Реферат на тему Проблеми фінансування діяльності сільськогосподарських підприємст
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-01-10Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Проблеми фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств
Розвиток агропромислового виробництва в Україні залежить від ефективного його фінансування. Але, нагадаємо, що фінансування діяльності підприємств агропромислового сектора здійснюється з урахуванням специфіки функціонування цієї галузі, яка визначається:
сезонністю виробництва;
тривалим періодом відтворення основних засобів;
наявністю значного часового інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання кінцевих результатів;
безперервністю виробничих процесів;
використанням у якості засобів та предметів праці живих організмів, які підпорядковані у першу чергу біологічним законам відтворення;
залежністю результатів діяльності підприємств та відповідно джерел фінансування від впливу природно-кліматичних умов;
необхідністю кредитного забезпечення операційної діяльності та подальшого успішного розвитку суб’єктів господарювання як наслідку впливу попередньо зазначених факторів [2, с. 89].
Серед основних проблем фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств можна виділити:
· зменшення обсягів державної підтримки сільського господарства, що не забезпечує нормальне функціонування аграрного виробництва;
· недоступність кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки та відсутність заставного майна для ведення не лише розширеного, а й простого відтворення;
· відсутність надійних гарантій повернення інвестицій та кредитів через збитковість підприємств [6, с. 99].
· не врахування сезонності робіт (немає стабільного фінансування у конкретно визначені періоди року), що фактично підсилює дизпаритет цін. Хоча державою в цьому напрямку здійснюються певні заходи, але вони явно недостатні і це не дає позитивного результату;
· відсутність механізму швидкого і надійного доведення державних фінансових ресурсів до аграрних підприємств (ці ресурси «прокручуються» у комерційних банках не на користь селян);
· немає глибокого та надійного контролю з боку державних структур за цільовим використанням коштів за призначенням [3, с. 143].
Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки можна поділити на такі групи:
· державне фінансування;
· власні фінансові ресурси підприємств;
· кредитні ресурси та інвестиції.
Необхідність державного фінансування зумовлена не тільки специфікою галузі сільського господарства, а й рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. Серед них, зокрема, такі: зниження купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потреба в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; низькі рівні розвитку інфраструктури сільської місцевості; розрив сталих економічних і технологічних зв’язків між різними сферами агропромислового комплексу [1, с. 21].
Вкрай обмежені бюджетні кошти в нашій країні доцільно спрямувати виключно на ключові заходи підтримки розвитку сільського господарства і підприємництва в сільській місцевості, а саме: наукові дослідження, зокрема в галузях елітного насінництва і племінного тваринництва; проведення технологічних ярмарок; здійснення інвестицій, які впливають на зниження затрат, поліпшення якості робіт і продукції; розвиток інфраструктури сіл і сільськогосподарських ринків; освіту і професійне навчання, перепідготовку землеробів на несільськогосподарські професії і інше; здійснення державних замовлень [5, с. 78].
Одним з основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва залишаються власні кошти підприємств. До них відносяться нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. Але для нормального відтворення основних засобів рівень амортизаційних відрахувань, який закладається в собівартості продукції, є недостатнім.
Щодо кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, то аналіз кредитних правовідносин в аграрному секторі економіки свідчить, що комерційними банками не враховується специфіка сезонності сільського господарства. До цього часу сільськогосподарським товаровиробникам, як правило, продовжують надаватися короткострокові кредити, в результаті чого штучно створюються умови неплатоспроможності позичальників з усіма наступними негативними наслідками [7, с. 354]. До того ж, банки у кредитуванні надають перевагу підприємствам переробної промисловості. Це зумовлюється невідповідністю сільськогосподарських товаровиробників вимогам банків (відсутність застави, збитковість тощо). У пріоритетному секторі національної економіки майже не проводиться робота щодо забезпечення вітчизняних або іноземних спеціалістів інформацією про потребу в коштах господарств та регіонів, про види кредитів, які їм необхідні та реальні строки повернення цих кредитів, виходячи з виробничого потенціалу підприємств і регіонів, прогнозу цін на продукцію, що вони виробляють, можливостей збуту цієї продукції і т. д. До речі, такий аналіз допоміг би зорієнтуватись в економічній ситуації не тільки банкам, а й самим сільськогосподарським підприємствам [4, с. 42].
Отже, для ефективного розвитку агропромислового комплексу необхідно в першу чергу вирішити проблему фінансування сільськогосподарських підприємств.
Література
1. Бондарук Т.Г. Вплив бюджетного фінансування на розвиток сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – № 37 (49).-С. 17–21.
2. Гривківська О.В. Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – 2004.-Вип.4 (35).-С. 89–92.
3. Гуменюк О.С. Бюджетне фінансування сільського господарства // Науковий вісник НАУ. – 2000.-Вип. 23. - С. 142–144.
4. Палькевич Ю.С. Аналіз та шляхи вдосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК // Науковий вісник НАУ. – 1999. - Вип. 18. - С. 40–43.
5. Панасюк Б.Я., Ярошенко Ф.О. Фінансове забезпечення розвитку агропромислового комплексу // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. – 2003. - Вип. 14. - С. 71–79.
6. Першко Л.О. До питання створення механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – № 37 (49).-С. 99–103.
7. Скотар М.Я. Правові проблеми банківського кредитування аграрного сектора економіки України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – 2004. - Т.9. - С. 352–355.
Розвиток агропромислового виробництва в Україні залежить від ефективного його фінансування. Але, нагадаємо, що фінансування діяльності підприємств агропромислового сектора здійснюється з урахуванням специфіки функціонування цієї галузі, яка визначається:
сезонністю виробництва;
тривалим періодом відтворення основних засобів;
наявністю значного часового інтервалу між періодами здійснення витрат та отримання кінцевих результатів;
безперервністю виробничих процесів;
використанням у якості засобів та предметів праці живих організмів, які підпорядковані у першу чергу біологічним законам відтворення;
залежністю результатів діяльності підприємств та відповідно джерел фінансування від впливу природно-кліматичних умов;
необхідністю кредитного забезпечення операційної діяльності та подальшого успішного розвитку суб’єктів господарювання як наслідку впливу попередньо зазначених факторів [2, с. 89].
Серед основних проблем фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств можна виділити:
· зменшення обсягів державної підтримки сільського господарства, що не забезпечує нормальне функціонування аграрного виробництва;
· недоступність кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки та відсутність заставного майна для ведення не лише розширеного, а й простого відтворення;
· відсутність надійних гарантій повернення інвестицій та кредитів через збитковість підприємств [6, с. 99].
· не врахування сезонності робіт (немає стабільного фінансування у конкретно визначені періоди року), що фактично підсилює дизпаритет цін. Хоча державою в цьому напрямку здійснюються певні заходи, але вони явно недостатні і це не дає позитивного результату;
· відсутність механізму швидкого і надійного доведення державних фінансових ресурсів до аграрних підприємств (ці ресурси «прокручуються» у комерційних банках не на користь селян);
· немає глибокого та надійного контролю з боку державних структур за цільовим використанням коштів за призначенням [3, с. 143].
Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки можна поділити на такі групи:
· державне фінансування;
· власні фінансові ресурси підприємств;
· кредитні ресурси та інвестиції.
Необхідність державного фінансування зумовлена не тільки специфікою галузі сільського господарства, а й рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. Серед них, зокрема, такі: зниження купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потреба в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; низькі рівні розвитку інфраструктури сільської місцевості; розрив сталих економічних і технологічних зв’язків між різними сферами агропромислового комплексу [1, с. 21].
Вкрай обмежені бюджетні кошти в нашій країні доцільно спрямувати виключно на ключові заходи підтримки розвитку сільського господарства і підприємництва в сільській місцевості, а саме: наукові дослідження, зокрема в галузях елітного насінництва і племінного тваринництва; проведення технологічних ярмарок; здійснення інвестицій, які впливають на зниження затрат, поліпшення якості робіт і продукції; розвиток інфраструктури сіл і сільськогосподарських ринків; освіту і професійне навчання, перепідготовку землеробів на несільськогосподарські професії і інше; здійснення державних замовлень [5, с. 78].
Одним з основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва залишаються власні кошти підприємств. До них відносяться нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування. Але для нормального відтворення основних засобів рівень амортизаційних відрахувань, який закладається в собівартості продукції, є недостатнім.
Щодо кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, то аналіз кредитних правовідносин в аграрному секторі економіки свідчить, що комерційними банками не враховується специфіка сезонності сільського господарства. До цього часу сільськогосподарським товаровиробникам, як правило, продовжують надаватися короткострокові кредити, в результаті чого штучно створюються умови неплатоспроможності позичальників з усіма наступними негативними наслідками [7, с. 354]. До того ж, банки у кредитуванні надають перевагу підприємствам переробної промисловості. Це зумовлюється невідповідністю сільськогосподарських товаровиробників вимогам банків (відсутність застави, збитковість тощо). У пріоритетному секторі національної економіки майже не проводиться робота щодо забезпечення вітчизняних або іноземних спеціалістів інформацією про потребу в коштах господарств та регіонів, про види кредитів, які їм необхідні та реальні строки повернення цих кредитів, виходячи з виробничого потенціалу підприємств і регіонів, прогнозу цін на продукцію, що вони виробляють, можливостей збуту цієї продукції і т. д. До речі, такий аналіз допоміг би зорієнтуватись в економічній ситуації не тільки банкам, а й самим сільськогосподарським підприємствам [4, с. 42].
Отже, для ефективного розвитку агропромислового комплексу необхідно в першу чергу вирішити проблему фінансування сільськогосподарських підприємств.
Література
1. Бондарук Т.Г. Вплив бюджетного фінансування на розвиток сільськогосподарського виробництва // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – № 37 (49).-С. 17–21.
2. Гривківська О.В. Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – 2004.-Вип.4 (35).-С. 89–92.
3. Гуменюк О.С. Бюджетне фінансування сільського господарства // Науковий вісник НАУ. – 2000.-Вип. 23. - С. 142–144.
4. Палькевич Ю.С. Аналіз та шляхи вдосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК // Науковий вісник НАУ. – 1999. - Вип. 18. - С. 40–43.
5. Панасюк Б.Я., Ярошенко Ф.О. Фінансове забезпечення розвитку агропромислового комплексу // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. – 2003. - Вип. 14. - С. 71–79.
6. Першко Л.О. До питання створення механізму фінансового забезпечення діяльності підприємств // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – № 37 (49).-С. 99–103.
7. Скотар М.Я. Правові проблеми банківського кредитування аграрного сектора економіки України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. – 2004. - Т.9. - С. 352–355.
