усіх дітей в інше приміщення (до спортзалу), де читала їм книжку. Діти по одному заходили до групи, а після дослідження ішли на вулицю. Таким чином діти, котрі вже брали участь в експерименті, не зустрічаються з тими, хто чекає своєї черги – до приходу в групу дитина не знає, в чому полягає гра. Таким чином забезпечувався індивідуальний підхід.
Коли дитина заходила до групи, їй повідомляли правила гри:
· Ось тобі три картинки (на звороті поставлено номер, присвоєний цій дитині в експерименті). Поклади їх по одній на столик трьом товаришам з групи, кому хочеш. Виграє той, у кого виявиться найбільше картинок. Ніхто не знатиме, кому ти поклав, навіть мені можеш не казати, якщо не хочеш (як правило, всі діти самі називали ровесників, яким вони клали картинки, крім того, на них проставлені їхні порядкові номери).
У результаті експерименту ми отримали таблицю (Додаток В), з якої видно, скільки виборів отримав кожен член групи. Це число визначає положення дитини в системі стосунків або, за прийнятою в соціометрії термінологією, її “соціометричний статус”.
Після перегляду шаф, ми відмітили пусті і доклали в них картинки, щоб діти не переживали негативних емоцій. Далі всіх дітей запросили підрахувати, в кого скільки картинок, на цьому гра закінчилась.
Ми підрахували результати за такою схемою:
6-7 подарунків отримали діти – зірки;
3-5 подарунків отримали бажані діти;
1-2 подарунки отримали прийняті діти;
нічого не отримали ізольовані діти.
Виходячи з цих результатів ми оформили соціограму у вигляді трьох кіл. З правої сторони ми розмістили хлопчиків у вигляді трикутників, а з лівої – дівчаток у вигляді кружечків.
Розміщення дітей на соціограмі відповідає кількості отриманих ними виборів. Отже, в першому колі розмістили “зірок”, тобто дітей, які мають високий статус (набрали 6 – 7 подарунків). Це Березюк Катя – 6 подарунків, Демидюк Дмитро – 6, Кредич Андрій – 6, Плюта Алла – 7.
В другому колі – “бажані” діти: Андрущак Сергій – 4, Бридка Світлана – 3, Курсевик Микита – 3, Лобода Артем – 3.
В третьому – “прийняті” діти: Матусяк Георгій – 2 та Переда Надія – 2.
В центрі – “не прийняті” або “ізольовані” діти (усі – 0 виборів): Гвіздок Тетяна, Крутій Антон, Орел Тетяна, Трач Артем (Додаток В).
Діти, що відносяться до 1 – 2 кола займають сприятливе положення в групі. З ними завжди із задоволенням граються, запрошують у свої ігри, вони веселі, емоційні, товариські, активні, самостійні.
І навпаки – дітей, що набрали 1 – 2 вибори не завжди приймають у свої ігри, іноді ігнорують їх, не хочуть з ними спілкуватися, але буває, що вони також проявляють ініціативу, активність, самостійність і тоді з ними залюбки граються.
Але в групі є і діти, які не набрали жодного подарунка. Таких дітей взагалі уникають, не приймають в ігри, вони граються наодинці, тобто ізольовані. Вони безініціативні, іноді набридливі, іноді озлоблені, іноді тривожні.
Так як гра “Секрет” не може дати на 100% достовірних результатів, то через тиждень ми провели ще один варіант соціометричного дослідження – гру “Вибір в дії”, розроблену Я.Л. Коломінським.
Для цієї гри ми підібрали по три привабливі речі для кожної дитини. Це – іграшки, картинки, цукерки, книжечки тощо.
Дитина отримувала таку інструкцію: “Оціни три цих предмети за ступінню їх привабливості, по тому, наскільки інші діти хотіли б мати їх у себе. На перше місце постав найбільш бажаний для дітей предмет, на друге – трохи менше бажаний, а на третє – той, що залишився. Тепер вибери із своєї групи трьох дітей, яким би ти хотів(ла) подарувати ці предмети, назви їх і віддай їм ці предмети. Самий привабливий предмет ти повинен(на) віддати тому, кого любиш найбільше, менш привабливий – тому, хто у тебе стоїть на другому місці, а останній – тому, хто за симпатією до нього ти поставив би на третє місце.”
Після того, як всі діти роздали предмети, що у них були, товаришам по групі, ми визначили, хто, скільки і яких предметів отримав. У відповідності з кількістю отриманих предметів, визначили соціометричний статус дитини в групі за формулою:
де С – статус дитини в групі у системі взаємовідносин з ровесниками; к – кількість привабливих предметів, отриманих дитиною від товаришів по групі; п – кількість дітей у групі, що тестується.
Чим більше найбільш привабливих предметів отримала дитина в процесі експерименту, тим ближче її взаємовідносини з ровесниками, тим вищий її статус в групі. Основою для висновків про статус дитини в групі слугують кількісні дані, тобто показник С.
Оцінка результатів проводилась за такою шкалою:
9 – 10 балів – показник С дитини в межах 90 – 100 %;
4 – 8 балів – показник С дитини в межах 40 – 89 %;
1 –3 бали – показник С дитини в межах 10 – 39 %;
0 балів – показник С дитини в межах 0 – 9 %.
Висновки про рівень статусу:
9 – 10 балів – зірки;
4 – 8 балів – бажані;
1 –3 бали – прийняті;
0 балів – ізольовані.
З цього ми також зробили соціограму і побачили майже такі ж результати, як і в попередньому дослідженні (Додаток В).
Отже, зіставивши результати бесід та соціометричних досліджень, ми отримали наступну картину:
Таблиця 2.3
| № | Ім’я та прізвище | Батьки | Вихователь | Гра “Секрет” | Гра “Вибір в дії” |
| 1 | Сергій А. | Прийнятий | Бажаний | Бажаний | Прийнятий |
| 2 | Катя Б. | Зірка | Зірка | Зірка | Зірка |
| 3 | Світлана Б. | Ізольована | Прийнята | Бажана | Бажана |
| 4 | Тетяна Г. | Прийнята | Ізольована | Ізольована | Ізольована |
| 5 | Дмитро Д. | Бажаний | Бажаний | Зірка | Зірка |
| 6 | Андрій К. | Зірка | Зірка | Зірка | Зірка |
| 7 | Антон К. | Бажаний | Прийнятий | Ізольований | Ізольований |
| 8 | Микита К. | Прийнятий | Бажаний | Бажаний | Бажаний |
| 9 | Артем Л. | Зірка | Бажаний | Бажаний | Бажаний |
| 10 | Георгій М. | Ізольований | Прийнятий | Прийнятий | Прийнятий |
| 11 | Тетяна О. | Бажана | Прийнятий | Ізольована | Ізольована |
| 12 | Алла П. | Прийнята | Прийнята | Зірка | Зірка |
| 13 | Надія П. | Бажана | Прийнята | Прийнята | Прийнята |
| 14 | Артем Т. | Зірка | Ізольований | Ізольований | Ізольований |
Отже, тепер ми маємо точні результати вивчення взаємовідносин дітей у групі. Знаємо, що в групі є 4 дітей, які мають дуже низький статус, тобто “ізольовані”. В чому причина такого до них відношення дітей у групі? Що визначає низький статус дітей?
ВИСНОВОК
Працюючи над дипломним дослідженням, опрацювавши теоретичні засади даної проблеми, ми розкрили шляхи поліпшення статусу дітей старшого дошкільного віку у групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності. При цьому проведення дослідження було спрямоване на забезпечення психічного розвитку особистості дошкільника, поліпшення його статусу в групі у процесі зменшення рівня емоційної тривожності шляхом встановлення її причин та особливостей проявів.
У роботі здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми, для чого розкриваються такі питання, як:
● проблема взаємозв’язку статусного положення дитини у групі та емоційної тривожності у психолого-педагогічній літературі;
● причини виникнення тривожності і особливостей її проявів у старших дошкільників.
Крім того, розкрито основні теоретичні положення проблеми, посилаючись при цьому на науково-психологічну спадщину у визначені й проблемі. В роботі використано праці Аркіна С.А., Залужного О.С., Артемової Л.В., Маркової Т.О., Рояк А.А., Славіної Л.С., Рєпіної М.О., Антонової Т.А., Приходько Ю.О., Коломенського Я.Л., Цінціпер А.Б., Кононко О.Л., Штернера В., Котирло В.К. тощо.
Дослідницька частина роботи базується на теоретичних висновках і містить результати відповідно діагностичного та формуючого експериментів. Заходи, що проводились на базі ДНЗ № 29 включали в себе ряд діагностичних обстежень, які поступово розкривали фактичний стан проблеми, а саме залежність статусного положення старших дошкільників від розвитку комунікативних здібностей.
Констатуючий експеримент дав можливість зібрати, проаналізувати та систематизувати дані по групі дітей; підготувати матеріал для діагностування, а також аналіз та інтерпретація результатів.
Ми змогли констатувати у досліджуваній групі залежність статусного положення дітей від рівня їх розвитку комунікативних здібностей.
Зіставляючи отримані результати бесід та тестів “Секрет” і “Вибір у дії” можна зробити висновок, що в обох тестах ми бачимо наступне: 4 дітей знаходяться у статусній групі “не прийняті” або “ізольовані” і 4 дітей – “ зірки”, останні діти бажані або прийняті
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 1999.
2. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии. - М., 1999.
3. Бадмаев Б.У. Психология в работе учителя: В 2 кн. - М., 2000.
4. Бадмаев Б.У. Психология: как ее изучить и усвоить. М., 1997.
5. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983.
6. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.
7. Головаха Е.Й., Панина Н.В. Психология человеческого понимания. -К., 1989.
8. Детская практическая психология. Под редакцией проф. Марцинковской Т. Д. Москва, 2001г.
9. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л., 1985.
10. Заброцький М.М. Основи вікової психології. - Тернопіль, 2001.
11. Зимняя Й.А. Педагогическая психология. - М., 2000.
12. Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. – 1986. - №5. – С.23-45.
13. Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения // Вопросы психологии. – 2001. - №1. – С.143-144.
14. Ковалев А.Г. Курс лекций по социальной психологии. - М., 1972.
15. Ковяко О.В. Влияние социальной среды на развитие коммуникативной одаренности старших дошкольников // Псіхалогія. – 1998. – №1.
16. Коллектив. Личность. Общение: Словарь соціально-психологических понятий /Под ред. Е.С. Кузьмина, В.Е. Семенова. - Л., 1987.
17. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. – Мн., 1984.
18. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Психология детей шестилетнего возраста. – Мн., 1999.
19. Лисина М.И. Проблемы отногенеза общения. – М., 1980.
20. Лопатина О.Г. Роль оценочных высказываний в процессе общения детей в детском саду и семье. // Разнообразие форм воспитания и обучения дошкольников в психолого–педагогическом аспекте: сборник научных трудов. Москва 1990г.
21. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Методологія, методи, програми, процедури. - Київ, 1998.
22. Методы социальной психологии. Под редакцией проф. Кузьмина Е. С, канд. психол. наук Семенова В. Е.
23. Обозов М.Н. Психология межличностных отношений. -К., 1990.
24. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности // Вопросы психологии. – 1975. - №5. – С.77-78.
25. Практикум по возрастной и педагогической психологи /Под ред. Л.И. Щербакова. -М., 1987.
26. Практикум по возрастной и педагогической психологии. Автор-составитель Данилова Е. Е. Под редакцией Дубровиной И. В. Москва, 1999г.
27. Психологическая диагностика детей и подростков /Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. - М., 1995.
28. Психология и педагогіка /Под ред. А.А. Радуги на. - М., 1997.
29. Репина Т. А. Социально-психологическая характеристика группы детского сада. Москва, 1988г.
30. Смирнова Е. О., Холмогорова В. М. Межличностные отношения дошкольников. Диагностика, проблемы, коррекция. Москва, 2005г.
31. Счастная А.М. Сравнительный анализ межличностного взаимодействия детей шестилетнего возраста в условиях подготовительных групп и классов.// Генетические проблемы социальной психологии. Под ред. Коломинского Я.Л. Москва 1985г.
32. Терещук Р. К. Общение и избирательное взаимоотношение дошкольников. Кишинев, 1989.
Додаток А
Додаток Б
ЗАПИТАННЯ БЕСІДИ З ВИХОВАТЕЛЕМ.
1.Хто з дітей найбільше хоче йти до дитячого садочку?
2.З ким найбільше люблять гратися діти? Чому?
3.З ким не хочуть гратися ? Чому?
4.З ким з дітей хочуть чергувати? Чому?
5.З ким з дітей не хочуть чергувати? Чому?
6.З ким з дітей хочуть сидіти за столом? Чому?
7.З ким з дітей не хочуть сидіти за столом? Чому?
8.Хто з дітей найчастіше свариться? Чому?
9.Хто з дітей вміє мирити посварених?
10.Хто з дітей най краще вміє спілкуватися з однолітками?
11. Хто з дітей най краще грається у мікрогрупах?
12.Хто з дітей найчастіше придумує цікаві ігри?
13.Хто з дітей полюбляє і майже завжди грається на одинці?
ЗАПИТАННЯ БЕСІДИ З БАТЬКАМИ ПРО СТАТУС ЇХ ДІТЕЙ В ГРУПІ.
1.Чи охоче ваша дитина йде до дитячого садочку? Чому?
2.Чи є у вашої дитини друзі в групі? Чому вона з ними дружить?
3.З ким би ваша дитина хотіла дружити?
4.Чи любить ваша дитина гратися разом з іншими дітьми в підгрупках?
5.Чи любить ваша дитина гратися на одинці?
6.Чи вміє ваша дитина вирішувати конфлікти, знаходити компромісні рішення?
7.Чи вміє ваша дитина правильно оцінювати вчинки, дії, поведінку – свою та товаришів?
8.Чи вміє ваша дитина організувати якусь цікаву діяльність?
9.Чи проявляє ваша дитина ініціативність, активність у спілкуванні з іншими дітьми, дорослими?
10.Хто ваша дитина за статусним положенням: “зірка”, “бажана”, “прийнята”, “ізольована”?
Додаток В
СОЦІОГРАМА
ГРА “ВИБІР У ДІЇ
”.
Дмитро Д. Світлана Б.
Сергій А.
Микита К. Тетяна Антон К. Артем Т.
Тетяна О.
Надія П.
Катя Б. Георгій М.
Артем Л.
ГРА “СЕКРЕТ”.
Дмитро Д. Світлана Б.
Надія П.
Микита К. Тетяна Г.
Тетяна О.
Катя Б. Георгій М.
