Реферат Постпрото нео бібліографія в концепції В.О. Фокеєва
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Міністерство культури і туризму України
Харківська державна академія культури
кафедра бібліографознавства та
інформаційно-бібліографічної діяльності
Контрольна робота
з навчального курсу «Електронна бібліографія»
за темою:
«Постпрото(нео)бібліографія в концепції В.О. Фокеєва»
2011
Зміст
стор.
Вступ 3
Розділ 1. Бібліографія Валерія Олександровича Фокеєва 5
Розділ 2. Постпрото(нео)бібліографія 7
Висновки 13
Список використаної літератури 15
Вступ
Намагаючись зрозуміти нові віяння у науці варто звернутись до минулого. Так доцільно було б зробити і розглядаючи нове поняття у бібліографії постпрото(нео)бібліографії. Тому звернемось до генезису бібліографія як науки.
Зародки бібліографії можна віднайти ще у період далекі часи виникнення писемності. Тоді окремі згорнуті дані додавались в текст, зараз ми б назвали їх латенною (скритою) бібліографію. З розвитком суспільства розвивались, збільшувалась кількість документ них масивів, з’явилась ціла низка бар’єрів: часових, просторових, кількісних, якісних та ін. На допомогу прийшли бібліотека та бібліографія. Давні переписувачі виконували певним чином і бібліографічну роботу – почали вводити в текст елементи, які дозволяли потім ідентифікувати цей текст. Даний період Фокеєв визначає як прабібліографічний, тобто ранньо-бібліографічний[3]. В цей час знання про книги (тобто бібліографічні) було однією з головних ознак вченості.
Та все ж як наука бібліографія почала розвиватись тільки з виникненням книгодруку, виникненням «вторинної структури» книги (довідково-пошукового апарату), тобто афінної бібліографії. Це стало поштовхом до створення самостійних бібліографічних праць, які відображали структуру знань того часу. Почали розвиватись і внутрішньо-наукові спеціалізації, формуватись структура бібліографічної продукції, оформлюватись різні види бібліографії. Так виокремились загальна, спеціальна, універсальна, галузева та інші види бібліографії. Сфера діяльності бібліографії поширювалась спочатку тільки на текстові документи, але з часом додавались і інші види носіїв інформації. Процес включення у сферу діяльності бібліографії нових носіїв інформації активізувався у другій половині ХХ століття[6]. Науково-технічний прогрес вніс розлад у систему бібліографування: документна продукція з’являлась швидше ніж кадрові ресурси встигали її оброблювати. Виникали прогалини у ретроспективній бібліографії, а поточна виходила зі значною затримкою[8].
Розглянувши основні етапи розвитку галузі людської діяльності, яка виконує функції посередника між документами та користувачами інформації, можна переходити і до дослідження її сучасної форми - постпрото(нео)бібліографії.
Розділ 1. Біографія Валерія Олександровича Фокеєва
Валерій Олександрович Фокеєв народився 15.07.1940 у с. Радищева Ульяновської обл.). Це відомій бібліограф, бібліографознавець, історик книги, бібліотечної справи та бібліографії, журналіст, педагог, доктор педагогічних наук (1997), професор, член-кореспондент (1993), дійсний член, віце-президент відділення інформаційної культури Міжнародної академії інформатизації при ООН (1997), співголова секції з бібліографії Російської бібліотечної асоціації (2001-2004 рр.) [8].
Валерій Олександрович закінчив бібліотечний факультет (1966) та аспірантуру (1970) МГИК. Працював у редакції районної газети «Голос ударника» (1959-1961), методистом Ставропольського і Краснодарського країв бібліотек (1965-1967), завідував кафедрами бібліотекознавства та бібліографії, викладав в Хабаровському державному інституті культури (1971-1973), Мінськом державному педагогічному інституті, Мінськом інституті культури (1974-1981). З жовтня 1981 р. працював в ГБЛ (нині ФДМ РДБ) - зав. сектором теорії, методики та організації бібліографії, був провідним науковим співробітником, завідувачем сектора історії книги, бібліотечної справи та бібліографії, головним науковим співробітником[12]. Одночасно в 1990 р. йому присуджується звання доцента, а у 1997 р. - професора МГИК (МГУКИ), Самарської державної академії мистецтв і культури. У 1998 - 2001 - провідний редактор журналу «Бібліографія», з 2003 - консультант журналу «Світ бібліографії».
Основні напрямки наукової діяльності: теорія бібліографії, біобібліографія, історія книжкової та бібліотечної справи, бібліографії 20-30-х рр.. ХХ ст..; Історіографія і бібліографія вітчизняного бібліографознавства; динаміка, закономірності розвитку, проблеми викладання галузевої бібліографії; інформаційна культурологія, російське бібліографознавство, електронна бібліографія.
Розробив когнітографічну. концепцію бібліографії, висунув своє обґрунтування бібліографічної функцій, законів, закономірностей, принципів[10]. Ввів у науковий обіг поняття: «бібліографічне знання», «постпрото(нео)бібліографія», «електронна бібліографія». Ініціатор і учасник дискусій 1980-90-х рр.. в журналі «Бібліографія» з проблем бібліографічної науки і практики. Автор оглядів бібліографічних посібників за 1991-1995 рр.(«Бібліографія російської бібліографії»). Проводив роботу з упорядкування бібліографічної термінології, створення термінологічних словників і стандартів з бібліографічної діяльності.
Під керівництвом та за участю Фокеєва в РДБ виконувалися дослідження «Основні тенденції розвитку вітчизняного бібліографознавства», «Формування єдиної системи бібліографічної діяльності бібліотек», «Історія бібліотечної справи і бібліографії в Росії», «Бібліографічна діяльність РДБ»;сформовані БД «Діячі вітчизняної бібліографії», «Бібліотечна справа і бібліографія Росії: Літопис подій».
Валерій Олександрович Фокеєв - автор понад 300 робіт, серед яких монографії, навчальні, довідкові, бібліографічні посібники. Науковий редактор більш ніж 30 видань, зокрема, збірників наукових праць «Питання бібліографознавства і бібліотекознавства» (1976), «Питання бібліографознавства» (1983, 1990, 2000), «Питання інформаційної культури» (1995, 1997), серії навчальних посібників ІПО Профиздат «Сучасна бібліотека» (2001-2003). Був членом редколегій журналів «Бібліотекознавство», «Світ бібліотек», «Бібліографія», ряду збірників навчив праць, інформаційних видань[12]. Член дисертаційних Рад при МДУКМ (1997 - 2000), МГУП (з 2001 р.), ФДМ РДБ (з 2001 р.), Білоруського державного. університету культури (2000 - 2003). Ветеран праці, нагороджений медаллю «Пам'яті 850-річчя Москви».
Розділ 2. Постпрото(нео)бібліографія
Новий подих бібліографії почався з залученням до її діяльності засобів комп’ютерної техніки. Використання електронно-бібліографічних ресурсів призвело до ускладнення та удосконалення бібліографії як соціального інституту, до інформаційно-технологічної революції у цій галузі, до появи електронної бібліографії. Згідно В.О. Фокеєва електронна бібліографія це «трикутна формула». До неї він включає бібліографічні знання в електронному середовищі; специфічний соціальний інститут та електронно-бібліографічну діяльність[2]. З цього можна зробити висновок, що електронна бібліографія надає можливість користувачу не просто отримати доступ до тексту, а сам текст лише у документ ній формі, але отримати і бібліографічну, фактографічну, повнотекстову інформацію. Крім того часто бібліографічний запис і текст розміщуються поряд, а перехід від одного запису до іншого спрощується гіперсилками. Так сучасна бібліографія перетворюється на багатоелементну структуру, що включає в себе і класичні бібліографічні об’єкти – друковане видання, електронна книга, твори мистецтва, тобто весь спектр сучасного поняття «документ» [9]. На перший погляд здається, що таким чином бібліографія розчиняється у інформаційно-комунікаційному середовищі. Та потрібно розуміти, що бібліографія, як неодмінний елемент пізнавальної, комунікаційної, соціально-культурної діяльності набуває нового, удосконаленого значення. Ця наука забезпечує і документальний рівень інформації, і стає засобом, який збирає весь інформаційний потік у єдину інформаційно-електронну мережу[5]. Зараз поряд з традиційними бібліографічними покажчиками все більшого поширення набувають електронні бази бібліографічних даних, бібліографічна інформація на сайтах, електронній пошті та ін. Фокеєв вважає, що процес використання поряд з традиційними технологіями електронних технологій виробництва, розміщення, збереження, пошуку, систематизації уявлень, поширення бібліографічної інформації значно перетворює бібліографію в соціально, соціокультурно, технологічно розвинену науку[6]. Наразі складання бібліографічних покажчиків для бібліографа спростилось, а читачі отримують простішу для використання бібліографічну інформацію – у машиночитаній формі.
Отож, у зв’язку з переходом бібліографії друкованої продукції на якісно вищий рівень було б логічно називати її постбібліографією. Така думка бібілографознавця Фокеєва. Він вважає, що це сучасна бібліографічна реальність, нова за своїм характером бібліографія - комп'ютеризована постбібліографія XX ст. яка виникла «після» традиційної бібліографії, їй характерні нові якості та властивості і одночасно - протобібліографія третього тисячоліття[11]. Постбібілографія є неначе кінцівкою розвитку класичної бібліографії, як соціального інституту в його традиційному розумінні. «Пост» у слові «постбібліографія» вказує на те, що справжня бібліографічна реальність настала «після» традиційної (класичної) бібліографії,успадкувавши від неї і найважливішу соціокультурну місію забезпечення доступу до джерел знання - цінностей культури і виправдала себе технологію даної діяльності. «Прото» ж у свою чергу - частина складного слова, яка вказує на первинність, початок явища, джерело, передвістя[7]. Деякі бібліографознавці малі певні сумніви, вони не розуміли як же тоді можна буде називати бібліографію після наступної видозміни. Фокеєв же впевнено стверджує, що сучасна і майбутня бібліографія – це пост бібліографія ХХ століття, і одночасно – протобібліографія третього тисячоліття. На зміну традиційної бібліографії прийшла нова, більш ефективна.
Валерій Олександрович Фокеєв надає наступне тлумачення терміну. Постпрото(нео)бібліографія - нетрадиційна сучасна бібліографія інформатизованих компонент соціокультурного комплексу фіксованого знання, комунікації та ціннісної орієнтації в інформаційних потоках і масивах (джерелах інформації, знання), формуючий інформаційну (книжкову) культуру[6;4].
Принцип відмежування постпрото(нео)бібліографії від інших областей пізнання, інформаційної комунікації, ціннісної орієнтації, культури полягає у забезпечені сучасними інформаційними технологіями інтелектуального доступу до фіксованих текстів, тобто доступ на рівні ідеального образу тексту, зафіксований на сучасній мові бібліографічної інформації. Інтелектуальний доступ значно відрізняється від безпосередньо-документального (наприклад, до книги у відкритому фонді бібліотеки). Засіб інтелектуального доступу – бібліографічна інформація, яка може містити відомості про текст, який підлягає бібліографуванню, незалежно від їх наявності безпосередньо в об'єкті бібліографування, його оцінку, інтерпретацію, вказувати на різноманітні зв'язки з іншими текстами, елементами універсуму людського знання. Інтелектуальний доступ до текстів сотні років здійснювався методами традиційної бібліографії, які в наш час доповнюються (витісняються) сучасними комп'ютерними технологіями і засобами зв'язку.
Протобібліографія є початковим етапом новітньої інформаційної цивілізації, що зароджується інформаційно-познаватальная та ціннісно-орієнтовна інфраструктура прийдешньої розвиненої системи соціальної, у т. ч. наукової, комунікації XXI ст. Фахівці стверджують, що не можна передбачити як буде розвиватись бібліографія надалі, але будь-якому випадку будуть потрібними засоби для трансляції знань, ідеального доступу до знань, засоби для захисту від несанкціонованих доступів до знань. Існують думки, що саме цю роль і буде відігравати бібліографія у майбутньому, але це вже буде зовсім інша бібліографія, незвична для наших сучасників. Наразі досі існує, і ще надовго збережеться проблема незнання всього фонду документів, виданих до XXI ст. Бо величезні документні масиви минулих століть в даний час не можуть одразу бути введені в електронні версії. Тому цілком зберігають своє значення традиційні бібліографічні ресурси і технології[4]. Сучасна бібліографія - структурно складне утворення, що включає в себе як традиційні, так і електронно-бібліографічні засоби і продукти, новітні інформаційні технології.
Разом з тим постпрото(нео)бібліографія аж ніяк не аморфне, а доцільне складноструктуроване явище. Зміна технологій діяльності - достатня причина для виділення етапу (періоду) її розвитку. Відомі філософи вважають, що епохи різняться не тим, що, а тим, як проводиться. Це судження потребує уточнення стосовно постіндустріальній епосі. Вона значно відрізняється від попередніх і номенклатурою виробництва і його технологією[2]. Однак обмежуватися лише вказівкою на технологічний фактор при поясненні явища постпрото(нео)бібліографії було б невірно. Друге її підстава - соціокультурна. Настала нова стадія розвитку соціуму, яка характеризується глибокою трансформацією всіх форм суспільного життя, включаючи науку і соціальне управління на базі науково-технічної революції.
Потрібно зазначити, що на даному етапі розвитку електронна бібліографія також разюче відрізняється від класичної. Так зникла проблема типології видів, суперечки стосовно функцій відійшли у минуле, бо виконують занадто широкий спектр. Крім того розширився спектр бібліографічних об’єктів (нові види носіїв інформації). Змінились погляди і на класифікацію бібліографії та бібліографічної продукції. Хоча проблеми бібліографічного опису залишились, але тепер мають інше забарвлення. Взяти хоча б опис книги. Тут виникають нові принципові можливості та нові вимоги до опису і бібліографування. Зокрема, виникає необхідність переходу від лінійного опису, наскрізного, як ми звикли, до опису ієрархічного, наприклад, графічного[1]. Нові засоби інформатики породжують принципово новий підхід до самої бібліотечної справи. Сучасне електронний бібліографічний простір, що відбиває глобальну постнеокласичну науку, універсально і в той же час поліфонічно, має входи в інформаційні масиви - національно-етнічні, регіональні, релігійно-конфесійні, гендерні, партійно-політичні,ідеологічні,предметно-змістовні та інші. Гідне місце в сучасній картині світу і, відповідно, в бібліографії займають предметні області, раніше розглядалися як «лженауки», «паранауки», «псевдонауки», «квазінауки» ті інші.
Сучасна наука перебуває в стані переходу до нової, заснованої на нерівноважності формі раціональності, яка виходить за межі детермінізму і, отже, заперечує зумовленість майбутнього. Теорія нерівноважності виявляє нестабільність, еволюцію і флуктуацію скрізь, де класична наука незмінно бачила лише повторюваність, стабільність, рівновагу. Таким чином, прискорений розвиток інформаційних технологій постіндустріального суспільства обумовлює новий рівень бібліографії, який пропонується назвати постпрото(нео)бібліографією[6].
Розуміючи реальний стан розвитку науки Валерій Олександрович стверджує, що тепер існує проблема комунікативного формату вводу даних. Звісно, що певні питання не вирішені і досі, натомість з’явились нові. Незважаючи на недоліки, електронна бібліографія – це значний крок вперед. Взяти хоча б основне завдання бібліографії – подолання бар’єрів. Тепер завдяки розвитку електроніки стали легко долатись просторові, часові, комунікаційні, мовні і багато інших[5]. Таким чином стало можливим отримати інформацію про будь-який об’єкт з будь-якого технічного оснащення, будь-якого місця. Весь цей комплекс сприяє створенню гідні умови для створення єдиної глобальної Всесвітньої цивілізації. Наприклад, Інтернет. З його допомогою в постіндустріальному суспільстві формується транснаціональна, універсальна мережа знань, він сприяє становленню нової форми існування людства – віртуальних соціумів, які об’єднаються в глобальне віртуальне суспільство. Вже зараз за його допомогою, зокрема бібліографією, - виконуються пошук, отримання, генерування інформації. Що ж стосується людини, то її значення залишилось практично без змін. Вона і зараз виконує свої функції – забезпечує релевантну відповідь на запит.
Наразі головною проблемою постає питання переведення всього величезного масиву друкованої продукції, випущеної у ХХ та ХХІ століттях у електронний варіант. Звісно існують проекти електронних бібліотек з їхніми бібліографічними компонентами, але у повній мірі питання ще не може бути вирішеним. Масиви документів, що накопичились за тисячоліття не можна електронізувати за такий незначний проміжок часу[5]. Ось тут і стає у нагоді традиційна бібліографія, яка поки що все ж таки залишається основною. Хоча електронно-інформаційні технології і збільшили потенціал електронної бібліографії, але необхідність у традиційній ще не зникла.
Таким чином потенціал електронної бібліографії вперше дає можливість досягти в повній мірі голографічного ефекту бібліографічної інформації: доступність будь-якої бібліографічної інформації в будь-який час і в будь-якому технологічно оснащеному місці. Саме тому можна говорити про те, що здійснюється вікова мрія бібліотекарів і бібліографів: подолання просторового і часового бар'єрів в системі соціальних комунікацій[10]. З меншим успіхом в електронній бібліографії поки що вирішують проблеми навігації ноосферою, ціннісної орієнтації, бібліографічних джерел знання (інформації). Але постіндустріальне суспільство тільки набирає обертів і невдовзі обов’язково і ці проблеми електронної бібліографії будуть вирішені.
Висновки
Вже зараз відомими науковцями визнається формування ноосфери - сфера розуму зі своєї регулюючої, навігаційної і керуючої системою, інтелект, тобтособорний інтелект, соразум, сумісний розум, який утворюється інтеграцією людських свідомостей через мережу електронних комунікацій. Це щабель у створенні вселюдського нейро-квантового мозку. Вчені говорять про ноократіі - форми політичного устрою під початком колективного розуму електричних мереж. Треба визнати, що традиційна бібліографія, яка ґрунтується на вкрай неефективною, мануфактурно-кустарної технології багато в чому вичерпала себе і тому по відношенню до минулої двотисячолітньої цивілізації справжня бібліографія є багато в чому новим явищем,збагатитися за рахунок нетрадиційних текстів, медіа, новітніх інформаційно-бібліографічних технологій, зв'язки засобів і таке інше.
Найважливішим ціннісно-орієнтовним компонентом ноосфери, відповідальним за забезпечення трансляції в універсумі знання, культури Валерій Олександрович і вважає саме постпрото(нео)бібліографія[8]. Він розглядає її як пізнавально-інформаційну інфраструктуру сучасної системи соціальних комунікацій, що забезпечує інтелектуальний доступ до ноосфери засобами інформації про інформаційні об'єктах (джерелах знання), їх ідентифікації, пошуку, оповіщення якісної та кількісної характеристики. Запропоноване нами найменування даного нооінформаційного феномена вказує, по-перше, на його спадкоємність з традиційної бібліографією, бібліографічними традиціями, продуктами, технологією, а по-друге, на інноваційний характер, новизну, наявність зароджуються пізнавально-інформаційних характеристик, які, ймовірно, отримають розвиток у XXI ст.
Отож, очевидно, що на початок ХХІ століття гармонійно поєднуються пост- і протобібліографія, які об’єднують бібліографічне минуле і революційне майбутнє[6]. Тому ще довго будуть існувати у тісній взаємодії традиційна і електронна бібліографія і її незмінні об’єкти досліджень: бібліотеки книжкові палати, книговидавничі, книготорговельні, архівні, музейні, комп'ютерні науково-інформаційні, масово-інформаційні та інші центри.
Явище одночасного існування традиційної форми бібліографії і нової, сучасної найвдаліше охарактиризовує Валерій Олександрович Фокеєв, називаючи одним слово постпрото(нео)бібліографія[11]. Саме ця наука, на думку відомого бібліографа, і рушійною силою у теперішньому і неодмінно у майбутньому.
Список використаної літератури
1. Фокеев, В.А. Компоненты электронно-библиографической деятельности [текст] / В.А. Фокеев // Книга и мировая цивилизация : материалы XI междунар. науч. конф. по проблемам книговедения, Москва, 20-21 апр. 2004 г.– М., 2004.– Т. 3 .– С. 257.
2. Фокеев, В.А. О современном отечественном библиографоведении [текст] / В.А. Фокеев // Мир библиогр.– 2003.– №3.– С. 6.
3. Фокеев, В.А. Очерк истории развития библиографоведения [текст] / В.А. Фокеев // Мир библиогр.– 2003.– № 1.– С. 2.
4. Фокеев, В.А. Постпрото(нео)библиография — библиография XXI в. — в контексте технологического подхода, постмодернизма и постнеоклассики [текст] / В.А. Фокеев // Библиография: теоретико-методологические основания / В.А. Фокеев ; науч. ред. В.Г. Михеева. — СПб.: Профессия, 2006. — С. 199.
5. Фокеев, В.А. Постпрото(нео)библиография начала XXI века [текст] / В.А. Фокеев, Ю.В. Нестерова //Библиотечное дело - 2003: Гуманитарные и технологические аспекты развития: материалы Восьмой междунар. науч. конф. (Москва 24 - 25 апр. 2003 г.).– М., 2003.– С. 92.
6. Фокеев, В.А. Постопрото(нео)библиография: экспликация понятия [текст] /В.А. Фокеев // Мир библиогр.- 2004 .- №6 .- С.2.
7. Фокеев В.А. Предметная область новой учебной дисциплины «Электронная библиография» [текст] / В.А. Фокеев // Румянцевские чтения (2004).– М., 2004.– С. 255–260.
8. Фокеев, В.А. Природа библиографического знания: монография [текст] /В.А. Фокеев .- М., 1995 .- 352 с.
9. Фокеев, В.А. Электронная библиография в системе современной научной коммуникации пост- и протобиблиографии [текст] /В.А. Фокеев // Вопросы библиографоведения .- Вып. 13 .- М, 2004 .- С.38
10. Фокеев, В.А.Электронная библиография: подходы к формированию новой учебной дисциплины [текст] / В.А. Фокеев // Культура и образование в информационном обществе: материалы междунар. науч. конф.–Краснодар, 2003.– С. 370.
11. Фокеев, В.А. Электронная библиография: терминологический словарь [текст] / В.А. Фокеев // Мир библиогр.– 2004.–№ 5.– С. 49.
12. Ядрова, Г.В. Биобиблиографический указатель авторов юбилейного выпуска научного журнала«Культура народов Причерноморья» [текст] / Г.В. Ядрова // Культура народов Причерноморья .-№ 100.- Т.3 .- С.89
