Реферат Сіткове планування й управління стратегічних комплексних робіт
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Міністерство освіти і науки України
Мукачівський державний університет
кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
«Сіткове планування й управління стратегічних комплексних робіт »
Виконала
Студентка 4-го курсу
Групи МНС
Симчина Світлана
Мукачево 2009
Планування виконання складних стратегічних комплексних робіт – одна з найпоширеніших управлінських ситуацій (проблем), які необхідно вирішувати управлінням середньої й вищої ланки галузевих підприємств. Більшість ситуаційних проблем значно відрізняються одна від одної, що передбачає суто індивідуальній підхід щодо аналізу кожної з них, пошуку раціональних управлінських рішень і оцінки їх ефективності. Саме тому як зарубіжними, так і вітчизняними менеджерами усіх рівнів, у процесі основної діяльності використовується сіткове планування й управління (СПУ) як специфічний вид планування, що дозволяє:
· досконаліше організувати процес виробництва продукції та послуг;
· ефективно використовувати трудові ресурси підприємства;
· володіти технологією регулювання процесу виконання комплексу робіт;
· на основі моделювання процесу діяльності за різними напрямами визначати стратегічний розвиток підприємства;
· здійснювати поточний контроль за виконанням комплексу робіт згідно з визначеним стратегічним розвитком;
· виявляти невикористані резерви підприємства;
· оптимізувати процес виконання певних видів робіт тощо.
Сіткове планування й управління комплексом робіт передбачає спрощення ситуаційних проблем, що не виступає у протиріччя з методологією вироблення управлінських рішень, а є одним із найважливіших її принципів.
СПУ передбачає реалізацію таких положень:
· застосування ситуаційного підходу до процесів управління;
· створення сіткової моделі й сіткового графіку;
· визначення параметрів: подій, робіт і шляхів сіткових графіків;
· запровадження лінійного (календарного) графіка виконання робіт і графіка зайнятості виконавців;
· визначення критеріїв оптимізації й обмежень у плануванні;
· застосування методів оптимізації сіткових моделей.
СПУ передбачає загальну постановку завдання, що відбиває типову управлінську ситуацію, а також наявність індивідуальних варіантів вихідних даний, які характеризують конкретний зміст і шляхи вирішення проблеми.
Сіткове планування й управління базується на стандартних процедурах щодо раціонального вирішення проблеми з такою логічною послідовністю: теоретичне раціональне вирішення проблеми, визначення обмежень й критеріїв прийняття рішення, оцінка альтернатив, обрання конкретного рішення.
Процесс складення сіткових графіків і варіантів планів здійснюється у такій послідовності:
· розробка вихідного варіанта сіткового графіка виконання робіт;
· розрахунок параметрів подій і робіт сіткового графіка;
· визначення першого варіанта календарного плану виконання робіт;
· проведення аналізу оптимальності вихідного варіанта плану;
· проведення оптимізації першого варіанта плану виконання робіт;
· розрахунок вартісної оцінки варіантів оптимізованого плану.
Розробка вихідного варіанта сіткового графіка виконання робіт є одним із найвідповідальніших моментів у сітковому плануванні й управлінні.
Основними елементами сіткового графіка є робота, подія, шлях.
Робота на сітковому графіку позначається безперервною стрілкою, тривалість її виконання вказується над стрілкою, необхідна чисельність виконавців – під стрілкою.
Моменти початку і закінчення роботи позначаються кружками з відповідним номером і називаються подіями. Серед подій сіткового графіку особливо виділяються початкова й завершальна подія, які визначають терміни початку й завершення роботи. Серед багатьох робіт можуть бути «фіктивні роботи», що символізують не процеси, а визначають логічний взаємозв’язок робіт між собою (вони не мають тривалості й не вимагають виконавців).
Шлях це є безперервна послідовність виконання робіт від початкової до завершальної події. Шлях, який має найбільшу тривалість, називається «критичним» і позначається подвоєною стрілкою. Критичний шлях має вирішальне значення при виконанні робіт, бо саме він визначає термін завершення всіх робіт. Порушення термінів виконання кожної з подій критичного шляху відбивається на термінах виконання всього комплексу робіт у той час, як події некритичних шляхів мають певну варіативність в термінах виконання (тобто резерви щодо термінів виконання).
Розподіл ресурсів за окремими роботами на сітковій моделі дозволяє отримати сітковий графік виконання робіт. Шлях від початкової до завершальної події називається повним, а з найбільшою тривалістю робіт – критичним.
Сіткові графіки (моделі) можуть мати безліч форм і конструктивних особливостей, несхожих одна на одну. Що зумовлене наявністю в практичній діяльності підприємств значної кількості неординарних ситуаційних проблем, різноманітних комплексів робіт і стратегічних планів.
До основних часових параметрів сітьових графіків відносять ранні (Тр) і пізні (Тп) терміни виконання подій, резерви часу виконання подій (Рпод) і робіт (Рр). Ранній термін виконання поточної події визначається тривалістю максимального шляху від початкової події до тієї, що розглядається. Ранній термін здійснення початкової події визначається датою початку робіт і при розрахунках приймається за 0. Пізній термін події визначається довжиною максимального з шляхів, які ведуть від даної події до завершальної – Дмак /і-з/. Розрахунки здійснюються за формулою:
Тп/і/ = Дкр - Дмак /і-з/
Резерв часу здійснення події визначається за формулою:
Рс/і/ = Дкр/з/ - Тр/і/
де і – поточна подія;
з – завершальна.
Частина подій графіка мають нульові резерви (для подій критичного шляху).
Для кожної поточної роботи, яка має початкову і-ту подію, завершальну к-ту подію і тривалість виконання Т/і-к/ можуть бути визначені такі параметри:
· ранній термін початку роботи Тр.п/і-к/ = Тр/і/
· пізній термін початку роботи Тп.п/і-к/ = Тп/і/
· ранній термін закінчення роботи Тр.з/і-к/ = Тр/к/
· пізній термін закінчення роботи Тп.з/і-к/ = Тп/к/
· повний резерв роботи Рп(і-к) = Т/к/ - Тр/і/ - Т/і-к/.
Після визначення параметрів події й робіт сіткового графіка приступають до розробки першого варіанту плану виконання робіт.
Перший варіант плану виконання робіт розробляється у формі двох взаємопов’язаних графіків: лінійного графіка виконання робіт і графіка зайнятості виконавців. Така форма планів в літературних джерелах має назву «карта робіт». Перший варіант цього плану розробляється з передбаченням, що всі події сіткового графіка завершуються рання терміни, тобто всі види робіт розпочинають виконуватись відразу, як тільки є можливість для їх виконання (здійснюється попередня подія).
Лінійний графік виконання робіт розробляється в такій послідовності: насамперед в обраному масштабі часу – Т відкладають заплановані ланцюжкиробіткритичного шляху. Водночасна графіку зайнятості виконавців для кожної з цих робіт в координатах «час» (Т) визначають необхідну чисельність виконавців (Ч) і будують відповідні до них прямокутники, які відбивають потребу у часі й кількості виконавців при виконанні робіт.
На лінійному графіку з позначеними критичними роботами між відповідними подіями критичного шляху наносять ланцюжки некритичних робіт. Некритичні роботи позначають за ранніми термінами здійснення початкових подій (у крайньому лівому положенні). Резерви часу некритичних робіт на лінійному графіку виділяються особливо (виділеною лінією).
Паралельно з процесом доповнення лінійного графіка позначками некритичних робіт проводиться добудова графіка зайнятості виконавців – він доповнюється прямокутниками, які відбивають потребу у певній кількості виконавців для виконання некритичних робіт. На побудованих графіках проставляються шифри подій і робіт, кількість виконавців. Тривалість і резерви часу виконання робіт.
За лінійним графіком виконання робіт визначають конкретні терміни виконання робіт і оцінюють ступінь їх важливості з точки зору наявності резервів. За графіком зайнятості виконавців встановлюють їх загальну поточну потребу в кожній визначений відрізок часу. При цьому найбільше значення має оцінка їх максимальної й мінімальної кількості. Повне й чітке оформлення графіків є фактором, який полегшує пошук раціональних рішень і оцінки щодо їх коректності й рівня.
Аналіз оптимальності вихідного варіанту плану передбачає оцінку відповідності отриманого варіанта плану як загальним вимогам раціонального планування, так і специфічним вимогам, пов’язаним з особливостями конкретних ситуацій.
Серед загальних вимог раціонального планування процесів виконання складних комплексів робіт особливо виділяють: необхідність рівнозначного підходу до кожної з робіт комплексу й забезпечення використання ресурсів. Перша вимога передбачає необхідність забезпечення рівнозначних умов виконання кожної з комплексу робіт для запобігання зривам при виконанні робіт. Друга вимога означає такий підхід до розробки планів. Який забезпечував би найстабільніші темпи використання всіх видів ресурсів. Що суттєво спрощує реалізацію запланованих процесів.
Необхідно також враховувати вимоги, які випливають з конкретних особливостей тієї чи іншої ситуації й враховують різного роду обмеження щодо використання тих чи інших ресурсів (включаючи ресурси часу) або відбивають конкретні ситуаційні цілі, які визначають бажану спрямованість плану. Такі цілі (стандарти) прийнято називати критеріями оптимальності або критеріями прийняття (оцінки) рішень.
На практиці менеджери при прийнятті управлінських рішень часто доводиться мати справу з ситуаціями, за яких необхідно враховувати багато (іноді приналежних і навіть взаємовиключних) вимог. Наприклад, необхідно запропонувати такий варіант плану. Щоб робота була виконана в мінімальний термін із залученням мінімальної кількості виконавців і з мінімальними затратами. Пошук оптимального рішення в даній ситуації, тобто розробка варіанта плану, який повною мірою відповідав би вказаним вимогам. Є досить нелегким завданням. А іноді віднайти таке рішення є просто неможливим. Даний приклад демонструє суть багатьох управлінських завдань, які називають багатокритеріальними. Для більшості з них не існує спеціальних математичних методів вирішення і єдиним можливим шляхом до прийняття є вивчення можливих варіантів і обрання найкращого. Що потребує як часу, так і матеріальних витрат. Тому на практиці доводиться обирати компроміс – враховувати не всі вимоги, а лише найсуттєвіші, не шукати оптимальний варіант, а задовольнятись раціональним, прийнятним варіантом рішення. Близьким за якістю до оптимального, але віднайденим більш доступними методами. В подібних ситуаціях велике значення має інтуїція і досвід менеджера.
Загальні вимоги раціонального планування є єдиними для всіх варіантів. Різними в кількісному відношенні даються дані про обмеження у використанні ресурсів. Це обмеження чисельності виконавців, які залучаються до виконання роботи (Чоб) і допустима тривалість її виконання (Доб).
Оптимізація першого варіанта плану виконання робіт проводиться відповідно до заданих критеріїв та визначених умов. К роботі передбачена можливість використання різних вартісних і невартісних критеріїв.
Варіант завдання може передбачати застосування одного або кількох критеріїв оптимальності (наприклад, одного вартісного й одного невартісного). Зазначена ситуація може передбачати індивідуальне або комплексне використання критеріїв. Умови індивідуального використання передбачають розробку для кожного із заданих критеріїв свого варіанту оптимізованого плану. Наприклад, один варіант – це оптимізація першого плану за першим критерієм, другий варіант – за другим критерієм і т. д. Умова комплексного використання критеріїв передбачає розробку оптимізованого варіанта плану з одночасним врахуванням заданих критеріїв оптимальності.
Процедури оптимізації плану ведуться відповідно до методики, суть якої показана далі в наведеному прикладі. Припустимо, що як критерії оптимальності визначені: необхідність виконання плану в найкоротші терміни (Дкр → мін), із залученням мінімальної чисельності виконавців (Чкр → мін). Основний шлях вирішення поставленого завдання – це маневрування. Термін виконання комплексу робіт можна змінити за рахунок скорочення тривалості робіт критичного шляху, а досягти цього можна шляхом збільшення кількості виконавців даних робіт. Необхідну чисельність виконавців можна скоротити за рахунок зменшення їх потреби в пікові періоди. Виконати ці вимоги можна шляхом перерозподілу виконавців між критичними і некритичними роботами. Нова тривалість робіт після збільшення чи зменшення чисельності їх виконавців визначається за умови збереження незмінною трудомісткості робіт. Для кожної роботи з початковою тривалістю Т/і-к/, тривалість її виконання після перерозподілу виконавців складатиме:
Т/і-к/ = (Т/і-к/ * Ч/і-к/)/Ч'/і-к/
де Ч/і-к/ і Ч'/і-к/ - чисельність виконавців відповідно до і після перерозподілу ресурсів, осіб.
Вартісна оцінка варіантів плану проводиться на сонові вартісних нормативів. Як нормативна використовуються ситуація, коли фактори планування використовуються в рамках встановлених обмежень у використанні ресурсів – величини Доб і Чоб.
Вартісні оцінки варіантів плану будуть складатись з економії витрат за зміною чисельності (Езм.чис.) і економії витрат за скороченням термінів виконання комплексу робіт (Ескор.терм.).
Е = Езм.чис. + Ескор.терм.
Езм.чис. = С1 * Д1 * Ч1
Ескор.терм. = С2 * Д2
де С1 – розцінка за один скорочений день на одного працівника;
Д1 – тривалість оптимізованого критичного шляху;
Ч1 – чисельність вивільнених виконавців;
С2 – розцінка за один скорочений день всього комплексу виконання робіт;
Д2 – кількість днів скорочених оптимізованим планом.
