Реферат Небезпеки, пов язані з джерелами електромагнітного випромінювання
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Міністерство аграрної політики України.
Одеський державний аграрний університет.
Кафедра БЖД.
Курсова робота
на тему:
«Небезпеки, пов’язані з джерелами електромагнітного випромінювання»
Виконав: Кушнір Володимир
Юрійович
Факультет: ветеринарної медицини
Курс 1; група 1.
Керівник: Доброва Вікторія Львівна.
Одеса 2009.
Зміст. СТОР.
Вступ. 3
І. Загальна характеристика
та види електромагнітних полів. 4
ІІ. Вплив джерел електромагнітного
випромінювання на людину та захист від його
негативних наслідків. 5
ІІІ Розрахункова частина 12
V
Висновки
1
4
VI
Література 15
Вступ.
Рівень безпеки людини в розвитку цивілізації постійно зростає. Але розвиток науки і техніки призвів до нових проблем:
1. Ріст травматизму людей при взаємодії з технікою.
2. Ріст технологічних катастроф, обумовлених зниженням надійності техніки та помилками персоналу.
3. Збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище.
Знання основ безпеки життєдіяльності особливо важливо для фахівців будь-якої спеціальності, у тому числі і ветеринарної медицини, тому що вони несуть відповідальність за організацію робітників тваринництва і повинні створювати передумови для запобігання нещасним випадкам та захворюванням; усувати негативний вплив на людей. На сьогоднішній день однією з найвагоміших причин різних негараздів людини та оточуючого середовища є електромагнітне випромінювання, яке переслідує нас всюди. На сьогоднішній день рівень випромінювання є на багато вищий за норму. Тому головна мета цієї роботи – зниження негативного впливу електромагнітного випромінювання на людину.
І. Загальна характеристика та види електромагнітних полів.
Біосфера протягом усієї еволюції перебувала під впливом електромагнітних полів (ЕМП), так званого фонового випромінювання, спричиненого природою. Навколо Землі існує електричне поле, потужністю у середньому 130 Вт/м. Спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля, а також випадкові його зміни під впливом грозових розрядів, опадів, завірюх, пилових бур, вітрів. Наша планета має також магнітне поле. Це магнітне поле коливається за 80 та 11-річним циклами змін, а також більш короткочасними змінами з різних причин, пов’язаних із сонячною активністю (магнітні бурі).
Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем. Це електромагнітне випромінювання включає в себе інфрачервоне(ІЧ), видиме, ультрафіолетове(УФ), рентгенівське та γ-випромінювання. Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а також швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах. ЕМП в біосфері відіграють універсальну роль носіїв інформації. Зв'язок на основі ЕМП є найбільш інформативним та економічним.
ЕМП як засіб зв’язку в біосфері порівняно зі звуковою, світловою чи хімічною інформацією мають такі переваги:
1) поширюються в будь-якому середовищі життя – воді, повітрі, ґрунті та тканинах організму;
2) мають максимальну швидкість поширення;
3) можуть поширюватися за будь-якої погоди і не залежно від часу доби;
4) можуть поширюватися на будь-яку відстань;
5) на них реагують усі біосистеми.
Зазначені ЕМП впливають на біологічні об’єкти, зокрема на людину, протягом усього часу її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів і виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих пошкоджень за рахунок природних чинників. Але вчені все ж спостерігають кореляцію між змінами сонячної активності та серцево-судинними та іншими захворюваннями людей. У процесі індустріалізації людство додало до фонового випромінювання, спричиненого природою, цілу низку чинників, що підсилило фонове випромінювання. Через це ЕМП антропогенного походження почали значно перевищувати природний фон і до нашого часу перетворилися на небезпечний екологічний чинник.
Зростання техногенних ЕМП різко посилилося на поч. 30-х років ХХ ст., і зараз їх рівень в окремих районах в сотні разів перевищує рівень природних полів. У сучасному місті джерелом штучних ЕМП є радіо, телевізійні центри, засоби радіозв’язку різного призначення, лінії електропередач, електротранспорт, різні електромагнітні пристрої. Кількість джерел і потужність полів, які вони створюють, щорічно зростає.
ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: довжина хвилі, частота коливань і швидкість розповсюдження.
ІІ. Вплив джерел електромагнітного випромінювання на людину та захист від його негативних наслідків.
ЕМП негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють з джерелом випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більшість населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП.
Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зміни в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.
Звичайно, зміни діяльності нервової і серцево-судинної системи – зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, як правило, зменшуються і зникають при усуненні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.
Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та УВЧ - діапазонів (діапазони 30кГц – 300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в ділянці серця. З'являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зорово-моторної реакції, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає низка симптомів, що свідчать про порушення роботи окремих органів – шлунка, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються показники змін білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, фіксуються порушення на клітинному рівні. У цьому діапазоні працюють радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило у великій концентрації населення.
Активність впливу ЕМП різних діапазонів частот значно зростає зі збільшенням частоти і дуже серйозно впливає у НВЧ – діапазоні. У зв’язку зі зниженням рівня перешкод застосування ЕМП у НВЧ – діапазоні забезпечує вищу якість передання інформації, ніж в УВЧ – діапазоні. Усі ділянки НВЧ – діапазону використовуються для радіозв'язку, в тому числі радіорелейного та супутникового. Тут працюють практично всі радіолокатори. Вплив НВЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагрівом тканини. Впливаючи на живу тканину організму, ЕМП викликає зміну поляризації молекул і атомів, які складають клітини, внаслідок чого відбувається небезпечне нагрівання.
Надмірне тепло може завдати шкоди окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливе перегрівання таких органів, як очі, мозок, нирки тощо. Зростання інтенсивності впливає на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, на клітини печінки, підвищує тиск, призводить до змін у корі головного мозку, до втрати зору.
ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової частоти 50Гц) викликають у людей порушення функціонального стану ЦНС, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров'яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль. Для запобігання професійним захворюванням, що викликані впливом ЕМП, встановлені допустимі норми опромінення.
Розглянемо найпоширеніші види опромінення – Інфрачервоне та ультрафіолетове.
Інфрачервоне випромінювання – частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм – 1000 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовини тепловий ефект.
Вплив інфрачервоного опромінення на організм проявляється в основному тепловою дією. Ефект дії інфрачервоних випромінювань залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину їх проникнення. В зв’язку з цим інфрачервоне випромінювання поділяється на три групи (згідно з класифікацією Міжнародної комісії по освітленню): А, В, С.
Група А – випромінювання з довжиною хвилі від 0,76 до 1,4 мкм. Група В – від 1,4 до 3,0 мкм; і С – як довгохвильове. Довгохвильове інфрачервоне випромінювання поглинається сльозою і поверхнею роговиці та викликає теплову дію. Таким чином, інфрачервоні випромінювання, діючи на око, можуть викликати ряд патологічних змін. До найбільш важких пошкоджень призводить коротке інфрачервоне випромінювання. При інтенсивній дії цих випромінювань на незахищену голову може статися так званий сонячний удар.
Тепловий ефект дії випромінювання залежить від багатьох факторів: спектру, тривалості і переривчатості, інтенсивності потоку, кута падіння променів, величини поверхні, яка випромінює, розмірів ділянки організму, органів тощо.
Інтенсивність інфрачервоного випромінювання необхідно вимірювати на робочих місцях при стабільних джерелах доцільно замірювати інтенсивність випромінювання на різних відстанях від джерела випромінювання з однаковими інтервалами і визначати тривалість опромінення.
Оскільки інфрачервоне випромінювання нагріває навколишні поверхні, створюючи вторинні джерела, які виділяють тепло, то необхідно вимірювати інтенсивність випромінювання не тільки на постійних робочих місцях або в робочій зоні, але й в нейтральних точках та інших місцях приміщення. Сумарна допустима інтенсивність випромінювання не повинна перевищувати 350 Вт/м.
Інтенсивність сумарного теплового випромінювання вимірюється актинометром, а спектральна інтенсивність випромінювання – інфрачервоними спектрами ИКС – 10; ИКС – 12; ИКС – 14. Для випромінювання малих величин (1400 – 2100 Вт/кв.м) інтенсивності випромінювання (від слабо нагрітих тіл або від джерел, розміщених далеко від робочої зони) застосовують срібно-вісмутовий термостовпчик Молля.
Ультрафіолетове випромінювання – спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 – 400 нм. Ультрафіолетове випромінювання є одним із значущих факторів середовища проживання людини. Як недолік його, так і надлишок може спричиняти несприятливий вплив на здоров'я людини. Найбільш відомі фотокератитна, бактерицидна, еритемна дії ультрафіолетового випромінювання, які залежать від дози випромінювання. Біологічна ефективність Ультрафіолетового випромінювання має тісний зв'язок з його спектральним складом. Для кількісної оцінки цього феномену прийнято використовувати так звані «спектри дії». Доведено , що забруднення атмосфери фреонами, оксидами азоту, аерозолями, викидами продуктів неповного горіння палива може привести до виснаження озонового шару і відповідного збільшення інтенсивності природної ультрафіолетової радіації біля поверхні Землі.
Ультрафіолетове випромінювання здатне проникати навіть крізь певні види одягу. Таким чином, спостерігається тенденція до збільшення ультрафіолетового навантаження на організм людини при перебуванні людей на відкритій інсольованій території в денні години. В той час, як при перебуванні в приміщеннях частина ультрафіолетового випромінювання в спектрі природного сонячного світла значно зменшується.
В свою чергу запилення повітря в населених пунктах, ущільнення житлового будівництва, застосування нових видів огороджуючи конструкцій і засклення (грати на вікнах, вакуумні склопакети з потрійним заскленням, напилюванням, плівкою тощо) призводить до зниження рівнів ультрафіолетового випромінювання в житлі. Внаслідок впливу зазначених чинників створюються нові екологічні умови проживання в житлі, де людина проводить понад 60 – 80% часу.
Якщо в умовах виробничої діяльності людини вплив ультрафіолетового випромінювання регламентується, як шкідливий фактор згідно з кератитною та еритемною дією, то в умовах житла до цього часу регламентація ультрафіолетового випромінювання проводиться опосередковано за мінімальною кількістю інсоляції на підвіконня (бактерицидна дія) без урахування інтенсивності, спектрального складу та інших особливостей ультрафіолетового випромінювання. Підвищена увага до гігієнічних властивостей приміщень, розробка нових методів оцінки біологічної ефективності ультрафіолетового опромінення та поява більш доскональних вимірювальних приладів дозволили виконати ряд досліджень, пов’язаних з оцінкою проникнення ультрафіолетової радіації до приміщень.
З ультрафіолетовим випромінюванням пов’язані також проблеми енергозбереження. Ці проблеми пред’являють якісно нові вимоги до рівня теплоізоляції світлопрозорих огороджуючи конструкцій. У сучасних енергозберігаючих віконних технологіях для досягнення високих значень опору теплопередачі, як правило, застосовується або потрійне засклення, або спеціальне теплозахисне скло, що має підвищену товщину, підвищений вміст окисів металів чи оксидно-металеве покриття (плівка).
Ефективна доза ультрафіолетового випромінювання за три години інсоляції при тих же умовах в близькій до полудня час перебільшує ефективну дозу ультрафіолетового випромінювання в ранкові чи вечірні години приблизно в 1,8 рази. Ефективна доза ультрафіолетового випромінювання за три години інсоляції на підвіконні в близький до полудня час в день рівнодення на 44º північної широти перебільшує ефективну дозу ультрафіолетового випромінювання за три години інсоляції в ранкові чи вечірні години дня на 52º північної широти приблизно в 1,9 рази. Це обґрунтовує необхідність застосування дозного підходу для гігієнічної оцінки ультрафіолетового випромінювання в закритих приміщеннях.
Окрім вище вказаних ознак, ультрафіолетові випромінювання можуть викликати також і мутаційні явища, які призводять до кардинальних змін в діяльності організму. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують проти сонячні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають ультрафіолетове випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Добрим захистом є одяг, виготовлений із тканин, що найменше пропускають ультрафіолетове випромінювання. Для захисту очей застосовують окуляри із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю), товщиною
Лазерне випромінювання. Лазером називають оптичний квантовий генератор. Основною особливістю лазерного випромінювання є його гостра направленість (кут розходження становить менше одиниці), що дозволяє одержати на відносно малій площині енергію великої щільності. Щільність енергії лазера досягає 10 в одинадцятій – чотирнадцятій ступенях Вт/кв. см, тоді як випарювання найтвердіших матеріалів відбувається при щільності потоку потужності 10 у дев'ятій ступені Вт/кв. см. Такий потужний потік енергії, потрапляючи на біологічні тканини, може спричинити серйозні ураження. Опромінення лазерними променями може порушити діяльність центральної нервової системи і серцево-судинної системи, пошкодити очі, шкіру.
За характером генерації випромінювання лазери поділяються на імпульсні (тривалість випромінювання =0,25с), і безперервної дії (тривалість випромінювання більше 0,25 с).
Енергетичні параметри лазерів залежать від їх типів. Генератори безперервної дії характеризуються вихідною потужністю (Вт), імпульсні – енергією (Дж). Нормованими параметрами лазерного випромінювання є відношення потужності до площини поверхні (Вт/ кв. м), або щільність енергії на одиницю поверхні (Дж/ кв. см).
Основними нормативними документами, що регламентують умови безпечної праці з лазером, є ГОСТ 12.1.040 – 83 «ССБТ. Лазерная безопасность. Общие положения». Параметром, який нормується, є енергетична експозиція (Дж/ кв. см.). індивідуальними засобами захисту є захисні окуляри із світлофільтрами, захисні щитки, халат і рукавички.
III Розрахункова частина.
Мною було розглянуто залежність напруженості електричного поля від відстані від джерела опромінення. Потужність джерела опромінення W=170Вт, допустима напруженість електромагнітного поля Едоп =7Вт/м.
E=2,4√W /r.
Результати були оформлені у вигляді таблиці:
| r,м | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| E, В/м | | | | | | | | | | | | | | | |
Як бачимо, чим далі знаходиться джерело випромінювання, тим менша напруженість електромагнітного поля, що наглядно видно за графіком, який зображений на сторінці 13.
V
.Висновки.
Біосфера ще з дня зародження мала свої електромагнітні поля, які були біологічно і фізично збалансовані та нешкідливі для людського організму. Але, з розвитком НТП напруженість цих полів збільшилася, що почало негативно впливати на організм людини. Особливо слід зазначити інфрачервоні та ультрафіолетові випромінювання, які впливають на організм чи не найбільше.
На сьогоднішній день ДСТУ спільно зі спілкою екологів розробили ряд заходів, спрямованих на захист від надмірної дії ЕМП, які я раджу використовувати.
VI.
Література
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. «Безпека життєдіяльності». К.:Каравела, 2007. (стор. 134 – 137).
2. І.П Пістун «Безпека життєдіяльності» навчальний посібник К 1999р. (стор. 205 – 208).
3. Матеріал з мережі «Internet».
