Вступ

Розподіл праці, розвиток промислового виробництва потребують розробки певних правил провадження створення готових виробів, підготовки спеціалістів, котрі б знали і вміли застосовувати їх на практиці. Власне, тому з часом відокремилась спеціальна галузь знань, наука про організацію і планування виробництва. Вона розробляє шляхи і методи організації такої планомірної, високопродуктивної роботи, яка б забезпечувала найбільш ефективне використання технічних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

З економічної точки зору виробництво являє собою процес споживання засобів виробництва і робочої сили. Здійснення його можливе за наявності трьох елементів: засобів праці, предметів праці та самої праці, носієм якої є робоча сила. Але присутність тільки цих елементів ще не означає, що може бути здійснений конкурентний процес виробництва на конкретному підприємстві, в кожній його структурній складовій. Тут процес споживання засобів праці і робочої сили - не абстракція, а факт.

Очевидно, що мають бути створені умови такого споживання, продумана його організація і технологія.

Першою, основною умовою здійснення процесу виробництва на підприємстві повинно бути зосередження необхідних засобів виробництва і робочої сили, які споживаються в процесі виробництва, у просторі (виробничі підрозділи).

Другою умовою є відповідна побудова і регулювання самого процесу споживання (виробничий процес).

Третя умова - управління виробничими підрозділами і виробничим

процесом.

Отже, виробництво на підприємстві може бути розділене на три          

складові:

•   Виробничі підрозділи;

•    Виробничий процес;

•   Управління виробничими підрозділами та процесами. Відповідно до цього, предметом науки про організацію і планування виробництва є вивчення принципів побудови виробничих підрозділів, провадження процесу виробництва та управління ними. У загальному вигляді організувати виробничий підрозділ означає зробити його здатним випускати ту чи іншу продукцію або виконувати ту чи іншу роботу. Організація виробничого процесу це таке зосередження в просторі і в часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готових виробів у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Організація управління тим й іншим взагалом передбачає успішну побудову і регулювання виробничих підрозділів і виробничих процесів.

У сучасних умовах розробник, конструктор нових виробів обов'язково повинен глибоко володіти основами економіки, організації і планування виробництва.
Розділ 1. Виробнича потужність і виробнича програма підприємства
1.1.          Виробнича потужність підприємства
Виходячи із сучасних уявлень про виробниче підприємництво, фірма успішно функціонує тільки тоді, коли є широке коло споживачів і є "свої" ринки. Саме за рахунок цього створюються і забезпечуються робочі місця і одночасно, при необхідності, створюються нові потреби у споживачів, що є чинником подальшого існування фірми.

За всіх умов, зокрема, враховуючи відносну стабільність потреб ринку у виготовленій продукції, підприємство (фірма) повинно довести своїм потенційним партнерам, що вона спроможна реально виготовляти необхідну кількість продукції у певні терміни і належної якості. Кількісне відображення певних заходів виробничого менеджменту при обгрунтуванні обсягів виробництва формується бізнес-планом фірми.

До найбільш важливих завдань, рішення яких обґрунтовується в бізнес-плані, належать такі: які виробничі потужності потрібні і як вони будуть змінюватись з року в рік; яке устаткування потрібне і де його придбати. Таким чином виробничі потужності є важливим і обов'язковим аргументом в будь-якій стратегії і тактиці виробничого менеджменту фірми.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції в одиницю роботи на встановлену дату при допомозі організованої сукупності наявних на   підприємстві  знарядь  праці,  досягнутому  рівні  їх  досконалості  та освоєння.

Фактори,  що впливають на величину і  використання виробничих і   потужностей фірми поділяються на дві групи; перша група факторів впливає на збільшення виробничих потужностей, а друга – дає можливість оцїнити рівень їх використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду.

Сучасні промислові фірми оснащені взаємо узгодженими високопродуктивними системами машин. Однак зміна об'єктів виробництва, удосконалення технології, розширення масштабів механізації та автоматизації, оновлення і модернізація устаткування обумовлюють порушення рівня узгодженості пропускної здатності устаткування, робочих місць і виробничих потужностей підрозділів.

Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства обумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції є багатостадійний і здійснюється шляхом комбінацій різнорідних машин і робочих місць, дільниць та цехів.

Таким чином, при визначенні виробничої потужності систему машин необхідно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з покращенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, а значить більшої кількості продукції.

Збільшення продуктивності машин залежить від впровадження прогресивної технології, що зумовлено рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів,  вища їх технологічність у  виробництві,  вища  машиномісткість виготовлюваної продукції і менша її трудомісткість.

Кваліфікація працівників і систематичне  підвищення  загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створюють сриятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дозволяють максимально  використовувати потенційні  можливості техніки,    ширше    впроваджувати    прогресивні    технологічні    процеси, збільшувати виробничі потужності підприємства.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. З засобами праці цей зв'язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметом праці і самою працею - тільки в якісному.

Зростання виробничих потужностей підприємства, обумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) виготовлюваної продукції. Знаючи величину і структуру машиномісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

В загальному вигляді, класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, показана на рис. 1.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов'язаних з ними, потрібні інвестиції (капітальні вкладення).

Цілком іншу природу мають фактори, що впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані, в основному, на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.

Кількісний     вираз     факторів,     які     впливають  на     поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють в галузі організації,   функціонування    засобів    праці    в    часі.    Більш    повному використанню     виробничих     потужностей    сприяє    скорочення     часу непродуктивної роботи устаткування. Фактори використання потужностей мають різну природу в залежності від джерела впливу, тобто вони бувають зовнішні та внутрішні.

ничі одиниці, в яких перші організаційно функціонують.

Фактори, що визначають величину виробничої потужності підприємства

        

	Рис. 1.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємств

Зовнішні фактори зумовлені в найбільшій мірі ринковою кон’юнктурою і конкурентоспроможністю продукції, внутрішні –організаційно-економічними характеристиками самої фірми (рис.1.2).

	Рис. 1.2 Класифікація факторів, що впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства.

Така класифікація може бути застосована для оцінки як зовнішніх можливостей, так і внутрішніх резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви у їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

У класифікаціях, наведених на рисунках 1.1, 1.2, фактори показані в узагальненому вигляді. Однак це не виключає їх подальшої диференціації.

Аналіз і класифікація їх дають можливість чітко розмежувати такі поняття як "випуск продукції", "використання виробничої потужності", "розвиток виробничої потужності", а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обгрунтування величини виробничої потужності.

Система машин являє собою матеріальну базу виробничої потужності, найбільш динамічний її елемент. Тому формування виробничих потужностей сучасних фірм перебуває у прямій залежності від якості техніко-організаційної побудови їх системи машин.

Найбільш істотними факторами, які впливають на техніко-організаційну побудову системи машин, є особливості виробів і масштаб виробництва.

Вплив конкурентоспроможності продукції і конструктивно-технологічних особливостей окремих виробів на виробничу потужність виявляється через технологію виготовлення виробів або їх складових частин. Так, у відповідності із заданим рівнем якості і варіантом технологічного процесу визначаються методи виготовлення  і  формується структура  машиномісткості  кожного виробу. Виходячи із сумарної величини і різновидності машиномісткості визначається структура   потрібних   одиничних   машин   відповідної  виробничої  системи: дільниці,   цеху,   стадії   виробництва   і   т.п.   В   результаті   з   врахуванням технологічних особливостей здійснюється побудова системи машин на кожному ієрархічному ступені виробничої системи. Отже, врахування впливу сукупності конструктивно-технологічних   особливостей   виробів  дозволяє   здійснювати вибір одиничних машин і їх груп, необхідних для виконання технічних вимог, які ставляться до продукту в цілому або його складових частин.Вибір одиничних машин для конкретної системи важливий, але не єдиний аспект формування виробничої потужності. Так, крім забезпечення потрібного рівня точності розмірів, форми і чистоти оброблюваної поверхні, необхідні організаційні передумови, які дозволяють використовувати всі технічні можливості і потужність кожної одиничної машини, яка функціонує в системі. Тому застосування тих чи інших типів і видів машин (універсальних, спеціальних, агрегатних, автоматів та ін.) повинно бути економічно обгрунтованим. Склад і кількість кожного їх виду в системі машин для отримання заданої величини потужності необхідно визначати з врахуванням масштабу виробництва, який, в свою чергу, зумовлюється доцільним ступенем забезпечення наявного і перспективного попиту на продукцію.

Особливість масштабу виробництва полягає втому, що він впливає на вибір типу виробництва. В свою чергу, тип виробництва є важливою передумовою якісного і кількісного формування заводської системи машин, а отже, і виробничої потужності підприємства. В машинобудуванні практично визначився принциповий підхід до формування системи машин з врахуванням типу виробництва. В найбільш узагальненому вигляді можна виділити три напрямки формування заводських систем машин: технологічний, предметний і змішаний (предметно-технологічний). У випадках, коли система машин побудована за технологічним принципом, кожна з її підсистем зайнята виконанням однорідних процесів. Відмінною ознакою таких систем може служити груповий принцип розміщення взаємозамінних машин. Побудова системи машин, яка розглядається, є найбільш характерною для підприємств з одиничним, дрібносерійним характером виробництва. При формуванні виробничих потужностей таких підприємств досягається високий ступінь узгодженості між підсистемами на окремих стадіях  виробництва, розширюється фронт робіт і зростає завантаження виробничого устаткування.

Особливість формування системи машин за предметним принципом полягає а тому,  що вона не тільки охоплює виконання різних за видами технологічних операцій, але і обумовлює створення відокремлених підрозділів, необхідних для виготовлення окремих частин вузлів або виробу в цілому. Мова йде про створення відділень, різного роду ліній, предметно-замкнутих дільниць. Устаткування тут розміщується, як правило, у відповідності до послідовності виконання операцій технологічного процесу, а сам процес передбачає високу ступінь диференціації виготовлення виробу, що створює передумови для впровадження потокової організації виробництва і автоматичної системи машин.

Ці системи звичайно застосовуються на підприємствах з крупносерійним і масовим характером виробництва. Формування виробничих потужностей підприємств на основі таких систем має порівняно обмежене розповсюдження. По-перше, побудова згаданих систем машин чи підсистем передбачається при наявності повного комплекту устаткування і машин для виконання усього комплексу робіт. По-друге, техніко-організаційна побудова таких систем повинна передбачати і забезпечувати узгодженість пропускних здатностей окремих машин в підсистемі і підсистем в загальній системі. Відсутність такої узгодженості приводить до недозавантажсності значної частини устаткування і недовикористання виробничих потужностей н цілому.

В даний час на більшості підприємств машино- і приладобудування система машин формується за предметно-технологічним принципом. Особливість таких систем в тому, що в заготівельних виробництвах вони побудовані, в основному, за технологічним принципом, а в механооброблюваних - за предметним.

На сучасному етапі проектування фірм не розроблені правила регламентації формування систем машин. Тому на кожній фірмі побудова системи машин має свої особливості. Однак, як правило, в основі кожної системи, лежать конструктивно-технологічні особливості продукції, яка виготовляється, і тип виробництва, що визначається його масштабом. Виходячи з цього, можна сформулювати в систематизованому вигляді основні ознаки формування систем машин, які можуть бути покладені в основу визначення потенційних можливостей фірми з різним характером виробництва (табл.. 1.1)

Таблиця 1.1 Особливості формування системи машин на фірмах з різним характером виробництва

Ринкові параметри (попит, конкуренція)	Характер виробництва	Номенклатура продукції	Принцип побудови системи машин	Устаткування, яке застосовується в системах машин	Розміщення устаткування в системах машин
Чиста конкуренція	Масове	Обмежена	Предметно-замкнений і технологічний	Спеціальне і спеціалізоване	В послідовності виконання технологічних операцій
Олігополістичний ринок	Серійне	Широка	Технологічний і предметний	Універсальне і спеціалізоване	В послідовності виконання технологічних операцій і однорідності обробки
Чиста монополія	Одиничне	Широка з тривалим циклом виготовлення	Технологічний	Унікальне, універсальне	За однорідністю обробки

При визначенні особливостей формування систем машин на фірмах з різним характером виробництва слід виходити і орієнтуватись на види ринків. Вітчизняні промислові фірми, які мають обмежений вихід на світовий ринок, вимушені орієнтуватись на ринок монопольної (чистої) конкуренції, що характерний для великої кількості продавців і покупців продукції і де фірми-виробники діють в широкому діапазоні цін та при різних варіантах номенклатури продукції. Олігпполістичний ринок є менш характерним для закритої економічної системи. При існуванні в умовах чистої монополії фірма-виробник може за певних обставин виходити на будь-який характер виробництва і керуватися монопольною політикою ціноутворення.

Виходячи з належності підприємства до того чи іншого виду виробництва, спостерігаються вагомі відмінності у формуванні його системи машин. Однак, у всіх випадках на побудову системи машин і формування виробничих потужностей фірм вирішальний вплив справляють конструктивно-технологічні особливості продукції і масштаб виробництва. Всебічне врахування впливу цих факторів на стадії проектування нових, розширення і реконструкції діючих фірм дає можливість визначити структуру і технічні параметри окремих машин системи, а також обгрунтувати найбільш раціональну технологічну і просторову побудову системи машин і досягнення на цій основі максимального значення потужності.

Формування виробничих потужностей фірм, досконалість організаційної побудови системи машин в значній мірі залежать від рівня узгодженості пропускної здатності машин в окремій підсистемі і між підсистемами в границях   системи   машин   фірми.   Отже,   за   кількістю,   структурою   і продуктивністю машини в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб за одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції. Якщо розглядати якість організаційної побудови системи машин фірми в більш широкому плані, то принцип пропорційності повинен бути збережений також і в пропускній здатності між окремими підсистемами, які функціонують на всіх рівнях її ієрархічної структури. Цим, вирішальною мірою, визначається фронт робіт системи і виробнича потужність фірми. У загальному вигляді техніко- організаційна модель формування виробничої потужності фірми показана на рис. 1.3.




Рис. 1.3. Техніко-організаційна модель формування виробничої потужності фірми

Розгляд виробничої потужності в контексті системи машин також потребує орієнтації на ринкові параметри виробничої системи: конкурентоспроможність продукції, можливість інвестування, попит на продукцію та відповідну стратегі і тактику маркетингу та менеджменту щодо систем машин.

В процесі виробництва на систему машин фірми впливає сукупність факторів: зміна номенклатури і обсягів виробництва, застосування нових, більш досконалих машин і устаткування, матеріалів і технологічних процесів і т.д. Це обумовлює необхідність кількісної і якісної зміни окремих елементів системи, модернізації підсистем і системи в цілому, її відтворення.

Під відтворенням системи машин промислової фірми необхідно розуміти планомірний процес постійного відновлення елементів системи машин (верстатів, машин, агрегатів) і їх стійких взаємозв'язків у процесі виробництва. Просте відтворення системи машин може забезпечуватися шляхом своєчасного  ремонту машин і заміни фізично зношеного устаткування аналогічним новим. Набільшості підприємств проходить розширене відтворення системи машин. При цьому  мають  місце як кількісні (екстенсивне відтворення), так  і  якісні (інтенсивне відтворення) зміни в системі машин (рис. 1.4).

Впровадження достатньої кількості устаткування

Ремонт устаткування

Часткова зміна функціонуючої техніки новою

Заміна морально і фізично застарілих машин новими

Модернізація окремих машин і систем

Перерозподіл машин між групами взаємозамінного устаткування

Рис. 1.4 Схема розвитку системи машин фірми
Аналіз відтворення системи машин на державних фірмах показує, що в багатьох випадках воно здійснюється стихійно, без достатнього економічного обгрунтування. В результаті на фірмах накопичилось багато устаткування, яке не використовується згідно з діючою технологією і є зайвим на рахунок виробничих потужностей. Однією із причин такого стану є те, що відповідні служби (технологічні, ремонтні) не володіють оперативною, достовірною і повною інформацією про наявне устаткування, його технічний стан, рух і використання. Це обумовлює необхідність удосконалення методів розрахунку виробничих потужностей із застосуванням ЕОМ, що дозволить докорінно змінити не тільки збір, зберігання та обробку необхідної інформації про потужнісні ресурси фірми, а й розробляти рекомендації з метою їх ефективного використання.

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови системи машин за рахунок управління потужностями виробництва.

До показників, що характеризують організаційно-технічний рівень виробництва можна віднести наступні групи показників.

Показники, які характеризують технічний рівень виробництва: рівень автоматизації і механізації виробництва, фондоозброєність праці, механоозброєність робітників, питома вага активної частини в загальній вартості промислово-виробничих фондів, питома ваша прогресивного устаткування в складі фондів, коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів.

Показники, які характеризують рівень організації виробництва: коефіцієнт спеціалізації виробництва, коефіцієнт раціональності переміщення предметів праці, ступінь використання виробничого устаткування, коефіцієнт кооперування, коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Показники, які характеризують рівень організації праці: коефіцієнт розподілу праці, показники організації робочих місць, трудової дисципліни,раціональності прийомів праці, коефіцієнт нормування праці, коефіцієнт використання кваліфікації працівників, коефіцієнт зайнятості робітників.

Показники, які характеризують рівень організації управління виробництвом: коефіцієнт якості виконання управлінських функцій, коефіцієнт оперативності роботи апарату управління, коефіцієнт стабільності кадрів, коефіцієнт економічності апарату управління, коефіцієнт оснащення інженерної та управлінської праці засобами оргтехніки і використання цих засобів, коефіцієнт ритмічності виробництва.
1.2 Розробка річного плану виробництва на підприємстві
План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного   виробничо-економічного   плану   підприємства.   Він   передбачає забезпечення виробництва потрібної суспільству продукції при найкращому . використанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових ресурсів підприємства.

План виробництва та реалізації продукції складається з трьох основних частин:

•   Виробнича програма;

•    Розрахунок використання виробничих потужностей;

•   План реалізації продукції.

Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості та вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.

Виробнича    програма   є   вихідною   базою   для   розрахунку   потреб підприємства у матеріальних , трудових та фінансових ресурсах. Виробнича програма розраховується з метою:

• Забезпечення високих та стійких темпів росту виробництва продукції;

•Максимального використання виробничих потужностей підприємства;

• Раціонального використання матеріальних ресурсів та палива*

•Забезпечення росту продуктивності праці;

•Оновлення асортименту та номенклатури продукції та підвищення її якості;

•Розвитку спеціалізації виробництва та окремих виробничих підрозділів підприємства.

Під час розробки виробничої програми вирішують наступні завдання:

•Визначають плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві;

•Визначають шляхи покращення використання наявних виробничих потужностей та можливості їх раціонального розширення;

• Передбачають розподіл виробництва продукції в часі.

Порядок розробки річних планів, який склався на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення та мобілізації резервів виробництва.

Загальний порядок цього процесу наступний- економічна служба підприємства розробляє варіанти плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що не забезпечують досягнення передбачених показників. З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв'язок економічної служби, виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану на наступний рік (рис. 1.5)

Економічна служба

Технічна служба

                                                    1






         1                                           2                                         2



                                                    2
Рис. 1.5 Взаємозв'язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки проекту плану. 1,2 - зв'язки першого і другого рівня відповідно.
Економічна служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічній службі підприємства (рис 1.5 стрілки 1).

Видача завдання службі МТП не показана, бо тут більш суттєвими є зв'язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничими підрозділами і технічною службою, і реакція на них з боку служби МТП (рис. 1.5 стрілки 2).

Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей. У таблиці 1.2 Наведено декілька варіантів систем показників.

Таблиця 1.2 Основні техніко-економічні показники, які плануються підрозділами підприємства

Показник	Виробничі підрозділи				Технічна служба
	Традиційна система показників		Нова система показників		Традиційна система показників	Нова система показників
	Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3	Варіант 4
Обсяг виробництва, у тому числі виробнича потужність	+	+	+	+	+
Чисельність працюючих	+
Фонд зарплати	+
Зростання продуктивності праці, у тому числі зниження трудомісткості (умовне вивільненя працюючих)		+			+
Співвідношення між темпами приросту продуктивності праці і середньою заробітною платою			+
Собівартість	+	+	+	+
У тому числі витрати матеріальних ресурсів					+
ФМЗ (преміювання)	+	+	+		+
Нормативи відрахувань   у ФМЗ (преміювання за досягнення показників)					+
У тому числі: зростання продуктивності праці						+
Зниження запасу матеріальних ресурсів						+

Варіанти показників 1 - 4 виробничих підрозділів, а також традиційна і нова системи показників для технічної служби рівноцінні з огляду на їх розрахунок. Іншими словами, маючи будь-який варіант показників можна обчислювати кожний із них.

Під   час   планування   виробництва   продукції   використовують   як натуральні, так і вартісні показники.  Уся система показників повинна забезпечувати   можливість   обліку   та   контролю   виконання   плану   по | виробництву продукції, виконання плану по асортименту, трудомісткості, а також забезпечувати можливість порівняння обсягів виробництва в різні І періоди часу.

Натуральні    показники    с    вихідними. для    визначення    потреби підприємства   в   робочій   силі,   паливі,   матеріально-технічних   ресурсах, обладнанні, виробничих площах. За допомогою натуральних показників найбільш чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування, лише на тих підприємствах, що випускають однотипну продукцію. При визначенні обсягу виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють основну, сукупну та допоміжну продукцію. Під час планування продукції" в натуральному виразі розрізняють придатну продукцію і відходи.

До вартісних показників виробництва продукції відносять товарну, валову та чисту продукцію.

Основою для обгрунтування техніко-економічних показників є аналіз організаціино-технічного рівня виробництва підрозділів, спрямований на виявлення резервів виробництва.

В узагальненому вигляді взаємозв'язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обгрунтуванні планових завдань виробничих підрозділів можна показати на рис. 1.6

Рис. 1.6 Взаємозв'язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обгрунтуванні планових завдань виробничих підрозділів.
1.З План організаційно-технічних заходів на підприємстві
Розробка плану організаційно-технічних заходів являється однією з умов успішного досягнення усіх запланованих техніко-економічних показників. Виконання наміченого комплексу заходів передбачає вирішення завдань, які заключаються в забезпеченні отримання запланованого прибутку, обсягу випуску і реалізації продукції, створення необхідних передумов для своєчасного, рівномірного і якісного виконання замовлень при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

В умовах ринкової економіки стрімко зростає значення плану технічного розвитку і удосконалення організації виробництва. Розробку даного розділу виробничого бізнес-плану рекомендується здійснювати, виходячи із стратегії розвитку підприємства (фірми).

Виробничі і функціональні підрозділи підприємства висувають пропозиції по покращенню техніки та технології виробництва, удосконаленню організації виробництва, праці і управління.

Конкретний зміст цих пропозицій на кожному підприємстві визначається його специфікою, величиною і джерелами виявлених ресурсів.

Усі отримані  пропозиції, виходячи із конкретного їх змісту можна об'єднати у групи, а саме:

•   Удосконалення нормативної бази;

•   Підвищення якості, надійності та довговічності продукції;

•   Впровадження   прогресивної   техніки   і   технології,   механізації   і автоматизації процесів, зниження трудомісткості виробів;

•   Покращення використання виробничих потужностей;

•   Наукова організація праці, виробництва та управління;

• Покращення використання оборотних засобів, ліквідація надлишкових товарно-матеріальних цінностей;

• удосконаленн       використання основних фондів, ліквідація

надлишкового обладнання;

•   Підвищення     ефективності     інвестицій     і     програми     розвитку підприємства.

Усі перелічені групи заходів фактично являються частинами організаційно-технічного плану підприємства.

Для забезпечення органічного зв'язку між планом технічного розвитку, удосконаленням організації виробництва і іншими розділами виробничого бізнес-плану необхідний розрахунок ряду показників, що характеризують ефективність заходів. Такими показниками можуть бути: ріст продуктивності праці з виявленням кількості вивільнених показників, ріст обсягу виробництва та організації продукції, зниження собівартості продукції, термін окупності матеріальних вкладень (інвестицій).

Враховуючи, що в умовах ринкової економіки ці показники часто різнонаправлені, можна орієнтуватися на цільову функцію: збільшення cуми прибутку як результат збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості і підвищення якості продукції.

Крім вказаних основних техніко-економічних показників ефективність заходів організаційно-технічного плану може бути підтверджена і іншими: покращенням умов праці, а саме: зниження травматизму, кількості професійних захворювань, підвищенням культури виробництва, прискоренням документообігу, тощо.

Виконані розрахунки і дати впровадження являються основою для визначення впливу плану технічного розвитку і вдосконалення організації виробництва на місячні, квартальні, річні результати роботи дільниці, цеху, підприємства в цілому.
Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції
Вихідні дані

Варіант 13

2.     Кількість верстатів згідно з паспортом підприємства, шт:

Шифр обладнання	Кільк. одиниць, шт	Трудоміст. одиниці виробу, год.	Виконання норм виробітку, %
110	29	12,045	110
111	12	4,818	110
120	22	9,288	105
125	7	2,873	108
128	30	12,592	108
47	5	1,834	105
51	3	0,911	108
54	5	1,545	105
62	11	3,425	108
163	4	8,03	110
168	4	9,636	105
174	4	10,825	110
180	6	17,005	105
77	16	45,5	115
79	7	20,4	105
84	20	57,3	105
95	12	35	110

2. Простоювання обладнання в ремонті, % від номінального фонду часу: 4,3

3. Виробництво продукції за проектом плану, шт.

- виріб № 1 – 8510,

- виріб № 2 – 9885,

- виріб № 3 – 1238,

- виріб № 4 – 1214.

4. Фактично підписані угоди на поставку продукції підприємствам, шт:

- виріб № 1 – 9270,

- виріб № 2 – 10680,

- виріб № 3 – 1400,

- виріб № 4 – 1375.

5. Залишки незавершеного виробництва відповідно на початок та кінець року, шт:

Виріб	На початок року	На кінець року
1	1760	1800
2	2230	2580
3	210	345
4	273	288

Види продукції	Виробнича потужність згідно з паспортом підприємства, шт.	Виробництво продукції за проектом плану, шт.	Резерв виробничої потужності, шт.
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	10290 11122 1694 1400	8510 9885 1238 1214	1780 1237 456 186

Види продукції	Виробництво продукції згідно з фактично Підписаними угодами, шт.	Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт.	Розрахункова валова продукція підприємства, шт.	Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	9270 10680 1400 1375	40 350 135 15	9310 11030 1535 1390	800 1145 297 176

Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства

Наприклад, по Виробу № 1 згідно проекту плану:


         Наприклад, по Виробу № 1 згідно затвердженого плану:


При виробництві продукції згідно затвердженого плану, потужність підприємства збільшилась.

Розрахуємо потребу в додаткових трудових ресурсах для виконання додаткового затвердженного обсягу виробництва продукції.

Таблиця 2.6.Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції


Наприклад, Виріб № 1:

16,3 · 800 = 13040 (люд./год.);
Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде становити:



де:  - сумарна трудомісткість додаткового обсягу продукції;

      КФРЧ1 – корисний фонд робочого часу одного робітника в рік.
 

Необхідно розрахувати також потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.

Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступні види матеріалів:

- виріб № 1 – алюмінієвий прокат;

- виріб № 2 – алюмінієвий прокат та пиловник;

- виріб № 3 – труби, лаки та фарби, дошки;

- виріб № 4 – труби, лаки та фарби.
Довідкова інформація

Матеріали	Вироби				Ціна
	№ 1	№ 2	№ 3	№ 4
Алюмінієвий прокат, кг Труби, кг Лаки і фарби, кг Дошки, м³	28 — — —	6,8 — — 12	— 59 38 2,3	— 78 100 —	9,3 грн./кг 8,65 грн./кг 16 грн./кг 220 грн./м³

Таблиця 2.7.Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах

Види продукції	Додатко-вий обсяг вироб-ництва продукції, шт.	Алюмінієвий прокат		Труби		Фарби та лаки		Дошки
		норма витрат на одиницю продукції	потреба на додат-ковий обсяг
Виріб № 1	800	28	22400	-	-	-	-	-	-
Виріб № 2	1145	6,8	7786	-	-	-	-	12	13740
Виріб № 3	297	-	-	59	17523	38	11286	2,3	683,1
Виріб № 4	176	-	-	78	13728	100	17600	-	-
Разом		-	30186	-	31251	-	28886	-	14423,1

Наприклад:

Виріб № 1 – додаткова потреба в алюмінієвому прокаті:  28 · 800 = 22400 (кг);

Виріб № 2 – додаткова потреба в алюмінієвому прокаті: 6,8 · 1145 = 7786 (кг);

                                додаткова потреба у дошках: 12 ·1145 = 13740 (кг);

Виріб № 3 – додаткова потреба у трубах: 59 · 297 = 17523 (кг);

                      додаткова потреба у лаках і фарбах: 38 · 297 = 11286 (кг);

                      додаткова потреба у дошках: 2,3 · 297 = 683,1 (кг);

Виріб № 4 – додаткова потреба у трубах: 78 · 176 = 13728 (кг);

                      додаткова потреба у лаках і фарбах: 100 · 176 = 17600 (кг);

Розрахуємо відносну економію чисельності робітників за рахунок росту продуктивності праці.

Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:



де  - приріст продуктивності праці в плановому році, %;

                   106,4 % − ріст ПП;

                   6,4 % − приріст ПП.

Ч_{пр. пл.} – чисельність працівників за проектом плану, чол.



Тоді з урахуванням додаткової потреби трудових ресурсів загальна економвя чисельності становитеме:





Розрахуємо витрати на виробництво додаткового обсягу продукції

Таблиця 2.8. Витрати на виробництво додаткового обсягу продукції

Види продукції	Додатковий обсяг виробництва продукції, шт.	Умовно-змінні витрати, грн.
		На 1 кг продукції	На додатковий обсяг
Виріб № 1 Виріб № 2 Виріб № 3 Виріб № 4	800 1145 297 176	1115 1565 2268 1637	892000 1791925 673596 288112
Разом:	—	—	3645633

Проаналізуємо, яким чином виробництво додаткового обсягу продукції вплине на показники ефективності діяльності підприємства.
Таблиця  2.9 Економічна ефективність виробництва продукції на підприємстві

№ п/п	Показники	Од. виміру	Значення
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 7.1. 7.2. 8. 8.1. 8.2. 9. 9.1. 9.2.	Вартість продукції згідно проекту плану Вартість продукції з урахуванням додаткового обсягу (товарна продукція) Собівартість продукції згідно проекту плану Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати) Економія заробітної плати Собівартість товарної продукції Питомі витрати: На 1 грн. продукції згідно проекту плану На 1 грн. товарної продукції Прибуток: Згідно проекту плану По товарній продукції Рентабельність: Згідно проекту плану По товарній продукції	тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. коп. коп. тис. грн. тис. грн. % %	50835,6 56997,9 44144,8 3645,6 110,7 47679,7 87 84 6690,8 9318,2 15,2 19,5

1. Розрахуємо вартість продукції згідно проекту плану

Визначається як сумарна множина кількості виробів по кожній дільниці на ціну виробу (згідно довідкової інформації):

Вплан.= 8510 · 1650 + 9885 · 3000 + 1238 · 3168 + 1214 · 2650 = =14041500 + 29655000 + 3921984 + 3217100 = 61230186 грн. =

=50835,6 (тис. грн.);

         2. Вартість продукції з урахуванням додаткового обсягу (товарна продукція)

         Раніше розраховані данні переносимо з таблиці 2.4.

3. Собівартість продукції згідно проекту плану

Визначається як сумарна множина кількості виробів по кожній дільниці на собівартість одиниці продукції (згідно довідкової інформації):

С/в план.= 8510 · 1407 + 9885 · 2622 + 1238 · 2809 + 1214 · 2286 =   = 11973570 + 25918470 + 3474542 + 2775204 грн. = 44144,8 (тис. грн.);

4. Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати)

Раніше розраховані данні переносимо з таблиці 2.8.

5. Економія заробітної плати

Розраховується за формулою:



де:     - загальна економія чисельності працівників,

- середньорічна заробітна плата 1-го робітника, грн.,

37,5% - відрахування с заробітної плати.


6. Собівартість товарної продукції

Визначається як сума собівартості продукції згідно проекту плану і собівартості додаткового обсягу продукції та мінус економія заробітної плати.

С/в тов.прод.= 44144,8 + 3645,6 – 110,7 = 47679,7  (тис.грн.);

7. Питомі витрати

7.1. На 1 грн. продукції згідно проекту плану

Визначається як відношення собівартості продукції згідно проекту плану до вартості продукції згідно проекту плану:



7.2. На 1 грн. товарної продукції

Визначається як відношення собівартості товарної продукції до вартості продукції з урахуванням додаткового обсягу (товарна продукція):



8. Прибуток

8.1.Згідно проекту плану.

Визначається за формулою:





8.2. По товарній продукції

Визначається за формулою:





9.Рентабельність

9.1. Згідно проекту плану

Визначається за формулою:

       
9.2. По товарній продукції

Визначається за формулою:

       
Висновок

Отже, виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність до випуску максимальної кількості продукції за одиницю часу до визначеної дати за допомогою сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх удосконалення і освоєння.

Основним завданням обчислення виробничих потужностей є виявлення і використання резервів у сфері технічного прогресу і вдосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов’язують з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв’язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметами праці і самою працею – тільки в якісному.

Під потужними ресурсами розуміють сукупність устаткування і робочих місць, які функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. Устаткування і робочі місця по-різному беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.

Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

Ефективність використання виробничих потужностей підприємств досягається насамперед завдяки використанню комплексних резервів, формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методики організаційної побудови системи машин.

Отже, в даній курсовій роботі, провівши ряд розрахунків, ми визначили потужність кожного виду обладнання і на їх основі розрахували потужність дільниці в цілому. Так потужність дільниці № 1 становить 10290 шт., дільниці № 2 – 11122 шт., № 3 – 1694 шт., а дільниці № 4 – 1400 шт.

Оскільки під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни (фактично підписані угоди відрізняються від попередніх домовленостей), виникла необхідність збільшити обсяг випуску продукції і виробів № 1 на 800 шт., виробів № 2 на 1145 шт., виробів № 3 на 297 шт., а виробів № 4 на 176 шт. Наслідком збільшення обсягу випуску є зростання коефіцієнта використання виробничої потужності на дільницях. Але для виробництва додаткового обсягу продукції виникла потреба в 13 додаткових робітниках і додаткових матеріальних ресурсах на загальну суму 74560,1грн.

В курсовій роботі було розроблено план організаційно-технічних заходів, який має на меті забезпечити плановий ріст продуктивності праці і покрити потребу в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.

Впровадження організаційно-технічних заходів згідно з проектом плану дало економію чисельності робітників 43 чол.

Економія зарплати з відрахуваннями на соціальні заходи склала 110,7 тис. грн.

Вартість матеріальних ресурсів, які перевищують потребу на додатковий випуск, становить:

- алюмінієвого прокату – 280,73 тис. грн.;

- лак і фарб – 462,18 тис. грн.;

- труби – 270,32 тис. грн;

- дошки – 3173,1  тис.грн.;

Також ми розрахували собівартість продукції згідно з планом, яка становить 44144,8 тис. грн., а також собівартість товарної продукції, яка становить 47679,7 тис. грн.

А прибуток від реалізації продукції дорівнює 9318,2 тис. грн., а рентабельність – 19,5%.

Оскільки на підприємстві збільшилась величина прибутку і рентабельність, то можно вважати, що виробництво реалізації додаткового обсягу продукції є для підприємства більш доцільним і вигідним.

Використана література:

1.  Абрамов, Данюк, Грененко. Нормування праці. – К., 1995.

2. Економічний словник-довідник за ред. Мочерного. – К.: Фаміна, 1999.

3. Коштел. Организация производства на предприятии. – М.: Финансы и стастика, 1990.

4. Плоткін, Янушкевич. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. – Львів: Світ, 1996.