ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………..….3

1.     Система судово-експертних органів в Україні ……………………….5

2.     Порядок атестації судових експертів………………………………….8

3.     Проведення експертизи на стадії попереднього слідства…………..15

Висновки…………………………………………………………………..21

Література………………………………………………………………....23


ВСТУП
З метою зміцнення законності і правопорядку правоохоронні органи застосовують при розгляді кримінальних і цивільних справ судові експертизи, які доручають експертам, як на стадії попереднього розслідування, так і на стадії судового розгляду справ.

У загальному сенсі слова експертиза – це дослідження і рішення досвідченими фахівцями питань, які вимагають спеціальних знань у області науки, техніки, економіки, мистецтва або ремесла.

Одним з видів експертиз є судово-бухгалтерська експертиза (СБЕ), яка є економічним дослідженням конфліктних ситуацій в господарській діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності, що стали об'єктами розслідування правоохоронних органів.

Метою СБЕ є усунення і попередження повторення правопорушень в господарській діяльності організацій.

Предметом СБЕ виступають господарські операції і достовірність їх віддзеркалення в обліку і звітності, які стали об'єктами розслідування судовими органами і вимагають спеціальних пізнань експертів-бухгалтерів для встановлення істини. Предметом СБЕ можуть бути: якість ревізій, що проводяться раніше; достовірність даних первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності; дотримання при здійсненні господарських операцій нормативно-правової документації; порушення фінансової дисципліни, які привели до збитку; збитки, заподіяні працівниками і посадовцями підприємства в результаті розкрадань, а також дотримання методології обліку.

Об'єкти СБЕ конкретизують її предмет і визначають параметри дослідження. Об'єктом СБЕ можуть бути речові (верстати, устаткування, матеріали) і документальні (первинні документи, облікові регістри, звітність) докази, а також матеріали слідства.

Під методом СБЕ розуміють сукупність прийомів, які застосовуються при експертному дослідженні операцій, відображених в системі обліку. У СБЕ застосовують як загальні наукові прийоми (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування), так і спеціальні методи, які можна підрозділити на розрахунково-аналітичні, документальні і узагальнення і реалізації результатів експертизи.

СБЕ поєднує в собі процесуально-правовий і економічний зміст. Перше регламентує порядок призначення і проведення експертизи, умови оцінки слідчим і судом її результатів, права і обов'язку всіх учасників процесу. Друге включає систему економічних знань у області бухгалтерського обліку, контролю і ревізії, аудиту, економічного аналізу і статистики. Ці знання необхідні для якісного дослідження економічних явищ, конфліктних ситуацій, що стали причиною, і виявленого матеріального збитку.

Слід відрізняти СБЕ від аудиту і ревізії. СБЕ не є формою фінансового контролю, переслідує цілі, відмінні від цілей аудиту і ревізії, є формою використання спеціальних знань в судочинстві, що регламентуються процесуальним законодавством, підставою для призначення СБЕ є такі обставини справи, для правильної оцінки яких слідчому або суду необхідний висновок експерта-бухгалтера. Також слід враховувати відмінності в об'єктах дослідження і у вживаних методах.

1 СИСТЕМА СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найбільш поширених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно проаналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку. У процесі проведення експертиз цього виду аналізується виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допустили збитки, втрати, привласнення товарно-матеріальних цінностей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.

Правила проведення такого виду судової експертизи, як судово-бухгалтерська, викладені в Інструкції про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз у Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції Української РСР, ухваленої Міністерством юстиції Української РСР 30.12.1974 р. Більш пізнішого нормативного документа, присвяченого судово-бухгалтерській експертизі, ще немає. Зміни чи доповнення до Інструкції також не вносились. Оскільки її було ухвалено до набуття чинності Конституції України і Закону «Про судову експертизу», то її норми необхідно застосовувати лише в частині, що не вступає в суперечність із цими документами.

Таким чином, для проведення судово-бухгалтерської експертизи слід керуватися загальними нормами про судову експертизу, закріпленими в Законі, і лише після цього застосовувати положення згаданої вище Інструкції.

Інструкція являє собою досить обширний документ. Вона складається з 39 пунктів, в яких детально висвітлені загальні положення відносно судово-бухгалтерських експертиз, обов’язків, прав і відповідальності експерта-бухгалтера, порядку проведення судово-бухгалтерської експертизи, висновку експерта-бухгалтера.

У чинному в Україні законодавстві вживається поняття «судово-бухгалтерська експертиза», проте визначення цього поняття не дається. Виходячи з наведеного вище законодавчого поняття судової експертизи (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу») та її критеріїв, закріплених в інших нормативних документах, пропонуємо таке визначення.

Судово-бухгалтерська експертиза – це дослідження фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, яке в межах чинного законодавства здійснюється особою, котра володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського обліку (експертом-бухгалтером), з метою подання висновку стосовно кола питань, поставлених органами дізнання, попереднього слідства чи суду. Таким чином, судово-бухгалтерська експертиза – це процесуальна дія.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується:

• процесуально-правовим змістом;

• економічним змістом.

Як важливий інструмент захисту інтересів громадян і юридичних осіб, судово-бухгалтерська експертиза виконує цілу низку найважливіших завдань, які визначені Інструкцією «Про призначення і проведення судових експертиз», затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. за № 53/5 (ст. 110).

Коло питань, які висвітлюються в процесі судово-бухгалтерської експертизи, визначається її завданнями, а саме:

• установлення документального обґрунтування нестачі або наявності лишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розміру завданих матеріальних збитків за відповідний період часу і місце їх здійснювання;

• установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів;

• визначення і підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих посадовими і матеріально відповідальними особами в результаті навмисних корисливих правопорушень;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів у бухгалтерському обліку і звітності;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарської діяльності, які сприяли нанесенню матеріальних збитків;

• установлення обґрунтування списання сировини, матеріалів, готової продукції, товарів;

• установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та обчислення розмірів податків;

• установлення причин, які сприяли навмисному зловживанню;

• установлення документального обґрунтування вимог позивача і заперечень відповідача в частині, що стосується вартості позову (зустрічного позову).

2 ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ СУДОВИХ ЕКСПЕРТІВ
В Україні застосовується атестація судових експертів узагалі та експертів-бухгалтерів зокрема. Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи. Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів (№ 360/6 від 30.11.1995), Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян (149/7 від 15.04.1997) і Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів (№ 285/7-А від 15.07.1997).

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створюються:

• експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз;

• Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК).

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завданням експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Експертно-кваліфікаційна комісія створюється у складі:

– керівника інституту або його заступника;

– керівників структурних підрозділів;

– найдосвідченіших спеціалістів, якіØ мають кваліфікацію судових експертів та стаж наукової та практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років;

– спеціалістів з процесуальних питаньØ судової експертизи.

Серед таких спеціалістів має бути не менше двох фахівців тієї спеціальності й того класу, з яких комісія проводить атестацію.

Комісії формується з постійних членів та змінного складу.

До постійного складу комісії входять:

• голова;

• заступник голови;

• секретар;

• фахівці з процесуальних питань.

До змінного складу комісії входять не менше двох фахівців тих експертних спеціальностей, за якими комісія присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас судового експерта.

ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

– розглядає подання, складене безпосереднім керівником експерта, який підлягає атестації, та документи, що додаються (характеристика, копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);

– організує попереднє рецензування поданих рефератів та проектів висновків експертів;

– допускаєØ експерта або відмовляє йому в допуску до атестації;

– приймає кваліфікаційний іспит.

Кандидати на одержання кваліфікації експерта-бухгалтера складають письмовий (реферат і проекти висновків експерта) та усний (співбесіда) іспити з питань бухгалтерського, податкового обліку, економічному аналізу, контролю й аудиту, судово-бухгалтерської експертизи, кримінального, цивільного, трудового та інших галузей права.

За наслідками іспиту та перегляду відповідних документів залежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду експерта ЕКК ухвалює одне з таких рішень:

• про присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та кваліфікації судового експерта;

• про підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного класу та кваліфікації;

• про пониження кваліфікаційного класу судового експерта;

• про позбавлення кваліфікаційного класу та кваліфікації судового експерта;

• про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.

Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта заносять до атестаційного листка, що підписується головуючим на засіданні ЕКК, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні, і повідомляються працівнику, котрий атестувався, одразу після проведення засідання.

Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності експертно-кваліфікаційних комісій покладається на інститути, в яких працюють комісії. ЕКК користується штампом і печаткою інституту, в якому працює.

Основні завдання Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції:

– проведенняØ атестації з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур і громадянам;

– розгляд питань дисциплінарноїØ відповідальності судових експертів, що працюють у державних, підприємницьких структурах або одноособово;

– визначення порядку та умов підвищенняØ кваліфікації судових експертів.

Для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

На підставі рішення комісії фахівцю видається, відповідно, Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Свідоцтво підписується головою комісії і секретарем, засвідчується печаткою ЦЕКК, реєструється в журналі, який веде секретар комісії.

Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне протягом п’яти років для працівників інститутів та інших державних експертних структур і трьох років – для громадян, що працюють у підприємницьких структурах або проводять судові експертизи за разовими договорами. Термін дії свідоцтва подовжується після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що ставиться відповідна позначка у свідоцтві.

Кандидати на одержання кваліфікації за спеціальністю економічної експертизи можуть атестуватися за такими експертними спеціальностями:

1. Дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності.

2. Дослідження документів про фінансово-кредитні операції.

3. Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій.

Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вносяться до Реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур і громадян відповідно до чинного законодавства України.

Цей Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку спеціалістів, яким органи дізнання, досудового слідства, суда мають переважно доручати проведення судових експертиз.

До Реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур і громадян вносять такі дані про спеціалістів:

– реєстраційний номер;

– прізвище, ім’я та поØ батькові судового експерта;

– дата включення до Реєстру;Ø

– вид експертизи,Ø експертна спеціальність;

– адреса, телефон, факс судового експерта державної,Ø підприємницької структури або судового експерта-громадянина;

– назва експертно-кваліфікаційної комісії, дата та номер її рішення;

– номер та термін дії свідоцтва;

– кваліфікаційний клас судового експерта.Ø

Кожному судовому експерту в Реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер, що складається з:

• букви Д – для судових експертів державних структур; П – для судових експертів підприємницьких структур; Г – для судових експертів – громадян;

• порядкового номера державної реєстрації;

• року реєстрації.

Підставою для виключення з Реєстру є рішення експертно-кваліфікаційної комісії державної структури:

– про позбавлення кваліфікації судового експерта та кваліфікаційного класу;

– про скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта через визнання судового експерта недієздатним або його засудження.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до відповідальності:

• дисциплінарної;

• матеріальної;

• адміністративної;

• кримінальної.

Центральна експертно-кваліфікаційна комісія виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз на рішення експертно-кваліфікаційних комісій інститутів.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України є:  проведення атестації з метоюØ присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур та громадянам; розгляд питань дисциплінарної відповідальності судовихØ експертів; визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судовихØ експертів.

Судово-експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а також окремими громадянами за разовими договорами. Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, яка була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», призвело до того, що до сфери судової експертизи приєдналась велика кількість експертів-підприємців. Вони, з одного боку, надають певну допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз у кримінальних та цивільних справах, а з іншого – їх дослідження без належного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоду інтересам правосуддя.

Тому згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 30.12.1997 р., основними завданнями Міністерства юстиції є: організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю та ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства та суди зобов’язані доручати проведення судової експертизи переважно спеціалістам, унесеним у цей Реєстр.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд або інший орган, який призначив експертизу, має перевірити, чи є в спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності.

Проведення експертизи за разовим договором може мати місце в тих випадках, коли провести її за інших умов неможливо. При цьому в договорі мають бути вказані строки виконання експертизи, розмір винагороди експерту та порядок їх виплати.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 48 Кримінально-процесуального кодексу України на підставі заяв адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватись дослідження, результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів. Причому експертизи та висновки спеціалістів проводяться експертними закладами відповідно до регіональних зон їх обслуговування.

Основою для проведення експертиз в експертному закладі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). Інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замовника з обов’язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.

Ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» для деяких підприємств передбачене обов’язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок. Проте слідчим та судам, особливо господарським, слід мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яка може бути призначена тільки після початку провадження у справі. Крім того, сертифікат на аудиторську діяльність не дає права їх власникам займатися судово-експертною діяльністю.

Таким чином, метою атестації судових експертів є забезпечення належного професійного рівня фахівців, які підтверджують свою кваліфікацію за відповідними спеціальностями.

На жаль, цільову підготовку спеціалістів із судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи в системі вищої освіти України поки ще не проводять, хоч необхідність у таких фахівцях постійно зростає. Велика кількість кримінальних справ з економічних злочинів та господарських спорів розглядається судами без залучення експертів, а це не завжди гарантує повне висвітлення причин економічних правопорушень.


3 ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ НА СТАДІЇ

ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА
Керівник експертної установи або його заступник:

А. Отримує адресовані установі матеріали для проведення експертизи, перевіряє їх відповідність вимогам Закону і письмово дає доручення на проведення експертизи одному або кільком працівникам. Це доручення оформляється як завдання.

Б. Установлює строки проведення експертизи. Розрахунок часу, необхідного для проведення судово-бухгалтерської експертизи, визначається за обумовленою формою.

Строк визначається після попереднього ознайомлення експерта-бухгалтера з матеріалами справи. Попереднє ознайомлення має тривати не більше п’яти днів. Якщо експертиза не може бути виконана у встановлений строк, керівник експертної установи доводить це до відома особи (органу), які призначили експертизу, і встановлює, за погодженням з ними, додатковий строк. Якщо проведення експертизи неможливе без надання додаткових матеріалів, то про це складається клопотання за певною формою. Строк проведення експертизи призупиняється з дня направлення цього клопотання до дня отримання матеріалів або повідомлення про відмову в задоволенні клопотання.

В. Знайомиться з ходом і результатом досліджень, що проводяться експертами, надаючи їм необхідну допомогу наукового і методичного характеру, здійснює контроль за якістю і строками експертиз.

Г. Після закінчення експертизи перевіряє повноту дослідження і обґрунтованість висновків експерта-бухгалтера, дотримання ним методичних рекомендацій, правильність оформлення висновку.

Д. Направляє разом з висновком експерта-бухгалтера всі матеріали до органу, який призначив експертизу.

У проведенні судово-бухгалтерської експертизи на стадії попереднього розслідування вирішуються питання щодо встановлення.

Слід зазначити, що обвинувачуваний відповідно до норм КПК України має право бути присутнім, з дозволу слідчого, під час проведення експертизи. У разі призначення експертизи він має право заявити про відвід експерту, обраному слідчим; просити про призначення експерта з числа осіб, указаних ним; подати додаткові питання для отримання на них висновку експерта; подати документи і з дозволу слідчого дати пояснення експерту.

Строки проведення експертиз установлюються керівником експертної установи (її структурного підрозділу).

Проведення судово-бухгалтерської експертизи на стадії попереднього розслідування може бути здійснене:

1)     в експертній установі, яку визначено для проведення дослідження;

2)     у приміщенні органу дізнання.

Якщо експертиза проводиться в експертній установі, слідчий направляє свою постанову і матеріали, що підлягають дослідженню, керівнику цієї установи для виконання. Керівник експертної установи, одержавши постанову слідчого про експертизу, зобов’язаний доручити її проведення одному чи кільком експертам. Окрім того, керівник експертної установи перевіряє відповідність завдання вимогам Закону й оформляє проведення експертизи у вигляді зав­дання.

На підставі доручення слідчого керівник експертної установи роз’яснює експертам їхні права й обов’язки, попереджує їх про відповідальність за відмову від надання висновку і за надання свідомо неправдивого висновку.

У разі здійснення експертизи позаштатним експертом-бух­галтером експертна установа в особі керівника чи його заступника складає довідку про виконання експертизи і витрачений на це час за певною формою.

У разі проведення експертизи позаекспертною установою слід­чий підбирає особу необхідної кваліфікації, як правило, звертаючись у державні установи необхідного профілю та вивчаючи реєстр експертів.

Слідчий вручає експерту постанову про призначення експертизи, роз’яснює йому права й обов’язки, передбачені ст. 82 КПК, і попереджує його про відповідальність за відмову від надання висновку або за надання свідомо неправдивого висновку. Про виконання цих дій слідчий робить запис у постанові про призначення експертизи, що засвідчується підписом експерта.

За відсутності клопотань експерту надаються необхідні матеріали справи, і він приступає до дослідження.

Відповідно до ст. 190 КПК слідчий вправі бути присутнім під час проведення експертизи, однак він не є її учасником або співвиконавцем. Цим слідчий забезпечує повноту використання експертом матеріалів справи, має змогу оперативно збирати додаткові дані та здійснювати слідчі дії, необхідність у яких виникає в процесі експертного дослідження. У свою чергу, дуже корисним для прискорення висновку й установлення істини є присутність експерта під час пред’явлення матеріалів експертизи обвинувачуваному.

Керівник експертної установи зобов’язаний контролювати якість і терміни проведення експертизи. Після завершення експер­тизи керівник експертної установи перевіряє обґрунтованість висновків, повноту дослідження, правильність оформлення висновку і направляє матеріали в орган, що призначив експертизу. Висновок експертизи пред’являється слідчому в надрукованому вигляді та в необхідній кількості примірників. Відповідно до ст. 193 КПК слідчий, одержавши висновок експерта (чи його повідомлення про неможливість надати висновок), зобов’язаний пред’явити його для ознайомлення обвинувачуваному, котрий вправі дати свої пояснення і заявити заперечення щодо висновку, а також клопотатися про призначення додаткової або повторної експертизи.

Заяви обвинувачуваного щодо висновків експертизи мають бути обов’язково перевірені через допит експерта в порядку роз’яснення і (або) доповнення даного їм висновку, виконання інших слідчих дій, аналізу й оцінки проведеного експертного дослідження. Рішення за результатами ознайомлення обвинувачуваного з висновком експерта приймає слідчий.

Визнаний в достатній мірі ясним і повним висновок експерта-бухгалтера використовується слідчим як джерело доказів для складання обвинувачувального висновку у справі.

Методика проведення бухгалтерської експертизи в суді полягає в наступному:

Відповідно до ст. 310 КПК України судово-бухгалтер­ська експертиза може бути призначена і в суді, оскільки згідно з чинним законодавством суд має обґрунтовувати свій вирок тільки на підставі тих доказів, які були розглянуті на судовому засіданні.

Вирішення питання про виклик експерта до суду здійснюється в процесі підготовки справи до розгляду. Причому виклик експерта до суду не є обов’язковим, він здійснюється лише за необхідності.

Експерт, який проводив експертизу на стадії попереднього слідства, може бути викликаний для проведення цієї самої експертизи на судовому засіданні, якщо суду й учасникам процесу важко розібратися в матеріалах експертизи без допомоги самого експерта.

У підготовчій частині судового засідання суд опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про доповнення доказів, тобто чи є необхідність викликати до суду нових експертів, окрім тих, що вже викликані. Мотивами клопотання про виклик нового експерта-бухгалтера можуть бути сумніви щодо достатньої кваліфікації експертів, що брали участь у попередньому (досудовому) розслідуванні, або їх упередженість. Суд вислуховує думку учасників процесу з даного клопотання, задовольняє його або виносить мотивоване рішення про відмову в задоволенні.

Суд, перевіривши особу нового експерта, роз’яснює йому його права та обов’язки, які є такими самими, як і експерта на попередньому розслідуванні.

Готуючись до участі в судовому засіданні, новий експерт повинен ознайомитися з висновком, складеним на попередньому слідстві. З дозволу судді експерт також має можливість ознайомитися з попереднім обвинувачувальним висновком і з додатково зібраними матеріалами, яких не було на момент подання висновку під час попереднього розслідування.

Бажано, щоб запитання експерта були логічно послідовними, точними, короткими та зрозумілими і особам, яким вони ставляться, і суду, і всім іншим учасникам процесу.

Після дослідження всіх обставин справи, що мають значення для обґрунтування висновків, експерт-бухгалтер може готуватися до складання висновку. На час, необхідний експерту для ознайомлення зі справою і протоколом судового слідства, а також для наради з бухгалтерами-експертами, що раніше вже давали висновок у даній справі, суд оголошує перерву.

Суд, прокурор, захисник, обвинувачуваний, потерпілий і їхні представники вправі ставити запитання експерту-бухгалтеру в письмовому вигляді. Поставлені запитання мають бути оголошені, і за ними має бути заслухана думка учасників судового розгляду, а також висновок прокуратури. Суд повинен розглянути ці питання, відхилити ті з них, які не належать до справи чи не входять до компетенції експерта-бухгалтера. На основі такого розгляду суд виносить ухвалу про призначення експертизи, у якій, крім питань, що винесено на розгляд експерта, вказується, які питання були відхилені і які мотиви цього відхилення. Ухвала про призначення експертизи має виноситися судом тільки в нарадчій кімнаті й оформлюватись окремим документом, копія якого надається експерту. Не допускається винесення ухвали про призначення експертизи в залі засідання або постановка запитань експерту в усній формі.

Судово-бухгалтерську експертизу експерт проводить, як правило, у приміщенні суду. Суддя вправі бути присутнім під час проведення експертизи. Таким самим правом користуються й інші учасники процесу в разі подання ними відповідних клопотань. Суд також може дати дозвіл для виконання своїх обов’язків експертом і за межами приміщення суду, якщо для складання висновку не потрібні матеріали справи.

Завершивши дослідження наданих йому матеріалів, експерт складає письмовий висновок або повідомлення про неможливість дати висновок. Цей висновок оголошується експертом у суді й разом з ухвалою суду про призначення експертизи долучається до справи. Після оголошення експертом-бухгалтером висновку йому можуть бути поставлені запитання в усній формі для роз’яснення певних положень висновку. Усні відповіді експерта-бухгалтера заносяться до протоколу судового засідання.

Після надання висновку експертом, його допиту, заслухавши думки обвинувача, підсудного й інших учасників процесу та їхніх представників, суд може звільнити експерта від подальшої присутності в суді. У разі поновлення судового слідства суд може вдруге викликати експертів-бухгалтерів у тому самому складі.

Відповідно до ст. 312 КПК України суд мотивованою ухвалою може призначити також додаткову та повторну експертизи.

Додаткова експертиза призначається після розгляду судом первинної експертизи лише в тому разі, якщо недостатню ясність або неповноту висновку, зробленого в суді, не вдалось усунути, допитуючи експерта-бухгалтера.

Повторна експертиза може бути призначена судом, якщо висновки експерта суперечать фактичним обставинам справи, якщо під час судового розслідування будуть установлені нові факти, що можуть вплинути на висновки експерта, а також у випадках, коли під час призначення і проведення експертизи були допущені істотні порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Відмова в призначенні додаткової та повторної експертиз має бути мотивована судом в ухвалі.




ВИСНОВКИ

Судово-бухгалтерська експертиза є одним із найбільш поширених видів судових експертиз. Необхідність у судово-бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно проаналізувати дані про фінансово-господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку. У процесі проведення експертиз цього виду аналізується виробнича і фінансово-господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допустили збитки, втрати, привласнення товарно-матеріальних цінностей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.

Правила проведення такого виду судової експертизи, як судово-бухгалтерська, викладені в Інструкції про порядок проведення судово-бухгалтерських експертиз у Бюро державної бухгалтерської експертизи Міністерства юстиції Української РСР, ухваленої Міністерством юстиції Української РСР 30.12.1974 р. Більш пізнішого нормативного документа, присвяченого судово-бухгалтерській експертизі, ще немає. Зміни чи доповнення до Інструкції також не вносились. Оскільки її було ухвалено до набуття чинності Конституції України і Закону «Про судову експертизу», то її норми необхідно застосовувати лише в частині, що не вступає в суперечність із цими документами.

В Україні застосовується атестація судових експертів узагалі та експертів-бухгалтерів зокрема. Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи. Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів (№ 360/6 від 30.11.1995), Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян (149/7 від 15.04.1997) і Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів (№ 285/7-А від 15.07.1997).

Відповідно до цих документів у системі Міністерства юстиції України створюються:

• експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз;

• Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК).

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завданням експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Строки проведення експертиз установлюються керівником експертної установи (її структурного підрозділу).

Проведення судово-бухгалтерської експертизи на стадії попереднього розслідування може бути здійснене:

3)     в експертній установі, яку визначено для проведення дослідження;

4)     у приміщенні органу дізнання.




ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України, ухвалена Верховною Радою України 28.06.1996 р. № 254 К / 96-ВР.

2. Господарський процесуальний кодекс України. Затверджений постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до арбітражного процесуального кодексу України» від 21.06.2001 р. № 2539-ІІІ).

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р., що набув чинності з 01.09.2001 р.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений постановою Верховної Ради УРСР від 28.12.1960 р. (зі змінами і доповненнями).

5. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджений постановою Верховної Ради УРСР від 18.07.1963 р. (зі змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про аудиторську діяльність». Затверджений постановою Верховної Ради України від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність». Затверджений постановою Верховної Ради України від 07.12.2000 р. № 2121-III (зі змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про боротьбу з корупцією». Затверджений постановою Верховної Ради України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР.

9. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради України від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

10. Закон України «Про господарські товариства». Затверджений постановою Верховної Ради України від 19.09.1991 р. № 1576-ХIІ (зі змінами і доповненнями).

11. Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2004. - 268 с.