ВСТУП
У  сучасних умовах економічної глобалізації валютний курс стає одним з основних комплексних макроекономічних показників, який впливає не лише на зовнішньоекономічну діяльність країн, а й в цілому на соціально-економічний розвиток. Однією з визначальних особливостей процесу курсоутворення є його вплив на формування значних господарських і майнових інтересів та реальної вартості національної економіки. Вагомого значення категорія валютного курсу набуває завдяки тому, що залежно від функціонування ефективної моделі курсоутворення національної грошової одиниці збалансовується взаємодія господарської системи держави зі світовою економікою. Особливо гостро постало питання щодо проведення заходів стабілізації валютного курсу при сучасному, кризовому стані економіки.

Мета роботи – теоретичне обґрунтування механізмів процесів курсоутворення в умовах фінансової глобалізації, а також виявлення особливостей валютного регулювання в перехідних економічних системах.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

-          розкрити поняття валютного курсу, а також показати фактори які впливають на нього;

-          розкрити макроекономічні та інституційні особливості процесів курсоутворення на валютному ринку країни;

-          з’ясувати основні напрями розвитку концепцій формування валютного курсу, приділивши особливу увагу особливостям їх застосування в умовах фінансової нестабільності;

-          здійснити аналіз основних елементів валютного регулювання та чинників, що впливають на курсоутворення національної грошової одиниці;

-          визначити функціональні основи, методи та інституційну структуру механізму формування курсу національної грошової одиниці;

Об'єкт дослідження – процес курсоутворення на валютному ринку країни.

Предметом дослідження є економічний механізм формування курсу національної грошової одиниці, сучасні методи, засоби та інструменти валютного регулювання в період ринкової трансформації.

Для виявлення сутності курсоутворення використовувалися наступні методи:

1.                 Аналіз і синтез – використовувався переважно у другому розділі для об’єктивної оцінки дій НБУ, виявлення тенденцій.

2.                 Історичний метод – мав місце у першому розділі у описі становлення і розвитку банківської системи України.

3.                 Системний метод – був використаний для того, щоб показати цілістність всіх складових валютної політики які взаємодіють між собою.

4.                 Порівняння – використовувалось при визначенні більш доцільної політики НБУ,  переважно у другому розділі.

5.                 Iндукції та дедукції.

Теоретично-інформаційну базу дослідження становлять наукові праці як зарубіжних так і вітчизняних авторів, зокрема:  В.А.Ющенко, Ф.О.Журавка, Ю.М.Бездітко Г.Кассель, Дж.М.Кейнс, І.Фішер, М.Фрідмен та ін.

Якісні зміни, що відбуваються в процесі розвитку та вдосконалення системи курсоутворення на валютному ринку, потребують наукового осмислення та практичного вирішення засобами економічної політики.
РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ.

1.1            Сутність валютного курсу
Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни [15].

Курси іноземних валют встановлюються шляхом їх котирування відповідно до чинних законодавчих норм та практики, яка склалася.

Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоекономічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано – через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньоекономічних операцій [1].

Необхідність валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). Правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.

У банківській практиці встановлюється курс продавця, за яким банки продають валюту, й курс покупця, за яким банки купують валюту. Повне котирування включає курс покупця і курс продавця. Різниця між курсами продавця (продаж) і покупця (купівля) – маржа є для банків джерелом прибутку. Центральний банк може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку країни для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ. Суттєве зниження темпів інфляції, досягнення грошової стабілізації в країні обумовлюють і стабільність валютного курсу національної валюти.

Валютний курс необхідний для:

-          Взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів. Експортер обмінює іноземну валюту на національну, так як валюти інших країн не можуть обертатися в якості законного купівельного та платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник купує іноземну валюту за національну для погашення заборгованості та виплати відсотків по зовнішніх боргах;

-          порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національній та іноземній валютах;

-          періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків[8].

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення ¾ продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс ¾ це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв’язків.

Валютне регулювання посідає важливе місце в системі економічних відносин: впливаючи на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями. За допомогою валютного регулювання визначається порядок організації валютних відносин і контролюється здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлюється порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримується рівновага платіжного балансу та стабільність національної валюти [8].

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та виданням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з валютними цінностями [8].

Елементом національної економіки багатьох країн світу, складовою державного регулювання та інтегральною частиною світової системи валютних відносин є система валютного контролю.

Валютний контроль являє собою систему контролю уряду за обміном іноземної валюти в країні, тобто регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти [8].

Валютний контроль – це сукупність заходів органів валютного контролю, спрямованих на забезпечення проведення операцій резидентів з іноземною валютою та нерезидентів з національною валютою згідно із чинним валютним законодавством [3].

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами.

У цілому валютні обмеження – це система нормативних правил, що регламентують права резидентів та нерезидентів щодо проведення операцій з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством. Основним завданням цих заходів є:

─        регулювання платіжного балансу;

─        підтримання валютного курсу;

─        концентрація валютних цінностей у руках держави для розв’язання поточних та стратегічних завдань.

Валютні обмеження частіше за все застосовуються при здійсненні контролю за рухом капіталу, в тому числі за повнотою та вчасністю повернення в країну валютної виручки, за регламентацією вивезення валюти громадянами, які їдуть у туристичні подорожі, за регламентацією порядку вивезення нерезидентами прибутків, отриманих від іноземних інвестицій тощо [9].

Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, тому що сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави та великих підприємств за рахунок малих і середніх підприємств, оскільки ускладнюють останнім доступ до іноземної валюти.

Основними принципами валютних обмежень, що визначають їхню сутність, є:

─        централізація валютних операцій у Національному та уповноважених банках;

─        ліцензування валютних операцій і, в першу чергу, вимога попереднього дозволу органів валютного контролю на придбання імпортерами або боржниками іноземної валюти;

─        повне або часткове блокування валютних рахунків;

─        обмеження конвертованості валют, а саме введення різних категорій валютних рахунків [9].

Основними сферами валютних обмежень є поточні операції платіжного балансу (торговельні операції, переказ прибутків та інші трансферти) і фінансові операції (рух капіталів та інвестицій). Залежно від сфери застосування валютних обмежень відрізняються і їхні форми. Так, за поточними операціями частіше за все використовуються такі форми валютних обмежень:

─        блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їхніх можливостей користування цими коштами;

─        обов’язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково Національному чи уповноваженим банкам, що мають валютну ліцензію Національного банку;

─        обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявністю дозволу органу валютного контролю або за умови внесення попереднього депозиту в банк у національній валюті);

─        обмеження на форвардні закупки імпортерами іноземної валюти;

─        заборона продажу товарів закордоном за національну валюту;

─        заборона оплати імпорту деяких товарів за національну валюту;

─        заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

─        регулювання строків платежів за експортом та імпортом в умовах нестабільності валютних курсів;

─        численність валютних курсів – диференційовані валютні курси за різними видами операцій, товарними групами та регіонами.

Також валютні обмеження можуть поширюватись на страхування, ліцензійні платежі, гонорари, комісійні винагороди, переказ прибутків, процентів та інші операції.
1.2            Види валютних курсів
У реальній практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:

─        фіксовані;

─        плаваючі (гнучкі);

─        змішані.

Фіксований валютний курс передбачає наявність офіційно зареєстрованого співвідношення валют, яке підтримується органами державного управління. Фіксований валютний курс в свою чергу можна поділити на:

1) фіксований валютний курс в рамках валютного коридору - це курс,   коливання   якого  допустимі  тільки  в  зафіксованих  раніше межах. Як приклад можна привести Європейську валютну систему, в рамках якої валютний курс може коливатися в межах від 2,5 до 15,0 - %;

2) фіксований валютний курс з можливим  відхиленням - це курс,   який   фіксується   на  довгостроковий  термін із врахуванням можливості незначних відхилень, але може значно змінитися, якщо порушується рівновага, або спостерігається значний вплив на курс з боку ринку. Прикладом використання фіксованого валютного курсу з можливим    відхиленням    є    Бреттон-Вудська    валютна    система, в рамках якої допускалось коливання валютного курсу до  1 - % в будь-який бік від встановленого паритету   відносно долара США. Однак в залежності від економічної ситуації, в період з 1945 по 1972 роках було проведено більше 500 відхилень валютного курсу, що значно   перевищували   встановлені   межі. Якщо   курс   вчасно   не коригується, то для проведення інтервенції такий режим буде надто дорогим;

3) Валютний курс фіксований центральним банком - це курс, установлений та зафіксований центральним банком для вирішення певної проблеми або стабілізації економічної ситуації в країні. Він, як правило, фіксується на невизначений період і може змінюватись без попереднього обумовлення. Прикладом валютного курсу фіксованого центральним банком може слугувати фіксація валютного курсу в Україні в 1993-1994 роках.

Важливим питанням при фіксації валютного курсу є вибір валюти чи певного набору валют на яку буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, вибір такого стандарту обумовлюється особливістю зовнішньоекономічних зв'язків країни, або пріоритетами валютної політики.

Під плаваючим валютним курсом розуміють такий курс, рівень якого визначається па ринку під впливом попиту та пропозиції.

Плаваючий валютний курс в свою чергу можна поділити на:

1) вільно плаваючий - це курс, який формується на валютних ринках під впливом попиту та пропозиції при помірних інтервенціях центрального банку. Тобто, теоретично такий режим валютного курсу можливий, але на практиці в довгостроковому плані використовується рідко. Такий курс використовують в основному економічно розвинені країни та деякі країни, що розвиваються. До них відносяться Сполучені штати Америки, Японія, Великобританія,  Норвегія,  Канада,  Індія та інші (всього 59 країн). Його успішно використовують в умовах економічної та політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня;

2) регульований плаваючий валютний курс - це курс подібний до    вільно    плаваючого,    але    при    більш    значному    втручанні центрального банку в процес його формування. Використовується Ізраїлем,    Україною,    Туреччиною,    Росією.    Польщею    та    ін. (всього 36 країн).

Режим керованого плавання полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з врахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись не використовувати жорстке фіксування або вільне плавання.

Однією з форм такого контролю є встановлення так званого курсового валютного коридору - встановлення мінімальної та максимальної межі коливання валютного курсу. Для проведення такої політики необхідні або значні валютні резерви, або періодичне позитивне та негативне коливання сальдо платіжного балансу. При чому, чим більш нестабільний стан економіки держави, тим більші повинні бути запаси валюти. Досвід країн, що використовують режим регульованого плавання валюти показує, що його використання потребує значної матеріально-технічної бази, відповідного методичного забезпечення, високої майстерності та професіоналізму, оскільки дуже важко оцінити, коливання валютного курсу є тимчасовими чи пов'язані з негараздами в макроекономічному плані;

3) режим спільного плавання курсів валют - використовувався країнами ЄС до введення єдиної валюти євро для розрахунків країн-членів Європейського Союзу з іншими членами що знаходились в поза союзній зоні.  

Окрім фіксованого та плаваючого валютних курсів в світовій економічній практиці використовуються системи множинних валютних курсів, та система подвійного валютного курсу.

Система множинних валютних курсів характеризується розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для певного набору операцій. Режим множинних валютних курсів виникає тоді, коли для купівлі та продажу валюти існує більше ніж один курс. Ця система може використовуватися урядами країн, що розвиваються, як засіб збирання додаткових доходів. Додаткові доходи виникають, коли центральний банк продає валюту за значно завищеним валютним курсом, ніж купує. Множинні валютні курси можуть також використовуватися для субсидіювання або оподаткування певних секторів економіки (завищений валютний курс виступає своєрідним податком на імпортерів, а занижений — на експортерів) [10].

Система множинних валютних курсів має свої як позитивні, так і негативні сторони Вона найбільш прийнятна для країн, що роблять перші кроки в напрямку ринкової системи курсоутворення та конвертованості національної грошової одиниці, а також для вирішення короткострокових тактичних цілей. Однак тривале їх використання може негативно вплинути на стан економіки, оскільки нагромаджуються негативні тенденції в розподілі ресурсів, а також змінюється структура відносних цін.

Система подвійних валютних курсів використовується в умовах   активної   валютної   спекуляції.   її   сутність   полягає   в подвійному котируванні національної валюти окремо по комерційним та валютним операціях.

Різні режими валютних курсів мають свої переваги та недоліки.

Перевагами плаваючих валютних курсів можна вважати те, що визначаються вони в основному ринковими силами під впливом попиту та пропозиції, і відображають реальний стан економіки держави. Якщо ринки працюють ефективно і валютний курс вільно плаває, то в спекулянтів не буде можливості отримувати прибуток за рахунок центрального банку. Попит та пропозиція на іноземну валюту буде балансуватись ринком і в центрального банку не буде потреби проводити валютну інтервенцію. Тому зовнішні потоки не будуть впливати на внутрішні монетарні показники і буде проводитись незалежна грошово-кредитна політика.

Недоліками плаваючих валютних курсів можна вважати те, що може виникнути ситуація, коли валютний курс може перебувати на необумовленому економічними прогнозами рівні. Майбутній валютний курс може бути взагалі не визначеним, що може створити труднощі для підприємств в сфері планування та ціноутворення. В деяких ситуаціях від невизначеності прогнозу валютного курсу можна застрахуватися використовуючи форвардні або ф'ючерсні угоди, проте такі дії супроводжуються додатковими витратами.

Проведення зваженої внутрішньої грошово-кредитної політики може бути порушено, коли уряд та центральний банк, не маючи можливості протидіяти падінню валютного курсу, вимушені будуть проводити інфляційну бюджетну та грошово-кредитну політику.

Перевагами фіксованого валютного курсу можна вважати те, що фіксований валютний курс, коли він стабільний, дає підприємствам учасникам зовнішньоекономічної діяльності основу для планування та ціноутворення. Режим фіксованого валютного курсу може використовуватися у випадках, коли в державі не достатньо розвинені інструменти для проведення ринкової грошово-кредитної політики.

Недоліком фіксованих валютних курсів можна вважати те, що на сьогоднішній день не існує надійного способу для визначення, того чи є обраний валютний курс оптимальним. Ні уряд, ні центральний банк не можуть з впевненістю сказати, що вони краще за ринок знають в якій точці знаходиться курс рівноваги.

Крім того, центральному банку необхідно мати достатню кількість валютних резервів, та бути готовим провести валютну інтервенцію.

Для кожної держави визначення курсової політики має надзвичайно важливе економічне і політичне значення. Розробляючи стратегію курсоутворення, держава повинна, з одного боку, усвідомлювати, що ринковий валютний курс є реальною ціною іноземної валюти, яка відповідає потребам більшості покупців і продавців і сприяє вирівнюванню платіжного балансу країни. З іншого боку, необхідно пам’ятати, що коливання валютного курсу часто бувають пов’язані із спекулятивними операціями, змінами очікувань і т. ін., що може деструктивно впливати на загальну економічну ситуацію в країні.

Крім вищезазначених видів валютних курсів, розрізняють також офіційний та неофіційний валютні курси (друга назва – курс чорного ринку).

Основним валютним курсом у країні є офіційний курс. Офіційний курс використовується при здійсненні всіх операцій продажу та купівлі іноземної валюти, в бухгалтерському обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті, розрахунків з бюджетом і митницею, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної та бухгалтерської звітності, для міждержавних розрахунків. Офіційний курс використовують усі резиденти країни та нерезиденти, які здійснюють діяльність на її території  незалежно від форми власності та господарювання, видів операцій та товарних груп [10].

Валютні курси роблять істотний вплив на зовнішню торгівлю різних країн, виступаючи інструментом зв'язку між вартісними показниками національного і світового ринку, впливаючи на цінові співвідношення експорту і імпорту і викликаючи зміну внутрішньоекономічної ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт або конкуруючих з імпортом.

Використовуючи валютний курс, підприємець порівнює власні витрати виробництва з цінами світового ринку. Це дає можливість виявити результат зовнішньоекономічних операцій окремих підприємств і країни в цілому. На основі курсового співвідношення валют, з урахуванням питомої ваги даної країни в світовій торгівлі розраховується ефективний валютний курс. Валютний курс робить певний вплив на співвідношення експортних і імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, у тому числі валютно-кредитних і фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних і виграші інших країн.

Щодо паритету купівельної спроможності можна виділити завищений та занижений валютні курси. Штучне регулювання «ціни» національної валюти може мати свої наслідки.

В цілому знецінення національної валюти надає можливість експортерам цієї країни знизити ціни на свою продукцію в іноземній валюті, одержуючи премію при обміні вирученої іноземної валюти, що подорожчала, на національну, що подешевшала, і мають нагоду продавати товари за цінами нижче за середньосвітові, що веде до їх збагачення за рахунок матеріальних втрат своєї країни. Експортери збільшують свої прибутки шляхом масового вивозу товарів. Але одночасно зниження курсу національної валюти здорожує імпорт, оскільки для отримання цієї ж суми в своїй валюті іноземні експортери вимушені підвищити ціни, що стимулює зростання цін в країні, скорочення ввезення товарів і споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість в національній валюті, збільшує тяжкість зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивіз прибутків, відсотків, дивідендів, одержуваних іноземними інвесторами у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і подальшого їх експорту.

При підвищенні курсу валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоздатними, ефективність експорту падає, що може привести до скорочення експортних галузей і національного виробництва в цілому. Імпорт, навпаки, розширяється. Стимулюється притока в країну іноземних і національних капіталів, збільшується вивіз прибутків по іноземних капіталовкладеннях. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в іноземній валюті, що знецінилася.

Багато країн маніпулюють валютними курсами для вирішення своїх задач як в області економічного розвитку, так і в області захисту від валютного ризику. Маніпулювання включає цілий ряд заходів – від штучного заниження або, навпаки, завищення курсів національних валют, використовування тарифів і ліцензій до механізму інтервенцій.

Завищений курс національної валюти – це офіційний курс, встановлений на рівні вище паритетного курсу. У свою чергу, занижений валютний курс – це офіційний курс, встановлений нижче за паритетний.

Розрив зовнішнього і внутрішнього знецінення валюти, тобто динаміки його курсу і купівельної спроможності, має важливе значення для зовнішньої торгівлі. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів в цілях їх продажу на внутрішньому ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти обгонить внутрішнє, що викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу – масового експорту товарів за цінами нижче за середньосвітові, пов'язаного з відставанням падіння купівельної спроможності грошей від пониження їх валютного курсу, в цілях витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників валютного ринку залежно від операцій, що проводяться: комерційних або фінансових. Часто по комерційних операціях застосовується офіційний валютний курс, а по операціях, пов'язаних з рухом капіталу, - ринковий. Курс по комерційних операціях звичайно є заниженим. Спочатку для країн, що штучно занизили курс власної валюти, спостерігається пожвавлення економіки, викликане підвищенням конкурентоспроможності експорту. Проте далі наростають обмеження внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу ресурсів, велика частина національного доходу прямує в сферу виробництва за рахунок зменшення в ньому частки споживання, що приводить до підвищення рівня споживацьких цін в країні, за рахунок якого відбувається погіршення рівня життя трудящих. Негативний вплив на зміну пропорцій народного господарства може надати і штучну підтримку постійного валютного курсу, рівень якої значно розходиться з паритетним, приводячи до закріплення однобокої орієнтації в розвитку окремих галузей економіки.

Таким чином, зміни курсу валют впливають на перерозподіл між країнами частини сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках. В умовах плаваючих валютних курсів посилюється дія курсових співвідношень на ціноутворення і інфляційний процес.

В умовах плаваючих валютних курсів посилився вплив їх змін на рух капіталів, особливо короткострокових, що позначається на валютно-економічному стані окремих держав. В результаті притоки спекулятивних іноземних капіталів в країну, курс валюти якої підвищується, може тимчасово збільшитися об'єм позикових капіталів і капіталовкладень, що використовується для розвитку економіки і покриття дефіциту державного бюджету. Відлив капіталів з країни приводить до їх браку, згортання інвестицій, зростанню безробіття. [18]
1.3 Фактори, що впливають на формування валютного курсу
Ефективна реалізація валютно-курсової політики централь­ного банку передбачає необхідність урахування всіх факторів, які можуть вплинути на динаміку обмінного курсу національ­ної валюти. Від цього залежить вибір конкретних інструментів реалізації валютно-курсової політики для впливу на обмінний курс та встановлення режиму курсоутворення, найбільш аде­кватного потребам поточної економічної ситуації.

Як уже зазначалося, валютний курс як показник, що відоб­ражає виражену в іноземній валюті вартість національної ва­люти, під впливом дії ринкових сил може суттєво відхилятися від паритету купівельної спроможності. Основні фактори, які зумовлюють указані відхилення, можна класифікувати за дво­ма основними групами:

─        кон'юнктурні (короткострокові) фактори;

─        структурні (довгострокові) фактори.

Кон'юнктурні (короткострокові) фактори впливають на динаміку валютного курсу відповідно до короткочасних змін ділової активності, не пов'язаних з тими чи іншими зрушен­нями у реальному секторі господарства, зумовлених переваж­но політичними обставинами.

До таких факторів, зокрема, відносять:

─        зміну представницької влади (законодавчої і виконавчої) та рівень довіри до неї з боку суб'єктів ринку;

─        політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни (наприклад, реалізація передвибор­них обіцянок за допомогою емісії);

─        участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабіль­ність (заворушення, протести, терористичні акти);

─        поширювані через засоби масової інформації ?вутки, про­гнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку;

─        наявність і рівень протиріч між різними політичними си­лами країни (чим глибші такі протиріччя, тим менш стабіль­ною є політична ситуація);

─        стабільність чинності законодавчої бази та рівень вико­нання законів у економічній сфері, в тому числі й щодо захис­ту приватної власності та прав національного й іноземного ка­піталу;

─        надійність управління економічною системою та взаємо­розуміння між економічними та політичними структурами;

─        песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив по­дальшого економічного розвитку і наявність, інфляційних та девальваційних очікувань.

Очевидно, що вплив кон'юнктурних факторів передбачити порівняно важко, хоча їх вплив на динаміку валютного курсу може виявитися дуже суттєвим, особливо в нестабільних умо­вах країн із перехідною економікою і нестабільною політичною системою.

Результатом дії сукупності кон'юнктурних факторів є пере­міщення потоків капіталів, які безпосередньо пов'язані з полі­тичними подіями в країні (political capital flows). Саме внутріш­ньополітична нестабільність в країні нерідко породжує відплив капіталу.

Відплив капіталу — це активне вивезення резидентами і нерезидентами своїх капіталів за кордон, зумовлене ймовірніс­тю зниження вартості приватних інвестицій або зазнавання пря­мих збитків від розміщення коштів у валюті певної країни. Як наслідок, переведення коштів у країни з більш сприятливим кліматом із погляду безпеки вкладень обумовлює зростання попиту на іноземну валюту і зниження обмінного курсу націо­нальної валюти.

Іншу групу чинників, які впливають на динаміку валютного курсу і більшою мірою пов’язані з перебігом економічних процесів, становлять структурні фактори.[15]