Реферат Проблеми кредитування підприємств в умовах кризи
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
3.
4.
ПРОБЛЕМИ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ.
4.1.
Проблеми кредитування підприємств в умовах кризи.
Українська банківська система до вересня 2008 року працювала стабільно, тому що фактори, які виникали світову фінансову кризу в нашій країні не настільки вагомі, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів у нас не мало масового характеру, та й сама їх сума становила всього 15 відсотків від ВВП, тоді як у США – 75. Фондовий ринок також не настільки розвинутий, як ринок банківських зобов’язань.
Проблеми, пов’язані із кредитуванням в умовах кризи мають свої об’єктивні причини, деякі з яких ми спробуємо розглянути у даному розділі.
Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявляються наслідки світової фінансової кризи для української банківської системи.
1. Зниження довіри населення до банків. Останнім часом поширилися панічні настрої серед вкладників комерційних банків, викликані ситуацією навколо Промінвестбанку, а також частково спровоковані запровадженою в жовтні Національним банком забороною на дострокове вилучення депозитів.
2. Серйозні труднощі українських банків пов’язані з поверненням до кінця 2008 року значних зовнішніх запозичень, які активно залучалися у попередні роки. А також складнощі із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженням кредитних рейтингів значної частини українських банків.
3. Наслідком фінансової кризи стала нестабільність на валютному ринку. Хоча вона має більше внутрішній спекулятивний характер, проте призводить до нестабільності міжбанківського валютного ринку, зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту.
4. Криза істотно вплинула і на підвищення процентних ставок за кредитами.
5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунок фінансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетні кошти, а також брала комерційні банки під свій контроль.
6. Криза може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес може проходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших.
Тривожним є те, що значно знизилися кредитні рейтинги українських банків та зріз рівень ризику недовіри до банківської системи.
Як вже зазначалося в умовах кризи залучення вільних кредитних ресурсів стало доволі тяжко, це відбулося через такі причини:
1. зниження вартості бізнесу (вартості Активів підприємства, зниження прибутків, зниження ринкової вартості підприємства). Через скорочення вартості – додаткова емісія може принести значно слабший результат, ніж сподіваеться керівництво. Якщо ще й враховувати, що процес емісії вимагає грошових вкладень та затрат час – результат може не принести необхідного ефекту.
2. відсутність вільних грошових коштів на ринку. Ця проблема підтверджує та погіршує вищезазначений фактор. Через нестачу вільгних коштів на ринку – навіть випущені на ринок цінні папери можуть залишитись не покритими у необхідному розмірі готівкою через нестачу у потенційних покупців вільних коштів.
3. зменшення вартості цінних паперів та їх дивідендів.
Якщо ж розглядати з точки зору зовнішнього кредитування (розглянемо, в першу чергу банківське кредитування, як головного кредитора підприємств в Україні), то необхідно зазначити наступні причини проблем:
1. широкий спектр банківських послуг, що надавалися ще у до кризовий час. Така розширена діяльність булавигідна для банків, через залучення нових клієнтів, проте у той же час це знижувало кількість вільних кредитних ресурсів для кредитування підприємств.
2. вагома кількість підприємств не закривало, а лише перекредитовувалося банками, тобто кошти не поверталися, а лише переносився строк віддачі. Тим самим банки собі забезпечували клієнтуру, а підприємства не погіршували свої кредитні історії.
3. очікувався ріст (укріплення позицій гривні), тому підприємства брали кредити у іноземній валюті, це було виправдано допоки курс гривні зміцнювався.
4. вихід банків на залучення грошових коштів за кордоном, під ставки, що базуються на LIBOR і під застави по своїм договорам. Тобто заставою служила нерухомість, земля позичальників банків. Це було виправдано допоки ціна на нерухомість та землю зростала.
Внутрішні, для підприємства, проблеми:
1. падіння внутрішнього попиту на продукцію і, як результат – падіння рівня виробництва значно ускладнило повернення кредитів. Нестача коштів лише провокувала підприємства брати нові кредити.
2. падіння зовнішніх ринків (в основному – будівництва та металу) – зменшує зовнішньоекономічну діяльність та приток валюбти. Українські металургійні комбінати вже в серпні зменшили виробництво прокату більш як на 20% (унаслідок зниження попиту та падіння цін). Отже, зменшилися валютні надходження й податкові платежі. Інший уразливий сектор — будівництво. Згортання програм кредитування та перегрів українського ринку житлової нерухомості призвели до прогнозованого падіння попиту. Третину проектів було загальмовано. Ситуація ускладнюється тим, що саме на будівництві зав’язано багато суміжних галузей, передусім виробництво будматеріалів. Темпи падіння в будівництві сягнули 15%.
3. зростання курсу долара, по відношенню до гривні, збільшує як саме тіло кредиту, так і відсотки по ньому. Очікування подальшого зростання курсу долара позичальники, що мали кредити у валюті – массово переводять свої кредити на гривневі по курсу 8,5 грн/долар, при цьому значно збільшуються і відсотки, у середньому – з 14,5% для кредитів у іноземній валюті на 27% для кредитів у гривні. Цим самим позичальники збільшили не тільки тіло кредиту, а і процент за ними.
Найпомітніші зміни тут відбулися 16 вересня, коли долар за день «виріс» на 4,5 копійки, через день — на 11,5 копійки, ще через день — на 7,5 копійки. Наступного тижня панувала та само тенденція. Рада НБУ запровадила новий валютний коридор — 4,95 грн. плюс/мінус 8% (було 4,85 плюс/мінус 4%). Проте верхню межу нового коридору (5,34) досить швидко подолали — вже 9 жовтня на міжбанку долар коштував 5,64 грн.
Наприклад:
Підприємство «Аглая» взяло кредит у розмірі 1млн. доларів США строком на 1 рік, для простоти обчислення. Під 14,5% річних. Відсотки склдатимуть 145 000$, якщо перерахувати у гривню по курсу 8,5 це складатиме 1 232 500 грн. Після переведення кредиту у національну валюту із збільшенням відсотка – сума виплат по відсоткам складатиме 2 295 000 грн. Що у 1,86 разів більше за минулий результат.
З позиції банків криза принесла з собою такі проблеми:
1. падіння закладених активів у договорах, забезпечених залогом.
Банки після ажіотажу на кредитування на ринку нерухомості й у сфері споживчого кредитування опинилися в доволі складному становищі. Висока інфляція стримує зростання заощаджень і як наслідок акумуляцію фінансових ресурсів. Внутрішня ліквідність банків заслабка.
2. зростання проблемних кредитів через неплатоспроможність фізичних та юридичних осіб, особливо це стосується кредитів у іноземній валюті.
3. зростання випадків розриву депозитних угод до строку погашення, у тому числі і через суд. Такі екстрені дії вкладників Національний банк України змусив комерційні банки накласти мораторій на дочасне розірвання депозитних договорів з клієнтами, а також обмежив видачу кредитів населенню [3]. Відбувався активний відтік депозитних внесків юридичних і фізичних осіб, які довгий час служили основою для кредитування. За січень-березень 2008 року зменшилися на 12,3%, або на 43,8 млрд. грн., з них 24,2 млрд.грн. – депозити громадян.
4. зростання проблемних активів таких як земля та нерухомість, вартість яких значно впала з часу початку кризи. На думку Standard & Poor’s, у разі економічної рецесії в Україні рівень проблемних активів досягла 35—50%.
5. відсутність вільних коштів для кредитування підприємств, причини для цього такі:
- не повертають позичальники кошти за старими договорами;
- значно скоротилася кількість нових депозитних угод;
- відсутність гарантованих позичальників, чия фінансова ситуація достатньо стабільна аби повертати і тіло кредиту і сплачувати відсотки.
Більшість банків мають від’ємні розриви короткострокової ліквідності і надзвичайно залежні від припливів нових вкладів клієнтів. Ліквідні активи становлять лише близько 12% сукупних і покривають не більше 40% короткострокових зобов’язань.
3.2.
Шляхи подолання проблем кредитування підприємств в умовах кризи.
Аби чітко окреслити шляхи виходу із кризового положення кредитування необхідно роздивитись це питання з декількох сторін:
1. Зі сторони держави (уряду, у лиці Кабінета Міністрів);
2. зі сторони банків (керівникам банків та їх аналітичним підрозділам, як таким що найбільше впливають на діяльність банківського сектору);
3. зі сторони підприємств (керівникам, директорам підприємств, у тому числі власникам та членам Ради директорів).
Національний банк України слід розглядати як у першому блоці так і у другому.
1. На державному рівні, для покращення стану справ, необхідно відійти від популізму і перейти до менш популярним, проте ефективним крокам по збалансуванню бюджету.
Це дозволить визначити потенціал як соціального навантаження, так і податків, дозволить зупинити хаос та врешті решт призведе до зростання економіки, а зростання економіки та кредитування – це дві невідємні склдові економічного процесу загалом.
Окрім цього розвиток економіки призводить до покращення рівня життя населння, а отже і до збільшення попиту, що у свою чергу стимулює розвиток виробництва.
Держава має налагодити механізм державно-приватного партнерства для реалізації проривних проектів, зокрема, у високотехнологічних секторах економіки. Необхідно активізувати розвиток інноваційного підприємництва. Слід реально (а не на папері) формувати нові наукоємні галузі. Адже сировинна економіка вичерпала себе
На думку Сергія Захаріна найбільшу увагу необхідно звернути увагу на поліпшення показників зовнішньоторговельного балансу. Слід істотно скоротити обсяги імпорту та принаймні зберегти обсяги експорту (в рентабельних секторах). У цьому сенсі доцільно вдатися до заходів фіскального регулювання (але в рамках чинних міжнародних зобов’язань), а також застосувати «розумні» адміністративні обмеження.
Держава також повинна створити механізм викупу (платної націоналізації) акцій або часток у статутному фонді тих стратегічних підприємств і банків, котрим загрожує банкрутство (довгострокова неплатоспроможність). Але викупати, звісно, потрібно лише ті активи, які мають достатню економічну цінність і можуть стати в нагоді у майбутньому.
Доцільно посилити платіжну та кредитну дисципліну.
В умовах кризи важливим є розвиток перспективних галузей. Україна має значний потенціал з розробки та продажу програмного забезпечення й може діяти за прикладом Ірландії, котра залучила мільярдні інвестиції комп’ютерних компаній США під свої розробки. Для такого прориву потрібно поєднати зусилля держави та вітчизняних комп’ютерних компаній. Давно вже на часі розглянути можливості власного шляху розвитку програмного забезпечення, аби позбавитися залежності від монополістів на цьому ринку і скласти їм конкуренцію.
На думку фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, найпозитивніший вплив на економічне зростання України справить поглиблення торговельних зв’язків із країнами ЄС. У подальшому ведучи перемовини про укладення нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, нашу делегацію слід зобов’язати уникати формування рамок двосторонніх домовленостей, зокрема, пов’язаних із обмеженнями «європейської політики сусідства», «нової європейської політики сусідства» чи «країни—кандидата на вступ до ЄС». Регулювання торговельної політики повинне базуватися не на засадах односторонньої політики Євросоюзу, а згідно з досвідом відносин Україна—ЄС, результатами спільної діяльності, а також з огляду на перспективи подальшого поглиблення співпраці в торговельній сфері.
Держава має разом із національними виробниками гармонізувати галузеві стандарти, норми та правила, що дозволить зберегти кошти при адаптації до вимог ЄС найважливіших стандартів, зокрема стандартів на основні товарні групи експорту (на противагу загальній гармонізації).
За даними фахівців Національного інституту проблем міжнародної безпеки, за обсягом експорту озброєння Україна посідає шосте місце у світі. Підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК) мають розробки, кращі за зарубіжні аналоги. Це дає змогу нашій країні утримуватися на світовому ринку озброєнь. Чималенький потенціал і фундаментальний науковий заділ ОПК можна використати як чинник технологічного прориву та важіль державної антикризової політики.
Високим є потенціал усіх видів транспортування (наземного, водного і трубопровідного). За прогнозами, до 2010 року транзитний товаропотік через територію України до країн Європи зросте до 158 млрд. дол. США на рік (майже половина сьогоднішнього вітчизняного ВВП). Проте без радикального оновлення технологій транспортного обслуговування клієнтів домогтися швидкого й ефективного розвитку транспортного комплексу неможливо.
Непогані перспективи має сфера туризму і курортів. Люди готові витрачати дедалі більше коштів на подорожування та оздоровлення. Вагомим чинником підвищення інвестиційної привабливості галузі є підготовка до Євро-2012. Однак наразі показники невтішні: за даними Всеукраїнської федерації роботодавців у сфері туризму України, в країнах-сусідах туризм забезпечує 6—8% національного ВВП (а в деяких — до 30%), в Україні — менше 1%. За відносною кількістю створених у туризмі робочих місць ми відстаємо, приміром, від Франції у 8 разів. Водночас не забуваймо, що розвиток цієї сфери забезпечує не лише швидку окупність інвестицій, вирівнювання якості життя в регіонах країни, піднесення суміжних галузей, а й поповнення валютних запасів і підвищення іміджу держави [43].
2. На рівні банків.
Необхідно значно підвищити рівень професіоналізму відповідальних з прийняття рішень кадрів. Залучення професіоналів до аналітичних відділів.
Це призведе до покращення якості оцінки тенденцій на ринку банківських активів на короткострокову та довгострокову перспективу.
Як результат – реалізація частини активів, у тому числі – тих, що під залогом у банка від його позичальників, що не повернули кредит. Це у свою чергу дозволить вивільнити деяку частину коштів, яку можна направити у виробничий сектор. За умови, що позичальник є стабільним та кредитоспроможним це принесе банку дохід у вигляді відсотків, а підприємство виробничої сфери – розвиватиме економіку, залучаючи нові ресурси інших підприємств, тим самим запускаючи економічний механізм.
Окрім всього за даних умов банківським відділам необхідно бути обережними та відносно скептичними щодо надприбутків та ризикованих проектів. В Україні існує тенденція, кожну кризу створюються фінансові піраміди, що мають над прибутковість для своїх засновників та початкових вкладників. Це стосується не тільки підприємств, а й ринків, на яких за допомогою ф’ючерсів та якісної рекламної компанії ціна підіймалась у 10-20 разів.
3. На рівні підприємств
Необхідними кроками є:
- оптимізація складових собівартості та додаткових витрат;
- стратегія на значну модернізацію старих та впровадження нових технологій;
- оптимальне використовування наявних ресурсів і, у першу чергу, ресурсів які обмежені;
- розширення ринків та вихід на нові, у тому числі – зовнішні ринки збуту продукції. За рахунок цього можна зменшити витрати на одиницю виробленої продукції.
Як результат – збільшення гарантій прибутковості бізнесу, гарантії повернення кредитів, можливості зменшення відсоткової ставки та коефіцієнта покриття (співвідношення застави та суми кредиту) та, як результат, зменшення фінансового навантаження поточних витрат та зростання оборотних коштів підприємств за рахунок прибутку.
