Реферат Статистико-економічний аналіз продуктивності та оплати праці в агрофірмі радгосп Білозерський
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. Організаційно-економічна характеристика господарства ……..5
1.1 Природно-економічні умови……………………………………………5
1.2 Земельні фонди господарства та їх використання……………………..7
1.3 Трудові ресурси та їх використання в господарстві………………….11
1.4 Промисловий напрямок господарства………………………………12
1.5 Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність……………………………………………………………13
РОЗДІЛ 2. Забезпеченість господарства трудовими ресурсами……………17
РОЗДІЛ 3. Система статистичних показників продуктивності праці. Методика їх визначення………………………………………………………..20
РОЗДІЛ 4. Динаміка продуктивності праці та її оплати……………..……..23
РОЗДІЛ 5. Вплив продуктивності праці на ефективність виробництва……29
РОЗДІЛ 6. Індексний аналіз продуктивності праці…………….……………33
РОЗДІЛ 7. Аналіз фонду заробітної плати та рівня оплати праці………….35
РОЗДІЛ 8. Кореляційний аналіз взаємозв’язку між рівнем продуктивності праці та факторами, що її визначають………..…………………………..….40
Висновки та пропозиції………...……………………………………………...43
Список використаної літератури……………………………………………...45
Додатки…………………………………………………………………………..46
ВСТУП
Високо ефективний аграрний сектор - основа матеріального та соціального благополуччя суспільства, без котрого неможливо його стабільний розвиток, це свого роду гарант забезпечення и збереження національної безпеки країни. Не випадково сільське господарство є пріоритетною галуззю в всіх розвинених країнах світу. У ці галузі дуже рідко експериментують, його оберігають та розвивають, використовують нові досягнення науково-технічного прогресу. І потому сільське господарство находиться під державним контролем США, Франції, Германії, Великобританії, Японії, Італії, Швеції та інших країнах світу, у котрих внутрішній національний продукт дорівнює приблизно від 15 до 60%.
У наші державі потрібно оживлення сільського господарства. Основою його ефективного та результативного розвитку, розвитку виробництва сільськогосподарської продукції – це підвищення технічного рівня та якості виробництва, удосконалення організації виробництва та праці, залучення висококваліфікованих працівників, мотивація цих працівників.
Також для підвищення потенціалу виробництва сільськогосподарської продукції потрібен ретельний аналіз усіх її показників. Одним з таких показників є продуктивність праці. Це й показник характеризує економічну ефективність трудових витрат на виробництво продукції.
Метою даної курсової роботи є статистико-економічний аналіз продуктивності та оплати праці в агрофірмі радгосп «Білозерський».
Об’єктом дослідження виступає агрофірма радгосп «Білозерський».
В роботі використані наступні методи: аналітичний, індексний, кореляційно-регресійний, вирівнювання рядів динаміки, графічний, факторний тощо.
Інформаційною базою для написання курсової роботи стали річні звіти агрофірми за 2007 – 2009рр, підручники, періодичні видання, Інтернет.
| РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА | |
| 1.1 Природно-економічні умови | |
Агрофірма радгосп «Білозерський» відоме в Україні господарство, що стабільно працює, ретельно дбає про людей, які працюють на землі, про культуру землеробства, про охорону навколишнього середовища.
Основою його виробництва є вирощування винограду, плодів, посадкового матеріалу, саж енців винограду, а також виробництво виноматеріалів, вина та пюре плодового. Одним з основних досягнень господарства є наявність розсадницької бази, яка відповідає вимогам європейського рівня. Агрофірма щорічно має можливість реалізувати виноградарям України 2,5 – 2,7 млн. саджанців.
Агрофірма, є досить показовим прикладом, наскільки успішно може подібна форма господарювання, при якій цикл виробництва самодостатній, - від вирощування саджанця до виробництва вина. У «Білозерському» став обов’язковим виробничий кодекс : впроваджувати у виробництво інтенсивні технології , завезені з Франції, Італії, Ізраїлю, Німеччини, Австрії та Росії.
За 53 роки існування агрофірма стала міцним, стабільним господарством, забезпечує роботою близько 1000 осіб, має близько 100 спеціалістів.
Село Дніпровське можна з упевненістю віднести до розряду еталонних. Без різниці, де людина мешкає: в центрі чи на околиці - скрізь заасфальтовані вулиці, всі оселі газифіковані. Свого часу тут споруджено кілька багатоквартирних будинків. Центр органічно й компактно згуртовано навколо парку - Будинок культури, сільрада з музеєм, адмінбудинок, їдальня, відділення зв'язку з побутовим комплексом, магазин.
Територія Агрофірма радгосп «Білозерський» входить до складу великого південного району Херсонської області. Місяць січень самий холодний зі середньомісячною температурою повітря – 3,60 і абсолютним мінімумом – 34-310. Самий теплий місяць – липень зі середньомісячною температурою повітря +23,20 і абсолютним максимумом +380
Перші заморозки починаються десь 20-24 жовтня, а закінчуються 10-13 квітня. Таким чином без морозний період триває 185-200 днів.
Для зимового сезону характерні відлиги, часто носять тривалий характер.
У цілому зима дуже коротка. Максимальні температури іноді підвищуються до 10-150. Чергування відлиг і заморозків сприяє утворенню льодяної кірки на озимих і багаторічних травах, а зростаючі морози гублять рослини, які пішли в ріст. Сніговий покрив взимку глибокий і не стійкий. В середньому за зиму спостерігається 25-40 днів зі сніговим покровом висотою 3-6 см, середня глибина промерзання ґрунту складає 45 см.
Весна наступає в кінці лютого та на початку березня. Як правило, вона є тривалою, а інколи навіть затяжною. В умовах ранньої весни всі основні польові роботи слід проводити у стислі строки за 4-5 днів.
Влітку часто спостерігається атмосферна засуха. Кількість днів з відносною вологістю повітря 30% та нижче у серпні місяці досягає дев’яти. Часто бувають чорні пилові бурі. Забезпеченість сільськогосподарських культур вологою недостатня. Середньорічна кількість опадів складає 357 мм. З коливанням від 342 мм до 373 мм. Більша частина опадів випадає влітку, переважно у вигляді ливнів. В теплий період року з травня до жовтня випадає близько 67% річної норми опадів звичайно засвоюється ґрунтом навіть на полях чистого пару.
Умови рельєфу земель господарства дозволяють широко застосовувати сучасну техніку при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Основною ґрунтованою породою на території господарства є каштанова. Зустрічаються глеюваті та солонцюваті ґрунти. Наявність солей в землі свідчить про те, що структура гумусового горизонту мало водостійка, тому ґрунти схильні до запливання. Для покращення водно-повітряного режиму і підвищення ефективності добрив, ґрунти слід гіпсувати. Природні пасовища, які розташовані на сильно-солонцюватих землях, дуже бідні на рослинність і однотипні.
Природні властивості ґрунтів і кліматичні умови є важливими факторами врожайності сільськогосподарських культур. Тому знання особливості ґрунтів і кліматичні умови є важливими факторами врожайності сільськогосподарських культур. Тому знання особливостей ґрунтово-кліматичних умов дозволяє правильно, науково обґрунтовано застосувати систему агрономічних прийомів, які забезпечують неухильне підвищення родючості та культурного стану ґрунтів, одержання високих урожаїв.
Основний недолік ґрунтово-кліматичних умов господарства – недостатня збагаченість ґрунтів поживними речовинами і нестійке їх зволоження.
Для підвищення родючості ґрунтів потрібно більше вносити гною, а з мінеральних добрив вносити ті види і в такій кількості, які необхідні для вирощення тієї чи іншої культури.
Щоб забезпечити необхідну вологість ґрунтів у всі періоди року, слід нагромаджувати і зберігати вологу агротехнічними прийомами.
Незважаючи на деякі негативні явища, ґрунтово-кліматичні умови господарства дозволяють одержувати нормальні врожаї основних сільськогосподарських культур, вирощуваних у даній зоні.
1.2 Земельні фонди господарства та їх використання
Виробнича програма з рослинництва включає в себе планову структуру посівних площ, урожайність, план виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація).
Плануючи трансформацію земельних угідь (переведення їх з одного виду в інший), виходять з конкретних внутрішніх і зовнішніх умов господарства. В одних випадках передбачають можливе збільшення площ інтенсивніше використовуваних земель (ріллі, садів, ягідників, виноградників, хмільників і тутових насаджень) за рахунок менш продуктивних пасовищ і сіножатей чи освоєння площ, що не використовуються в сільськогосподарському виробництві (болота, піски, чагарники та ін.), усунення дрібноконтурності ділянок орних земель та кормових угідь.
Головний засіб виробництва в сільському господарстві – земля. Її основна властивість утворювати споживчу вартість. Її функціонування, як засобу і предмету праці – родючість.
Економічна оцінка використання земля враховує не тільки природні властивості, а також враховують рівень інтенсивності господарювання. [4]
Структура земельних угідь приведена в таблиці 1.1
Розглянемо склад та структуру земельних угідь в товаристві ( табл.1.1).
Розглянувши таблицю 1.1. можна побачити, що в господарстві вся площа землекористування (92,14%) відведена на сільськогосподарські угіддя, яка складається з ріллі, сіножаті і пасовищ. Несільськогосподарські угіддя складають лише 7,86% від загальної площі господарства.
Таблиця 1.1
Склад та структура земельних угідь в агрофірмі радгосп «Білозерський»
| Види земельних угідь | 2007 | 2009 | ||||
| Площа,га | Структура, % | Площа,га | Структура, % | |||
| загальної площі | с.-г. угідь | загальної площі | с.-г. угідь | |||
| Сільськогосподарських угідь, га | 2336,50 | 95,24 | 100,00 | 2356,00 | 95,24 | 100,00 |
| В тому числі:- ріллі, | 2336,50 | 95,24 | 100,00 | 2356,00 | 95,24 | 100,00 |
| Несільськогосподарські угіддя | 116,83 | 4,76 | - | 117,80 | 4,76 | - |
| Всього | 2453,33 | 100 | - | 2473,80 | 100 | - |
| Наявність зрошуваних земель | 397,21 | 16,19 | - | 424,08 | 17,14 | - |
Аналізуючи таблицю 1.1 можна сказати що, порівняно з 2007 роком у 2009 році збільшилась площа землекористування на 20,48 га і це не тільки за рахунок розширення сільськогосподарських угідь. Це збільшення відбулося за рахунок оренди земель у населення, яку вони отримали у процесі розпаювання земель Агрофірма радгосп «Білозерський».
Основу сільськогосподарських угідь господарства становить рілля.
Незважаючи на те, що відбулося збільшення земель господарства, структура угідь істотно не змінилась.
Дуже важливе значення має зрошення, яке допомагає компенсувати недостатню кількість опадів. У 2007 році питома вага зрошувальних земель у площі сільськогосподарських угідь становила 16,19%, а у 2009 році кількість зрошувальних земель зменшилася до 2,88%.
Рис. 1.1. Структура земельної площі в агрофірмі радгосп «Білозерський».
На підставі даних балансу визначимо показники використання земельних угідь на початок та кінець року (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Показники інтенсивності використання земельних угідь
| Показники | Методика розрахунку | Величина | |
| на початок року | на кінець року | ||
| 1. Коефіцієнт освоєння земель для с.-г. виробництва | | 0,95 | 0,95 |
| 2. Коефіцієнт розораності земель | | 0,95 | 0,98 |
| 3. Коефіцієнт використання орних земель | | 1,00 | 1,00 |
| 4. Коефіцієнт використання ріллі під посіви | | 0,45 | 0,63 |
У структурі земельного фонду близько 92% займають сільськогосподарські угіддя. На частку несільськогосподарських угідь припадає трохи більше 4%. У господарстві земельні угіддя використовуються з високим ступенем інтенсивності. Про це свідчать коефіцієнти освоєння земель (95%) і розораності сільськогосподарських угідь (98%). Дані таблиці свідчать про те, що в динаміці структура земельного фонду підприємства не змінилась. Про це свідчать показники інтенсивності використання земельних угідь, які залишились на одному рівні.
1.3 Трудові ресурси та їх використання в господарстві
По виробничим сільськогосподарським підприємствам розглядається увесь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю. Працівники основної діяльності є не тільки працівники рослинництва та тваринництва, але й персонал, зайнятий поточним ремонтом споруд виробничого сільськогосподарського призначення, а також працівники транспорту обслуговуючих сільськогосподарське виробництво. Поряд з працівниками, зайнятими у сільськогосподарському виробництві виділяють працівників, зайнятих в підсобних виробничих галузях та обслуговуючий персонал.
Зараз рівень механізації сільськогосподарського виробництва дуже низький, що перш за все пов’язано з високою вартістю техніки та обладнання. У зв’язку з цим багато робіт проводиться вручну.
Основу робочої сили в агрофірмі радгосп «Білозерський» становлять жителі сільської місцевості. Під час збирання овочевих культур залучаються наймані робітники, а також використовується праця студентів та школярів.
Незважаючи на те, що господарство не розширює свої земельні угіддя чисельність працівників у 2009 році в порівнянні з 2007 роком залишилася на такому ж самому рівні.
Розглянемо склад та структуру трудових ресурсів в товаристві (табл. 1.2).
Таблиця 1.2.
Склад трудових ресурсів в агрофірмі радгосп «Білозерський»
| Показники | 2007 рік | 2009 рік | 2009 рік у % до 2007 року | ||
| Середня чисельність працівників, осіб | В % до загальної кількості | Середня чисельність працівників, осіб | В % до загальної кількості | ||
| 1.Адміністративно керівний персонал | 26 | 2,38 | 26 | 2,38 | 100 |
| 2.Спеціалісти та обслуговуючий персонал | 50 | 4,57 | 50 | 4,57 | 100 |
| 3. Механізатори | 66 | 6,03 | 66 | 6,03 | 100 |
| 4. Тваринники | - | - | - | - | - |
| 5.Працівники рослинництва | 876 | 80,14 | 826 | 75,57 | 94,29 |
| 6. Працівники підсобних галузей та будівельних бригад | 75 | 6,86 | 125 | 11,4 | 166,67 |
| Всього | 1093 | 100 | 1093 | 100 | 100 |
Що стосується структури трудових ресурсів то вона зазнала невеликих змін. Збільшилась питома вага працівників підсобних галузей у загальній кількості працюючих на 66,67%, за рахунок цього збільшилась питома вага інших категорій працівників.
1.4 Промисловий напрямок господарства
Спеціалізацію сільськогосподарського виробництва можна визначити на основі товарної продукції. Товарна продукція – це частина валової продукції , виготовленої сільськогосподарськими підприємствами для реалізації. Розраховується в натуральному виразі і грошовій оцінці. Враховує сільськогосподарські товари продані населенню, державі підприємством. Розглянемо зміну складу та структури товарної продукції та проаналізуємо в якому році господарство працювало краще. (табл. 1.3)
Таблиця 1.3.
Склад та структура товарної продукції агрофірми
| Види продукції | 2 007р. | 2 008р. | 2 009р. | В середньому за 2007-2009 роки | і | Уі(2і-1) | |||||
| тис. грн | % | тис. грн | % | тис. грн | % | тис. грн | % | ||||
| Зерно | 776,1 | 4,92 | 812 | 2,48 | 1721 | 6,08 | 1103,03 | 4,31 | 3 | 21,53 | |
| Технічні культури | 238,6 | 1,51 | 823,2 | 2,51 | 1254,3 | 4,43 | 772,03 | 3,01 | 4 | 21,10 | |
| плоди,ягоди | 6099,5 | 38,70 | 21981,2 | 67,04 | | 15830 | 55,95 | 9360,23 | 36,54 | 1 | 36,54 |
| Картопля, овочі, баштанні | 648,3 | 4,11 | 357,4 | 1,09 | 322,3 | 1,14 | 442,67 | 1,73 | 5 | 15,55 | |
| Інша продукція рослинництва | 7998,5 | 50,75 | 8813,9 | 26,88 | 9163,9 | 32,39 | 8658,77 | 33,81 | 2 | 101,42 | |
| Продукція рослинництва усього | 15761 | 100,00 | 32787,7 | 100,00 | 28291 | 100,00 | 25613,23 | 100,0 | - | - | |
| Всього по господарству | 15761 | 100,00 | 32787,7 | 100,00 | 28291 | 100,00 | 25613,23 | 100,0 | - | 196,15 | |
За допомогою показників розрахуємо коефіцієнт спеціалізації для сільськогосподарського товариства:
Розрахований коефіцієнт спеціалізації має високе значення. Це означає, що господарство має одну головну галузь: виробництво плодів, ягід, винограду та декілька другорядних – вирощування зернових, технічних, овочів. Напрямок виробництва – плодово-ягідний.
1.5 Інтенсифікація сільського господарств та її економічна ефективність
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва взагалі створюється як рівней інтенсивності рослинництва і тваринництва. Але якщо для землеробства вирішальною ознакою інтенсифікації є рівень технічно чистих вкладень в одиницю площі, то для тваринництва – відповідно рівень та якість вкладень у розрахунок на голову худоби. Оскільки рослинництво є базою тваринництва і тваринництво таким чином теж зв’язано з використанням земель, рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в цілому буде характеризуватись, як і рівень інтенсивності рослинництва, величиною та якістю вкладень в одиницю земельних угідь.
Нераціональні вкладення можуть замість дійсної інтенсифікації виробництва означати збиток, або включати в себе елемент збитків. У загальному вигляді вкладення в одиницю площі можуть бути здійсненні у вигляді основних виробничих фондів, оборотних фондів та затрат живого труда.
Величина площі сільськогосподарських угідь є одним х головних специфічних факторів сільськогосподарського виробництва, але для характеристики розміру сільськогосподарського підприємства необхідно знати перш за все об’єм (вартість) виробленої продукції (табл.. 1.4).
Таблиця 1.4.
Динаміка показників росту підприємства
| Показники | Роки | 2009 р. в % до | |||
| 2007 | 2008 | 2009 | 2007 | 2008 | |
| Валова продукція в порівняльних цінах 2005р.), тис.грн. | 26287,04 | 58095,96 | 57014,62 | 216,89 | 98,14 |
| Грошова виручка, тис. грн. | 20220,8 | 44689,2 | 43857,4 | 216,89 | 98,14 |
| Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн. | 52581,9 | 63849 | 72473 | 137,83 | 113,51 |
| в т.ч. с.-г. призначення, тис.грн. | 50456,8 | 60987 | 71234 | 141,18 | 116,80 |
| Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн. | 56208,3 | 59965 | 64898 | 115,46 | 108,23 |
| Середньорічна чисельність робітників | 1093 | 1093 | 1093 | 100,00 | 100,00 |
| в т.ч. зайнятих у с.-г. виробництві | 876 | 924 | 826 | 94,29 | 89,39 |
| Розмір енергетичних ресурсів, к.с. | 4567 | 5670 | 5890 | 128,97 | 103,88 |
| Витрати праці, тис.люд-год. | 1909,7 | 1987,6 | 2098 | 109,86 | 105,55 |
| Річний фонд оплати праці, тис.грн. | 6320,2 | 12576 | 9728,2 | 153,92 | 77,36 |
| Виробничі витрати, тис.грн. | 19763,2 | 38027,4 | 37769,1 | 191,11 | 99,32 |
| Валовий дохід, тис.грн. | 7362,4 | 14986 | 20780 | 282,24 | 138,66 |
| Короткострокові зобов'язання, тис.грн. | 3633,1 | 5867 | 10473 | 288,27 | 178,51 |
| Довгострокові зобов'язання, тис.грн. | 15,6 | 16 | 16 | 102,56 | 100,00 |
Для характеристики фондоозброєності робочої сили необхідно взяти вартість основних виробничих фондів на одного працівника. За 5 років фондоозброєність в господарстві зменшилась на 19,87 % - це пояснюється тим, що темпи росту кількості працюючих та темпи росту основних виробничих фондів дуже значно і нерівномірно зменшувались.
Для характеристики продуктивності праці розраховують вихід продукції на людину-годину і на середньорічного працівника. У господарстві в 2009 році порівняно з 2007 роком спостерігається ріст продуктивності праці, але порівняно з роком продуктивність праці знизилась.
Прибуток – найголовніший результативний показник, від якого залежить рівень рентабельності. Але він у господарстві дуже швидко знижується.
Рентабельність являє собою відношення прибутку до рівню окремих факторів: витратам на реалізовану продукцію (собівартості), загальній сумі витрат на всю вироблену продукцію, вартості основних виробничих фондів, вартості основних та обігових фондів. Він показує величину прибутку в копійках на 1 грн. витрат, понесених на виробництво і реалізацію товарної продукції.
Таблиця 1.5.
Основні економічні показники агрофірми
| Показники | Роки | 2009 р. в % до | |||
| 2007 | 2008 | 2009 | 2007 | 2008 | |
| 1.Припадає на 100 га с.-г. угідь: | 22,32 | 27,10 | 30,76 | 137,83 | 113,51 |
| виробничих основних засобів с.-г.призначення, тис.грн | |||||
| затрат праці, люд-год. | 810,57 | 843,63 | 890,49 | 109,86 | 105,55 |
| енергетичних потужностей,к.с. | 1,94 | 2,41 | 2,50 | 128,97 | 103,88 |
| 2.Припадає на 1 середньорічного працівника: | 48107,87 | 58416,29 | 66306,50 | 137,83 | 113,51 |
| виробничих основних засобів с.-г.призначення, грн | |||||
| енергетичних потужностей,к.с. | 4,18 | 5,19 | 5,39 | 128,97 | 103,88 |
| оплати праці, грн | 5782,43 | 11505,95 | 8900,46 | 153,92 | 77,36 |
| 3. Показники економічної ефективності виробництва Вироблено валової продукції,грн.: | 0,50 | 1,10 | 0,89 | 178,62 | 80,82 |
| на 1 грн основних виробничих засобів | |||||
| на 1 середньорічного працівника | 24050,36 | 53152,75 | 52163,42 | 216,89 | 98,14 |
| на 1 люд-год | 13,77 | 29,23 | 27,18 | 197,43 | 92,97 |
| на 1 грн основних виробничих засобів с.-г. призначення | 0,52 | 1,15 | 0,93 | 179,44 | 81,19 |
| Балансовий прибуток, тис.грн | 7362,40 | 14986,00 | 20780,00 | 282,24 | 138,66 |
| Рівень рентабельності,% | 2,32 | 17,52 | 16,12 | 696,19 | 92,02 |
| Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом | 0,11 | 0,13 | 0,43 | 395,45 | 317,55 |
| Коефіцієнт платоспроможності | 0,27 | 0,26 | 0,10 | 35,60 | 36,52 |
Як свідчать дані табл. 1.6 головний показник діяльності підприємства збільшується в динаміці – тобто рентабельність збільшилась в агрофірмі в порівнянні з 2007 роком у 5 раз.
РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ГОСПОДАРСТВА ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ
Найбільш активною частиною населення є трудові ресурси. Це - населення у працездатному віці (чоловіки 16-60 років та жінки 16-55 років), крім інвалідів І і ІІ груп, а також підлітки та пенсіонери, які працюють. Вони є основною продуктивною силою суспільства, одним з головних чинників його територіальної організації. Але позаяк одні і ті самі трудові і ресурси в різних умовах можуть виробляти різну кількість продукції з неоднаковою якістю, тим самим по різному впливаючи на соціально-економічний розвиток регіону; можливості людей щодо праці можуть бути різними в умовах неоднакових виробничих відносин. Тому поряд з поняттям “трудові ресурси” вживають термін “трудоресурсний (або працересурсний) потенціал”. Під останнім розуміють поряд з трудовими ресурсами можливості людей до праці. Працересурсний потенціал визначається як кількістю та якістю (статево-віковий, професійний склад) трудових ресурсів, так і особливостями соціально-економічного розвитку території, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, матеріальними і духовними потребами населення регіону, екологічними особливостями її діяльності. Людей із їх знаннями, професійною підготовкою і навичками до праці ще називають “трудовим капіталом” або “людським капіталом”.
Все ширше у науковій літературі та у практиці поширюється термін “економічно активне населення”. Ним позначають працездатне населення, яке впродовж певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. До складу економічно активного населення відносяться люди, які зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток, та безробітні люди. Із цього виходить, що економічно неактивне населення включає людей, які зайняті в домашньому господарстві, учнів та студентів, осіб, що не шукають роботи і не бажають працевлаштуватись. Економічно активне населення становить в Україні 22.8 млн. осіб (2001 р.), а економічно неактивне населення – 13.5 млн. осіб. Значну частку серед осіб останньої групи становлять студенти та люди пенсійного віку (за методикою обчислення економічно активного і неактивного населення враховуються люди у віці 15-70 років).
Усе зайняте населення ще називають робочою силою, або самодіяльним населенням. За методикою ООН самодіяльне населення поділяється на такі категорії: 1) підприємці, які володіють засобами виробництва і користуються найманою працею; 2) дрібні власники, орієнтовані на сімейну працю; 3) члени сімей власників засобів виробництва, які працюють без фіксованої заробітної плати; 4) наймані робітники і службовці; 5) люди, які не мають визначених місць у суспільному виробництві. Поряд з аналізом наявності та руху чисельності працівників важливо структуру персоналу основної діяльності і і визначити рівень її оптимальності. Для цього порівнюють фактичну питому вагу кожної категорії персоналу в його загальній кількості з необхідною, протягом кількох періодів і визначають відхилення (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Склад та забезпеченість господарства робочою силою
| Категорії робітників | Середньоспискова чисельність, осіб | Забезпеченість робочою силою, % | Відхилення (+,-), осіб | |||
| 2007 | 2009 | від минулого року | від плану | |||
| план | факт | |||||
| 1. Робітники основної діяльності, в т.ч.: | 1044 | 1036 | 1043 | 100,68 | -1 | 7 |
| робітники | 876 | 866 | 853 | 98,50 | -23 | -13 |
| інженерно-технічні працівники | 75 | 76 | 81 | 106,58 | 6 | 5 |
| службовці | 51 | 52 | 67 | 128,85 | 16 | 15 |
| МОП | 33 | 33 | 32 | 96,97 | -1 | -1 |
| охоронці | 9 | 9 | 10 | 111,11 | 1 | 1 |
| Продовження табл. 2.1 | ||||||
| 2. Робітники неосновної діяльності | 49 | 48 | 50 | 104,17 | 1 | 2 |
Із таблиці 2.1 видно, що у звітному періоді не змінилась чисельність персоналу в порівнянні з минулим періодом.
Таблиця 2.2
Склад та забезпеченість агрофірми трудовими ресурсами
| Склад трудових ресурсів | Чисельність, осіб | Структура, % | ||||
| 2007 | 2008 | 2009 | 2007 | 2008 | 2009 | |
| Працездатні всього з них: | 1066 | 1065 | 1067 | 97,53 | 97,44 | 97,62 |
| чоловіки | 498 | 486 | 500 | 45,56 | 44,46 | 45,75 |
| жінки | 568 | 579 | 567 | 51,97 | 52,97 | 51,88 |
| Пенсіонери | 27 | 28 | 26 | 2,47 | 2,56 | 2,38 |
| Підлітки (від 12 до 16 років) | - | - | - | - | - | - |
| Разом | 1093 | 1093 | 1093 | 100 | 100 | 100 |
Як свідчать дані таблиці 2.2 склад трудових ресурсів за 2007 – 2009 рр. залишився стабільним. Кількість працюючих чоловіків збільшилась на 0,4%.
Рис. 2.2 Структура працівників в агрофірмі радгосп «Білозерський»
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА СТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. МЕТОДИКА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ
Живий труд поряд з основним капіталом та змінним капіталом являє собою одним з основних елементів виробничого процесу. Витрати праці визначається робочим часом, а результати праці є створена продукція. Одним з основних показників ефективності трудових витрат це продуктивність праці.
Рівень продуктивності визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що її виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).
Розрізняють індивідуальну продуктивність (продуктивність живої праці) та продуктивність суспільної (сукупної, тобто живої й уречевленої) праці. У першому випадку враховують тільки витрати праці робітників підприємств, виробництв, на яких виготовляється продукція, у другому – враховується також минула праця, затрачена на попередніх стадіях суспільного виробництва й уречевлена в сировині, матеріалах, паливі, енергії, засобах виробництва, спожитих в процесі виробництва даної продукції. Підвищення продуктивності праці проявляється у тому, що жива праця приводить в дію все більшу масу уречевленої праці.
Продуктивність праці характеризує економічну ефективність сукупних витрат праці, що виникали на всіх стадіях виробництва, обчислюється в цілому по народному господарству як відношення національного доходу до середньої річної чисельності працівників сфери матеріального виробництва.
При вивченні продуктивності праці зіставляють, з одного боку, показники продукції, з іншого – показники витрат праці на її виготовлення. Звідси випливає важлива методологічна проблема, пов’язана з різними методами вимірювання продукції і різними одиницями вимірювання витрат робочого часу при моделюванні системи показників продуктивності праці.
Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (штуках, кілограмах, метрах, літрах і т. д.). Інколи виробляють однойменну продукцію, що розрізняється за деякими ознаками - видами, марками (електромотори – за потужністю, мило - за жирністю). У таких випадках виробіток доцільно вимірювати в умовно-натуральних одиницях, попередньо перерахувавши окремі види продукції в один вид, що взятий за умовний. Натуральний і його різновид – умовно-натуральний метод вимірювання продуктивності праці – застосовується, головним чином, на підприємствах галузей видобувної промисловості, а також на окремих робочих місцях, виробничих дільницях підприємств. Натуральні показники найбільш прості і зрозумілі, тому їм слід надавати переваги, де це можливо.
Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не піддається вимірюванню в натуральному виразі. Крім того, при цьому методі вимірювання продуктивності праці не враховується незавершене виробництво, якість продукції. Тому застосовують трудовий і вартісний методи вимірювання продуктивності праці, які базуються на відповідних методах обліку продукції.
Трудовий метод, що базується на вимірюванні продукції в трудових одиницях, знаходить поки що обмежене застосування. Він використовується в основному на машинобудівних підприємствах, – на окремих дільницях, цехах.
Найпоширеніший у практиці економічних розрахунків вартісний метод, в основі якого лежить вартісний облік продукції. Його універсальність полягає в тому, що різнойменні вироби, а також елементи продукції, що перебувають на різних стадіях готовності, можуть з’єднуватися в одному підсумку. Це відкриває можливості для обчислення узагальнюючих показників продуктивності праці на різних рівнях виробництва. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.
Таблиця 3.1
Розрахунок прямих показників продуктивності праці в агрофірмі
| Показники | Роки | Тр | ||
| 2007 | 2008 | 2009 | ||
| 1. Валова продукція сільського господарства (в цінах 2005 року), тис.грн | 26287 | 58084,3 | 57014,6 | 216,89 |
| 2. Середньорічна чисельність працівників зайнятих в с.-г. виробництві, осіб | 876 | 924 | 826 | 94,29 |
| 3. Відпрацьовано в сільському господарстві, тис. люд-год | 67,8 | 69 | 70,2 | 103,54 |
| 4. Вироблено валової продукції: | | | | |
| на 1 працівника, грн | 30008 | 62861,8 | 69025 | 230,02 |
| на 1 люд.-год, грн | 387714 | 841801 | 812174 | 209,48 |
| 5.Кількість годин відпрацьованих одним робітником (ряд 3:ряд2) | 77,3973 | 74,6753 | 84,9879 | 109,81 |
| 6.Тривалість робочого дня, год. | 7,9 | 8 | 7,9 | 100,00 |
| 7.Кількість днів відпрацьованих одним робітником (ряд 5:ряд6) | 10 | 9 | 11 | 109,81 |
Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.
Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (табл.3.1).
Наведені в таблиці 3.1 дані свідчать про те, що на підприємстві знизилась продуктивність праці. Середня продуктивність праці одного робітника збільшилась проти плану на 130%. Аналіз показує, що продуктивність праці збільшилась майже за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.
РОЗДІЛ 4. ДИНАМІКА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТА
Швидкість і інтенсивність як властивості розвитку різних суспільних явищ значно варіюють, що відбивається в структурі відповідних динамічних рядів. Для оцінки цих властивостей динаміки статистика використовує взаємозв’язані характеристики. Серед них абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення 1% приросту.
Розрахунок характеристики динаміки ґрунтується на зіставленні рівнів рядів. Базою для порівняння може бути або попередній рівень (база порівняння змінна) або початковий (постійна). Характеристики динаміки, обчислені зіставленням суміжних рівнів, називають ланцюговими, а з постійною базою порівняння – базисними.
Абсолютний приріст відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів ряду за певний інтервал часу. Інтенсивність зміни рівнів ряду оцінюється відносною величиною – темпом зростання, який являє собою кратне відношення рівнів у формі коефіцієнта чи відсотка.
Співвідношення абсолютного приросту і базового рівня є вимірником відносної швидкості зростання. Нескладні алгебраїчні перетворення цього відношення дають відхилення темпу зростання від бази порівняння, яка становить 100%. Відносну швидкість зростання називають темпом приросту, який на відміну від темпу зростання завжди виражають у відсотках.
Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції таблиця 4.1.
Таблиця 4.1
Динаміка трудоємкості основних видів продукції сільського господарства (люд-год на 1 ц)
| Види продукції | Роки | Тр | ||||
| 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | ||
| Виноград | 5,27 | 5,33 | 5,98 | 6,02 | 6,3 | 119,54 |
| Плоди | 4,27 | 3,47 | 4,76 | 5,92 | 6,02 | 140,98 |
Трудоємкість основних видів продукції у 2009 році в порівнянні з 2005 збільшилась на 40,98%.
Таблиця 4.2
Показники динаміки рівня продуктивності праці
| Роки | виробництво валової продукції на одного робітника | Абсолютний приріст, грн | Темп росту, % | Темп приросту, % | Абсолютне значення 1% приросту, грн | |||
| базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | |||
| 2001 | 7904,45 | - | - | - | - | - | - | - |
| 2002 | 7890,34 | -14,11 | -14,11 | 99,82 | 99,821 | -0,179 | -0,179 | 79,04 |
| 2003 | 6210,43 | -1694 | -1679,9 | 78,57 | 78,709 | -21,43 | -21,29 | 78,90 |
| 2004 | 4569,11 | -3335,3 | -1641,3 | 57,8 | 73,572 | -42,2 | -26,43 | 62,10 |
| 2005 | 7985,12 | 80,67 | 3416,0 | 101 | 174,76 | 1,0206 | 74,763 | 45,69 |
| 2006 | 6789,03 | -1115,4 | -1196,1 | 85,89 | 85,021 | -14,11 | -14,98 | 79,85 |
| 2007 | 3000,80 | -4903,6 | -3788,2 | 37,96 | 44,201 | -62,04 | -55,8 | 67,89 |
| 2008 | 6286,18 | -1618,3 | 3285,3 | 79,53 | 209,48 | -20,47 | 109,48 | 30,01 |
| 2009 | 6902,50 | -1002 | 616,32 | 87,32 | 109,8 | -12,68 | 9,8044 | 62,86 |
| Разом | 57537,96 | - | - | - | - | - | - | - |
Вартість валової продукції на 1 робітника зменшилась у 2009 році в порівнянні з2001 роком на 1002 грн., у 2009 в порівнянні з 2008 збільшилась на 616,32 грн відповідно.
Таблиця 4.3
Показники динаміки оплати праці 1 працівника, зайнятого в сільському господарстві
| Роки | Оплата праці 1 працівника, грн | Абсолютний приріст, грн | Темп росту, % | Темп приросту, % | Абсолютне значення 1% приросту, грн | |||
| базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | базисний | ланцюговий | |||
| 2001 | 13875,00 | - | - | - | - | - | - | - |
| 2002 | 13987,00 | 112 | 112 | 100,8 | 100,81 | 0,8072 | 0,8072 | 138,75 |
| 2003 | 14322,00 | 447 | 335 | 103,2 | 102,4 | 3,2216 | 2,3951 | 139,87 |
| 2004 | 14569,00 | 694 | 247 | 105 | 101,72 | 5,0018 | 1,7246 | 143,22 |
| 2005 | 17985,00 | 4110 | 3416 | 129,6 | 123,45 | 29,622 | 23,447 | 145,69 |
| 2006 | 16789,00 | 2914 | -1196 | 121 | 93,35 | 21,002 | -6,65 | 179,85 |
| 2007 | 17345,00 | 3470 | 556 | 125 | 103,31 | 25,009 | 3,3117 | 167,89 |
| 2008 | 17560,00 | 3685 | 215 | 126,6 | 101,24 | 26,559 | 1,2396 | 173,45 |
| 2009 | 18720,00 | 4845 | 1160 | 134,9 | 106,61 | 34,919 | 6,6059 | 175,60 |
| Разом | 145152,00 | - | - | - | - | - | - | - |
Оплата праці одного працівника у 2009 році в порівнянні з 2001 роком вона збільшилась на 4845 грн., в порівнянні з 2008 роком на 1160 грн. в динаміці починаючи з 2005 року поступово збільшується оплата праці, це залежить від ефективності діяльності агрофірми та економічних і політичних умов в країні.
Таблиця 4.4
Тенденції продуктивності та оплати праці в агрофірмі радгосп «Білозерський»
| Роки | t | Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн | Середньорічна оплата праці 1 робітника, грн | ||||||
| у | t2 | yt | yt | у | t2 | yt | yt | ||
| 2001 | -4 | 7904,45 | 16 | -31617,80 | 7261,08 | 13875 | 16 | -55500,00 | 13570,33 |
| 2002 | -3 | 7890,34 | 9 | -23671,02 | 7044,09 | 13987 | 9 | -41961,00 | 14209,75 |
| 2003 | -2 | 6210,43 | 4 | -12420,86 | 6827,09 | 14322 | 4 | -28644,00 | 14849,17 |
| 2004 | -1 | 4569,11 | 1 | -4569,11 | 6610,10 | 14569 | 1 | -14569,00 | 15488,58 |
| 2005 | 0 | 7985,12 | 0 | 0,00 | 6393,11 | 17985 | 0 | 0,00 | 16128,00 |
| Продовження табл. 4.4 | |||||||||
| 2006 | 1 | 6789,03 | 1 | 6789,03 | 6176,11 | 16789 | 1 | 16789,00 | 16767,42 |
| 2007 | 2 | 3000,8 | 4 | 6001,60 | 5959,12 | 17345 | 4 | 34690,00 | 17406,83 |
| 2008 | 3 | 6286,18 | 9 | 18858,54 | 5742,13 | 17560 | 9 | 52680,00 | 18046,25 |
| 2009 | 4 | 6902,5 | 16 | 27610,00 | 5525,13 | 18720 | 16 | 74880,00 | 18685,67 |
| Разом | 0 | 57537,96 | 60 | -13019,62 | 57537,96 | 145152,00 | 60 | 38365,00 | 145152,00 |
Зобразимо графічно фактичний, згладжений та вирівняний рівень чисельності робітників (рис.4.1 та 4.2).
Проведемо дисперсійний аналіз – завдяки якому визначимо стійкість середньорічної чисельності працюючих від факторів зовнішнього середовища в таблиці 4.5.
Рис. 4.1 Фактичні та теоретичні дані оплати праці 1 робітника, грн..
Таблиця 4.5
Аналіз стійкості виробництва валової продукції на 1 працівника та оплати праці 1 робітника в агрофірмі
| Роки | Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн | Середньорічна оплата праці 1 робітника, грн | Вирівняна , грн | Відхилення фактичної від вирівняної, грн | (у-усрt)2 | у2 | ||||
| по прямій | по прямій | по прямій | по прямій | по прямій | по прямій | | | |||
| 2001 | 7904,45 | 13875 | 7261,08 | 13570,33 | 643 | 305 | 413925 | 92824 | 62480330 | 192515625 |
| 2002 | 7890,34 | 13987 | 7044,09 | 14209,75 | 846 | -223 | 716139 | 49618 | 62257465 | 195636169 |
| 2003 | 6210,43 | 14322 | 6827,09 | 14849,17 | -617 | -527 | 380270 | 277908 | 38569441 | 205119684 |
| 2004 | 4569,11 | 14569 | 6610,10 | 15488,58 | -2041 | -920 | 4165640 | 845627 | 20876766 | 212255761 |
| 2005 | 7985,12 | 17985 | 6393,11 | 16128,00 | 1592 | 1857 | 2534496 | 3448449 | 63762141 | 323460225 |
| 2006 | 6789,03 | 16789 | 6176,11 | 16767,42 | 613 | 22 | 375671 | 466 | 46090928 | 281870521 |
| 2007 | 3000,80 | 17345 | 5959,12 | 17406,83 | -2958 | -62 | 8751657 | 3823 | 9004801 | 300849025 |
| 2008 | 6286,18 | 17560 | 5742,13 | 18046,25 | 544 | -486 | 295990 | 236439 | 39516059 | 308353600 |
| 2009 | 6902,50 | 18720 | 5525,13 | 18685,67 | 1377 | 34 | 1897148 | 1179 | 47644506 | 350438400 |
| Разом | 57537,96 | 145152 | 57537,96 | 145152 | 0 | 0 | 19530936 | 4956332 | 3310616841 | 21069103104 |
Розрахуємо показники варіації і стійкості виробництва валової продукції та оплати праці 1 працівника:
1. Загальна дисперсія:
2. випадкова дисперсія:
3. Системна дисперсія
| 324804399 | 2080348368 |
4. Коефіцієнт випадкової детермінації:
| | 4,60 |
1. Коефіцієнт детермінації:
| | 0,999 |
2. Індекс кореляції:
| | 0,999 |
3. Коефіцієнт стійкості:
Кст=100%-V
вип Кст=100%-23,04 %=76,96% та -4,6% = 95,4%
Так як коефіцієнт варіації менше 5%, то явище яке ми аналізуємо, - вважається стійким.
РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА
Існує два показника продуктивності праці, які використовується в практиці господарювання. Перший з них – виробіток, який являє собою обсяг продукції створеної одним робітником за певний період часу. Він розраховується:
де W – виробіток продукції;
Ч – чисельність працівників
Q – обсяг виробленої продукції.
І другий показник продуктивності праці – трудомісткість, вона визначається, як співвідношення витрат часу до обсягу виготовленої продукції і характеризує скільки часу витрачається на одиницю продукції та розраховується:
де t – трудомісткість виробництва продукції;
Ч – чисельність працівників
Q – обсяг виробленої продукції.
Методика обчислення виробітку натурального – це коли обсяг виробництва вимірюється у натуральних показниках.
Трудовий – продукція вимірюється у витратах часу на її виробництво.
Вартісний – обсяг виробництва визначається за показниками валової, товарної, чистої або реалізованої продукції.
В залеж-ті від періоду, за який обчислюється виробіток, він буває годинний, денний, місячний, квартальний і річний.
В залежності від складу витрат часу, які включаються у розрахунок, виділяють такі види трудомісткості:
- технологічна – враховує витрати часу основних робочих;
- виробнича – включає витрати часу основних і допоміжних робочих;
- повна – витрати часу усіх категорій персоналу;
- трудомісткість обслуговування виробництва включає витрати часу допоміжних робочих;
- трудомісткість управління виробництвом включає витрати часу спеціалістів, службовців та управлінського персоналу.
Існують чинники зростання виробітку – це підвищення технічного рівня виробництва (модернізація, автоматизація). Результатом дії цього чинника є зменшення трудомісткості виготовлення 1 виробу і як наслідок економія чисельності:
де t1,t2- трудомісткість виготовлення 1 виробу до і після впровадження заходу підвищення техн. рівня;
Q – обсяг виробництва в натуральних одиницях;
Kч – коефіцієнт часу дії заходу;
Фд – дійсний фонд часу роботи 1 працівника.
Удосконалення організації праці і управління передбачає скорочення нерегламентованих простоїв, перерозподіл функції управління, економія чисельності визначається за абсолютним значенням вивільнених працівників; поглиблення спеціалізації. Призводить до зменшення обсягу виробництва і як наслідок вивільнення основних робочих.
При збільшенні обсягу виробництва відбувається відносне вивільнення умовно постійного персоналу.
де Чбуп – базисна чисельність умовно постійного персоналу;
ДQ – приріст обсягу виробництва;
Під впливом структурних зрушень у виробництві може зменшитися трудомісткість виготовлення однієї грн. продукції і це призведе до економії персоналу. Економія під впливом структурних зрушень:
Тб, Тпл. – трудомісткість виготовлення 1 грн. продукції відповідно в базисному та плановому періодах.
Планування приросту виробітку на підприємстві застосовується:
- визначається вихідна чисельність персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка була б необхідна для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за умови збереження базового рівня виробітку продукції на одного працюючого;
- визначається зміна (зменшення «–», збільшення «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників і сумарні зміни численності (Еч)
- розраховується можливий загальний приріст продуктивності праці в розрахунковому періоді (ДПпр) порівняно з базовим періодам ом за формулою:
Таблиця 5.1
Вплив чисельності працівників та продуктивності праці на обсяг виробництва продукції
| Показники | 2007 | 2009 | Індекс |
| Вартість валової продукції в співставних цінах 2005 року, тис.грн | 26287 | 57014,6 | 2,17 |
| Середньорічна чисельність робітників с.-г. виробництва, осіб | 876 | 826 | 0,94 |
| Вироблено валової продукції на 1 працівника, грн | 30008 | 69025 | 2,30 |
ВП = ВПП*ЧР
Зміна валової продукції:
ВП = ВПзв \ ВП баз = 2,17
За рахунок зміни чисельності робітників
ЧР = ЧРзв / ЧРбаз = 0,94
За рахунок зміни виробітку на одного працівника
ВПП = ВППзв / ВППбаз = 2,30
Перевіримо правильність розрахунків
2,17 = 0,94*2,30
Таким чином, вартість валової продукції збільшилась у 2009 році в порівнянні з 2007 роком на 117%, за рахунок зменшення чисельності працівників на 6% та збільшення виробітку на одного робітника на 130%.
РОЗДІЛ 6. ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
У факторному індексному аналізі недостатньо встановити наявність зв'язків між явищами. Необхідно також визначити характер і кількісно виміряти вплив чинників на результативний показник, що змінюється.
Зв'язки між явищами по характеру можуть бути функціональними або кореляційними. Відповідно вони досліджуються індексним або кореляційним методом. Отже, перш ніж застосувати той або інший метод дослідження, необхідно встановити характер зв'язку між явищами.
Розрахунок індивідуальних змінних і базисних індексів аналогічний відповідним відносним величинам динаміки, де ряд коефіцієнтів росту (зниження) з постійною базою порівняння називають базисними показниками, а ряд коефіцієнтів росту (зниження) з перемінною базою порівняння змінними. У другому випадку ряд коефіцієнтів росту визначається відношенням до попереднього періоду. Цим розрахункам відповідають і такі правила: 1) добуток змінних індивідуальних коефіцієнтів (індексів) називають базисним індексом; 2) відношення двох базисних індивідуальних індексів дає змінний індивідуальний індекс.
Таблиця 6.1
Допоміжна таблиця для індексного аналізу продуктивності праці
| Види продукції | Кількість продукції, ц | Витрати на виробництво продукції, люд-год | Витрати праці на 1 ц продукції, люд-год | Умовні витрати праці, люд-год | Порівняна ціна, грн | Вартість одержаної продукції | ||||
| 2007 | 2009 | 2007 | 2009 | 2007 | 2009 | 2007 | 2009 | |||
| Зерно | 11892,7 | 16198 | 26000 | 24567 | 2,19 | 1,52 | 18037,29 | 40,58 | 482605,77 | 657314,84 |
| овочі | 3885 | 336 | 70000 | 6500 | 18,02 | 19,35 | 75156,25 | 88,02 | 341957,70 | 29574,72 |
| соя | 596,8 | 4629 | 23000 | 21000 | 38,54 | 4,54 | 2707,45 | 45,78 | 27321,50 | 211915,62 |
| Плоди | 62600,2 | 75350 | 235000 | 232000 | 3,75 | 3,08 | 192743,81 | 142,88 | 8944316,58 | 10766008,00 |
| Виноград | 25311,7 | 77585 | 452000 | 456000 | 17,86 | 5,88 | 148767,61 | 123,89 | 3135866,51 | 9612005,65 |
| Разом | 106293 | 176107 | 806000 | 740067 | - | - | - | 441,15 | 12932068,06 | 21276818,83 |
Формули цих індексів мають такий вигляд:
фізичного обсягу
Для характеристики динаміки двох середніх рівнів однорідної сукупності визначають індекс середньої величини (змінного складу). Він характеризує зміну середньої величини в результаті дії двох чинників з кількісного і якісного.
РОЗДІЛ 7. АНАЛІЗ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА РІВНЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.
Плановий фонд заробітної плати — це вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.
Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.
За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно із Законом “Про оплату праці” в Україні в галузевих угодах мали визначатися умови зростання фондів оплати праці. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:
• зростання обсягів виробництва;
• зростання продуктивності праці;
• зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.
Норматив приросту цього фонду не може бути більшим одного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 гривню продукції тощо.
На рівні підприємства під час укладання колективного договору визначається механізм формування і регулювання фонду оплати.
Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися шляхом установлення:
• нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;
• нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.
Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі. Приріст фонду оплати праці доцільно ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з основними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.
Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою:
ФОП = ФОП баз * (100 +Н1*Е1 +Н2*Е2 +Н3*Е3) \100
де ФОПбаз — фонд оплати праці у попередньому періоді;
Н1, H2, Н3 — нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції;
Е1, Е2, Е3 — відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на одну гривню продукції.
У тих випадках, коли структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки у загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використовують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:
ФОП = Н * О,
де Н — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці;
О — обсяг виробництва.
Прямий фонд заробітної плати допоміжних робітників-відрядників розраховується так само, як і для основних робітників-відрядників, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт. Розрахунок прямого фонду робітників-почасовиків здійснюється залежно від чисельності робітників, їх тарифної ставки і кількості робочих днів у плановому періоді.
Крім основного фонду заробітної плати робітників, необхідно також визначити премії, доплати, що входять до складу годинного, денного і річного фондів.
У деяких галузях економіки для окремих категорій працівників установлюються одноразові винагороди за вислугу років, розмір яких визначається на основі планового тарифного фонду заробітної плати і запланованої величини одноразової винагороди у відсотках до тарифної заробітної плати.
Середня заробітна плата одного працівника промислово-виробничого персоналу визначається діленням планового фонду заробітної плати на чисельність промислово-виробничого персоналу у відповідному періоді.
Для робітників установлюється середньогодинна і середньорічна заробітна плата. Середньогодинна заробітна плата визначається діленням годинного фонду заробітної плати на кількість годин роботи, що мають бути відпрацьовані в плановому періоді; середня денна — діленням денного фонду заробітної плати на кількість людино-днів, що мають бути відпрацьовані в плановому періоді; середньомісячна (квартальна, річна) — діленням місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати на середньооблікову кількість робітників у відповідному плановому періоді.
Визначаючи середню заробітну плату, необхідно виходити із принципу, що зростання продуктивності праці має забезпечувати збільшення фонду накопичення і сприяти зростанню матеріального добробуту працівників. Цього можна досягти лише тоді, коли підвищення продуктивності праці випереджатиме зростання середньої заробітної плати.
Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати здійснюється за такими напрямами: • вивчення використання фондів заробітної плати й установлення причин відхилення фактично витрачених фондів заробітної плати від планової величини; • зіставлення темпів зростання заробітної плати працівника з темпами підвищення його продуктивності праці, виявлення причин відхилення середньої заробітної плати від планових показників; • розроблення заходів щодо поліпшення використання фонду заробітної плати окремих категорій працівників.
Під час аналізу витрачання фонду заробітної плати необхідно вивчити вплив асортиментних зрушень у виробничій програмі. Зміни планового асортименту впливають на витрати заробітної плати. Якщо підприємство виконує план, випускаючи менш трудомістку продукцію, то в цьому разі зменшуються витрати на заробітну плату, якщо ж підприємство виконує план, збільшивши випуск трудомісткої продукції — вони збільшуються. Так само впливають на зміну (зменшення або збільшення) витрачання фонду заробітної плати зміни обсягу кооперованих поставок. Зменшення обсягу кооперованих поставок збільшує витрати праці, а отже, і витрати на заробітну плату, і навпаки.
Таблиця 7.1
Чисельність робітників, фонд зарплати та рівень оплати праці в агрофірмі
| Категорії робітників | Середньорічна чисельність робітників, осіб | Рівень оплати праці 1 робітника, грн | Річний фонд заробітної плати, тис.грн | Індивідуальний індекс рівня оплати праці | ||||
| баз | звіт | баз | звіт | баз | звіт | умов | ||
| Робітники зайняті в с.-г виробництві: | 1044 | 1043 | 4739,3 | 5222,5 | 4947829 | 5447068 | 4943090 | 1,101955985 |
| Робітники ІТР | 951 | 934 | 2169,4 | 2369,5 | 2063099 | 2213113 | 2026220 | 1,092237485 |
| Службовці МОП | 84 | 99 | 1469,5 | 1577,2 | 123438 | 156143 | 145481 | 1,073290235 |
| Охоронці | 9 | 10 | 1100,4 | 1275,8 | 9903,6 | 12758 | 11004 | 1,159396583 |
| Робітники невиробничої сфери | 49 | 50 | 1230,2 | 1331,2 | 60279,8 | 66560 | 61510 | 1,082100471 |
| Разом | 1093 | 1093 | - | - | 7204550 | 7895641 | 7187304 | - |
Розрахуємо індекс зміни загального фонду заробітної плати:
ЗП =ЗП звіт/ЗП баз = 1,096
За рахунок зміни чисельності працівників
ЧП = ЗПумов / ЧПбаз = 1
За рахунок зміни рівня оплати праці
Оп = ЗПзвіт/ОПбумов = 1,096
Взаємозв’язок індексів показує, що всі розрахунки вірні
1,096 = 1*1,096
РОЗДІЛ 8. КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ РІВНЕМ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА ФАКТОРАМИ, ЩО ЇЇ ВИЗНАЧАЮТЬ
Кореляційний аналіз – це метод визначення кількісної оцінки взаємозалежностей між статистичними ознаками. Усі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості. За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють 2 види зв’язку: функціональний (повний) і кореляційний (неповний або частковий). При дослідженні взаємозалежності масових соціально-економічних явищ, які формуються під впливом різноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки, які носять імовірнісний характер. При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька різних значень результативної ознаки.
На відміну від функціонального зв’язку кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніх значень взаємозалежних ознак. Він ґрунтується на законі великих чисел. За напрямком зв’язок між кореляційними величинами може бути прямий і обернений. За формулою зв’язки розрізняють прямолінійні і криволінійні. Залежно від кількості досліджуваних ознак розрізняють парну(просту) і множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною і результативною ознакою, при множинній – залежність результативної ознаки від двох і більше факторних ознак.
Таблиця 8.1
Залежність продуктивності праці від фондоозброєності
| Роки | фондоозброєнність | продуктивність праці | Ex2Ey2 | ||||||
| Х | Xt | Ex | Ex2 | y | Yt | Ey | Ey2 | ||
| 2001 | 54342,23 | 52347,41 | 1994,82 | 3979300,63 | 7904,45 | 7261,08 | 643,37 | 413923,24 | 1647125013138,31 |
| 2002 | 55321,34 | 53104,95 | 2216,39 | 4912377,00 | 7890,34 | 7044,09 | 846,25 | 716143,01 | 3517964457723,95 |
| 2003 | 57893,24 | 53862,49 | 4030,75 | 16246930,34 | 6210,43 | 6827,09 | -616,66 | 380274,49 | 6178293129356,92 |
| 2004 | 47893,12 | 54620,03 | -6726,9 | 45251345,80 | 4569,11 | 6610,10 | -2040,99 | 4165641,54 | 188500885853022,00 |
| 2005 | 54343,22 | 55377,57 | -1034,3 | 1069884,52 | 7985,12 | 6393,11 | 1592,01 | 2534506,45 | 2711629219478,48 |
| 2006 | 55774,34 | 56135,11 | -360,77 | 130156,72 | 6789,03 | 6176,11 | 612,92 | 375667,25 | 48895615643,76 |
| 2007 | 48107,87 | 56892,65 | -8784,7 | 77172404,55 | 3000,80 | 5959,12 | -2958,32 | 8751653,28 | 675386127235063,00 |
| 2008 | 58416,29 | 57650,19 | 766,10 | 586905,04 | 6286,18 | 5742,13 | 544,05 | 295995,12 | 173721026055,34 |
| 2009 | 66306,5 | 58407,73 | 7898,77 | 62390521,88 | 6902,50 | 5525,13 | 1377,37 | 1897142,61 | 118363717349564,00 |
| Разом | 498398,15 | 498398,15 | 0,00 | 211739826,46 | 57537,9 | 57537,96 | 0,00 | 19530946,9 | 4135479325871420,00 |
На основі отриманих даних побудуємо кореляційне поле залежності (рис.8.1).
Рис.8.1 Кореляційне поле залежності в агрофірмі радгосп «Білозерський»»
Розрахуємо коефіцієнти кореляції, детермінації та регресії:
- коефіцієнт кореляції
- коефіцієнт детермінації
- коефіцієнт регресії = 0,016
Коефіцієнт парної кореляції r =0,77 свідчить про високий прямий зв’язок між фондоозброєнністю і продуктивністю праці. Коефіцієнт детермінації r^2=0,60 свідчить, що 60% коливання продуктивності праці залежить від варіації фондоозброєнності.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Агрофірма радгосп «Білозерський» відоме в Україні господарство, що стабільно працює, ретельно дбає про людей, які працюють на землі, про культуру землеробства, про охорону навколишнього середовища.
Основою його виробництва є вирощування винограду, плодів, посадкового матеріалу, саж енців винограду, а також виробництво виноматеріалів, вина та пюре плодового. Одним з основних досягнень господарства є наявність розсадницької бази, яка відповідає вимогам європейського рівня. Агрофірма щорічно має можливість реалізувати виноградарям України 2,5 – 2,7 млн. саджанців.
Порівняно з 2007 роком у 2009 році збільшилась площа землекористування на 20,48 га і це не тільки за рахунок розширення сільськогосподарських угідь. Це збільшення відбулося за рахунок оренди земель у населення, яку вони отримали у процесі розпаювання земель Агрофірма радгосп «Білозерський».
Основу сільськогосподарських угідь господарства становить рілля.
Незважаючи на те, що відбулося збільшення земель господарства, структура угідь істотно не змінилась.
Дуже важливе значення має зрошення, яке допомагає компенсувати недостатню кількість опадів. У 2007 році питома вага зрошувальних земель у площі сільськогосподарських угідь становила 16,19%, а у 2009 році кількість зрошувальних земель зменшилася до 2,88%.
У структурі земельного фонду близько 92% займають сільськогосподарські угіддя. На частку несільськогосподарських угідь припадає трохи більше 4%. У господарстві земельні угіддя використовуються з високим ступенем інтенсивності. Про це свідчать коефіцієнти освоєння земель (95%) і розораності сільськогосподарських угідь (98%).
Розрахований коефіцієнт спеціалізації має високе значення. Це означає, що господарство має одну головну галузь: виробництво плодів, ягід, винограду та декілька другорядних – вирощування зернових, технічних, овочів. Напрямок виробництва – плодово-ягідний.
Склад трудових ресурсів за 2007 – 2009 рр. залишився стабільним. Кількість працюючих чоловіків збільшилась на 0,4%.
Вартість валової продукції на 1 робітника зменшилась у 2009 році в порівнянні з2001 роком на 1002 грн., у 2009 в порівнянні з 2008 збільшилась на 616,32 грн відповідно.
Оплата праці одного працівника у 2009 році в порівнянні з 2001 роком вона збільшилась на 4845 грн., в порівнянні з 2008 роком на 1160 грн. в динаміці починаючи з 2005 року поступово збільшується оплата праці, це залежить від ефективності діяльності агрофірми та економічних і політичних умов в країні.
Вартість валової продукції збільшилась у 2009 році в порівнянні з 2007 роком на 117%, за рахунок зменшення чисельності працівників на 6% та збільшення виробітку на одного робітника на 130%.
Коефіцієнт парної кореляції r =0,77 свідчить про високий прямий зв’язок між фондоозброєнністю і продуктивністю праці. Коефіцієнт детермінації r^2=0,60 свідчить, що 60% коливання продуктивності праці залежить від варіації фондоозброєнності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. О.П.Крайник, Є.С.Барвінська. Економіка підприємства: Навчальний посібник /За редакцією О.П.Крайник/ ¾ Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-вадавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інституту післядипломної освіти), “Інтелект-Захід”, 2003.¾ 208 с.;
2. Мельник Л.Г., Карінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб.¾ Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004.¾ 412 с.;
3. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. С.Ф.Покропивного./ ¾ К.: КНЕУ, 2001.¾ 457 с.;
4. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф.По кропивного. ¾ Вид. 2-ге, перероб. та доп.¾ К.: КНЕУ, 2001.¾ 528 с., іл.;
5. Протопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.¾К.: ЦУЛ, 2003¾220 с.
6. Завгородний В.И. "Анализ хозяйственной деятельности предприятий", М, "Агропромиздат", 1995г.
7. Зінкевич Г.В., Овсієнков С.Г., Бєлкін А.С. "Аналіз сільськогосподарських підприємств", Мінськ, "Врожай", 1995 р.
8. Постнікова Н.А., Скалозубова Н.А. "Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств", К, "Вища школа", 1996 г.
9. Смекалов П.В., Ораевская Г.А. "Анализ сельскохозяйственных предприятий", М, "Финансы и статистика", 1997 г.
10. Річні звіти господарства за 2007 – 2009 рр.
11. Сергеев С.С. Сельскохозяйственная статистика с основами социально-экономической статистики. – М.: Финансы и статистика, 1989.
12. Андрійчук А.Г. Економіка аграрних підприємств. К. : Вища школа, 2002.- 336с.
13. Економіка сільського господарства/ За ред.. В.П. Мертенса – К.: Урожай, 195. – 245 с.
ДОДАТКИ
